Вже дзвіночок нам співає соло,
І каштанів свічі мерехтять.
Час прийшов прощатись , рідна школо,
Та чомусь уста мої тремтять.
Двері так просторо нам відкрились,
І вітання линуть звідусіль,
Але в серці щось , немов спинилось,
В очі ніби хтось насипав сіль.
То не містика,то біль розлуки,
Вже стоїть учитель під вікном,
Хоч незавжди чули ми науки,
Та забулось зло уже давно.
Вже курличе в небі журавлина,
Кличе у політ нових висот.
Нам би зупинити хоч хвилину
І провести зірваний урок.
Знаєм, сльози лиш окроплять стежку,
Але не повернуть знову в клас.
Вчителько забудьте всі бешкети
І пробачте, ми благаєм, Вас .
Рідна школо, ти для нас, як мати,
Зігрівала всіх своїм теплом,
Будемо тебе ми пам’ятати ,
І до тебе линути єством .
12.04.2014
Як добре Ви про школу... Колись і я віддав дань цьому питанню...Зробив вільний переклад ШКІЛЬНОГО ВАЛЬСУ... Ще не читали? 
Закінчення школи - це частина кращих років життя. І навіть, хто її не дуже любив, все одно плачуть, прощаючись з нею. Гарний вірш, торкає струни душі. 
