Не даруйте квітів не коханим,
Бо вплітають у волосся,
Бо ті квіти лікують рани,
На тих квітах були ранні роси.
Пелюстками сонце ковтали,
Чекали дощу у посуху,
А над ними пташки щебетали,
Наповнювали свободи духом.
Бувало, під холодними снігами,
Тремтіли квіточки оті.
Не топчіть ви їх ногами,
Вони створіння золоті.
Не даруйте квітів не коханим,
Бо ті квіти то — любов,
Запорука душевного храму,
А не тема для розмов.
