Твої очі з грозового неба,
Твої коси, як пшеничне поле.
Я, як в дзеркало, дивлюсь на тебе.
Бачу ту саму жагу до волі.
Смутки, радощі, безмежність світу -
Все в тобі зіткалось павутинням.
Зими, весни, осені і літа,
І бажання, як боги всесильні.
Ти замріяна життям блукаєш,
Все підкорюєш нові вершини.
І несамовито надихаєш,
Мчишся швидко в далечінь без спину.
Лариса
