Моє — це жовто-блакитний,
Моє — це українська земля,
Й дух козацький непохитний,
А не пропоганда Кремля.
Моє навколо з народження —
Сім’я, друзі, Харківське село…
Й все українського походження,
А не те, що бреше кремлівське чмо.
Це скарб, що дорожче за все,
Тут сонце гріє з любов’ю,
А раша в зрівнянні тільки сосе,
Й вмивається жалюгідною кров’ю.
Тут єдність панує величаво,
Немов тече гірський струмок,
Що волею сяє так яскраво,
Ніж найбільше скупчення зірок.
Моє — це вільна Україна:
Річки, озера, гори, степи…
А Росія, лиш тільки «руїна»,
Що насичена гнилими людьми.
Немає в світі нічого рідніше,
Немає, та й ніколи не буде!
Ненька завжди обійме ніжніше,
А ніж інші країни повсюди.
