| Сторінки (36/3577): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Зима ще. Лютий. Вітер віє.
Закуті в лід водойми всі.
Під чорним гіллям сніг біліє –
Сипучий, мов пісок чи сіль.
Та вже в полудень сонце ясне
Наставить голову з-під хмар,
Хвостом-промінням землю лясне,
Мов океанське дно омар.
І пташка щиро заспіває:
- До мі соль мі до, до мі соль!
Верба прокинеться, заграє,
Цвіт випустить із парасоль.
І витягне весна мольберти,
Щоби на них красу творить.
Ну, а коханню… треба вмерти.
Його весні не відродить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Не терпи!
Андрій Кузьменко,
лідер групи "СКРЯБІН"
Ми звикли терпіти насилля, наругу і зверхність,
Чинити, як більшість – не йти у відкриті бої,
Мовчати, як топчуть, лишають свій бруд на поверхні
Планети Земля і осібно на серці чиїмсь.
Ми звикли вину за біду покладати на когось.
Гримить та блискоче? Сховатись у власне дупло.
Нам рай подавай! Але МИ що зробили для того,
Щоб небо розхмарилось, сонце на небо зійшло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
Так складно все … в цьому світі.
На світло лягає тінь.
Ховається день у вітті,
Мов кроки у суєті.
Так важко це..., гул гармати
Ламає надвоє мир.
І в місці, де пахла м’ята –
Вибоїни і пустир.
Болить, … мов ножем по тілі:
Де лився дитячий сміх –
Оселі осиротілі,
І сум поміж вікон ліг.
Гірчить це ... , як «Плине кача»
Співають, несуть гроби,
Матуся за сином плаче.
А серце…, мов хто пробив.
Навіщо цей світ кроїти,
Кидати біду зі жмень?
Так хочеться просто жити,
В обіймах тримати день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717419
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2017
Що скажу вам, любі діти?
Треба жити і радіти
Сонцю, небу, дневі, ночі,
Світ любити, що є моці,
Йти з добром, добро приймати,
Щиру правду пізнавати,
Шанувати батька, матір,
Бути сонечком у хаті.
Всі предмети в школі вчити,
День з умінь і знань ліпити,
Добросовісно трудитись,
Щоби краєві згодитись.
Йому милий вчинок добрий,
Тепле серце, крок хоробрий!
Отож дійте мудро, гоже
І живіть на славу Божу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
(нар. м. Першотравенськ Дніпропетровської обл.,
мешкала у смт Просяна Покровського району)
Дві тисячі сімнадцятого, в лютому,
Життю земному зірвано печаті.
Убили жінку – цього не забути нам –
Красиву, добру, медика і матір.
П’ять місяців за раненими стежила.
Нерідко витягала їх із бою.
Не знала, що їй доля смерть мережила
Холодною зимовою порою.
Була на передку, де кулі рвалися.
Хотіла бути помічною воям.
Її відвазі хлопці дивувалися –
Не признавала у собі героя.
Робила просто свою справу – медика.
Поводилась, немов психолог, мама.
Є фото: тулить іграшку ведмедика.
Душа її була – гаряча магма.
Порушують рашисти всякі правила –
Ракетою в карету допомоги!
Гоїла рани, крапельниці ставила –
І лиш за це обтято їй дороги
В сорок чотири роки… вурдалакими,
У землю тіло..., поміж зимні груди.
Про смерть дізнавшись, вої гірко плакали.
Її ім'я ніколи не забудем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717073
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2017
Вчора день - не влад,
Чорно-пір'яний.
Сніг - сиріткою
На полях.
Нині вийшла в сад –
Весь забілений.
Білі лавиця,
Дах і шлях.
Вчора хмурилось
Небо, хмарилось
Недаремно –
Збирало сніг.
Обважніло і
Продірявилось,
Наче лід в ріці
Навесні.
У метеликах
Білих просторінь –
Вій торкаються
І душі.
Як же гарно і
Свіжо, Господи!
Диво проситься
У вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
А надворі такий туман,
Що застигають звуки ліри.
Убрався простір у жупан
Димчасто-сірий.
Повітря зимне і сире.
Земля, як вугіль, вітер віє.
Лиш клапті снігу де-не-де
Яснять-біліють.
Зірки не світять на шляхах.
Все небо – в шкуринках овечих.
І місяць в сизих реп’яхах..
Такий ось вечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716665
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2017
Понад лісом вовк літав,
Крила, діти, вовчик мав.
Та на нього хмара впала.
Крила вовку поламала.
Впав вовчисько у барліг.
Там на ліжко собі ліг
І заснув аж до весни.
А ведмідь біля сосни
Виліпив житло зі снігу.
Спритним був, займався бігом,
Присідав, скакав, крутився.
Снігом він щоранку мився.
Йшов опісля по малину
У березову долину.
Рвав її з гілок беріз,
В торбу пхав, додому ніс.
Пік із нею пиріжки.
А тоді читав книжки
Про чижів лихих із гаю,
Що ведмедів поїдають.
Як знайшла весна дорогу,
Вовк прокинувся в барлогу,
Став зарядку він робити,
Мед шукати, щоб спожити,
Бо за зиму зголоднів.
Мед знайшов, за столик сів.
З’їв одразу аж три банки,
Ще й відніс до колежанки
Дві – пішов до білки в гості,
Мала та два метри в рості.
З нею вдвох попили чаю.
Погуляли разом в гаю.
Потім стрінули ведмедя,
Що узяв велосипеда
І возився по сосні
В перші позимові дні.
По гілках котив колеса.
Чиж налив в горня еспресо –
Каву (в Києві придбав!)
Пив й на цирк той поглядав.
Вовк із білкою пішли.
Гриб під кущиком знайшли.
І зварили з нього джем.
Потім витягнули крем
Той, що руки ним мастять,
І почали малювать
Ним на аркуші бори.
Вийшли гарні кольори!
Віднесли Мишку малюнок.
Той завів в свою їх клуню.
Без запрошень чиж влетів,
У найвище крісло сів.
На каструлю глянув ласо
І почав кричати басом:
- Не даси мені щавлю,
Дім твій, друже, розвалю
Хочеш, вір, а хоч не вір,
Я найдужчий в лісі звір!
Затремтів ведмідь кудлатий
Кинувся чимдуж із хати,
А за ним і білка, й вовк.
Чиж усе, що було стовк –
Борщ щавлевий, пиріжки.
Полистав також книжки
(На малюнки подивився,
Бо читати не навчився).
Лапи вмив, повитирався
І у рідний дім подався,
Що в долині, на горісі.
Отаке було у лісі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716495
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.02.2017
У мене є кілька віршів про слово. Але мені сподобалось, що клубівці зачепили цю тему зараз (чотири вірші за вчора прочитала). Тому захотілося і своє щось сказати.
А слово це і грізна зброя,
І одночасно – дужий лік.
Воно розслаблює, як хвоя,
Й напружує, коротить вік.
Дає притулок чорній злості
І розпускає в душах цвіт.
Прапвдиве? Світлить день і простір,
Брехливе? Тьмянить день і світ.
Воно веде у бій кривавий,
Спиняє хід лихій війні.
Бадьорить, мов горнятко кави,
Гнітить, як рани незгойні.
Ним Божий світ убрався в льолю,
Добра і зла воно носій.
Щоби не стать виною болю,
Перш ніж пустить його, просій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
І Гітлер, і Сталін, і Путін –
То типи одного ґатунку.
Їх кроки – річки каламуті.
Їх душі наповнені трунком.
На манії величі, слави,
На костях, на крівоньці люду
Ліпили імперські держави
І думали, вічними будуть.
Та діє закон бумерангу
Для тих, хто могили всім риє.
Злочинцям подібного рангу
Затягують мотуз на шиї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2017
Люди, скажіть, а ви ЛЮДИ –
Ті, що по миру – серпом?
Серце спиняєте в грудях,
Наче вагони в депо.
Миєте опісля руки
П’єте вино та їсте.
День ваш не ні́вечать муки.
Ніч ви спокійно спите.
Носите вінці лаврові,
Плетені десь у кремлі.
Що вам до того, що крові
Безмір уже у землі?
Що вам до того, що дітям
Ставить переляк печать
І що не знає де дітись
Старість, як «Гради» гатять?
Світе, вивітрюй байдужість.
Брате, лий твердість у крок.
Тільки у єдності – дужість.
Тільки у правді – добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2017
- Забудь його, - шепоче вітер,
По снігу пишучи пером, -
Бо не для тебе в цьому світі
Бій його серця під ребром,
Його низький протяжний голос,
В’язкі у погляді меди
І той далекий мегаполіс,
Де він кладе свої сліди.
І слів намисто не для тебе,
І почуттів міцний кагор.
Луною - пісня вітру з неба:
- Забудь його, забудь його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2017
Наші хлопці – таки відчайдухи.
Коли треба, то зможуть вони
Захистити свій край від розрухи,
Поневолення, рабства, війни.
Вони стануть обличчям до ката.
Приймуть з гідною міною бій.
І хай смерть заглядає оката,
Віддадуться святій боротьбі.
Сили будуть нерівні, байдуже.
Не втечуть до домівок-осель,
Вони рідному краю послужать,
Україна для них – над усе.
Пригадаймо Лисоню і Крути
І бої на кордоні з ОРДЛО.
Втрат багато, та честі зігнути
Не зумів українцю ніхто.
Ми були, є і будемо в світі.
Зуби зломить об міць нашу тать.
Поки ходить Земля по орбіті,
Україні рости, процвітать.
Тут міна - вираження емоції на обличчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715215
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2017
Я душу перерешетила.
Перечитала те, що впало:
Я все-таки його любила,
Я все-таки його кохала.
І хай зів’яло те, що квітло,
Накрились мрії тазом мідним,
Він буде завжди мені світлом,
Він буде завжди мені рідним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017
КІБОРГУ АНДРІЄВІ ГРИЦАНУ, уродж. с. Великі Дідушичі Стрийського р-ну, Львівської обл. присвячено (служив у 80-й аеромобільній бригаді 3 батальйону).
Він загинув у двадцять три
Під уламками, у димо́вищі.
Сніг лежав і гули вітри
На розбитому вщент летовищі.
Він вернутись хотів в село,
В рідний дім, до свого кубе́лечка,
Де дитинство його пройшло,
Де молодша сестра і ненечка.
Він створити хотів сім’ю,
Жити в місці, де пахне м’ятою,
Де із гілля гніздечко в’ють
Боцюни навесні над хатою.
Плани різні і гідні мав.
Не вдалось, на жаль, їм здійснитися.
Ворог кулями поливав
Пост, де краєві мав згодитися.
Був контужений. Та не втік,
Хоч і мав тоді шанс, з лето́вища.
Барельєф тепер на стіні
Школи, пам’ятник на кладовищі.
Орден «Слави», звання «Герой»
За сміливість його – зарплатою,
За служіння у аеро́,
Що назвалась вісімдесятою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2017
Січень морозом тисне.
Взялась до діл зима!
Мла бахромою висне -
Сонця у дні нема.
В небі хмарки-блукальці,
Сум із-під сірих риз.
Холод не тільки пальці -
Душу мою обгриз.
Хочеться вже ремеза
Стріти в очерета́х.
І щоби сік в березах,
І щоби жар в очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2017
(нар. в с. Нагуєвичі Самбірського округу, зараз це Дрогобицькоий район Львівської обл.)
28 травня 1916 р. у м. Львові відійшов до вічності ІВАН ФРАНКО (нар. в с. Нагуєвичі Самбірського округу, зараз Дрогобицький р-н Львівської обл.).
ТАКА ОСЬ ДОЛЯ (присвячено І. Франку)
Він народився на околиці села,
Що Нагуєвичами зветься , чув це кожний!
Його Марія на світ Божий привела,
А батьком Яків був – коваль сільський заможний.
Здобув освіту він - ґрунтовну на той час!
Наука – зіркою привабною світила.
Мав дев’ять літ, як батьків світ йому загас,
А як п'ятнадцять – мати очі затулила.
Звалитись міг від тягаря, але не впав,
Як віл трудився, мови вивчив, став поетом.
Нелегко в світ йому стелилася тропа.
На його мрії доля часто клала вето.
Шість тисяч творів нам лишив. Ну, хто ще так?
Кохав – згорав, мов цвіт у спеку серед поля.
А під кінець життя – тривожна самота
Була за подругу йому. Така ось доля!
Та Україна пам'ятає Сівача.
Що зерна правди сіяв у майбутнє краю,
До руху душу звав, а руку – до меча.
І свято вірив, зло усяке подолає.
***
Садиба в тому є селі, де він родивсь,
Музей і пам’ятники під шатром небесним.
Приїдь, поглянь, Каменяреві поклонись.
Хай дух Борця за світ новий в тобі воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017
Не думаю майже про тебе
Фальстарт (зрозуміла!) я взяла.
Сік спокою влився до стебел
Судин, де любов колихала.
А, може, щось інше їх гнуло –
Неспита жага, забаганка?
Усе, наче в воду пірнуло…
Не тягне у пастку заманка.
А гостро ж я біль відчувала!
То, може, була це хвороба?
І де ж вона? Пташка забрала
Зі жменею зернят до дзьоба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017
А Моршин – це курорт відомий,
Для хворих він – надія.
Історії немає в то́мах,
Як Львів, Париж, Софія.
Хоч вчені кажуть, наші предки
Давно тут проживали,
Коли не знали ще абетки,
Лиш сіяли та жали.
Знайшли в розкопках артефакти
Із ери мезозою.
Та все ж про місто перша згадка –
Пізнішою порою.
Дворів дванадцять воно мало
В п’ятнадцятім столітті.
Ріка тут буйна протікала
І ліс топився в вітті.
Селом була тоді місцина
(Юхно – її господар!) –
Дахи з соломи на хатинах,
І злидні у господах.
Краса природи крила вади –
Росла сосна, красолька.
Моршин австрійський можновладець
Купив – Франці́шек Смо́лька.
Стрий – Станісла́вів залізницю
В часи його проклали –
Засяяла вогнем зірниця
Над Прикарпатським краєм.
Та Смолька цим не скористався,
Не зміг село тримати.
Продав його, не завагався.
Хоч міг і зиск би мати.
Селяни сіль тут добувати
Із надр землі навчились.
Її возили продавати.
У Зідич, з того жили.
Та сіль була на смак гіркою.
Мірабіліт в ній мався.
Смолька́ затрати – вниз рікою,
Експеримент не вдався.
Купив село купець у нього –
Це Боніфацій Штіллер.
Набуло розвитку нового
Життя спорохнявіле.
За 39 тисяч злотих
Придбав він пласти солі.
Брат друга – лікар пан Дзінковський
Дорадник його волі.
Не прогадав, купивши Моршин.
Бо воду дослідили
І винесли вердикт хороший –
В ній лікувальні сили.
А потім торф знайшли в окрузі –
Для тіла теж корисний.
Дерева в лісі, квіти в лузі,
Повітря повне киснем –
Усе це розвитку сприяло
Села яко курорту.
Розбудувалося, заграло!
Як кораблі до порту,
Так із Європи їхать стали
До Моршина вельможі.
Грибок - бювет побудували,
Будинки спальні гожі,
Водо- і грязеву лікарню,
Шляхи, інгаляторій,
«Курортний дім»– великий, гарний
(Тепер це санаторій!).
Ропу до ванни наливали
(Людей туди ложили).
А потім пити її стали –
Водою розводили.
Навчились в пляшки закривати.
В Америку, Європу
Почали воду доставляти.
І мала вона попит!
Назвали галицьким Карсбадом
Це місце в силі, в соці.
Недовго тішились. Рад влада
В тридцять дев’ятім році
Прийшла у Моршин. Німці потім
Його окупували.
Теж лікувались на курорті,
А потім підірвали
Кілька домів містян та хворих,
Як відступали з боєм.
І плакали ангельські хори,
Як горе вилось роєм.
«Дім (що курортний)» - обікрали,
Людей кількох убили –
Тих, що упівцям помагали,
Хоч там і не служили.
Совіти знову владу взяли,
Нові ввели закони.
У санаторії зібрали
Приватні пансіони.
Багатих ґаздів – до Сибіру.
Не прояви фашизму?
Туди ж і тих, хто втримав віру –
Отців католицизму.
Людей нових прийшла навала.
Курорт розбудували.
Вода на себе заробляла.
Набуло місце слави
Серед Радянського Союзу.
Пласти солей – безмежні!
Десятки літ курорт був тузом.
Аж поки незалежність
Не відстояла Україна.
То мрія її вічна!
Зв'язок порушився, руїна
Піша економічна.
Упала міць, піднялась згодом,
Джерела тут – чудесні!
Дива вчиняють із народом,
Мов із снігами весни.
Бо чистять лімфу, кров, клітини.
Як по судинах ходять.
Із тіла виведуть токсини.
Обличчя омолодять.
Кишки і шлунки полікують,
Понизять цукор крові,
Як треба. Жовчний розблокують.
Із нирок виб’ють солі.
Є санаторії, готелі
Тут і пансіонати.
І власники здають оселі.
Ти можеш вибирати.
Ліси довкола, спів пташиний,
Парк в чудо-вишиванці.
Не їздять тут автомашини.
Кіно. Концерти. Танці.
Кафе. Екскурсії в місцини
Цікаві історичні.
Високий рівень медицини.
Містяни доброзичні.
Тож приїжджайте, добрі люди,
У край цей, придністровий.
Теплом наповнить Моршин груди,
Не тільки оздоровить.
Зідич - зараз містечко Жидачів на Стрийщині.
Містяни - мешканці міста.
Упівці - вояки УПА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714249
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2017
Воля, що Задеревацька
В Стрийському районі є.
Ти приїдь, туристе хвацький,
В місце це, життя там б’є.
Люд міцний тут, роботящий,
Волю любить – це із ген.
Висік непролазні хащі.
Звів село, хати – ген-ген!
В ліс він утікав від пана,
Що давав гіркий урок.
Волелюбність гріла рани,
Що лягали від пліток.
У селі є церква, школа,
На краю – розлогий ліс.
Пастухи пасуть корови,
Кінь везе із сіном віз.
Міні-ферма, молочарня,
Квіти в кожному дворі.
Хоч пройшов крізь гостре терня
Люд, тепер живе в добрі.
Але Волі візитівка –
Дух, який ОУН лишив.
Є в селі музей, криївка –
Тут Андрій Бандера жив,
В церкві був отцем, не паном.
Син до нього приїжджав.
Той, що звався він Степаном,
Що Главою ОУН став.
У музеї – експонати.
Їдь, гід екскурс проведе.
Бо минуле треба знати –
У майбутнє нас веде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714104
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.01.2017
Пройшлася Моршином, джерельної води
Біля бювету я попила. Ну, й смачнюча!
Тихенько вітер виводив якийсь мотив,
У такт гойдались вільха та верба плакуча.
Піднялась сходами бювету, там картин –
Не полічити – квіти, лебеді, портрети.
Талант і праця! Подив – сонцем до клітин.
Налюбувалася – й до внучки, мов ракета.
Та лепетала мені ніжно щось до вух
І до грудей моїх так трепетно тулилась.
Колядували, танцювали з нею – ух!
І дивне щось в душі у час отой творилось.
Ішла додому. Раптом – «бах!» – і крик качок.
Повела оком – безліч їх у тому місці,
Де йде із озера вузенький потічок.
Стріляє хтось? Та як посмів, отут, у місті?
Мигцем побігла. Стихло все. Лише качки
У плавнях лапи мили і сніги місили.
Згадала, хліб сухий взяла я від дочки –
Для голубів, качкам його я покришила.
Сіріло небо, вечір став уже на старт.
А в домі смакості, що інша доня дала.
Прийшла, спожила. Бог і день похвали варт.
Радіє серце, наче я джекпот зірвала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2017
ЗЕНОВІЮ КРАСІВСЬКОМУ –
поету, літератору, політичному діячеві, члену Українського національного фронту та Української Гельсінської групи, останньому Крайовому провіднику ОУНР у підрадянській Україні, почесному громадянину міста Моршина, засновнику політичного журналу «Українські проблеми».
Хай наша кров, страждання наші, жертви
Нащадкам нашим стануть заповітом!
Візьми мене! Дозволь за Тебе вмерти!
Вплести моє життя в вінок Твого безсмертя!
Моя Ти доле, Україно, мій Ти світе!
Зеновій Красівський
У Моршині він мав житло.
Міцнів тут стрижень його місій.
Тут діти виросли його,
Біль з радістю були в замісі.
Газету в місті видавав –
Підпільно, звісно, в час тривожний.
Режиму спати не давав
До волі заклик його кожний!
Арешти, тюрми перейшов,
Лікарні для психічно хворих
І гіркоту продажних змов,
І особисте люте горе.
У вірш вкладався- душу дер.
Читаєш – біль гойдає груди.
Він гідно жив і гідно вмер.
У пам’яті народу буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017
За Моршином Баня Лисовицька є –
Село це у Стрийськім районі таке.
Ліси довкіл нього (в них лиси ходили!)
Є й бані, в яких із ропи сіль варили.
Підеш на Болехів, село минеш лиш –
Стотридцятилітнього дуба уздриш.
В честь Йосифа-Франца його посадили,
В той рік, коли владу йому доручили.
Під дубом тим цісар сидів-спочивав,
Як з Відня до Самбора в справі рушав.
З ним були міністри. В честь них липи дві
При дубі посаджені були в траві.
Тут бились усуси із військом Москви.
П’ятнадцять загинуло їх і хрести
Березові, потім і ка́м’яні там
Поставлені були січо́вим стрільцям.
Півсотні усусів залізло у схрон,
А сто п’ятдесят було взято в полон.
Про вбитих борців пам’ятає народ,
Шанує героїв, лінчує заброд.
З Холодного Яру Козак – добрий муж,
Дубочки привіз, посадив тут, довкруж.
Бо слава одна в нас й одна в нас біда –
То східне сусідство, то дика орда.
Приходьте в це місце, під дуб цей старий,
В Лисовицьку Баню, район – місто Стрий.
Тут правлять молебні отці із чуттям.
Минуле не має піти в небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713527
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2017
Столиця Київ – давньоруське місто,
Розложисте – нікому тут не тісно.
Церковні бані, мов коштовні брошки,
Золотять небо - кольору волошки.
Заклав це місто князь полянський Кий –
Кмітливий, мудрий і на хід швидкий,
(Як Ромул – Рим, а Кракус – місто Краків!),
Де ліс був без межі, а лугом – маки.
Тепер за день ти Київ не об’їдеш.
Його величать гори-піраміди,
Що вздовж Дніпра стоять, мов конвоїри,
Із храмами прабатьківської віри.
За сотні літ це місто до основи
Змінилось. Де ліси були – будови,
Шляхи нові та вулиці постали,
Мости через ріку повиростали.
Музеї в місті, пам’ятники славні,
Каштани, що горять свічками в травні.
Є парки, що фонтанять кисень в груди.
Сюди приїздять люди звідусюди.
Кипить тут рух культурний, політичний.
Тут пам’ятки барокові, готичні
І модернізм – на вулицях новітніх.
Тут люди – працьовиті та привітні,
Майдан - як простір захисту свободи.
Тут кров борців, котру Дніпрові води
Приймали і несли у Чорне море.
Тут квітло щастя і штормилось горе.
Є ризики, та вистоїть столиця,
Що тяжить – скине і злетить мов птиця,
В красі своїй, у славі в синь небесну.
Для нових звершень дух її воскресне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713511
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.01.2017
Він ріс в селі, в родині бідній.
Не був у Лондоні, у Відні.
Учився у звичайній школі,
Пройшов крізь труднощі та болі.
І вуз закінчував заочно.
Пед., зрозумів, його, це точно!
Слухач і викладач уроків –
В одному був, в сімнадцять років.
Як ворог в ріднокрай урвався –
У добровольці записався.
В боях вивчав війни науку,
Дістав поранення у руку –
Важке, не дав ампутувати.
Її вдалося врятувати.
Підлікувався – і до школи,
Де жито красить видноколи.
У Павлиші бузком розкрився.
Там до кінця життя лишився
І працював натхненно, щиро.
Він для освіти – справжнє диво.
Спав мало, о четвертій ранку
Вставав і брав високу планку.
Писав статті, художні твори
Для школярів, лишив їх – море.
Любив свій труд, простори рідні,
Людей, в серцях будив їх гідність.
Шукати чудо в сад, між квіток
Водив у різночасся діток.
Вчив їх із мрій складать букети,
До мудрості робити злети,
Думки рівняти кострубаті
Трудом, підносив батька, матір.
Лиш п’ятдесят і два прожив.
Та слід достойний залишив.
Віддав любов зі всіх клітин
Наш педагог, Вкраїни син.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713408
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.01.2017
Сьогодні, 20 січня 2017 року, Микита Яровий мав брати шлюб у гарнізонному храмі св.апостолів Петра і Павла у Львові, а буде поминальна служба за ним, зранку.
Родився він у Меліоративнім –
У селищі, що в області Дніпра.
Розумним, скромним хлопцем був, спортивним,
В душі якого не водився страх..
Закінчив академію у Львові –
Національну, сухопутних військ.
Дитя зачав із жінкою в любові,
Пішов на схід і… скапав, наче віск.
У гарнізоннім храмі шлюб узяти
Хотів у січні , в грудні знісся ввись –
Отримав кулю снайперську від ката.
Важкі для жінки будні почались.
Він командиром третьої був роти
У першім батальйоні ОМБ,
Що п’ятдесят четверта. Йшов боротись
За України небо голубе.
Любив життя і прагнув жити в парі.
Грав на гітарі. Холодно струні
Тепер, як на дузі при Світлодарі
Микита впав – привезли в труні.
Його Вкраїна-Мати не забуде
І друзі ті, що йшли із ним у бій.
Дитя – в новій країні жити буде.
І тільки час загоїть рідним біль.
Тут Дніпро – місто, колишня назва Дніпропетровськ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2017
Як добре це, коли уся родина
Збирається у свята за столом,
Хатина випромінює тепло,
Збігає, наче мить одна, година.
Як добре це, коли в Різдвяний час
Звучить колядка за вікном і в домі,
Несеться сміх із вулиці та гомін,
Радіє світ, що народився Спас.
Як добре це, коли виводить джаз
Мороз, і сніг танцює без упину,
А в хаті янгол, сівши на ялину,
Добро рождає вигуками фраз.
Як добре це, коли усі – одне,
Як сонце в слові і у серці – квіти,
Як мир малюють кольорами діти,
А дзвін на щастя сам Господь гойдне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2017
Мороз і сонце. Сонце і мороз.
Птахи дзьоби наставили до Бога.
Крокую, в серці – світла передоз.
Сніги скриплять, немов стара підлога.
Вітри сховались. Шаленіли ж як!
До всіх чіплялись, наче розбишаки.
Затихло все. Лише мороз-маніяк
На білих щоках вирізає маки.
Іду. Повітря - запаху мімоз.
А очі в неба, наче в породіллі –
Такі щасливі. Сонце і мороз.
Сніги під кроком і на чорнім гіллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712857
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.01.2017
На лівому березі річки Дністер
Є Самбір – це місто, районне тепер.
В далекі, у дохристиянські часи,
Поселення тут (дослідили!) були.
В тринадцятім віці (це згадує друк!)
Ординців загін налетів, наче крук,
На город (старий ще), його сплюндрував,
Дітей не жалів навіть, різав, рубав.
Вцілілі, зібравшись у групи тісні,
В Погонич подались, де хащі лісні.
Сховалися там – у долині Дністра,
Місцина надійна на той час була.
Де біль жив і страх – поросли там мохи́.
З’явились будинки, церкви та шляхи.
Де річка текла лиш, вигойдував бір –
Там місто зросло, його назва - Самбі́́р.
Росла довкруж нього червона верба,
Самбі́рка її інша назва була.
Можливо, у міста, від неї й ім’я.
Самбірки тепер не побачиш, нема.
Князь славний Владимир це місто прийняв,
До Русі (до Київської) приєднав.
Три сотні літ й пів самбірчани були
У складі Русі. Та поляки прийшли
На довгих чотириста і двадцять літ.
Зазнали краяни від них много бід.
Селились вони, наживали тут статки,
Народ зневажали, високі податки
Платить вимагали і з бідного кпили.
Культуру і мову вкраїнську губили.
А потім австрійці це місто узяли.
В нім сорок шість літ вони владу тримали.
На всій Лодомерії й Галичині
Тоді встановили закони свої.
У Самборі виросли нові будови –
Гімназія, Ратуша, вчительська школа,
Єврейська – для діток і цвинтар новий,
Шосе на Дрогобич і рейки на Стрий.
Австрійці своє і чуже шанували.
На розвиток націям право давали.
А ось в світову (першу) рускіх навала
Спалила книжки, що «Просвіта» зібрала
Тут, вивезла меблі зі шкіл, обладунки.
Такі от були московітів «дарунки».
До ЗУНР-у Самбі́р в вісімнадцятім році
Ввійшов на сім місяців. Скалкою в оці
Було таке рішення польським магнатам.
Прийшла Посполита – недовго була там.
За ними – совіти і німці-катюги
(У час світової війни, котра друга).
Прогнали фашистів, совіти (як слушно!)
Взяли самбірчан у союз непорушний.
Й усю Україну – і захід і схід,
В Союз той (радянський) взяв східний сусід.
Хто в згоді не жив з ним – ішов в буцегарню,
В Сибір, де морози, в психічну лікарню.
Поборникам волі і прав шили рот.
Всі злитися мали в радянський народ.
Та штучне ніколи не стане природнім.
Розпався Союз на країні свободні.
Вкраїна тепер незалежна держава.
Ще буде у неї і сила, і слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712772
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.01.2017
Є місто на Львівщині славне,
Таке, хоч красу з нього пий,
Велике, зелене і давнє –
Районного значення, Стрий.
Бере свою назву від річки,
Що з гір свої робить ходи.
В дощі вона темна, мов нічка.
У суш - хоч до рани клади.
Стрий – назва ріці, кожен знає,
Від слова стрімка (с, т, р) -
Як стриж – птах, що швидко літає,
Як пструг (річку рве), як Дністер.
Стрий – чисте, доглянуте місто.
У пам’ятках першість веде.
В пекарні тут міситься тісто.
Вагоноремонтний гуде.
Є парки, алеї крилаті,
Культури поскрізь острівки.
У свята тут люблять співати,
У будні читати книжки.
Тут жили ОУН офіцери,
В гімназії вчився Степан –
Отой, що із роду Бандери,
Чий дід мав тут хату і лан.
Жили в місті й інші герої -
Що в небо з Майдану їх сто
Й ті, що не вернулись із воєн
Колишніх і ті, що з АТО.
Тут дзвони церковні у свята
Людей звуть, час губить свій лік.
Стрий – місто духовно багатих,
В нім хочеться жити повік.
Пструг - форель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712595
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2017
ПРО СТІЛЬСЬКЕ
В районі Миколаєва є Стільське –
Село таке, що в області, у Львівській.
За ним ріка Колодниця та луки,
І пагорби, покриті лісом-буком.
Колись життя тут гейзерами билось.
Велике стольне місто знаходилось.
В дохристиянський час хорвати білі
Жили тут, де горби закам’янілі.
Могло їх навіть сорок тисяч жити.
Їх вороги хотіли захопити,
В оточення взяли, ті не здалися.
Тож вороги до хитрощів взялися:
Одні сховались в тінь де буки й липи,
А інші взяли в руки смолоскипи,
Пішли удаль.
- Нарешті відступили!
Хорвати вмить ворота відчинили.
Та, вороги, що в засідці ховались,
До міста з смолоскипами урвались.
Вогні пустили. Місто у пожарі -
На площі в двісті й п’ятдесят гектарів.
Хорвати, що живими залишились,
Пішли, в долині річки поселились.
І звели Стільське (знають це в Європі!)
На честь отого, що згоріло в попіл.
Це було ще в десятому столітті,
Як скрізь рослинний світ у розмаїтті
Буяв, а по річко́вому руслі
До Стільського ходили кораблі.
Як Київ площу мав до десять га,
Тут вже дорога була з вапняка.
Досліджували місце це, вивчали.
Про підземелля висновку не склали.
Згорнули всю дослідницьку роботу.
Колись, можливо, знатимем достоту,
Як там і що, чи є в глибинах місто,
Наповнимо усі пустоти змістом.
Бо це наша історія, минуле.
Язичество у наших генах було.
І предки наші – то не дике плем’я.
Любили честь, хоч жили в інше время.
Потрібно нам свій рідний край вивчати.
Про те, ким були і що було, знати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712530
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2017
Хай після ночі глухої настане світанок.
Після хвороби здоров’я у тіло прийде.
Віра й надія наповнять занедбаний дзбанок,
Правда загляне, гіркоти у нім розведе,
Смерть патріота ніколи не буде забута
(Кров, що поля і степи напоїла – свята!).
Воля по-справжньому буде нарешті здобута.
Сміх забринить, а не куля ворожа в свята.
Хмара розсіється, сонце засвітить над краєм,
Вилиже болі, на радощі сум оберне.
Гімн переможний на Всесвіт увесь залунає.
Щастя відкриє зіниці, недоля засне.
2016 р. Люба Пікас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712332
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2017
Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса.
Небезпечне оружжя — жіноча краса.
Ані мудрість, наука, ні старші літа
не дають проти неї міцного щита.
Іван Франко
Є Ло́лин – на Франківщині село.
Відоме тим, що там Іван Франко
Бував, давав Рожкевичу уроки –
Той був молодший на чотири роки.
У домі учня й Ольгу пострічав –
Сестру, яку водномить покохав.
Чуття пішли у цвіт, як сад навесні,
Завились в танці, мов птахи небесні.
У Львові вчився - зустрічі чекав,
Листи коханій слав, передавав.
Вона – попівна, скромна, чиста, тиха.
Любов прийняла, не чекала лиха.
Хоч був не модник і не знав манер,
Для Ольги був найкращий кавалер.
Та доля в спільний дім їм не зводила,
Хоч десять років, як могла, тулила.
Арешт Франка приніс коханню згубу.
Священик батько не дозволив шлюбу.
Її узяв за жінку Озаркевич,
Щоб не зганьбився Ольги рід – Рошкевич.
Франко дізнався, кров пішла у мозок.
Не витримав удару долі розум.
Та згодом оженився. Що ж робити?
Зуміла інша серце обкрутити.
Тій, лолинській, він вірші присвятив.
Інакших не було альтернатив.
Вона ж – то перший цвіт, який понюхав,
То перший лепет, що ловили вуха
З пожадністю. Їй щастя не приніс.
Та й сам не мав – пустий волочив віз.
Несли Франка – дивилася з вікна.
А через дев’ятнадцять літ й вона
Пішла до Бога, встигла попросити
Листи Каменяра їй в гріб вложити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712315
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.01.2017
Згадалося... Готую краєзнавчі матеріали. :)
А Запоріжжя – славне місто.
Півдня була там – стали святом.
Воно із робітничим змістом,
Заводів, фабрик там багато.
Проспект Соборний, наче річка –
Дванадцять з гаком кілометрів.
Дніпровську ГЕС знайшла – і нічка
Мене взяла у свої нетрі.
Йшла, на Шевченковім бульварі
Спинилась. Він увесь в окрасі.
Вода тече там по дзиґарі
І пісня лине – в певнім часі.
А на воді – два людських серця,
То пам’ятка така любові -
Пливуть, мов лебеді в озерці,
Вислухують коханих сповідь.
На ГЕС дивилась, дивувалась.
На всю ширінь ріки – затори.
Назад трамваєм добиралась.
Бердянськ чекав мене і море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017
Світлана – від слова світла.
Світилась, доки могла,
Душа її маком квітла.
Та очі хвороба зла
Закрила. Зв'язок урвався.
Ось був листок на гіллі –
Й немає, бо відірвався,
Злетів, упав до землі.
Людина, на жаль, не вічна.
Лишає свій дім і рід.
Відходить у потойбіччя,
Та в пам’яті – кроків слід.
Світлана нам залишила
Думки та свої чуття.
Вірші та пісні – то сила,
Яким не піти з життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712138
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.01.2017
Худобу ґазди пасла бідна сиротина
Під лісом Моршина, де з травами луги.
Сонце пекло, і спрага мучила дитину,
Але води ніде не було навкруги.
Спокій дівчатку почала журба ламати.
Була би ненька, пахло б квітами життя!
І тут з’явилася Пречиста Діва-Мати,
В очах якої світло й сльози співчуття.
Ногами босими до сироти ступила.
- Не плач, - сказала. – Зараз з'явиться вода.
Та не проста, у ній живильна буде сила.
Очистить тіло й душу вимиє вона
Усім, хто вірить в Бога, чинить його волю,
Хто прагне жити в чистоті та доброті.
Ти пий, мала, вона позбавить тебе болю,
Розчинить сум твій, зріже корінь гіркоті.
Отак сказала і до неба пригорнулась.
А з-під каміння, де стояла, джерело
Забило цівкою. Дитина стрепенулась.
- Це ж чудо Боже! Треба бігти у село,
Розповісти усе, що бачила, що чула.
А як не віритимуть? Доказом – вода!
Набрала в пригорщі її, хапцем ковтнула.
Смачна, холодна! Вмила личко – благодать!
З тих пір до місця, де Пречиста об’явилась,
Вчащає люд і припада до джерела.
І не одна душа промінням засвітилась,
Як помолилась тут, водиці попила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Журналіст багатія впізнав
Під КМ, посунув бетеером.
Мікрофон під ніс запхав, спитав:
- Як вдалось вам стати мільярдером?
- Довго говорить. А я спішу,
Маю із міністром я розмову.
- Хоч одне слівце скажіть, прошу.
- Добре, - мовив, вирівнявши брову.
- Вдячний власним здібностям й жоні,
Їй - у більшій мірі, за багатство.
- Як це? Розшифруєте мені?
- Знать хотів, коли вже на жебрацтво
Перестане рідна нарікать,
Скаже:
- Є всього у нас чимало!
- Перестала вас коли довбать?
- А хіба сказав я «перестала»?
КМ - кабмін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
В місті багато голубів –
В парках і так по вулицях,
Кольору ржі і олова,
До перехожих туляться.
Люди їх оком міряють,
Крихти дають – заступники!
Смуток крильми розсіюють
Голуби-миролюбники.
9.01.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711689
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.01.2017
Дикі качки – справжні, не зі сну,
Озеро міське облюбували.
Рибку з нього радісно хапали,
Брали площу вдовж і в ширину.
Наплодили небавом малят!
І якось давали собі раду.
Діти їм хлібець носили радо
В час, коли не йшов ні дощ, ні град.
Попоїли – в заростях лежать –
Крапчасті такі всі, дрібнотілі.
Осінь в край прийшла – не відлетіли.
Вирішили в місті зимувать.
Воду злили (чистили озерце!) –
В плавні, що в долині, подались.
Їх уздріла там – сердечко ввись.
Врятувались! Справжні таки перці!
Але в січні матінка зима
Вдарила посохом люто-хижо.
Плавні – в лід, і сніг – на берег рижий.
Що з качками? Йшла містком… – нема.
Настрій мій, як день із плюсом, щез.
Але ж не замерзли! Тіл немає...
Через тиждень впав мороз, ішла я -
Качки в плавнях. Радість - до небес.
8.01.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711688
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.01.2017
Не шкодую за тим, що ти жив у мені,
Що тобою світилися очі,
Що вогонь у моєму нутрі пломенів,
Що у сни проривався крізь ночі.
Не шкодую об тім, що віддала свій час
Я тобі (інші були, як мара!),
Бо вагітну тобою, мене сам пегас
Піднімав понад гори та хмари.
Не шкодую, що сніг всі стежки замете,
Що потьмариться все, що блищало.
Лиш оскомою те, що зашторив лице
У ту пору, як серце кричало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
Живи, дитино кохана,
Стрічай з усмішкою день.
Співай Творцеві "Осанна",
Бери натхнення до жмень.
Для тебе калина в гаю,
Ромашка в лузі цвіте.
Пташа на гіллі співає,
Ласкаве сонце встає.
Байдужість і лінь виполюй,
Настирність в душі рости.
Любов'ю нутро наповнюй,
Просторінь добром святи!
Знайшла свій старий вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710195
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.01.2017
Скажіть, як можна мені не вірити?
Я ж уся на поверхні, в нору не ховаюся,
Не вбираюся в лати, не натягаю маску
Чи балаклаву, модну тепер,
На очі не накладаю темних окулярів.
Не треба лупи, щоб мене побачити,
Я, неначе дерево взимку –
Чорне на білому, чіткі обриси.
Відкрита світові, як нива сонцю
У час дозрівання насіння в колосі.
То, може, хтось пояснить мені,
Як можна мені не вірити,
МЕНІ не вірити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.01.2017
Термометром бути його тілові хотіла,
Чи ґрунтом пухким для дум його – злив.
Довго у саду яблуком для нього спіла,
А він навіть його не надкусив.
Лилась в каламар, що на його столі, чорнилом –
Не вмовкнув ні разу туди перо.
В пироги, що ліпились, запихалася сиром –
Набивав бульбя́ними лиш нутро.
У вині, що наливав у бокал, грала хмелем –
Пив ковтками легко і не п’янів.
Росла для нього оксамитовим готелем –
В його очах не помітила вогнів.
Усе, що могла лиш, спробувала, на більше
Фантазії не маю і терпцю.
Руки умила. На краще це, на гірше?
Не визначить нікому по лицю.
Каламар - чорнильниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017
Лише любов врятує світ від тьми.
Лише вона звершити може чудо –
Прикрити від урази світ грудьми,
Омити від фальшивості та бруду.
Лише любов – натхненниця життя.
Лише вона дає потугу крилам,
Мотор невтомний для сердець биття.
Гніздо для віри і її мірило.
Лише любов очам дарує блиск
І дихає вогнем із середини.
Обходить боком егоїзм і зиск.
Частина Бога в образі людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Хочеться так весни,
Сонця, тепла і квітів
І щоб сміялись діти,
І щоб жита у сни.
Хочеться так добра.
Миру і просто жити,
Сонце в руках носити,
Випалить біль і страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709718
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.01.2017
Нехай нова зоря над краєм стане.
Жадане щастя в кожен дім загляне,
Зимові свята будуть всім на втіху.
Хай янголи із крил насиплють сміху.
Дід Січень дари лишить в кожнім мешті.
Хай Божий мир прийде у край нарешті,
Торкнеться вікон голубом поштовим.
Із Новим Роком! Із Різдвом Христовим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2016
Є такі крези – з очима байдужими,
Душать невгодних ручицями дужими.
Серце на три сантиметри у салі,
Не протиснутись моралі.
Воїна кров – як із крану водиченька.
Мре – не зворушить холодного личенька.
Матері сльози – не варті і гривні,
Жалі не лий – непробивні.
Коплять маєтки і єври, і долари.
Пруть, мов із хмари дощі, із них гонори.
Та лише смерті на все це начхати.
Прийде – звіт змусить їх дати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709224
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2016
Шерсть руду і пишну маю,
Хитра я на вдачу.
Слід хвостом свій замітаю,
Бігаю та скачу.
(Лисиця)
Я великий дужий грізний.
В мене мускули залізні.
Влітку в лісі – головний.
Взимку в ямі ловлю сни.
(Ведмідь)
Я живу на суходолі.
Ходжу (бо важкий)поволі.
Маю довгий-довгий носик,
Їжу ним собі підношу.
(Слон)
Із тварин найвища я.
Шия довга і міцна.
У ногах я силу маю.
Навіть лев не нападає.
(Жирафа)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709027
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.12.2016
Хоч не велетень на зріст –
Кігті гострі, довгий хвіст,
Ще й пухкеньку шерстку маю,
Мишок зубками лапаю.
(Кіт)
Маю хвіст, чотири лапи,
Охоронника звання.
Не підходь, крадій, до хати,
Покусати можу я.
(Собака)
Довгий хвіст, маленькі грудки.
По деревах скачу прудко.
Колір шерстки – лист осінній.
Їм горіхи та насіння.
(Білка)
Я на місяць вмію вити.
У ліску живу, не в місті.
Можу зайчика зловити,
Коли дуже хочу їсти.
(Вовк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709026
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.12.2016
Все чорно-сіре довкруж, не барвисте.
Сад виголився так, як і рілля.
А ще недавно де-де листя висло
І яблучко трималось за гілля,
Теплу птахи складали хвальні оди,
У хмари сонце вигравало змаг.
А нині вітер водить хороводи.
Хоч снігу катма, та мороз, зима!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
У саду між пишних віт
Жив князенко Сливоїд.
Мабуть, вже й не варт казати,
Що любив він споживати.
Сливи! Довгі і короткі,
Соковиті і солодкі,
Жовті, сині брав з гіллини,
Їв зі смаком їх щоднини.
Ще й сушив помежи трав.
Висохли? В дупло кидав.
Як дерева були голі,
Витягав сушню поволі.
А як слив вже не було.
Ліз тоді він у дупло.
Спав собі там Сливоїд,
Поки знов не виріс плід.
В снах він бачив Джуді бджілку,
Пташку Куку, Гризю білку,
Ще й руду Муму - корову.
Грався в «Хованки» і «Лови»
З ними в сні, як наяву.
Верещав: «Ховайтесь! Йду!».
Він не знав зими, весни.
Сливи, ігри , довгі сни -
Ось такі його деньки.
А ви знали, хто сливки
Всі в садах густих пожер?
Ні? То знайте це тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708674
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.12.2016
Ні, ну ви бачили диво таке?
Я йому вірші, верлібри, есе.
Я йому «Доброго дня!» і «Вітаю!»
Він – ані пари із уст не пускає.
Хоч би спитав: «Як ся маєш?», «Чим сниш?»,
«Як твої діти?», «Що пишеш?». Ні! Лиш
Тишею грає. Яйце Фаберже!
Чхати, що творів – за триста уже.
Стійко трима оборону душі.
Марно кидати слова-дукачі.
Та хоч не склалась реальність із мрій,
Буде він жити у книзі моїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016
Мама йде до магазину.
Сир купити треба сину.
Тут до неї пес припхався:
- Я би також прогулявся!
Гав! Гав! Гав! – загавкотів,
Місто бачити б хотів!
- Відійди, не галасуй!
Краще хату сторожуй!
Тато на роботу йде.
Інженер він по т/б.
Барс до нього із тугою:
- Працював би я з тобою!
Гав! Гав! - голос до безмеж -
Правила вивчав би теж!
- Відійди, не галасуй!
Краще хату сторожуй!
Сів дідусь в зашляховик.
На заводі – керівник!
Став пес двері відчиняти:
- Хочу в крісло, мандрувати!
Гав! Гав! – й морду до руки. -
Прокатався б залюбки!
- Відійди, не галасуй!
Краще хату сторожуй!
Вийшов і малий Тарас
Ходить він у перший клас.
Пес йому на груди скочив:
- Я з тобою (чуєш?) хочу.
Гав! Гав! Гав! Гав! Гав! Гав!
Ну, хоч ти б мене узяв!
- Відійди, не галасуй!
Краще хату сторожуй!
В школі, Барсе, вчитись треба,
А не гавкати на небо.
Як вернуся, погуляєм!
- Обіцяєш?
- Обіцяю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707942
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.12.2016
Ми для Європи – не в пріоритеті.
Хай куля рве нас, хай земля двигтить.
Вона в шовках, в золоченій кареті
Несеться світом, надбагатством снить.
Кредити пхає. Віддавати дітям?
Своїм панам служити і чужим.?
Сади схилили від безсилля віття.
Що нам робити, Господи, скажи?
Ні дня без смутку. Смерть – підступна штука.,
Бере за горло воїна в бою.
А голос правди стукав, стукав, стукав
І ліг, зневіри випивши, в гаю.
Невже Феміда силу загубила
І світом править хаос і мордор?
І хто дасть віру, хто дасть пір’я крилам
І шлях освітить? Темний коридор…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707563
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2016
Грудень за штурвалом
«Winter»- корабля
Сніжним покривалом
Вкрилася земля –
Хлопці підсобили,
Славні моряки,
Снігу натрусили
Помахом руки.
Капітан Морозич
Час не дармував.
"Скинути морози!» -
Він команду дав.
Покотились шлюпки
З холодом до нив.
Голуб до голубки
Тільце притулив,
Як мороз добрався
До його округ.
Сніг до крил чіплявся.
Холод межив рух.
Поглядом впіймала
Злата це «кіно».
Зернят накидала
Птахам за вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707552
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.12.2016
Чорним рядном небеса вкрила ніч.
Зорі на ньому, як вогники свіч.
До своїх ліжок спішить дітвора,
Бо наступає магічна пора ,-
Сходить на землю святий Миколай.
Швидше молись, ліхтарі вимикай!
Чемним дарунки святий принесе.
Йдуть його олені вже по шосе.
Ляльку дасть Вірі, автівку – Петру,
Книжку - Софії, словник – Назару.
Кожній дитині він щось покладе.
Збудиться вранці, дарунок знайде.
Та, головне, щоби кинув на віз
Спокій, щоб мир Україні привіз.
Щоб попросив Бога дати їй волю,
Силу і славу вплести їй у долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2016
Ніч зробила мені дарунок –
Сон, де ти, моя забаганка.
По судинах солодкий трунок
Розтікавсь до самого ранку.
Хоч у сні ти стояв поодаль,
Ні півслова із уст не кинув,
Погляд твій чула я на собі.
Він роздмухав в серці жарину.
Відвертала своє обличчя
Скільки раз. Вимикала світло.
Нині знову до тебе кличе
Те чуття, що колись розквітло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2016
А небо так сумно співало бельканто
І сіллю спікало ґрунтів’я тверде.
Дерева на ноги узули пуанти,
Але не спішили іти в па-де-де.
Птахи голосам перекрили дороги.
Розпачливі думи вигойдував став.
Сховалося сонце у закутку й Бога
Молило, щоб мир в Україні настав.
Вже стільки життів за межею земного,
А схід все пече із костей коровай.
Коли розірвемо окови сумного,
Наповнимо сміхом калиновий край?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706624
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2016
Я хочу, щоб звільнили бранців,
Щоб миром повнились вози,
Щоби у свята – сміх і танці,
Щоби у будень – без сльози.
Я хочу, щоби квітли квіти,
Щоб золотів колоссям лан,
Щоби сміялись дзвінко діти,
Густий розвіявся туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706387
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2016
Я все ще думаю про нього.
Ну, скільки можна? – скаже хтось. -
Лишися ровера отого,
Не вийде ж путнього чогось.
І часом я його забуду,
Зрадію: відірвався гад.
Та потім знову, мов приблуду,
Пущу в нутро своє назад,
Бо так без нього стане нудно.
Так холодно в душі, хоч вий.
Не в силі я (хоч це й немудро),
Почати з іншої глави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
У грудні гори чорні, лисі,
Глядиш на них - в душі пече.
Лише сніги – біленькі рисі,
Журу вилизують з очей.
Лише ялини та смереки,
Що ще не зраджені людьми,
Живильний сік у серця глеки
Готові лить серед зими
І піки ті, що ловлять висі:
Дземброня, Стримба, Граб, як лось.
У грудні гори чорні, лисі.
Все ж є у них магічне щось.
Дземброня, Стримба, Граб - теж вершина гори в Карпатах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
Місяця серпик гойдається на небозводі.
Зорі довкола танцюють модерний балет.
Вітер стомився, заснув на чиємусь городі.
Нічка дбайливо на нього накинула плед.
Тиша дзвенить. Заховалися птахи у туях.
Лиш заглядає у жовте вікно Херувим.
Бачить, як молиться мати, в кутку колінкує,
Просить за сина, щоби повернувся живим.
Інша, молодша, дугою стоїть над малятком.
Ласку в колиску струмком виливає з душі.
- Спи, моя пташко, з війни повернеться твій татко,
Щастям наповнимо всі спорожнілі коші.
Що ж це таке? Надворі двадцять перше століття.
Сіється ненависть, жнуться життя замість нив.
Птахи сховались від холоду в туєве віття.
Де ж заховатися людству від жаху війни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705868
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2016
У засвіти мама пішла і вітчим.
Пішов чоловік і багато за ним.
А я ще живу. Киснем дихаю всмак.
Злітаю увись, хоч не птах, не літак.
Любові у серці ношу кашемір,
Надію складаю із пазликів-зір
І ставлю між миром і вірою плюс
Допоки у скронях вистукує пульс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2016
Марево в небі і біла крупа на землі.
Холодно. Сиро. Вимірює міць свою вітер.
Грудень в калюжах готує рідкі киселі.
Струнко дерева стоять при шляху, мов джигіти.
Шарфиком туго обмотую горло хутчіш,
Швидкість у крок набавляю, лечу паровозом.
Осінь – не осінь. Зима – не зима. Таке між.
Краще б вже снігу кружляти у парі з морозом.
Краще – не краще, під вечір бажання збулось.
Хмари таки продірявив хтось гострим предметом.
Сніг повалив. І мороз прискакав, наче лось,
Небо на спільному диханні нині з поетом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705115
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.12.2016
Ліси зникають на планеті.
Їх косять, мов у полі жито.
Та це не файли в Інтернеті,
Це те, без чого нам не жити.
Ліси для світу родять кисень,
Вологу втримують на листі,
Між сизого – зелені миси,
Від спеки – захистки тінисті.
Втягають в себе груди пилу,
Який би міг лягти у місті.
Надійно їх верхи-вітрила
Ґрунти утримують на місці.
Чим менше їх, тим більше кари –
Посухи, зливи, землетруси.
Вони для людства – Божі дари,
На шиї світу – цінні буси.
Шануймо їх, ну, хто як може.
Бездушно не голім скарбницю.
Хай кожен з нас ліси примножить
Хоч на одненьку одиницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2016
Бив зрана дощ у вікна зимний, не осінній.
Нахабно вітер гілля шарпав у садах.
Взялись до дій обоє по чиїмсь велінні
Чи, може, просто влаштували собі змаг?
Брав землю ливень-отчайдух , бісився вітер.
На їхні витівки дивилась крізь вікно.
Протяжно, журно вили чорні голі віти.
Їх звуки небо загортало в полотно.
І так щось скучилось мені за сонцем-літом,
За смаком ягід, прілим запахом лугів.
Зимі прославу вітер за вікном трембітив
А я шукала теплий спогад поміж брів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704280
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.12.2016
Хочу тобі проказати «Привіт»,
Взяти за руку, стиснути зап’ястя,
В серці стопити тришаровий лід,
Тіло натерти парфумами «Щастя».
Хочу з тобою один на один
В затишній львівській сидіти кав’ярні,
Мирно ганяти вино між судин
Під «Козак систем» акорди гітарні.
Хочу тобою наповнити хід,
Грітись тобою, мов подихом літа.
Тільки між нами сапери лихі
Рвуть всі шляхи порошком динаміту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
Каченя мале картате
Вийшло вранці погуляти.
Понад берегом ходило,
Шлях додому загубило.
- Кря-кря-кря! Матусю, тату!
Йдіть мерщій мене шукати.
Сонце зникло, небо темне.
Вийшло я саме даремно!
А як ще ударять грози,
Дощ поллє між верболози,
Що тоді? Тремчу від страху.
Визнаю, що дало маху.
Тут метелик сів на квітку.
Бо було це саме влітку.
Каченя до нього:
- Кряхи!
Скрізь літаєш ти, комахо.
Чи не бачила крізь лет,
Де високий очерет?
Тут метелик крильця звів,
Так качаті відповів:
- Місце це мені відоме.
Рятувався там від втоми.
На пухкій очеретині
Спав три рази по годині.
Треба йти (крилом повів),
Повз хатинку сліпаків.
Але ті – не шиті ликом,
Вимагають дати викуп
В кожного, хто йде повз них!
- А що хочуть?
- Жменю крихт
Хлібця чи хрумких зерняток.
- Де ж мені цього узяти?
- У щура є магазин –
На горі, де сірий млин.
- Чим платить, скажи мені?
- Маєш пір’я на спині!
Тут лимонник знісся вгору,
Небо барвлячи узором.
А кача з картатих латок –
В магазин, купить зерняток.
Дало пір’я й без базару
Взяло двісті грам товару.
Ткнуло під крильце торбинку,
Вийшло на вузьку стежинку –
(Самостійності етап!)
І пішло – чалап-чалап.
Тут сліпак, що ґрунт нарив,
Шлях качаті перекрив.
- Хто іде?
- Це я, качатко.
- А куди?
- До мами й татка.
- Викуп мусиш дать, дитино.
- Маю зерняток торбину.
- Сип сюди, в пустий берет.
- ОК! А де ж мій очерет? –
Запитало тихо в чин.
- Йти куди, покаже син.
Гризуну кача вклонилось,
По стежині покотилось.
Бігло вслід Сліпцю малому -
Так добралося додому.
- Ось він, очерет високий!
Там знайду нарешті спокій, -
Радісно кача сказало.
Рідний кутик упізнало.
- Дякую, Сліпцю маленький,
Що привів мене до неньки.
Йди назад, свій нюхай слід.
Многих жити зичу літ.
- І тобі бажаю ласки.
Більше не губись, будь ласка!
Каченя у гущу влилось,
Біля двору опинилось.
Стан його й не описати
В час, коли угледів хату!
Погляд звів свій з-під вербиці.
Бачить, сум пряде сестриця,
Мама слізоньки пускає,
А татусь обох втішає.
Каже: «Зараз політаю
Довкруж, сина пошукаю.
- Тут я!- плачем син зайшовся.
Мама скрикнула:
- Знайшовся!
До Крякуся підлетіла,
Крильцями залопотіла.
Потягла маля до хати,
Щоб його нагодувати.
Три листочки, три зернини,
Три засохлі комашини
На тарілку положила,
Сина в крісло всадовила.
Ще й налила в чашку соку.
- Їж та пий, рости нівроку!
З’їло все мале з тарельця
Та й заснуло на крісельці.
Тато дзьоба сингу вмив,
В тепле ліжечко вложив.
Понесло малого в сни,
Де з лимонником вони
Порхають у теплім літі
Поміж кущиків і квітів.
А сліпак і щурик Грім
Лапками махають їм.
Потім весь качачий рід
На святковий зве обід
І щура, і сліпака,
І метелика Крилка.
В очереті над ставком
П’ють, їдять вони гуртом.
Тут урвався сон качаті.
Чує, каже мама: «Паті
Треба влаштувати сину.
Хай до нього на гостину
Сліп, Крилько прийде і Грім.
Звесилить пора наш дім!
Сліпак - гризун, схожий на крота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703949
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.11.2016
Вчорашні Рік змінив маршрути –
Звернув із осені на зиму.
А там біленькі парашути
Злітають з неба без упину.
Вже їх , мов літ землі - мільйони!
Від них дахи і землі білі.
Лише чорніють голі крони,
Мов вени на людському тілі.
І хочеться знайти кресало,
Черкнути по сердечній трості.,
Щоби вогнем затанцювала,
Тепло пускаючи у простір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703660
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2016
Жде нас нове життя, нове,
Де буде вдосталь хліба й солі.
Рікою щастя попливе
Наш корабель назустріч долі.
Забудем голод, біль і кров,
Війни роззявлену пащеку.
Засієм в нутряність любов,
Цвістиме в кожнім серця глеку.
Минуться вбивці і кати.
І чорне вигорить на біло.
І будуть всі, немов брати,
Немов одне велике тіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703329
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2016
На Кривоноса в місті Львові
Свій острівець лишила осінь –
Листки покручені кавові,
Що вітер їх не скинув досі
З гілок верби – росте в асфальті.
А нездалік, через дорогу
Дерева в строгих чорних пальтах
Стоять незрушно в позі йога.
А острів той, з кавовим листям,
Несе у душу теплий промінь.
Між сіро-чорного – барвистий,
Як прапор на річнім поромі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703324
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2016
Барса пса Софійка має.
Він усім допомагає.
Діду літньої пори
Подає він шампури,
Ще й шматки масні м’ясні,
Щоб спекти їх на вогні.
З татом миє він авто.
Шланг тримає, як ніхто.
Як автівка заблистить,
Шланг несе в гараж умить.
- Чиста? – може запитати.
Так, - йому відкаже тато.
Мамі щітку подає.
Нею двір вона мете.
Любить ще тарілки мити,
Бабок у саду ловити,
Яблука в траві шукати
І до кошика вкладати.
А як випадуть сніги,
Він Софію залюбки
На санчатах покатає,
Силу Барс велику має!
Добрі в нього зір і нюх.
Дім вартує від злодюг.
Має харч за те щодня.
Любить вся його рідня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703044
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.11.2016
Сірими шматами
Небо залатане.
В спокій закутаний
Західний терен.
Та автоматами
Східними вратами
Тишу ламають
Війни режисери.
Ролі розписані,
Сцени написані.
Місце подій –
Україна держава.
Скалиться рисями
Смерть білобрисая,
Піниться кров,
Мов у кавнику кава.
Слава стукочеться?
Оскару хочеться?
Премії, спалахів
Камер, ефірів?
Небо клопочеться.
Вирок регочеться.
Кожному Бог дасть
По правді і вірі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702955
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2016
До психічно хворого припхався
Психіатр – обхід палат робив.
Пацієнт сидів собі, сміявся,
Пальцями по аркуші водив.
- Бачу, чимось зайняті ви дуже?
- Та ади пейзаж намалював.
- Щось не бачу тут нічого, друже.
- Як? Корова онде, травка, став.
- Де трава? Нема стебла й одного.
- Випасла рогата, тілько й дій!
- А ставок? Ні краплі голубого.
- Випила, палило по їді.
- Ну, а де ж тоді сама корова?
Сцена з півхвилини тут німа…
- Мовите ви дивне, доку, слово,
Логіки, видать, у вас нема.
Що із вами маю я робити?
Поясню – вона домів пішла.
Що ж їй залишалося робити,
Як усе в черевину втягла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702697
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.11.2016
Тебе гойдала довго у душі.
Тебе кохала аж до паморочей.
Ти не виходив із моїх віршів,
Із днів моїх натруджених і ночей.
Ти лився в кожен подих мій і крок.
Ти витікав з очей моїх фонтаном.
Між безлічі розхристаних думок
Всякчасно був ясновельможним паном.
У пам'ять вріс, у кожен серця лист.
Тебе читала, наче рабин тору.
Та час настав, пішов під вітру свист,
Як листя з гілки ув осінню пору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
Наморена, у ліжко я лягаю,
Щоб віднайти блаженний спокій в тілі.
Та тільки ляжу, знов коня сідлаю -
У мрій моїх не змінюються цілі.
Чуття ламають груди – всоте в році,
І йдуть до тебе шляхом пілігрима.
У мушлю не ховаю свої очі,
Та бачу ніч, що і сліпому зрима.
Я поглядом душі й самого серця
Тебе у тьмі шукаю безгомінній.
І знаєш, вона гарною здається,
Як світлиш ти її своєю тінню.
Любов - чуттів вершок, небес Едем.
І день, і ніч вона мене веде.
Мій вільний переклад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Їду у Станіславів –
Села вже без принад.
Стогнуть листочки ржаві.
Шкіриться листопад.
Голі стоять дерева.
Простір чорнять гілки.
Смуток – пащека лева
Ріже іклом думки.
Паша – облізла лиска –
В оці – нудьга і стид.
Гордість лиш у берізки -
В біле малює вид.
Хмари – живі перини,
В небі ведуть парад.
Гори, мов балерини,
Стали до танцю в ряд.
Вечір повзе, мов кобра.
Небо кидає лот:
- Буде, все буде добре,
Пишеться генам код.
12.11.16
Диво дивне – білий сніг,
Все покрив, що тільки міг.
Шлях забілив, дах і сад,.
Сквер і вулиця без вад –
Біле все! Та це пусте!
Він мете собі, мете,
Світ мережить, наче ас.
В плані нині – майстер-клас.
Друг у нього – морозець,
Теж до праці молодець,
Виклався за день на всю –
В став насипав холодцю,
Позаштопував калюжі.
Руки в нього - спритні, дужі.
Що листопад? Драла дав.
Гордо грудень владу взяв.
13.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702273
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2016
1.Час зриває безжально, як листя із дерева осінь,
Почуття, що так густо набились у крону душі.
І немає у скрипки смичка, і пісні безголосі,
Як не той Він, якого могла б звати словом - рушій.
Сад підніс до небес чорні руки, земля оголилась.
Ліс воронячим оком з-під сосен, ялинок глядить..
Озерце без води (злили!), зяє, неначе могила,
П’єса «Подих кохання» – у серці порожні ряди.
А хіба не такий був прогноз: стан душі – листопадний,
Де птахи стоголосі торкаються неба – зола?
Жовтень діло зробив і пішов. Ну, хіба ж то він зрадник?
І кохання пішло так. Не квітнуть йому без тепла.
8.11.16
2.Переорю ниву кохання,
Перетру у горлі клубок –
Остаточно і без вагання,
Без претензій на острівок.
Переловлю усю зажуру,
Наче в курнику дохлих кур.
І не кинусь на амбразуру –
Хай кидає пулі Амур.
Перемучу муку у серці.
Перекрочу свій хибний крок.
Прийде час, я знову в люстерці
Стріну очі з сяйвом зірок.
12.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Де ваша гідність, депутати, можновладці?
Е-декларації читала. Там – нема..
Її плекати взагалі то мали в гадці?
Від зміни влади (в курсі?) третя йде зима…
Де ваша гідність? Вона в шлунках чи у банках?
І доки гинутимуть воїни в АТО?
Ви перевищили терпцю народу планку.
Яка в вас тактика відносно ОРДЛО?
Де ваша гідність? Вам не сняться ті герої,
Котрі омили кров’ю схід наш і Майдан?
Біль України тільки Істина загоїть.
Лиш воля й доля – ліки, помічні до ран.
ОРДЛО - окремі райони Донецької та луганської областей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702004
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016
Вишиванки вдягаємо. Ми – патріоти!
А в тіні б’ємо мрії, немов кришталі.
Продаємось за гречку, зелені банкноти.
Винуватим себе? Ні, це все москалі.
Ми майдани пройшли. Ми по шию у крові.
«Плине кача» співали, несучи гроби
Із тілами убитих за волю героїв.
Та чи здерли тавро над бровою – раби?
В Іловайську, як м'ясо, нас в пащу кидали
Хижакам, що зі сходу кордон перейшли.
Нашу гідність і волю щодня розпинали.
Та чи місце своє ми під сонцем знайшли?
Крим упав камінцем у сусідове ложе.
Із ОРЛО, із ОРДО йдуть дарунки-вогні.
Що нас жде? Ми здобути звитягу ще зможем,
Чи затверднем, як брили старі кам’яні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702003
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016
Львову зичу літа довгі благії,
Вертикалі ясні й горизонти.
Він чарує без хитрощів магії,
Просто сипле у душу яхонти.
Ніч запалює блиском ліхтарика.
Сотні левів виводить на варту.
Вежі замку вдягає кептарика,
Відкриває історії карту.
Варить каву вседобно і запахом
Перехожому ніздрі лоскоче.
Центр наповнює піснею лабуха -
В сіті вух ловить кожен охочий.
Свій тримає фасон і європиться.
Хмелить кров, очі повнить неоном.
В розмаїтті культурному топиться,
Душі будить прихрамовим дзвоном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Є в бабусі песик Барс
Круглобокий, наче Марс.
Шерстка пишна у вівчарки,
Наче був у перукарки.
Білий він, як в перший сніг.
Любить сісти на поріг,
Морду – в лапи і чекати,
Коли вийде хтось з хати
Чи із вулиці зайде,
Кістку з м’ясом покладе
Перед носом у мищину
Ще й погладить йому спину.
Гострі в Барсика клики,
Обгризає чобітки
Златі – бабиній онуці.
Зубками стискає руці
Дівчинці, та не кусає
Їх, любов до Злати має.
Їздить пес на тренування
До кінолога щорання.
Мало йому – їсти, спати,
Руки, чоботи лизати,
Бігати – все це він вміє.
Охоронцем стати мріє.
Щоб дім бабці – їй він вірний друг,
Берегти від зайд-злодюг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Який сьогодні світлолиций день!
Бродила лісом я, вдихала осінь.
Проміння сонце сипало зі жмень.
Дерева, в шапках і простоволосі,
Гляділи мило так, вітрець легкий
Їм кучері чесав. Витки злітали,
Мов січені золочені шовки,
До ніг барвистим килимком лягали.
А я гляділа на оцю красу
І відвернути погляду не сміла.
Час зупинивсь, мов хтось узяв косу
Й підтяв його рішуче і уміло.
А я збирала теплі кольори
І набивали ними щільно груди,
Щоб гріли мене зимної пори,
Коли мороз ґрунти візьме у груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696726
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2016
Я знаю, світло зійде ізгори
І рідна моя мати Україна
Хустину чорну здійме з голови
І сум на радість в серці перемінить.
Я знаю, засіватимуть поля,
Роститимуть ліси, сади і квіти.
Й де кров’ю упивалася земля,
Сміятимуться, бігаючи, діти.
Я знаю, правда вилізе з мішка,
Як гостре шило, хай ховають – всує!
І янгол перемогу із ріжка
З небес просурмить - світ увесь почує.
Вдягнеться Мати в князівське вбрання,
Як нічка зоре-місячна у тишу.
У моді буде чистка і прання.
На сотні років щастя Бог розпише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696244
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2016
У клена чуб залитий хною.
Та виглядає нині сумно
Під небом, що закрите млою,
Й дощем, що вибиває румбу.
«Чого смуткуєш, - кажу, - клене?
Життя законів не зламати.
Не вік тобі носить зелене,
У сонця променях сіяти.
Те, що у тебе, не найгірше.
Побачиш ще зело на кроні.
А мій біль тільки ділять вірші...»
Стою, чаюю на балконі.
Ліс випускає з рота пару,
Як з філіжанки чай зелений.
А вітер взяв до рук гітару,
Виводить пісеньку для мене.
- Забудь його, - співа так лихо. -
Не стій над ним червоним світлом.
Молись за нього щиро-тихо.
- Нелегко це, нелегко, вітре…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
Для дітей
Вчителька, що вчить англійську,
Дала на д/з
Скласти про тварину свійську
Вірш або есе.
Лесь придумав вірш про рака –
Сипле йому корм.
А Володя – про собаку
З кличкою Попкорн.
Ось урок. Читає Вова
Складене есе.
У Миколи слово в слово
Співпадає все.
- Як так склалось, - англічанка
Скрикнула ураз, -
Що есе-розповіданки
Однакові в вас?
Закрутились щоки-жорна
В Колі, ніс зіпрів:
- Про одного ж пса - Попкорна,
Що у нас в дворі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695830
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.10.2016
Осене, тривожиш мою душу,
Цуценям гризеш кінцівки пальців.
Листя розмальовуєш і сушиш,
Подих креслиш на зіниці-кальці.
Розглядаєш сірими очима
Результати праці. Я питаю:
- Рада? Ні?
Погойдуєш плечима.
- Роблю те лиш, що робити маю.
Златом граєш, наче королева,
Поки Жовтень – твій синок, у русі.
А тоді оголюєш дерева,
Мов дитя до купелі матуся.
Осене, сумна ти і весела,
Сміло йдеш до свого епілогу.
Завертаєш у міста і села,
Зимоньці протоптуєш дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695698
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2016
Осінь в моєму місті
ходить, немов лисиця –
ржава і трішки хитра,
дні заміта хвостом.
Дихає вогко в груди,
Запах грибів пускає.
Наче у рукавиці,
Руки у лід вбирає.
Шарфик плете й шапчину,
З вітру й сухого листя.
Поїть дощем жоржину
Осінь в моєму місті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695500
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.10.2016
Я люблю Україну – це край
Моїх предків – дідів і батьків.
Тут я вперше побачила гай,
Сонця блиск, синь небес і ставків.
Перші кроки мої тут, слова,
Перший усміх і перший мій плач,
Перша піднята вгору брова,
Перше «дякую» щире й «пробач»,
Перший успіх і перший мій змаг,
Перші дощик і вітер, і град,
Перша осінь і перша зима,
Перше літо і з яблуком сад,
Перша школа і перший мій клас,
Перша вчителька, перший урок,
Перша книга і розбірка фраз,
Перший зліт до планет і зірок.
За все це край люблю і за те,
Що не терпить на волі він ґрат.
А хто пам'ять про все це затре,
Той не син, не донька – ренегат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
У її душу він прокрався непомітно –
У час Майданів, революцій і АТО,
Як журно було їй, як чулася самітно.
Лиш чулась? Ні! Вона одна була давно.
Спочатку тішилась своїм новим прибульцем,
Строчила вірші, наче пулі кулемет.
Гойдала в собі, як батьки дитя у люльці.
Щоби не звітрів, натягла над ним намет.
Його, як дурень торбу писану, носила,
Неначе усмішку весільний тамада.
Та час ішов, летів – їх доля не ліпила.
І сум, мов пил, зіниці їй пообкладав.
Уже й не рада гостю. Почуття змісила:
- Йди! Тільки змий із серця кожен слід, що ліг.
І він пішов. Але якась незрима сила
Вернула знов його на зболений поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
Сховай свій холод під плед,
хай вигріється,
хай не вкриває мою душу
шаром льоду у 5 сантиметрів.
Зроби для мене чудо -
випливи помаранчем-сонцем
якогось ранку
з-за хмари відчуження
і запали мій день -
ЩАСТЯМ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695021
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.10.2016
Вона притискає його портрет до своїх грудей –
міцно-міцно,
як тільки може,
цілує на ньому його очі,
уста,
чоло
і каже:
- Мій хлопчику,
мій коханий солодкий хлопчику!
І сама сміється з цього.
Бо він давно не хлопчик,
йому … (про його вік навіть не випадає писати),
і він не її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694998
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.10.2016
Журно в день осінній.
Серце навпіл крається.
Воля Україні
Важко здобувається -
Ранами служивих,
Молитвами матері.
Глухне пульс у жилах,
Як мотор у катері,
Як життя спиняє
Смерть під під воя робою -
Брама, що до раю,
Не закрита дОбово.
В небі - батальйони
Українських воїнів.
І землиці лоно
Кровію напоєне.
Доле-голубичко!
Скинь новий сценарій нам.
Повернися личком
До країни аріїв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694453
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2016
Як ця дивовижа називається?
Ти її січеш, вона росте –
Вурдиться, клекоче, підіймається,
Проситься до вірша чи в есе.
Плигає, немов дельфін, клітинами,
Серце живить, крилам міць дає.
Проростає із очей жоржинами,
З місяця вино ночами п’є. .
Часом стихне, наче струмом вражена.
Часом закричить, мов правда з ґрат.
Що за дивна річ це, хто підкаже нам?
Хоч незрима, та, як Арарат
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Якось зайшла до бабусі Люби в гості її трирічна внучка Софія. Витягла вона з книжкової полиці книжку Василя Шкляра «Ностальгія», сіла на дивані й почала розглядати малюнок на обкладинці. На ній була зображена річка, на дні якої лежали красиві сережки.
- Бабусю, в цій книзі розповідається про прикраси для вушок? – спитала внучка.
- Так.
- А ти прочитаєш мені її?
- Це б зайняло багато часу. Цілого дня не вистачило б.
- То розкажи коротенько, про що там.
- Ну, гаразд. Спробую.
Звісно, що роман дитині бабуся переповідати не стала, бо він розрахований на дорослого читача. Все ж змушена була придумати якусь історію про сережки, бо внучка так просто не відчепилася б. Приставалка ще та. Почала з цього:
- Було це влітку. На березі однієї невеличкої, але чистої річки сидів принц Назар і ловив рибку. Не дуже вдавалося йому це заняття, ще й сонце припікало зі самого рання. Просидівши з вудкою майже безрезультатно близько трьох годин, хлопець вирішив хоч якось себе потішити – поліз у воду, захотів скупатися в річці. Та тільки запхав ногу в воду, як над його головою чайка закружляла. Вона кинула принцу в вухо:
- Зроби-но, принце, сім середніх кроків у глиб річки, тоді занурся у воду й досліди дно водойми, а певно щось цікаве там побачиш.
Принц послухав чайку і (о, диво!) знайшов на дні річки біля купки каменів і низки водоростей сережки – красиві, з голубим камінцем. Хлопець витяг їх, затис у кулак і вибрався на берег.
- А далі що?
- Далі? Принц дуже зрадів знахідці. Походив берегом, помислив і вирішив продати знайдений скарб.
- А навіщо?
- Йому потрібні були гроші.
- І продав?
- Так. Виявилося, що знайдені ним сережки були коштовними. Камінь голубий – це топаз, а метал – щире золото. За сережки принц отримав велику суму грошей.
- І що він зробив з цими грішми?
- Купив коня – міцного, як дуб, білого, як сніг, швидкого, як вітер, і дві тоненькі золоті каблучки – одну собі, другу принцесі Софії, яка жила за тридев’ять земель від його скромного помешкання. Принц давно її покохав і хотів з нею одружитися.
- У нього раніше не було грошей на те, щоб купити коня та обручки?
- Так. Він хоч і був принцом, але бідним.
- А чому так?
- На це були свої причини. Замок, в якому він народився, жив, коли був маленьким, разом із його батьками, слугами і всім майном спалила зла відьма Кадючка.
- Гм… Навіщо вона так вчинила?
- Тому що батьки принца не покликали її на хрестини до свого новонародженого сина.
- Хіба це привід для того, щоб робити таку біду?! Ця Кадючка і справді дуже зла. А принца чому ж вона залишила живим?
- Тому що його в замку не було в той час, коли вона робила свою чорну справу. Тримісячного хлопчика Назарка повезла у візку на прогулянку до королівського парку його няня Калина. Коли Кадючка, підпаливши замок, поверталася до Темного лісу, в якому жила, то зустріла на доріжці няню з малятком. Хотіла, було вже, і їх спалити, сірники витягнула з обдертої кишені, та няня Калина, зрозумівши її задум, закричала:
- Дорога Кадючко! Не спіши робити біду! Не відбирай життя в цієї дитини! Хлопча таке гарне! Воно ні в чому невинне! Якщо ти послухаєш мене, я тобі щось гарне подарую.
- І подарувала?
- Так.
- А що?
- Свої сережки, одну цінну річ, яку мала. Правда, вона не носила їх на вухах, а тримала у внутрішній кишеньці свого сюртука. Ці сережки подарував їй сам король, коли посвячував у няні. Час від часу вона витягала їх, запихала у вуха, дивилася в люстерко, любувалася собою, а потім знову запихала сережки до кишеньки сюртука.
Серце відьми зм’якло, коли вона взяла до рук подарунок Калини. Їй сподобалися нянині сережки – великі, золоті, з голубим каменем. Кадючка не вбила ні няню, ні хлопчика. Більше того, вона мовила таке:
- Малюк від цієї миті матиме шанс повернути собі все те, що втратив. Якщо він виросте і за нього, бідного принца, вийде заміж справжня принцеса, то все те, що я спалила, знову відродиться, тобто, оживуть його батьки і слуги, відбудується замок, повернеться майно.
- Дякую дуже, - сказала Калина, вклонившись відьмі. Няня розвернула візок й повезла дитину до Світлого лісу – туди, де стояв її дерев’яний будиночок, в якому вона мешкала разом зі своїм батьком-лісником. В цьому будиночку і виріс принц. За якийсь час лісник помер, старим уже був. А за ним, раптово, померла й няня. Принцові Назару на той час було сімнадцять років. Добре, що Калина, коли хлопцеві сповнилось шістнадцять, розповіла йому про те, хто він і що сталося з його батьками, слугами та палацом. Зажурився. З пів року ходив, як тінь. Та не встиг, як слід, переварити перший біль, як другий поспів – няня покинула земне життя. Щоранку протягом сорока днів Назар приходив до її могили, клав квіти у вазу, стояв і плакав. А на сорок перший день сталася з ним якась переміна. Дух і тіло хлопцеві зміцніли. Він вирішив покинути хату лісника і піти в світ широкий – долю здобувати, щастя шукати.
- І знайшов?
- Можна сказати, що так. Ішов він три дні і три ночі. Час від часу зупинявся, перепочивав, їв те, що мав у торбі. І потрапив до одного міста. А в ньому замок був, здалеку його видно було. Зацікавився ним принц. Підійшов до самих воріт. Спитав у служків-вартових, чи не може він найятися на роботу до короля. Ті покликали управителя. Принц Назар розповів йому свою історію. Пошкодував його управитель. Взяв на роботу. А в короля донька була. Незаміжня. Як тільки принц Назар побачив її, одразу закохався.
- А якою вона була?
- Красивою, мала довгі русі коси, карі очі, невеликий, трішки кирпатенький ніс, тонку талію і тонкий голос. Принца Назара взяли до королівського палацу спочатку на місяць. А коли побачили, що він добре справляється з роботою, є порядним, вихованим хлопцем, то дозволили йому лишитися на рік.
- І що далі було, бабусю?
- Ти вже знаєш, що принц купив обручки. Так?
- Знаю.
- З ними він пішов до тієї принцеси, яку покохав, в замку якої рік служив.
- А як він там служив, як солдат в армії?
- Ні. Виконував різну роботу. У теплу пору збирав гриби, ягоди в лісі, траву косив, сіно сушив для кіз і корів, дрова заготовляв. Тоді ж не було газу та електрики. Узимку сніг промітав з доріжок, на кухні допомагав – те, се принести-подати, те, се помити, винести.
- А як принцеса до нього ставилася?
- Принцесі бідний принц дуже подобався. Адже він був красивим парубком, ставним, розумним і ввічливим. Вона не проти була б вийти за нього заміж. Але її батьки не хотіли віддавати доньку за служку, який хоч по крові й був принцом, та бідним, не мав ні замку, ні слуг, ні навіть коня. Та принцеса так просто не здалася. Коли Назар, відслуживши рік у короля, мусив повертався до свого дому (так було передбачено угодою), вона сказала батькові:
- Як не віддасте мене заміж за того хлопця, який мені любий, то не вийду заміж ні за кого! Так і знайте!
- Ти не гарячкуй, - відказав доньці на те батько-король, - дам я шанс твоєму коханому. Якщо він до кінця цього року буде таким удатним, що купить за свої кошти золоті обручки для вінчання, прибуде в замок на білому коні і попросить твоєї руки, то я віддам тебе за нього (батько думав, що цього ніколи не станеться! Бо де ж у бідного принца візьмуться гроші на обручки й коня?).
- І батько віддав доньку заміж за Назара?
- Так. Бо він виконав його умову.
- І в них було весілля?
- А як без нього? Гості сиділи за столами, пили, їли, веселилися. Найбільше ж раділи принц Назар із принцесою Златою.
- А далі що?
- На другий день після весілля молодята сіли у бричку, і королівський кучер повіз їх кіньми в той край, звідки походив принц. Молоді хотіли вклонитися землі, де були спалені злою відьмою батьки принца, відвідати могилу няні.
- Зробили це?
- Так. Біля могили няні спинились, помолились. А коли їхали до місця, де батьки загинули, то ще здалеку побачили, що там, де була пустка, замок з’явився – великий, красивий, зі золотим левом на флюгері башти. Під ворітьми пара побачила двох охоронців. Принц наказав кучеру зупинитися. Він вийшов із брички і спитав у вартових:
- Чий це замок?
- Короля Олександра та королеви Мілени.
- Так завали моїх батьків. Але вони загинули дев’ятнадцять років тому і саме на цьому місці колись стояв їхній палац. Мені про це розповіла няня, яка мене виховувала.
- Король і королева живі. Вони зараз у замку, стіл накривають, на сина чекають – Назарія.
- Та це ж я.
Сповістили слуги про те, що під ворітьми стоїть хлопець, який називає себе принцом Назарієм, королю та королеві. Вийшли ті. Ні. Не так. Не вийшли, випурхнули птахами. Впізнали вони в парубкові свого сина, сплеснули руками.
- Яке щастя! Яка радість! Знайшовся наш Назарко, наша кровиночка. Ніс і чоло, бачу це, в нього батькові! – мовила королева.
- А очі та ямки на щоках – мамині, - відзначив король.
- А що це там за дівчина сидить у бричці й любо усміхається з вікна, синку? - спитала мати в Назара.
- Це моя дружина Злата. Вчора ми з нею одружилися й у замку її батьків відгуляли весілля.
- Це ж треба! Подвійне щастя Бог нам подарував! Бери свою дружину і веди в наш замок. Святковий стіл уже чекає. Сон мені був під ранок про твій приїзд, синку.
Назар підійшов до брички, попросив Злату вийти. Та, подавши йому руку й спустившись вниз, обвела присутніх своїм теплим поглядом.
- Вітаю вас, Злато, в нашому королівстві і запрошую разом із нашим сином до палацу! – мовив король.
Назар взяв дружину за руку, й усі рушили в дім. Довго сиділи за великим столом у світлиці, їли-пили, розмовляли, обіймалися аж поки сонце не стомилося світити і не сховалося за обрієм.
- І де молоді вирішили жити, бабусю?
- В домі батьків принца. Через тиждень відгуляли там весілля і залишилися.
- А про няню Килину згадували?
- Аякже. Поставили їй гарний пам’ятник, посадили квіти, кущики довкола нього, навідувалися до могилки – і Назар зі Златою, і король з королевою.
- А як сережки потрапили до річки?
- Їх у ній загубила зла відьма Кадючка, коли одного спекотного дня купалася у водоймі. А може, й не загубила, а спеціально у воду вкинула, бо спікали їй вуха. Адже вчинила колись дуже негарно – залишила маленького принца без батьків, слуг і замку.
- Мені сподобалась ця історія. Гарно її письменник написав, бабусю! – мовила Софія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693821
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Броник лежить і каска.
Ну, а душа – до Бога…
Смерть - це біда, поразка?
Іноді – перемога.
Іноді треба впасти,
Кров’ю залити слово,
Щоб розірвати пастку
Хижого птахолова.
Смерть не буває марна.
Смерть у бою, щоб жити,
Світлити небо хмарне,
Сіяти в полі жито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693308
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2016
У світ приходимо щоб жити,
Радіти сонцю в небесах,
Із теплих променів ліпити
Добро, як ліпить гнізда птах,
Ґрунти орати, засівати,
Сади садити і ліси.
Ростить дітей, зводити хати,
Досліджувати полюси.
Шукати ноти у підкові,
Слова, потрібні для віршів,
Лишати барви веселкові
Торканням серця у душі.
Йдемо у світ, щоб жить, по чину,
Із Божим штампом на лиці.
Чому ж так часто у гостину
Не хліб несем, а меч в руці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2016
Довго дощ землицю
Мив, залив шляхи.
Нині ж день ясниться.
Пурхають птахи,
Розганяють пару,
Наче кішок пес.
Курить ліс сигару,
Дим – аж до небес.
Промені несміло
Лізуть у ґрунти.
Я скидаю з тіла
І душі бинти.
Не болять, зажили
Рани вогняні.
Жовтень жовтокрилий
Моргає мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693146
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2016
Ходить киця по хатині.
- М’яу!, - каже господині. -
Молока дай чи сирку.
З'їм - зайдуся у танку.
Як нема, спечи млинців,
Бо бурчить у черевці!
- От якби ти мала крила
І літала б, не ходила,
То могла б (а цього треба!)
Хмари вилизати з неба.
Сіре виїла б із нього -
Аж до дна, до голубого.
Дощ не грав би першу ролю,
Сонце вибігло б на волю.
Я б пішла до магазину,
Гроші взяла б і корзину,
Сир купила б, молока.
З'їла б - била б гопака! -
Мовила ґаздиня Оля.
- Від дощу є парасоля! -
Їй на те сказала киця
Й стала у вікно дивиться:
- От якби то крила мати!
Господиня вийшла з хати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692629
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.10.2016
Ти пропав, розчинився у просторі,
Як тепло розчиняється в осені.
Серце сохне, мов булка у тостері,
Дні без тебе - дощі набурмосені.
Ти пішов, у душі стало сиро так.
Просто канув у безвідь на фініші.
Наїжачився дух, наче сирота.
Запал зник, як розмови на ідиші.
Ти забув, що я є, що я дихаю,
Хай все менше твоїми легенями.
Жовтень, спільник твій, кішкою дикою
Тіло рве, біль гойдається венами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016