Фантазії, страхи, думки сп’янілі,
Кипіння пристрасті, цілунків жар…
Чому ж тепер на це бракує сили?
Чому рясніє жертвами вівтар?
Кому, яким богам ми присвятили
Ці почуття, що згасли, зникли вщент?!
Це спомини? Це – катування, милий,
Нездалий і страшний експеримент.
Отак болить? А так? А повернути
У грудях лезо, що і так кровить?...
Забути б все, забути б і відчути
Нову і сповнену надії мить
Ось це місце...отак? а так? Нагадало.....чому ніж, чи стрілу, що в"їлися глибоко, не зачіпають і виймають без наявності кровоспинних препаратів, бо все закінчитись може летально
Емоційний твір!
дякую щиро. а щодо повертання в рані стріли чи ножа - то частенько. люди, ображаючи, не бачать межі, не зупиняються в катуванні один одного, а ворушать рани, завдають один одному нестерпного болю... якось так
Як завжди - через свою неуважність зробила помилку: "не зачіпають і НЕ виймають", та ця помилка надихнула на роздуми, роздуми - на рядки. Постараюсь записати. Дякую.