Ми ховаємо душу у сховок,
Ми ховаєм обличчя під сіру вуаль,
І виходячи, знову у місто,
Залишаєм всю щирість і жаль.
Наше серце у скелю забите
Йдемо з маскою по житті
І вбиваючи людяність в собі
Прославляєм моральні пісні.
Хтось упав і б'є на сполох
Забере Рідна Земля...
Може там віднайдеться той сховок,
Де підлість і ницість назавжди зника...
