Перелистую дні осінні,
І які б вони не були сумні,
Я весною живу донині.
Не тумани, а вишні веснЯні,
Не свист вітру, а спів птахів:
Повертаюсь в думках
До щасливих років.
Твої очі- жарини з вогню,
Зблиск багаття в вечірній імлі.
Ми так довго блукали в світах,
І зустрілися- на Землі.
Один на двох
Палав вогонь в серцях,
Та роз'єдналися стежки,
І час, "не працював на нас."
Коли зустрілись знов-
Зізналися собі,
Що в світі є любов.
Є те, що окриляє,
Є те, що зігріває,
І люблячих єднає:
Основа всіх основ.
...Ловлю осіннє листя
І згадую про тебе,
Зустрілись на Землі,
А ще існує Небо...
Одвічна тема єднає почуття, роздуми і віру. Гарно написано. Зміна ритму поезії передає зміну настрою,точніше, боротьбу думок теплих, осінніх проти зневірливо-холодних, підкреслює справжність почуттів
Так, любов окриляє і надихає. 
