* * *
Самотній ?!
Не знаю…
Він мовчав за столом,
стогнав, просинаючись,
молився на мене
і був безпорадним,
коли у шкельця
пролазив ранок –
йому було страшно
набирати ложкою
з моїх очей
ніч,
схожу на вічність,
крик,
схожий на скрипку
і дерево
плаче на вітрі…
Здається,
він кликав мене…
Стогнав,
просинаючись,
мовчав за столом
і молився на мене…
