Пишу листи, складаю у шухляду...
Пишу листи у вирій власних мрій...
Із присмаком гіркого шоколаду,
Із поглядом напівприкитих вій
Крізь пальці на ілюзію "збулося",
На долю, що сама собі сплела
Промінчками в спутаннім волоссі,
Нитками із осіннього тепла...
Цей світ мені подарувала осінь,
Примхливо-дратівливий листопад...
Цей день - він особливий досі...
Гіркий еспрессо й чорний шоколад.
Як кожен ранок, прокидаюсь з лінню,
З зорею зустрічаю власний рік...
А поруч - син, дарунок мій безцінний,
Маленький лицар, справжній чоловік!
Це не ілюзія, що щось-таки збулося!
Бо щастя я вже знаю на ім'я...
У сіроокому, білявому волоссі,
У ямочках його збулася Я!