ІВАНА КОПАЛА
(Отак то, ляше, друже, брате!
Якби ми вчились так як треба,
То й мудрість би була своя…
Т.Шевченко)
Народ забитий, що поклони б’є «ярилу»,
Вдалося «просвітити лампочкою ілліча»
Здоровий глузд втрачає понад міру,
Шукає, мов цвіт папороті, ідентичність не спроста.
Насмішники навкруг і виродки моральні,
Не знають легковірні світові кінця.
Тому й раби вони і слуги ідеальні……
Хто ж той Іван, що покорив серця?
З часів прадавніх іменем Івана
Назвали кожного, хто Бога поважав.
Іван Хреститель сповістив про Сина,
Наказ Єгови Бога він сповняв.
Часи середньовічної імли настали,
Відступники від Бога відійшли,
Жорстока інквізиція до влади стала –
Поганські звичаї в Христа науку приплели….
Сліпі поводирі забитого народу,
Інтелігенція без розуму, глухо – німа.
Ви хвалитесь багатством свого роду,
І магією загадковою отамана Сірка…..
Вас копають і в хвіст і в гриву –
Відсталі розумом, купальські байстрюки.
Штовхають в бій, «останній вкотре, ради миру»,
І демократію вам обіцяють навіки!
Та Царство Боже буде неодмінно –
По всій планеті добра новина усім,
«Вогні купальські» не приносять світло,
Очистить Бог планету – вічний щирим людям дім!
Іва́н — поширене слов'янське[1> та давньоукраїнське[2> чоловіче ім'я. Через церковнослов'янську мову запозичене в давньоруську з грецької. Грецьке Ιωάννης походить від давньоєврейського יוֹחָנָן Yôḥanan, що у буквальному перекладі означає «Ягве милостивий»[3> .
Свої витоки свято Івана Купала, або Іванів день бере ще з часів язичництва. Спочатку цей день був присвячений язичницькому богу Купалі. Але після християнізації Київської Русі назва цього дня доповнилося ім'ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом.
«Святкування Івана Купала залишається викликом для християн, бо, на відміну від Коляди і колядок, воцерковити і преобразити купальські традиції поки не вдалося. Можливо ще й тому, що й зі своїми православними забобонами ще треба розібратися», — так прокоментував текст блогу, поданий нижче, на своїй сторінці в фейсбук голова Синодального просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко.»
Іван Сірко, як кожен козак, завжди стояв за православну віру. «Не бійтеся, що я не православний: я є православний християнин!», казав кошовий Іван Сірко людям, які вважали його чаклуном. Часто його згадують як козака характерника. Так запорожці називали людей, які мали надприродні здібності, чаклунів.
