Палюче сонце - золотий павук,
Пряде від ранку золоту туні́ку
І приміря її на річку й луг,
Так нині є і так було від віку.
І розквітають, на її канві,
Яскраві квіти і сріблясті роси,
А я біжу навперейми тобі
І пестять шовком трави ноги босі.
А серце калатає... - Дожену?
Чи так і пройдеш, проминеш... Не знаю...
Я сподівалась не одну весну,
Що озирнешся ти й мене впізнаєш.
Яскраве сонце - золотий павук,
Розкинув павутину золотаву,
Спинила біг серед зелених лук...
Пройшов...Не глянув на прозору наву.
08.07.19
Вас довго не було на Рожевому - мабуть "виношували цю дитину" - цей неймовірної краси вірш..
@NN@ відповів на коментар yaguarondi, 13.10.2019 - 16:11
Дякую, що звернули увагу на мою відсутність - я трудилася, на тих ланах, на яких найбільш була потрібна, а ще пасла своїх вну́чок, іноді писала, не все подобається, потрібно допрацьовувати, та знову нема́ю часу.
Дякую що вподобали моє дитя, воно народилось досить швидко, та загубилось, наразі впорядковую свої справи і ...чернетки, от і виставила.