Коли ти стомився... стомилась душею...
Коли тобі важко... ти хочеш втекти
Від злості, тривоги або марноти...
Ти просто шукай до натхнення алею...
Крокуй по ній сміло, іди по ній гордо...
І скоро побачиш чарівний той сад,
Де квіти таланту посаджені в ряд...
З яких ти малюєш віршів натюрморти...
Між ними танцюєш віддушини "па"...
І кисень вдихаєш на повні легені
І радість черпаєш, і спокій у жмені...
Тут муза на арфі тобі виграва!
Прекрасні тут квіти... Хоча й повно пилу...
На ніжні пелЮстки той бруд осідає,
Навмисне паплюжить усе, набридає...
Ти думаєш: йти... чи зостатись на силу?..
Бо пил так дратує... Та що з ним робити?
Здуваєш... а вітер приносить новий...
Години летять, а ти - вартовий...
А час надто цінний... а нам би творити...
А ти - просто танцюй! У польоті натхнення!
А ти пил ігноруй... він розвіється сам...
Лють під силу розвіяти тільки вітрам...
Розфарбуй своїм танцем сумне сіродення...
Вірш сповнений оптимізму:
"А ти - просто танцюй! У польоті натхнення!
А ти пил ігноруй... він розвіється сам..."
Правильно, так і треба завжди рухатися вперед, жити, твори, і все у нас буде. Безперечно буде добре!
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00