Я спіткнулась,бо була боса.
Я кричала,бо чула крик.
Я десь бігла, простоволоса
Від тієї,з якою звик...
Потерпала від нетерпіння,
І занадто терпких образ,
В пересохшому піднебінні
Навіть слів не було,про нас...
Навіть дір не було,щоб злити
Все злиденство гірких ночей,
Тих розстріляних і підбитих,
Марнославством твоїх очей...
Розгойдаю уперту долю,
Відшаруюсь,як чайний гриб...
Відійду...Відтечу рікою...
Від тієї...З якою звик...
Автор: Єлисавета Град 26.03.2014.
