Поезія, як музика душі
Все те, що робить світ інакшим.
Як на небі, так і на землі
Керує всім найкращим.
Більше ніж прості слова,
У рядках кружляють
В них є своя душа,
Яку не вибирають.
Веде дорога світла
Із серця й на листок.
Повинна бути щира
Не просто,як пісок.
Удень і в темні ночі
Завжди веде вона,
Сама коли захоче
Складається в слова.
Керує тільки серце,
А з ним і почуття,
Які немовби вперше
Входять у життя.
В життя, де сама рима
Кружляє у думках,
Їй місце особливе –
Знаходиться в серцях.
Поезія – це мрія,
Що в будь-який час
Розправить свої крила
І полетить до нас.
Складать слова до купи
розум допоможе
а взяти в свої руки –
поезію не зможе.
Замало гарних слів,
Потрібна і душа.
Лише поет один
Творить чудеса.
Та різні є поети
Мають,що сказати
Ну не відкриють душу
Й не будуть страждати…
Страждати, щоб поезію віддати.
Поезія, як музика душі
На струнах серця грає.
Відкрила всі нові шляхи,
І по віках блукає.
