Полеміка твого дару є проста
То трішки істини, то каплю вина
Просити щось у того неба
Твоя, це лиш твоя потреба
Тебе прекрасно розумію
У грі ти вибираєш дію
А правду десь там заховаєш
І тихо десь у снах зітхаєш.
Та все ж тебе я розумію
Й хоч не вернеш ти нашу мрію
У цей момент тебе кохаю.
Та правду цю я заховаю.
Бо суперечливе все те
Що десь в мені тихо росте
І наростає, і горить
О зупинись прекрасна мить.
Ти Фауст, я твоя Маргарита
Дідусь з бабусею біля корита
Або Ромео і Джульєтта
Не дочекаємось свого памфлету
Хто ми з тобою? Дивні люди?
Чи складені нові етюди
Невірні неживі гротески
Чи плід уяви у Франчески?
Це все ти знаєш неважливо.
Чи варто вірити у диво?
Полеміка твоя ж проста.
Твій дар- то є моя вина.
