Непримиримі, небайдужі. Дужі, дужі!
Усміхнені на людях і на фото. Ото-то!
-Свою домівку не забуду.Буду, буду
Вас захищати.- В шати, шати
Одягнуться поля й сади.- Іди, іди -
Покликала біда: напали вороги. Роки, роки
Спливли з минулої війни. Війни, війни
Мені, студений вітре, в очі. Хочу, хочу
Від сну страшного пробудитись
І не стріляти, і не битись. Дивитись,
Як хати радо будуть нас вітати.
Дивитись, як бавиться дитя;
Як вітер, звідтіля, де поле жита колосить
Жайвора пісню доносить. Косить, косить
Батько траву у саду. Йду, йду
Вранці до нього теж. Без меж
Почуття охоплюють. Вихоплюють
Очі вранішнє сонце, проміння, росу. Косу
В руки свої беру...
- Пробудитись! І битись, битись,
Допоки ворогів лавина
Усі до одного не згине!
Тоді вже я полину
До отчого дому, до сина.-
Полином ятриться душа...
...Загін у похід вируша.
Непримиримі, небайдужі. Дужі, дужі!
Важке сьогодення...Одна надія на дужих і сміливих! Все буде Україна! 
