Ти не питай, чому мені так сумно,
Куди подівся вогник у очах,
Чом по щоках ріками ллються сльози,
А серцю боляче...Так хочеться кричать
Про біль нестерпний, як пекельна тиша,
Про втрату найцінніших почуттів,
Про зраду, сум, розчарування, муку,
Про все, що довелося пережити у житті...
Чужа душа, як кажуть, темний морок.
Тож ти не намагайся зрозуміть,
Чому мені самотньо і нестерпно
Дивитись тобі в очі у цю мить...
Дай мені час з собою розібратись,
Осмислити всі вчинки, почуття,
Прошу тебе, дай мені трохи часу,
Щоб з чистої сторінки розпочать нове життя!
