| Сторінки (20/1955): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i] « Терміново»[/i]
ТСН
Немає героя... Убита Надія...
На черзі і Віра, а може й Любов
до ближнього... За́ що оці лиходії
у мантіях з неї знущаються знов?
Коли покарає безкарна Феміда
суди, прокурорів і сучих синів
за їхню «презумпцію» щодо сусіда
і явних замовників – багатіїв?
Ні слава, ні воля нікому не милі,
якщо шаровари оділи пани.
Ті ж самі орли і ті самі горили
розігрують карту на мапі війни.
І де ж бо ти нині, ура-патріоте,
у цій мімікрії, у злій боротьбі?
Ти теж її знову судити не проти?
А чим насолила Надія тобі?
Чи тим, що твоє потаємне бажання
кидає у пики пилатам своїм?
Чи тим, що без неї полегшає всім?
Чи тим, що згасає зоря її рання
і слово її до народу останнє
упаде громами на голови їм?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817673
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2018
[i]І[/i]
Над проваллям, буває, стою,
а думками у вирій літаю.
І пірнаю у ту течію,
що додому уже не вертає.
[i]ІІ[/i]
Напиши мені, брате, листа
за адресою – «до запитання»,
як бувало у юні літа,
у твої відшумілі останні.
Напиши і повідай мені,
чи не марно я смикаю ліру,
бо нікому я так не повірю
як тобі у години нічні.
Почитаю... У воду ступаю,
повертаю минулі роки...
Соломинку останню хапаю
на вируючім плесі ріки.
Ось і рік черговий закотили,
наче м’яч, у сивіючий мох.
І звітую я біля могили
як живу-доживаю за двох.
Лиш тобі розкажу по секрету,
що буває і що не було,
але бути напевне могло:
витворяє життя піруети,
ні кобіти уже, ні кебети
ні жалю, що тупіє стило.
[i]ІІІ[/i]
Таємниць вистачає до ранку.
Наливаємо ще філіжанку...
Допиває останню Морфей...
І затоплює тато лежанку,
а матуся відхилить фіранку...
Все чекає з дороги гостей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2018
Ти одна і я один у долі,
до якої так і не дійшли.
Я тобі як вітер був у полі,
ну а ти – ще вище похвали.
У майбутнє посилали вірші
і не потонули у журбі.
Що науявлялося раніше,
нині те і маємо собі.
Не минає те, що об'єднало,
чисте як роса у ранній час.
На літа розлуки цього мало,
та минуле ще гойдає нас.
І нікому ми уже не винні,
що зійшлися аж посередині
а таємне кануло увись.
Що було, і що повинне бути,
і чого не можемо забути,
іншим побажаємо колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2018
Пригадую неопалиме.
Не досипаю ніччю.
Усе стоять перед очима
іконами обличчя.
То поділю своє на двоє,
то стулюю сюжети.
А від ліричного героя
одні лиш силуети.
Допомагали, і любили,
і обіймались разом,
коли на Виселки ходили
усім десятим класом.
Так і пішли усі юрбою.
Нема дівчат і хлопців,
що полягли на «полі бою»
десь у чужій сторонці.
У кожного найвищі цілі
і не свої дороги.
І не біда, що уціліли
та мучились не довго.
Біда мені, що не згадаю,
на що я сподівався,
коли з обіцяного раю
на виселки подався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2018
[i] «...если хочешь мертвым поклоняться,
то живых тем сном не оскорбляй» [/i]
С. Єсенін
Доживаю своє уві сні...
Не спішу до могили...
Але чується голос мені:
– [i]пам’ятай мене, милий. [/i]
Пам’ятаю... та наче й не чув ,
як бувало просила,
щоб і я написав, не забув :
[i]– я люблю тебе, мила. [/i]
І тепер, поки пам’ять жива,
та опущені крила,
повторяю я інші слова:
– [i]забувай мене, мила. [/i]
Вже ось-ось – у далекі краї...
Боже, дай мені сили
просинатись, як чую її:
–[i] я чекаю, мій милий... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2018
[i] « Рукописи не горять» [/i]
Воланд
Часу не гаю на дебати,
аби укоськати рідню.
Літературні ати-бати
ведуть ефірні окупанти.
А я дратую кацапню.
Оказій море. Та не знаю,
на що воно мені здалось?
Ачей пора уже до раю,
де і не ангели прощають,
що номінований за щось.
Усе, що маю за душею,
заповідаю піснярам.
Хоча за пам'яті моєї
усі оплачені орфеї
уже озвучують байрам.
Немає лементу навколо
самоневиданих томів.
Зате цінують нині соло
усіх допущених у коло
самореклами холуїв.
І тиражують фоліанти,
мішками книги видають...
І що? Яка у цьому суть?
За що ображені таланти
«міжусобойчики» ведуть?
Усю суху макулатуру
і рукопис газетяра
чекають печі на ура.
А самовидана халтура
і нео-нелітература
димить і тліє, бо – сира.
Каміни – наші опоненти,
оцінка праці і надій.
Палають оди і сонети
у «далі моря голубій».
А що удієш, як поети
ще вірять місії своїй?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817112
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.12.2018
[i] « Я криголам.
А криголами по болоту не ходять» [/i]
Л. Костенко
До гавані далеко кораблю.
Вітрило не біліє, а линяє,
тому що довго плавати люблю,
і ліпшого нічого не буває.
Каюту драю, люльку не палю...
На палубі ночей не коротаю.
Я запрягаю вітер, а рулю
іти автопілотом дозволяю.
Не варто опускатися на дно
і не міняти курс на повороті.
Я засинаю юнгою на флоті,
а просинаюсь... О! Яке кіно!
Ні. Я не крейсер, та усе одно
не буду загрузати у болоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816509
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 06.12.2018
[i]І[/i]
Ну й заварили! Аж валує дим.
І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
І як забути, що немає з ким
у цьому казані куліш варити?
Що Раша, що Малі, що Сомалі...
віщає і показує у сіті:
герої епопеї москалі –
«Пірати ХХІ-го століття».
[i]ІІ[/i]
Лякає Україну «сучій мір»
і дістає у всі кінці планети.
Жадає раю чокнутий вампір,
націлює на ближнього ракети.
Бо «ядерного православ'я» біс
вселився в душу карлика-гіганта.
У нашій акваторії – безвіз
для армії і флоту опупанта!
Доктрина діє, тактика така:
де чути мат – усе диктує Раша,
захоплює по ходу «язика»...
У дії – операція «Параша»!
Триває не об’явлена війна.
Чого немає, будемо ще мати.
Очікує іще одна «весна».
Ґарантії немає у ґаранта.
Куди нас ця оказія несе,
не відаємо. Маємо на це
реагувати українно-ґречно.
Але одне відомо безперечно –
родитись, виживати й мати все
на цій землі смертельно небезпечно.
[i]ІІІ[/i]
А що на суші? Арки і мости...
А ми чому не риємо каналу
Азов-Одеса? Нам до себе йти,
а їм по горло вистачить Байкалу.
Є що робити. Каламуть своє
і затикай свої великі діри.
Але не зазіхайте на моє.
Не зачіпай історії і віри.
Будуй собі іще один «Потік»,
або качайте воду із Дунаю,
нехай Амур тече у інший бік
до Криму із Японії й Китаю.
Хай повертають ріки на Арал,
заллються єнісейською водою
і нафтою своєю дармовою.
Нехай беруть на абордаж Ямал,
і хай накриє їх дев’ятий вал,
і захлинуться хай своєю кров'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816496
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.12.2018
Не зайве обійматися. Найшло –
реалізуй веління свого серця.
Якщо даруєш іншому тепло,
то це тобі сторицею вернеться.
Цілуймо наймиліше на землі
у той момент, коли душа жадає.
Її лікують радощі малі,
коли тебе велике оминає.
І не жалій. Соромитися гріх,
що у людині чуємо людину
і тягне до своєї половини...
Плекай самоіронію і сміх.
Ми любимо, жартуючи, усіх,
та не на жарт кохаємо єдину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018
Ще є у нас і милі, і єдині,
і так і має бути до кінця.
Немає золотої середини,
але бувають золоті серця.
Схиляється до терену калина,
яка йому весною до лиця.
За явором сумує яворина,
а молода чекає молодця.
Ідилія такою видається...
Але душі підказує сонет, –
[i]поклич її і серце обізвееться[/i].
Найкраще соло все-таки дует.
Якщо поет не має дами 💕,
питається – який же це поет?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2018
Які ми януси... Чогось
всі камінці летять у Раду,
за гречку лаємо громаду,...
А щодо себе — боїмось
оголосити голу правду.
Ну от візьми і набреши,
що ніби ти — поет великий
і, далебі, не без'язикий,
волаєш, – [i]Боже, поможи... [/i]
А що почуєш? – [i]двоєликий[/i]!
Когось нізащо вихваляв...
Хоча, буває, й за натуру
не добачаємо халтуру,
аби віночок не упав
на голову поета-гуру.
А чим же я не рядовий?
Не маю манії поета...
І не чіпляю еполети...
Ну то і що, що в час такий
у мене є свої акценти?
І не синиця у руці,
і не лелека вище хати,
і не у воду – всі кінці...
Порозкидали камінці?
А що, як нікому збирати?
Тоді й поезії – хана.
Бо не одної букви ради
і не за усмішку наяди
лунає наше, – [i]Отче, на!!! [/i]
Є на Парнасі імена!
Але... не вистачає вади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816131
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.12.2018
Відмотую, Боже мій, ро́ки.
Вертаюсь у час до війни,
О, як же погано уроки
вивчали і доні, й сини.
Умию оплакану долю
надії озонним дощем.
Усе затихає поволі
і меншає ниючий щем.
І, – [i]на тобі[/i]! – кулі, катюші,
нечувана зрада, бої,
і знову заплакані душі
вертають на кола свої.
Лишається п’ятою осінь.
Очікує шоста весна.
А літо одбігаю босий,
якщо доганяє війна.
Чужа самозвана еліта
нуздає на захід коня...
На сході триває різня.
Читаємо сури Завіту,
як маємо зайду любити.
То як не ридати щодня?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816037
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.12.2018
[i]« хоч пів дулі, аби тільки
під самую пику» [/i]
Т. Шевченко
Мені байдужа манія еліти.
Я сповідаюсь іншому кошу,
де між своїми нічого ділити.
Що гріє душу – те і ворушу.
Але цікаво, хто сідає зверху
і доїть за пів дулі солов’їв,
аби себе не ставити у чергу
нечуваних по писку комарів.
Та – хай собі. Усі ми неТараси.
Єднаймося і навколо війни,
аби не біля того перелазу
до трахнутої іншими «страни».
Стосується не того, хто читає
і відає, яка кому ціна,
а братії, що пику одвертає,
сортуючи полову од зерна.
Іде пора до осені. Курчата
оперені, готові до зими
і не біда, що буде їх багато
за дешево зарізаних людьми.
Хто відає, чи Шіва, чи Єгова
дарує нам навіяні слова?
До віщої священної корови
не заростає тереном трава.
Іду полями – босий подорожній,
викошую галявини й луги
і не питаю, де чиї боги,
і не боюсь, що, може, я безбожний,
і не такий, як може бути кожний,
бо віддаю усі свої борги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816028
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.12.2018
***
А на Азов наклали ВЕТО,
бо там усюди ІХТАМНЄТИ.
І Путя рад,
що чути мат
на всю околицю планети.
***
А у затоці Таврії сюжет
показує, що є ще ІХТАМНЄТ.
І як не одягни –
бодаються вони,
як у «Нові ворота»* барани.
***
А в наших на кону
три антилопи гну
і перемога партії ґаранта.
Дитячий мат поставив барану!
Та не йому виковуються ґрати.
***
А на переправі тай немає броду.
«Три кольори мої, три кольори».
І додалося три
до операцій «ы».
І є чим утішатися народу.
***
А у Криму закінчується гра
і має бути скорою розправа,
за те, що на ура
здалися за Петра
і дяді Вові не лишили слави.
***
А у Керчі ось-ось потоне міст.
Ну і яка, гадаєте, причина?
А Україна
буде винна,
як міжнародний терорист.
* – найменування протараненого українського катера
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815824
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.11.2018
Пам'ятаю і ночі, і літо,
як були ми іще нічиї,
і навчалися щастю радіти
у літа найсолодші свої.
Я торкався до твого волосся,
ти сміялась, що ми ще малі,
бо учора ще бігали босі
по росі, по воді, по землі.
Як то файно удвох – «на качелі!»
І на чортове колесо – ввись!
Почуття долітали до стелі
як уперше за руки взялись.
Ми покинули ігри і танці
та й пішли до далеких отав,
де у тихій зеленій альтанці
я тебе несміливо обняв.
Заховався за хмару рогатий.
– [i]ти кохаєш?
– кохаю...
А ти?
– я не вмію тебе цілувати....[/i]
Та... єдналися наші світи.
Як же вабили перса дівочі!
Як сіяли налякані очі!
Як далеко було до біди,
до розлуки...
у вирі води...
Пам'ятаю...
у місячні ночі
я літаю
...туди
...не один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2018
Упало сонце, догорає день
на заході загравою ясною.
І навіть горобці – анітелень,
налякані суворою зимою.
У лісі тиша і в очеретах.
Гілля дерев здіймаються як руки.
Летить за обрій одинокий птах
і тінь його не падає на луки.
І опустіли сиві береги.
Усе чекає білу завірюху,
але не вистачає сили духу
миритися із кознями пори
і піднімати руки дигори
як ті дерева, що не мають слуху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815644
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2018
[i]« Нате!» [/i]
В. Маяковський
[i][b]I[/b][/i]
Йдемо до мети чередою,
а душі неначе чужі.
Стидаються бути зі мною
великі поети й мужі.
Убрані у пір'я і лати,
спокушені позами ню,
суди затівають пилати,
улесливі пані – меню.
Немає дороги людині
у люди. Розмили дощі,
неначе цілушку у щі.
То я собі прісно і нині,
аби не труїти гордині,
не пробую кислі борщі.
[i][b]II[/b][/i]
На кобіту міняю кебету...
Про серйозне пишу жартома...
Може, еросу мало в сюжеті,
що реакції зграї нема?
Ні тобі соколиного писку,
ані клекоту з неба орла...
Чи немає од істини зиску,
чи оцінки собі не дала?
Невибаглива публіка хоче
не до Музи своєї у храм,
а на ідола п'ялити очі
як на Євині перса Адам.
Ще у моді сіріюче чорне.
І не пави, і не павичі...
Перекрикують білу ворону
сойки, одуди, дятли, сичі.
Аплодуємо світському леву
за його наготу металеву
і за охи та ахи пера.
Ой! А, може, писати пора,
як Адам, ублажаючи Єву,
видає порожняк нагора?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815634
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.11.2018
[i] « ...и вот опять явилась ты
как мимолетное виденье» [/i]
О. Пушкін
А я тебе учора бачив,
хоча то, може, і не ти,
а видиво моє ходяче,
або уява самоти.
Або у серії роману
моя любов у доміно,
або міраж, або омана,
або сомнамбула кіно.
А, може, то моя недоля,
бігуча гребенями хвиль,
що тане у душі поволі,
не вимагаючи зусиль?
І як поетові забути,
і не позвати, не почути
сугестію у далині?
Чому ввижаються мені –
усе, що не дає заснути
і силуети у вікні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2018
На що розраховує Moskau*?
На те, що усі побіжать
у тюрми, обори**, колгоспи,
оплоти, баранячу рать.
До чого готові кацапи***
і наймані бойовики?
Що їхні обрубані лапи
не будуть боліти віки.
А чим завинили ординці****?
Виконують роль головну,
аби полягли українці
у третю російську війну.
А що собі думає Дума?
Юродивих***** неуків – тьма,
а їхні вожді-тугодуми
усі виживають з ума.
Які сателіти****** у Путьки?
А логіка бота така –
за нього усі проститутки
і п'ята колона совка.
На що уповає Кирюша*******?
Що нація буде німа,
коли окуповані душі.
І логіки в цьому нема.
Куди докотилась Росія?
Відомо усім – до межі,
де нелюди й люди – чужі.
Але не лишає надія,
що карлика і лиходія
зупинимо на рубежі.
Словничок:
Moskau* – в історії Русі ототожнюється з іменем розбійника Моськи із племені мокша ;
обори** – концтабори для худоби;
кацапи*** – ототожнюється із козлами на території Росії і в Україні;
Ординці**** – нащадки чингізів, схрещених із долгорукими;
Юродиві***** – блазні батюшки царя;
сателіти****** – союзники метрополії;
Кирюша******* – очільник «третього Риму».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815380
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2018
[b][i]І[/i][/b]
В печінку в’їлася Росія,
її анексії, війна...
Де найкривавіша подія,
у ній замішана вона.
Нічого вдіяти не можу.
Палає серце і пече
за убієнну душу кожну
її безжалісним мечем.
За геноцид, голодомори,
за наші Таврію й Донбас,
за ріки крові, море горя –
як ми ненавидимо вас.
Ви розбишаки й боягузи,
раби царя у негліже,
умієте набити пузо
і заглядати на чуже.
Одна у пекло вам дорога.
не допущу і до порога
усіх, кого я не люблю:
кати, убивці, звірі, таті,
всіма народами прокляті,
не варті слова і жалю.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Закипає і яріє гнів
на союзну ненажерність ситих.
Хай горить свіча за ворогів
і палає за живцем убитих.
Три мільйони чи до десяти –
хай учений жертви порахує.
А душа і так однині чує,
як нам жити і куди іти.
Вибору у нації немає.
Хто не проти, голосує – за
волю і свободу мого краю.
Ще бринить непрохана сльоза,
та ударить очисна гроза
і альтернативи їй немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815069
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2018
« Memento more»
Пам'ятай
Без мене не зупиниться життя,
але коли осиротіє дача,
то не одна берізонька заплаче,
мов од гілля одірване дитя.
А я її ніколи не побачу.
Тому і не загадую собі
нічого, що відбудеться без мене
у тій оазі на крутім горбі:
не вродять дулі на сухій вербі,
на озеро не упаде морена.
Осипане каміння весняна
вода не позмиває на коріння
горобини, і не жура осіння
укриє очі, і ота одна
плакуча гива біля паркана
ніколи не закриє небо синє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2018
на інший мотив
Не чекайте першого кохання –
все змиває течія життя.
Хай воно залишиться останнім
болем за рікою забуття.
Душу не обтяжуйте минулим –
все міняє незворотній час.
Хай святе, якого не забули,
вічним залишається у нас.
Юлія Друніна
Не встречайтесь с первою любовью,
Пусть она останется такой -
Острым счастьем, или острой болью,
Или песней, смолкшей за рекой.
Не тянитесь к прошлому, не стоит -
Все иным покажется сейчас...
Пусть хотя бы самое святое
Неизменным остается в нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814689
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.11.2018
***
А в екзилі цезарі
уручили бездарі
естафету в руку із руки.
Кругова порука
то єдина штука,
що єднає владу на віки.
***
А в межах кордону
немає закону
міняти улов на кумів.
Наймемо колону
одного Гордона –
замінять усіх шпигунів.
***
А у «кварталі 95»
за Україну коміки стоять.
Але чого ховатися?
Ідемо обиратися!
Тай будемо сміятися
«опьять» .
***
А на сцені вічні «кавеенщики»
насмішили весь електорат.
А державні ченчики –
юґики й арсенчики
мають протилежний результат.
***
А десь у Смілій дехто має гендер.
Нема тепла, але який алюр!
Якщо не грейдер,
то є ще рейдер,
що виведе його у перший тур.
***
А у Крилова на байки – ліміт,
та все одно по радіо лунає
веселий хіт:
за бабу – дід,
а лебідь – рака й щуку обирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814678
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.11.2018
Холоди катують ніжне тіло?
Ну, –[i] і хто нам дохтур, далебі? [/i]
Енело не впало і не сіло,
поки не явилося тобі.
Сила думки родить Аеліту.
Уяви, – [i]що! спати не дає,
поки душу нікому зігріти?[/i]
І прилине сяєво твоє.
Хай воно і юне, і безвусе,
і не має навіть бороди,
все одно літає як завжди,
де на виданні чиясь Маруся.
Я, буває, іноді боюся,
що й мене закине аж туди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2018
***
У класики кумиру закортіло.
Що не почує, те й римує вмить.
То файне діло
перо зоїла,
а як мовчить, то і сімох навчить.
***
А нині неокласики – не дуже,
хоча і вишивають до кінця.
А коміки калюжі,
які мені байдужі,
не додають нічого до лиця.
***
А опоненти майже що у комі.
Немає душ, то і немає тіл.
Історії знайомі:
на стільчику – відомі,
але чого ви лізите на стіл?
***
А у барда є сонет юрбі,
та немає щирості у ліри.
Видно по губі,
що усе – собі
аж до ампутованої віри.
***
А в зоні пекла Йося маху дав.
Сімнадцятої миті не догнати.
А як бульварний денді вихваляв,
коли у бані ребра поламав,
але співав дияволу сонати.
***
А риба в океані ще не кит
і не карась у сіті попадає.
Усе, що має кіт,
з'їдає паразит,
а Україна тюльку наминає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814437
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.11.2018
Ще немає лихої години,
а між нами зима на межі
і одежа твоєї калини
укриває мої спориші.
Полиняли опалі узори,
сивий іній упав на траву.
Ти за мною виплакуєш горе,
я журою без тебе живу.
Утішає єдина надія –
ми далекі, але не чужі.
Жовте полум'я осені гріє
половинки одної душі.
Половіє іще материнка,
оживають в'юнкі чебреці
ікебаною чар у руці.
Не багаті — на щастя ужинки.
Замітає розлука стежинки,
висихає сльоза на щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2018
Ронить ніч невидимі узори
на поля, і луки, і гаї.
Я – не я, коли у ранню пору
не помічу пайзлики її.
Он-де пух перини на ялині,
у фаті – калина до вінця.
А чого вартує синій іній
на сувої хвої ялівця?
Все укрите білою габою,
тогою нічної пелени.
Небеса любуються собою,
падаючи млою на лани.
Час гуляти перекотиполю.
Посивілі квіти на межі
облетіли як пелюстки болю
на скляні прозорі вітражі.
Вітер дує на холодну воду
і не розуміє ще, чому
та війнула кригою йому.
Уміщають пайзлики городу
гай, і поле, і, до ночі горду,
сепією виткану, зиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814062
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2018
Зів'яли мрії. Отже восени
ще є надія маятись журою,
як це мені навіювали сни
далекою весняною порою.
Життя на перекаті мілини
змиває течія, а за водою
два наші неприв'язані човни
гойдає вир на лінії прибою.
Але на плаї іншої весни
мелодія далекої луни
покличе наші душі за собою...
А що літа? Гіркі як полини
не вернуться, не вернуться вони,
як і гора не зійдеться з горою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813392
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 11.11.2018
Мені іще іти й іти
із піднебесної додому,
але видумую світи,
які нікому невідомі.
Чистилище на цій землі
не гріє душу окаянну.
Іще не їду на ослі
і даленіючи, не тану.
В поезії – не чародій,
не апелюю як раніше, –
[i]ви чуєте, це я! Живий[/i]!
Є епітафії на вірші.
Везучий, майже як усі.
Не ангажований на нари,
я оживаю у росі
як лід, вода і легка пара.
Тюрма не плаче, – [i]марно жив..[/i].
Не маю зайвої догани...
Не вписуюсь у колектив?
А, може, це й не так погано.
Хай неприкаяні сичі
мені урочать щось на груші
та муза ойкає вночі:
[i]« рятуй іще тверезі душі!» [/i]
А я і п'яний не такий
як треба публіці незримій –
і, наче кропива, жалкий,
і відчайдушно нетерпимий.
Але не маю на меті
свічею бути у тумані
у третьому своєму стані,
коли в угоду суєті
не оминають саме ті:
мої – відомі – неосяжні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812400
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.11.2018
Все іще щастя шукаю
біля високого тину
за перелазом до раю.
Доля гірка, мов калина.
Поки солодшу не маю,
буде моя половина.
Гірко бурлаці одному.
Ночі без милої – чорні,
наче окалина в горні.
Файно було би додому
зіроньку нести знайому...
Парубок я ще моторний.
Не учащаю до Насті,
не докучаю Лоліті,
квіти дарую не Віті...
Чи не таким я удався
п’яним, як треба кобіті?
Чи не єдиним у світі?
Може у тому і щастя,
що не піймався у сіті
і на гачок не попався?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812270
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.11.2018
« [i]Вам может показаться,
что мы квакаем,
На самом деле
песню мы поем. » [/i]
С. Поляков
Істину читати неприємно.
Вірші опонента – моветон.
І колючі, і місцями, темні,
і не чути, – [i]ґраціо-пардон.[/i]
Видаються тільки буратіни.
Ну і що лишається мені?
Поки білиш виморені сіни,
все одно розмажуть по стіні.
Всіх читають, а моя халтура
не підходить геніям пера.
Хай живуть творці макулатури!
Слава меломанії! ...ура?
Аплодую. Самовисуванці
ухопили щастя за хвоста.
І казала Настя, – [i]як удасться,
ще піймаю у мішку кота. [/i]
О мої совкові й кацапнуті
із номенклатурного роя,
чим ви кращі від Гундяя й Путі,
вороги яких – такі як я?
Я покаюсь. Вип’ємо по чарці.
Буду з усіма – як на духу
ще й у полотняній вишиванці
і не буде рильце у пуху.
Я ж «у доску свій». Малюю рими
і дивлюсь крізь пальці на возню.
Ви – в епосі, я – на авеню,
та не заночую за дверима.
Люди із тверезими очима
не клюють на видану дурню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812266
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.11.2018
Видумує неологізми
моя колега по перу
і деякі її трюїзми
я на заміточку беру.
Вона існує паралельно.
Пересікається із тим,
кому – що риба, що пательня,
аби пускати в очі дим.
Дивуюся, які таланти,
яке насичене перо,
а видають мої атланти
не одиниці, а зеро.
Буває, незнайоме слово
у вірші Янусом стає,
а перевіяна полова
нічого серцю не дає.
І хай би інше, та не гірше,
ніж те, що я собі хотів,
коли читати не умів,
але і нині, як раніше,
люблю нові слова у вірші,
а не шаради, ради слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812131
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.11.2018
***
Великий успіх буде всує,
коли і слава омине,
і хтось не сіяне пожне.
Ніщо нікого не дратує
як те, що інший досягне.
***
Чого немає – те й криве
в молитві не захоче.
А наше плем’я бойове
не хоче жити як живе,
то хай живе як хоче.
***
Що найвище, маємо у Бога:
спільна вежа, і Його Дитя,
і за друга віддане життя....
Та немає меншого нічого,
ніж за ката зайве каяття.
***
Дуже легко чуже забирати
і не мати своє на горбі.
Не надійся, що будеш багатий,
як немає чого віддавати
на майбутнє бодай би собі.
***
Не біжи, не ходи.
Пересидіти маєш,
бо на всі поїзди
однією не сядеш.
***
Не треба бігати галоп
за репутацією, щоб
не був на все охочий.
І не кажи даремно, – [i]гоп![/i]
якщо не перескочив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811694
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.10.2018
[i]« ...завтра була війна»[/i]
На слуху
[b] [i]І[/i][/b]
Війна триває і нові герої
поповнюють почесний пантеон.
Але якою кров’ю і ціною
купуємо фанатику-ізгою
купе – паяца лаври – на Афон?
[b] [i]ІІІ[/i][/b]
Все, що лежить погано, анексує,
грабує, пожирає людоїд.
Як той шатун залякує сусід,
винюхує, розколює, шматує
і суне ніс, куди йому не слід.
І висуває нам свою фігуру
у партії, де очевидний мат
готує потаємна агентура
і у дебюті нас іще до туру
перемагає їхній кандидат.
[b] [i]ІІІ[/i][/b]
У партії реваншу – ейфорія,
а у народу знову летаргія
до вибуху у храмі християн...
Отці парафій оновили сан.
Але чекає бурого месію
іноязика армія мирян.
І видиться уже не за горою
комічний на плацу Наполеон
і черговий ура-хамелеон...
А нам би пережити параною,
аби[i] у рай[/i] дорогою тісною
іщез навіки їхній полігон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811641
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2018
Моя береза опустила віти.
І силует оголений зів'яв,
і наче знову маю сиротіти...
Весною соку захотіли діти,
а я їй рани не залікував.
Її напій – цілющі вітаміни
і вуйку, і тій самій дітворі...
Кому цікаво, що іще й донині
це кучері моєї чураївни
у юності моєї на зорі?
Зів'яле листя, ой, не опадає
і це мені нагадує весну,
а не її осінню сивину...
Яка не є, але її чекаю,
коли в раю березового гаю
дописую історію сумну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2018
Де що є, відомо, але дещо
обирати маємо не ми,
ну а нам би інше, аби легше
і подалі бути од суми.
Що би не видумували, щоби
мати те, що маємо одні,
а очолять націю нероби
першої десятки кацапні.
Як же бути? Знаємо! Аякже!
Ми їм показали кулаки!
Не поїде, поки не помаже...
Все, таки буває, все-таки
оберемо, то воно покаже,
де зимують раки із ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811347
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.10.2018
Замайоріло рясно, урочисто
і, неймовірне барвами до сліз,
у сепїї осіннього намиста
виблискує оздобою пречисте
сусальне листя кленів і беріз.
Яріє падуб охрою і хною
у стилі ретро-модної краси.
У видиві надії чарівної
вчуваються далекою луною
навіяні вітрами голоси.
Сади покірно оголяють крони
і тільки вишні ще горять щодня
у маєві багряної корони.
Не вистачає білої ворони
у чорній хмарі ґав і вороння.
І як усе це кинути навіки
і не дійти до крайньої межі,
де і не «любо, братці», і не гірко,
але не жаль останньої копійки
за ці неоціненні вітражі.
А перелітне, юне і пернате
несе свої печалі і жалі
до ирію і до кінця землі
та іноді північні емігранти
вертають осінь до моєї хати
у первісному болями селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811291
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2018
У Бога усі фаворити.
Але пам’ятаймо, панове, –
[i]єдина у цілому світі –
людина – уміє творити,[/i]
...а не споживати готове.
Аматора ліри і музи
у сіті заманюють сайти.
А далі – учіться, читайте.
Яка очевидна спокуса –
...уміння своє показати!
І що пропонує богема?
У герці за місце, за славу
витрушує з пилу – ...поему
і не заяложена тему
...із вадами мови і правил,
і першою зіркою сяє,
і має «недремлюче» око
...оте, що себе вихваляє,
і поки лукавий куняє,
дає неофіту уроки.
А як на лелеку дивились!
Та як не любити синицю?
І, наче, не Богу молились,
і нібито яблука снились,
але ...уродили кислиці.
Немає нікому догани,
але виглядає забавно,
коли, від поезії п’яне,
тебе обіймало недавно
...і сіль не жаліє на рани.
І яблуко розбрату ...явно
на яблуні раю не в’яне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811248
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.10.2018
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Але немає сил боронувати,
та й сіяти – минає ся пора.
Літа уже заманюють у вирій
подалі од солоної землі.
Але на чужині, які то гирі –
утрачені надії і жалі.
Не хочеться іще колядувати,
коли на бараболю врожаї.
Але протипоказано лежати.
Весною намічаються рої.
Лишається ще жати і косити
як не собі – бодай на коляду
і сьомою дорогою ходити
ще й падати, буває, находу,
обходячи то лихо, то біду.
На щедрий вечір буду молотити.
Якщо дозвілля заважає жити,
віддушину в поезії найду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2018
Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
але епітафію маю я,
яку по собі залишу́:
піїте породи інакшої,
не чую, хоча й до кінця
читаю, але не побачу я
порожньої сили слівця.
Немає у мене претензії
за види на прісний пейзаж,
але не ціную поезії
де діє лише епатаж.
Не вписуємося у рубрику
ні оди, ні музи, аби
забавити римою публіку
у ролі героя юрби.
Уміємо сіяти пазлики
на спомин особі своїй.
І поки немає надій,
зелені виписую тапочки
собі і поезії класики
у вирії гуру й месій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810065
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.10.2018
Щасливі миті житія
це і тоді, як поодинці
малечу гладять по голівці,
а ще, коли уся сім’я –
на потинькованій долівці
у сіні, покотом... і я.
Або коли у полі, в житі
понад осоння золоте
найпершою у цьому світі
неопалимою блакиттю
моя волошка зацвіте.
Або із нею на Купала...
Та пам’ятаю не її,
а «упованія» мої
коли уперше цілувала.
Немає болю і жалю.
Ми ще кружляємо у вальсі
і я почую тихе, – лю...
Розтягуються миті щастя
тоді, коли серця іскряться...
Я знаю, я її люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018
І
Надовго запізнилася Покрова,
та Україні додає снаги
у синагозі українська мова.
І нація до Томосу готова,
і пазурі ховають вороги.
ІІ
Хоч убивайте, а не розумію
апологетів Мокші. Це ж обман,
що нація розбійників – месія.
Воістину – немає росіян.
Парафія Гундяя – лиходії,
у владі окопалися злодії,
а недомірок – їхній отаман.
Де не посій, стирчать одні рогулі.
Історія суцільне болеро.
У Лондоні уже набили ґулі:
еркюлі убивають пуаро,
двоєголовий кров’янить перо...
А на вербі не уродили дулі!
Околиця... окраїна... – зеро...
Але які щасливі посполиті!
Украдені, замучені, убиті,
отруєні, ув’язнені...
Кати,
юродиві та олігархи ситі...
Оце і є моя-твоя «брати»?
А скільки їх іще біля корита!?
І риють, риють свині і кроти,
научені, як партію любити
і йти до заповітної мети.
Усю Європу атакують боти.
Америку узято на замок.
І набирають орбани висо́ти.
Усвоїли набиті ідіоти
фашистами написаний урок.
Адольфа копіює Анжеліна.
У Франції новий Наполеон.
Італія чекає Мусоліні.
.......................................
Але нема Мазепи в Україні
і на Петлюру поки не сезон.
Лякає урок, що іде Бандера
та волонтерів чоти і рої...
Усюди кігті й вуха [i]есесеру[/i].
Освоюють офшори глитаї,
аж поки не настане інша ера,
коли очолять націю свої.
ІІІ
У влади появилися заслуги,
приписані за звичаєм собі.
Ось-ось, – [i]пугу[/i] –почуємо із лугу.
Заворушились каїни і слуги
і Михаїл чекає на горбі.
Міхо і Надя, –[i] чао бумбардія[/i]...
На черзі і сєнцови, і клихи...
У мафії поїхали дахи,
а у народу жевріє надія –
маленька Юля... і велика мрія...
У ГеПеУ гібридна єйфорія.
Не вистачає операцій «И»
під «омофором» сильної руки.
Але не ясно ще, куди повіє...
І не покриє мантія Марії
накоєні злодіями гріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809618
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2018
[i] « Ідуть по Україні
солдати групи «Центр... »
Історія[/i]
Барбос планує нищити ущент
усе, що захищає Україну,
і Rusia вираховує момент,
аби сильніше вдарити у спину.
Удар активізує група «Схід».
І оживають у могилах мерші,
бо почерк наших нинішніх сусід
той самий, що веде у 41-ий.
Історія відома і сумна,
та невідомо ще, чия вина,
і хто за це отримає по шиї...
Перевіряє азимут Батиїв
«вєлікая родімая страна», –
[i]чи не дрімає о 4-ій Київ? [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2018
***
А на етері вирили терор.
У Юри є пропелер і мотор.
І літерою ар
усіяний буквар,
і спікера вартує прокурор.
***
А на мапі Києва війна
поміняла вулиць імена:
Сіті на Музейну,
Кудрі на Маккейна ,
та не задоволена «страна» .
***
А на війні уже нові устави.
І чує, і вітається народ:.
[i]Героям слава!
Україні – слава! [/i]
А на Росії:
[b][i]лапті упєрьод[/i]! [/b]
***
А у нас направо – це наліво,
і мільйони їдуть на Мальдіви.
Місія висока,
та яка морока
біля Бабмандепської затоки!
***
А на Московії кати
уже з Європою на ти.
Любов глибока –
і «потоки»,
і до війни нові мости.
***
А Європі два потоки мало.
океану – прісної води,
а мадяру – сала,
німцеві - капрала,
заходу – баталії орди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809391
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.10.2018
Погідно на душі і з тугою у серці
узгоджені часи і дні календаря.
На фініші літа, і павутина рветься,
і канули ключі за обрій, за моря.
Міняється сезон і запанує осінь
у бабиній фаті та у її красі
як це було колись і не минає й досі
росою на траві, журбою у росі.
Останнє прощавай і лебедина пісня
розтане як луна у далині чужій.
Зів’ялі пом’яки і сивий деревій
нагадують усім, що настає завізна
пора на врожаї і сумувати пізно
за тим, що одцвіло у пам’яті живій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2018
Осінньою зливою ронять думки на папері
зачаєні образи – обриси, абриси, тло
сумних і веселих подій у новому етері,
де істина сяє добром, нівелюючи зло.
Пора сповідатися, каятись і сподіватись,
що доля іще подарує на заході літ
удачу і щастя напоєм п’янкого причастя,
і успіхи творчі як не заборонений плід.
Живу як умію і рук не ховаю за спину.
У когось є інші чужі віртуальні світи,
а я залишаю напам’ять свою Україну –
реальні картини моєї душі і мети.
Видіння і мрії бувають не тільки весною,
але промайнули, але пролітають літа.
Остання надія – осіння пора золота.
Та й ця оминає. Зоря упаде за горою
і, може, береза іще засумує за мною...
І коси її заплітає моя самота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Чиєї ради не проси,
а на погості
іще почуєш голоси
у високості:
[i]
– Не забувай мене щодня
за те, що мушу
оберігати не знання,
а вічну душу!
– А я викошую світи
навколо неї,
і їх не поміняєш ти
на панацеї..
– Та пам’ятай, по цій землі
ідеш додому.
А що чекає у імлі
усім відомо!
– На небеса не уповай.
Немає сили,
яка охороняє рай,
а не могили...
– Не вір утопії і цій
лихій прояві,
з якою по стезі одній
іде лукавий!
— Нікому не поможе цей
що за імлою,
а я – вогонь його очей
та ще й з косою...
– Фальшиві арії її,
хоча і милі,
нечутні будуть у твоїй
тісній могилі![/i]
На цей дочасний діалог
немає часу,
та віра є, що знає Бог,
кому в уста месій обох
вкладає фрази:
–[i] Ти увійдеш у отчий дім,
де тихо й тепло...
– Коли її не буде в нім –
цариці пекла!!![/i]
..........................................
Рятують душі до кінця
якщо не ангели, то черті,
але у вічності Отця
немає демона і смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809041
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.10.2018
[i] « Няма того, што ранш було»[/i]
Пісняри
[i]Немає того, що раніше
було, [/i]минаючи поволі.
Та, не зважаючи на долю,
не поміняємо на інше
своє життя у цій юдолі.
Нема Олеко й Маріули,
як і немає Вероніки...
Тече вода у інші ріки.
А те, що сталось і минуло,
уже напоєне навіки.
І ні Ромео, ні Джульєтти
уже не буде. Їх чекає
майбутнє у обіймах Лети...
А інші дами і валети
із іншими шукають раю.
Усе, навіяне ночами
і перевіяне вітрами,
ще розтає за пеленою.
А те, що буде поміж нами,
не увінчається любов’ю.
[i]Удруге у ту саму воду
не увійдеш[/i]... її обняти.
Чого не має бути зроду,
на те ніде немає ради. .
У течії шукаю броду,
але на мілині – загати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2018
Тихо, немов у могилі.
Осінню ночі урочі.
Падають яблука стиглі.
Маряться лики жіночі.
Тихо за неї, за себе
оберігаю надію.
Може на сьомому небі
душу її обігрію?
Тихо! Інакше – ніколи...
І заблукають у полі
душі-перекотиполе –
вічні заручники долі.
Тихо... Далека дорога.
Може, у келії Бога
рідна душа обізветься.
Тихо. Немає нікого.
У подорожника цього
рана на лінії серця.
Та не почиє у Бозі,
поки обом по дорозі.
Тихо?
Чи серце не б’ється?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2018
У мене родичі не йєті,
та якось виживаю
і друзі наче не аскети,
то й не спішу до раю.
Живу. Очікую на Лету,
як серце затихає,
і нелетального сюжету
на щастя вистачає.
Не помічаю опонента,
коли надокучає,
або у арії поета
почую попугая.
Шаную образи живого,
але не ідола, а Бога
і воздаю по чину.
Себе нізащо не караю,
а як дійду уже до краю,
тоді і відпочину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808167
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.09.2018
І
Несемося у вир стихії та емоцій.
У хаосі подій минають ночі, дні.
У веремії цій ми як більмо на оці
байдужій і німій космічній далині.
ІІ
Духовне я і ми змагаються в етері
за право на життя у пам’яті людей.
Стирає імена нова майбутня ера
і невідомо хто туди іще дійде.
У дурні, як не є, пошиються поети.
У цій колоді-грі – радари суєти
і дами головні, і підкидні валети,
яким не досягти ідейної мети.
Уявою живе за пеленою часу
сугестія душі астральної рідні.
А що коли і там любителі Парнасу
тасуються як тут, на лаві запасній?
ІІІ
І невідомо що тече і проминає.
Палає ще зоря, і сонце догорає,
та віє ураган у Тихий океан,
і як поганий сон життя не відпускає,
і шириться війна од краю і до краю,
допоки лютий Вій полює на землян.
Творіння і Творець почили у нірвані.
На нескінченну мить у Всесвіті воскрес
Єдиний у Отця останній первозваний.
Уста Його тремтять мелодіями мес.
Але лукавий час іще лікує рани.
Не досягають вух сигнали із небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807876
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 26.09.2018
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
всіх потягне за собою
і покаже п’яти.
Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем
як із Голіафом.
І не віруй у Кирьоху,
бійся істукана.
Ми одні у цю епоху
били Чингісхана.
Все одно своєю смертю
ми [i]ще не помремо[/i].
Поки є у владі черті,
мало Віфлеєму.
Та не дай ся розіпнути
ні катам, ні брату
і не дай собі забути,
як палили хату.
Бий із криївки, із доту,
як бійці ОУНу.
Будь хоч тричі патріотом,
але будь розумний.
І не бігай у атаку
як на «колорада» .
А коли покаже с... у,
бий його по заду.
І прикладом, і багнетом,
а самбіста – піруетом,
можна й булавою.
А коли ти є поетом,
пожалій його дуплетом
і погладь ногою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807291
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 20.09.2018
І знову чути веремію степу,
і при дорозі битій – чаєнят,
у Дикім полі – гетьмана Мазепу,
а у Полтаві – дикий каганат.
Петрові завойовує осанну
та сама дика чота Палія.
Не повезло у смерті отаману,
рятує молодого короля.
Ой не лікує зілля приворотне,
коли веде любов на манівці.
Минає слава і немає Мотрі.
Одне руків’я шаблі у руці.
І чаєнята квилять ще й донині
за [i]іскрами[/i] у зрадженій родині
або за [i]кочубеями[/i] в селі.
Чому, коли є вихід із руїни,
в руці у Мотрі – доля України,
а за Іваном лиш одні жалі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807244
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2018
Ранками враження завше нові.
Глянь у причільне віконце.
Що є світліше роси у траві,
поки ще мружиться сонце?
Поки спиває цілющий нектар
і обціловує квіти,
доки його негасимий пожар
не засіяє в зеніті.
Заки не взяв ще у руки косу
гнаний, голодний і босий,
та не упали на віщу красу
кров’ю заюшені роси.
Тихо радій, що і ти ще живий,
маєш свою філіжанку,
віруєш – місяць зійде молодий...
Та не завішуй фіранку,
поки триває за обрієм бій
за неминучі світанки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807192
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2018
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
і знайомий змалечку лелека,
що приносить щастя на крилі.
Там йому не докучає спека,
як зимою десь у Сомалі.
Але як добитися нелегко
до тієї матері-землі.
Все збираюсь – осінню, зимою,
літом, перелітною весною...
А усе – і ніколи, й ніяк.
Птиці повертаються додому,
а мені у маєві ясному
світить за туманами маяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807072
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.09.2018
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
Уміє моська убивати,
та і її уже – на раз,
коли Moskau дає наказ...
У них немає варіанту:
тубільці хочуть провіанту,
а їм дають вогонь і газ.
І досі узурпують віру
ці канонічні вороги.
Та вистачає ще снаги,
аби пізнати аж допіру,
якого годували звіра
на їхніх капищах боги.
Дратує, – [i]Україні слава! [/i]–
підпільну націю мирян,
в якої є один бовван –
Московія. Яка держава!
Todei волає, –[i] Vova brave! [/i]
Вирує Тихий океан.
А що у нашій Україні?
Віщає Rusia-kisiliov :
[i]« ...бандєри резалі хахлов!?»[/i]
Але не помічають свині,
як їхні буро-біло-сині
усюди проливають кров.
У нас як завше – три дороги,
аби дивитися під ноги
і не обрати зайве ***
І хай todei Росії бреше,
куди воно... Хай ріпу чеше...
А ми своєю ідемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2018
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
радянщини утопія –
одне «російське диво».
А нині у окопі я
пильную нашу ниву,
а чорна акваторія –
то лінія розриву.
Під їхньою орудою
ніколи ми не будемо
ізгоями-братами.
В історії запишемо
і на віки залишимо
своїми ворогами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806785
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2018
І
Минає диво. Ще гудуть рої,
і обіймає ялівець ялину,
та вітер обціловує калину...
А я ніколи – кучері її...
Чи це майбутні спогади мої,
чи у минуле заглядаю-лину?
ІІ
Після війни жили ми на горі.
У школі, що учили, те і знали.
Росли не бур'янами. На Купала
калачики у кожному дворі
буяли, то й і ми не умирали.
У археологічному гуртку
нас майже долучали до науки,
коли вели розкопки на кутку,
находячи то голову людську,
то людоїдом з' їдені молюски.
Були ми як недомірки – одні,
а інші – із отих, які великі
і язикаті тим, що без'язикі...
І невідомо, за що кацапні
ми і тоді ще умивали пики.
Та то пусте. У пам'яті моїй
мале дівча учительки вдовиці,
яке не спокусив ніякий змій,
не скаламутив молодий напій
джерельної цілющої криниці.
ІІІ
Давно уже у рідному селі
обох немає. Нас похоронили.
Нікому ми не любі і не милі,
І, може, перелітні журавлі
лишають ще по грудочці землі
і на її, і на моїй могилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806781
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 16.09.2018
Вампірами насичена Земля.
Еліта світу закриває очі,
як гинуть в’язні совісті щоночі,
а крабу і недопалку Кремля
усе це – харакірі й тамагочі.
Політика всесвітньої брехні
тримає у заручниках богему.
Опозиційні клоуни – на дні,
а корупційні одіозні пні –
учасники російського гарему.
Вороже лобі і лукава тля
у свиті голубого короля –
еміри, мачо, цезарі, нерони...
Мойсеї, ної, лоти – у тюрмі,
і водять сіру масу у пітьмі
авантюристи п’ятої колони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806723
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.09.2018
***
А на Луб’янці у забої
видобувається війна.
Купує душі сатана,
а у двобої
наготою
торгує мафія одна.
***
А на Дону іще аврали
до невідомої пори...
Завоювали, перекопали,
переорали, усе украли,
ну і на пам’ять – одні копри.
***
А у пеклі немає простою.
Там у черзі – герої-ізгої.
Їх наймали кати –
іноземні брати,
от і є особисті покої.
***
А в Лугандоні є аж дві печалі
і їм обом відведено по залі.
Які були свої
ці диво-солов’ї,
аж поки їх обох не відспівали.
***
А на границі новороси
тікають на Росію босі.
І чути, - будь готов
свою пролити кров!
А поки-що
готові
їхні боси.
***
А що іще? «Дайош» сафарі
у пекло – кожному до пари.
Нехай приймає сарану
у цю «шірокую страну»
і «необ’ятні» кулуари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806722
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.09.2018
Не уповаю на путі слизькі,
але кому не снилася дівчи́на
і почуття до неї – ще такі,
які шанує юна половина?
Ну а коли такі уже близькі,
то як не намалюється картина,
аби до неї почуття п'янкі
не уявляли пісню лебедину?
Веду її у шати з лободи,
аби із нею і погомоніти,
і цілувати синьоокі квіти...
Хоч уві сні вертаюся туди,
де у любові із роси й води
іще беруться у капусті діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806614
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 14.09.2018
І
Чи не тому Богові молились
на Майдані, чи не поклонились,
соваючи в урну мідяки,
що якомусь бісу завдяки,
перші у Європі опинились
біло-синьо-красні русаки?
ІІ
Ефесбе Europe оточило
завдяки кадилу і серпу.
І чого хотіти ще клопу?
Загребуща мафія Кирила
обожає карлу Ліліпу.
А яка великоруська дума
думає, буває , у Кремлі,
де її окраїни малі!
А які онуки у Кучума!
А куди подівся хлопчик Лі?
Може, роздуває пожари́ще?
Може, Соловей на дубі свище,
що оглухли всі поводирі?
Може, перевести очі вище?
О! Які світила угорі!
А яке опудало медведа!
А яке безуміє душі!?
Ясно, що Росія попереду,
бо вона дає по ложці меду,
розоривши пасіки чужі.
ІІІ
Пасічники – ющі та азіри,
яники та інший зоосад...
І який не буде зорепад,
і якого не полюйте звіра,
а нікому ще немає віри –
бідне обирає шоколад.
І повірить, що усе «на шару»,
із надії видумає Харі,
винайде на куполі терор...
Ой « везе на кумполи» країні!
Погрузають у лихій гордині
цезарі і горе-прокурор.
Олігархи та онуки голі
і парафіяни ковбаси –
хатні юди та свої носи
ще чекають карлу на престолі
іншої – ординської Руси.
Де ж ти нині, Господи, єси?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2018
Перекладаю ранки дощові –
на есперанто, мовою сонету.
Бринить сльоза росою на траві,
навіює непрохані сюжети.
Мої близькі й далекі візаві
не добачають видива поета,
як ми ідемо, а на мураві
вкорочуються тіней силуети.
На схилі літа і в зеніті дня
усе життя – одні оксюморони.
І лебідь у калюжі – каченя,
і грішному – далеко до покути,
якщо і тропи, і церковні дзвони
однаково і чути, і не чути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806251
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 11.09.2018
Міняють люди землю і себе,
її оази і своє обличчя,
аж хочеться у небо голубе
або у золоте середньовіччя.
Усе ще вищий меншого скубе
та ближньому, чого немає, зичить,
а те що є, усяк собі гребе,
лишаючи пустелю і паліччя.
Періодично струшує земля
воєнну епідемію Кремля
та ізолює цей тоталізатор.
Палає Україна нічия
і котиться цивілізація
у первісний Адамів інкубатор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806136
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.09.2018
Напиши мені ще пару слів,
уяви, що я тобі цікавий
як далекий солов’їний 🎶,
і почуєш голос нелукавий,
і пізнаєш чарівний мотив
іншої пори, її октави...
І дорога наша поміж нив
заблукає у шовкові трави.
Та і я не той, і ти не та,
і не ті надії, поки осінь
на отави наші ронить роси.
Вибачай, що у твої літа
не тобі і не мої уста,
а нежданий поцілує коси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2018
Надія є. І це немало,
коли ще є вітрила.
Недоленька причарувала,
та не приворожила.
У неї запасні причали
і є попутні крила.
Її йому подарували
і душу відпустили.
І ось вони на перехресті –
заручники тієї честі,
що іноді, як путо
перепиняє на порозі. ..
З недолею – не по дорозі,
а долею забуті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805892
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 08.09.2018
Забуваю недавнє минуле,
а про тебе тихенько мовчу,
аби люди хороші не чули
ані радості, ані плачу.
Що не є і не буде між нами –
осипається часу сувій.
А без тебе бодай вечорами
оживаю в полоні надій.
На ікону небес помолюся,
а у хаті, буває таки,
сповідаюся, що доторкнувся
мимохіть до твоєї руки.
Безтілесну тебе обнімаю
і не каюся. Богу хвала,
що не треба ніякого раю,
аби ти біля мене була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018
У засіки збирають до зернини
надії наші руцями селян.
Тече руно. А дощ із полонини
вже орошає вруна і поля.
Із піднебесся пісня журавлина
гойдає у колисці немовля.
Йому дається істина єдина –
журитися не пізно опісля.
У вирій відлітає тепле літо.
І сонечко не може обігріти
за обріями синій небокрай.
Але радіє арій і ратай.
Йому, найголовнішому у світі,
дарує осінь щедрий урожай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805489
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.09.2018
У небі мріє перша павутина.
Луною лине гомін у поля.
Стихає вітер. Може, відпочину,
коли зайде за обрії земля.
І я душею у майбутнє лину.
Вітрило долі видиме здаля,
мов кетяги червоної калини
і чорна переорана рілля.
Само собою, літо проминає
і осінь самозваною гряде.
Але не проминає де-не-де
ілюзія дарованого раю.
Тому одвіку спокою немає
ніколи, і нікому, і ніде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805487
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.09.2018
Повертаю у сни кольорові,
неосяжні у білому світі,
де уява малює готові
як на парті дитячі графіті.
Де ти? Почуй, пригадай
наші найперші літа.
Кожну сторінку гортай,
не оніміють уста.
І тоді наше біле і чорне
постає кольоровим курсивом.
Пригадається все неповторне
і забути його неможливо.
Через далі і милі розлуки,
поза гавані, площі, причали
ще почуємо душ перегуки,
що ніколи іще не звучали.
Як оцінка за усні уроки
наша доля іще усміхнеться,
і зійдуться усі одинокі
паралелі на лінії серця.
Де ти? Почуй, пригадай
наші далекі літа.
Першу сторінку гортай.
Не затамовуй уста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805316
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.09.2018
***
[i]Иншої[/i] не маємо роботи.
[i]Ирій[/i] залишають журавлі.
Чую за [i]индиками[/i] жалі,
[i]иклами[/i] лякають бегемоти,
[i]чоколаду[/i] мало у болоті,
і нема [i]етеру ув[/i] селі.
***
Розумаки! І куди вже далі!?
У Содомі панікує Лот.
З точки зору етики й моралі,
поки осягаємо скрижалі,
ми є найлютіші із істот.
***
Не умію як умів донині
оцінити жаб і журавлів.
Жаль, немає, як зоїл хотів,
у «Червоній книзі» України
як і у граматиці – «жабів» .
***
Кусають оси і собаки.
Лікує вкушене краса.
Жаліє скошене коса.
А як боїшся залізяки,
не зазирай у небеса.
***
Не чекай свободи – ані завтра,
ані у майбутньому, щодня,
поки смолоскип нічної варти
задуває, нації не варта,
українофобська комашня.
***
Є іще надійна мімікрія.
У підпіллі, а не у бою
оживає віра і надія...
А вівсяна «зоотерапія»
Юґи й К° угледіла змію.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805213
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 01.09.2018
Підійшла Японія до краю.
Закуріли їхні острови.
Все, що Будда нації бажає,
в руцях православної Москви.
Від Кремля до самого Китаю
все гниє з одної голови.
Явно клепки їй не вистачає,
а на пласі – піки й булави.
Рашею керують поторочі.
Кожному і кожній – по керму.
По кормі парафія не хоче.
Їй – місток у пекло – у Криму...
Самураю мало тамагочі,
харакірі хочеться йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805071
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.08.2018
Ой, радянські православні,
вам лише відомо,
що є зле, а що погане
і яка кому догана
у своєму домі.
А мені казали гуру
(і м’які, і терті), –
не міняй свою натуру
на овечу, вовчу шкуру
і не будь упертий.
Ні закону не порушуй,
ані заповіту,
не бери гріха на душу,
оминай брудну калюжу,
не одурюй світу.
Не шукай собі пригоди
на вино і гроші.
І не думай при нагоді,
що еліта у народі.
Де вони, хороші?
Залишай усім на спомин
усмішку привітну,
не клени, не бий поклони,
не облизуй ні ікони,
ні чужу кобіту.
Май усе, що є найкраще:
і сім’ю, і хату,
і немало, й не багато...
А якщо тебе нізащо
заперечує ледащо,
є куди тікати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805034
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.08.2018
Все ще незалежні од «Свободи»,
суверенні волею небес,
марять «Батьківщиною» народи,
поки Дух держави не воскрес.
Бачили уже, що купували
і за що купилися самі,
п’ятий рік чергової навали
і трьохсотий буде у ярмі.
Та ніяк не дійдемо до тями,
що усе ще бідні, бо дурні...
Може, поміняємо місцями
кольори державні на хатні?
Раді, що пшеницею і морем
обіймає і біду, і горе
наша ойкумена. Все одно
ще не помічає сонця й неба
хлібороб, якому, ой, не треба
опускатись вірою на дно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804254
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2018
[i] « Двое в комнате
я и Ленин
фотографией
на белой стене» [/i]
В. Маяковский
На духу. Не солгу ни слова.
Угораздило как-то во сне:
двое в комнате – я и Вова
фотографией на стене.
– [i] Ты... чего? –[/i]
изрекает Вова.
Ну а я ему так зажужжал:
– [i] Очень видеть хочу Сенцова,
анексирую наш Ямал.
Е-э-э..., –[/i]
виляет красноречивый, –
[i] я бы... это... усех вас бандер..[/i] .
(пропущу матюки курсивом)
.[i] ..запроторю... у... есесер.[/i]
Завопили «звезды» параши:
– [i] Не хохлы на Ямале, а Крым!
Исторически ваше – наше
никому мы не отдадим. [/i]
А за ними ублюдков свора
вопияют:
– [i] Ату их ату! [/i]
Просыпаюсь в холодном поту.
За стеной излагает Вова:
[i]– Наши...
Альпы...
прошел...
Суворов!
Жди...
Европа... ,
на вы...
иду. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804151
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 23.08.2018
Устами правди є сьогодні діти.
Радіє і лякається народ.
Піариться під прапором еліта –
найдовший і найбільший патріот.
Радіємо, що є кудою бігти,
і боїмось – далеко до мети.
Поділені уже на мапі світу,
самі, і далі нікуди іти.
У скоєному каються гаранти.
Стираємо з очей скупу сльозу.
Америка-Європа – секунданти.
А ми йдемо як завше на грозу.
Ми щедрі. Роздаємо наші душі,
купаємося у одній калюжі,
де тоне під ордою малорос.
І під най-най-якими прапорами,
коли свої погейкують над нами,
волаємо, – [i]рятуйте, пробі, SOS! [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804150
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.08.2018
***
Що у вині, то те і в голові.
Та істина гіркою не буває.
Коли розкусиш свого візаві,
то ти вже й ворог.
Та зникає морок
і стане ясно – істини немає.
***
Корупціонери – не поети.
Всі вони, маленькі і високі,
опинившись десь у кабінеті,
люблять владу, гроші і солодке.
***
Брехня і правда – це одне й те саме
моєму его і немає тями,
що егоїсту застує своє.
Лукаві люди граються словами,
та істина їм спати не дає.
***
За істину воюють на війні.
Вбивають форте, умирають п’яно.
Та хай би краще урки та буяни
цю істину шукали у вині.
Та п’яному, навіщо це мені?
***
Ні закону не порушуй,
ані заповіту,
не бери гріха на душу,
оминай брудну калюжу,
не одурюй світу.
***
Усе ще намагається совок
поставити й поета у куток,
аби контролювати кондуїти.
І випирає із душі піїта
стереотип сіяючих «зірок»
нагої самозваної еліти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804015
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.08.2018
Позичимо сюжети у Шекспіра.
Якщо є пара, буде і дует.
У ролі короля, Ромео, Ліра
не маємо відбою у Джульєтт.
Аби лишень перо, а не рапіра,
якась медаль на фоні еполет,
тоді Амур і вибере кумира –
на щастя чи на горе амулет.
І являться улюблені герої.
Кохання запалає у двобої
об’єднаної арії сердець.
Тоді й сонети будуть як вінець
усього, що увінчане любов’ю –
негаданий і радісний кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803648
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 19.08.2018
[i]І[/i]
Веслує літо в заводі ріки,
де поїть таїна латаття біле,
і дотики, «нечаяні», руки,
і наше все, що не переболіло.
Стоять човни – прив’язані таки
до нашої верби, що не зотліла.
А біля неї, чи не ті пеньки,
якими ти у юності вертіла?
І я, мов пень дубовий до верби,
надію маю, гей би та якби
на старості хоча би прихилитись.
Та, що то є – просити на своє?
Коли минає наше житіє,
лишається на ідола молитись.
[i]ІІ[/i]
Сідає літо у свої човни,
відчалює, тай осінь доганяє.
І падає луною за лани
провісниця нового урожаю.
Грозою упилися баштани.
Лютує небо – блискавки метає.
Доспіли гарбузи та кавуни
і є чим поділитися навза́єм.
Ачей і ти ще нібито жива?
І ще нівроку, хоч уже вдова
і маєш те, чого душа бажає.
І повні закрома, і гаманці...
Та, може, аж у самому кінці
хто як не я тебе іще згадає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803597
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.08.2018
У мене є один секрет на двох,
та я його нікому не розкажу,
інакше буде, – ах! А то і, – ох!
Хоча і не замурзався у сажу.
Є і сюжет один із багатьох,
якими я нікого не принаджу,
хоча один стараюсь за сімох
і не зважаю на удачу вражу.
Я не боюся теплих, ніжних слів,
ще не забутих щедрою душею,
аби не розлучатися з тією,
якою ще у мріях дорожив...
І це єдине із таємних див
за обріями, плаями, межею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803497
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.08.2018
[i] « Якщо десь запалюють зорі,
мабуть, це комусь потрібно... »[/i]
В. Маяковський
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.
Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...
[i]« Гори, гори, моя вечірня зоре!»[/i]
Та що із того, що завізно там,
де запрягають лебедя і щуку?
Але і раку буде за науку,
що словом відкривається сезам.
До істини ключі даються нам,
але закрита чарівна шкатулка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803279
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.08.2018
Відмірює нам доля небагато,
та найсумніше у юдолі цій,
що мало віри у можливе свято
по доброті і щирості людській.
Червиве опадає. Та раніше –
із ким п’ємо, буває, на коня?
Лікують окаянного не вірші,
і не солодка, навзаєм, брехня.
Ідейні поні рвуться до олімпу,
хоча й у люди ще не пізно йти,
якщо не заважає сяйво німбу.
Чого вартує дурня обійти?
І наче є коли і як, та ніби
не меншає цієї суєти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803160
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 15.08.2018
Які багаті ниви і гаї
весною, літом, осінню, зимою...
Які ми не косили врожаї,
коли не повінчалися з тобою!
У тебе – осінь, а літа мої
лишаються за нашою рікою.
Між нами сиве плесо течії,
коли ми не побралися весною.
А час летить і каже, – селяві!
Немає щастя ані на Неві,
ні у Дніпрі. Одні жалі та біди.
Іде війна за наше і чуже.
То, може, розписатися уже,
що ми не пара, а чужі сусіди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803032
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 14.08.2018
Уже нелегко й поле перейти
і вижити одному – ой, нелегко.
Оглянешся на спалені мости,
усе одно до обрію далеко.
А мусиш не летіти, а іти,
долаючи і холоди, і спеку
у цій хиткій юдолі суєти,
очікуючи долю як лелеку.
І рахувати ночі до весни,
пірнаючи у марева і сни.
Ні мрії, ні надії за душею...
А попереду осінь і зима,
і десь вона чекає ще, сама,
що ми не розминемося із нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803029
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 14.08.2018
Минає літо. Може восени
побачусь на прощання із тобою,
як це мені навіювали сни
далекою весняною порою?
Повиростали доці і сини,
ідуть онуки битою, прямою,
А наші неприв'язані човни
усе ще майоріють за водою.
Але на плаї іншої весни
мелодія далекої луни
покличе наші душі за собою...
А що літа? Гіркі як полини
не вернуться, не вернуться вони,
як і гора не зійдеться з горою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802926
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 13.08.2018
У мене є єдина і одна.
А хто не розуміє цю різницю,
нехай згадає, де його весна
і як весною осінь молодиться.
І поки літо, є лише вона
чужою полонянкою столиці.
І хай не роз’єднає нас війна,
а я не об’єднаю ваші лиця.
Усе іде, усе кудись тече.
Минуле розливається рікою.
Вона уже не кличе за собою.
А ти моє надійніше плече,
аж поки і тобі не допече,
що не були ми нерозлийводою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802859
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 12.08.2018
Щемлять серця і душі ще болять
за втраченими юними літами.
Екзамени усі здали на п’ять.
Осінні теж уже не за горами.
Ріка несе віночки із латать
у синю лету за семи морями.
На караулі ангели стоять.
Завізно у Харона із човнами.
Така свобода вибору тепер,
що і старий як юний піонер
готовий і нікому не потрібний.
І за плечами кожного сума,
аби не говорили задарма,
що ти дурний лише тому, що бідний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802850
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 12.08.2018
Немає друга істинного, свого,
душа якого – на семи вітрах,
і наче, навертаєшся до Бога,
коли твій успіх у його очах.
Таою є і суджена, і мила,
з якою лиш тобі і повезло.
І, може, лиш одна і підкорила,
що іншої такої не було.
У небі явно ті ще бюрократи!
Але своїх уміють парувати
і в юні, і у зрілі вже літа...
Якщо сама помітила поета,
який тобі присвячує сонети,
то ти одна-єдина – саме та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802763
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 11.08.2018
Біжить весела колія
по битій польовій дорозі.
Ніде нікого. Небо, я
і тато з віжками на возі.
Риплять колеса. І шлею
натягують гривасті коні...
А я собі тихенько сплю
у сіні на своїй долоні.
Усе, що є – моя земля.
Як на долоні наді мною
гаї, і луки, і поля –
коловорот осі земної.
Жують вудила жеребці,
а я пильную синє небо,
де тануть білі баранці,
живі увагою до себе.
І просинаюсь. Я один
у тихій одинокій хаті.
Немає ні коней, ні тата,
а сон розвіявся як дим.
І знову коней запрягаю...
Хай спочивають козаки,
а я – до синього Дунаю,
на плеса їхньої ріки.
Аж ось вони – сини Арея!
І... як у бескид загули...
Чвалають у ярмі воли
по сіно з ясел у Морфея.
І кавалькадою – у дім.
Мої алюзії – не всує.
За вікнами ударив грім,
ось-ось... і дощ уже танцює.
Дитячі видива летять
як той Ревучий за пороги.
Немає кращого нічого,
як просинатися... у п’ять.
Але й літа – як та дорога:
аз, буки, веді, іже, ...ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801922
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.08.2018
На ноті ре фальцет Аля-Висоцький
зривається і фальш-акорд бере.
Та то нічого... все нове – старе.
По вертикалі – у найвищій точці
закушуються віскарі по-флотськи,
і п’ється ель, і горло не дере.
Змагаються і зозулясті, й півні:
«Давайтє нашу»! А слова – чужі.
Ми стоїмо по два боки межі.
Стаємо п’яні – рівні, але різні
і дуже своєрідні, та не рідні
моїй незазомбованій душі.
І наче марять горами скитальці,
які самі не лазили ніде,
хіба що у готелі на біде.
І як із ними випити по чарці?
І як у очі глянути москальці,
що при лампадці на Гундяя жде?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801894
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.08.2018
Жерці ефіру – наші візаві
новинами дивують нас немало,
що ксенофіли іншої крові
не дуже люблять українське сало.
Часи лукаві і суди – такі ж.
Фігури рокірують прокурори.
Що посолили лярви, те і їж
і не гризи ворини у обори.
І що казати? Адже не боги
печуть горнята за великі гроші?
Оддайте гоям газові борги,
якщо євреї й москалі хороші.
Чого переживати, що жиди
це ті лише, що іноді – кацапи.
Ми їх не обираємо сюди
і не стирали з контурної мапи.
І ви, і ми і їли, і пили,
і формували віче оборони,
не кроїли свої й чужі кордони.
Кугути двоголові – не орли.
і добре, що кацапи не хохли,
а тягнибоки – це ще не гордони,.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801794
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2018
Впоєні росою
впали спориші
радуга дугою
стала на межі
неба ііз полями
і туману дим
тане над ярами
сяєвом ясним
піють півні треті
у густій траві
пропадають черті
мавки лісові
задзвеніли коси
стигла ярина
сипле у покоси
золото руна
падає луною
гамір за тини
хмари пеленою
одягли лани
не марніє листя
пишної краси
наготу намиста
нап’яли ліси
прихиляє небо
місяць угорі
я іду до тебе
буду до зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801740
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.08.2018
Малює вітер небо, білі тучі,
а серед ночі – місяць угорі,
мою журу і радощі кипучі
до вранішньої Божої зорі.
Та не сягає істина до Лети.
Нема на те ідеї і снаги.
Безсмертя творять іноді боги,
а вічне – ще не чувані поети.
А я усе ніякий і такий,
що й од Фортуни накиваю п'яти,
та і її не буду доганяти
як іноді попутає лихий.
Немає віри. Що із цим робити,
мовчить і не підказує життя.
На покуті німі дереворити
уже не вимагають каяття,
яке переросло само собою
молитвою до сонця і небес,
де по-новому білий світ воскрес
веселкою над синьою рікою,
а на каймі блакитного сувою
гаптує жовте колесо Велес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801471
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.07.2018
***
Як жаль буває іноді красунь,
коли уже і їх пора остання
навіє не одне розчарування
і нагадає, що і ти – як лунь.
***
Журою серце огортає,
душа відшукує шляхи,
якими хочеться до раю,
але спокутувати має
і наші, і свої гріхи.
***
Всі ідемо за обрії, за межі.
І наче ще не охолола кров.
Але не це бунтує і бентежить,
а те, що у собі не поборов.
***
Салютуємо, рапортуємо
і тікає на мить пітьма.
Та не бачимо, і не чуємо,
що радіти чому, нема.
***
Іде біда, як водиться, зі сходу,
а нам і досі горе – не біда,
що кінчиться терпіння у народу
і потече кровицею вода.
***
Усе тече, а проминає
лиш те, що нам не дотекло,
І жаль єдиного буває,
якого наче й не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801405
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 31.07.2018
У нашій долі як у тому полі –
усе, що є, плекає кожен сам,
і край дороги битої тополі
із далини ще кланяються нам.
З усіх усюд вертаємо додому,
хоча уже ніхто не впізнає.
І лиш єдина стежечка знайома
нагадує далеке житіє.
Чи не отам рибалили за лугом?
А ось де у чергове вороття
востаннє попрощалися із другом,
не знаючи, що то – на все життя.
А тут черпали сили із криниці,
остуджуючи губи і чоло.
І від цієї чистої водиці
смачнішої ніколи не було.
А біля школи синьої, старої
у зелені ялинок щовесни
чекає й досі охоронець-воїн
минулої забутої війни.
А поза муром, яром, косогором
замучені колись голодомором,
лежать уже й не відаємо хто...
А он сидить, убитий свіжим горем
дідусь, який похоронив учора
онука, що вернувся із АТО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801036
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2018
Не орками населена тюрма,
але і це не додає їй честі.
Душа істоти кожної – пітьма,
але немає чорної до смерті.
За ґратами, за стінами її,
на волі - заарканених не менше.
І судять їх і «наші», і свої,
яким кусати іншого не вперше.
Холоднокровно мацає змія
слабкі місця, аби вп’ястись у груди.
Чи це не ти, коли страждаю я,
і це не помічають добрі люди?
А що удієш, коли це юрма,
яку окупували зайди-обри.
Немає орків, але є ще кобри!
І я їх помічаю не дарма.
У мене криміналу ще нема,
але на те і є ще люди добрі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801000
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 27.07.2018
Невесело безжурному мені
дивитися на бісову роботу,
що люди в основному-то смішні,
такі смішні, аж плакати охота.
То забавляють Марса на війні,
то як орфеї ударяють струни,
то забувають звуки чарівні
і лаються як ідоли Перуна.
Але у цьому світі все не так.
І з букви ем заслужений чудак
натягує на деко арфи нерви.
І падають із неба деркачі,
і уночі вичитують сичі
науку осовілої Мінерви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800761
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 26.07.2018
Усе, що міг, я переніс
на власну дачу, як годиться:
казковий хід у Чорний ліс,
ярки, березину, криницю,
дитячу пасіку і пліт,
барвінок, проліски, калину...
Я хочу залишити слід,
але не до чужого тину.
Бо ми живемо не одні
на цілині оцього раю,
де не люблю я кацапні,
яка до мене заглядає.
Тому що фурія сюди
іде, аби крові попити,
тому що, нібито, брати,
яким ти маєш угодити.
Удавиться, але ковтне
усе, що де лежить погано.
Воно із юдою одне,
а ми у них – філістимляни.
Бо і з-під носа загребе
усе, що бачить хиже око.
І почуваю я себе
на велелюдді одиноко.
Бо їхні зорі – у Кремлі,
бо це уже не те, що люди,
а завойовники-приблуди,
чужинці на моїй землі.
І поки будуть москалі,
то миру у людей не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800430
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2018
[i]І[/i]
Хто очолює війну,
знаємо. Ємєля!
Я узяв цю новину
у Полішинеля.
Є й домашні вороги –
обрана «еліта»,
що намотує борги
на майбутнє дітям.
І не треба новини.
Іншими словами –
сучі діти сатани
ще керують нами.
[i]ІІ[/i]
Хто у кого на цепу?
Хто кого боїться?
Трампільєри? Йєті? Пу?
Орки? Українці?
П'ятий рік, – альо, Вован!
Де та наша «хунта»?
Ой, немає у киян
свого ліліпута.
Може, Кий, Хорив і Щек
не читали преси?
Може їх чекають ще
коміки Одеси?
Та куди іще іти
як немає часу
зрозуміти, що кати –
вороги Донбасу.
Ми іде́мо-ідемо́...
Хто ж бо на заваді?
Де воно – оте гальмо?
Може, угадаємо?
У Верховній Раді?
[i]ІІІ[/i]
А воно ж бо – візаві:
«патріотів» клони,
наші друзі по крові,
адвокати бойові
п'ятої колони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800298
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2018
Не цікаво у цьому кіно,
де весну переписує літо
і немає мені все одно
ні привіту, ні дружнього звіту.
Не співає охляла душа,
переповнена вщерть самотою.
Орошає сльоза... Ороша?:)
Усміхнуло. Лишаюсь собою!
Ще не вечір... не осінь... Зима
не лютує , не сіє, не віє
і лишає невтішну надію,
що і ти усміхнешся сама.
Та минає німе кінема...
Ні Рахілі немає... Ні Лії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2018