Жовтневий прохолодний ранок
Осіннє сонечко встає
Умившись, визира на ґанок:
"Агов, листочки! Ви ще є?"
Його проміння, мов долоні
Ласкаво пестять все навкруг
Замерехтять в джерелах сонних,
Бринять в росі далеких лук.
І осінь лагідно всміхнеться
І шати пишні розправля
Вітрець легенький відгукнеться
Тріпоче весело гіллям
Раптовий подих пустотливий
В осіннім лісі загуде...
О Боже милий! Як красиво
Зі злота дощ рясний іде...
