І хто зна, тебе де зустріну, не знаю,
Чи вже зустрічались у вирі доріг?
Очей твоїх теплих все не помічаю,
Не знаю, що справді ти мій оберіг.
А може ми поруч стояли у чергах,
Чи їдем в сусідніх вагонах метро.
Нас носить життя серед вулиць завмерлих,
Буденність повільно з'їдає нутро.
Вже вечір над містом навис безголосий,
У нетрях міської задухи бузок.
Була - не була, час спішити не просить,
Моя - не моя. Ти спокуси зразок.
І хто зна, тебе чи зустріну, не знаю,
Чи ще перетнемось у вирі доріг,
Чи вперше й востаннє тебе обіймаю,
Та знаю - ти справді є мій оберіг.
05.05.2016
Харків
