| Сторінки (36/3577): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
В одному невеличкому селі жив хлопчик Славко. Діти старалися триматися від нього осторонь, бо він завжди робив комусь кривду – то штовхне, то ніжку комусь підставить, то річ якусь в когось забере, а тоді ще й дражниться, втікає, хоче, щоб його доганяли. А як гримаси уміло корчив! Одним словом, задирака. Діти не беруть його до гурту, а йому кортить. Постоїть він озбоку, поспостерігає за ними, а тоді стане просити:
- Візьміть мене до гри. Я більше не буду нікого кривдити. Чесно!
Зм’якнуть серця в дітей, приймуть Славка до гурту. Та хіба йому вдасться довго витримати добрим бути? То вщипне, то по плечах вдарить, то кине комусь на голову черв’яка чи мурашку.
Якось діти не на жарт розсердились на хлопця й сказали йому:
- Більше до нас не підходь. Ти тепер для нас те саме, що дірка в бублику.
- Налякали! Ой, налякали! – закричав Славко. – Не хвилюйтеся! Обійдуся без вас!
Минув день, другий, третій пішов. Сумно хлопцеві зробилося без дітей.
- Може, забули минулі образи? – подумав. – Приймуть до гурту, як це й раніше було?
Підійшов до дітей. Вони грали в «Піжмурки».
- Можна мені з вами? – запитав.
Ніхто не відповів хлопцю. Славко повторив:
- Агов, до гурту візьмете? Я більше не буду вас кривдити. Слово даю!
І знову – тиша. Наче ніхто не чує слів Славка. Діти граються, спілкуються між собою, а на нього ніхто не звертає уваги. Боляче стало хлопцю. Постояв він з пів годинки та й пішов, куди очі глядять. Ноги завели його до лісу, що стояв за селом, в якому Славко проживав. Бродив по ньому хлопець, бродив, а тоді, побачивши пеньок, сів на нього, бо стомився. Заплакав голосно. Нікого ж поруч! Аж тут сивобородий дід надійшов з кошиком у руці, в якому гриби. Підійшов він до Славка.
- Що сталося, хлопче? – спитав. – Може, ти загубився? То я тебе виведу з лісу.
- Ні, не загубився я. Просто мені боляче. Діти не хочуть зі мною гратися.
- Чому?
- Я часто робив їм кривду.
- Але навіщо?
- Не знаю. Це мене забавляло.
- А ти не ніколи не пробував поставити себе на місце тих, кому зло чинив?
- Ні. Але, думаю, мені було б прикро.
- Добре, що ти це усвідомив. Ось що, хлопче, дам я тобі пораду. Якщо ти прислухаєшся до моїх слів, то все в твоєму житті переміниться на краще.
- Говоріть.
- Кожна зла думка, зле слово чи злий поступок лягають темною плямою на душу. Коли цих плям набирається багато, душа стає чорною-чорною, як ніч безмісячна, а людина – злою-злою, як вовк, який не їв тиждень. Таких людей (з чорною душею) бояться, їх ніхто не любить. Коли ж думки, слова та вчинки людини добрі, то душа в неї світиться сонцем, в очах горять зорі. З такими людьми приємно мати справу, до них тягнуться люди.
- У мене, мабуть, багато чорних плям.
- Не хвилюйся. Вони зникнуть, коли ти кожну людину, яку скривдив, перепросиш, зробиш для неї щось приємне.
- Я зрозумів. Дякую, дідусю.
- Радий, що зміг тобі допомогти, хлопче. Я вже буду виходити з лісу. А ти?
- Я теж.
Славко пішов за дідусем. Він пожвавішав, повеселішав. У нього з’явилася надія на те, що все в житті можна змінити, треба тільки дуже захотіти. Коли ліс лишився за плечима Славка, дідусь раптом зник – щойно був ось, говорив – і не стало, мов крізь землю провалився.
- Де ви, дідусю? Заховалися від мене?
- Ох-ох-ох! – зашуміло листячко дуба.
Славко кинув оком навсібіч – ніде нема старця. «А, може, це і справді був дід Ох, про якого колись мама йому читала, як він ще був маленьким? Бо чого ж би тоді листя кричало «ох-ох-ох»? Гм… Як захоче комусь розказати про подію, яка сьогодні з ним сталася в лісі, не повірять! А, може, й не було ніякого діда? Може його йому уява намалювала?» Тут листя знову заохкало. Славко присів. І тут у траві він побачив палицю – дідову палицю, ту, яку він тримав у руці, коли підійшов до Славка. «Був таки дід! Не уява це, диво!» - потвердив сам собі хлопець. Повертаючись додому, Славко роздумував над словами сивочолого старця (Оха!) і над тим, яку приємну річ він має зробити для кожного, кого образив. І таки придумав.
Коли прийшов додому, вимив усе взуття, яке стояло в коридорі. Потім навів порядок у своїй кімнаті. Сів на дивані, почав читати книжку, яку йому бабуся ще три місяці тому подарувала на день народження, а він тільки одну сторінку осилив. Мама дивилась на сина і не впізнавала його.
- Що це з ним? – думала.
- Матусю, тепер я так завжди робитиму, - сказав син, побачивши подив в очах неньки.
- Я рада, Славчику, рада, – мовила мама, усміхнулася й пішла на кухню, щоб приготувати дитині щось смачненьке.
Наступного дня хлопець поснідав, взяв свою улюблену іграшку – ведмедика, з яким ділив ліжко відколи себе пам’ятає, і вийшов у двір. Там гуляла Світлана (побачив з вікна її) зі своєю молодшою сестричкою Ніною.
- Світлано, - сказав Славко, - я приніс твоїй сестричці ведмедика. Я вже завеликий, щоб ним бавитись. Візьми, Ніно.
- Це такий розіграш?- на всяк випадок спитала Світлана.
- Ні, дарую від душі.
Дівчина обережно підійшла, взяла плюшевого ведмедя в руки. Глипнула на Славка. Той усміхнуся мило.
- Ну, то я побіг, у мене ще багато справ.
Нічого не сказала Світлана, тільки знизала плечима. Такого вона від хлопця не сподівалася. Славко побіг додому, взяв велосипед і махнув на ньому до Миколки, який жив на сусідній вулиці. Той саме виходив зі свого будинку.
- Привіт, Миколо. Хочеш покататися на моєму велосипеді?
- Ти прийшов сюди, щоб посміятися з мене?
- Ні, я справді хочу дати тобі велосипед, щоб ти покатався на ньому.
- Я зібрався йти до магазину.
- То їдь на велосипеді, швидше буде, а я тебе тут почекаю.
Микола підійшов, обережно взяв велосипед. Глянув на Славка. Той стояв смирно, глядів лагідно. Хлопець сів на велик і поїхав бічною доріжкою, якою люди ходили. Коли вернувся з магазину, віддав велосипед Славкові, подякував йому. Тут ще й інші хлопці підійшли. Він і їм дозволив покататися. По черзі їздили подвір’ям, тримаючи руль руками й «без рук», а Роман ще й на задньому колесі спробував провезтися. Вдалося йому це. Славко зааплодував йому. Обличчя хлопця засвітилося, мов щойно впущена монета. Діти дивилися на Славка і не могли зрозуміти, як із кривляки-забіяки зробився добряк-зичлив’як.
Після обіду хлопець зайшов у свій сад, нарвав яблук – великих, солодких, склав їх у відерце й пішов з ними на луг, де корів пастухи випасали. Його однолітки любили збиратися там у літню післяобідню пору. Світланка і Миколка, які прибігли туди ще до приходу Славка, розповіли іншим дітям про разючі зміни в поведінці хлопця-забіяки. Коли той прибув, всі дивились на нього, мов на диво.
- Ось, пригощайтеся. Для вас нарвав, - сказав Славко дітям і висипав яблука на траву.
- Беріть, беріть, - пролепетала Світлана, - він справді пригощає. Славко тепер добрий.
- Так, не бійтеся, - запевнив Микола.
Коли діти з’їли всі яблука, хтось із гурту вигукнув:
- Ну, що, Славку, відтепер і справді житимеш зі всіма в мирі?
- Ох! – вирвалось в хлопця (тут він враз згадав діда з лісу). - Звісно, що так.
- Тоді гайда бавитись з нами у «Квача», - кинув Микола. – Втікай. – Олег ловить.
Діти побігли. Славко на мить затримався. Він відчув, що йому враз стало так легко, мовби хто з його тіла витягнув кілька кілограмів, і так світло й тепло, ніби сонце вскочило до його грудей.
- Напевно, моя душа позбулася темних плям, - подумав хлопець, усміхнувся й побіг до гурту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692300
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016
Вигоріло
це чуття до нього
у її душі,
як вигорають дрова у печі.
Ще вчора було тепло,
А нині – студінь.
Вистигло тепло,
Пішло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016
Жила собі вербичка – маленька, з тонким стовбуром та коротким гіллям. Просить її земля-мати:
- Їж, пий! Даю тобі!
А вона:
- Ні-і-і!! Не хочу! Не буду!
- Чого вередуєш? Кому робиш зле? Хіба собі. Як не їстимеш і не питимеш, сили не матимеш, не виростеш. Отака маленька й залишишся назавжди. А можеш і всохнути.
- Так? Це правда? А як їстиму-питиму?
- То будеш такою, як дуб, що позаду тебе.
- Така ж велика і сильна? З таким міцним стовбуром і розлогим гіллям?
- Ну, може, не зовсім така. Бо в кожного дерева своя врода. Але сильнішою і більшою точно виростеш.
- Ну, тоді, їстиму-питиму, не вередуватиму.
- Домовились.
Верба втягнула в себе воду разом із поживними речовинами, що їх щедро дала земля-мати. З корінців по стовбурі побігла живильна рідина до гілок, листочків. Затріпотіли вони, заграли до сонця. За рік виросло деревце, зміцніло, гіллям обросло. Почали люди до верби підходити, милуватись нею, світлини робити на її фоні. Зраділа вербичка, нахилилась до землі-матері й мовила:
- Дякую тобі, нене, за науку й за харч твій.
- А я тобі за те, що послухала мене, їла-пила-росла, світові красу й користь принесла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692036
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016
Коли довго ідуть дощі,
з твоїх очей починають вискакувати
чорні літери смутку.
Небо складає із них слова,
як старанний першокласник,
вдумується в їх зміст
і щось там м’якне
в його бездонній середині.
Воно перестає сердитись,
знімає сіру маску з обличчя,
на чолі якого
сонце починає
танцювати гопака.
З-під ніг світила
сиплються іскри-промені.
Вони випалюють чорні букви
з твоїх очей.
Ти ловиш ці промені руками,
запихаєш за пазуху,
втискуєш у кишені,
щоб зберегти їх на потім,
на той час,
коли знову
будуть йти затяжні дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691807
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.10.2016
Учитель – це професія від Бога.
Він той, котрий веде до скарбу знань.
Мов путівник, указує дорогу,
Освічує її, мов сонце рань.
Навчає як, ув урвище не впасти
На піку слави, в пору невезінь.
Дарує те, що ворогу не вкрасти –
Жагу пізнань і мудрість поколінь.
Він сіє в душі й голови дитячі.
Колись якісь та виростуть плоди!
Тож будьмо, будьмо вчителеві вдячні.
За серце чуйне, нелегкі труди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691785
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.10.2016
Вона в борні за нього – аутсайдер.
Патрон придбала, що зробив Флобер.
Бо не Бейонсе і не Ромі Шнайдер.
Подайте їй удатний револьвер.
Нехай на ціль наставить вона мушку,
Відправить смерть із правої руки.
Впаде кохання, мов від вітру грушка,
І зігниє, не вживане ніким.
І не заплаче навіть вітер в полі.
І не прокаже місяць молитов.
Лише при нотах виростуть бемолі
У пісній тій, що славила любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2016
Вона не хоче бачити краси.
Сталеве небо і бездомні пси,
Стежки без ніг -її сьогодні її простір.
Вона не хоче (кличуть) йти у гості
На чашку кави, келишок вина.
Чому це так? Чия у цім вина?
Може, його. А, може, і її.
Правда лежить десь на морському дні.
Не підійме ніхто, хіба акула
Наставить зуби - автоматне дуло,
На неї, з'їсть із м'ясом та скелетом.
І де та правда буде? Кане в лету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2016
Якось я приїхала до Львова. Накрапав дощ. Я зайшла до оперного театру повечеряти. Вийшла – дощ сильніший пустився. А я без парасолі. Стою при виході, дихаю озоном і трохи нервую. Поляки туди-сюди сновигають. Їх на вихідні багато приїздить до Львова. Одні хочуть театр подивитися, інші - квитки купити, ще інші чекають, коли дощ стихне (як я) або виходять. Тут стала протискатися крізь товщу народу одна пані – старша, але така симпатична приємна жіночка, з театру хотіла вийти надвір.
– Прошу, пані, будь-ласка, проходьте, - сказала я їй і звільнила прохід.
- Дякую, dziękuję, thank you, - відповіла вона і приязно мені усміхнулася.
І тут я побачила, що у неї одна нога – залізна, від коліна – протез. Вийшла та пані, постояла хвилину недалечко від мене і пішла, розкривши над головою парасолю.
А я, коли вона стояла, промовляла вголос, хоча й неголосно: «Агей, небо! Що таке? Перестань пускати дощ. Мені тут зовсім не в радість сторчати».
Вона, мабуть, щось із цього почула, бо хвилин через п’ять вернулася до театру і простягнула мені свою парасолю.
- Як пані потрібно ненадовго піти, то візьміть, - мовила по-польськи.
- Ні, - кажу їй. - Дякую дуже. Зараз дощ затихне. А як ні, то я піду так, без парасолі.
Вона знову мило всміхнулася. Ще щось сказала мені трьома мовами, помахала рукою. Я теж їй усміхнулася, помахала рукою і пішла на фестиваль кави. Через хвилин 15 дощ перестав падати. На відкритій сцені перед театром молодіжний гурт «Jazz K&K /Kudrynetskyj & Kovalska/», дарував глядачам хороші пісні (хлопець наживо грав на клавішних, дівчина наживо співала), а переді моїми очима все стояв образ старшої польської пані – з твердим протезом і м’яким серцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690767
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 25.09.2016
Вересень фініш уже обрисовує.
Небо заліплює сірими хмарами.
Дереву в коси синицю засовує.
Сонце дозує, відважує грамами.
Літо в нокауті, з паркості - місиво -
Сум не жує, соком зела впивається.
Що йому? Він вже завершує місію.
Жовтню свій посох віддати збирається.
Тратять упевненість айстри з жоржинами.
Й жовті у згубку - ті, з чорними бровами.
Вересень студінь розносить стежинами.
В млу запаковує луки з дібровами.
24/09/16 Любов Пікас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2016
І хай він мовчить, наче риба в воді.
Втікає зі стежок її і подій.
Спогад про нього не замурує в стіну.
Не прожене його погляд зі свого сну.
Як злодій, підглядатиме за його життям.
Та навстріч йому не вийде з укриття.
Невидимо водитиме довкруж нього хороводи.
Не попросить аудієнції, не чекатиме нагороди.
Просто рукою розгорне небо.
Скаже Богові: «Дай йому те, що треба».
Варитиме його слово у парнім молоці,
Поки не розтопиться, як шоколад у руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2016
Жінка, якій під дев’яносто,
з посіченим лицем і сухою шкірою,
натягненою на тонкі кості,
Любить тричі на день проказувати «Отче наш»,
Цілувати образ, на якому зображений розіп’ятий Ісус
І казати: «Божечку! Божечку!»
Вона тільки не любить дітей, собак і котів,
А ще голубів і жінку, яка сипле корм тим голубам
На підвіконні своєї кухні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690345
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.09.2016
Український воїн Андрій Грицан (позивний Каптьор) загинув 20 січня 2015 р. під час оборони аеропорту Донецька. Але тільки 8 липня 2015 року був похований у рідному селі Великі Дідушичі – на Стрийщині (Львівська обл., 15 км від Моршина). Тіло довший час не могли знайти. 24-річний Андрій Грицан служив у 80-й бригаді 3 батальйону.
Сьогодні їхала в одному автобусі з мамою загиблого героя. «Шостого вересня йому мало б виповнитися 25 років, - сказала вона.
Мати розповіла, що Андрій був веселим, життєрадісним хлопцем. Мав багато планів, які не встиг реалізувати. В ніч перед датою свого народження снився їй – веселий, бадьорий, йшов полем, а потім - наче розчинився в тумані.
- Його душа була чиста, - сказала я. – Йому добре там, в іншому вимірі. Та інакше й не могло би бути, бо ваш син загинув, захищаючи рідний край.
- Так. Тільки це мене втішає, що загинув, як герой.
- На Майдані був?
- Був. Коли приїхав звідти додому, я його не пустила другий раз їхати. Але все-рівно не вберегла…
- Як знайшли тіло Андрія?
- Я приймала в розшуку активну участь. Моя ж дитина. Мій єдиний син. Розпитувала про нього хлопців, з якими він був на Донбасі, тих, що повернулися додому, волонтерів. Ніхто нічого не знав. Бачили його живим останній раз, як біг територією аеропорту, і все. В аеропорту він був з 12 січня. 19-го зранку подзвонив мені, а потім зв'язок із ним обірвався. Згодом племінники сказали, що бачили відео в інтернеті, де якийсь солдат просив Володимира Рубана допомогти звільнити мого Андрія та інших хлопців. Відео було записане в лікарні. Я обдзвонила всі лікарні Дніпра, Києва, Вінниці. Попала навіть до сепаратистів у Донецьк. Говорила з дівчатами, що там працюють (їх телефон був в Інтернеті). Але вони сказали, що такого бійця.немає в їхній лікарні. Спитали : «За кого ваш син воював?» «За Україну», - відповіла.. «У нас тільки деенерівці лежать», - мовили. Синочка мого знайшли в березні під розвалинами Донецького аеропорту. 2 липня його тіло індентифікували за аналізом ДНК. Завдяки моїм старанням та старанням стрийських волонтерів тіло Андрія вдалося повернути на батьківщину.
- Ви працюєте?
- Так. У місті Стрию, на заводі «Леоні», там, де і син працював.
- Допомагають матеріально?
- Дали на пам’ятник одноразову допомогу – 5 тис. грн.
- Мало.
- А представники влади навідуються до вас, допомагають чим-небудь?
- Рідко.
- А сусіди?
- Перед Великоднем усі рови покосили у себе під хатами, тільки мій облишився. То потім родич приїхав, покосив. Може, якби попросила, прийшов би хто. Але якось не можу просити. Боляче мені.
- Так не має бути – не по-людському це. Не відчули вони серцем того, що відчули ви. Але тримайтеся. Ви мама кіборга.
- Та я тримаюся. Ми, матері загиблих воїнів, збираємось разом і волонтери з нами. Хочемо звернутися до районної влади, щоби посприяла нам у вирішенні важливого питання – створення алеї слави героїв, де би були записані імена всіх, хто жив на Стрийщині й загинув у страшній новітній війні.
- Добре би було, щоби таку алею зробили. Бо то наша історія. Тримайтеся, п. Маріє! Хай Бог помагає Вам і нашій Україні.
Я вийшла з автобуса (доїхала до своєї зупинки). Йшла і думала: "Скільки лиха наробила ця війна! Скільки доль перекраяла Скільком болю принесла. І це ще не кінець"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690214
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 22.09.2016
Знаєш, цей вересень справді веселий і світлий.
Сонячних зайців на шибках будівель штампує.
Верес під лісом синіє, жоржини розквітли.
Тепла погода загалом у днях домінує.
Дощ не паде, поскакав собі трішки – й спинився.
Ноги лише розім’яв – в хмарах стерпли без руху.
Ліс наставляв гілки-пригорщі, та не напився.
В горлі йому двадцять першу добу уже сухо.
Знаєш, цей вересень, справді, веселий і гарний.
Все ще зелене, ще літа не вичахла сила.
Тільки чому серце в грудях – налякана сарна?
Тільки чому там зневіра кубло своє звила?
ПадЕ - падає (галицький діалект).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2016
Дні стікають свіжо-вичавленим березовим соком у банку минулого.
Ти ще ніби на горизонтальній лінії - між небом і землею,
але все більше гойдаєш у душі
голубий простір.
Земля під твоїми п’ятами вже не така тверда, як раніше.
І п’яти поорані гострим камінням випробування..
Ще трохи часу,
можливо, четвертину з того, що ти вже пройшла,
тобі залишилось под олати.
Подолай її з усмішкою!
Хай дух твій буде, мов настояне вино,
А сила мужньою.
Спіши робити, тобі призначене.
Бо Янгол смерті спідтишка вже підглядає за тобою.
І він прийде обов’язково,
вручить тобі фіолетову кульку,
наповнену газом,
перев’язану чорною стрічкою
і скаже: "…
Ні, ні! Не «З днем народження!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2016
Не треба (чуєш?) не треба
дивитися на мене такими крижаними очима,
сіяти в моєму серці сніг.
В ньому і так холодно.
Давно.
Не зривай з гена пам’яті
останній сухий листок,
На прожилках якого
Ще тепляться залишки твоїх коротких фраз.
Нехай ще побуде, поживиться кров'ю моїх судин,
Пошумить «Мелодією» Скорика.
Чуєш?
Не прошу тебе викурити зі мною люльку миру,
Але, принаймні, не дивися на мене
Такими крижаними очима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689870
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.09.2016
Вона зайшла в дворик кав’ярні «Львівської копальні кави»,.
Там зібралося багато людей.
У рамках 23 книжкового форуму
Відбувалася зустріч з поетами.
Іван Малкович читав вірша – артистично, напористо.
Біля нього стояла Мар’яна Савка, чекаючи своєї черги.
Поряд, за столиком, сидів музикант Віктор Морозов – кум Мар'яни Савки.
Вона, жінка, що прийшла до кав'ярні,
Сіла навпроти сцени.
Для неї знайшлося місце.
Хоч довкола багато людей стояло.
Ти дивись! Добрий знак!
Насправді, весь день їй везло –
На чудові виступи, на приємні зустрічі.
Трохи втомилася.
Бігала із заходу на захід,
Від одного поета до другого.
Втомився і її телефон.
Добрі люди поставили підзарядити.
І вона підзаряджалась –
Словом і співом Малковмича, Савки та Морозова.
Наповнена світлом і теплом вийшла з кав’ярні.
Мала ще півгодини вільного часу.
Послухає вуличних музик!
Йшла площею Ринок.
Перше, що привернуло її увагу, -
Чотири молоді танцюючі пари.
Вони водили танго на майданчику біля Ратуші.
Мабуть, професійно займаються танцями! – подумала.
Сіла за столиком,
Щоби поспостерігати за танцівниками.
Через два столики від неї присів хлопець.
Він глянув їй в очі, усміхнувся.
Кивком голови запросив до танцю.
Вона помахала: «Ні» Не вмію!»
Він заговорив англійською: «Ходімо!»
«Та ні. Я не вмію танго! Давно не танцювала».
«Пішли!», - наполягав він, при цьому мило усміхаючись.
Ех! Була не була! Вона пішла.
Хлопець, майже удвічі за неї молодший,
Водив її майданчиком.
Вона плутала кроки, вчасно не розверталася,
Але він не сердився, щиро усміхався і тільки промовляв:
«Good! Good!»
Вона напружувалась –
Востаннє аргентинське танго танцювала, мабуть,
Як була такою, як оцей парубок.,
А потім віддала своє тіло в руки молодикові:
«Води!»
І він водив,
Як Бог!
А вона хихотіла, як дівчинка – доросла осіння жінка.
Вона забула, що десь у бруківці загубила набійку з правої туфлі.
Вона не бачила, що светр на її плечах – навиворіт.,
В кав’ярні поспіхом знімала і вивернула.
Вона танцювала і світ танцював довкола.
Люди дивилися і не насміхалися, а усміхалися.
Мелодія на мить затихла.
Вона подякувала хлопцеві і хотіла, було, піти.
Але він сказав англійською: «Ні! Ще не кінець!
Не можна залишати чоловіка, не дотанцювавши до кінця».
І вони дотанцювали.
І тоді він вклонився й подякував їй, а вона йому.
Звечоріло. Місяцеві б вийти на потемніле небо.
А вийшло сонце!
Вона не запам’ятала, як його звати,
І він, мабуть, не запам’ятав, як звати її.
Але це неважливо.
Головне, що вони сьогодні, по завершенні 23 Книжкового форуму у Львові
танцювали аргентинське танго –
Він бездоганно, а вона плутаючись у його ногах
З накинутим навиворіт светром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689600
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2016
Вона всміхалася, як звикло,
Вона любить всміхатися.
Дивилася на його мужнє чоло, поважну статуру.
Рахувала кількість зморшок на його чолі.
А він взагалі її не бачив,
Ніби вона прозоре скло,
Ніби вона не стояла перед ним,
Не хапала з його уст слово,
Не клала його до рота,
Щоби пережувати й кинути до шлунка
для перетравлення.
Коли ж тінь від його погляду часом і ковзала по її обличчі,
То від неї йшов такий холод,
Що чути було,
Як серце у її грудях покривається льодом,
Потріскуючи при цьому.
Тоді вона поспішно ховала усміх
У кишеню своїх поношених джинсів
І ставала такою,
як біла тополя в пізньоосінню пору,
Коли на ній нема вже ні листочка
І снігу ще нема.
А коли він ішов, наставляючи їй свою спину,
Вона чулася бродячою кішкою,
Шкіру якої вкрили лишаї та колючки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2016
Іноді хочеться розмовляти з птахами,
Бо вони тебе розуміють.
Дивляться в твої очі, вгадують твій настрій.
То мовчанням підтримають, то розвеселять співом.
І собаки охоче з тобою поспілкуються,
Руки лизатимуть, коли ти в смутку,
Стрибатимуть, коли в радості.
І коти, і коні готові тебе вислухати
Віддати тобі тепло, яке мають.
Потруться мордою об твоє тіло,
Глянуть розуміюче.
І навіть надоїдливий комар зрозуміє тебе.
Кажеш йому, наприклад: «Лети подалі від мене ,
бо можу позбавити тебе життя, як укусиш».
І він відлітає.
Та що там довго мудрувати, риба і та розуміє тебе.
Тільки сказати не може нічого.
Але як гляне в очі, все в тобі перевернеться.
Піймаєш її, стривожиться.
Але як кривди їй не зробиш, відпустиш у воду,
Вона, відпливаючи, хвостом вдарить,
Тобто скаже тобі: «Дякую. Бувай!»
З людиною все не так.
Іноді говориш з нею, а вона – не як птах, не як собака, кіт чи кінь, не як комар, і навіть не як риба.
Вона – як сервант без посуду.
Стоїть собі, дивиться на тебе порожніми очима,
І ніяких тобі слів, ніяких емоцій не видасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689288
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.09.2016
В тихий вересень, в теплий вечір
Крига серця пішла на злам.
Вітер ніжно цілує плечі,
Небо фарою світить нам
В літнім барі, де скрипка плаче
Під смичком митця-скрипаля.
Серце в грудях тривожно скаче -
Вниз – на «до», вверх – на «соль» і «ля».
Стіл святковий. Розмова мила.
Жар малює туге кільце.
Доля наші дороги зшила.
Щиро дякую їй за це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016
Не сотвори собі кумира –
Народна істина гласить.
Бо зірка не з твого мундира
Твою ходу не озорить.
Рубай СВОЄ вікно в Європу,
Як стане хисту, але сам.
Не заливай часник сиропом.
Не кидай срібні перли псам.
Кумира не роби з людини.
Бо їй не обрости крильми,
Не вичавить із неї глини.
Лиш Господу співай псальми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688310
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2016
Просто іде після літечка осінь.
Небо трясе від схлипів.
Цього ніхто не відмінював досі –
Жовкне листок на липі.
Рве його вітер безжально із гілки
(Стануть ліси, як готи),
Вниз опускає під звуки сопілки
З музикою скорботи.
Зело фарбує по-своєму осінь –
Щоби йому не жити.
Старість ніхто не відмінював досі.
Смерті не обдурити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688052
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2016
Два кума Влодко та Данило
Пішли зякось рубати ліс.
Коли по дереву звалили,
Зачіхався у Влодка ніс.
Сказав:
- Давай спочинем, друже.
Роздушим чверточку на двох,
Бо щось мені маркітно дуже,
Бере якийсь переполох.
Пора лишати цю роботу,
Щоб не накликати біди.
- Та випить можна, як охота.
Але чого боїшся ти?
Ведмедів в лісі вже немає.
Не рве повітря навіть крук.
- Та я про уряд споминаю.
Як топірець беру до рук.
- Там більші злодії-пронири,
Беруть, не криючи лице.
- Тому й боюся я сокири,
Киплю, як згадую про це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688047
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 12.09.2016
- Ну привіт! Як настрій зранку?
Плани є на день?
Мовчанка.
- Дома вже. Прийшла роботи.
Ну, а ти?
Ні пари з рота.
- В парк возила я онуку.
Чим займався вдень?
Ні звуку.
- Кіза твір взяла про мишу.
Ти колись читав це?
Тиша.
Зірка в ніч зробила крок.
- В тебе все гаразд?
Мовчок.
Сум дугою ліг між брів.
- Гарних снів тобі!
Без слів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Пташечка – творіння миле –
Дзьобик, лапки, хвіст і крила.
Любить простір – степ і гори,
Річку, ліс, садок і море.
Крильми ріже даль небесну,
З вирію приносить весну.
Замість шерсті пір’я має,
Його пильно доглядає.
Корм шука (не тратить днину!) –
Глоду ягідку, шипшини.
Підійде хробак, комашка
І насіння із ромашки.
Ще творити пісню вміє.
Як співає – світ німіє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687685
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.09.2016
Десь за лісом сіло сонце.
Ніч заглянула в віконце.
Чистить зубоньки завзято
Дівчинка на ймення Злата.
Миє добре ручки, ніжки
І біжить мерщій до ліжка.
Одяга свою піжамку
І у сон пірна до ранку.
Сниться їй барвисте літо –
Луг п’янкий, на ньому квіти,
Лялька Катря, кіт Петрусь,
Ще й матуся і татусь.
Вранці встане - це вже звичка,
В Злати – усмішка на личку.
Йде в садок, де гарні діти.
Чом дитині не радіти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687663
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.09.2016
Перемовчи мою любов –
Усі ці штилі і цунамі.
Свої уста заштопай, бо
Даси інакше поштовх драмі.
Не забирай слова під дах -
Оті, що ними слух лоскочу,
Що їх збираю по садах –
Старих, Едемських опівночі.
Перемовчи мій біль і гріх,
Всі мої радощі, печалі.
Вони стечуть колись, мов сніг.
Тримай кермо, тисни педалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
Так багато довкола чорноти.
Не встигаю вимивати. Не справляюся.
Заливає дерева, квіти, шляхи.
Затінює вікна в будинках.
Добирається до неба,
До сонця.
Лізе в душу.
Важко дихати.
Що робити?
Набираю 101.
- Агов, пожежна?!
Записуйте виклик.
- Що горить? Ваша адреса?
- Горить моя віра. Адреса – душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687024
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.09.2016
Останній день цьогОрічного літа.
Стискає серце жмуток жалю. Ах!
Махає ранок п’ятірнею світу,
Малює світлі плями по дахах.
- Вставай до праці, - каже, - випий кави,
Торуй свій шлях і видозмінюй світ –
Не через примхи, не заради слави,
А щоб не вийшов Всесвіт із орбіт.
Встаю, іду. Несу букет проміння –
Ласкаве сонце просто так дало.
Ляга на землю вистуда осіння,
А я її викурюю теплом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686829
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2016
Дитині потрібне тепло,
Дитині потрібна віра,
Як печі - в'язанка дров –
Як людям у бурю ліра.
Дитині потрібне плече
І щире батьківське слово,
Що медом по жилах тече,
Рве суму, страху окови.
Рости їй потрібно крізь гру,
Шукати думкам розвою.
І щоб під кроками - ґрунт,
І сонце над головою.
Розвій - розвиток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016
Не кажіть, що Москва нам спече коровай,
Не брати там живуть, не одної ми крові.
Були Крути колись, а тепер Іловайськ,
Під слідом московитським - стежки пурпурові.
Не забути чобіт нам зелених людей,
Шматування землі і новітніх гулагів,
Молодих наших хлопців без ніг і очей,
Божевільних вогнів з кулеметів і Градів.
Не кажіть, що нам ненависть карму псує.
Не обернеться Авелем Каїн лукавий.
Бог нам зірку нову вже (повірте!) кує.
Ми під нею здобудемо силу і славу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016
Він такий непохитний, такий неприступний, як мур,
Як берлінська стіна, що навпіл одне місто ділила.
В нього стріли пускає мій вірний друзяка Амур.
Він щити наставляє, у нього амбітність Ахілла.
Його слава веде, в нім вигойдує дух боротьби.
Він рисує бої і смакує чуття перемоги,
І ретельно ховає вразливу п’яту від юрби.
Носить в правій кишені написані ним епілоги.
І хоч плач, а хоч скач – не розслабить ніколи свій прес,
Поміж ребра не влізеш, заслону надійно тримає.
Роздроблю почуття, кину птахам – злетяться з небес,
До останньої крихти дзьобами мій біль позбирають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016
Я не знаю, як пахне щока твоя, тіло.
Тільки в сні ти наважився бути моїм.
Але серце щоразу «люблю» шепотіло,
Як пекли монітор очі-зорі твої.
Я не знаю, як вмієш ти жінку кохати.
Як тепло твоє серденько в іншому тче.
Лиш уява моя малювала завзято
Наші стрічі під місячним сяйвом ночей.
Я єднала міста, береги і долоні.
Як могла, розчиняла фортеці тверді.
Я складала пісні голосні з нот-гормонів.
Вишивала підкову на білім рядні.
Я нарозтіж ворота душі відчиняла –
Жалісної вели у саду солов’ї.
Вони знали, що марно я щастя чекала –
Ти не мій і не будеш ніколи моїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."
Іван Франко
Цю мертву глибу, скелю цю
Лупати треба,
Щоби прибрати зі шляху,
Відкрити небо,
Щоб захистити від біди
Зернини кволі,
Котрі дадуть свої плоди,
На полі крові.
Час Богом є благословен.
У руки молот.
Лиш той, хто бореться, нове
Накреслить коло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686062
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2016
Жнивець успак
Ревун у день.
Прокислий смак
Моїх пісень.
Німі вуста.
Вузький місток.
Упав кашта-
Новий листок.
За обрій – Ра.
Із крові хміль.
Душа – діра.
Змією біль.
Та я соліст.
Пошлю все на…
Дам силі ріст
І духу снаг.
Жнивець – стародавня назва місяця серпня.
Ревун – стародавня назва місяця вересня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2016
В ранах нині ти, любий краю -
Конвульсуєш і кровоточиш.
Але іншого я не маю.
Та і іншого я не хочу.
Батька діти не вибирають.
Його люблять, як риба води.
Зараз день твій сумної грає.
Завтра новий мотив народить.
Просто треба кріпити сили,
Знеохоту в три шиї гнати,
Піднімати до злету крила
Щастя в кузні борні кувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685590
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2016
Не прагну я чинів високих.
Пустої слави не бажаю.
Мені – щоб у країні спокій,
Щоб поле з плідним урожаєм.
Щоб сонце промені стругало,
Щоб очі в неба – волошкові,
Щоби у серці радість - шквалом,
Щоб зерна правди у підкові.
Щоб божий день добром святився.
Щоби тепло було у слові.
Щоби порядність на петлицях,
Щоби у серці – цвіт любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2016
Шануймо прапор наш чудесний,
В якому гордо і велично
Земне з'єдналося з небесним -
Хліби духовні і пшеничні.
Шануймо символ, серцю рідний.
З ним предки край наш боронили.
Їх честі будьмо нині гідні.
Немов шаблі,точімо сили.
Виймаймо правду із могили.
Шукаймо в світі свого місця.
Важку ціну ми заплатили,
Щоб прапор наш до сонця знісся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685398
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2016
Від ранку хмари важ скидали.
Дощ землю длубав недаремно.
До – мі, до – соль виводив ревно.
В калюжах краплі танцювали.
Ґрунти хребти свої прогнули.
Дахи тіла помили, лави,
Шляхи – на глянц. А всякі трави
В клітини вільгості втягнули.
Хмарини пружились без ліні,
Добавив дощ об’єму рікам,
Уприснув у повітря ліки.
Під вечір лиш надибав фініш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685278
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.08.2016
Сіре сонце і сірий місяць.
Сірим хмари по небі пишуть.
Сіру землю ворони місять.
Сірий смуток вітри колишуть.
Сірий звуки й тони у мови.
Сіре вчора у слід регоче.
Сірі гуки кидають сови.
Сіра пустка мозолить очі.
Сіра тінь по душі танцює.
Сірі думи зайцями скачуть.
Сірий день, як тебе не чую,
Сірий світ, як тебе не бачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Зимую в країні верби та калини.
Яскраво червона у мене грудина.
А спинка – сіренька і шапочка чорна.
Я змелюю ягоди в дзьобику-жорнах.
Навесні лечу у холодну тайгу,
Виводжу малят, не плекаю тугу.
А осінь наступить, збираю весь рід.
Вертаюсь у край калинових ягід.
(Снігур)
Золотавий окрас має птах,
Вісімнадцять пір’їн у хвості
Проживає в південних степах,
В Закарпатті, де трави густі.
Він не любить високу гору
І літає нечасто. Проте
Так стрибає, немов кенгуру,
Їсть комах і зело молоде.
Змійку, ящірку радо ковтне,
Як знайде десь поблизу води.
Мишка бігтиме - теж не мине.
Та боїться вовків і сови.
Його м'ясо оцінить гурман.
Як же зветься ця пташка?...
(Фазан)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685120
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.08.2016
1.Знаєш, я звикла сама зустрічати вечір,
Вранці одне горня готувати кави,
Брати тягар турбот лиш на власні плечі.
А як не сила, йти до могили мами –
Саме туди, де її спочиває тіло,
Там, де кругом хрести й безголосий простір.
Я розумію, душа її відлетіла,
Всі на землі ми люди – то тільки гості..
Та подивлюсь на портрет, на її могилу.
Все їй повім, свічу запалю воскову.
Мама всміхнеться, а я підлатаю силу,
Знову піду кувати свою підкову.
Знаєш, я звикла ходити, куди захочу,
Вулицям міст кидати палкі привіти.
Тільки задовго стежину одна толочу.
В парі свій захід сонця хочу зустріти.
15. 08.16
2.Колись зустрінемось з тобою, прийде час,
І погуторимо за чашкою еспресо
Десь у кафе без ока публіки і преси –
Лиш ти і я і той вогонь, що вже загас.
Прийде пора, сама спаде з чола вуаль,
Я не дивитимусь на тебе, як на бога,
Із серця птахами злетять усі тривоги,
Накриє груди рівноваги пектораль.
Під звуки музики й поблискування бра
Ми будем смішками здувати з кави пару.
У рівних статусах (я матиму вже пару!)
Бажати будем одне одному добра.
15. 08 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Драбиною піднялось сонце в небо,
Проміння ллє з широких рукавів.
Гойдає просторінь пташиний щебет.
Погожий день з вінцем на голові..
Його щоки долонею торкаюсь –
І сталі досить там, і кришталю.
Коня свого крилатого сідлаю,
Дарую ноти дневі-скрипалю.
Там пісня слави сонцю і свободі,
Любові, що п’янить, немов вино.
Сумне й жаске притягувати годі.
Хай радість увійде у наш геном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2016
Кольорове пір’я має.
Хвіст дугою розпускає.
Ним, мов віялом тріпоче -
Привернуть увагу хоче.
Хоч нема у нього трону,
Носить завжди він корону
Й помережану сорочку,
На якій барвисті очка.
(Павич)
Я злітаю вище гір.
Маю пдуже гострий зір.
На дрібних тварин полюю.
На гілках гніздо будую.
Випускаю крики-звуки.
В мене крила, наче руки.
В горах, у степах живу я.
На гербах мене малюють.
(Орел)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684609
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.08.2016
Це не птах – живий будильник.
Свою справу робить пильно.
Йде луна аж за ріку.
Від його «кукуріку!».
Всіх до праці підіймає.
Так на харч він заробляє.
(Півник)
Птах цей дуже гоноровий,
Має пір’я кольорове.
Розпускає хвіст у коло,
Коли сердиться на когось.
І борідка, і чуприна
В нього кольору малини.
Мова грізна, булькотлива,
Місить землю, хоч є крила.
До людей давно він звик.
Хто цей птах є? Це …
(Індик)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684605
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.08.2016
Невеличка я пташина
В мене жовта сорочина
І краватка чорна є.
Мене кожен впізнає.
Я живу у місті, в парку,
Маю гарну маринарку –
Жовте, змішане з зеленим.
І хоч листя скинуть клени,
І прийде зима до гаю,
Я лишаюсь в ріднім краю,
Плід шукаю на обід,
Тішу співом людський рід.
Дім в дуплі мій, як годиться.
А зовуть мене…
(синиця)
Кажуть всі, що я гарненька.
Не велика й не маленька.
Маю пір’ячко пухнасте,
Помірковано рудасте,
Чорні крильця, хвіст і вуса,
Чуб на лобі, як серджуся.
Хоч не павич, не папужка,
Чорно-лазурова смужка
На крилі є, всім на втіху.
Їм насіння і горіхи.
Копіюю звуки-зойки.
Звуть мене ласкаво…
(сойка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684499
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.08.2016
Очі - ґудзі, головаста,
І страшнюча, і вухаста.
Вдень сидить в дуплі, дрімає..
Серед ночі вилітає
Ще й кричить «пугу!» завзято.
Бережіться, мишенята!
Бо цей птах вночі лютує,
На таких, як ви, полює.
(Сова)
Птах красивий, кольоровий,
Імітує людську мову.
Дзьоб його загнутий вниз.
Любить всістись на карниз
Як із клітки вилітає,
Коли в домі проживає.
Наче грає на трубі –
Так виспівує собі
На ногах (на них сідає)
По чотири пальці має.
На пір'їнах - плями, смуги.
Як же звуть його?
(Папуга)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2016
Що за дивні менестрелі
Навсібіч пускають трелі,
Коли гасне день в траві?
Це звичайно, ...
(солов’ї)
Пташка я не гордовита.
Сіро-сиза в мене свита.
Не висиджую яєчка,
Їх несу в чужі гніздечка.
Чи у лісі, чи в гайку
Вчуєш ти моє «ку-ку!»
(Зозуля)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684162
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.08.2016
Птах цей має довгий дзьоб,
Бачить жабу - хилить лоб,
Мить - і кваки вже немає,
Птах її жує, ковтає.
Ситий він, то не в гризоті,
Чап-чалапи по болоті.
Дбає також птах про рід,
Діточкам несе обід.
Всуне жабу в дзьоба, вмить
До гніздечка полетить.
Дітям корм до дзьоба кине,
Тоді трохи відпочине.
Наберуться сил малята,
Корм самі підуть шукати.
(Чапля)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2016
Цілий день у лісі, в гаю
«Тук-тук» звуки видаю.
Я не цвяхи забиваю –
Корм отак я дістаю.
І зусилля не марні –
Користь лісу і мені.
В стовбур вчеплюсь (жодних втом!),
Підіпрусь іще хвостом
І давай кору довбати,
Комашину добувати.
Кажуть люди, супер стар
Я, від лісу санітар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684040
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.08.2016
Чорно-білу блузу має.
По гілках весь час стрибає.
Хитра, сміла, балакуча.
Любить щось знайти блискуче.
Довгохвоста, чорноока.
Як же звуть її? ...
(Сорока)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684039
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.08.2016
Хоч малий на зріст хлопчина,
Має сіру сорочину,
Чорні штанці і кашкет
І стрибає, мов атлет,
Як невтомний жеребець.
Хто це, діти?
(Горобець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683784
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.08.2016
Сніг зійде, прилітає
Із далекого краю.
На пооранім полі
Корму знайде доволі,
Там жуки, хробачата.
А дупло – його хата.
Чорний-чорний, як ніч.
Звуки сипле до віч,
Бо до співу мастак.
Що за птах це є?
(Шпак)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683783
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.08.2016
Гостродзьоба, чорнопера
Ця пташина-ненажера.
Краде яйці із гніздечок,
Кида в свій живіт-мішечок.
Ще приймати любить купіль
В мурашиній хатці-купі.
Вичища в ній пір’я-свиту
Від усяких паразитів.
Сита – сяде і мовчить.
А голодна – «кар!» кричить.
Дати можна їй корону –
Мудра дуже! Хто?
(Ворона)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683630
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.08.2016
Я не риба і не рак –
Біла блуза, чорний фрак.
Рідко стрінеш мене в місті
Селюсь у сільськім обійсті.
Миттю простір прорізаю,
Комашину поїдаю.
(Ластівка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683610
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.08.2016
Не зимує в нас, а в тім
Дуже любить рідний дім.
Сніг розтане, прилітає,
Кут - гніздо своє, шукає.
Чорно-біла в нього свита.
Любить берегом ходити.
Довгоногий, довгодзьобий.
Часом дім на хаті робить.
Ловить жаб він, як ніхто.
Їсть їх і несе в гніздо
Дітям, добре про них дбає.
А ще високо літає,
Вище, як вершок смереки.
Хто цей птах, скажіть?
(Лелека)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683517
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.08.2016
Не згасиш Сонце, неначе свічку,
Але й на нього чатують чари –
Його ховає за ширму нічка,
Свинцем по ньому стріляють хмари.
Воно ж працює на світ завзято,
Мільярди років не рве угоди.
На землю сипле проміння-злато,
Теплом усьому живому годить.
Тож честь віддаймо зорі, світилу,
Що ллє на землю добро ковшами,
Виходить вранці з нічного тилу,
Скидає хмари - падуть дощами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683384
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2016
Літо, серпень. Небо чисте.
Око-став. Пісок злотистий.
Дикі качки. Дика м’ята.
Верболіз. Трава прим’ята.
Лепет діток. Хлопців смішки.
Пса гарчання. М’явкіт кішки.
Плескіт хвилі. Крила чайки.
Крики горлиць. Збір у зграйки.
Голе тіло. Сонця промінь.
Пар з води. Судак в судомі.
Риболовля. Пиво. Раки.
Побрехеньки. Щоки-маки.
Вечір в гості. Збір додому.
Шкіра – пічка. Мила втома.
Спогад серця. Тиш надворі.
Літо, серпень. Місяць, зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683210
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.08.2016
І день встає, і ніч приходить,
І, дяка, стіл не з лободи,
І літо пахощами годить,
І осінь щедро шле плоди.
І є родинне дружнє коло
І праця – з поклику душі,
І родить слово рідна мова,
І стелять стежку спориші.
І сонце густо сипле промінь,
І хмара сіє дощ з руки.
І я, поромник, на поромі
Везу із дня у день роки.
П'ю, і до дна, життя з цеберця,
Не думаючи про причал.
А щось таки бракує серцю.
Гризе його якась печаль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016
День давно вже відгорів.
А Златуся надворі.
Небагато їй ще рочків,
Возить ляльку у візочку.
Місяць сипле кришталі,
Посміхається малій:
- Йди у дім. Пора, дитя!
В коридорі скинь взуття,
Вичисть зуби, вимий ніжки
І мерщій лягай у ліжко.
Буду я творити сни.
Вирву гілочку сосни,
Фарби витягну зі скрині,
Всядусь зручно на хмарині,
Під світіння зірок-дів
Вималюю купу снів:
Кому – сонце, кому – море,
А кому високі гори,
Кому сцену й мікрофон.
- А що б ти бажала в сон?
- Що? Хотіла б маму, тата,
Брата, спілого граната,
Сад і гойдалку в саду,
Ще й березову дуду.
- Виконаю без вагання.
Ну бувай! Сім'ї - вітання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682627
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.08.2016
У спілої алички,
Кругленьке жовте личко,
Всміхається малечі, підморгує з висот.
Уже вона не кисла,
На гіллі довго висла,
Ваги набрала й соку і проситься у рот.
Зірве її з гіллини
Для любої дитини
Матуся , дбайно вмиє, в полумиску подасть.
Або компотик видний,
Варення чи повидло
Зварить, під кришку вмостить - на зиму, про запас.
Видний – кислий (діалект гал.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682515
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.08.2016
Вже літо п’є ранкову прохолоду.
З серпом проходить серпень між полів.
Нап’яв червоні буси кущик глоду.
В нагідках-люльках ніжаться джмелі.
Про школу учні згадують потроху,
Готують а-трибути до наук.
Село соління зношує до льоху.
Плете шедеври з бісеру павук.
Уже вогнем не лиже сонце шкіру.
Із лісу гриб людині шле привіт.
Ревун-молодик змащує рапіру.
Птахи на мапах мітять переліт.
Ревун – інша назва місяця вересня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682356
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.08.2016
Хіба між нами щось було? Та ні.
Лиш кілька слів скупих, нічого більше.
І ще твої візити в сни мої.
А потім тільки вірші, вірші, вірші.
Хіба між нами щось було? Роки,
Шляхи не збиті та бажання чуда –
Щокою а чи пальцями руки
Торкнутись твого вицвілого чуба.
Хіба між нами щось було? Тепло,
Відкриті душі і закриті двері.
Але і це затерлося давно.
Лишилась тільки вірші на папері
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2016
Нам честь не завжди віддавали.
Здебільша кидали ножі,
Поля прабатьківські топтали
І відривали від межі.
Більмом були всякчасно а оці
Усій довколишній юрбі.
Кроаі сліди на кожнім кроці
Землі, де верби й солов’ї.
Було, й між себе не годились.
Ішло тоді все шкереберть.
Та з ворогом уміло бились.
І якщо бились, то на смерть.
Нас рани в дуги гнули. Досить!
Виймаймо силу із грудей.
Зерно дозріло у колоссі!
Нас Бог в нове життя веде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2016
Життя таке… Встигай гребти.
То штиль, то буря - вперемішку.
То ставить на хребет хрести,
То ліпить на уста усмішку.
Життя таке… То дощ, то сніг,
То сонце вийде з-поза хмари.
Вхопив джек пот? Ховай у міх,
Щоби його не з’їли чари.
Життя таке… Ти нині - нуль.
А завтра – вже на п’єдесталі.
Тож не шкодуй для ліні куль.
Спіткнувся? Встань і рухай далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Йшли з онукою гаєм.
В липах – дім, бджолий рій.
- Що це, - внучка питає.
Вулик, - кажу я їй.
- Вулик? Так зветься хатка?
Бо на ВУЛиці бджіл?
- Може, й так, може й, Златко.
Вул – це гул крил їх тіл.
- Так, гудять бджоли вправно.
Кажуть : «Ву-у-у-у!
- І нектар носять справно
У хатинку свою.
- Звідки?
- О! Звідусюди!
З цвіту лип, що довкруж
(під пташині етюди),
Із шипшинових руж.
- То тому мед духмяний,
Бо з квітучих обійсть?
- Так. І щічки рум’яні
В того, хто його їсть.
Мед корисний, Златуню,
В стільники бджілка ллє -
В такі діжки манюні,
Що у вулику є.
А бере просто неба
Із квіток-хоругов.
Вулик - фабрика меду,
Бджоли роблять його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681800
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.08.2016
Ну, що тобі, жінко, треба?
Бав внуків, вари борщі,
Вдивляйся у просинь неба,
Заковтуй озон дощів.
Ну, що тобі не сидиться
В твоєму старім гнізді?
Все пурхаєш, мов синиця,
Не втримаєш у вузді.
Шукаєш води в болоті.
П’єш мрії з тонких суцвіть
І душу свою на дроті
Вивішуєш. Ну, глядіть.
А кожен – в своїй отарі,
Пильнує своє руно.
Лиш подруга сива – старість,
Тупочеться під вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2016
У нутро моє йшли хворобою,
Тим, що волю мою точило.
Та я пила Вас із жадобою –
То солодило, то гірчило.
Ви світили потужним променем
В дні, що були чорніші ночі.
Світло вийшло космічним комином,
Як сховали від мене очі.
Ви були мені сном навіяним,
Всесвіт ви мені заступали.
Над коханням моїм розстріляним
Навіть круки старі ридали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Як добре, коли дощ опісля спеки,
Як мир у хаті, де була війна.
Коли любов душевні повнить глеки
І ти п’янієш, наче від вина.
Як добре це – обійми після сварки,
Як Муза там, де жив колись ніхто,
Як сонце повнить найтемніші шпарки,
Коли гладка дорога під авто.
Як добре це, що день спочити хоче
Та після ночі раз у раз встає,
Що у тобі життя струмком дзюркоче,
Що хліб насущний Бог щодня дає.
Як добре це, що місяць сон гойдає,
І небо зорі сипле з рукавів.
Як добре це, коли над рідним краєм
Не гул війни, а співи солов’їв.
1.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
Хто це на травинку сів,
Ноги миє у росі,
Склав до купоньки крилята?
Та, метелик це, малята.
Вмив кінцівки, втяг води,
На всю вшир розкрив мундир –
Із боків, по вертикалі,
Грають барвами медалі.
Лиш хлопчика підоспів –
Дотулися схотів,
З ранком літнім привітати –
Полетів – не наздогна-ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681342
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 02.08.2016
А мені наснилась квітка -
Незвичайна, семицвітка,
Сім пір’їн живих в гніздечку
Довкруж білого яєчка.
Синя - з небом в «Лови» грала,
Коли хмара в став пірнула.
Жовта – у купаву впала,
З неї соку натягнула.
Золота, мов цар на троні,
Розпростерлась на долоні
Сонця, що за обрій дерлось,
Золотом його обтерлась.
Ще одна в город забралась,
Із салатом цілувалась.
І сама салатна стала,
Барву листя увібрала.
Інша - лізла в помідори,
Як були спекотні змори,
Досхочу томатом впилась
І червоною зробилась.
А найтонша в сад влетіла,
Бо смачного захотіла –
Абрикосу скуштувала,
Помаранчі увібрала.
Ще молочно-шоколадна.
Здогадатися нескладно,
Де могла вона сидіти.
Може, скаже хтось з вас, діти?
Барв усі вони набули,
У гніздечко повернули.
В коло стали – вийшла квітка –
Незвичайна, семицвітка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681265
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.08.2016
На подвір'ї, між квіток,
Мешкав сонечко-жучок.
Лапок мав аж шість - не злі,
Міг ходити по землі.
На спині, немов кулони, -
Крапки кольору ворони.
Вісім всіх, рахуй, хоч прій,
На червонім кептарі.
Довкруж дому він літав,
Коли крила витягав.
Ними так махав завзято –
Птах не брався доганяти!
Кажуть дітоньки малі,
Що корівка божа він.
Від корови – тільки цятка.
Жук цей - сонячне телятко.
Сонечко-жучок має назву божа корівка,
сонячне телятко, сонячне ягнятко (в різних країнах - по-різному).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681253
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.08.2016
Субота. Площа Ринок переповнена,
Мов плодом восени горобина.
Промінням сонця дощенту наповнена
І пахом кави, пива і вина.
Зігріта оком гостя-перехожого,
Від млості тане, як навесні сніг.
Освячується словом Храму Божого,
Хрестами, що над всякий оберіг.
Купається у звуках струнних, клавішних,
П’яніє від мелодій духових.
У кроках застигають найцікавіші,
Немов у океанах острови.
Мотивами заслухуються голуби,
Сидять незрушно, мов у грядці хрін.
І я кидаю радість в діри-проруби
Душі своєї. Львову мій уклін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680941
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.07.2016
Дивлюсь на двір крізь відчинене вікно і думаю, як добре, що живу саме тут, у цьому місті, у цьому місці. Як добре, що можу щоранку, прокинувшись, споглядати чудову картину, яку створила сама матінка-природа. Можу міряти небо, чудуватися легкістю і вправністю пташиних крил, які гойдають його. Можу слухати пернатих, що розсипають диво-звуки по людських душах. Можу спостерігати за лісом – старим і мудрим, як сивочубий кобзар, збирати поглядом срібло із хвиль озера, котре, хай і не зовсім рівно, але ще дихає в щільному оточенні людських будівель. Можу рахувати диких качок, що облюбували з недавніх часів озеро (мабуть, через те, що воно теж стало диким), спостерігати за тим, як крячки поважно переміщаються поверхнею води, збурюючи час від часу своїм пірчастим тілом глиб і заковтуючи лускато-хвостатий харч у свої пастко-дзьоби. Можу бачити під вікнами дитячий майданчик, де збираються діти, котрі розхитують своїми розпеченими тілами повітря й розвішують лункий сміх по довколишніх садових деревах, немов шпаківні. Можу бачити на маленьких грядчинах, що туляться до стін будинків (як немовлята до грудей матері), невибагливі, але барвисті квіти, що мирно співіснують на одній території з петрушкою та кропом (красиве та корисне).
Як добре, що я тут, що можу все це бачити і чути. Що ще живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680709
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.07.2016
Минула ніч. Засяяв ранок.
Я встала. Дихаю, живу!
Тепло намащую на рани.
До міста йду на рандеву.
Птахи мене вітають співом,
Із лугу квіти шлють привіт.
Промінчик сонця скаче тілом,
Запалює у серці гніт.
Душа легка, немов пір’їна.
Зі світом пульс одним биттям.
Тримає небо Україна
І нас наповнює життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Птахи дзвенять і коники сюркочуть,
Пускає сміх із горла дітвора.
Радіти би! Та щось коріння точить,
Спиває сонце із мого нутра,
Грайливий промінь вимиває з ока,
Рве день на друзки, наче стерво, крук,
Краде супокій, мов яйце сорока,
Слабку надію витискає з рук.
Неначе шкіру, натягнувши душу
На бубон, б’є, як град зерно в полях.
Та кадуцей свій віднайти я мушу.
І вірю, Бог мені освітить шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2016
До озера ішла я через ліс,
Життя у ньому дивне, особливе –
Без метушні, без окриків і фальші .
Прадавній дух лише, прадавня тиша
наповнюють цей, Богом даний, рай.
І тільки птах рве вистояний спокій
Своїм горланням, одами життю
й бешкетник-вітер, що ляга на крони
старих дерев, у генах яких – вічність.
Сухі гіллини щуляться, скриплять.
А під ногами – розпашілі трави.
Між них гриби - то особливий дар,
Шукай, збирай, вбирай зіпрілу радість.
А вже й ожина намотала плід.
Ще тиждень-два – дозріють ягідки,
Червоним соком заплямують губи
Тим, хто жадливо їх вбирати буде.
На краю лісу – озеро лісне.
Із трьох сторін - в оточенні дерев.
П'є ранок, грає срібними хвильками,
Притягує вологою очей.
Пірни в ті очі, в чисту ту глибінь,
Мов птах у небо, наберися гарту
І видихни неспокій поколінь.
Угору взір та руку піднеси,
Зчеши надію із проміння сонця
В долоню вільну і розмаж по грудях.
І чорні хмари-змії відповзуть,
Розквітне небо голубим барвінком
Над золотими стиглими хлібами
Там, за пралісом.
Багаті будем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2016
Добридень тобі, Синевіре, озерце!
Не бачились ми - не забула ім'я.
Колись полонив, було, ти моє серце.
Моргнув синім оком – і я вже твоя.
Тим оком глибоким і чистим, мов роси,
Ти хід в мою душу надійно пробив,
Та що це? Сьогодні ти геть безголосий,
Змарнів, обносився і синь загубив.
Лежиш, ледве дишеш, мов пес після бігу,
Постарів, посивів – не той, що колись.
Чому то так сталось – лишив вищу лігу?
Збираєшся вмерти? Не треба! Борись!
Потрібен мені, моїм дітям і внукам.
Не тих нині меле історії млин...
Пий ріки (ви дайте!) і дихай без муки
Під небом, у колі смерек і ялин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679983
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.07.2016
Що за м’яч із колючок?
Це сіренький іжачок,
Притиснув чоло до щепи,
Щоб не втрапить до халепи.
Запах слив із пишних трав
Із нори його позвав.
Ще і жодну не вчепив,
Хлопчик шлях загородив.
Мама каже: «Йдімо звідси,
Їжачатко нас боїться".
Відійшли, ковтнувши сміх,
І колько в кущі побіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679553
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.07.2016
Це не для мене - шпильки контролю,
На тілі - клітка, на серці – плуг.
Як буйний вітер, люблю я волю -
Під синім небом квітучий луг.
Ножем по серці - життя на шворці,
Як пресом чавлять сок із душі,
Коли кохання з маленьких порцій,
Як не рішучість, а страх рушій.
Як плаче мова у рідній Хаті,
Як прапор честі не на древку,
Коли неправда на циферблаті,
Як ліс маліє й вода в ставку.
Люблю, як рветься біда на кусні,
Як побратими йдуть пліч-о-пліч,
Як на обличчя лягає усміх,
Як руки – крила, а серце – піч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016
Пісня
Ой, ви хлопчики, ви голубчики,
Під спідницями не ховались.
Поголились, лишили чубчики
І на схід воювать подались.
А там куленьки, а там градоньки,
А там спокій відпочиває.
І немає до глузду кладоньки
В того ворога, що стріляє.
Руки, ніженьки окривавлює,
Розум хоче на гак піймати.
І останнє тепло вичавлює,
Що узяте було із хати.
У дозорі і дні, і ніченьки –
Ззаду батьківський край, далебі.
І бува, гаснуть зорі-свіченьки
Над чумними степами в небі .
Не відкуплені в жінки-доленьки,
Летите ви у вись імлисту.
Нам лишаєте сльози-боленьки,
Мусить хтось за це відповісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679156
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2016
Виводить день на сцену сонце.
Птахи йому співають оду.
Я відчиняю в світ віконце,
Вдихаю чисту прохолоду,
Траву, дощем нічним умиту,
І перезрілі в кронах вишні.
Крізь пам’ять, наче через сито,
Перепускаю дні колишні.
І викидаю те, що болем,
Що пута крокам накладає.
І бачу небо, жовте поле
І долю, що на арфі грає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678669
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.07.2016
Хто виведе нашу країну з руїн?
Хто в груди вкладе їй мотор довговічний?
І доки серця наші рватиме дзвін
За тими, хто в світ відійшов потойбічний,
Хто з доброї волі у полі чужім,
Залишивши вдома і жінку, і маму,
Дітей, земляків і прабатьківський дім,
Зріс маком на місці, де вирвано браму?
Хто той, що зіб’є корупційне гніздо,
Воронами звите із жилок народу,
І маски зірве з циркачів «Шапіто»,
На млин слави й честі пускатиме воду,
У пащу вогню вкине кукіль колись,
Відбірне зерно в ґрунт вологий посіє,
Щоб колос до колосу в долю сплелись?
Хто наш Провідник, наш Мойсей, наш Месія?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678563
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2016
Так хочеться жити, стрічати ранкові заграви,
В бурхливих річках і потоках купати свій зір,
Кричати птахам, що концерти влаштовують, "браво!",
Лишати свій подив у піках сапфірових гір.
Так хочеться жити, вростати у прожилки неба,
Ловити і вічність, і мудрість у думи-сітки,
Знаходити зачин, не фініш у вицвілих стеблах
І вірити, час має силу підняти квітки.
Так хочеться жити, гойдати легенями втіху,
Любов’ю зшивати посічений злобою мир,
Мозаїку світу складати зі сонця і сміху,
Вдягати у правду, у честь і у зичливість шир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016
Іди собі по витоптаних тропах
Із снів моїх і зранених пісень.
Не пий мій час і пам'ять не заштопуй.
Два різних сонця нам освітять день.
Хай небо тобі чеше срібло чуба,
А вітер сили додає у крок.
Мені мій жар отінить гілка дуба.
Натисну на минуле я курок
І пострілом звільню від болю вени,
Спалю усе, що чорнить світлу вись.
Зросте ще в серці пагонець зелений,
Що дивним плодом визріє колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2016
Любити сонце, що вповзає в твою шкіру,
Блакитне небо, що угору тягне зір.
Торкати крилами верхів’я гір Паміру.
Любові подихом воложити безмір.
Купати душу у ромашковому полі.
В'язати долю свіжо-зрізаним снопом.
Знімати з голосу нав’язливі бемолі.
Стинати ночі темінь місяця серпом.
Магнітом впасти на мужське залізне серце.
На гак удачі щастя виловить в путі.
Забути кави смак – тієї, що із перцем.
Додати меду (і побільше) до куті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016
Овоч зріє на борщі.
Йду гулять у двір мерщій.
Привітаюся з птахами,
Полюбуюсь квіточками.
На травиці біля грядки
Вміло я зроблю зарядку.
Мов крутий акробатист,
Пострибаю вгору, вниз.
В небо витягнусь грибком,
Шию скручу гусаком.
Потім ноги тренувати
Візьмусь – стану присідати.
Кішка поряд буде йти,
Порахує до п’яти.
Вміло виконаю вправи,
Нахилюсь уліво, вправо,
М’язи – як в морози крига.
Покручуся, наче дзиґа.
Сили в тіло наберу
Світом радість понесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677405
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.07.2016
Літо. Сонце. Море. Штилі.
Я ловлю руками хвилі.
А вони (ну і нахаби!)
Плигають, неначе жаби.
Утікають – не зловити,
Мов налякані бандити
«Буль-буль-буль!» – під ніс булькочуть.
Руки, ніженьки лоскочуть.
Я радію, сміх пускаю,
Тепле літечко вітаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016
Вітрами торкала сріблясте волосся.
Несла йому сонце на голих долонях.
Стежки простувала, щоб легко ішлося,
Гляділа на нього, мов жито на сонях.
Думки його пила, мов воду у спрагу,
Емоцію кожну в легені вбирала.
Щоразу втрачала душі рівновагу,
Коли крок у крок, око в око стрічала.
Так довго у серці носила, живила.
Латала поламані крила на спині.
Він іншою жив, тож кохання зложила
У труну, сховала глибоко у глині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
До 75-річчя з дня народження з великою повагою
Він справді був великим українцем.
Його любов була не на показ –
Світилась чистим сонячним промінцем,
Яку "верхівка" тінила не раз.
В великому мистецтві був великим.
Між чорного білівся, наче сніг.
Ген не згубив у просторі дволикім,
Крізь плач і стогін правду ніс і сміх.
Недовго жив, але робив погоду,
Іскрини випускаючи з очей.
Душа кіно. Вкраїнський самородок.
Його відхід донині нам пече…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676789
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.07.2016
Не карай мене злим мовчанням.
Краще лай, аніж ігноруй.
Наповни серця глек коханням,
А для болю вхід замуруй.
Я без тебе, мов цвіт без сонця,
Мов засохлий ґрунт без води,
Наче замок без охоронця,
Мов без соку садів плоди.
Заслідив до щілини душу,
Пропалив до самих дірок.
Тільки вуглик на серці Струшуй,
Наче попіл із цигарок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2016
Ми хочем жити, краще жити,
Звільнити край з війни оков,
Щоб колосилось в полі жито,
Де пахне смерть і ллється кров.
Щоб день для всіх був добродушний,
Щоби усмішки на устах,
Щоб на столі був хліб насущний,
А не балаканка пуста.
Щоб чесна праця мала ціну,
Щоби народ – не жебраки,
Щоб піднімали Україну,
А не вмирали козаки.
Пора лишать дорогу болю,
Піднести честь, мов коровай,
Ліпить із правди й праці долю,
Щоби засяяв рідний край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676185
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2016
Ліс дихав вільно. Покривалом
Стелився мокрий лист до ніг.
Ховав голівку гриб у травах.
Ожини цвіт до сонця біг.
Ламали тишу час од часу
Птахи, дув вітер у ріжок.
Нектар мурахи пили ласо
Із пагонів біля стежок.
Ручай шумів, мов фуга Баха.
Ропуха ниділа під ним.
Не попадала бідолаха
У ноти. Кваканням нудним
Лиш комарів порозганяла.
І то вже добре. Менше тнуть.
Із лісом я порозмовляла,
У серці дзвоники цвітуть.
Світлина моя. Сьогодні зроблена. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2016
На кілька місць за стіл один не сісти.
Не з’їсти те, що більше за живіт.
У два костюми водночас не влізти.
На двох авто не виїхать з воріт.
За день чотири в світі не прожити,
Доба минула - закрутила кран.
Любов за гроші (щиру) не купити.
Не відбілити душу без добра.
Отож зерном не засипай комори
На сім життів, набутим поділись.
Не опускай на серце темні штори,
Як хтось попросить милості колись.
Зібрав з біди – повернеться бідою,
Прийде в момент, коли його не ждеш.
Тож думай, поки час є, головою,
Навіщо в цьому світі ти живеш.
Радій, гніздись під синім дахом неба.
Сій і збирай. Нехай тобі щастить.
Лиш пам’ятай, одне життя у тебе
І смерть одна - її не обдурить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016
Збирало небо із землі пару.
Стави хлебтало й ріки вечорами,
Смоктало листя і траву в бору,
Дахи лизало всохлими губами.
Що брало, пхало в сірі комірки,
Наповнюючи кожну аж до краю,
Так, наче бджоли мед у стільники,
Із лугу повертаючись, складають.
Надбало повні «вулики» добра.
Нове нема куди уже й складати
Тож скинуло дари униз (пора!) –
Земля втягла, шляхи умились й хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675858
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2016
Ніч кинула вечір у чорну пащеку.
Подобріла. Зорями мостить свій путь.
П’є золото місяць-молодик із глека.
Сичі між собою розмову ведуть.
Тренують свій голос при хатах собаки.
Із трав густо-рослих сюркоче цвіркун.
Поснули у полі ромашки і маки
Покумкують жаби у теплім ставку.
Доноситься гуркіт авто з автостради.
Засмолений обшир розріджує сміх,
То молодь вітає ніч-панночку радо,
Розв’язує любощів, приязні міх.
На сході – без жартів. Там служба сурова.
Настояну тишу рве куля ущерть,
У жерло війни підкидаються дрова,
Щоб плодились ненависть, рани і смерть.
І доки так буде? Той плаче, той скаче,
Той біситься з жиру, той мре в боротьбі?
Як хочеться світом втішатись, одначе
Не буде спокою, допоки бої…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675404
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2016
Ну, що ж ти, братику, накоїв?
Світ опери осиротив…
Господні тішити покої
Своїм бельканто поспішив.
Навіщо ж, братику, так рано
Лишив цю землю, від катів
Прийняв смертельну в тіло рану,
У небо ангелом злетів?
Ти міг ще довго й довго жити,
Втішати чудним співом світ.
Та вибрав - краєві служити.
Ти – України кращий цвіт!
Загинув у бою як воїн,
Із автоматом у руці.
Не плачте, верби і тополі,
Батьки і рідні, і бійці,
Любив він Неньку-Україну
Допоки в грудях чув биття!
Сплатив високу гідну ціну,
Щоб їй увічнити життя.
Народився, ріс і вчився у Львові (р. н. 1974). Потім жив у Франції 20 років, співав в опері Парижа (за контрактом, був запрошений). Після подій на Майдані став волонтером, збирав кошти для наших бійців. Потім приїхав до України, пішов добровольцем на фронт. Служив у складі різних добровольчих батальйонів, загинув як боєць 7 особового загону ДУК 29.06.2016 р. о 6 год. ранку від кулі снайпера. Вічна пам'ять героєві, ВЕЛИКІЙ ЛЮДИНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675126
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2016
Україно моя! Ти мій подих, мій нерв, моя воля,
Ти мій крок у щодення, думок моїх вічна снага.
Ти здолаєш усе, в тебе надособливая роля –
Світ очистити сонцем, звільнити з гріха ланцюга.
Так, ти зараз на дні - жебракуєш, кровиш, помираєш,
Умиваєшся слізьми – герої у небо летять.
Але дух твій росте, ти нову одежину шукаєш.
І знайдеш, і зодягнеш.. У люті утопиться тать.
Україно моя! Ти багато і довго терпіла,
Тобі губи зшивали, ламали зубці на Гербі.
Але час твій настав. Тож розпрям закоцюрблені крила
І лети до висот. Бог-Творець допоможе тобі.
Роля - роль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674929
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2016
Таке довкруж усе зелене.
Полоще трави водограй.
Ти де? Чи думаєш про мене,
Як зранку п’єш свій чорний чай?
Дрімає мозок чи працює?
Мабуть, що друге. Ти з таких,
Хто дні даремно не марнує,
Тримає час в руках цупких.
Журливо так без твого слова,
Надію скошує коса.
Чуття рубаю, наче дрова –
Росте ізнов, о, чудеса!
Хай око тисне сірий простір,
Туманить ліс і з неба ллє.
Я не запрошу злість у гості.
Тим рада, що ти просто є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
Слово зріє в душі, мов пшениця у полі.
Слово гусне, неначе кисіль на плиті.
Приправляється дрібками радості, болі,
Йде з чола, мов із сонця штрихи золоті.
Слово рветься у бій, гне залізні окови,
Топить лід, що байдужість набрав у товщу.
Слово дневі кує на удачу підкови,
Ломить засув, мов вітер гіллину кущу.
Слово в простір летить, не впіймати в тенета,
Не злизати з дороги липким язиком.
Як правдиве,блищить, мов новенька монета,
А як злісне, пройде через серце гвіздком.
Слово – дотик до Неба і Всесвіту дотик,
Барви райдуги та сіро-чорні тони.
Воно прагне знайти скам'янілі чесноти
В душах-шахтах, мов сіль між травою слони.
Слово вічність здобуде у вірші поета,
Коли щире і чисте, мов намір ченця.
Доки кисень родитиме наша планета,
Слову світом гуляти, живити серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016
Нарешті воля! Ти встаєш, коли захочеш,
Коли природа зве, а не сигнал дзвінка,
Як сонця промінь ніжно тіло залоскоче,
Чи потривожить шибку дощику рука.
Ти не зіскакуєш, як впечений, із ліжка,
Лежиш і ніжишся, і згадуєш свій сон.
П’єш тиху радість із ранкового келішка,
І тягнеш пісню із птахами в унісон.
Не спішачи, готуєш каву і канапку,
І ще із того щось, що Бог тобі послав.
Назустріч дневі відкриваєш душу-папку,
В якій чуття, і думу тиснеш із чола.
А Всесвіт бачить це й моргає загадково,
Свої обійми простягає, лиш прийми.
Ти встав, ти дихаєш, ти бачиш – це чудово!
Вітай цей день, злітай, тримай цей світ крильми.
25.06.16 Люба Пікас
Келішок - малий келих (галицька говірка).
ВІДПУСТКА!!! (цьогоріч пішла швидше :) )
Келішок - малий келих (галицька говірка).
Свобода тимчасова - просто відпустка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016