Коли спіткнешся, думай про політ,
Не про каміння, а про світлі зорі.
Яким стрімким не був би цей кульбіт*,
Над долею твоєю Бог в дозо́рі.
Коли життя закрутить дикий вир,
Свободи смак вдихни на повні груди!
Нехай душі́ чіткий орієнтир
Убереже від фальші і облуди.
І вір собі на зло усім вітрам,
Усім життєвим пасткам і невдачам,
Хай віри непорушний світлий храм
Плекає серце мудре і терпляче.
Хай ніжний порух чистої весни
В тобі розбудить вічне і високе!
Коли спіткнешся, крила розгорни,
Спрямуй у небо невагомі кроки.
*Кульбіт - переворот вперед через голову з опорою на руки.
Адресатом явно є Ангел, бо людині ще треба крила відростити! Але як ще можна це зробити, якщо не відрощувати Крила хоча б думкою!?!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда, відростити крила можна і думкою. Так само важкими пригніченими думками ми можемо загнати себе у глухий кут, тож краще відрощувати крила і літати. Дякую Вам, пане Вікторе, за розуміння!
Гарний, повчальний твір.. Треба триматися на ногах, бо за тебе ніхто цього не зробить..
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда, Надійко. В житті трапляється чимало перешкод і розчарувань, але все проминуще. Головне - вірити собі і слухати свій внутрішній голос. Дякую Вам!