Ти сидиш і дивишся на мене зверха
У червоному під низ
Я намагаюся піднятися доверху
Але спускаюся на низ
Ти вся така моя й гаряча
А я такий весь опохмілий
Як в караулі постать вся така стояча
І з автоматом я стою такий невмілий
І ти благаєш щоб у тебе я стріляв
І на це мене ти провокуєш
І просиш щоб тебе я обійняв
Чому б і ні. Ти все смакуєш.
І я стрілятиму. І на руках у мене ти помреш.
І я співатиму що це була геройська смерть.
Сьогодні всі залишаться живі.
І бій закінчиться нічим.
Й дороги наші всі такі криві
Ведуть з тобою степом мокрим і пустим.
Ми воювали бо були молоді.
Ми билися аби припаси були пусті.
Ти вкотре повертаєшся до червоного під низ.
І провокуєш на нову війну.
Але солдат пішов уже в землі на низ.
За нього вже стріляють інші.
