Де глоду кущ густий розлого цвів,
Де кротовиння збурило полянку,
Там з ранку і до ранку чув я спів, –
Веселий дрізд вітав прихід світанку.
Хмільний від співу там я споглядав
Його щоденний труд тяжкий, невпинний, –
Як справно з моху він гніздо сплітав,
Для міцності вкладав скіпки та глину.
Щільненько, мов на вересі роса,
Яєчка там лежали, наче зорі, –
Зелено-голуба цяткована краса;
І свідок я, що в сонячну ту пору
Співців природи діти піднялись
Щасливі у небес веселу вись.
John Clare
The Thrush’s Nest
Within a thick and spreading hawthorn bush
That overhung a molehill large and round,
I heard from morn to morn a merry thrush
Sing hymns to sunrise, and I drank the sound
With joy; and often, an intruding guest,
I watched her secret toil from day to day
How true she warped the moss to form a nest,
And modelled it within with wood and clay;
And by and by, like heath-bells gilt with dew,
There lay her shining eggs, as bright as flowers,
Ink-spotted over shells of greeny blue;
And there I witnessed, in the sunny hours,
A brood of nature's minstrels chirp and fly,
Glad as the sunshine and the laughing sky.
