Час рікою пливе ,
Мов окутана променем тиша.
Так повільно пливе
Тільки хвилі гірські він колише.
І його не вернуть
Золотого і світлого ранку,
Коли мрії цвітуть
На світанку, на крилах світанку.
Час рікою пливе,
Сивим птахом у вирій злітає.
Дивним світом пливе
Та свій слід у серцях залишає.
У відтінках життя
В тихім голосі синього неба.
У межі майбуття
І в тому, в що ще вірити треба.
Місяць тишу зронив
І пливе вона вічно рікою,
Як той час , що байдужість згубив
І у тиші шукає спокою.
