І знову флокси зацвітають,
Красу несуть довкола.
Самі з собою розмовляють,
Та сумна в них мова.
Цвітуть, як і раніше,
Але уже не так
Було їм веселіше,
А стало все, ніяк.
Чогось не вистачає
Чи сонця чи тепла
Ніхто про це не знає,
А тільки небеса.
Колише флокси вітер
Співає їм пісень,
Та пожовтіли квіти
І став похмурий день.
Пелюсточки маленькі
Швидко обпадають,
І не такі гарненькі тепер уже бувають.
Ніколи не складуться
В чарівний той букет,
Шляхи всі розійдуться
І зміниться сюжет.
А спогади кружляють
Шукають притулок.
Вони не відлітають.
Той же все малюнок.
Цвітуть багато років
Флокси у саду.
Не буде більше кроків
Не скаже хтось:"Прийду".
Будуть з сумом жити
Надіятись,чекати.
За своїм тужити
І вічно страждати.
Ростимуть наодинці
Схилившись до землі.
У дощовій краплинці –
Сльози на стеблі.
Колише флокси вітер
Чекають все вони.
Немає вже, Тих, квітів –
Навіки відійшли…
