Крилата (Любов Пікас)

ВСЮ НІЧКУ КАЗИВСЯ ВІТЕР

Всю  нічку  казився  вітер,
Із  віття  сплітав  мотузки.
Мовляв,  начувайся,  світе,
Тебе  розтрясу  на  друзки.

І  морщився  світ  від  шуму,  
Сутулив  промерзле  тіло.
І  пхалась  зернина  суму
У  душу  його  змарнілу.

Коли  ж    розплелися  сили,  
Подумав:  «Усе?    Згоряю?»,
Світанок  розпружив  жили
І  вийшов  з-за  виднокраю.

І  світ  усміхнувся  світлу,  
Немов  немовля    до  неньки,
Надію  ясну    розквітлу
Вхопив  за    стебло  тоненьке.

І  смутку  прорвавши  кокон,
Відчувши  припливи      соку,
Пустився  бравурним    кроком
Назустріч  новому  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2017

КІТ І СНІГ, І ПИРОГИ

                                                                                       Падав  сніг  на  поріг.
                                                                                       Кіт  зліпив  собі  пиріг.
                                                                                                                                           Платон  Воронько

Вчора  ще  стелився  сніг
Білим  килимом  до  ніг.
А  сьогодні…  Ну  й  дива!
Скрізь  видніється      трава.
Зрозуміти  кіт  не  міг,  
З  чого  ж  він  тепер  пиріг
Зліпить,  як  ото  торік
Це  робив  під  Новий  рік  -  
Для  собаки  та  вівці,  
Для  грайливих    горобців.  
Зажурився  наш  Воркіт.
Сів  на  брук  біля  воріт.
-  Чом  налив  до  віч  роси?  –  
Запитав  його  Василь,
Хлопець  років  так  із  п’ять,
Зорі  в  погляді  мигтять.  
-  Сніг  лежав,  тепер  –  нема.
Дума  мозок  перейма:
З  чого  зліплю,  -  й  очі  вбік,  -  
Я  пиріг  на  Новий  рік
Для  собаки  та  вівці,  
Для  грайливих    горобців?
-  Викинь  сум  з  душі  гніздечка.
В  хаті  є  мука,    яєчка,  
Масло,    сир,  мачок,  вершки.
Будуть  з  сиром  пиріжки,
З  маком  -  супер-калачі.
Їх  спечемо  у  печі.
Їсти  буде  дядько,  тітка,
Мама,  тато  і  сусідка,
Ти  і  я  передовсім.
Їжі  вистачить    усім  –  
І  для  пса,  і  для  вівці,  
Для  грайливих    горобців.
Сніголіп  'ям,  знай  ти  це,  
Не  наситиш  черевце.
Довго  сміх  пускав  Воркіт,
Аж  відлунював  живіт.
-  Добре  це  придумав  ти  –  
Пиріжки    для  всіх  пекти
З  борошна,    не  зі  снігів,  
Що  лишили  місто  Львів.
Буду  з  вами  їх  робити,
Тісто  в  діжечці  місити,
Спечене  у  торбу  пхати,
Друзів  щедро  пригощати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768714
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.12.2017

КАЗКА "ПІПА-ЗУМА"

           Була  собі  крапелька  Піпа.  Вона  не  знала  дня  свого    народження.  Їй  здавалося,  що  вона  жила  вічно  на  одній  із  хмаринок  у    голубому  небі.  Добре  їй  велося.  Вдень    маленька  літала  на    сірому  хмарчиному  килимку  над  полями,  лісами,  горами  та      ріками,  над  селами    й  містами  країни  України,  а  вночі  спала  на  цьому  ж  таки  килимку,  укрившись  пухкою  білою  периною.  Коли  килимок,  на  якому  жила  Піпа,  важчав,  набирав  темно-сірого  відтінку,  то  струшував  її  зі  себе.  Піпа  летіла    вниз  і  там  опинялася  в  обіймах  квітки,  травки,  листочків  дерев.  Іноді  вона  сідала  на  дах  будинку  чи  лягала  на  чорну  ріллю.  Іноді  сідала  на  ніс  перехожому,  сповзала  по  кольоровій  парасольці  на  тротуар  або  з  розгону  пірнала  в  якусь  мілку  чи  глибоку  водойму.  Та  на  землі  їй  довго  не  приходилось  жити.  Минав  якийсь  час,  і    Піпа    знову  поверталася  до  свого  прадому  –  в  небо.  
     Взимку,  коли  прилітав  з  чужих  північних  земель  Морозенко,  крапелька  видозмінювалась,  вона  ставала  білою-білою,  пухкою-пухкою,  легкою-легкою  і  звалась  вже  не  Піпою,  а  Зумою.  О,  як  в  цей  час  вона  любила  танцювати,  особливо,    вночі,  у  парі  з  вітром  Вером  під  мелодію  зіркового  оркестру,  диригентом  якого  був  місяць  Златан.  Часом  Зума  нерухомо  лежала  на  полі  чи  в  лузі  разом  з  інших  сестрами  й  братами  –  відпочивала.  Обіднє  сонце  цілувало  її  в  щічку,  розчісувало  їй  довге  біле  волосся  своїм  жовтим  блискучим  гребінцем-промінцем.  Зуму  любили  дорослі  та  діти.    Маленький  хлопчик  чи  дівчинка  підіймали  її  із  землі,  клали  на  свою  долоньку,  а  потім  втискали  у  кульку,  з  якої  складали  снігову  бабу.  Всі  тішились,  бачачи  її.  
         Якось  Зумі  випало  впасти  на  лавку,  що  стояла  в  міському  парку.  
- Хе-хе-хе!  Нікчемне  твоє  життя,  -    сказала  їй  лава.
- А  це  ж  чого?
- Бо  ти  ніякої  користі  не  приносиш.
- А  що  це    таке    –    приносити  користь?  
- Ну,  ось  я,  наприклад,  приношу  користь  тим,  що  служу  людям.  Коли  вони  стомлюються  ходити,  то  сідають  на  мене,  відпочивають.  Мене  час  від  часу  ремонтують,  малюють.  Я  завжди  гарно  виглядаю.  У  цьому  парку  я  виконую    дуже  важливу  роль.  А  тебе  змітають  і  з  моєї  поверхні,  і  з  дороги,  і  з  автівки,  бо  ти  в  цьому  світі  зайва.
- Але    я  накриваю  землю  і  тим  зігріваю  її  і  все,  що  у  ній  є,  від  морозу.
- І  це  все?
- Ні.  Коли  прийде  весна,  я  стану    рідкою  і  тоді  буду  напувати  землі  полів  і  лісів.  Виростуть,  води  втягнувши  в  корінь,  рослини  різні,  на  деревах  з’являться  листочки.  А  ще  я  річки  роблю  повноводними,  озера,  моря  навіть.
- Ти  ж  така  маленька!  Як  ти  все  це  можеш  робити?
- Так,  я  мала.  Але  у  мене  є  безліч  сестер  і  братиків.  Разом  ми  можемо  багато    чого!
Скривилася  лавка.  Зморщила  чоло.  А  тоді,  трішки  поміркувавши,  мовила:
-  Мабуть,  я  образила  тебе  даремно.  Ти  потрібна    землі,  людині.  Та  й  мені  потрібна,  якщо  чесно,  приємно  освіжаєш,  гарно  миєш  моє  тіло.    І  хоч  ти  в  сотні  чи    навіть  у  тисячі  разів  менша  від  мене,  але  спільно  зі  своїми  братами  та  сестрами  таки  можеш  чинити    і  чиниш  дуже  корисні  справи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768386
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2017

Миколай до нас іде

Давно  було  це,  в  однім  місті
Жив  щирий,  добрий    чоловік.
Мав  дім  розкішний  ув  обійсті.
Безбідно  жив  із  року  в  рік.

Був  із  заможної  родини.
Диплом  юриста  міг  би  мать.
Та  вибрав  іншу  він  стежину.
Жила  в  нім  Божа  благодать.

Він  став  священиком,  монахом,
Молився,  час  у  себе  крав.
Душа  випурхувала  птахом
І  кликала  до  добрих  справ.

Не  прагнув  жити  у  розко́шах.
Багато  він  не  їв,  не  пив.
Його  думки  були  не  в  грошах,  
В  них  бідних,  немічних  носив.

Як  чув,  що  плаче  хтось,  в  гризоті,  
Нестатки  день  комусь  послав,  
То  швидко  пхав  у  торбу  злоті
І  під  поріг  таємно  клав.

Чому  добро  творив  таємно?
Бо  слави  святець  не  бажав.
Лише  зробить  хотів  приємно
Отому,  хто  потребував.

Почув  він  –    є  родина,
В  ній  мама,  тато,  три  доньки.
Прийшла  до  них  лиха  година,  
Біда  з’їдає  їх  деньки.

Їх  хату  обминають  хлопці,  
Не  сватаються  до  дівиць.
Бо  в  них  достатку,  мов  у  пробці
Вина.  А  діви  ж  –  гарні  з  лиць.

Юнак  одну  угледів    –  вмита,  
Струнка,  міцна,  на  щічках  –  цвіт.
Хотів  з  такою  він  би  жити,  
Та  не  дозволить  йому  рід.

Почув  святий  оцю  новину,
Не  довго  голову  ломив,
Вночі  підкрався  до  хатини,  
Поклав  торбину  під  дверми.

Уранці  батько  вийшов  з  хати,
Побачив  знахідку.  Дива!
У  торбі  золото  –    дукати.
Спасенні!  Господу  хвала!

12.Доньці  весілля  справив.  Ласе
Їй  ві́но  дав,  як  йшла  з  двора.
Минуло  згодом  трохи  часу  –
Йти  іншій  під  вінець  пора.

Та  в  хаті  мати  хвора.  Гроші
Ідуть  на  харч,  ідуть  на  лік.
І  плодяться  не  статки  –  воші,
Хоч  денно  в  праці  чоловік.

А  доня,  мов  розквітла  рожа.
Щоранку  Богу  б’є  чолом.
І  хлопець  є.  Женився  б,  може,  
Якби  ж  то  придане  було.

Святий  почув  про  це,  зібрався,  
Вклав  гроші  в  торбу,  в  двір  побрів.
Коли  ішов,  то  озирався,  
Щоби  його  хтось  не  уздрів.

Доніс  торбину  до  порога.
Сховався  у  нічній  імлі.
Цвіло  тюльпаном  серце  Бога  –
Є  добрі  люди  на  землі!

О,  як  же  дівчина  зраділа,  
Котра  хотіла  під  вінець!
Від  щастя  мало  не  зімліла.
Ну  ось  дівоцтву  і  кінець!

Є  гроші  на  бенкет  і  віно.
Але  ніхто  того  не  зна,  
Хто  трудить  раз  у  раз  коліна,  
Іде  і  гроші  залиша.

Два  роки,  наче  день  минуло.
На  третю  доню  вибір  ліг.
Та  знову  злотих  в  домі  –  нулик.
Їх  принесе  хтось  на  поріг?

Став  батько  дім  свій  пильнувати.
Не  стулить  ока  в  ніч  –  і  край.
І  якось  вгледів,  що  до  хати
Іде  священик  Миколай.

Вгорі  дізнались  і  в  долині
Про  те,  ким  чоловік  той  є,  
Що  носить  злоті  у  торбині,  
Убогим,  немічним  дає.

То  ж  залишив  святий  хатину  –
Ніяково  йому  було,
І  вирушив  у  ту  місцину,  
Де  знать  не  міг  його  ніхто.

Нелегкою  була  дорога.
Кріпила  віра  у  Христа.
Прибув  до  Мири,  з  волі  Бога
Єпископом    Мирійським  став.  

Тепер  у  небі  проживає.
Та  в  уродиннім  своїм  дні
На  землю  сходить,  залишає
Дарунки  дітям,  що  у  сні.

ПІСНЯ  "ОЙ  ХТО,  ХТО  МИКОЛАЯ  ЛЮБИТЬ?"

Він  дев’ятнадцятого  грудня  
Родився.  В  день  цей  меркне  зло,
Виймає  люд  серця  із  студні
І  світ  наповнює  добром.

Летять  птахами  привітання,
Дари  в  дорослих  і  дітей.
Їдять  смачненьке  люди  зрання  –
Те,  що    приніс  їм  ієрей.

Дарунки  –  книги  із  книгарні,
Парфуми,  одяг  і  взуття,  
Ще  й  іграшки  для  діток  гарні.
Щоб  квітли  маком  їх  чуття.

Щось  кожному  святий  Микола
До  його  дому  принесе  –
Чи  річ  якусь,  чи  добре    слово,  
Хоч  і  не  викриє  лице.

Андрій  хвалитись  буде,  Янчик,
Максим,  Олеся  та  Іван.
Аліна,  Ліза,  Юліанчик,  
Влад,  Ростислав  і  Маркіян.

А  ще  Максим  та  Вероніка  
Олег  –  за  щанаком  водолій.
Покаже  ляльку  мамі  Віка,  
А  мама  їй  дарунок  свій.


РОЗМОВА  МІЖ  ДІТЬМИ

-  А  що  тобі  святий  Микола
Вночі  під  подушку  поклав?  –
Візьме  Максима  Ліза  в  коло.

-  Машинку,  коника  зі  скла
І  книжку,  -  мовить  їй  Максимко.
Сказать  про  маму  закортить:
-  Матусі  –  сумку  і  хустинку  –
Таку,  щоб  шию  обкрутить.  

До  Вероніки  чин  по  чину
Звернеться  Влад:
-  Що  маєш  в  дар?
-  Цукерки,  фрукти  і  книжчину.
-  А  я  блей-блей,  а  ще  «Кобзар».

Олег  спитає  у  Оленки:

-  Тобі  приніс  що  Миколай?
-  Мені    велосипед  новенький
Привіз.  

-  Дарунок,  що  аж  гай!
Ну,  а  тобі,  що  дав,  Олежку?

-  Мені?  Планшет  і  шоколад.
Топтав  із  вечора  ще  стежку
Крізь  мій  уже  без  листя  сад.

Пристане  Юліан  до  Лізи:
-  Що  ти  отримала,  скажи?

-  Я  фруктів  різних  пів  валізи
І  кілька  нових  одежин.

-  Овва!  А  я  дістав  лозину,
Щоб  було  чим  мене  шмагать.
Й  записку:  «Ти  нечемний,  сину,
Пора  манери  виправлять».

-  Здається,  це  уже  задуже!  -    
 Влад  відповів  йому  на  те.
-  Дам  мандаринку  тобі,  друже.
А  хочеш,  то  й  кіндер-яйце.

-  Та  ні,  спасибі.  Маю  фрукти.
Із  різкою  пожартував!
Дістав  у    дар  новий  конструктор.
Сестрі  побавитися  дав.

-  А  я  матусю  слухав,  тата.
Отримав  «Лего»  -  заслужив!
Ще  й  мандарин  мені  багато  
Святий  Микола  залишив.

Тут  підлетів  Івась  до  гурту,
Неначе  швидкокрилий  птах.  
-  Дістав  цукерки  я  і  куртку.
Тепленьку,    –  й  усміх  на  вустах.

-  О!    –  вигукнув  Максим.  –  Чудово!
Олесю,  ти  щось,  бачу,  зла.
Чи  не  отримала  нічого,  
Чи  може  прутика  взяла?

-  Чого  б  це  прутик  клав  Микола
Мені  під  подушку  в  свій  день?
Мов  соловей,  виводжу  соло,
Співаю  радісних  пісень.
Уроки  вчу,  пишу  щоденно
І  помилок  я  не  роблю.
Складаю  віршики  натхненно.
Родину,  вчительку  люблю.
Мені  заніс  святий  цьогоріч
Новий  айфон  через  поріг.

-  Ну,  а  мені  у  коридорі
Скейт  залишив,  щоб  вчитись  міг  
Кататись  я  –  такий  дарунок,  
Ще  й  рукавиці  шерстяні.

-  Мені  –  цукерок  цілий  клунок
І  чоботята  шкіряні.  

-  А  ти  чого  мовчиш,  Андрійку?
Без  подарунка?  Хи-хо-чу!
Мабуть  одержав  в  школі  «двійку»?

-  Та  ні,  уроки  добре  вчу.
Що  ти  таке,  Максимку,  мелеш?
В  дарунок  книгу  я  дістав.
Хоча  просив  я  про  одне  лиш,
Щоб  в  Україні  мир  настав.
Бо  гинуть,  раняться  вояки
На  сході  краю  раз  у  раз.
На  їх  тілах  палають  маки.
Біда  для  рідних  і  для  нас.

-  Це  сумно.  Так.  І  я  молюся,
Щоб  закінчилася  війна.
Ні  з  ким  не  б’юся,  не  сварюся,  
Альбом  отримав  та  пенал.

Дівчинка-ангел  1:
Чорним  рядном  небеса  вкрила  ніч.
Зорі  на  нім,  наче  вогники  свіч.
В  ліжечка  спішно  ляга    дітвора,
Бо  наступає  магічна  пора.

Торбу  наповню  свят-Миколай.
Швидше  молись,  ліхтарі  вимикай.
Чемним  дарунки  святий  принесе.
Їдуть  олені  його  по  шосе.

Ляльку  –  Софійці,  автівку  –Петру,
Книжечку  Златі,  словник  Назару.
Кожній  дитині  він  щось  покладе.
Збудиться  вранці,  дарунок  знайде.

А  головне,  щоби  кинув  на  віз
Спокій,  щоб  мир  у  країну  привіз.
Щоби  любов’ю  наповнив  серця,
В  ім'я  Свят-Духа  і  Сина,  й  Отця.

Дівчинка-ангел  2:
ПОРАДИ  ДІТЯМ  ТА  ДОРОСЛИМ:
Усміхнися  щиро-мило  другу.
«Як  живеш?»  -  спитай  чи  кинь  «привіт».
І  піде  добро  твоє  по  кругу.
Пелюстки  розпустить,  наче  цвіт.

Подаруй  комусь  щасливі  миті.
Сонцем  влийся  у  душі  вікно.
Не  шукай  болота  в  стиглім  житі.
У  колоссі  віднайди  зерно.

Запали  у  погляді  лампадку
І  неси  вогонь  цей  до  людей.
Проклади  крізь  річку  часу  кладку,
Що  тебе  у  вічність  заведе.


ПІДСУМОК  
Потішив  всіх  Святий  Микола.
Хоч  може  хто  й  нечемним  був  –
Не  приходив  щодня  до  школи,  
Зробити  приклади  забув,
Не  помагав  матусі,  тату,  
Поїв  –  і  посуд  не  помив.
Забруднив  й  не  прибирав  кімнату,  
За  хлібом  вчасно  не  сходив.
Отож  задумаймося,  діти,
І  підведімо  епілог.
Робімо  так,  щоби  радіти.
Могли  батьки  і  в  небі  Бог.

2017  рік                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768246
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.12.2017

В РОЦІ НОВОМУ

В  році  новому  щастя-доленьки
Я  бажаю  всім    від  душі.
Лесям,  Олесям,  Ірам,  Оленькам
Сиплю  успіхи  у    коші.

Хай  вам  любиться,  хай  вам  мріється,
Хай  вам  світить  надії  бра.
Хай  у  лан  життя  щедро  сіється
Зерня  радості  та    добра.

Хай  у  кожному  з  вас  живе  малюк,
Муза  в  скло  душі  б’є    крилом.
Хай  чоло  Господь  повнить  мудрістю,  
Жили  –  силою,  кров  –  теплом.

УСІМ  БАЖАЮ  ГАРНОГО  РОКУ  НОВОГО!!!!    ЛЮБЛЮ  ВАС,  ДРУЗІ  УСІХ!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768228
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 26.12.2017

РІЗДВО

На  чорну  землю  ляже    білий  сніг.
Різдво  Христове  зустрічати    будем,
Співатимем  колядки  голосні,
Веселим  дзвоном  розгойдаєм  будень.

Хоч  сум  давно      печаткою  в  очах,  
Бо  сходом  мальва  річно  розквітає  –  
Не  на  полях,  а  на  людських  тілах,
І    «Плине  кача»  обшир  смутком  крає.  

Та  ми  старих  зберемо  і  дітей,
З’їмо  куті,    молитву  прочитаєм.
Благати  будем  Господа  про  те,
Щоби  возніс    зорю  над  нашим  краєм.  

Щоб  Україна  вийшла  із  боїв,
Двоглавого  орла  спинив  наш  тризуб,  
Щоб  схід  і  захід  злитися      зумів,
Пошив  зі    сили  й    слави  Неньці  ризу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768080
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2017

СНІГОВИК

Я  веселий  сніговик.
До    морозу  змалку  звик.
Очі  –  чорні    дві  вуглини.  
Губи  -  ягідки  калини.
Лід  суцільний  -  моє  серце.
Головний  убір  –  відерце.
Тіло  –    в  сніжки  кулі  збиті  -  
Білі,  блисками  покриті.
Маю  ще  в  руці  мітлу,
Нею  двір  я  не  мету.
А  лякаю  в  зимну  пору
Зло,  що  ходить  довкруж  двору.
Морква  в  мене  там,  де  ніс.
Не  люблю  весняних    сліз.
А  як  «ух!»  мороз  гука,  
Я  танцюю  гопака.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017

Чічі ЛАВ

- Чічі  Лав,  Чічі  Лав!
З  нами  ти  підеш  на  став?
- Як  мені  у  сумку
Покладете  гумку,  
Кольорові  олівці  –  
Малювати  горобців
І  качат  шнурочком,  
Що  пливуть  ставочком.
Ще  й  мене    туди  вкладете,  
У  ковдрину  загорнете,
Всунете    новий    альбомчик,
Лишите  на  щічці  цьомчик,
Ще  й  відслоните  віконце  
В  сумці,  щоб  я  бачив  сонце,
Синє  небо,  цвіт  в  траві,  
Не  скажу  тоді  я  "ні".
- Добре,  добре,  Чічі  Лав.
Буде  так,  як  побажав.


На  світлині  іграшка  Чічі  Лав.  :)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767849
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.12.2017

ПРИСЛІВ'Я ДЛЯ ДІТЕЙ

Хочеш  харч  зимою  мати,  треба  влітку  працювати.

Хто  встає  раненько,  може  зробити  багатенько.

Хочеш  рибку  зловити,  мусиш  вудку  купити.

Як  посієш  жито  вчасно,  будеш  їсти  булку  з  маслом.

Хто  чита  книжки  завзято,  буде  мати  знань  багато.

Хочеш  мати  дім,  авто,  не  вилежуйся  котом.

Слово  дав  своє    –  тримай  і  назад  не  забирай.

Краще  бути  голодним,  та  на  волі,  ніж  ситим,  та  без  долі.

Сто  разів  думку  в’яжи,  а  раз  скажи.

Біда  примчить  –  розуму  навчить.

Люби  рідний  край,  від  ворога  його  захищай.

Хто  у  серці  Бога  має,  тому  Він  допомагає.

Упав  -  вставай,  борись,  перемагай.

Хто  все  літо  скаче,  той  зимою  плаче.

Хто  не  хоче  знання  здобувати,  буде  тяжко  на  хліб  заробляти.

Не  спіши  кулаками  махати,  коли  можна  мозком  справу    розв’язати.  

Щоби  добру  долю  мати,  треба  вірний  шлях  вибирати.

Що  послав    комусь  зі  злості,    те  верне  до  тебе  в  гості.

Хочеш  довго  жити,  треба    зі  спортом    дружити.

Хто  дерево  посадив,  той    повітря  збагатив.

Треба  з  головою  дружити,  щоб  рукам  було  легше  робити.

Хто  своїх  батьків  шанує,  тому  Бог  довгі  роки  дарує.

Не  кажи:  "Не  вмію,  тому  не  беруся".  А  кажи:  "Потрохи  усього  навчуся".

Краще  сміху  віз,  аніж  річка  сліз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767730
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.12.2017

ХРОПЕ ВЕДМІДЬ

Зима  прийшла,  покрила  снігом    все.
Заліз  ведмідь  у  лігвище  глибоке.
Холодний  вітер  гілками    трясе,
Нахмурилося  небо  сірооке.
 
Хропе  ведмідь  на  вітті  із  ялин,
Прикривши  ніздрі  лапищем  мохнатим
І  сниться  йому  хатка  із  цеглин,
Де  він  живе  із  зайчиком  вухатим.

За  домом  –  сад,  де  яблука,  грушки,  
Малинові  кущі  пахкі,  вогнисті.
А  на  столі  у  хижці  -  галушки,
Солодкий    мед  і  овочі  у  мисці.

Співають  вдвох  із  зайчиком    пісні,  
Варять  повидло,  наливають  в  банки.
Дивуються  всі  мешканці    лісні,  
У  дім  їх  заглядають  крізь  фіранки.

Невтямки  їм,  як  може  бути  так  –  
У  зайця  та  ведмедя  поряд  ложе.
Якщо  вдягнуть  любові  саркофаг,
То  навіть  сон  зробитись  явним    може.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767622
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.12.2017

Я НЕ ПОКЛИЧУ

                                                                                 Я  не  покличу  щастя  не  своє.
                                                                                                                     Ліна  Костенко
Я  не  покличу  щастя  не  своє.
Хай    вихиляси  робить,  як  вивірка,
Немов  сапфір  добірний    виграє,
Манить  до  себе,  наче  срібна  зірка.
Я  не  покличу  щастя  не  своє.

Я  не  покличу  щастя  не  своє.
Хай  туга  серце  навпіл  роздирає.
Самотність    дні,    мов  бусол  воду,  п’є,  
І  свічка    віку  тихо    догорає.
Я  не  покличу  щастя  не  своє.

Я  не  покличу  щастя  не  своє.
Мені  достатньо  буде  просто  знати,  
Що  десь  у  світі  та  частинка  є,  
Котра  змогла    вогню  очам  додати.
Я  не  покличу  щастя  не  своє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017

ПРОШУ ТЕБЕ, СВЯТ-ОТЧЕ МИКОЛАЮ!

Прошу  тебе,  свят-отче  Миколаю,
Молись,  щоб  у  калиновому  краю
Не  журне  журавлине  «кру»    лунало,
А  грали  бубни,  скрипки  та  цимбали.

Щоб  в  душах    квітла    маком  віра  в  Бога,
Пощезли  болі,  горе  і  тривога.
Щоби  війна  не  мала  шансу  жити.  
Дозволь  тебе  про  це,  святий,  просити.

Щоб  в  Україні  і  дорослі,  й  діти
Зимі  могла    та  літечку      радіти,
Щоб  кожен  захист  мав  і  рівне    право,  
Щоби  міцніла  матінка-держава.

Щоб  тіло  зайди  їй  не  шматували.  
Щоби  повагу  всі  до  неї  мали.  
Щоби  у  мовнім  світовім  вінкові
Вільготно  чулось  українській    мові.

Щоби  не  брали  діти  зброю  в  руки.
Щоб  матері  не  сивіли  з  розпуки.
Щоби  щоранку  день  ішов  до  злету,  
В  обіймах  сонце  ніжило    планету.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766964
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2017

НЕ ХОЧУ СПАТИ!

Дворами  ходить  ніченька,
Пускає  тьму  з  обійми.
Стуляють    діти  віченьки,  
Їх  сон  бере  в  обійми.

Лиш  Оля  кривить  ротика,
Кричить,  немов  кондуктор.
-  Не  хочу  спати,  котика
Подайте  чи  конструктор.

Матуся  просить:  
-  Донечко,
Вже  очі  час  стуляти.
Побігло  спати    сонечко
До  хати  за  Карпати.

- Не  будеш  маму  слухати,  
Вовчок  прийде  до  хати.
Почне  волосся  нюхати  
І  зуби  виставляти.

- Я  не  боюсь  зубатого.
Конструктор  швидше  дайте
Чи  котика  хвостатого.
І  сном  не  набридайте.

Спи,  в  сні  уже  худоба  є,
Дерева,  квіти,  трави.
Бо  прилетить,  подзьобає
Тебе  орел  двоглавий.

- Я  не  боюсь  двоглавого.
Мене  ним  не  лякайте.
Кота  мені  рудавого
Чи  гру  якусь  подайте.

За  двері  вийшла  мати  но,
Завив  протяжно,  низько  
Вітер  в  дворі.
- Я  спатиму!
Лиш  не  гуди,  вітриську!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2017

ПИШИ МЕНІ

Пиши  мені,  даруй  слова  душі,
Що  райдугу  несуть  після  дощів.  
Вливайся  в  жили  медом  і  вином,
Світи  в  очах  коштовним    бурштином.

Пиши  мені  –  удень  чи  уночі,
Різьби  від  щастя  золоті  ключі.
Зі  скрині  серця  сонце    витягай,
Проміння  сип  у  мій  душевний  гай.

Пиши  мені.  Даруй  солодкий  щем.
Не  закривай  чуття  тугим  плащем.
Пообіцяй  стежину  в    очерет,
Де  стрінемось  з  тобою  тет-а-тет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017

МОКРИЙ СНІГ

З  ночі  в  русі  мокрий  сніг.
На    путі,  будинки  ліг.
Чи  ішов  хто,  а      чи  біг  –    
Задля  служби  чи  утіх
Сунув,  наче  носоріг,
Білим  полчищем  на  всіх.  
Йшов  в  атаку,  поки  міг.
Лип  до  носа,  щік  і  ніг.
А  коли  дістав  усіх,  
То  з-під  пишних    вусів  сміх  
Випустив,  коня  запріг
І  до  Хмарки  на  пиріг
Поспішив.  Там  на  нічліг
Умостився,  вліз  у  міх.
Цілу  ніч      без  задніх  ніг
Спав,  скрутивши  тіло  в  ріг.
Вранці  вийшов  за  поріг
І  на  землю  знов  побіг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766344
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.12.2017

ТИ - ЛЮДИНА

Ти  людина.  Лю-ди-на!  Чуєш?
Не  трава,  не  земля,  не  камінь.
День  зі  вчинків  і  слів  муруєш,
Душу  носиш  в  тілеснім  храмі.

Ти  людина!  Це  горде  ймення.
Це  можливість  робити  вибір,
Укладати  так  сьогодення,
Щоб  майбуть  прорекла:  «Спасибі!»

                                             '

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017

ЩИТОМ ВІТЧИЗНІ БУТИ

Щитом  Вітчизні  бути  –  це  святе.
Бо  що  таке  Вітчизна?  Рідна  мати.
Душа  її  тоді  лише  цвіте,  
Як  волею  їй  корінь  підживляти,

Любов’ю  огортати  повсякчас,  
Не  дати  на  знекровлення    вампіру,
Промінням  правди  світлити  анфас,  
З  очей  змітати  холод    і  зневіру,

Як  те,  що  тінь  кладе  їй  на  лице,
Що  спокій  заливає  до  бетону,
Ловити  у  наставлене  сильце  
І  кидати  у  пазурі    закону
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017

РОМАШКИ ТА КОНЮШИНА

На  лужку  зеленолицім,
Де  збираються  комашки,  
Дозрівали  печериці,
Красувалися  ромашки  -  

Білі  вії,  жовті  очка
В  них  і  стебла  зелененькі,
Однопальцеві  листочки  
Чи  посічені  тоненько.  

Біля  квіток  цих  пахучих
Проживали  конюшинки.
На  стебельцях  їхніх  куцих  
Червонілися  хустинки.

- Люблять  нас  дорослі  й  діти.
В  дім  несуть  завжди  охоче,    –  
Хвастали  ромашки-квіти,  
-  Ну,  а  вас  ніхто  не  хоче!

Слізки  бігли  з  оченяток
Скривджених.  Та  ось  Данило
На  лужок  привів  ягняток  –  
Спробували  -  не  зганьбили.

- Ну  й  смачна  ж  і    соковита
Червоненька  ця  рослинка,  -  
Примовляли.  І  досита
Набивали    серединки.

Квіти  в  світі      розмаїті.
Вид  не  каже  ще  нічого.
Кожна  річ  у  цьому  світі
Є  потрібною  для  чогось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017

ЗИМИ ДЕНЬ ВОСЬМИЙ

Зими  день  восьмий.  Та  надворі  –осінь.
Купає  сонце  у  водоймах  коси.
З  калюжі  воду  випиває  вітер.
Складає  день  софіт  із  синіх  літер.
Душа    долів    важку  скидає    брилу.
На  всю  ширінь  виструнчуються    крила,  
ВОНА  летить  в  небесні  сині  далі,
Де  чути  голос    скрипок  і  цимбалів,
Де  сиві    хмари  парами  вальсують,
Свій  легкий  рух  у    пам’яті  фіксують.
ВОНА  пірнає  в  синь  цю,  наче  щука.
Стрільбу  прицільно  Лель    веде  із  лука.
І  попадає  ЇЙ  в  саменьке  серце,
Щоби  любов  забила  в  нім  джерельцем,
Чуття  піднялись    хвилями  цунамі,
Задзеленчали,  наче  дзвін  при      храмі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017

Коли вже хотіла сказати тобі

Коли  я  хотіла  сказати  тобі  «бувай!»,
Коли  я  вже  іншим  захопитись  була  згідна,  
Ти  просто  прийшов  у  мій  сон,  сказав:  «Зачекай».  
І  я  зрозуміла:  ти  все  ще  людина  рідна.

Тримаєш    надійно  у  серці  моїм  гніздо,  
Яке  пам'ятає  тепло  твоїх  крил  орлиних.
У  нотному  стані  ти  все  ще  на  верхнім  «до».
Тривожиться  око,  як  бачить  твої    світлини.

І  навіть  як  доля  із    іншим  колись    зведе,  
Не  виплюну  час,  де  ти  був,  як  гумку  жувальну.
І  знай…  ,    щиро  вдячна  я  Богу-Творцю  за  те,  
Що  поряд  з  тобою  ішла  –  хай  і  віртуально.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017

На 5 рочків

В  кого  це  сьогодні  свято?
Хто  сміється  так  завзято?
А  це  внучечка  Софійка  –  
Жартів,  мудрощів    носійка.
Любить  бігати,  стрибати,  
Малювати  і  писати.
Й  сальто  викрутить  уміло,  
Бо  гнучке  у  неї  тіло.
Влітку  виліпить    сову,
Взимку  –  бабу  снігову.
Любить  маму  рідну,  тата.
Дай  їй,  Боже,  сил  багато
І  здоров’ячка  міцного,  
Бережи  від  всього  злого.
Хай  росте,  всякчас  мудріє
Світ  довкола  себе  гріє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764444
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.12.2017

ДО ДНЯ ЗСУ

Як  стрінеш  на  шляху  людину
У  формі  ЗСУ,    спинись,
Їй  уділи  хоча  б  хвилину,
Привіт  скажи  і  посміхнись.

Військовий  -  сторож  долі  й  волі.
Стоїть  сьогодні    під  вогнем,  
Щоби  хліби  росли    у  полі,  
Щоби  раділи  діти  днем,

Щоби  блищала  честь    елітно
І  на  чолі,  і  на  гербі.
Скажи  ж  військовому    привітно:
-  За  службу  дякую  тобі!
6.12.17            Любов  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017

ВОЛОНТЕР

Згадаймо,  що    завдяки  волонтерам    у  2014  році  наша  країна  зберегла  свій  суверенітет,  зупинила  російську  агресію  на  сході  та  відновила  боєздатну  армію  з  високим  моральним  духом.


Як  добре,  що  є  в  світі  волонтер  –  
Це  той,  хто  у  душі  байдужість  стер,  
Хто  помагає  іншим  без  оплати,  
Харчі  несе  недужим  у    палати,
Медикаменти  й  усмішки  лежачим
Дарує  без  усякої  віддачі.
Хто    дух  вливає  у  засохле  віття,  
Офірує  своє  мистецтво  дітям,  
А  також  літнім,  воїнам    на  фронті,
Малює  сонце  їм  на  горизонті.
Хто  кошт  збере,  взуття,  одежу,  книгу
Й  дасть  тому,  хто  у  серці  чує  кригу,
Хто  нині  без  костюма    і  краватки,
Кого  обсіли  болі    та  нестатки.
Це  той,  хто  нашу  армію  підтримав,
У  кого  «на»  до  «дай»    –    добірна    рима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763972
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.12.2017

ПОБАЧИТИ ПАРИЖ – І ВМЕРТИ

-  Кохана,  а  ти  хочеш  до  Парижу
Із  Києва  на    свята  дременуть?
-  Давай  в  Карпати,    винаймемо  хижу
І  будемо  там  лижні  тропи  гнуть.
-    Ти  –  патріотка?  Так  навчала  мати?  
-    Це  так,  та  справа,  друже,  тут  не  в  тім.
 Вважаєш  краще  це  –  Париж  пізнати  
І  вмерти,  не  побувши  у  фаті?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017

ХОЧУ

Хочу  окрайчик  сонця  тобі  подати
На  голубій  тарелі  із  білим  дном,
В  календарі  червоним  обвести    дату  –  
Ту,  що  налила  світла  у  мій    геном.  

Хочу  гуляти  містом  удвох  з  тобою,  
Де  ренесансу  подих  у  вічність  ліг.
Миром  упитись,  до  біса  послати    зброю,  
Вимести  з  ліжка  холодний  налиплий  сніг.

Хочу    з  тобою  жити  у  тій  епосі,
Де  над  усе    ЛЮДИНА,  її  душа.
Срібних  зірок  насіяти  у    волоссі,
Зважитись  і  злетіти,  немов  пташа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017

НІЧ

У  ночі  ноги  чорні,  босі,
Серп  золотиться  на  чолі,  
Вінок  зірок  у  пишних  косах,
Смолиста  сукня  до  землі.

На  вид  не  визначить  їй  років,
Іде,  немов  вдова,  тихцем,
Спиняє  час  від  часу  кроки,
Пускає  магію  лицем.

Наказує  живому:  "Спати!"
Рішучим    помахом  руки.
Дніпро  стихає  і  Карпати,
Під’їзди  мовкнуть  і  хвіртки.  

І  хмародер  приспить,  і  хату,
Гніздо,  де  джміль  чи  журавлі.
До  ранку  буде  раювати,  
До  перших  півнів  на  селі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763406
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2017

Соловей та ведмідь

У  лісі  соловей  співав.
Ворона  ввись  здійняла  крила.
Листок  на  дубі  танцював.
Мураха  очі  зажмурила.

Примліла  м’ята,  кропива
У  такт  мелодії  хиталась.
І  тут  ведмедя  голова
З  кущів  малини  показалась:

- Задзьобаю  я  солов’я!
Рве  голом,  мов  би  був  не  ситий.
Треба  ревіти  так,  як  я,  
А  не  рулади  виводити.

-    Гей!  Слухайте  мене!  Я  гну
     Дуби  і    голос  в  мене    дужий!
В  кущі  зайчисько  дременув.
Жучок  заліз  у  дику  ружу.

Ведмідь  гудів,  ввійшов  в  азарт.
Ця  «пісня»  лева  розбудила  –  
Він  розізлився  не  на  жарт,
Прибіг,  роздер  співця-бурмила

На  клапті.  Ось  такий  кінець
У  байку  цю  вам,  друзі,  кину.
Самозакоханий  співець
Помер,  а  міг  би  їсть  малину.

Отож,  не  будьте,  як  ведмідь,  
Чужі  таланти  не  тавруйте.
Своїм  ревінням  слух  не    рвіть,  
Світо-гармонії  не  псуйте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762978
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.11.2017

МІСТО ЛЕВА

Яке  чудове  місто  Лева!
Його  душа  –  квітучий  сад!
Тут  чорна  кава  –  королева.
Король  –  добірний  шоколад.
Церковний  дзвін  тут  шир  гойдає,
Співає  пісню  голосну,
На  вежу    сонечко  сідає,  
Коли  збирається  до  сну.
Цілує  в  губи  часто  мжичка
Дахи,  бруківку  і  кущі.
Гуляє  злива  в  черевичках,
У  капелюшку  і  плащі,
Вицокує  по  тротуарі
Старий  заучений    мотив.
А  вітерець  на  львівській  ґварі
Співає  реп  до  хрипоти.
В  атаку  гість  бере  каварню,  
Театр,  крамницю,  храм,  музей.
Бібліотека  і    книгарня
Гостить  словесними    бізе.
Тут  волі  дух  і  віра  в  серці,
Свят-Юр  зі  списам  у  руці  
Із  царством  тьми  у  вічнім  герці.
Тут  надихаються  митці.
Є  стиль  ампіру,    ренесансу,
Бароко  й  готики  сліди.
Тут  леви  роблять  реверанси,
Коли  повз  них  проходиш  ти.
Море  людей  тут  брало    тропи
В  пошуку    знахідок,      скарбів.
Перлинка  світу  та  Європи
Центр  українства  місто    Львів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017

ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ

Що  вже  про  сало  казати?  Не  було  й  хлібини.
Села  від  їжі  звільнили    совітські  кати.
Що  не  хвилина,    то  двадцять  чотири  людини
Очі  стуляли,  ішли  у  небесні  світи.

Діти  просили:  "Хоч  крихітку    дайте  на  зубець.
Ноги  ослабли,  в  живіт...,  мов  запхав  хтось  пилу".
В  матері  очі  темніли  і  тріскали  губи,
Йшла  і  шукала  у  полі  картоплю  гнилу.

А  із  зерном  до  Європи  летіли    вагони...
Майже  два  роки  насильство  терпіло  село.
Не  від  війни,  а  від  голоду  впали  мільйони
Тільки  за  те,  що  ґаздівство  у  генах    було                                                                        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017

Полюби мене так

Полюби  мене  так,  
Як  трамвай  любить  колію,
Синє  небо  сосна,
Пасху  –  гілка  верби,
Наче  мушлю  слимак,
Май  –    квітучу  магнолію.
Полюби  мене  так,  полюби.  

Полюби  мене  так,  
Як  жита  люблять  поленько.
Як  зоря  –  тиху  ніч.
Квітка  –  сонце  ясне.
Наче  дикий  рисак
Літо  тепле  і  воленьку,
Полюби  так,  прошу,  ти  мене.


Полюби,  як  поштар
Любить  скриньки  покручені,
Мов  гаряча  земля  
Свіжі  краплі  дощу.
Наче  ас-перукар
Гребінь,  ножиці    й  кучері,
Полюби  мене  так,  я  прошу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017

Андрійко захворів (оповідання)

     Три  дні  Андрійко  –  учень  другого  класу,  не  ходив  до  школи.  Олеся,  яка  сиділа  з  ним  від  перших  днів  навчання  в  школі  за  однією  партою,      сумувала  за  хлопцем.  Вона  звикла  ділитися  з  ним  різними  новинами,    слухати  його  розповіді.  Дівчинці  легко  працювалося  на  уроці  з  Андрійком  у  парі,  коли  вчителька  давала  таке  завдання  учням.  Діти  чесно  ділили  між  собою  обов’язки,  які  були  покладені  на  чергових:  якщо  Андрій  витирав    дошку,  то  Олеся  збирала  учнівські  зошити  під  кінець  уроку  й  клала  їх    учительці  на  стіл  або  навпаки.  І  тут  на  тобі  –  хлопець  захворів  на  ангіну.  Сумно  Олесі  було    без  Андрія.  Вирішила  вона  провідати  друга.  
         Після  школи  зайшла  до  продуктового  магазину  й  за  гроші,  які  їй  мама  дала  на  підкорм  у  шкільній  їдальні,  купила  Андрійкові  апельсин.  Вона  пам’ятала,  як  вчителька  розповідала  на  уроці  ЯДС  про  те,  що  в  цитрусових,  до  яких  належать  і  апельсин,  міститься  вітамін  С,  запаси  якого  треба  поповнювати  в  організмі  якомога  частіше,  й  особливо  тоді,  коли  хворієш  на  простудну  чи  вірусну  хворобу.  Через  двадцять  хвилин  Олеся  з  апельсином  уже  стояла  під  ворітьми  Андрійкового    будинку,  за  сітчастою  огорожею  якого  перед  фасадом  сидів  великий  кудлатий  чорний  пес.  Як  тільки  собака  побачив  Олесю,  підбіг  до  неї,  вишкірив  зуби  і  злісно  загавкав.  
- Чого  ти?  –  спитала  вона.  -    Я  ж  не  злодійка!  Я  подруга  Андрійка,  йду  до  нього  в  дім  з  добрими  намірами!
Пес  зміряв  дівчинку  своїми  очима-ґудзиками  з  ніг  до  голови,  покрутив  хвостом,  а  тоді,  повернувся  до  стіни  дому,  задер  голову  догори  і  двічі  гавкнув.  Андрійко  почув  гавкіт  пса,  виглянув  з  вікна  і  дуже  зрадів,  коли  за  воротами  побачив  Олесю.    Він  попросив  маму    завести  однокласницю  в  дім.
Коли  Олеся  зайшла  до  кімнати  Андрійка,    то  побачила,  що  він  сидить  за  столом  і  щось    малює  на  аркуші  паперу.
- Привіт,  друже!  –    мовила  тихо.
- Привіт,  Олесю!  –  відповів  Андрійко  й  піднявся  з  крісла.
- Як  почуваєшся?
- Два  дні    горло  боліло,  висока  температура  була,    лежав  у  ліжку.  Але  сьогодні  мені  полегшало.  Температура  спала.  То  я  вже  енциклопедію  про  диких  тварин  трохи  почитав.  Зараз  малюю.
- А  що?
- Вже  намалював  дім,  сад  і  квіти.  Ще  хочу  маму  й  тата  зобразити.
- Чому  саме  це  захотів  намалювати?
- Мама  і  тато  –  найдорожчі  люди.  Вони    піклуються  про  мене.    Дім  –  місце,  де  я  живу  з  родиною.  Сад  дає  кисень  і  смачні  плоди,  а  квіти  веселять  душу.
- Думаю,  все  те,  що  ти  намалював,  є    важливим  не  тільки  для  тебе,  а  й  для  кожної  людини.  Намалюй  ще  небо  й    сонце.
- Гаразд.  Я  люблю  небо,  воно    нагадує  про  вічність.
- А  сонце  дає  тепло.  І  не  тільки  нам,  людям.  Пригадуєш,  на  уроці  ЯДС    ми  вчили,  що  сонце  –  це    розжарена  куля,  яка  дає  енергію  землі  й  усьому,  що  є  на  ній?  
-                  Пам’ятаю.  Намалюю    й  сонце.  
- А  я  тобі  апельсинку  принесла,  -  згадала  Олеся.  –  Вона  схожа  на  сонце.
Дівчинка  витягла  з  наплічника  круглий  жовтий  плід  і  простягнула  його  Андрійкові.
- Дякую.  Приємний  сюрприз!
Зайшла  мама.  Вона  принесла  на  підносі  два  порцелянових  горнятка  з  трав’яним  чаєм,  малинове  варення  у  вазочці  та  пиріжки  на  тарілці.
 -              Мийте  руки,  діти,  й  сідайте  до  столу!  –  мовила.  –  Пиріжки  я  сама  пекла,  сьогодні,  вони  начинені  яблуками  з  нашого  саду.  І  варення    зроблене  моїми  руками  з  малинки,  яку  приніс  із  лісу    Андрійків  тато.
- Приємно  пахне!  –  зауважила  дівчинка.  
Діти  помили  руки  й  почали  з  апетитом  уплітати  накладене.  Коли  Андрійкова  мама  прийшла  забрати  порожній  посуд  зі  столу,  вони  подякували  їй  за  турботу.
         На  прохання  однокласника  Олеся  розповіла  йому  про  події,  які  відбулися  в  школі  під  час  його  відсутності,  назвала  теми,  які  вчили  на  уроках  української  мови  та  математики.    Дещо  з  нового  пояснила  хлопцеві.
- Не  стомився?  –  спитала.
- Трохи  є.
- Тоді  більше  не  будемо  гризти  граніт  науки.  Приляж,  Андрійку,  а  я  тобі  щось  намалюю.  Хочеш?
- Хочу,  звісно.  А  що?
- Не  скажу.  Коли  малюнок  буде  завершеним,  покажу.  
Олеся  взялася  до  роботи.  Андрій  заплющив  очі  й  уявляв  собі  те,  що  малює  йому  однокласниця.  Апельсин?  Пиріжки?  Небо  і  сонце  на  ньому?  Через  хвилин  десять  дівчинка  вручила  хлопцеві  аркуш  з  малюнком.  
- Тепер  можеш  дивитися,  -  мовила.
Андрійко  усміхнувся,  коли  побачив  Олесину  роботу.  На  папері  були  зображені  хлопчик  та  дівчинка,  які  стоять  на  траві  і  тримаються  за  руки.  Над  ними  –    птахи.  А  над  птахами  –  веселка.
- Ці  діти  -  це  ми?  –  запитав  хлопець.
- Так.
- А  чому  над  нами  птахи?
- Бо  я  їх  дуже  люблю,  вони  милі  –  літають,  співають,    роблять  корисні  справи  –  лікують  ліси  та  сади.  
- А  чому  веселка?
- Бо  вона  з’являється  після  дощу  і  нагадує  людям  про  те,  що  світ  змінний,  різнобарвний  і  радісний.  А  ще  кажуть,  що  веселка  –    це  рушник,  вишитий    самим  Богом.  Ну,  я  піду,  а  ти  дивись,  Андрійку,  на  цей  малюнок  й  одужуй.  Вчителька  казала,  що  позитивні  емоції    сприяють  цьому  процесові.
- Дякую  тобі,  Олесю,  за  візит.    Ти  –  справжня  подруга.  Передавай  вітання    однокласникам.  І  вчительці  не  забудь!
- Передам.  А  ти  якнайшвидше  приходь  до  школи.  Без  тебе  сумно  в  класі…
- Після  твого  візиту  сил  у  мене  явно  побільшало.    Думаю,  наступного  тижня  з’явлюся.
           Олеся  попрощалася  з  Андрійком,  з  його  мамою,  вийшла  з  будинку  й  попрямувала  до  брами.  Пес  уже  не  дивився  на  дівчинку  підозріло  й  сердито,  тихо  лежав  собі  під  ворітьми.  Коли  Олеся  зачинила  хвіртку,  кинув  їй  услід    своїх  два    веселих  «гав».    «Бувай!»  -  мовила    дівчинка  йому  й    попрямувала  додому.  Не  йшла  додому  Олеся  гостинцем,  а  летіла.  Дівчині    здавалося,  що  душа  її,  як  ріка  навесні,  під  час  повені,  вийшла  з  берегів,  а  жили  так  налились  соком,  як  восени  яблука  в  Андрійковому  саду.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761954
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017

Загадки до свята Миколая

1. Що  це  за  така  пора?
Снігом  вкрилася  гора.
Лід  скував  ставок  і    річку
І  щипа  мороз  за  щічку?
                                                                                 (Зима)

2. Хто  весь  рік  старанно  вчився,  
Не  лінився,  а  трудився.  
Слухав  маму,  слухав  тата,  
Пас  корову  чи  телята,  
Мив  тарілку  за  собою,  
Годував  кроля  травою,
Чистив  зуби,  руки  мив,  
Зі  всіма  у  дружбі  жив,  
Той  дарам    у  грудні,  діти,  
Буде  тішитись-радіти.
Хто  ті  дари  принесе,  
Під  подушку  покладе?
                                                                     (Святий  Миколай)

3. Що  за  білий  цукор  ліг
На  поля  і  на  поріг?
Йшов  та  йшов,  хоч  і  без  ніг.
Це  звичайно,  діти,  …    (сніг)

4. Як  у  край  зима  прийде,  
Землю  снігом  замете,  
Хто  дари  складати  стане,  
Сяде  на  широкі  сани,
Запряже  гнідих  мастей
Коників  і  до  дітей
Із  дарунками  прибуде
Їм  вночі  їх  класти  буде?
                                         (Святий  Миколай)  

5. Скоро  буде  новий  рік.
І  мороз  торкнеться  щік.
Хто  прийде  тоді  до  хати
У  зелених  пишних  шатах?
                                                                           (Ялинка)

6. В  день  їмо  цей  пампушки,
Одягаєм  кожушки
І  йдемо  колядувати
Ми  від  хати    і  до  хати.

                                                                                 (Різдво)
7. А  кому,  скажіть,  малята,  
Взимку  треба  помагати?
Хто  не  може  корм  знайти,
Як  надворі  холоди?
Той,  хто  сад  оберігає,
Радо  гусениць  з  ’їдає
В  теплу  пору  і  комах!
Це,  звичайно,  діти,  …          (птах)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761782
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.11.2017

Заздрість

Заздрість  часом  страшніша  ,  ніж  куля.
Вона  б’є  непомітно,  та  влучно,  
Душу  разить,  мов  око  цибуля,
Тіло  в’яже  підступно,  беззвучно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761763
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2017

СВІТАЄ

Світає.  Сад  в  густій  імлі.
Сніжинки  скачуть,  наче  коні.
В  кімнаті  –  кава  на  столі.
Цвіте  акація  в  вазоні.

Любов    і  мир  Ісус  Христос
Промінить    з  образу  на  стінці.
Пустилась  кров  по  жилах  в  крос.
Втопилась  ніч  в  кавовій  пінці.

Земля  свою  обходить  вісь,  
Мов  луки  в  час  весни  лелека.
Все  добре  в  тебе.  Та  не  скрізь
У  світі  радість  і  безпека.

Прицільно    куля      десь  летить,
Хвороба,  горе    тіло  крає.  
О,  як  це  хочеться    спинить,
Зробить  планету  нашу  раєм!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017

ВОЇНУ АТО присвячено

 Андрій  Добровольський  ніс  службу  в  10-й  окремій  гірсько-штурмовій  бригаді,  у  8-му  батальйоні  «Поділля»,  був  командиром  бойової  машини  і  займав  посаду  командира  відділення.  Загинув  на  Світлодарській  дузі  17  листопада  у  віці  20  років.11  грудня    міг  би  святкувати  21  рік.  Але...

ЙОГО  СВІТЛІЙ  ПАМ'ЯТІ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Не  світлим  даром  є  сьогодні  та  земля,
Яка  дугою    Світлодарською  зоветься.  
Тут  посвист  куль  і  тужна  пісня  журавля
Щоденно  простором  продимленим  несеться.

Тут  не  одному  смерть  підкинула  капкан.
Тут  маки  сіються  і  квітнуть  без  упину  –  
На  білім  тілі  вояків  ,не  там,  де  лан.  
Тут  страх  і  біль  в  обличчя    дихають  і  в  спину.  

Заснув  тут  вічним  сном  і    з  Тустані  Андрій,
Що  добровольцем  на  війну  цю  записався.
Освіту  мав  він  і    з  десяток  світлих  мрій...
Під  час  відпустки    із  коханою  побрався.

Він  так  бажав  живим  вернутись  в  отчий  дім
До  мами    й  тата,  брата,  горлички-дружини.
Та  стихли  м’язи  на  лиці  його    блідім,  
І      руки,  й  ноги  стали    зимні,  мов    крижини.

Привіз  додому  тато  сина  у  труні.
Ридають  гори  й  доли,  і  усі  з    родини.
Ще  доки    гинутимуть    в  цій    АТО-війні
Найкращі  з  кращих  діти  неньки  України?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017

Звання Людини

Будьмо  гідні  звання  Людини,  
Це  найвище  звання    зі  звань.
Не  пускаймо  до  середини
Мул  і  твань.  

Ставмо  цілі,  до  них  ідімо
І  долаймо  стіну  глуху.
Лиш  себе  в  собі  не  згубімо
На  шляху.

Плачмо,  радуймося,  співаймо  
Поміж  праці,  наук    і  справ.
Лиш  на  горло  не  наступаймо
Правді  прав.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761205
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2017

ПІЗНЯ ОСІНЬ

Згасає  осінь  –  тихо,  день  за  днем.
Дерева  жили  оголили  чорні.
Упала  тінь    на  лиця      хризантем.
Сумної  вітер  грає  на  валторні.  

Трава  зелена.  Та  не  йде  у  ріст.
Щоразу  жде  вона  із  жахом  ночі,
Бо  холод  б’є  у  гриву  і  у  хвіст,
Життя  із  неї  витягнути  хоче.

Навили  сітей  в  небі  павуки.
Пливуть  шнурком  до  берега  качата.
Бабуся  хліб  їм  кидає  з  руки.
Очима  диво  ловлять  онучата.

Всміхається  від  сонця  промінець.
Летить,  цілує    голову  полудню.
Та  все  ж  зима    плете  із  хмар  вінець.
Ще  трішки  й  подарує  його  грудню.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017

ХОТІЛА Б Я…

Це  важко  –  так  довго  мовчати,  
Як  серце  у  грудях  пече.
Хотіла  б  я  птахою  стати,  
Упасти  тобі  на  плече,

Крилом  від  негоди  накрити
І  співу  налити  до  вух,
Гніздо  хоч  на  день  примостити,
Відчути  твій  запах  і  дух,

Тебе  роздягнуть    без  вагання
Зсередини  до  наготи.
Горою  на  стежці  питання:  
Чи  цього  бажав  би  і    ти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017

ЦЕ ЛИСТОПАД

Ще  листопад,  та  вже  не  листя  пад.
Ще  не  зима,  та  вже  й  не  зовсім  осінь.
Ліси,  як  готи.  Ниви  без  принад.
Світанки  сиві,  зимні,  безголосі.

Це  час  такий,  коли    спішиш  у  дім,  
Щоби  зігрітись  кавою  й  каміном.
Не  висне  погляд  на  листку    рудім,  
Не  пахне  в  тілі    кров  адреналіном.

Ще  яблуко  гойднеться  де-не-де.
А  квітка  вже  лугами  не  гуляє.
В  нору  їжак,  з'їжачившись,  бреде.
І  лиш  калина  пісню  замовляє.
17.11.17                          Любов  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017

ДОБІГАЄ

Добігає    до  фінішу  осінь  –  
Горда,  владна.  Ще  та  королева!
Гнізда  з  холоду  в’є  у  волоссі.
Залишає  нам  голі  дерева

І  у  травах    під  ранок  цукати,  
Що  блищать,  наче  срібло  в  короні.
Все  ж  їй  дуба  таки  не  здолати,
Мужньо  втримує    листя  у  кроні.

Сіє  сум  по  долинах  і  горах,  
Казанами    тепло  вижирає.
Кольори  розтирає  на    порох.
Грудня  з  вікон  садів  визирає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760764
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2017

ТАКИ ЩОСЬ ТРЕБА

Таки  щось  треба  змінювати,  люди,
Допоки  світ  нас  носить  на  руках,
Кидає  сонце  промені    на    груди,
Танцюють  зорі  вальс  у    небесах.

Допоки  літом  ще  черешня  родить,  
Вкриває  щільно  гори  взимку    сніг,
Пташина  соло  ранками    виводить  
І  ріки  свій  ще    пам’ятають    біг.

Допоки  ліс  нам  киснем  догоджає,  
Весна  лужку  плете    з  квіток  бриля,
Допоки  поле  годить  урожаєм,
Довкола  Сонця  крутиться  Земля.

Таки  щось  треба  нам  в  собі  міняти,
Не  в  чорній  барві  –  в  білій  вища    суть.
Майбутнє  має  право  існувати.
Не  гоже  нам  його  катами    буть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2017

З ДОБРОМ

Ближньому  зіграй  на  серці  соло,
Як  живе,  спитай  чи  кинь  привіт.
І  піде  добро  твоє  по  колу,
Пелюстки  розпустить,  наче  цвіт.

Сіла  тінь  комусь  на  світлі          миті?
Сонцем  закотись  в    його    вікно.
Бруду  не  шукай  у  стиглім  житі,
Краще  віднайди  у  нім  зерно.

Запали  у  погляді  лампадку
І  неси  вогонь  свій  до  людей.
Проклади  крізь    річку  часу  кладку  -
Ту,  котра  до  вічності  веде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017

І все ж

Від  тебе  не  чекала  привітання
У  день  своїх  чергових  уродин.
І  все  ж  гірким  вином  твоє  мовчання
Розлилось  між  артерій  і  судин.

Мене  вітали  рідні  мої,  друзі,
Знайомі,  незнайомі  навіть  теж.
І  чулась  цвітом  я  в  зеленім  лузі,
Що  вітер  п’є  з  південних  узбереж.

Я  на  твоє  вітання  не  чекала.
Бо  зщнала,  робиш  в  іншому  піар.
І  все  ж  ….твій  слід  у  дописах  шукала.
Та  там    знайшла  лиш      попіл  з-під  сигар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017

ТАК БУДЕ

Ще  вчора  небо  крили  густо  хмари,
Імла,  мов  білка,  розпускала  хвіст.
А  нині  вітер  в  руки  взяв  гітару,
Торкнувся  струн  -    пішли  хмарки  у  твіст.

Звільнилась  вись  із  сірого  полону
І  вийшло  сонце  –  вічне  і  святе.
Налилось  світлом  неба  синє  гроно,
Лягло  на  лиця  пізніх    хризантем.

Ввібрала  кожна  хата  сяйва  мірку,
І  синім  став  ще  вчора  сивий  птах.
Так  буде  з  краєм  нашим  –  нині  гірко,  
А  завтра  мед  покриє  його    шлях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017

До дня української писемності

Тчу  мовне  полотно  з  думок  і  слів.
Викроюю  рядки,  в  одне  зшиваю.
І  пахне  мені  хліб  і  цвіт  полів
Із  рідного  прабатьківського  краю.

І  входить  в  тіло,  наче  дим  у  даль,
Козацька  сила  і  упівська  мужність,  
Міцніє  дух,  як  із  плавильні  сталь,
І  серце  гупа,  наче  молот  в  кузні.

Вливаттму  в  полотна  сльози  й  сміх,  
Допоки  сонцем  дихатимуть  груди,
Допоки  надих  не  засипле  сніг.
Чи  труд  не  марний,  скажуть  згодом  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017

ДОПОКИ?

Давно  земля  батьківська  без  оков,  
Тут  небо  чуба  гріє  вільно  в  житі.
Але  чому  мої  краяни  знов
Вчащають  до  катівень  московитів?

Чом  сіті  триколірні  їм  плетуть,
На  голови    безжально  накидають,
У  спутані  тіла  вливають  ртуть
Та  вбивчим  болем  «каюсь»  вибивають?

Допоки  владний  і  підступний  «брат»
Не  мирне  зерня  сіятиме  –  морок,
Ковтати  кров  невинних  буде    Град?
Пора  в  горлянку    злу  запхати  корок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2017

АННИЧКА І МЖИЧКА

Зранку  небо  випускало  мжичку.
Цілувала  мжичка  сад  Аннички,
Хату,  лаву,  двір  і  травку  в  лузі,
Шерсть  кози  Зорі  й  собаки  Кузі.

Вбрала  шапку,  курточку  Анничка,
Взулася  у  сині  черевички,
Лист  капусти  винесла  з  комірки,
Подалась  у  луг  до  кізки  Зірки.

Та  уже  на  дівчинку  чекала.
Вгледіла  –  метнулась,  застрибала.
Дала  лист  пахучий  їй  Анничка.
Мекнула  коза  малій    до  личка.

Кузя  –  пес,    хвостом  почав    виляти,
В  очі  господиньці  заглядати:
- А  мені  щось  принесла  смачненьке?
- Так.  Для  тебе  в  мене    є  печенько.

Витягла  з  кишені  –  засміявся.
Кинула  –  похрумав,  облизався.
Усміхнулась  й  дівчинка    Анничка.
Пес  їй  руку  вилизав  і  мжичка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759045
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.11.2017

ЗНАЄШ…

Знаєш,  я  тебе  не  розумію.
Вмієш  дим  очима  ти  пустити.
Кликати  тебе…  о,  ні,  не  смію.
Але  й  не  готова  відпустити.

Оком  підживи  життя  коріння,
Думою  додай  наснаги  гласу,
Поки  почуття  –  листок  осінній,  
Не  впаде,  побите  вітром  часу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017

ПАДОЛИСТ

Падолист  –  козак  прудкий  доволі,
Залишки  вбрання  зірвав  із  віток.  
І  стоять  сади  голенькі-голі,  
Чорнотою  свого  тіла  світять.

А  над  ними  пропливають  хмари  –  
Сиві,  хмурі,  мов  човни  старезні.
Вітер-брат  їх,  як  вівчар  отару,
Заганяє  до  кошари—бездни.

На  калині  вицвіло  намисто.
Пісню  птах  забув,  лиш  ворон  кряка.
Мо’,  візьмеш  шаблюку,  Падолисте,
Посічеш  набридлу  сіро-мряку?

Падолист  -  інша  назва  місяця  листопада.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758698
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.11.2017

СОНЕЧКО (оповідання)

Весь  тиждень  небо  супило  брови,  морщило  чоло,  розтирало  своїми  сірими  кулаками    по  обличчі  сльози,  які  збігали  з  його  голубих  оченят.  Чому?  Бо  його  покинуло  сонечко.    І  п’ятирічна  Злата  весь  цей  час  не  виходила  гуляти  надвір.  Ввечері  недільного  дня  вона  спитала    маму:
- Чому  на  вулицях  нашого  міста  мряка  поселилася?  Куди  поділося  сонечко?  
- Не  знаю,  дитино.  Може,  воно  втомилося  й  відпочиває,  а,  може,  за  щось  образилося  на  людей  і  тому  не  виходить.
Дівчинка  задумалась.  В  понеділок  повела  її  мама  в  дитсадок.  Ішли  кожен  під  своєю    парасолькою.  Дощик  усю  дорогу    співав  їм,  але  не  веселої,  і  той  спів  будив  сум  у    душі  дитини.    
Та  коли  вона  переступила  поріг  кімнати,  в  якій  була  перебувала  її  група,  то  забула  про  дощ  і  хмари,  бо    зустріла  своїх  друзів.  Дівчинка  була  активною  на  занятті  з  розвитку  мови,  яке  проводила  вихователька.  Вона  склала  аж  два    речення  про  квіти.  На  занятті  з  образотворчого  мистецтва  Злата  натхненно  малювала  гномика.  Він  у  неї    вийшов  кумедним,  з  широким  носиком  і  товстим  животом,  але  очі  в  гномика  були  добрими.  
В  обід  діти,  споживши  їжу,  лягли  в  ліжечка.  Злата  знову  почала  думати  про  сонечко.  І  приснилось  дитині,  як  здолав  її  сон,  що  вона  йде    в  дитсадок,  з  неба  ллє  дощ,  як  це  й  було  вранці,  але  йде  Злата  дорогою  не  з  мамою,  а  сама.  І  наздоганяє  її  гномик  –      мокрий  з  голови  до  ніг,  бо  в  нього  немає  парасольки.
- Ставай  під  мою,  -  пропонує  йому  Злата.  -    Ти  ж  у  дитсадок  тьопаєш?
- Так.
Підійшов  гномик  ближче  до  дівчинки,  притулився  до  неї  і  каже:
- Золоте  в  тебе  серце,  дівчино.  Як  звуть  тебе?
- Злата.
- Й  ім’я    тебе  підходяще.  Знаєш,  я  міг  би  виконати  одне  твоє  бажання.
- Жартуєш?
- Зовсім  ні.  
Дівчатко  задумалось.  Попросити  шоколадку  з  горішками?  Морозиво?  А,  може,  нову  сукню  чи  книжку  з  казками?  Велосипед?  Телефон?  Ні,  не  те.  Одне  ж  бажання  можна  задумати.    І  тут  дівчинку  осінило:
- Я  би  хотіла,  -  мовила  вона,  -  щоб  сонечко  вийшло.  Без  нього  сумно  якось.  
- Гарне  твоє  бажання.  Чув  я,  що  це  свіило  хворіє  зараз.  Але  його  можна  вилікувати.
- Як?
- Хорошими  справами.  Особливо  помічним  для  світила  є  добро,  яке  чинять  діти.
- То,  виходить,  і  я  можу  вилікувати  сонце,  якщо  зроблю  щось  добре?
- Це  дійсно  так.
- Гм…    Що  ж  я  можу  такого  зробити?
- Потрібні  три  добрі  справи.  Одну  ти  вже  зробила  –  взяла  мене  під  парасольку.
Гномик  сказав  це  і  зник.  Після  цього  Злата    почула  голос  виховательки:
- Діти,  час  вставати!  
Дівчинка  розплющила  очі.    
- То  це  був  тільки  сон?    Гномик  насправді  не  розмовляв  зі  мною?  Шкода.    Значить,  я  не  зможу  вилікувати  сонечко.
Коли  малята  рушили  до  столів,  щоб  з'їсти  підвечірок,  рудоголовий  Антон  підставив  ніжку  Івасеві.    Хлопчик    упав,  вхопився  за  коліно  і  почав  скиглити:
- Болить!  Болить!
Злата  підійшла  до  Іванка,  обійняла  його  й  покликала  виховательку.
Галина  Василівна  прибігла,  оглянула  ногу.  
- Здається,  нічого  страшного  не  сталося.  Ти  можеш  згинати  коліно?
- Так.  
- Зараз  ми  покличемо  медсестру,  вона  помаже  місце  забою  кремом,  і  нога  перестане  боліти.  
Вихователька  послала  няню  за  Ольгою  Йосипівною.  Вона  прийшла  й  помастила  Івасику  коліно.  Хлопець  перестав  скиглити,  але  тонкі  слізки  продовжували  котились  по  обличчю  Іванка.  Хлопчику  не  так  боліло  коліно,  як  те,  що  Антон  вчинив  йому  кривду.  Злата  захотіла  втішити  Івася.  Вона  згадала,  що  мама    запхала  в  кишеньку  її  куртки  льодяник.  Тож  побігла  в  роздягалку,  витягла  його    й  дала  Іванкові.
- Бери,  -  мовила,  -  він  зі  смаком  апельсина.
- Дякую,  -  сказав  їй  хлопчик  і  слізки  перестали  вистрибувати  з  очей.
Після  підвечірку  малята  пішли  до  спортивної    зали.  Вихователька  кидала  їм  м’яч,  а  вони  його  по  черзі  ловили.    Злата  жодного  разу  не  схибила.  Степанкові  ж  ніяк  не  вдавалося  впіймати  руками  м’яч.  Всі  сміялися  з  нього:
- Незграба!  
- Тюхтій!
- Мабуть,  у  нього  руки  не  з  того  місця  ростуть!
Степанко  скривив  губи.  Здається,  ще  мить,  і  з  його  очей    бризнуть  сльози.  
- Чого  налетіли  на  нього,  як  круки  на  падаль?  –  заступилася  Злата.  
Вона  підійшла  до  хлопчика  й  почала  йому  пояснювати,  як  треба    тримати  руки,  щоб  з  них  не  випадав  м’яч.  
-    Можна,  ми    зі  Степанком  відійдемо  від  гурту  і  потренуємось?  –  спитала  Злата  у  виховательки.
-  Так.  Звісно.
Через    кілька  хвилин  хлопець  вже  почав  робити  перші  успіхи.  
- Ну,  ось.  Ти  можеш!  
- Дякую  тобі,  Злато!
І  тут,  о,  диво!    Крізь  віконце  до  зали,  в  якій  знаходилися  діти,  пробралися  сонячні  промені.  З  кожною  хвилиною  вони  ставали  все  яскравішими  й  теплішими.  Надворі  і  в  приміщенні  посвітліло.  Посвітліло  й  у  Златиному  серці.  Вона  згадала  гномикові  слова.
- Три  справи?  Та  я  ж  їх,  здається,    зробила!  Значить,  правду  казав  гном,  хай  навіть  у  сні,  що  три  добрі  справи  можуть  вилікувати  світило.  Сонечко  одужало!  Ур-р-ра!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017

РОБОТ

Ро́бота  Софія  малювала
В  дитсадку  натхненно  і  старанно.
Мамі,  як  прийшла,  подарувала.
- Виконала,  доню,  бездоганно
Ти  роботу́  –  в  робота  є  тіло,  
Голова  і  шия,  руки,  ноги.
Очі,  рот  окреслений  уміло.
Все  це  без  чужої  допомоги?
- Так.  Тут  не  доклав  ніхто  і  капки.
Помагать  нікого  я  не  звала.
- Робот  в  тебе  –    у  червоних  крапках.
Чом  його  ти  так  розмалювала?
- Бо  мій  робот  маки  в  полі  нюхав
І  тепер  у  нього  червонюха!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758119
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.10.2017

ПЕРШИЙ СНІГ

Скло  в  вікні  торка  Софія,
Наче  мишу  ласка:
-  Бабцю,  снігова  завія,
Подивись,  будь  ласка!

Підійшла  бабуся,  глипа  –  
Сніг  летить-кружляє,
Обліпив  злегенька  липу,  
На  траву  лягає,

Танцювальні  робить  кроки,
Внучка  –  у  полоні.
Йде  вона  й  собі  у  скоки,
Плеще  у  долоні.

Чверть  години  небо  шило
З  сірих  хмар  мережку.
Потім  сонечко  пустило
Цілувати  стежку.

- Де  ж  сніжок?  –  дівчисько  тупа,
Сльози  -  кап  по  носі.
- Розтопивсь,  як  сіль  у  супі.
Теплий  ґрунт  ще.  Осінь.

- Як?  Чекала  його  в  гості.
Мріяла  про  сніжки.
- У  мороз  розкине  постіль.
Почекай  ще  трішки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2017

БУРЕВІЙ

Мов  пси  за  здобиччю  погнали
Вітри  –  циклон  їх  сік  бичем.
Дерева  шиї  позгинали,  
Сховалась  птиця  під  кущем.

Мов  сто  вовків,  завили  хвилі
У  приміському  озерці.
Старі  дахи  змаліли  в  силі,  
Злетіли  вниз,  як  папірці.

Дорогу  струмові  урвало.
Вогні  взяла  в  пащеку  тьма.
Надривно  небо  заридало.
Загиготала  ніч-мара.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757944
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2017

ОСІННІЙ ДЕНЬ

Ранок  сизими  хмарами  гостив.
Але  в  полудень  сонце  ожило,
Сил  набрало,  землі  з  високости
Життєдайного  соку  налило.

Засміялася    вишня  безлиста  –    
Вітер  садом  розсіював      мантри.
Озерце  заблищало  ребристо.
Каченята  пустилися  в  мандри.

Посвітліло  надворі,  в  хатині.
Усміхнулась  герань  у  вазоні.
Польку  втнуло  проміння  на  тині.
Лист    заплескав  у  жовті  долоні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757577
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2017

ЖИТТЯ ТАКЕ

Здається,  що  як  лід,  життя  тверде,
Та  добре  вдариш  –  сиплеться  на  грудки.
Не  кожен  знов  розсипане  складе,
Від    напосілих  бід  змотає  вудки.

Тож  не  спіши  у  руки  брати  лом
І  ним  по  долі  ближнього  лупити.
Ти  краще  будь  живильним  джерелом,  
З  якого  ближній  воду  зможу    пити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2017

ЖОВТЕНЬ

А  жовтень  –  істинний  художник-пейзажист.
Відвідав  ліс  відвічний,  парки  і  двори.  
Обмацав  оком  на  деревах  кожен  лист,
Квачем  наклав  розкішні  теплі  кольори.  

Новий  мистецтва  витвір  гріє  людям  зір,  
В  передзимів’ї  світлим  вогником  мигтить.
Та  вітер  тне  листок,  мов  ворога  жовнір,
Летить  донизу,  стежки,  трави  золотить.

Щораз  то  менше  барви  в  кроні  на  гілках,  
Щораз  то  більше  –  під  ногами  стовбурів.
Все  менше  білка  рудохвоста  й  ворон-  птах
Плодів  знаходить  на  горісі  –  відгорів.

Зимніші  ранки  і  коротші  вечори.
Хоч  сонце  в  полудень  промінням  ще  трясе.
До  сну  зимового  готуються  бори.
Про  свій  прихід  листопад  пише  твір-есе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757154
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2017

ЦЕ БУЛО ОДНОГО РАНКУ

Це  було  одного  ранку.
Відслонив  в  норі  ііранку
Іжачок  на  ймення  Кося
І  сказав:  «Голодний  щось  я!»
Торбу  взяв,  у  ліс  подався,  
Білий  гриб  йому  попався
На  шляху,  підбіг.  Тут  білка
Морду  випхала  з-під  гілки.
До  грибка  підбігла:
-  Мій.
Рвати  ти  його  не  смій!
-  Ні,  це  я  його  знайшов,  
Як  з  нори  по  стежці  йшов.
-  Не  чіпай  грибок  оцей,
       Бо  подряпаю  лице.
-  Ти?  Та  я  скручусь  в  клубок,  
В  мене  шерсть  із  голочок.  
Доторкнешся,  біль  відчуєш.
Гострий!  Чуєш?  Не  жартую!
-  Не  лякай  мене,  їжаче!
Тутечки  щодня  я    скачу
Між  стежинок.  Мій  цей    ліс!
Гриб  для  мене    в  ньому  ріс.
Тут  прибіг  собака  Гава:
-  Гав!  Гав!  Гав!  У  чому  справа?
Білка:
-  Гриб  краде.  
-  Одначе  
Першим  я  його  побачив!  -  
Мовив  сірий  їжачисько,
Зло  прищуривши  очиська.
-  Поділіть  грибок  надвоє!
-  Ні!  Ні!  Ні!  –  кричать  обоє.  
Тут  господар  пса  прийшов:
-  Гаво,  що  ти  там  знайшов?
-  Гав!  Гав!  Гав!  Тут  білий  гриб.
З  ним    в  історію  я  влип.
В  ґазди  подив  на  лиці,  
Гострий  ножик  у  руці  -
Щоб  стинати  ним  грибки,
Що  наставили  шапки.
Як  побачив  ніж  їжак,
Вліз  у  тіло  його  ляк.
Кинувсь  він  мигцем  у  зруб,
Білка  вилізла  на  дуб.
Чоловік  забрав  грибок.
-  Гарний!  
Кинув  в  козубок.
Пса  за  службу  похвалив:
-  Кість  і  кашу  заслужив!
                                         ***
Ну,  а  ті,  які  сварились,  
Без  сніданку  ...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017

НА РАДІСТЬ

На  радість  люду  цвіт  барвистий,
Весняні  пахощі  садів,
Дарунки  лісу,  небо  чисте,
Політ  пташок  і  їхній  спів.

На  радість  плескіт  хвиль  у  річці
І  снігу  барабанний  дріб,
Потріскування  дров  у  пічці,  
Обрус  святочний,  сіль  і  хліб.

На  радість  дім  і  двір  при  домі,  
Город,  де  овоч  плід  дає,
Теплом  налитий  сонця  промінь,  
Що  світла  думам  додає.

На  радість    праця  в  дні,  розвага
І  зі  солодких    слів  щербет,
Пора,  в  якій  дрімає    шпага,
Бо  мир  танцює    свій  балет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2017

НЕ ВІР

Не  вір,  що  ти  –  сухе  стебло,  
Що  сум  віднині  твоїм  паном.
Зима  мине,  прийде  тепло
І  радість  вистрілить  тюльпаном.

Відновлять  корені    дощі,  
Надія  плід  зародить    рясно
Твоя  зоря  –  в  твоїй  душі.
Не  дай  їй  згаснути  завчасно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2017

Я ВІРЮ

Я  вірю,  нам  Господь  осяє  шлях
І  піднести  поможе  над  країни
Блакитно-жовтий    прапор  України,  
Омитий  кров’ю  воїв    у  боях.

Він  вчинить  нам  це  в  чудо  із  чудес.
Пройде    мій  край    крізь  полум’я  і    воду,
Покаже  світу  міць  свою  і    вроду,
Мов  лотос,  цвіт  розкриє  до  небес.

Хай  без  біди  в  нас  днесь  нема    і  дня,  
Недоля  попід  ребра  гадом  в’ється,
Зловісний  ворог  з  наших  хиб  сміється,      
Ще  щастя  наше  сяде  на  коня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756316
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2017

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

Люблю  тебе  дитинною  любов’ю.
А  пристрасть…  Блиск  побляк  в  її  очах.
Розважливість  керує  нині  кров’ю.
Вогонь,  котрий  спікав  нутро,  загас.

Живильні  ліки  Бог  із  неба    сипле,
Щоб  рани  смутку  вигоїла  я.
Все  ж  дня  нема,  щоб  ти  із  дум  не  виплив,  
Щоб  з  уст  твоє  не  витекло  ім’я.  

Та  це,  як  вітру  дув,    без  болю  з  ребер.
Хоч  часом  спомин  рве  спокою  тло
І    хочеться,  щоби  притис  до  себе,  
Поцілував…,  бодай  би  у  чоло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017

СЕРЕДИНА ЖОВТНЯ

Вже  ранок  попахує    холодом  –    
До  ночі  мороз  ходить  в  гості.
Та  вдень  сонця  плавлене  золото
Ще  гріє  землі  чорні  кості,

Цілує  садок    напів  голений,
Чолом  б'є  об  вікна    хатини.
Що  люд?  Пісню  шле  (задоволений!)
Під  звуки  струни-павутини.

Це  жовтень!  СерЕдина  осені,
Місток  між  зимою  та  літом.
Луги  на  зорі  білоросяні,
В  обід  тішать  барвним  ще  цвітом.
18.10.17                        Любов  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017

ПИШИ

Ти  вірші  перестав  писати.
З  тобою  все  гаразд?  Агов!
Хотіла  подих  твій  піймати  –  
Журу  пустила  лиш  у  кров.

Так  бракне  нині    «пташко»,  «квітко»,  
«Бажаю  радості»,  «люблю».
Пиши  мені,  пиши  хоч  зрідка.
Не  додавай  до  бід  жалю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017

ДЛЯ МАЛЯТ

Жабенятко  квакотіло.
Мабуть,  голодом  намліло.
Ну  а,  може,  так  співало,  
Квакотінням  день  вітало.  
                                         ***

Дві  сороки-білобокі
Під  вікном  тріскочуть.
- Доки
Будете  дзьоби  гострити,  
Василька  зі  сну  будити?
Краще  в  лузі  пострибайте,  
Їжу  в  травці  пошукайте.
                                     ***
Йшов  ведмідь,  мабуть  неситий,  
Бо  ревів  несамовито.
Заєць  крик    почув  –    чкурнув,  
Заховався  за  сосну.  

- Їж  малину  солоденьку,
Не  чіпай  зайча  маленьке,  -
Мовила  Мишку  пташина.
- Так?  А  де  ж  є  та  малина?
- Полечу,  ти  йди  за  мною,
Та  малина  –  за  горою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755792
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.10.2017

РАНОК ЖОВТНЯ

Жовтень  зранку  торкнувся  до  серця.
Встала  я,  відчинила  вікно.
Що  там?  Вітер  на  струнах  озерця
Грає.  Ліс  ріже  сіре  сукно.
Слива  зняла  зелену  панаму.
Жовту  кепку  накинув  горіх.
А  трава...  стійко  втримує  гаму,
Не  спішиться  за      літній  поріг.
Сонце  промені  сипле  завзято  -  
На  сади,  на  шляхи,  на  двори.
Попливли  озерцем  каченята.
Пробудились  зі  сну    береги.
Люд  піднявся,  готує  сніданки.
День    здіймає  угору  крило.
Спіть,  гармати!  Не  гуркайте,  танки!
Дайте  мирові  в  руки  кермо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017

УПА І СЬОГОДЕННЯ

УПА  створилась  на  Волині  –  
Із  ким  боролася  вона?
Про  це  згадати  треба  нині,  
Коли  на  сході  йде  війна.

Боролась  з  тоталітаризмом,  
Що  згубним  для  народів  був.
Закінчилось  усе  трагізмом  –  
УПА  програла  боротьбу.

І  німці  воїв  її  били,  
Й  солдати  армії  РС.
Нерівні  сили  погубили
Націо-визвольний  процес.

Мета  ж  свята  була  в  упівців:
Країну  визволить  з  ярма,
Щоб  цар  –  не  вовк,  народ  –  не    вівці,
Щоби    держава  –  не  тюрма,

Щоб  кожному  жилося  гідно
В  краю  калини  та  верби,
Щоб  мову  шанували  рідну,  
Позбулись  болю  і  журби.

Так  сталось  згодом,  як  гадалось  -  л  
Неволі  ланц  злетів,  як  пил.
Та…  знов  під  нами  захиталось.
Нам  втриматися  стане  сил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755154
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2017

ОСЕНЕ

Осене,  чом  отигрилась,
Спереду  в’єшся,    слідом?
Я  ще  теплом  не  вигрілась  –    
Ти  нав’язалась  гідом.

Дихаєш  в  спину  холодом,
Квіти  крадеш  у  гаю.
Лупиш  по  гніздах  долотом,
Гониш  птахів  із  краю.

Цюкаєш  дні  сокирою.
Віршів  чекаєш  в’язку?
Доброю  будь  і  щирою  –  
Матимеш  під  зав’язку.

Вітром  хмільним  і  дощиком
Досить  батожить  спину.
Бабу,    із  літом  в  горщику,
Випусти  на  стежину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755030
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2017

ДЛЯ КМІТЛИВИХ

Восени  зібралось  в  лузі
Вісім  славних  чорногузів,  
Вісім  лельок  та  лелек
(Що  дзьоби  у  них,  як  глек  –  
Довгі,  та  вузькі  й  плескаті),  
Вісім  бусликів  –  на  хаті
Кублились,  та  зараз,  діти,
В  ирій  думають  летіти.
Йдуть  у  край  холодні  дні.
Вісім    милих  боцюнів
Що  стоять  біля  ріки,  
Чистять  груди  і  боки,
В  Африці  знайдуть  свій  дім.
Виживуть,  авжеж.  А  втім
Є  до  вас  питання,  друзі:
-  Скільки  разом  пташок  в  лузі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754843
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.10.2017

ІДЕАЛЬНИЙ УЧЕНЬ

Я  ТАКИЙ!  
Не  кручусь  у    різні  боки,
Як  беруся  за  уроки.
Телевізор  не  вмикаю,
Їжі  в  рот  не  напихаю.
Відкидаю  всі  вагання
І    виконую    завдання  –
Ревно,  з  радістю,    відважно.
Як  читаю,  то  уважно,
Щоб  усе  запам’ятати,
Щось  таки  для  себе  взяти.
Математику  люблю  я,
Добре  приклади  рахую.
Цифри  правильно  виводжу,
За  клітинку  не  виходжу,
За  поля  не  виїжджаю,
Два  рядки  на  бал  лишаю.
Мову  знаю  теж  нівроку.
Із  письмом  нема  мороки,
Рідко  помилки  роблю  я.
Спину,  наче  стовбур  туя,
Я  тримаю  –  не  горблюся.
На  перерві  -  веселюся,
Ходжу,  бігаю,  стрибаю,
Всім  добра  лише  бажаю.
Правила  вивчаю  слічно
І  пишу  каліграфічно.
Ще  й  малюю  та  співаю,
І  ліплю,    і  витинаю.
А  як  ловить  втома      тіло,
Я  роблю  зарядку  вміло.
Каже  вчитель:  «Молодчина!»,
Мама:  «Добра  в  нас  дитина!»
А  мені  приємно  дуже.
Вчись  і  ти  так,  любий  друже!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017

ПАВУК ТОНКОНІЖКА

На  віконці  біля  ліжка
Поселився  павучок.
Зву  його  я  –  Тонконіжка,  
Хоч  малий  –  трудівничок!
Виплітає  павутинки,
Їх  мережити  –  мастак.
І  течуть  у  нього    слинки.
Муху  бачить  в  них.  О,  так!
Ти,  павуче  Тонконіжко,
Поживи  тут,  на  вікні  –  
Хочеш  –    довго,  хочеш  –    трішки.
Я  тебе  не  скривджу,  ні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754552
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.10.2017

ЙДЕ ЖОВТЕНЬ

Дивлюсь,  берізка  за  вікном
Ще  та,  в  соку  живильнім,    діва.
Хоч  Жовтень  вправно  рукавом
Уже  направо  і  наліво
Вихлюпує  (й  не  без  снаги!)
Даровані    (для  праці!)  фарби.
Не  зачіпає  береги
Річок,  озер;  зелені  скарби
Долин  іще  не  гне,  не  мне,  
Не  вимальовує  у  жовте.
Та  їх  ця  участь  не  мине,  
І  їм  відкриє  силу  Жовтень.
Ітимуть  затяжні  дощі.
Надіятись  на  інше  –  всує.
В  корі  дерев  заснуть  хрущі.
В  повітрі  листя  завальсує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754533
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2017

МЕНЕ УЗДРІВ ТИ

Мене  уздрів  ти  –  удав  німого,  
Згадав,  є  вислів  «Мовчання  –  злато».
А  я  почути  хоча  б  одного
Слівця  бажала.  Чи  так  багато?

Три  роки  був  ти  на  серця  мапі.
Шляхи  до  тебе  я  рисувала.
Ти  знову  душу  розкраяв  навпіл,
Розбив  гітару,  що  ледве  грала.

Одна  утіха  –  не  хмурив  брови,  
Як  то  рік  тому  було  при  стрічі.
Не  влив  у  серце  ковша    любові,  
Та  усміх  (щирий?)  пустив  у  вічі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017

Я ЗА

Я  за  припинення  війни.
Війна  –  вмістилище  скорбот,
Лавина  бруду  і  вини,
Ненависті    круговорот.

Я  прагну,  щоби  квітнув    мир.
Та  є  йому  якась  ціна.
Безплатний  –  в  мишоловці  сир,
На  який  ловлять  гризуна.

Я  за  збереження  землі,
За  зближення  усіх  людей.
Та  той,  хто  брати  звав  шаблі
Задля  оманливих  ідей

І  вів  у  бій  –  на  брата  брат,  
Повинен  кару  понести,
Не  лізти  більше  на  плакат,
Не  сміти  люд  кудись    вести.

               Мир  здобувають  у  борні.
Сухе  зрубаєш  –    квітне  сад.
Тож  час  закрити    рот  брехні,
Поставити  їй    шах  і  мат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017

У ЛЬВОВІ

Люблю  гуляти  в  дощ  по  Львові  –  
Під  парасолькою  і  без,
Вдихати  запахи  кавові
Під  дощекрапель  полонез.

Люблю  зайти  собі  до  храму
Післяобідньої  пори,
Відкрити  навстіж  серця  браму
Світло-потокові    згори.

Люблю  Підвальну  (рідні  знають!),
Де  Федорова  монумент.
Там  книги  люди  вибирають,
І  я  ловлю      удачі  мент.

Люблю  роззброювати  лиця
І  гріти  в  погляді  глясе,
В  театрі  оперу  дивиться
І  Богу  дякувать  за  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017

ЦЕЙ СВІТ

Цей  світ  якийсь  не  зовсім  дужий.
В  нім  так  багато  суєти,
Так  мало:  «Як  ся  маєш,  друже?»,
«Чи  не  втомився  хрест    нести?».

Байдужість  в’їлась  –  не  відмити,
Пустила  корінь  у  нутро:
Голодного  не  знає  ситий,
Нагого  -    той,    хто  у  хутро.

Так  мало  сонця  у  долонях.
Здобути  щось  –    життя  рушій.
У  грудях  сохне  серця  сонях.
В  снігах  окраїни  душі.

Тут  дужий  –  в  значенні  здоровий.


Будьмо  сонцями  одне  для  другого!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2017

БО Я ЖИВУ

Стукоче  дощ.  І  хай!  Йому  радію,
Як  іграшці  новій  мале  дитя.
Я  ж  чую  його!  Я  жива!  Я  мрію
І  віддаюся  різним  почуттям!

Вдягло  на  плечі  небо  шаль    печалі.
З-під  лоба  хмуро  дивиться  садок.
У  мене  ж  радість  днесь  на  п’єдесталі.
Подяки  слово  лізе  у  рядок.

Осінній  день  вітри  до  себе  горне.
Сховала  пташка  дзьобик,  лапи    -    кіт.
Грунти  згубили  свої  пружні  форми.  
Ну,  а  моя  душа  іде  в  політ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2017

ПРОБАЧ МЕНІ

Пробач  мені  за  все,  чим  завинила.
І  Бог  нехай  мені  за  все  простить.
Три  роки  звала  я  тебе  й  гонила  –  
Не  обривалась  потаємна  нить.

Журить  тебе    за  це  не  маю  права.
Іде  хвороба  з  тіла,  та  пласти  –  
Тягучі,  темні,  наче  осад  кави,
Лежать  поки  що,  іншому  зайти

Шанс  не  дають.  Вже  не  пече,  як  перше
Душа,  лиш  квилить  чайкою  де-де.
Тобі    бажаю  (чуєш?)  нових  звершень.
Станцюй  на  біс  без  мене  па-де-де.

Три  роки  лету  і  три  роки  болю  –  
І  мед,  і  трунок,  кисень  –  на  межі.
Сьогодні  я  прощаюся  з  тобою.
Стрілу  Амура  тягну  із  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2017

РУБАЇ

Нагими  в  світ  приходять  в  Сомалі
І  в  Англії  –    прості  та    королі.
І  скільки  б  дібр  не  мав  ти  на  столі,  
Все  лишиш,  як  підеш  за  пруг  землі.
                                                   ***
Якщо  в    нутро  пустив  ти  щось  мутне,
Неправда    правду    у  тобі  хитне.    
Не  зволікай,  а  вимий    все  дурне,
Допоки  зло  тебе  не  проковтне.
                                                   ***
Не  гни  калину,  не  ламай  вербу.
Зі  світом  грай  лише  у  чесну  гру.
Чужому  списа  не  точи      ребру.
Лише  любов  дає  життя  добру.
                                                   ***
Як  друга  біль  ухопить,  запече,  
Підстав  йому  тоді  своє  плече,
Тягни  його  із  з  темності  печер
І  будеш  в  царстві  Божім  паничем.
                                                   ***
Одне  гніздо  собі  пташина  в’є.
Поживу  їй    Господь  щодня  дає.
Не  клей  до  рук  оте,  що  не  твоє.
Бо  за  таке  нещадно  доля  б’є.
***
До  вирію  птахи  летять  ключем,
Щоб  їх  зима  не  стисла  обручем.
Як  ти  ідеш  у  край  чужий  з  мечем,
Чекай,  що  торт  відплати  Бог  спече.
***
Якщо  в  своїй  душі  ти  сієш  зло,  
Ростиш  його,  мов  дощ  і  ґрунт  зело,
Ним  пригощаєш  ближніх  –  то  воно
Й  тебе  поглине,  наче  ніч,  вікно.
***
Не  плач,  що  бідний,  білий  світ  не  нудь.
В  житті,  що  можеш,  сам  собі  здобудь.  
І  сій,  і  жни,  долаючи  свій  путь.
Людиною  у  першу  чергу  будь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752985
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 30.09.2017

ЛЮБИ ЦЕЙ СВІТ!

Люби  цей  світ,  люби  його  без  тями  –  
Прадавній  ліс  із  запахом  грибів,
Луги,  укриті  густо  чебрецями,
Пісні  птахів,  що  рвуться  із  дзьобів.

Люби  небес  блакить  –  святу  і  чисту,  
Злотавих  зайців  танці  на  вікні,
В  мороз  –    калини  ягоду  вогнисту,  
В  теплінь  –  росу  на  зеловім  сукні.

Люби  схід  сонця  вранці  над  рікою,
Відхід  його  у  присмерки  за  пруг,
Махни  світилу  зичливо    рукою,
Воно  планеті  нашій  –  вірний  друг.

Дощі  люби,    що    землю  напувають,
Щоб  все  живе  могло  собі    рости,  
Сніги,  що    білим  килимом    лягають
На  вицвілі  й  оголені  ґрунти.

Люби  цей  світ  у  радості  і  в  смуті.  
Вертайся  до  первинної  краси.
Виймай  перлини  правди  з  каламуті.
Любов  крізь  бурі  й  штилі    пронеси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2017

УКРАЇНО!

Україно!  Моїх  прабатьків  ти  земля!
Я  люблю  тебе,  рідна,  всім  серцем:
Кашеміровий  ліс,  жовтогруді  поля,  
Клекіт  бусла  і  шепіт  озерця,

Бистроплинні  річки  гостроверхих  Карпат
І  Дніпра  вікову    феєричність,  
Хвилі  Чорного  моря,  степів  аромат,  
Віри  твердість  і  волі  величність,  

Храмів  бані  блискучі  й  на  храмах  хрести,
Сад  у  бруньці  і  з  плодом  улітку,  
Береги,  що  єднають  між  себе  мости,  
І  дощами  напоєну  квітку,

Мову  рідну  –    співучу,  як  в  березні  гай,
Стіл  у  домі,  родину  і  страви.
Україно!  Святий  і  незламний  мій  край!  
Шлях  один  твій  -    до  сили,  до  слави!!!
27.09.17                                                                  Л.  Пікас
Мій  недрукований  вірш.  Кінцівку  поправила  трохи.  

Україно!  Моїх  прабатьків  ти  земля!
Я  люблю  тебе,  рідна,  всім  серцем  -  
Кашеміровий  ліс,  колоскові  поля,  
Клекіт  бусла  і  шепіт  озерця,

Бистроплинні  річки  гостроверхих  Карпат
І  Дніпра  вікову    феєричність,  
Хвилі  Чорного  моря,  степів  аромат,  
ВІРИ  твердість  і  ВОЛІ  величність,  

Храмів  бані  блискучі  й  на  храмах  хрести,
Сад  у  бруньці  і  з  плодом  улітку,  
Береги,  що  єднають  між  себе  мости,  
І  дощами  напоєну  квітку,

Мову  рідну  –    співучу,  як  в  березні  гай,
Колос  хлібний,  щити  і  булави.
Україно!  Святий  і  незламний  мій  край!  
Шлях  один  твій  -  у  напрямку  слави!!!
27.09.17                                                                

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017

Коли я гуляю по Львові

Коли  я  гуляю  по  Львові,
Мені  відкриваються  храми,  
Крізь  груди  вистрілює    лотос,  
Пелюстям  вигладжує  світ,
Насичені    пахи    кавові
Пускають  меткі    епіграми,
Напої  коричнево-роті
Подразнюють  нюх  і  живіт.

Коли  я  іду  містом  Лева,  
Хапаю  мелодії  вухом  –  
То  вуличні  грають  музики,
Виполюють  з  серця  осот.
Всміхаються  люди,  дерева  
Махають  зеленим  кожухом,
І  вежі  –  малі  та  великі,  
Моргають    мені  із  висот.

Я  Львовом  у  різну  погоду
Ходити  собі  полюбляю,
Збираю  у  ціле    фрагменти,
Намотую  радість  на  кість.
Вдихаю    красу  і  свободу
Під  сонцем  із  левом  кружляю.  
Знаходжу  цікаві  моменти
І  в  час,  коли  дощиком    гість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017

ЧОМУ?

Чому  тебе  я  покохала?
На  це  є  тисяча  причин.
У  серце  іскорка  попала  –
Не  пригасить  її  нічим.

Імунітету  не  набути
До  хво...,    ім'я  любов    якій.  
Хоч  ти  далеко  (не  торкнутись!),
Вилущуєш  мій  супокі́й.

Тебе  легенями    вдихаю  –  
В  очах  горять  зірки-вогні.
І  рада,  що  Тебе  кохаю,
І  сум  всякчас  живе  в  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017

ТАК БАГАТО ВАРТУЮТЬ

Як  багато  вартують  промовлені  вчасно  слова,  
Доброзичливий  погляд,  усмішка,  запалена  сонцем.
Ти  прийняв  ці  дари,    й  піднеслася  угору  брова.
Ти  відчув  смак  добра  і  що  це  не  мара  і  не  сон  це.

І  маліє  твій  біль,  сходить  в  макове  зернятко  страх,  
Кров  по  жилах  тече  рівно  впевнено,  дихання  чисте.
Сила  колосом    вгору  несеться  і    зріє    в  руках.    
І  душа  веде  соло  під  гру  –  вітерця-гітариста.

І  так  хочеться  погляд  топити  в  небесній  ясі.
Кисень  в  сіті  легень  закидати  –  дарує  природа.
Застигати,  мов  ягода  в  склянці  желе,  у  красі,  
Тіло  пестити  сонцю  давати  й  нічній  прохолоді.

Просто  жити,  ходити,  літати,  немов  би  той  птах,
Засівати  добро  в  лан  планети  Земля    без  упину.
Знати,  все  недарма,  все  до  чогось  указує  шлях.
Віру    в  серці  тримати,  немов  найціннішу  перлину.


Тут  яса́  –  в  значенні    світло,  сяйво.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750991
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2017

ЛИШ ТОДІ

Ти  шукаєш  причини  біди  у  сторонніх  предметах  –  
У  навмисних  діяннях  іззовні,    в  співпалих  речах.
Не  звертаєш  уваги  на  знаки  згори  і  прикмети,
Поки  біль  не  запалить  свічу  на  згорання    в  очах.

Йдеш  по  тому  шляху,  що  його  уподобав  за  видом.  
Від  довколишніх  зваб  ти,  неначе  під  легким  винцем.
Виганяєш  питання:  «А  що  за    далеким  овидом?»
Ти  волієш  в  сьогоднішню  днину  не  думать  про  це.  

Барви  оком  колишеш  і  втягуєш  пахощі  світу,
Ловиш  сіткою  рибу,  яка    не  належить  тобі.
Та  приходить  пора  і  біда,  як    метал  до    магніту,
Прилипає  до  тіла,  вступаєш  із  нею  в  двобій.  

Тільки  збореш  її,  як  заглянеш  в  свою  середину,
Коли  душу  усю  дослідиш,  взявши  лупу  до  рук,
Коли  «Ні!»  марі  скажеш.  І,  може,  зламає  лозину  
Янгол  світла  і  визволить  спину,  що  стерпла  від  мук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2017

ЯК ГОЦАВ ДОЩ

Як  гоцав  дощ!  Ох,  як  же  гоцав  дощ!
Як  гожа  пара  на  весіллі  польку.
Мов  навіжений,  біг  між  вулиць,  площ,
Бив  брук  і  кожну  стрічну  парасольку.

На  трави  впав,  налив  ґрунтам  води,
Зім'яв  стежину–  вкрилася  струмочком.
Качки  сховались  поміж  лободи.
Під  дах  усілись  голуби  рядочком.

А  він  шумів,  тарахкав,  шаленів!  
Топив  свій  бе́зум  у  міськім  озерці.
Збудивсь  Перун,  пустив  стрілою  гнів  –
Земне  з  небесним  поєднав  у    герці.

А  потім  стихло  все…,  мов  не  було.
Качки  –  до  ряски,  підживляти  сили.
Всміхнулось  чистим  писочком  зело́.
Птахи  свій  ляк  у  пісню  перелили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017

ЛІС ПРИЙМАВ МЕНЕ

Ліс  приймав  мене  нині  гідно:
Кисню  густо  наклав,    грибів,
Взяв  за  руку,  мов  доню    рідну,
І  повів  між  ялин,    дубів.

Ліс  мене  дивував  птахами.
Подив  щільно  сіяв  між  брів,
Заводив  у  зелені  храми,
Сповідав  у  них,  як  умів.

Ліс  в  мені  бачив  тільки  друга.
Від  оказій  мій  крок  беріг,
Лив  до  вух  мені  Баха  фугу,
Пік  із  м’яти    пахкий  пиріг.

Сипав  в  ноги  пелюстя  цвіту,
Про  мураху  читав  есе.
Вклав  у  груди  кавалок  літа.
Як  його  не  любить  за  це?!
11.09.  17              Любов  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017

ВЕРЕСНЕВИЙ РАНОК

З  ночі  встану,  гляну  у  віконце  -  
Дикі  качки  озером  пливуть.
Їм  привіти  шле  із  неба  сонце,
Осяває  ранішній  їх  путь.

Крячки  в  купку  поміж  хвиль    зіб’ються,
Ловлять  ряску  –  вмілі  їх  ходи.
Понад  ними  «киги»    -  чайки  в’ються,
Рибу  виглядають  із  води.

Голуби  у  вікна  пхають  шиї,
Просять  щось  зернисте,  поживне.
Сухарями  підвіконня  вкрию  –    
Їх  потішу,  а  вони  мене.

Небо  чисте,  кольору  волошки.
Ліс  махає  вітками  комусь.
Ранком  полюбуюся    я  трошки,  
А  тоді  до  звиклих  справ  візьмусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750063
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.09.2017

ДОЩ

Ще  вчора  холодний  вітер
Батожив  гілки  і  хмари.
А  нині  з  прозорих  літер
День  виклав  гарячу    пару.
   
Читали  її  дерева
І  пташки  срібно-голосі,
А  ще  перехожі  й  пані,
Що  звемо  її  ми    осінь.

Над  озером  пара  звилась,
Потерлась  об  людські  кості.
Невинним  ягням  скрутилась,
Вляглася  у  високості.

Недовго  отак  лежала
В  обіймах  палкої  днини.
З  небесних  перин  упала,
Розсипалась  на  краплини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749904
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.09.2017

МІЙ КРАЮ!

Я  люблю  тебе,  мій  рідний  краю!
Це  чуття  в  мені  вогнем  горить.
Із  надій  ясних  букет  складаю,
Ним  тебе  величу    кожну  мить.

Тільки  будь,  будь  ласка,  тільки  вистій  
В  час  нелегкий  –  зіткнення    епох.
Не  згуби  шовки  свої  барвисті,
Не  пусти  між  руж  чортополох.

Віру  пий  з  відвічної  молитви.
Меч  гостри,  щоб  вирубати  гниль.
Вийди  переможником    із  битви,
Доклади  усіх  своїх  зусиль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749817
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2017

НОВИЙ ЗАВІТ

Мов  хліб  у  полі,  зріє  блиск  в  очах.
Крізь  товщу  льоду  світ  теплом  ще  дише.
Надії  вогник  в  серці  не  загас.
Планету  Всесвіт  на  руках  колише.

Бере  неправду  правда  у  ясир.
Щасливу  долю  мати  шиє  сину.
Крізь  гул  гармат  народжується  мир.
Добро  росте  з  відбірної  зернини.

Палиться  кукіль  –  попіл  по  ріці.
Любов  квітує,  є  у  ній  потреба
Новий  Завіт  несуть    з  Небес  гінці.
Танцює  сонце    у  пелюстках  неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017

У ЛЬВОВІ НА КНЖИЖКОВОМУ ФОРУМІ

А  я  б  хотіла  на  книжковім  форумі
Костенко  Ліни  бачити  лице,  
Щоб  хлібом-сіллю  стріли  її,  хорами  –  
Стократ  вернула  дане  їй  Творцем  .

А  я  б  хотіла  слово  її  слухати  –  
Приперчене,  присолене,  терпке.
Щоби  вогонь  в  своїй    душі      роздмухати,  
В  ній    висушити  мокре  та    вогке.

Хотіла  б  я  на  неї  надивитися.
Квиток  їй  дайте  на  швидкий  літак.
І  не  забудьте  в  пояс  поклонитися,
Коли  на  ваше  «згода?»,    скаже  «так!».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2017

ЧЕКАЮ

На  зустріч  з  тобою  чекаю.
Рахую  на  пальчиках    дні.  
Надію  у  серці    плекаю.
Малюю  сюжети  чудні:

Ми  двоє  й  нікого  довкола,  
Лиш  небо  дарує  блакить,
Лиш  пташка  виспівує  соло,  
А  вітер  їй  тихо  вторить.

Надію  до  дір  протираю.
І  пишу,  і  креслю  свій  план
Чи  ступлю    ногою  до    раю,
Чи  знову  високий  паркан?

Віллєш  мому  тілу  блідому
Тепла  свого  зо  два  коші,
Чи  мовчки  відбудеш  додому,  
Залишивши    рану  в  душі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017

А НИНІ ОСІНЬ

Збудився  день  від  співу  пташеняти.
Качат  позвав  до  ряски  у  ставку.  
Парує  ліс,  як  в  чашці  макіато.
Цілує  вітер  квіти  в  квітнику.

Трава  глядить  вологими  очима,
Не  шкодувала  нічка  їй  дощів.
Будинки  хмари  втримують  плечима.    
Росте  буряк  у  полі  на  борщі.

Ще  вчора  землю  вперто    пресувала
Хмільного  літа      нелегка  нога.  
Коня  сьогодні  осінь  осідлала,
Іде  й    пускає    холод    з  батога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017

ПІД БРАМОЮ ПЕКЛА

Сталось  так.  І  що  ж  робити?
В  пекло  водночас  попали
Фінансист,  політик,  вчитель.
В  ряд  при  чорній  брамі  стали.
-  Всіх  прийму  я,  як  годиться,  -  
Мовив  біс,  -  мої  кохані.
Чом  нахмурили  ви  лиця?
Зараз  випарю  вас  в  чані.
Думали,  вам  вічно  жити
І  приймати  шал  овацій?
Вам  дозволю    подзвонити
Рідним  чи  на  місце  праці.
Але  раз  лише  приємність
Цю  зроблю  для  вас,  рідненькі.
Остогидла  мені  темність.
Хочу  митей  я  світленьких.
Добрий  я  оцього  ранку!
Та  дзвінки  не  безкоштовні!
Задзвонив  банкір  до  банку.
Розпитав  про  гроші  кровні.
Дав  якусь  там  настанову.
-  Варта  десяти  мільйонів,  -  
Каже  дідько,  -  ця  розмова.
-  Три  хвилини  в  телефоні?
-  Так.  Виписуй  чек  скоріше.
Бо  така  була  угода.
Поки  я  не  прошу  більше.
-    Підпишу.  Не  злися.  Згода.
Руки  стерпли,  мов  із  вати
У  політика,  та  дзвонить.
Партію  велить  тримати,  
Вигравати  перегони.
-  Ну,  а  ти  дзвонити  хочеш?  –  
Чорт  учителя  питає.
-  Це  зробив  би  я  охоче,
Запитав,  як  день  минає
В  школі,  чи  слухняні  діти,  
Чи  влаштовують  змагання,
Чи  колеги  здали  звіти
Про  навчання  й  виховання.
Але  витратив  зарплату,  
Мусів  книжок  накупити.
-  З  пекла  в  пекло  без  оплати
Дозволяється  дзвонити.
-  Скільки  буду  мати  часу?  
-  Поки  зможеш  звуки  слати.
-  Ну  тоді    зі  своїм  класом  
Мушу  ще  порозмовляти.
Говорив  з  учителями,  
Із  директором  про  плани.
Також  з  техробітниками,  
Сторожем  і  кухарями.
Дав  поради  дітям  –  Олі,  
Гнату,  Петрику,  Іванні:
-  Будьте  дружніми  у  школі,
Всі  виконуйте  завдання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2017

ВЕРЕСЕНЬ

Минуло  літо.  Вересень  покликав
Учнів  науки  ниву  борознить.
Журавлик  серпню  щось  услід  курлика.
Ще  трохи  й  він  у  вирій  полетить.

Світанки    зимні,  срібно-росянисті.
Та  сонце  міць  у  полудень  збере,
На  землю  пустить  промені  іскристі  –  
Зігріють  тіло,  наче  каберне.

Всміхнеться  квітка  ротом  пелюстковим
Ранньоосінніх  вибраних  сортів,
Запахне  ліс  настоєм  смерековим
Уперемішку  з  грибним    асорті.  

Потрохи  чари  слати  буде    осінь.
До  школи  ранком    гнатиме  дітей    
Ревтимуть  в  лісі  олені    та  лосі.
Бузковим  цвітом  верес  зацвіте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748768
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.09.2017

ДЕНЬ ЛІТА

Напрацювався  день  улітку  –  
Брав  урожай,  пас  череду.
Ліг,  наче  джміль,  собі  на  квітку
Під  гіллям  яблуні  в  саду.  

Глід  осені  плете  коралі.    
А  груша  дню  співає    гімн.  
У  неї  крук    на  бек-вокалі.
Так  легко  спів  дається    їм.  

День  слухає  концерт,  дрімає,
Без    сонця  стигне  його      піч.
Із  неба  місяць  виринає.
На  варту  кличе  пані  ніч.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2017

БОРОТИСЬ!

Не    спить  наш  люд,  зерно  збирає
Із  душ,  готує    до  сівби,  
У  лан  надію  засіває,
Щоб  міць  росла  для    боротьби.

Не  стер  із  мозку    кров    на  руті,
Походи    білої  в  селі
Те,  як  були  ми  гнані  й  гнуті  
На  Богом  даній  нам  землі  –  

Тій,  в  якій  дім  верби  й    платана,  
Просолених  і  прісних  вод,  
Де    схід  –    гнійна  велика  рана,  
А  Крим  –  під  владою  заброд.

Та  ми  здолаємо  руїну,
Вогонь  у  душах  не  загас.  
Збудуємо  нову  країну.
Бог  допоможе  нам    і  час.

Напилися  уволю  болю,
Пора  нове  майбутнє  шить,
Мечем  і  серцем    брати  долю,
Бо  лиш  боротись  –  значить  жить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2017

НЕ ПРАГНУ Я

Не  прагну  я  чинів  високих.  
Пустої  слави  не  бажаю.
Мені  –  щоби  в  країні  спокій,
Щоб  лан  із  плідним  урожаєм,

Щоб  сонце  промені  стругало,
Щоби  гойдалось  небо  в  оці,
Щоби  у  грудях  радість  -  шквалом,
Щоб  міць  і  правда  в  кожнім  кроці.

Щоб  день  новий  добром  святився.
Щоби  тепло  було  у  слові.
Щоб  честь  сіяла    на  петлицях,
А  в  серці  цвіт  буяв  -  любові!
                                                                                                         24.08.16                                            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017

НА ВІДСТАНІ

Ліпити  з  вас  яйце-райце,
Складати  оду  вам    доладну,
Не  ївши  з  вами  сіль,  не  складно,  
Бо  відстань  витримає  все.

Підносити  вас  до  зірок,
Білити    вами  чорний  простір,
Коли  міста  між  нами,  просто,
Це  як  у  день  робити  крок.

Тулити  вас,  як  немовля,  
До  серця,  що  не  знає  ласки,
Це  так  природно  (зайві  маски!),
Це,  наче  держить  світ  Земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017

ТЕБЕ ЛЮБИТИ

Тебе  носити,  дихати  тобою,  
Тобою  день  стрічати  після  сну,
Прощати  ніч,  теплити  кров      добою.
Тобою  лити  і  втирать  сльозу.

Тобою  простір  денно  малювати.  
І  серця  кожний  повнити  куток.
Тебе  на  клапті    в  хвилі  смутку  рвати,
А  потім  знов  складати  в  образок.    

Стояти  в  твого  щастя    на  дозорі.
Стріляють?  Дух  тримати  бойовий.
Тебе  любити,  наче  небо  зорі,  
Як    дощ  трава,  як  сонце  день  новий.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017