Сила уяви
Приїхали з села, прямо у столицю,
Два дядька – агронома, на курсах повчиться.
Посилилися в готель, відбули уроки,
Ну, а потім – у кафе, відпочити трохи.
Замовили собі на вечерю їжі смачної,
А до неї, як годиться, усілякі напої.
Пили пиво і горілку, за ними коньяк,
У номер повернулись майже на «бровах».
Попадали на ліжка, та ніхто не спить –
У кімнаті жарко, душно, повітря стоїть.
Каже Микола до Гната: - Відкрий вікно, друзяко,
Сам я не подужаю, бо уже «ніякий».
Той згодився, став вставати,тай гепнувсь на спину,
Наче плитою бетонною його причавило.
Стали стіни дибки, закрутилась стеля,
Закружляло все навколо, як на каруселі.
- Вибач, любий друже, але я не можу.
- Ну, то вибий вікно – нам це допоможе.
Висади його до дідька, бо вже дихать нічим,
Грошенята маємо, завтра вставим інше.
Намацав Гнат на підлозі свого черевика,
А лапу мав таку нормальну, велику.
Намірився і відправив в політ.
Сорок п’ятого розміру смертельний болід.
Гепнуло в темряві, посипалось скло,
- Оце діло, зразу свіжим повітрям потягло!
Зараз полетимо у сон, майже, як на крилах!
Покрутились, повертілись, разом захропіли.
Рано очі відкривають – От бісова сила!
Замість шибки, дзеркало на стіні розбили.
ID:
960604
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Гумористичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші
дата надходження: 23.09.2022 09:33:41
© дата внесення змiн: 23.09.2022 09:33:41
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
