Вітер розрізає сиві хмари,
Холодом постукує за склом.
Замело вчорашні тротуари -
Зігрівають спогади з котом.
Місяць, крізь збентеженість і втому -
Споглядає потаємні сни.
Що між нами, крапка, а чи кома -
Скільки ще цих вузликів плести?
Пити можна довго із Байкалу,
Дихати повітря у горах.
А мені - кохання твого мало:
Бо воно заточене в словах.
Тихо, якось взимку серед поля,
Ніч на небі зорі простягла.
Сонце довго крутиться по колу -
Я у ньому руки обпекла..
Кіт - рятівник від негараздів, це 100% Вірш у Вас якийсь затишний склався, по крайній мірі в мене він викликав саме такі емоції. Немає сліз, криків, душа на розрив - все спокійно, затишно і тихо А руки заживуть
Глорія відповів на коментар К0ВАЛЬ, 14.05.2023 - 16:09
Все образы, как то, незаметное рядом. Близкие, но в таком откровенном свете и болезной подаче, что хочется оглянуться и рядом увидеть что-то похожее. Есть строки, которые похожи на афоризмы: емкие и неповторимые, удачно преобразованные из старых фраз, например:
А мені - кохання твого мало:
Бо воно заточене в словах.
И последнее очень понравилось:
Сонце довго крутиться по колу -
Я у ньому руки обпекла..
Глорія відповів на коментар inki, 28.12.2022 - 11:13
Вірш у Вас якийсь затишний склався, по крайній мірі в мене він викликав саме такі емоції. Немає сліз, криків, душа на розрив - все спокійно, затишно і тихо 
