Походила по землі босоніж,
І на душі стало веселіш,
І слова з"явилися цікаві,
Коли землю відчула під ногами...
Я ходила і дивилася навкруг,
І за кругом знов робила круг,
Посапала буряки і баштан,
Й подивилась у сусідський сад.
Щось цікаве я побачила там,
То пиляли ясена якраз,
Мені того ясена було жаль,
І в душі з"явилася печаль.
Не питала я сусідів чому,
Зрубали того ясена кому,
А той ясен лежав і стогнав,
Ніби жалобу мені розказав...
А я його слухала і жаліла,
І мені його болі боліли,
Я його підтримати хотіла,
Підібрати слова не зуміла...
Походила по землі босоніж,
І на душі не стало веселіш,
Ясен вже лежав на землі,
І було невесело мені...
Я на лавочку під хатою сіла,
Того ясена я розуміла,
Мені його болі боліли,
І його підтримати хотіла...
Я не довга на лавочці сиділа,
Думала про ясена, як сина,
І про інші дерева й кущі,
Так хотілося помогти їм усім...
