| Сторінки (36/3577): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Сьогодні день такий чудовий!
Хай сніг, мороз – тепло в нутрі
Пливе, мов окунь у Дністрі,
Як первісток світобудови.
Сьогодні цвіту пелюстки
Танцюють вальс на квітоніжці.
Лишають щем в душі-валізці,
Мов віттю дуб охру – листки.
Сьогодні СЛОВО навіть - квіти -
Сочисте, барвне, запашне.
І future - зовсім не страшне,
І крила - вгору, щоб летіти.
Сьогодні мені подарували багато квітів і теплих слів (зустріч із вчителями-філологами).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2015
Вона теплом так і не впилась.
Хоч літо висло на плечах –
Туга дукатом закотилась,
Згасила вогники в очах.
А вже зима поля накрила.
Свердлить вологістю нутро!
І туляться до тіла крила,
Мов люди вранці у метро.
Та не вдягне зневіри маску.
Хай очі їсть свинцева мла!...
Вона ще вірить (вірить!) в казку,
Хоч сім кіл пекла перейшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Періодично вона жене його із свого серця. І тоді їй здається, що цілком зможе жити так, як жила до того часу, поки її енергетичні потоки не заплутилася у його. Вона обов’язково знаходить собі у той час якесь заняття - щось для душі. На її обличчі сяє усмішка, із уст сипляться жарти. Давні друзі чи приятелі, зустрівши її випадково у місті, підозріло дивляться на неї і не впізнають. Вони розумітють, що щось відбувається у її житті, щось дивне, можливо, й магічне. І вони не помиляються. Але в такому стані вона перебуває недовго. Через якийсь час знаходиться причина або й безпричинно вона починає тужити за ним, відчувати гостру залежність, її серце розгоряється, мов дрова від запаленої скалки. Воно горить щораз більшим і більшим полум’ям. І тоді вона витягає із шухляди його фотографію і довго глядить на неї. Просить його дати відповіді на свої запитання. Але він мовчить. Дивитися своїми злегка примруженими очима і мовчить. І тоді вона кладе ту фотографію назад у шухляду, але іноді (що буває не так і рідко) притискає її до грудей – так міцно-міцно, як притискають дитя, котре плаче, бо впало і забило ніжку, і їй здається, що вона чує, як б’ється його серце, як пахне його шкіра, як пульсує жилка на його шиї.
Вона переливає у його душу тепло, що вибігає з неї, мов молоко, котре закипає на плиті, щоб він відчув його… цілунком ранішнього сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623264
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.11.2015
О, як би вона хотіла забратися на найвищу вершину гір, хай би й рідних, Карпатських, і закричати:
- Я кохаю тебе!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Закричати так, щоби розірвалася надвоє сіра завіса хмар,
щоби відкрило очі сонце, яке увесь день дрімало на небозводі, і усміхнулось,
щоби виліз із нори лис і застрибав, як вивірка на горісі, мовби радіючи з того, що він щойно упіймав велику здобич,
так, щоби пташка загубила пісню, розкривши свій дзьоб від здивування,
так, щоби риба піднялася з дна річки і заходилась робити над течією різні підкрутки і піруети,
так, щоби буки і смереки, ставши в коло і сплівши свої руки-гілки, пішли в запальний танець аркан,
щоби, врешті, ці слова почуло його серце, сховане під коричневим светром грубої в’язки, почуло, стрепенулося і завмерло від щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623118
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.11.2015
Зима і осінь обійнялись,
Сплелись у стрічку.
Сніги на теплу землю клались
Ціліську нічку.
Сади покрили й жовті трави
Блискучим глянцем.
А лист останній осінь славив
Ясним багрянцем.
І хризантема дух гострила
Вчорашнім скерцо.
Зима від чуд оцих поплила,
Степліла серцем.
Світлина зроблена мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623056
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2015
Революція Гідності дала плоди!
В наших душах гніздо не зів'ють холоди.
Може, мало ще кроків зробили нових.
Та Майдану вогнистий не згубимо вдих.
Будем дух гартувать, що до бою зове,
Сухогілля ламати, ростити нове.
Ми від бруду свідомість відчистим усю,
Україні новітню простелем стезю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622801
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2015
Все так накручено, заплутано у світі,
Усе розмито, перемазано усе,
Поверх заповнене і водночас пусте,
Йде по своїй, вузлами в'язаній орбіті.
І ніби сонце світить те саме, що вчора,
І місяць сяйво так самісько ллє вночі...
Але чому так лячно схлипують сичі
І тінь їх привидом волочиться по шторах?
Коли вже правда зазоріє на весь мах?
Коли розкрилиться любов на повну силу
І подих чистий увійде у синю жилу,
І ляже щастям новий відлік у томах?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622782
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2015
Вона не розуміла, чого їй так весело, чого вікно її душі так очистилось, заблищало. Чи то від того, що вона попрощалася з Ним, чи від того, що не попрощалася. Вона сама не розуміла того стану, в якому перебувала – петляла десь між небом і землею, між сьогоденням і вічністю, між звіданим й невіданим, солодким і перченим. Все якось змішалося, набрало невизначених барв, форм, невпізнаного смаку.
Учора…, так, учора їй здавалося, що вона Його майже позбулася, видихала з гарячих грудей, по краплі, по міліметру віддаючи навколишньому обширу, який радо клеїв ті дрібні часточки і приймав набуту цілість у свої обійми. Та ще і сьогодні зранку, коли так гойно із чаші душі теплою парою стало пробиватися почуття, запарене з остатків його присутності в тілі, вона рішуче спинила той процес і силою думки витиснула рештки магії зі своїх змучених судин.
Але після обіду… Та ні, іще в обід усе змінилося. Він повернувся…, здолав усі незнані його і її пам’яті шляхи. Повернувся і тихо ліг на спорожнілу тахту її серця рудим пухнастим котом, щоб відігріти голос давньої пісні – тої що народилася минулого року у місяці, коли цвіте верес, з маленької чорної зернинки слова у її горлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622633
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.11.2015
Такий густий обідній спокій.
Таке розмите сіре тло.
Такі невизначені кроки
Між тим, що буде і було.
Такі бліді посохлі трави.
Такі голюські дерева.
Такі думки поскрізь діряві.
Такі обвітрені слова.
Такі річки гладенько-лобі.
Такий безшумний в жилах струм.
Така роздвоєність у собі,
Такі не радість, і не сум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2015
Любити світ, не ждучи нагород -
Цей клен опалий, сіру неба димку,
Це місто, котре пахне, мов ренклод
Уранці, як ідеш ти на зупинку,
Щоденну працю, слово запальне,
Батьків науку щиросердну пильну,
Повітря краю отчого хмільне,
До перемоги воя волю сильну.
Любити рідних, друзів, ворогів,
Бажати їм в житті мажорних терцій,
Хлібів пшеничних, мудрості віків.
Вогню, що топить лід твердий у серці.
Воя – воїна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2015
Їм клали янголи на плечі крила сині.
Продери мряку, сонце промінь посилало.
Вітрисько фугу грав в саду на клавесині.
А листя танго аргентинське танцювало.
Вела дорогою їх осінь осениста.
Дощем кропила, мов водицею святою.
І кожна крапелька бальзамно-промениста
Змивала сіль з очей, приправлену журбою.
Вони ішли, за руки взявшись в зимну зиму.
Та не страшили їх ні хуги, ні морози.
Писали хмари вірші їм у білу риму,
А зорі срібло щедро лили їм прозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015
Цей листопад
її кохання
збивав безжально з вісі серця,
немов збиває лист останній
з гілок тополі вітер злий
у переддень приходу грудня
з його колючими очима,
з холодним подихом протяжним,
з крупою білою в руці.
Цей листопад
її кохання
вбирав у попелястий саван,
бажав, аби з ним попрощалась
навіки вічні, назавжди.
Ну, а вона усе вагалась,
на дотик чути не хотіла
чола його печерний холод,
бо ще не чула теплоти
отого гейзера стрімкого,
що у єстві його нуртує.
Лиш уявляла, як ті хвилі
вповзають до її судин,
артерій, пульсу, капілярів,
немов світанок у віконце,
як ворохоблять кровообіг
щоб слід лишити між клітин
цілунком вічним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621844
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.11.2015
Ця сіра мряка, що повзе, неначе гад,
Лишає в пам'яті свій довжелезний хвіст,
Вливає в груди їй настоянку з полину,
Терновим джемом гусне в погляді очей,
Жене із долі сніжно-білих лебедів,
Що танець шлюбний свій ведуть
На віях чорних.
Ця сіра мряка від набридлого стояння
Набрала плісняви в широкі рукава.
Як же прогнати, як же вимити її
З полотен неба,
Як з нутра її забрати,
З-під лівого ребра,
Що зверху п’яте ?
Ця сіра мряка з’їла голуб́изну неба,
Випила сонце з його соком кисло-світлим
І розповніла, розповзлася, роздобріла,
Як тісто дріжджове, що у теплі стоїть.
І де ж знайти отого гострого меча,
Щоб розсікти живіт марі цій сіро-ртутній
Хоча б для того, щоби випустити сонце
На волю вольну?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621799
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.11.2015
А знаєш, їй якось уже все-рівно,
До кого тулиш ти своє лице.
Перегоріло, перемліло все.
Нарешті серцю дихається рівно.
Так що живи не лячно, спи вночі.
Світанками пий чай – лише не чорний…
Хай будять кров гучні прослави горни.
Вона ж… знайде від щастя ще ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2015
Вона його кохала… Як кохала!
Із цвіту липи шарф йому плела,
Щоб хуга його тіло не дістала,
Щоби морозом шкіру не впекла.
З кісток його вилущувала стронцій,
Печаль змітала сміхом із щоки.
Вона його любила, наче сонце
В полудень яблук медвяні боки,
А він… кохав давно уже другую.
Бо так не раз буває у житті.
Лиш винувато з вій пускав «dziękuję»,
Коли торкав ся поглядом її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2015
Здається, що сьогодні все так само, як було вчора. День почався з добровільного пробудження – вихідні. Потім був обід. Тепер придибав вечір, який наставив у вікно свою велику кудлату, а, втім, досить мирну, як у пса-ньюфаундленда, чорну голову.
Так само, як і вчора, засвітилися вздовж вулиць ліхтарі-веселики, у вікнах будинків запалали жарівки.
Така ж тиша у місті, яку час од часу розбиває своїм гуркотом потяг чи автомобіль з екстремалом за кермо.
Все ті ж новини по ТБ – світ, Європа, терористи, смерті, квіти, сльози, гімни, прапори.
А десь там…, на сході нашої країни, захищаючи мене і тебе, мій любий читачу, упав воїн – наш побрат. Упав… І більше не підведеться. Його серце украла ворожа куля. І це ніхто не зняв на плівку. Цього не покажуть, про це не напишуть ні у світових, ні в українських ЗМІ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.11.2015
Ти відчуваєш оцю осінь, що між нами
Лягла пожухлими листками на асфальт,
Дощенту вигоріла травами-свічками,
Ячить в некрологах усіх газетних шпальт?
Ти відчуваєш її пріло-мертвий запах,
Її ціанисто-підступний дикий смак,
Письмо – у помилках дурних і милих ляпах,
Оскал зубів, немов у зірваних собак?
Ти розумієш, що ця осінь в епілозі
Роману того, що друкованим не був?
І нічогісінько змінити я не в змозі.
Збагнула врешті це, збагнула! Ти відчув?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2015
В людському мозкові є щось таке від ката.
Гуляє помста, молотком по скронях лупить.
І хто чи що цей гул зупинить чи притупить,
Ворожість, ненависть зіб'є із циферблата?
В людському мозкові – насіння «убивай».
І, схоже, сходять його паростки потворні,
Гострять серпи ділки, в яких судини чорні,
Зібрати хочуть свій кривавий урожай.
В людському мозкові так мало доброти,
Так мало сонця, барви й запаху любові.
Вулканять нерви, просять: «Крові, крові, крові!»
Палають очі і гримасяться роти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015
Коли їй стає тісно у обіймах свого малого міста, вона сідає в автобус від фірми «Львів-турист» і їде до культурної столиці Батьківщини. Там дає волю власним ногам, очам і легеням. Вона блукає добре і малознайомими вуличками, вихаркує накип смутку з душі, виходжує болі, набирає нові гени у свої старіючі клітини.
Іноді її вітають птахи, що злітають із дахів та вікон кам’яниць періоду ренесансу чи рококо. Іноді вона їх вітає, годуючи злаками, що їх витягає зі своєї чорної сумки.
Але скільки б вона не блукала вулицями, її завжди тягне у центральну частину міста – на площу Ринок. Там завжди гамірно і весело. Вуличні музики заманюють слухачів гучним брязканням гітар та стукотом бубнів. Саме там найчастіше політичні та громадські діячі влаштовують різноманітні флешмоби та акції. А ще ходять дівчата в одязі старосвітських дам і пропонують купити карамелі. Там обов’язково вона побачить когось із таких персонажів як Губка Боб, Смерть, Добрий Левик, Дарт Вайдер та інші, які віллють їй трохи радості до уст.
Забіжить вона і на Стрийський ринок, де придбає подарунок для свого шлунку (ну, бо і то треба!). Як правило, це буде шматок сиру (сулґуні чи бринза), бо вона любить їсти сири.
І храм… Вона обов’язково зайде до котрогось із храмів дивовижного міста Лева. Благо, вони відчинені зранку до вечора. Наймиліше їй молиться у Андріївському, Преображенському, у крипті Свято-Юрського собору.
Після шостої ж вечора вона традиційно зайде до Львівського оперного. І там забуде про все. Буде тільки вона, розкішні стіни і стелі театру, яскраве освітлення, а потім вистава, яка проникне у кожен кутик її душі, торкнеться кожного нерва, закрутить емоції у стрімкому алегро. А ще буде Він час од часу вискакувати із закапелків скуйовдженого мозку, випливати із лівого шлуночка її запаленого серця. Де б вона не була, що б не робила, Він завжди буде нагадувати про себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620924
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.11.2015
Не спала осінь, хмари всеньку ніч змітала,
До міліметра обшир неба перейшла.
І відступила кількаденна сіра мла.
Голубизни небесна стеля-глядь набрала.
І тоді осінь двері сонцю відчинила.
Очима світячи граційно увійшло,
Накрило сяєвом і місто, і село,
Тепло принесло на своїх злотавих крилах.
І гарно-любо стало. Докруж все ожило.
Птах заспівав веселу пісню у гаю.
Та серце, знай, вело мелодію свою –
Сумну, бо туга його щільно обложила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Ця осінь, що у краї цьогоріч, дивує щораз більше і більше. Здається, вона віддала усе, що могла – догріла усі овочі і фрукти, довела їх до повної консистенції, усі теплі фарби вилляла з небесних відер на дику і не дуже флору. Потім усі свої витвори образотворчого мистецтва, що були розміщені на високих природних мольбертах, без жалю поскидала додолу. Змішала усе, що було під ногами на луках, лугах, у лісах і садах, перекрутила кілька разів, злила в один, випріло - брунатний колір. Перепустила остатки трав через масивну сушку. Переорала поля, перекопала городи. Все. Пора б і зиму звати в гості.
Але де там! Не хочеться їй свій скіпетр зимі віддавати (як ото декому своє нагріте місце в мерському чи депутатському кріслі). Витягла осінь свою чудо-піч, яку вже, було, сховала до кращих часів, та й давай гріти сонячні промені. Розжарила їх добряче, стали вони вистрибувати з печі, на землю втікати. Аж зашкварчало скрізь. Зима зачула, встала на повний ріст, подивилася на все це, зморщила носа та й сховалася у своїх північних льодах на час. Людям на руку такі приємні сюрпризи – менше оселі грітимуть, більше дітей випускатимуть на вулицю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620741
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.11.2015
Вона дивилася в театрі оперу В.-А. Моцарта «Чарівна флейта» і думала про те, що світ незмінний. Все ті ж сили керують людством, все ті ж пристрасті і бажання полонять людські душі. Світ балансує між світлом і темрявою, між добром і злом, любов’ю і ненавистю, прощенням і помстою, жертовністю і зажерливістю, балансує, як той канатоходець з палицею в руках. Будь-якої години він може просто рухнути, розлетітися на шматки, як порцелянова лялька, яку взяла малолітня дитина без дозволу з маминої колекції, щоб погратися. Він може розбитися, як розбилося куряче яйце від поруху мишачого хвоста, якщо переважить отой кінчик палиці, що замальований у чорне.
Опера закінчилися щасливо. Сили світла перемогли. Любов витримала випробування.
А що вона? Щасливо зітхнула і вже вкотре зробила для себе висновок: головне в цьому світі – любов, бо саме вона запалює вночі зорі, виводить на світанку на небо сонце, вливає відвагу і силу у кров для боротьби з темрявою, надає сенс життю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620613
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.11.2015
Вона їхала з роботи рейсовим автобусом. В салоні людей було небагато. Сиділа, гляділа у вікно. Пролітали дерева, поля, луги. Вона дивилась на них і не впізнавала. Ще недавно все таке було соковите, багате, піднесене. Все шуміло, хвилювалося, дихало. Сьогодні вичахло, осунулось, збідніло.
В автобусі було тепло. Вона сиділа і думала, що якби поруч з нею тут був він, тримав її за руку – так міцно і впевнено, то її б зовсім не хвилювали оті переміни в природі. Вона б собі отак їхала, їхала, перетинаючи всі паралелі і меридіани, полюси і екватори, пори року, спокійно перегортала б дні один за одним, як листки календаря, ловила б крізь шибку сонце і вітер, сніг і мороз.
Їхала б отак вічність, тільки б він тримав у своїй руці її руку.…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620232
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.11.2015
Весь день вона чекала того поштового голуба, котрий мав принести їй у своєму дзьобі цидулку - від нього. Але птах не прилетів. Може, заблукав, збився зі шляху через погані погодні умови. А, може, він забув укласти цидулку тому голубові в дзьоб. Може…
Та, швидше за все, не забув, просто не захотів чи не зміг це зробити – не знайшов потрібних слів у комірках свого мозку, бо вони згоріли, мов вуглеводи від довгого думання. Не знайшов їх і у лівій шухляді своїх широких грудей. Може, й хотів їх там пошукати, та хтось закрив шухляду на три замки, а ключ заховав у сейф - той самий, у якому зберігаються всі його тайни, пригоди, сльози і сміх - двадцятирічної давності і вчорашні. Хто цей хтось? Той, хто, безсумнівно, має на нього магічний вплив, мов на день сонце і на ніч – місяць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620188
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.11.2015
То є життя. У ньому різні менти –
То світло довкруж, то кромішня мла.
Тут головне, щоб вісь в тобі була -
Міцна на бич і на аплодисменти.
То є життя. Все треба перейти.
Тут головне не влізти в трясовину,
Не обірвати з Небом пуповину,
А обірвавши, знов її знайти.
То є життя. У кожного - свій шлях.
Та краще буть для ближнього – Мойсеєм.
Для хворого – сціляючим єлеєм,
Ніж діркою на шхунах-кораблях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619932
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2015
[b]М[/b]оя ти зоре вечорова!
[b]О[/b], як люблю твою красу!
[b]В[/b]інок сплету тобі лавровий.
[b]А[/b] ти вдягни його, прошу.
[b]У[/b]мий лице, всміхнися мило,
[b]К[/b]алину в коси заплети.
[b]Р[/b]озкрили дух, вдягнися в силу,
[b]А[/b]дже ти варта висоти.
[b]Ї[/b]дою щирою щоднини
[b]Н[/b]асити нас, потреба є.
[b]Сь[/b]огодні в тебе іменини.
[b]К[/b]ровавлять ще твої судини…,
[b]А[/b]ле ж як палко серце б’є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2015
Береза ще у сукні золотистій.
А клен, немов народжене дитя –
Голенький, погубив останнє листя,
Танцює протяг між його віттям.
Сосна смарагдом небо ріже – горда!
Не страшно їй, що зміниться пора,
І що мороз візьме свої акорди,
І що снігами вмиється кора.
Так мусить бути – щось в природі змінне,
А щось, як фарба, до води стійка -
Одне вмирає, інше є нетлінне,
Мов сонце, місяць і любов палка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619607
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2015
Цілий день вона була сама не своя. Їй не давав спокою один цікавий клубок, що закотився до квартири, коли вона вранці відчинила двері. Це був клубок Його дум. Вона старалася розплутати його, але в неї нічого не виходило – надто багато було нав’язано вузлів, надто багато ниток переплелося, причому, різних за товщиною, та й за кольором - зелених, червоних, брунатних.
І коли вечір поклав свою чорну лапу на подвір'ї її будинку, вона відчула втому і злість, тому жбурнула той клубок, куди подалі. Вечір, бачачи це, усміхнувся їй повним місяцем, заблимав зірками-очима. Незабаром прилетіла ніч-фея, яка теж їй лагідно усміхнулась, а потім взяла на руки і заколисала, як малу дитину. Вона миттєво провалилися у якусь глибоку яму і їй нічого не снилось, а, може, й снилось, але горобці виклювали її сон – оті, що вранці збудили.
Коли вона встала, наткнулася ногою на клубок. Зігнулась, підняла, глянула. Він якось так по-новому заграв у її руках. Може, від того, що сонце лизнуло його своїм язиком, а, може, від того, що сонце спершу лизнуло її.
Вона не знала, що їй робити із цим клубком. Їй набридло розплутувати ці його думи-нитки.
І все ж не викинула, як це хотіла зробити вчора, поклала в корзину. Може, колись... прийде час, і вона займеться ним….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619342
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.11.2015
ПЕРЕКЛАД З РОСІЙСЬКОЇ ВІРША Т. СОКОЛЬНІКОВОЇ
Якось так сталось,
упала в звію.
Ні, не померла -
зламала мрію,
якій не дали
від болю шприца,
а поховали ...,
ночами сниться.
Сльоза тектиме -
і біль остудить,
Життя ітиме….
Її не буде ...
ОРИГІНАЛ
Так получилось,
что я упала.
Нет, не разбилась -
мечту сломала.
Вы не лечили
ее в больнице -
похоронили...
Ночами снится.
Слезами брызнет
и боль остудит,
но только в жизни
ее не будет... Т.Сокольникова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619279
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.11.2015
Ступала за поріг любові.
А він сміявся їй услід.
Котилися бруньки вербові
Із її літ.
Ішла вперед, не оглядалась -
Він - по спині ножем черкнув.
І у крові трава скупалась
Замість дощу.
Чи гостро задурів від щастя,
Чи ґедзь якийсь його вкусив?
Пила його, немов Причастя –
Він все убив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2015
Не ангел він, о, ні,бо білих він немає.
Тяжить донизу, звик ходити по землі.
Ну, а вона весь час над хмарами літає.
Хоч сонце опіки лишає на крилі.
Уже б спуститись їй давно на землю грішну,
Відкрити очі на усеньку широту,
Перегребти усю оту печаль торішню
І тихо влитися у осінь золоту…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2015
Тримаю сонце у розкрилених долонях.
Із днів, набитих сумом, скинула я прес.
Сьогодні Бог поцілував мене у скроню.
Душа смерекою знеслася до небес –
Ти кинув зерня слово, спокій мій воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2015
Ховався Львів під димну пелену,
Пускав ядучу сирість попід шкіру,
Між вулицями сіяв тишину,
До храму звав, в якому міряв віру.
І я зайшла. Вечірній лився спів.
Людей так мало. Віри – грудям тісно.
І капала свічею поміж слів
Ота любов, котрій родитись прісно.
Ударив голуб крильми об вікно,
І Дух Святий зайшов у хлібне тіло.
І розірвалось сіре полотно,
Яке на плечі місту щільно сіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2015
Йому подобається стояти на балконі, курити, рахувати листя, яке падає із клена і думати, що ще трохи і йому не буде що рахувати, бо діло йде до зими. Він не любить зиму за те, що вона шукає шпарину у його дублянці, щоби запхати туди свої налиті льодом щупальця, за те, що вривається у його спокійне налагоджене життя галасом гучних свят. Та іноді ця зима таки приносить йому радість. Це буває тоді, коли вона накриє свої землі, нагі дерева і кущики білими махровим рушниками із розсипаними на них дрібненькими сріблястими зірочками. Тоді він неквапливо вдягається, виходить у двір і збирає ці зірочки. А вони вириваються, падають на його дублянку і вуса. Він їх струшує, а вони знову налітають, ніби бавляться з ним.
Ще він любить взимку, коли вітри засипають у долинах і ярах під спів Сніжної Королеви, покинути своє обжите місто зі всіма його нагальними і не дуже справами, що обвиваються вужами довкруж шиї, і поїхати в село – туди, де природа ще дихає не обпеченими легенями і дивиться широко відкритими очима дитини. Там він займається тим, що витягає замерзлу рибу із ополонки. О, як та луската живність довірливо пхається йому до рук. Але вирок їй уже давно винесено. Вона народилася для того, щоб бути спожитою.
А що вона? Вона теж любить виходити на балкон, рахувати листя, що злітає з горіха, рахувати його і думати, що то летить, насправді, не листя, то летять її дні, і що вона ніколи не варитиме юшку з тієї риби, яку він наловить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618593
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.11.2015
Насправді, мир крихкий доволі і вразливий,
Немов горнятко із китайського фарфору.
Як лист на гілці в час осіннього мінору,
Як то у люті буревії стиглі сливи.
Ось тут він був, дзвенів у сміхові дитини,
Лив сталь гарячу для авт́а і для верстата.
І вже нема… Тече скупа сльоза у тата,
Бо син попав в військові сіті павутини.
Але чому б щодня не сититись любов’ю,
Ростити хліб, дітей учить, сади садити?
Невже це краще є – сиріт і вдів плодити,
Не сонцем тіло гріти, а чужою кров’ю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618369
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2015
Хто лишив у небі слід
Білий-білий, наче лід?
Може, зоряний рисак?
Ні, це швидкісний літак.
Він летить на висоті.
В нього тризуб на хвості.
Розтинає небеса,
Мов гінку траву коса.
В ньому – добрий пасажир.
Хоче він, щоб скрізь був мир,
Щоб від двору до двора
Сміх носила дітвора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618334
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.11.2015
Вона любить своє місто у різні пори року. Любить лишати на його старих і нових тротуарних плитках свої сліди. Любить спостерігати за рухом людей, за тим, що написано на їхніх обличчях, за молочницями, що виставляють свої естетично непривабливі, та екологічно чисті продукти на старі картонні ящики. Любить дивитися на молодих матусь, що возять у різнобарвних візочках своїх вередливих малюків і кидають горді погляди на перехожих, мовляв, ось, дивіться, перед вами творці продовження роду людського. Особливу насолоду вона отримує, коли гуляє у вечірній час. Тоді на головній вулиці міста засвічуються жовті і сині ліхтарі, які залишають своєрідний орнамент на темно-фіолетовому небі, тоді розрізає повітря густим оксамитовим звуком музика, що несеться з кафе і кафешок, дотичних до головної вулиці.
Вона любить своє містечко навіть у негоду, коли забуває взяти парасолю, а дощ не хоче знати цього, нахабно вибігає із навислих хмар і старається звити кубельце у її пасмах волосся. Вона любить це місто навіть тоді, коли калюжі на доріжці під її будинком розростаються вшир та впоперек, як плющ на дереві, коли йому не обрубувати коріння. На пальчиках, як балерина у театрі, вона обтанцьовує ці калюжі, та інколи таки попадає у їх водяні пастки і тоді злиться або сміється, все залежить від того, з якої ноги вона встала у той зловісний день.
Вона любить своє місто і тому перестала ходити до міського парку, бо там проводять роботи по його оновленню, дуже довго проводять, перекидаючи з дня на день, з місяця на місяць їх завершення, і їй це болить.
А ще вона любить всі дерева, кущі і квіти рідного міста – всі, які зараз ростуть і росли ще задовго до її народження, любить обмацувати зіницями очей їх чудернацькі форми, виловлювати кольори, дихати легенями каштанів та кленів, любить спостерігати за комахами, що шукають поживи і прихистку у закапелках всіх цих рослин.
Вона любить церкви і каплички свого міста, любить дивитися на хрести, що височать над їх куполами. Любить церковний спів і людей, котрі їй усміхаються, коли виходять із церкви після Богослужіння.
А ще вона любить ліс – той, що ніжно бере її місто у свої обійми, наче мама дитя перед тим, як воно лягає спати. Ліс – то є ліс, він не потребує спеціальної реклами, він просто кличе до себе відвідувачів руками-гілками, стелить під ноги м’які килими, сипле в корзини гриби та ягоди у певні часи року, заштовхує кисень до судин, щоби наповнити їх життям.
Вона любить також водойми свого міста – озерця, що лягли двома овалами на його окраїнах, та річку, що зміліла (може, від недолюбові?). Колись, як вона була мала, у тій річці водились раки та риба, ї її друзі-хлопчаки ловили цю живність руками та вудками. Навесні річка вагітніла і родила так багато води, що вона вбігала у підвали будинків, що стояли неподалік од неї, лягала там на спочинок, гостро дихала вологою, пахла зогнилим торішнім листям і жила там доти, поки її дихання не сповільнювалось. А коли це відбувалось, її частинами впихали у відра і викидали надвір.
Вона любить своє місто, так, та найбільше, здається, любить її людей, особливо, стареньких - отих що віддали йому свою молодість і зрілі роки, час, тепло рук, щедрість сердець, тих, що моляться вдень і вночі за те, щоби ритмічно билося його серце, і щоби воно виглядало, як то кажуть, на всі 100%
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618213
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.11.2015
Щоранку він п’є свій чай, що пахне парфумами індійської жінки, їсть шоколад, як правило, марки «Корона» - і корона потроху росте на його голові. Вона стає щораз вища і масивніша, блищить до сонця, котре щедро кидає свої промені на неї. Іноді якийсь один, найвідважніший промінчик, скаче по його обличчі, лягає на його губи. О, як вона заздрить тоді тому промінчикові!
Він п’є свій чай, а вона каву - тихо, без поспіху. Навіть самій дивно стає з того. Серце ритмічно відбиває чечітку - десь там, поміж ребрами, нагадує їй, що вона жива. За вікном птах будить день голосним стрекотанням. Вона допиває свою каву – гірку, без цурку і молока, з домішками перемеленої туги, і думає про те, що між ним і нею осінь, яка вже вдруге встигла оголитись, між ним і нею пустоти підземні, які негативно впливають на енергетику людей і на їхні зустрічі, а ще між ними купа несходжених стежок і невипитих заходів сонця.
Він і вона такі різні, як різні дні тижня – понеділок і п’ятниця. Але щось їх єднає. Може, то зерна свободи, посіяні предками-аріями у минувшинах їхніх життів. Щось є таке у їх генах, що ріднить, щось таке, що крутила, але не змогла перекрутити м’ясорубка історії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618120
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.11.2015
Коли він заходив у її простір, зшитий із червоних і чорних полотен, то цей простір мінявся. Його полотна ставали неспокійними, вони стрибали, мов малі діти, коли їх швидше забирають додому із дитячого садка, вони світліли і навіть ставали зовсім білими, як вершкове морозиво «Пломбір», ще й пахли ним.
Коли ж його довго не було, полотна її простору темніли, важчали, набирали міри смутку у свої нитки-клітини, прогиналися під ним. І тоді їй хотілося втекти, кудись подалі. І вона втікала до великого міста, губилася, мов голка в сіні, у його обширі. Блудила вулицями нічних ліхтарів, запашних кав і гострих веж. Видихала із себе цей навислий важкий простір. Натомість вкидала в легені азарт вуличних муз́ик, шарм вітрин бутиків, колір та запах прілої осені та архаїчний скрип трамваїв. І, наперекір усім законам фізики, ставала від того тільки легшою. Вона ставала наскільки легкою, що поверталася додому на крилі метелика. Вона сміялася й іскринки того сміху сипалися у вже облізлі килими трав. А на ранок їх визбирували дзьобами птахи. І тоді вони голосно співали, обривали її сон, який вона щоразу забувала.
Коли вона вставала, відчиняла вікно, то знову думала про нього. І їх пахло морозивом – ванільним «Пломбіром», але недовго...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617980
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.11.2015
Він сидів у своєму кабінеті за овальним столом, зробленим із білого мармуру, вливав невеликими дозами в горло «Камю», але не п’янів. Думки раз по раз гостро ранили його посивілу голову. Він думав приблизно таке: «Ну, і навіщо було лізти йому на цей столітній дуб, оброслий мохом, з на чверть усохлим гіллям, з опалим листям, коли були у нього дерева набагато молодші, менші за висотою, садові, і хоч із них час од часу теж сипалось сухе листя, вони давали доволі таки пристойні плоди?"
Та вони, ці його дерева, і зараз дають добрі плоди, ба, навіть кращі, як давали. Дуб не затінює їх. У якійсь мірі він навіть захищає оті садові дерева від палючого сонця, холодних вітрів, що налітають поперемінно то із заходу, то зі сходу.
Але як він відступить? Як злізе з того столітнього дуба, у дуплі якого й знаходиться той самий кабінет, де він сидить за овальним столом, зробленим із білого мармуру, до якого, приросла уже навіть його сорочка, вишита гуцульською майстринею перед Святим Великоднем дві тисячі тринадцятого року?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617881
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.11.2015
Із них дух волі вичищали.
А він вертався знов і знов.
Вони країну захищали.
Їй віддали усю любов,
Життя незвідане прекрасне
І ненароджених синів.
Вони лягли в гроби дочасно.
Їх душі в виді голубів
Пішли до неба. Кари просять
Для тих, хто сіяв зраду, смерть.
А, мо’, в мовчанку грати досить?
Брехні налито в вуха вщерть.
Пора коня за віжки брати,
Вкраїну-Маму підіймать.
Чи будемо і далі спати?
Хай мертві із небес кричать!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617722
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2015
Він проріс у її тілі з горіхової зернини, що злетіла якось із книжки, яку вона читала. І з тих пір ріс і ріс собі потихеньку-помаленьку. Вона щедро годувала його кров’ю своїх судин, киснем своїх легень. Вона зігрівала його у холодні часи теплом свого бурхливого, мов океан у негоду, серця. І ось він став таким великим, що вже не міг вміститися у її тілі. Він стискав її серце своїм погрубілим стовбуром так, що воно час від часу аж спиняло бій. Він пустив гілля крізь усі органи її тіла.
Їй було боляче, але вона не наважувалася взяти пилку і зрізати ті гілки, адже вони так довго живилися її кров’ю. І ось він зацвів, у неї над головою – так гарно, білим-білим цвітом! Одні всміхалися, бачачи це чудо, інші насміхалися. Ну, бо як то таке може бути? І вона розгубилася… Прибіг вітер. Він завжди прибігає з півночі, щоби виміряти свою силу. Він гойдав гілля, що росло з її голови, і цвіт став осипатися. Він падав на її білі, як сніг, коси, і губився між ними. Вона стріпувала цвіт із волосся, стріпувала, а він падав і падав. І коли остання пелюстка злетіла на землю, вона думала, що все, це кінець - вона позбулася його. Але це було не так. Бо на гілках став зав’язуватися плід. І невдовзі виросли горіхи – великі, міцні здорові такі горіхи. Вони розбивали шкарлупу об її голову, коли відривалися від гілок і неслися донизу. Падали з гупотом, аж у голові дзвеніло. І тоді вона вирішила їх зібрати у миску – зібрати і віддати людям, просто так, без оплати, щоб вони покуштували оті плоди, що виросли з її тіла. Вона так і зробила. Та один горіх усе ж залишила собі.
А що далі? Іще до кінця не вирішила.
Але швидше за все вона не буде більше живити дерево (яке виросло в її тілі) кров’ю своїх судин, киснем своїх легень. Не буде зігрівати його теплом свого зраненого, але ще досить гарячого серця. І воно колись всохне. А отой одненький горіх, що залишила, посадить у своєму саду на місці того, що хтось зрубав нещодавно. І буде спостерігати за тим, як він росте, з вікна своєї квартири, що на четвертому поверсі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617342
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.10.2015
Сонце буде збирати між хмарами.
Щедро з пригорщі ближньому литиме.
Залатає п’янкими нектарами
Порожнечу довкруж! Вона житиме!
Пелену із очей своїх викусить.
Чорноту замалює білилами.
Знеохоту, що вигналась, викосить.
Загребе тризубцевими вилами.
В косах квіти носитиме. Житиме!
Наповнятиме обшир співанками.
У долонях проміння носитиме,
Щоби ночі зміняти світанками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2015
Вони вимивають правду із наших мізків, як вимивали колись київські дороги і тротуари після аварії на Чорнобильській АЕС.
Вигладжують непокору із наших очей аж до останнього рубця.
Вони кидають нас у котли і варять замість м’яса.
А ще гасять пожежі у наших серцях, щоби вони не поширювалися містами та селами.
Вони змітають нас, як осіннє листя, зі своїх доріг на узбіччя.
Купують наші душі за шматок латки на дорозі і кілограм гречки.
Вони щеплять нас проти волелюбства і честолюбства щогодинними новинами по своїх каналах ТБ.
А що ми?
А ми все це приймаємо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617115
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.10.2015
І буде день сходити на землю, як сходить озима пшениця навесні у полі.
І буде столітній дуб розчісувати сонцеві золоте проміння своїми твердими гілками-гребенями.
І буде птах співати сонату Ліста, розкладаючи ноти на електричних дротах.
І буде річка нести свою воду, долаючи кілометри дороги, поки не загубиться у хвилях безкрайого моря.
І буде голос дитини вкидати сміх до поштових ящиків своїх бабусь і дідусів, мов кидають агітки перед виборами депутатів до місцевих рад.
І буде кисень щоденно гуляти судинами життя цієї планети.
І її серце продовжуватиме невтомно відбивати свій ритм, як відбиває його годинник на Львівській Ратуші ось уже 164 останніх роки.
І буде усмішка вибігати з її уст, як вибігає джерело з-під товщі земного шару.
Усе це буде…, буде навіть тоді, коли він розгубить усі слова, які тримав для неї у дірявій кишені свого сірого піджака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616846
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 29.10.2015
Розвіються густі тумани.
Уляжеться гарматний пил.
Тримаймо Україну-Маму,
Нам вистачить для цього сил
І порухів душі, і хисту.
Утопиться в Дніпрі олжа.
Засяє зоряним намистом
Вкраїни слава між держав.
Тримаймо край мечем і словом,
Єднаймо дух у моноліт.
І дасть нам Бог нову підкову
На тисячу майбутніх літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015
Хотів, щоб витягла пістоля
Й поцілила у серце словом?
За нас все вирішила доля,
Давно її присуд готовий.
І буде зорі ніч гойдати.
І буде сонцем день горіти.
І землю по зимі клечати
Прийде весна. І буде літо!
Для нас - зима, закритий ірій…
Червоне світло тягне зебра.
Тож вирву, мов тату на шкірі,
Тебе звідтіль, де ліві ребра.
Зебра – пішохідний перехід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015
Коли сонце сідало, мов курка, на жердину за горизонтом, щоби поринути у сон,
а місяць пробивав гострим рогом дорогу в ніч,
коли Космічна Фея скакала на своєму білому в сіре яблучко коні Чумацьким шляхом
і засвічувала над небесним склепінням Землі зірки-ліхтарі,
коли пустіли вулиці і сквери, мов металеві коробки із льодяниками в руках п’ятирічної дитини,
вона шукала його слова для свого серця між тисячами слів, які він висипав на полотні вічності, і не знаходила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616287
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.10.2015
Коли одного ранку сіра пелена накриває чисту голубінь неба,
а вітер, що вирвався із московських мегаполісів,
дістається твоєї країни,
зриває із крон нахмурених дерев листя,
і ти розумієш, що то не листя,
то твої крихкі надії на сонячний день.
Коли чорні тіні повзуть, мов гади з гір перед землетрусом,
коли кава у твоїй склянці холоне від зимного серця оспіваного тобою чоловіка,
коли мед, який ти злизуєш із чайної ложки (уже втретє за ранок),
не випродуковує в організмі гормони щастя,
ти… ні-ні, ти не розчаровуєшся,
ти просто дякуєш за все, що було вчора,
скидаєш наплічник зі старим вантажем із пліч
і віриш, що сіра пелена спаде…
колись.., може, навіть завтра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616129
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.10.2015
Згоряє день у топці світу.
Виводить ніч на сцену Бог.
А я малюю диво-квіти
На переламі двох епох.
В мазки тепло душі вкладаю,
Немов у пісню ранній птах.
І вже на чорнім барви грають –
То України – в завтра шлях.
Пелюстка біла – день з туману
Іде. Червона – то любов.
А чорне – хай в минуле кане.
Бо чорне – то запекла кров.
Беру тони, налиті літом,
Настояні, немов літа.
І розквітає диво-цвітом
Вкраїни доля золота.
(вчорашнє, вечірнє, не мала змоги виставити)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2015
Коли я тебе
очі в очі зустріла,
надпила тепла
із твого джерела,
погасла зоря
у душі зажевріла
і спокій забрала
із мого чола.
ПРИСПІВ:
Крізь сон, мов орлиця,
лечу я до тебе
на крилах кохання
назустріч весні.
Лоскоче зіниці
замріяне небо.
І рвуться із серця
пісні голосні.
Чекай мене милий,
чекай в ту годину,
як день твій печаль
оповиє густа.
Змету я крильми
із душі павутину,
змащу я медами
солоні вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615738
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.10.2015
Ніч відійшла, пірнула в неба лоно.
Птах розірвав нагуслу тишину.
Засивів день на поріділих кронах,
Корови вийшли пасти царину.
І баранці, закутані у шуби,
Скубуть траву, злеліяну дощем.
В зелі сховали гуси білі чуби,
Укрили землю пуховим плащем.
А сонце спить. Стомилося за літо
Промінням шити на лиці лиштву.
Дуб бадьориться, грає малахітом,
А клен скидає вижухлу листву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615437
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2015
Дві хмари по синьому небі пливли.
Одна була чорна, а друга біленька.
На білу дивились ліси і луги,
Її оспівала пташина маленька.
А чорна з холодного мозку думки
Уже витягала, як каркіт ворона.
Набрала болота побіля ріки
Й, піднявшись, у білу жбурнула з розгону.
І стала та сіра, немов мишеня.
Замовкло пташа... Цвіт стулила свій квітка...
А чорна всміхнулась:
- Теперечки я...
За кольором… майже така, як сусідка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615277
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 22.10.2015
У жовтій сукні осінь після зливи
Танцює з вітром в парі вальс-бостон
Під тихе перешіптування крон
І крик ворон із зораної ниви.
Над нею хмари білими медами
Густіють, як передранкові сни
Із кадрами, де ще нема війни,
А людські душі – молитовні храми.
Гуляє осінь, топче листя клена –
Мале й велике, в місті і в селі.
Сумне «курли» кидають журавлі
Десь там у синім небі Карфагена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615074
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2015
Просто хочеться жити, вдихати тепло його рук.
Просто хочеться чути биття його серця у грудях
І ростити любов з перепрілих задавнених мук,
І читати усмішки на лицях у зустрічних людях.
Просто хочеться світ у яскраву обгортку вдягнуть,
Начинити серця теплим сонцем і світлом ранковим.
Чистий кисень в легені з Карпат смерекових втягнуть,
Скинуть з рук ненависні облуди людської окови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2015
А людей треба любити – тих, що видобувають із заваленої шахти уламки правди.
Тих, що несуть ніжність на кінчиках своїх облізлих парасоль.
Тих, котрі лишають сліди на дахах багатоповерхівок після того, як відбілять обличчя краплинами хмар.
Тих, котрі спускаються на землю із цих самих хмар по променях-канатах і кидають у відчинені скриньки вікон сонячних зайчиків.
Тих, котрі витягають чиїсь забуті очі із старої темної шухляди смутку.
Тих, котрі котять яблука щастя чорними нетоптаними стежками і радіють так, як радіють мінус із плюсом, коли зустрічається.
А ще обов’язково тих, котрі вимивають чорну засохлу кров зради на зап’ястях рук Ісуса, витягають гострі колючки злоби з Його голови, виціловують біль на повіках Його закритих очей.
Їх треба любити…., просто любити, їх, і всіх, бо то ж ЛЮДИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015
Ах, ці чоловіки…
Коли вони сердяться, риба дохне у старих пересохлих джерелах ночі.
Коли вони виливають свій гнів, з гір каміння летить на голову дням тижня.
Коли у їхніх головах родиться дитя помсти, кров закипає на зап’ястях їхніх рук.
І ці ж чоловіки…
Коли кохають, то випускають із серця птаха, який жовте листя яворини перефарбовує на зелене.
Коли вони кохають, зірки поселяються у їхніх зіницях, а краєчки уст топлять гірки вчорашнього снігу, що налип на підвіконнику пам’яті.
Коли ці чоловіки кохають, їх стопи відриваються від тверді, і вони зависають між небом і землею, як душі, які ангели ще не встигли забрати у потойбіччя.
Коли вони кохають, з коріння їхнього мозку росте червоне латаття. І всі ці чудові перетворення живуть, допоки ці чоловіки знову не сердяться, не виливають свій гнів, не родять у своїх головах дитя помсти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Вона його забути так бажала,
Так прагла думи втримати в узді.
Так міцно серце джгутом зав’язала,
Сховала сум в воронячім гнізді.
Вона казала: «Тишу не порушу,
Нехай чаклує навіть сотня фей».
А він вернувся, тихо вповз у душу
І знову серце вирвав із грудей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Що може зморшку стерти на чолі?
Промінчик сонця, що загляне зранку,
Небесний обшир, кава на столі,
Слова, що рвуть застояну мовчанку,
Спів птаха, що нічну січе брилу,
Дитини сміх у телефонній трубці,
Надія, подарована крилу
Всевишнім, щоб торкнути вись голубці.
Що ще омиє очі від туги?
Який розчинник взять для цього треба?
Які сплатити світові борги
За танець серця, поцілунок неба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2015
Люблю своїх я недругів і друзів -
Усі під Богом ходимо одним,
Люблю, як сонце влітку квітку в лузі,
Як зорі небо, зіткане із рим.
Люблю тією світлою любов’ю,
Яку Всевишній з генами заклав.
Бажаю, щоби радості, здоров’я
Він скільки треба кожному послав.
Люблю. Ну, як же можна не любити?
Адама й Єви діти ми усі.
Давайте ж мирно між собою жити,
Купати душі в ранішній росі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2015
Черепашка вмила личко,
Взула сірі черевички,
Вбрала сукню із кісеї.
В річці вирвала лілею,
У якій сиділи бджоли,
І подалася до школи.
Небо проліском синіло,
Сонце спину мило гріло
Черепасі. А вітрець
Ліз під білий комірець
Сукні - тої, що з кісеї,
І з пелюсточки лілеї
Бджілок вигнав. Полетіли,
На ромашку в полі сіли.
Йшла мала увесь час пішки,
Черевички тисли ніжки.
Та вона не зупинялась.
До приміщення добралась,
Де була для звірів школа,
Ясен ріс і матіола.
В клас зайшла, а тут дзвінок,
Бо закінчився урок.
Сльози личком, мов слюда:
- Я спізнилась, от біда!
Вчитель:
- Слізки ти утри.
Завтра швидше виходи!
Кісея (серпанок, з тюрк . ) - легка прозора х/б тканина з ткацьким малюнком у велику клітку і набивним квітковим орнаментом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613721
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.10.2015
Люблю своє я місто. Тут родилась.
Тут виросла, набралася снаги.
Тут джерело, яке я змалку пила,
Ліси, де спіють ягоди й гриби,
Земля чудова і чудові люди.
Служити їм – то честь, та ще й яка!
Коли прийдеться, працювати буду,
Бо серце тепле і тверда рука.
Я хочу, щоб громаді добре жилось
І гостям було затишно у нас.
Щоб слава та, що була, відродилась,
Росла, тужіла, квітла раз у раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613385
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2015
Візьми, Пречистая Маріє,
Наш рідний край під свій покров.
Хай джерелом заб'є любов,
Звільниться з накипу надія,
З душі спаде важезний прес
І рани вигояться в тілі.
А мрії, наче вишні спілі,
Наллються сонцем із небес.
Залитий кров’ю і слізьми
Край усміхнеться дню новому,
Ввійде на конику гнідому
У царство світла з царства тьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613350
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2015
Усе на світі має свою суть.
Майдан, війну ми мусим пережити.
В ері новій країні нашій жити,
Хоч нелегкий лежить до неї путь.
Це ж треба змити весь налиплий бруд,
Перекроїти правила, систему.
Зростити Україну-хризантему,
Серця віддавши їй і щирий труд.
Вбирає кров земля не просто так
Синів найкращих – викуп це за волю.
Прийде жадана! Усміхнеться доля
Країні, де між злаків квітне мак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Холодне небо. Холодна тиша.
Холодні кроки в холодний день.
По травах хмара тоненько пише
Чорнилом білим з холодних жмень.
Вповзає холод вужем в зіниці
І хоче душу закуть в льоди.
А дзвони в вухо йому з дзвіниці:
- Не смій! Не треба! Іди! Іди!!
І вітер тихне, і кров тепліє.
І в серці чути гучне биття.
Сніжинки тануть на теплих віях.
Усмішка сонцем. Віват, життя!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613036
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2015
Зима танцює на зелених кронах,
Холодними ногами топче лист.
І замерзають сльози на іконах,
Сумної грає вітер-бандурист.
Шматочки білі на відрослих травах
Невинний погляд кидають з-під брів.
Зігріюсь, вип’ю філіжанку кави.
А як зело зігріти і птахів?
Так хочеться цей обшир обійняти,
Закутать щільно у шерстяний плед,
Проміння сонця із небес дістати,
Улити всім, немов із банки мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612837
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2015
Хай дракон розкриває пащу –
Не спотворить твоє лице.
Ти для мене – завжди найкращий.
Просто вірю тобі – і все.
Хоч слова – в тебевічні гості.
Ними грати – не твій девіз.
Не кидаєш отруту в простір.
Просто тягнеш зі словом віз.
Хай від мене ти так далеко,
Наче любий серцю Париж,
Тебе ждатиму, мов лелека
В рідний край політ. Прилетиш?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Вже друга осінь за вікном.
Вже друга осінь.
Слова не ловляться сачком
У безголоссі.
Не тягнеться, хоч і кортить,
Потіха з суму.
Так важко істину знайти
Поміж безуму.
Надія сиплеться з душі
Пожухлим листом.
Твердого поступу рушій
У день імлистий
Плоди склада дозрілі в кіш –
Не дорікнути.
А літо… літечко – під ніж.
Так мусить бути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Він у неї в скриньці під грудьм́и,
У шматку повітря, що вдихає.
В диску ока кольору маслин,
У крові, що градусами грає.
Він їй світло, вистелене днем,
Й темна тінь, що йде за нею кроком.
Він - тепло, дароване вогнем,
Й холод, що кусає ненароком.
То чарує, наче зорепад,
То незрушним дивиться гранітом.
Часом близько так, мов листопад.
Часом так далеко, наче літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015
Не дри, Європо, так угору носа.
Росії шлях зеленим не світи.
Ще може стать, що будеш гола й боса
Колись і ти.
Усе ціну на світі білім має.
І українська кровця – не вода.
Ще соловей своєї заспіває!
Впаде орда!
Де є біда - там щастя загніздиться.
Де кривда - правда вийде з-під чобіт.
Так Україна – біла лебедиця,
Піде в політ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611921
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2015
Всміхайтесь частіше людям.
Даруйте тепло очей.
Хай м’якнуть у грудях груди,
Хай магма з ядра тече.
Зміліють малі озерця,
Струмками стечуть сніги.
Та усмішки, що із серця,
Залишаться на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2015
Вона його кохала до безтями.
Вірші йому писала уночі.
А він ходив столичними стежками,
Пив з пригорщі настояні дощі,
Врізався вухом у мотиви міста,
Ловив очима стильний колорит.
Вона ж із пазлів під сонату Ліста
Складала сонце і його візит.
Вона його любила… так дитинно,
Так трепетно, як вміє тільки Бог.
Він «не помітив», віддалився чинно,
Лишив букет їй з вітру і тривог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2015
Ні, вона не сумна, ця осінь.
Підрум’янила злегка щоки,
Вклала стрічку злотаву в коси
Й павутинячу поволоку.
Ні, не миє слізьми отаву.
Так хитрюще моргає оком.
Сіє блискітки серед ставу.
Дише тихо, вільно, глибоко.
Ні, не страшить зимою душі.
Розплітає космічні звуки.
Сипле їх, як дозрілі груші,
Наче зорі щасливі в руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611436
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2015
Хотіла б я крила підняти,
Омиті в ранковій росі,
Літати і світ пізнавати
У всій його славі, красі.
Хотіла б дістатись вершини
Засаленим стертим крилом,
Змести чорнороті хмарини
З підступним зловонним нутром.
Хотіла б попасти в картину,
Де сонце звільняю із пут.
Та чую, кричить хтось у спину:
- Гоп! Стоп! Не для тебе маршрут…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611208
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2015
Учителеві нині шквал овацій
За те, що сіє мудрості коші.
За те, що вибрав школу місцем праці,
Пішов туди за покликом душі.
За те, що він господар і філософ,
Поет, політик, правник, режисер,
За те, що учня дух увись підносить,
Дає основи знань, умінь, манер.
За те, що учить мислити, учитись,
Шукати диво між простих речей.
Дай Бог йому любов’ю сонця митись
Й пошаною, що з уст людських тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611030
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.10.2015
Стрілись якось у кафе
Вовчик та Микола –
Вже обидва під шафе,
Почали розмову.
- Маєш жінку?
- Є така! Кругла, наче куля.
- В мене теж, ще й два синка.
- І в мене ж синуля.
- Ну, то вип’єм за дружин,
Щоби нас любили.
Вони варті кращих вин!
Щоб нам довго жили!
Пили, та усе по сто –
За жінок, за діток,
За військових, що в АТО,
І за заробіток.
Вийшли – нічка надворі,
Крутяться дороги.
Полягали у траві.
Здерли вгору ноги.
Вові кинув друг слівце:
- Що бищить там в колі?
- Звідки маю знати це?
Я ж не мєсний, Колю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610911
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 02.10.2015
... На межі божевілля
жадливо ловлю твої губи:
Поцілунок - терпкий,
Мов ковток молодого вина.
Ми боялись кохання.
Ще трохи - й привели б до згуби.
Хочу я осушити тебе
по краплині
до дна!
Оригінал:
...И, на грани безумства,
я жадно ловлю твои губы:
Поцелуй – словно терпкий
глоток молодого
вина.
Мы боялись любви;
как же всё-таки были мы глупы.
Я хочу осушить тебя всю,
с наслаждением,
по капле,
до дна!
Олег Озарянин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610708
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.10.2015
Люблю свій Моршин. Тут я народилась.
Тут перший крок мій поміж верес ліг.
Тут я між вулиць дзиґою крутилась,
Вбирала світ жадливо із доріг.
Тут полюбила мову материну,
Котра у мене коренем вросла.
Тут Бог у серце вклав мені жарину,
Щоб я її для ближнього несла.
Тут Пресвятої джерело я пила
І пізнавала магію лісів.
Тут виростали до польоту крила.
Тут перший вірш у риму плавно сів.
В садок водила тут матуся рідна,
До книги розбудила інтерес.
Тут Березниці-річки хвиля срібна
Очам налила без ліку чудес.
Хтось в Києві, в Торонто чи в Парижі
Живе і славить міст оцих красу.
Я ж Моршина кохаю дивовижі.
Радію, що тут виросла й живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610480
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.09.2015
На прохання бібліотекаря
Є така професія на світі,
Ціль - до знань протоптувать стежки.
Це бібліотекар, любі діти, -
Той, хто видає для вас книжки.
Розкладе їх дружно по полицях,
У порядку алфавітнім всі.
Треба вам дізнатись про столицю,
Чи що там казали мудреці?
Знайде у своїй бібліотеці.
Про тварин, рослини і зірки?
Про міста, про замки і фортеці?
В мить одну! І з віршами збірки,
Казочки, байки, оповідання,
Повісті, романи і есе
Про гіркі часи, війну, страждання,
Працю, дружбу, радість - є усе!
Щоб був шлунок ситим, повар, пекар
Приготує борщ чи біляші.
Той же, кого звем бібліотекар,
Підбере вам їжу для душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610257
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.09.2015
Попросили написати для учнів молодшої та середньої ланки
Що то є книга? Цілий світ
У ній знайти ти можеш, друже, -
Про те, як виростає ружа
І про міжзоряний політ.
Про ліс, пустелі і моря,
Про сонце-кулю, серпик-місяць,
Червоні дні календаря,
Про ластів’ят з гніздом у стрісі.
Про те, як виростає сніг,
Про світанкові чисті роси,
Про листя, що паде до ніг,
Коли у світ приходить осінь.
Про чорну Африку жарку ,
Про білу зимну Антарктиду,
Про поле в маковім вінку,
Про оксамитові бескиди.
Про те, як світ постав колись
І звідки взялись українці,
Про океан, небесну вись –
Все на книжках знайдеш сторінці.
Читай, читай, читай, читай!
В читанні – розвиток людини.
Знання і мудрість набирай,
Не промарнуй ані хвилини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610146
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.09.2015
Рождєствєнскій Роберт
Припаду до очей твоїх жадно
Їх осушу до дна – і баста..
Підійду і промовлю ладно:
"Я кохаю тебе ". Це складно ...
Ні, не складно, просто – над міру
Сил моїх, важко надто, знаєш?
Підійду впритул до обриву,
Стану падати, упіймаєш?
Як від’їду, листа напишеш?
Хочу бути з тобою, друже,
Все життя, поміж шум і тишу.
Чути відповідь – страшно дуже...
Твою мовчанку я приймаю.
Хай хоч очі скажуть, що любиш.
Якщо так, тоді обіцяю –
Найщасливішим в світі будеш.
Якщо ні, то тебе благаю,
Не свердли так нестерпно душу,
Не затягуй у вир без краю.
Любиш іншу? Змиритись мушу.
Заховай мене десь у грудях.
Я любить тебе буду, добре?
Навіть якщо не можна, буду -
Так, як битву любить хоробрий.
Як притисне біда, до слова,
Я на поміч прийти готова!
ОРИГІНАЛ
Я в глазах твоих утону, можно?
Я в глазах твоих утону, можно?
Ведь в глазах твоих утонуть - счастье.
Подойду и скажу: "Здравствуй,
Я люблю тебя". Это сложно...
Нет, не сложно, а трудно
Очень трудно любить, веришь?
Подойду я к обрыву крутому
Стану падать, поймать успеешь?
Ну а если уеду - напишешь?
Я хочу быть с тобой долго
Очень долго…
Всю жизнь, понимаешь?
Я ответа боюсь, знаешь....
Ты ответь мне, но только молча,
Ты глазами ответь, любишь?
Если да, то тогда обещаю
Что ты самым счастливым будешь
Если нет, то тебя умоляю
Не кори своим взглядом ,
Не тяни своим взглядом в омут
Пусть другую ты любишь, ладно…
А меня хоть немного помнишь?
Я любить тебя буду, можно?
Даже если нельзя, буду!
И всегда я приду на помощь
Если будет тебе трудно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Чому так пахнуть зоряні свічада
Черешнями із бабиного саду?
Чом місяць загадково так моргає,
Танцюють хвилі потічкові в гаю?
Чом тонко так пташа виводить соло,
Хоч ніч малює чорним вуглем коло?
Тому що серце захмеліло літом.
Між трав осінніх сіє диво-квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Небо сльозилось уранці.
Піна в повітрі застигла.
Та по чиїсь забаганці
Усмішка верхи пробігла.
В полудень з вогкої пари
Навіть і сліду не стало.
Небо розсунуло хмари,
Сніп промінців розв’язало.
Клались на мокру бруківку,
Били в осінні цимбали.
Сяйво пускали в домівку,
Сум у серцях розгрібали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609772
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2015
Що мені від світу треба?
Голубий квадратик неба
І довкола - мир.
Щоб тепло було у хаті,
Щоби братія крилата
Спів несла в обшир.
Щоб сади росли повсюди,
Щоби сміх родили люди,
Сонцем мився дах.
Щоб гаразди у родині,
Щоб цвіли волошки сині
В золотих житах.
Щоби світло в кожнім слові,
Щоби хліб на рушникові,
Щоб любові цвіт
Ріс, немов троянда гожа,
Щоб в м'яких долонях Божих
Колихався світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2015
Холодить серце сніжний ком.
У вусі хижий голос крука.
Піти б з усіх усюд, фейсбука,
Забитись в землю хробаком.
Щоби у серці біль ущух,
Сховатись від гнійної зливи,
Від криків, усмішок фальшивих,
Кривлянь, похвал і показух.
І я, з чуттів зробивши жмих,
Втекла б, але за мною слідом
Думки запаленим болідом
Помчать. Не здихатись від них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2015
Я зіткана із протиріч:
То жартівлива, то серйозна,
То зимна, то жарка, мов піч,
То наче шовк, а то стервозна.
Люблю і класику і рок,
Париж і Моршин невеличкий.
То сміло в невідь роблю крок,
То застигаю, наче свічка.
То ненавиджу, то люблю.
То рву, а то зшиваю сіті.
Одне незмінне – не зроблю
Нікому зла у цьому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2015
Я не люблю, коли вірші задля віршів,
Як образ образ підпира, як берег води.
Коли читаєш – і не зрушиться в душі,
Не збудить серце сум чи усмішка, чи подив.
Люблю я думку, що як день, вона проста,
Як сонце гріє, чи пече, мов жар огненний.
Де біле – біле, чорне – чорне, як земля.
Буденне – свято і святкове – то буденне.
Я не люблю, перепомаджених рядків,
Як рівно й тих, котрі бувають надто плоскі.
Але ж яке вам діло до моїх смаків?
Хтось любить плід простий сільський, а хтось заморський.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015
Усім хотіла б мир послати –
Тим, хто сміється, а чи тужить,
Щиросердечним і пихатим,
Талановитим і не дуже.
Щоб знали: в кожного є крила!
Щоб відривались від земного,
Знаходили у небі силу
І у собі себе самого.
Щоби довкілля виміряли
Очима Божого дитяти,
У щастя вічність зодягали,
Стелили м'яту їй під п'яти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2015
А ти здивуй мене, здивуй.
Явися манною з небес.
Душевний голод утамуй.
Настоєм хмелю і словес
Напій мене до дурноти -
Уперше, як в останній раз.
Повтором, аж до хрипоти,
Втисни до серця кілька фраз –
Тих, що ведуть в позаземне,
До зоряних орбіт-колес.
Здивуй мене, здивуй мене,
Явися манною з небес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015
Іду, грає вітер на флейті.
Нагусли свинцем небеса.
У збляклім осіннім букеті
Застигла перлина-сльоза.
Долина напівоголилась.
Садок посумнів, помарнів.
Та соком калина налилась,
Палають очиці з-під брів.
То радість, то сум запливає
У бухту моєї душі.
Пташина співає, не знає,
Чого так буває в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608379
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2015
Хто я? Скажіть мені, на милість.
В країні вибори, АТО.
А я отут розвожу сирість
Про перерізане крило.
Щось би про «мінський мир» писала
Чи про корупції ходи.
А я про квітку, що зів’яла,
Бо садівник не дав води.
Та скільки ж лить тієї піни?
Війна помітила усе –
Тіла, серця, тарифи, ціни.
Пиши про це, пиши про це!
І більше внось же конструктиву!
Бо критика - то путь до дна.
Я ж всіяла коханням ниву –
Пишу про це, бо жну одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015
Я розумію мовчанку твою.
Не треба слів. У пору цю осінню
Не стану я ганятися за тінню –
Програла у нерівному бою.
Усе з корінням вирву – злість і сум,
Остатки віри у казкове диво.
Заплаче дощ – так тонко, не фальшиво,
Сонату птах складе з опалих дум.
По ночі день прийде – такий закон.
Нога несміло зробить крок у невідь.
Рука розіб’є чаші кришталеві,
В яких минуле кисле, мов лимон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015
Подзвони мені, подзвони!
Раз же плюнуть – набрати номер.
Просто тихо «привіт» скажи,
Горло вирвавши із судоми.
Хай слова мої в сон пірнуть,
Наче миші, знайдуть закуток.
Поміж диханням вловиш суть,
Поміж жартів відчуєш смуток.
Не лишай мене пліч-о-пліч
З гострим місяцем наодинці.
В ніч цю темну, осінню ніч,
Жду від тебе я слів-гостинців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2015
Усі слова накрила ніч
Крилом печальним.
Надія скапує зі свіч
Глухим мовчанням.
А серце вуликом бринить.
Йому невтямки,
Чому так зимно світ глядить
На нього з рамки.
Іще одна доба мине -
Під камінь душу.
Впокорить серце вогняне,
Мов жовтень грушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015
Вже половину вересень протопав.
А градус тисне. Спека б’є у дзвін!
Йде сівень босий, вітер лиже стопи,
Та остудити їх не в змозі він.
Й в моєму серці знову жар забігав.
Даремно стільки лила я води.
Йде гра.. Яка? У бісер. Вища ліга.
А мозок розгубив усі ходи.
Сівень - інша назва вересня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2015
Чому сьогодні день такий веселий,
Пташа так ревно дзьобає блакить,
Цілує сонце дворики, оселі,
І потічок привітно жебонить?
Чому дзвенять у грудях сині струни?
Хто їх напнув, неначе тятиву?
Невже таки ввірвалася фортуна,
Гуляє – й не у сні, а наяву?
Чом шавлією озеро клубиться,
«За так» усмішки стрічний роздає,
Душа достиглим персиком сочиться?
Причину… небо відає одне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2015
Мамо! Ти давно за небокраєм.
Але якби тутечки була,
Ти б порад насипала, я знаю,
До мого упертого чола.
Ти б мені «похвал» наговорила,
Кожен промах гнула б у дугу!
Мамо, мамо! Чом мене лишила
В світі цьому чорному одну?
Ти боялась, я тебе залишу,
Вивчуся, загублюсь у світах.
Я ж, як вміла, терла твою тишу,
Не втекла. А ти – увись, мов птах.
Як же біль їв серце моє, нене.
Час затер ту рану кров’яну.
Помолись у небі там за мене
Й України долю осяйну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015
Давайте радість
дарувати світу,
щоби блищав,
немов на сонці скло,
щоб у серцях
вигойдувало літо,
у думах небо
гойно проросло.
Давайте жити
сонячно і чисто.
Нести не камінь –
Квіти у руці.
Не зойк родити -
пісня урочисту,
Не бруд ростити -
Рибу у ріці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Ти нарешті пішов.
Ти нарешті пішов?
Відбулось це сьогодні нарешті?
Все міцніше на рані
Зав’язую шов.
А думки… глузд тримає в арешті.
Ти пішов..., так пішов,
Як примара іде -
Тихо, тіні злизавши до грані.
В ноги падає листя
Кленове руде.
То не листя – то стогін з гортані.
Ти нарешті пішов.
Заскрипіла земля.
Лячно скрикнула сойка у гаю.
Я почну новий відлік,
Усе із нуля.
Я тебе забува…, забуваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2015
Душа-краса… У ній є щось від цвіту –
Таке ж п’янке й яскраве полотно.
У ній усі відтінки й барви світу,
Відкрите сонцю нарозтв́ір вікно.
Душа-краса …Це небо без хмарини.
Це смак окрайця хліба з молоком.
Це щиросердний чистий сміх дитини.
Широкий обшир за вузьким мостом.
Душа-краса… У ній розмите сіре,
Окреслений Господній силует.
Вона тримає в світле "завтра" віру,
А тим, хто тоне, рятівний жилет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2015