А осінь жебракує за вікном,
Останнє листя опадає з вишні,
Сніжинки, як метелики принишклі,
Вкривають землю срібним волокном.
Зобачивши царицю крижану,
Жебрачка розсипається на порох,
А горобці голодні б’ють на сполох
І марно кличуть лагідну весну.
Потроху виморожує зима
Всі почуття в спустошеному серці,
Пелюстками у штучній бутоньєрці
Застигли обнадійливі слова.
На люстро перетворюється став,
Хоч береги в осінній позолоті,
Там хтось прегарний в ніжному фокстроті
Мій стан до себе міцно притискав.
Марго... 
