Очі чорні,мов вугілля,
а в них-палаюче багаття-любов.
О! Я побачила його одразу,
як тільки мій погляд зустрівся з твоїм...
* * *
Твої карі очі давно забуті.
Вони немов засохлі квіти,
яких торкається вітер;
вони розкрилися, відцвіли
і їхнє минуле не хочеться ворушити...
* * *
Глибокі і голубі,немов безкрає небо,
очі у мого близького родича.
В них хочеться дивитися
і при цьому-стрибати,танцювати
та грати,співати...
* * *
Бувають очі,які не мають ні форми, ні кольору.
Висковзують з поля зору своєю водянистістю і туманністю.
Вони нічого не передають,крім улесливості
і зникають одразу, якщо їх не бачити.
* * *
На чуприну кольору стиглого жита
і сині виразні очі я дивилася потайки,
стоячи віддалік від вуличної палатки,
де торгував цей красень.
Рукавички були куплені,а очі приваблювали.
Хотілося довше побути в цій миті,
яка,неначе маленьке свято,
посеред людської штовханини і гамору сірого дня,
ввірвалося у мою душу...
* * *
Все,що побачила я в великих,подовжених,
з потаємним блиском і глибиною
коричневих очах монаха в церковній лавці
прочитало і зберігає моє серце.
Світ,про який можна сказати:
"В домі Отця мого багато осель" ...
Дякую,що читаєте.
