Атрофія почуттів,
Біло-синє небо,
Нема шуму, болю, слів,-
Світ такий як треба.
І не хтивий присмак дня
Йде по моїм мріям,
А ні друзі, ні рідня
Суму не навіять.
Рівномірно серце б'є,
Не болить у скронях,
Сяйво сонця заграє
На моїх долонях.
Тільки ввечері, на мить,
Щось мене стривожить.
Атрофія... Не болить...
А любити може?
