Від Жінки (Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані…)
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
Тут не лише незбагненні вуста, а й незбагненні почуття, вкладені у поезію. Поетів багато, а справжніх - одиниці. Так от, Ви належите до одиниць, хоч заслуговуєте відмінної оцінки. Обираю.
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Ганно, які приємні слова... Дякую Вам за таку теплу підтримку!