Четвертий день, як я не п'ю абсент.
Четвертий день строчу тобі присвяти.
І кришиться віршоване безе –
У музи до підлоги липнуть п'яти.
Не треба більше змочених рейтуз.
На цукор не потрібно лити воду.
В колоді був один єдиний туз
Та хтось у мене вкрав усю колоду.
І я програв, буває, я програв.
Чотири дні, чотири дні в нікуди.
Хоч грам мені абсенту, хоч би грам!
Паскудний день і вірш оцей паскудний.
А я кришу безе.. ой, ні, пишу,
У музи почалася діарея..
Вона мені дістала анашу.
Палю, а з диму випірнула фея.
Прошу себе: «До ранку дотягни!»
Вже бачу, що гидує мною муза.
Мене ж все більше тягне до ханиг,
Де фея подає абсент із мусом.
На п'ятий день пітьма, тебе нема,
Поемами усіяна підлога..
А муза щось дописує сама..
Дивлюсь, – останні строфи некролога.
ЗбірЛука «Поносъ й оуничижéнїе»
