Сьогодні знов самотність біля мене,
І тільки тінь супутниця моя.
Я вже втомився думати про себе
Я сам іду із тінню в небуття.
Мій сірий друже, ти завжди зі мною,
Ідеш кудись без тіла, без лиця.
Якщо захочеш - станеш ти стіною,
А схочеш - пропадеш у небуття.
З тобою я не можу розлучитись,
У тобі розчинились мої сни.
Ти сірістю примушуєш нас жити
В чеканні ранньої весни.
Вночі ти тихо сядеш коло мене,
Зігрієш душу подихом легким…
Безликий друже! Скільки сили в тебе
Мене щоночі заставляти жить?
Коли на серці боляче і сумно
Беззвучне слово завжди підбереш,
І сірою, нечутною рукою
Ти біль мою до себе забереш.
Ти мовчазна, не зрониш ані звуку,
Ніколи не всміхнешся ти мені…
Я підійду, візьму тебе за руку -
Я не самотній у своїм житті!
