« Ловкость рук и никакого мошенства»
Пострадянський трюїзм
Хочу бути і не бути,
і у світлі, і в пітьмі
забувати атрибути
і на волі, і в тюрмі.
Хочу темне і прозоре
на папері і на склі
і на щастя, і на горе
десь у зоряній імлі.
Хочу вірити на слово
і не йняти віри там,
де свободу слова знову
узурпує ниций хам.
Хочу єдності й союзу
там, де підлості нема,
не боятись боягузів,
що кермують до ярма.
Хочу мужності на бочку
у збіговищі совків,
і не скинути сорочку
ради ближніх ворогів.
Хочу бути Оруелом
проти «доктора наук»,
що віншує мародера
на корону лісом рук.
Хочу знати і не знати,
як невинну юну кров
може Каїн проливати
за надію і любов?
Бачу і не помічаю
очі Авеля з пітьми
і нового князя «раю»
межи звіром і людьми.
Відчуваю все і всує,
бо не відаю і сам,
чом і досі ще полює
на Яфета підлий Хам?
І не буду я ніколи
проти ворога один.
Хай квітує Дике поле,
а не «ферма для тварин».
Я і винен, і невинний
у юдолі житія,
що Фортуна не моя,
і кілок у домовину
чи осику, чи соснину
забиватиму не я.
