Лиш крок залишився щоб стати
Найбільшим щастям у твоїм житті
І хочу я тобі сказати
У цьому щирому листі
Одну історію маленьку
Про те як я не жив а існував
Не слухав я своє серденько
В холодній думці замерзав
Моя душа покрилась льодом
Від моїх пустих бажань
Моє життя було лиш епізодом
В якому не було страждань
Не було смутку й горя
Не було радості й добра
Так не хотіла моя доля
Це тільки я так побажав
Щоб бути мертвим у душі
Не жити, просто існувати
Для мене рідні, були вже чужі
Про це хотів я розказати
Та у житті зявилось сонце
Яке мені ти принесла
Тепер я дивлюсь у віконце
Для мене світить ще й зоря
Ясна така, як твої очі
Що так сподобались мені
Готовий я дивитися на них пів ночі
І не бачити всієї метушні
Холодних, безсердечних
Замучених людей,
Що в пошуках кохання,
Таких самих очей
Які б їх врятували
Від власних же оков
Які би покохали
Пізнали б ту любов
Що лічить наші душі
Від страшної пустоти
Не будем більше вже байдужі
І в душах буде більше теплоти!
