| Сторінки (20/1972): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« Все марнота
і суєта суєт...»[/i]
Еклізіаст
Живу чи доживаю – все одно
буває давнє оживе наразі
і як у спіритичному сеансі
переглядаю з друзями кіно.
Така була напевне їхня карма,
коли ще готувались у політ,
а нині вже ніяка телеграма
не викликає їх на білий світ.
Нема квартету. А було – до пари...
Та випала усім далека путь
і дрова одинокої гітари
уже ніколи їм не загудуть.
Останнього іще чекає щастя
розвіятися як у небі дим,
аби не сумувати хоч за тим,
чого немає у Еклізіаста.
Багато опечалених думок
ще навіває пожовтіле фото
із юності... останній наш урок,
а далі доля запитає, – хто ти?
Були надії і була мета –
пізнати до кінця усі дороги...
пізнали біля Отчого порогу, –
усе на цьому світі – суєта.
Ідуть і бідні, і багатії
до фінішу... ніщо не допоможе.
Посіви є. Чи будуть врожаї,
не відає і провидіння Боже.
Та марні думи і діла мої,
які ніхто продовжити не може.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
[i]« Всім хочеться
у вушко голки...»[/i]
Верблюд
***
Немає ані тактики, ні цілі,
ні якоря, ні палуби, ні кіля...
у морі лиха ми, таки, одні...
рабів галери позмивали хвилі,
а до Європи милі... милі... милі...
надійно сидимо на мілині.
***
Котячий рік – це не про нашу віру,
якою б не здавалася вона.
А поки-що зарядимо мортиру –
у гавань миру рухає війна,
аби зайняти хату і квартиру.
***
У юди викрали п'ятак.
Немає тридцять три проценти.
Давай... топити опонента!
Але насправді все не так
як у дурній балді клієнта.
***
Стратегію будує сатана...
реалізує плани Барбароса
дворняжка боса,
пітерська шпана,
яка на всіх наїхала
барбосом.
***
Історія фіксує як рекорд
досягнення небачених висот –
лукаві наші і лихі сусіди
формують... злуку і в часи кориди
об'єднують до опору народ.
***
А пандемія не складає ласти
і торпедує ХХІ-й вік...
аби на себе руки не накласти,
планета позбавляється баласту –
сиріт, пенсіонерів і калік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
[i]« Щось із пам’яттю людей стало,
все, що з ними не було – всує..»[/i]
Перифраз
І
Мало що лишає у людей
по собі неопалиму пам’ять
і тому напевне де-не-де
та деінде ще її поганять
носії вмираючих ідей.
ІІ
Мало на Московії наїдку...
їй усе готове подавай –
і меди, і білий коровай,
і чужу наложницю-сусідку.
А на сцену – козачків її,
із якими укладе угоду,
і тоді у неї холуї
фігурують слугами народу.
Так ото й чіпляються до нас
воші у кожусі і холопи,
щоб і ми у цей кипучий час
плавали як мухи у окропі.
Ну, аякже... ми народ один –
вівці і душителі свободи,
де у кожній ніші *** син
тиражує бісову породу.
В кондуїт записані усі –
яничари, клоуни, манкурти...
та ніякій челяді не бути
і не бути гетьманом слузі!
Козаки не коряться ясі!
Україна пам'ятає Крути!
ІІІ
Україна пам'ятає Крути...
а за сотні років божевіль
теж «ніщо... й ніхто ще не забутий»,
і Мазепа, і Богун і Хміль...
і напевне, що козак Василь
ще «пропавшу грамоту» шукає...
Угорі освоїлася міль,
а для біса не існує краю,
де його імперії немає.
Забувають тільки москалі,
як світили голими задами,
биті кримчаками й козаками.
Про́клята орда на цій землі
за її історію в імлі,
писану огидними ділами...
..............................................
поміж серіалами й піснями
дивимося з літа до весни
в очі провокатора війни...
все, що популярне у народі
лізе як на голову штани,
бо координуються на сході
дії криво різької шпани...
............................................
Ой, які ми, куме, нині в моді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
____Інклюзія пам’яті
« Тіні щезають опівдні...»
Явище
Мені, буває, заважає спати
якась нечиста сила...
то ядерні на таці крокодили,
то у мундирі дуло із гармати –
епоха миру і її етапи:
комуни і ґулаґи,
тюряги і кацапи,
розбійницькі ватаги,
ешелони,
набиті трупами товарняки-вагони,
погони ката, загребущі лапи...
О, пам'яте! А що, як сни «у руку»?
А що, як знову ті пекельні муки?
А ми ще не загоїли стигмати –
у цьому світі перші і останні
розкидані по світу могікани,
приречені до смерті виживати.
« Сон розуму породжує...» геєну.
Чудовиська імперії живі
і досі ще гадають на крові
як поділити мапу повоєнну.
Вони і досі сяють у зеніті
дурної слави, діють сили темні,
дияволові радники таємні
і їхні тіні... в пеклі б їм горіти...
....................................................
Стирають пам'ять окупанти світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
[i]« Замітає зима, замітає
все, що вчора лиш було...»[/i]
Бентега
Течія, що оминає броди,
понесе і нас у тихі води,
де усіх очікує Харон
і цікавий, дуже довгий сон...
і не буде іншої нагоди
дочекатись тої нагороди
за роки життя у боротьбі
із собою... тоне у журбі
човен долі і стає ясніше,
що ніхто не допоможе більше
у кінці як ми самі собі...
маємо на сльози по заслузі,
і гіркаве щастя, і нектар,
і неоцінимий Божий дар –
не лукаві і сердечні друзі.
Невідомо, що там, на межі...
за межею лиш вітри у полі
буйні і нікому не чужі
як зимою айстри і тополі –
наші із дитинства міражі.
Але – як воно, отій душі,
що із тіла вирветься на волю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
[i]« На безриб'ї і рак риба...»[/i]
Прислів'я
Союз не клеїться по швах,
усім нема куди тікати.
В електорату їде дах, –
кого й навіщо обирати?
Яка юрба – такі й вожді...
а де узяти їх, видющих,
коли й поети, по нужді,
гадають на кофейній гущі?
На Рашії дурних нема...
якщо не орки, то дебіли,
а тих, що волі захотіли,
уже очікує тюрма.
І в Україні небагато
лишається таких людей,
що і один десятка вартий,
бо їх, таки, нема ніде.
У гущі цілого народу
як на біду, одне зело...
і одне одному на зло
усе ще каламутять воду:
по духу – люті антиподи,
по суті – те, що і було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
[i]« На кожне рило
є колючий дріт...»[/i]
Примовка
Каюся і сповідаюсь,
що накопичую гріх
і не пиляю усіх,
поки за небо тримаюсь,
поки у мізках пітьма
і у совка, і в чинуші,
дряпаю вірші... і душі,
ну, і серця зокрема...
може, й журитися мушу,
тільки-що часу нема,
тай розчиняюсь у часі
болями, мріями, сном...
перевіряю наразі
заіржавілий псалом,
писаний злим язиком,
і реставрую на блясі
слово моє... наждаком,
щоб і воно говорило,
як то ідеться мені,
поки засилюю рило
кожній нахабній свині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
[i]« Країна сонця –
це не утопія...»[/i]
Кампанелла
Віримо із юності у неї –
нації, що із роси й води,
матері онуків Прометея,
берегині роду від орди.
Напинає паруси... і крила...
і – лети ж бо! Чайкою лети!
Азимути вказує Ярило
у далекі гавані-порти.
Усім далека і близька
на хвилі світового злету
стає зорею маяка
terra incognita планети.
Майорить земля обітована
ореолом волі в далині,
невідома світу і незнана,
поки гартувалась у вогні.
Каїном рокована до смерті,
стала на передньому краю...
Україно – мати милосердя,
узаконюй місію свою!
Усім далека і близька
на хвилі світового злету
стає зорею маяка
terra incognita планети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022
[i]« Біжи, дівча, біжи...»[/i]
Берендей
Дійшла уже до середини
незапланована зима...
прогнозували хуртовини,
а їх усе нема й нема.
В кутку стоять готові лижі,
неначе винні без вини,
що і кутя на цьому тижні
і ти... запрошена у сни
моя майбутня половина...
про що це я? А... про зиму,
яку і досі не пойму,
а може і про ту дівчину,
що заповідана мені
як ця погода... на годину
тієї ночі... уві сні,
де ти оглянешся на мене
і усміхнешся на бігу...
згадаємо ту мить таємну,
як ми купались у снігу.
[i]« Немає у природи
поганої погоди...»[/i]
Передбачення
Я не зима, я Аеліта,
таємна Муза нічия,
але твоє майбутнє літо...
а хто ж іще, якщо не я?
Хай чують барди й менестрелі
що у зимовий час оцей
я не чекала Аріеля,
тому явився Берендей.
У рік новий старого стилю
це очевидно саме те,
що налаштовує на хвилю
через парсеки, льє і милі
ловити усмішки... зате
згадаємо обличчя милі
і наше літо золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
[i]« Любіть ворога свого
до самої смерті його...»[/i]
Заповідь
І
Невеселі світові новини
про причини хаосу і бід
і лютує братія сусід,
нібито Московія не винна,
що брехня, терор і геноцид –
це її війна за Україну.
ІІ
Вірячи у Божий Заповіт,
маємо любити і прощати
ворога як ближнього і брата
і, не обираючи сусід,
іноді молитися на схід
і на захід сонця уповати.
За віки ворожої навали
наша віра – це кипуча мідь,
що кривавить голубий зеніт
у ясному небі. Ганнібали
і саули нелюдами стали,
ідучи на волелюбний рід.
І такі ж по духу і по суті
наші одомашнені манкурти,
що поганять наше житіє
та болото хвалять не своє,
щоб чужою жабою не бути
й виглядати кращими, ніж є...
...................................................
все дається воїну у герці
за любов, за волю і життя,
за минуле і за майбуття,
і за славу... і за мить до смерті
хай свої лишаються у серці,
а чужі ідуть у небуття.
ІІІ
Ми у цьому світі не пропащі
і не кращі,
може, й непутящі
оживемо по усіх краях.
Ну, а те...
що наганяє жах...
убоїться каменю із пращі
Голіаф...
на глиняних ногах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
[i]« А ля комедія...»[/i]
Клоун
І
Пандемія гумору триває.
Коміки попереду усіх.
Як ся стало? А хіба я знаю,
як державу підняли на сміх.
ІІ
Але як ся стало, що щоразу
як ішли зі зброєю на ви,
ми не прищемили голови
ядовитій очковій заразі?
Як ся стало, що колона п'ята
постає платформою буття,
а совкове юрмище затяте
обирає виродків життя?
Де ви, Македонії герої?
Як це ми до того дожили,
що усі Гордієві вузли
нав'язала світу параноя?
ІІІ
Як не оглядатися назад
і сьогодні довіряти звіру,
і забути, як то лютий брат
убивав людей за їхню віру?
О, мої лукаві вороги,
остогидлі у моїй світлиці,
де подіти ваші пики-лиця,
де узяти сили і снаги
нації, що зітре до ноги
вас, чужинці-недоукраїнці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2022
[i]« Хто добре вигострить сокиру,
не буде спати до зорі...»[/i]
Віддзеркалення
Одвічно гасло ратая було, –
готуйся до війни заради миру...
тому сталімо дідову сокиру,
аби не забувати ремесло.
Ще є коса, лопата і сапа
та інша рала від сохи до плуга,
тому ми легітимні у степах...
та нині вояків курують слуги.
А найманці – домашні вороги...
на сцені це фальшиві лицедії,
а у державі – тля і лиходії...
тому нема у нації ваги,
ні тої волі, сили і снаги,
що «ще не вмерла»...
поки є надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
[i]« Все хорошо,
прєкрасная маркізо...»[/i]
Панегірик
У паніці сусіди наші.
«Все хорошо», та ніби
запахло смаленим на Раші –
з усіх боків – таліби.
Не вистачає України,
її живого м’яса,
аби спинити бабуїнів
на перехресті часу.
Щоб захистити від навали
яранги, юрти, шатра
і не віддати, що украли
у меншенького брата.
Горить на злодієві шапка,
і кепка на Росії,
і тюбетейка Мономаха –
намісника Батия.
Все хорошо, але погано...
не вистачає раю,
коли уся тюрма палає
і від Аляски до Афгану
московія не має краю,
та є ще отамани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
[i]« Смішно,
аж плакати хочеться...»[/i]
Іронія
Не вистачає злості
узимку на весну:
то сяйво високості,
то іній на лану.
То повені, то крига,
то літо, то зима...
зі сходу – печеніги,
на заході – чума.
То криза, то зараза,
то біси, то ордло...
та як немає газу,
усе одно – тепло.
Є лижі до еміра...
оказія така –
немає на Сибірі
нацмена Єрмака.
Та пуцькало і бацька
готові до війни...
на раші є багацько
дебільної шпани.
Не ляхи, не казахи,
а Київ на меті...
то як не дати маху
і перцю до куті?
Не вистигає мода
на свіжу новину –
любителі народу
закінчують війну.
Готові засудити
і кума сатани,
а головне – «бандита»
без доказу вини.
Колись хапали Міху,
а нині, – йди сюди!
Зелена ліга сміху
очолює суди.
Реформа б'є рекорди!
Щоб не побили морди,
зав’язуймо штани...
ім'я – «слуга народу»
міняємо по ходу:
«народні брехуни».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022
[i]« Грай, музико моя,
чаруй і сповідай мене ночами...»[/i]
Мольфар
І
Біжать як на пожежу куці дні,
і довгі ночі, і літа, і... всує,
бо затихає голос у мені,
а тихого ніхто ніде не чує.
ІІ
Не зійдуться ровесники мої
хоча би уві сні... і біля мене
не висповідають жалі свої,
як дістає їх мафія зелена.
І не прийдуть мої учителі
промовити бодай напутнє слово,
що я заповідаю цій землі,
як хліб насущний, українську мову.
А нації новій – Різдво нове
у храмі неба, де ще є надія
на істину і заповітну мрію,
що наш ковчег пливе іще, пливе...
і пам'яттю у серці оживе
малий Ісус... і матінка Марія.
ІІІ
Від скромності, звичайно, не умру...
і дзвони по мені не будуть бити.
скупу сльозу нікому не утру,
не по мені зажуряться кобіти,
і відьмою не явиться мені
як Фінну очарована Наїна,
коли зійде зорею у вікні
незримою іконою єдина.
Очікую не мертвих, а живих,
бо до галери я ще не прикутий
як деякі юродиві... по суті...
і – як бояни ідолів своїх –
не розписався у безсилій люті
на попелищі вірувань чужих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
[i]« На арені –
трупи клоунів Московії...»[/i]
Оксюморон
Їде і їде богемна орда
на Україну, а не в Україну,
щоб захопити... бодай половину
сцени... а далі – як з гуся вода...
буде брехати про нашу... руїну.
Поки їм «родіна – есесесер»,
правда – клозетні бачки мародера,
не подихає Союз у етері
і солов’їна пащека химер
все ще зміїно шипить на Бандеру.
Ми українці, ми вільний народ,
а не раби у Московії «братній»,
наші угіддя свої і приватні
ті, на які зазіхає урод,
оборонятимуть воїни ратні.
Є іще й ті, що служили орді,
й досі шурують у ногу не з нами,
і на віки залишились рабами...
хай переточують миші руді
землі Сибіру і, може, тоді
в пам’яті нашій умруть єрмаками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
[i]« З вогню та в полум'я...»[/i]
Бувальщина
Життя іде – контора пише,
хоча душа «на ладан дише»
і невідомо, далебі,
що залишає по собі
цікавого моє колишнє
майбутньому у цій добі...
у цій добі, коли навколо
усе ніяке, босе, голе
від низини і догори
руками голими бери...
але не сміємо ніколи
подумати, – та хай горить...
та хай горить воно в Еребі
все недосяжне при потребі
і не доведене ніде,
що те, що треба, нас веде...
та поки у моєму небі
контора є – життя іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
[i]« Душу й тіло ми положим
за нашу свободу...»[/i]
Гімн
На всіх дорогах житія
є і поразки, й перемоги,
та жде мене душа моя
за перехрестями дороги.
Там, де розведені мости,
не зупиняється на злеті
на півдорозі до мети
паломниця – душа поета.
І там... на самому краю,
буває, треба зупинитись,
аби за націю свою
хоча би Богу помолитись.
Оскаржити її жалі,
аби залікувала рани...
у цьому храмі на землі
ми є усюди християни.
І зобов’язані іти
через – не можу... але мушу
у веремії суєти...
хоч не обтяжувати душу.
Там, де розведені мости,
не зупиняється на злеті
на півдорозі до мети
паломниця – душа поета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2022
[i]« Все можна почати спочатку,
але не горохом об стіну...»[/i]
Новела
Всіх вітаю! Будемо здорові
і щасливі у часи зимові,
і веселі протягом весни,
і успішні влітку й восени,
і неповторимі у любові,
і неперевершені у слові...
поки не тривожать наші сни
вічною примарою війни
дряхлі маразматики московій.
А бажаю те, що і завжди –
кожному своє і по заслузі:
кацапні – кар’єру у Союзі,
українцям – все з роси й води,
процвітання – нації і музі,
поки є іще іти куди...
....................................
щоб ніколи не було біди
і не розчаровували друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
[i]« Диявол – це брехун
і наклепник...» [/i]
Євангеліє
І
Ось і знову – рік новий... кутя...
і до літа засіває вітер
елементи логіки життя:
true & false – зернини цього світу.
Істиною сяють небеса...
Божі очі... зорі вечорові...
вічну ойкумену ця краса
обіймає, а рятує – слово.
ІІ
Переполошились у кремлі,
що минає сьомий день творіння,
а немає на усій землі
місця волелюбній Україні.
Зайняла окраїни біди –
Соловки, і Колиму, й Гулаги...
та усюди – оргія орди
і криваві войовничі стяги.
Розуміє парія чумна,
чим її історія святиться,
що без України їй хана,
що вона – zero без одиниці.
І нехай Московію трясе,
хай собі готує панахиду.
Україна буде над усе!
Суща правда подолає кривду.
Хай не забувають москалі, –
ми при повній силі і відвазі...
і Феміда діє у Гаазі,
і у власній хаті – на селі
і у місті – вимете нулі
наймитів диявола наразі.
ІІІ
Глипає орел на всі боки....
та якщо війна... усе-таки
вистоїмо у вогні баталій
і зітремо тлю на п’єдесталі...
Ми ж бо споконвіку вояки
не за гроші і не за медалі...
І про це народам на віки
наші предки – вільні козаки
карбували кам’яні скрижалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
[i][b]Далеке і близьке[/b]
« На дальній станції зійду...»[/i]
Минуле
Веселкою з Божої пращі
майнула пора золота –
ота, що буває найкраща
у юні лелечі літа.
І досі караюсь нізащо,
що випала доля не та,
коли мою душу пропащу
бере у полон самота.
Та маю надію щоразу,
що пам’ять зі мною, аби
фантомами тої доби
являлись у мороці часу
вистави веселого класу
у вітті старої верби.
[i][b]Близьке й далеке[/b]
« Ми родом із дитинства...»[/i]
Автоцитата
Були ми і щирі, й наївні
красуні – велика й мала:
одну величали – царівна,
трояндою інша цвіла.
Чекали нас лицарі вірні,
надія на долю була...
ми чули і когута, й півня,
а очі хотіли – орла!
А душі у вирій хотіли
і несли усіх журавлі
подалі від краю землі...
ми рано туди полетіли,
а чортики осиротілі
очікують нас у гіллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
[i]« Апетит приходить
підчас обжорства...» [/i]
Застереження
***
Жуємо суржик. За таке меню
подякувати маємо «сосєдку»...
усі віки підсовує свиню,
але розповідає, що конфетку.
***
А Пуцька й Бацька – «баловні судьби»,
останні узурпатори свободи...
обоє на галері як раби
їдять і п’ють і... каламутять воду.
***
А наш малий Наполеон
теж замутити щось не проти,
допоки на його зальоти
не реагує сам Бурбон.
***
А...
на верхотурі боротьба...
бе...
заматюкалося цабе ...
ве...
пора міняти на нове...
і...
а там усі вони такі.
***
За владу перетягують канати
то тіньові, то видні супостати
і наперед ніколи не поймеш,
кому на плаху, а кого карати.
***
Від правосуддя їде дах...
у всіх однакова потреба –
понишпорити у судах
і вийти на самого себе.
..........................................
Чого немає, того і немає,
аби дійти до ручки ...і до краю...
Не підіймайте зайвої ваги,
якщо на це снаги
не вистачає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
[i]« Царя родженого
всюди восхваляймо...»[/i]
Колядка
За роком рік... тисячоліття
триває світле торжество –
на радощі батькам і дітям
у кожен дім іде Різдво.
У всіх з’являється надія –
напередодні іменин
за них піклується Марія
і незаконний Божий Син.
Усі гріхи собі присвоїв...
усе, що повзає на дні –
і фарисея, і ізгоя
прощає у святкові дні.
За це, вознесений за руки,
несе свій хрест багато літ,
дарує людям Заповіт
і спонукає до науки, –
лише приречені на муки
рятують божевільний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
[i]« Вимираючому племені
оскаженілих орків...»[/i]
Послання
Колись ви називалися... братами??!
а нині... пересвідчилися ми,
що стоїте наругою над нами,
бо не бували добрими людьми.
Украли історичне первородство
у вільного народу козаків,
усюди насадили віроломство
опричників, злодіїв і катів.
І лижетесь лукавими устами
із нашою «елітою», аби
оця повія стала на диби,
сповідувана вашими попами.
Плюєте ви на право і закон,
аби пройтись війною по пустині
та осквернити лаври і святині
і поздирати золото ікон.
«Бабахнути» у вас немає сили,
та їде дах у мавпи на даху,
а єзуїти бомби і кадила
уже готують світову «труху».
Надію мають ваші лжемесії
чумою прокотитись по землі,
аби бенкетувати у Кремлі.
Смертельне жало отруїло змія.
На часі – трепанація Росії...
її заріжуть голі королі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
[i]« Чим більше піску,
тим краще очищається вода...» [/i]
Природа
***
Буває, гірше – краще тим, що інше...
тлумачити найлегше білі вірші,
тому, напевне, стиль Аполлінера
поети копіюють найчастіше.
***
Оспівується іноді на сайті,
які чудові вірші пелехаті...
а що... якби на двоє поділити
і всю кострицю зайву причесати?
***
Хто має очі й вуха – бачить, чує,
як мовиться у Біблії... і всує
надіятись, що ти усім цікавий...
як є молитва – буде й алілуя.
***
Із епітафій мого житія
найцікавіше те, що я – не я...
«я не співець чудовної природи...»,
але живе поезія моя.
***
Ми ідемо і їдемо як зайці,
зациклені на мові та ерзаці,
але займають ніші і місця
зозулі й півні, коміки й паяци.
***
Не бажано плювати у криницю...
хоча усе водою освятиться,
та най відображаються у ній
живі фізіономії і лиця.
Висіяне
Чи бути, чи не бути – не дилема.
Собою будь – і висіється тема...
у топі бути – не обов’язково,
бувай усюди, але йди окремо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
« Все таємне стає явним... »
Слідопит
І
Який народ, така й еліта:
чинуші, коміки, купці,
учені, нишпорки, митці
сучліту і... круті піїти –
такий собі суспільний зріз
воюючих вовків і кіз
біля великого корита.
ІІ
І в кожній курії – кроти,
що риють ями... та у тиші
раби тупої сліпоти –
таємні слуги: сірі миші,
щурі... і з ними заодно
усі, кому усе одно.
Таке життя! Ми дуже різні...
є гумові, і є залізні,
але коли кругом воно
і тягне націю на дно,
боротися буває пізно.
ІІІ
Не зупинити карусель,
не оновити давню пам’ять...
воно пильнує і пасе,
перевіряє на лояльність,
але бажає над усе
завоювати популярність.
А їх ще є – аж гай гуде
і кожне, нібито, веде...
як партія а то й... поети
юрбу – попереду планети
тенетами енкаведе...
аби не втратити ніде
дешевого авторитету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
[i]« Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!» [/i]
Мандри
І мертві, і живі на тому й цьому світі
ще чують із небес Тарасів заповіт.
Чи хочемо, чи ні, а на його орбіті
лишає кожен свій неповторимий слід.
Духовне я і ми змагаються в етері
за право на життя у пам’яті людей.
Стирає імена нова майбутня ера
і невідомо хто туди іще дійде.
У цій азартній грі ідуть в тираж поети,
включаючи свої радари суєти…
козирні дами і тузи, а не валети
досягнуть на межі кінцевої мети.
Та вірою живе за пеленою часу
парафія земна астральної рідні,
плекаючи нові поеми і пісні…
Фортуна не для всіх, але одного разу
іще цікаві там аматори Парнасу
опиняться і тут на лаві запасній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
« Я бачив, як вітер
берізку зламав...»
Ранок
Які обереги, то й доля така,
які береги, то така і ріка...
а дні і літа, наче листя беріз,
несе течія ручаями зі сліз.
Несе і вертає у рідні краї,
осінні дощі поливають її...
і падає злива із неба туди,
де зі́йде зело із роси і води.
І поки повіє хуртеча зими,
стихію її не зупинимо ми,
а як завітає ще й осінь сама,
надії на долю щасливу нема.
У цю течію не ступає ніхто,
хоч мріє роками прожити за сто,
і в’яне як зілля його ворожби
усе, що потоне у вирі судьби.
Щезають у піні прибою човни,
опала береза оплакує сни
і душу охоплює тиха жура,
що гіллю її усихати пора,
і тільки лозина у ранок ясний
шмагатиме вітер нової весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
[i]« В житті лиш раз буває
надцять років...»[/i]
Ретро
Ми наші ролі знаємо напам’ять...
пливли човни... ламалося весло
і миті, що і радують, і ранять
як це було... і наче й не було.
Ось ми зі сцени ідемо додому
по різні боки вулиці села...
іще тоді... і сорок літ по тому
це, наче, репетиція була.
Як і на сцені в ролі тої ночі,
що викресала на останні дні
опало-карі в позолоті очі,
які ще усміхаються мені.
У мене роль аматора завіси...
Як і тоді, мені ще видно відси,
якою ти чарівною була...
які солодкі крихти зі стола...
коли я заховався за куліси,
а ти мені принесла... що могла.
[i][b]Остання роль[/b]
« Не забувай того,
що приснилось...»[/i]
Юність
Була б і я надією твоєю,
якби не залишилась назавжди
цикутою цілющої води,
якої не жаліє Панацея.
Я не була тією однією,
яка рятує душу від біди...
душею ти і досі молодий,
а я уже давно бабуся-фея.
Та буду ще у пам’яті жива
і неприступна як високі гори...
ти – лицар без догани і доко́ру,
я – незабудка, мрія, сон-трава...
на півночі тече твоя Нева,
а мій Дніпро біжить у Чорне море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
[ [i]« Валяти – не ваяти...»[/i]
Істукан
***
Людина сотворила Бога-Сина...
і капище придумала людина...
зате цілує ідола і мощі
за те, що ходить до чужої прощі.
***
Дереворити прикрашають хату,
оберігають дух її – пенати,
ікони зображають тільки те,
чим світова релігія багата.
***
Збуваються і фантастичні мрії,
і на удачу тліючі надії...
але якщо дається й не беремо,
то це слугує інде лиходію.
***
Не забувай, що за душею сохне
ота...з косою... хапне і не охне.
Та поки є надія на Аллаха,
емір живе й осел його не дохне.
***
Усе, що помічаю на окрузі,
нагадує її... одну... у лузі...
шукаю на землі її сліди.
І що? У неї – віртуальні друзі.
***
Усе найкраще кануло у Лету...
виною цьому – оди і сонети,
а ось на те, чим серцю завинив,
не реагують іноді й поети.
[b][i]Нарація[/i] [/b]
Я не римую крові і любові,
нові слова мені уже не нові,
любити і жаліти не умію,
рубаю рубаями по живому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
[i][b]Пропаща доля [/b]
« Якщо немає кебети,
то й кобіти не буде...»[/i]
Провидіння
У цьому світі жити –
треба вміти
себе втішати,
аж поки не покличуть
до кобіти
небесні шати.
А де шатро зелене
нас чекає,
ніхто не знає...
мелодія про мене
вже лунає
у пущі раю.
Лишатися на волі
не умію
у цій юдолі,
де ягода цикути
ще дозріє
у тому полі,
де іноді ще чути
тихі мрії
Анакреона
і поведе за руку –
не кебета,
то Антігона
і нібито поета
по сюжету
амур вітає,
ще наче не прикутий,
як на муки,
у неф колони,
і де його, без лука,
поміняю
на купідона.
[i][b]На грані[/b]
« Час лікує...»[/i]
Хронос
Наїзнику Пегаса
немає часу
у цьому світі
сидіти і чекати,
аби піймати
себе... у сіті...
................................
Якщо не твого поля
ягідка твоя,
хай буде нічия
і ти гуляй на волі...
.................................
ще є багато
чого уміти
і не одна кобіта
зайде у хату
тебе вітати...
але немає долі,
якщо і досі
твоя орбіта
торкається юдолі...
.................................
Та може, боса
паде на роси
небесна Аеліта
в зеніті літа
або на осінь,
коли зима на часі,
полинуть сміло
душа і тіло
до діда на Парнасі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
[i]« Брехнею світ об’їдеш,
назад не повернешся...»[/i]
Прислів’я
***
На цьому світі оминай папуг,
аби у рай не завела недуга
або тебе не охопила туга,
коли плює у душу щирий друг,
а ти не оминув такого друга.
***
Гаряче слово – це огниво!
Оце і баєчка уся.
Але говорячи правдиво, –
мені сміятися важливо,
аби не випендритися.
***
Якщо розумні у полоні
дурних ідей – це щось не те,
бо тільки ідіоти повні
єднають грішне і святе.
***
Хто має що додати, додає,
хоча й хвала лукавою буває,
коли тебе за дурника тримає
базікало про житіє твоє.
***
Жива порода ліплена із глини,
а криця – із іржавої руди
і є різниця, чи іуда ти,
чи істина у образі людини.
***
Не обіцяй чуже нікому
і не бажай своє сліпому...
не уповай на майбуття...
життя передбачає кому
і точкою стає життя.
[b][i]Резюме[/i] [/b]
Не випускай із бутля джина
Хоттабича... і Насреддіна...
а заховаєш їх на дно,
то по велінню Аладіна
подує буря все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
[i][b]Пасербицям Зевса[/b]
« Хто має вуха,
почує...»[/i]
Притча
Колись були у мене друзі,
а нині я один у хаті
не бачу ані їх у кузні,
ані вони мене у чаті.
Напевне, маю по заслузі,
що, не стою уже на чаті
поезії... служу не Музі,
а Мельпомені пелехатій.
Але ілюзії не має
ані тверезе, ні під муху,
яка у неї сила духу...
а я деінде помічаю:
комусь – це азбука Китаю,
а іншим – закладає вуха.
[i][b]Тіням Овідія[/b]
« Манить вітрило одиноке...»[/i]
Мрія
О, мій Овідію в сутані,
не панікуй, не зарікайся...
міхи наповнені і чани
не протікають ще, на щастя.
Вітрила є і цілі снасті,
і гавані ще не останні,
і карта вигідної масті
упала на дороги ранні.
Лише одне ім’я у мене –
не Муза я, не Мельпомена
не Ліра у руці ізгоя...
ми на одній з тобою сцені...
перо ліричного героя
служити має Ойкумені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
[i]« Це вже було...»[/i]
Полішинель
І
Помітити поезію найлегше,
допоки є крилаті фрази... і
метафори, ремінісценції,
біблійні і живучі аксіоми,
язичницької оргії фантоми,
цитати, рими, тропи, рубаї –
відомі істини... і тим не менше
усе доречне у містерії,
та ритміка кульгаючого трешу,
буває, заяложує її.
ІІ
Піїти мають інші пієтети
і є на те олія в голові,
аби імітувати ті секрети,
якими володіють візаві,
відомі за ознакою таланту,
манери, стилю, тону, словника...
і як не намагайся повторяти,
що не мели, а му́ка – не мука́.
ІІІ
Єдине розуміють дилетанти –
своє творити не така й лафа,
та не болить нікому голова,
що мухи і котлети – це окремо...
і як не захищай свої права,
птахами розлітаються слова
поміченої фабули... і теми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
[i]« Зла без добра немає...»[/i]
Прислів’я
Приснилося, – один долаю гору
високу аж до неба, льодяну
і падаю у чорну ніч як море
минулого, у моторошне вчора,
у в’яжучу його трясовину.
І знову піднімаюся уперто,
аби не опинитися на дні,
і розумію – все це уві сні...
усе одно не хочеться померти,
колись, такому юному мені.
Прочумався, а на душі ще важче...
минуле промайнуло, відійшло,
зів’яло, наче скошене зело...
помилуй, Боже, душу горопашну
за те, що нині їй уже не краще
від того, що неначе й не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
[i]« Те, що іноді повторюється...»[/i]
Фарс
На площі революція шумить...
пародія Майдану на параді,
де майже біля кожного стоїть
поліція... і майже кожну мить
відлунює овація у Раді.
Що не кажи, а це переворот
у вивернутій голові на зовні...
посереди́ні – медіа й народ:
на видноті – ідейний патріот,
а у тіні – зелені і червоні.
Девіз у параноїка, – [i]завжди![/i]
гіганти мислі на чужому боці...
кого лише не винесла сюди
юрма: пролетарі, опезежопці,
аґенти всюдисущої орди.
Але чого боятися, дивіться, –
верховний Ося, а не їхній Кіса
видумує майбутнє Newukraine,
рятує голодуючих дітей,
будує кілометри комунізму...
і Еллочка вигукує, – okey!
А декому ще й дещо перепало...
є віза... євро... коли гривні мало...
і шаровари є, а не штани,
коли займуть летовища й вокзали
клієнти шизоманії... ждуни
купюри від рубльового кварталу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
[i]« Ходить гарбуз по городу...»[/i]
Казочка
***
Виродилися аристократи
і плебеї лізуть у монархи...
із грязі у князі, у палати
і ніде злодії й олігархи
без юрми не можуть існувати.
***
Усюди сяють пики гарбузові
і в голові лунає до сих пір, –
який чудовий
наш емір черговий!
емір здихає?.. хай живе емір!
***
Ми овочі, яким уже за тридцять...
усе ще обираємо, мерсі,
опудало, яке на те годиться,
аби його футболили усі.
***
Як не суди, а ми не канібали,
щоб їсти те, що виростив народ...
але чекає повний ідіот
на те, чого і досі не саджали
у свій неперекопаний город.
***
Показує великий пієтет
до брехуна особина учена...
не важко догадатися проте,
якого роду-племені оте
воно – зелене та нікчемне.
***
Немає суду й кари на окрузі...
а як би то хотілося, аби
за ґратами сиділи не раби,
а Каїнові слуги по заслузі
та цадики лукавої юрби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
[i]« Там... за поворотом...»[/i]
Пристань
Потопами гряде тисячоліття...
рікою сліз омиємо біду...
лишаємо руїну цьому світу,
а на узвишші – зміну молоду.
Привите у епоху лихоліття,
ще розів’ється у її саду
моє весняне соковите віття...
а я у лету тихо відійду.
І попливе мій одинокий човник
до гавані, що тане у імлі,
де тонуть і ковчеги, й кораблі...
усе це сон... і я читаю сонник, –
[i]багато нас, нікому невідомих,
і мало – необхідних на землі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
[i]« Подумайте, – якщо казати чесно ,
то їх же бісить ваша висота...»[/i]
Омар Хайям
Іду на дебати, оскільки
поезія все-таки є...
її «не приперли до стінки»
у кузні мадаме-месьє.
І слави не знищили клони,
і музу не б’ють наповал
за те, що веде перегони
і має завищений бал.
Сумнівно і сумно буває,
коли щось не те угорі
і рейтинг високий кульгає,
коли засинає журі.
Оказія – щиро брехати
буває солодша халви,
та зайві у бучі дебати,
якщо «ідемо не на ви».
Навіщо та участь, увага
у чому завгодно тепер,
коли уже схрещені шпаги,
із парою півнячих пер?
До чого оці теревені?
А я реагую на звук...
колючі непройдені терни,
де неуку – не до наук...
у майстра немає Майстерні –
аматора має Facebook.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
[i]« Не хлібом єдиним..»[/i]
Притча
У дикий край малої батьківщини
мене і досі манять міражі
старої хати під горою, тину
і терену на нічиїй межі.
У пам’яті колючої душі
на острові квітучої долини –
мале гніздо великої родини,
що розорили родичі чужі.
Та поки є фантазія і сили,
буває, піднімаюся на крила
чи уявляю, наче уві сні,
і дикий край, і колоски у полі,
і коровай, і той пучечок солі,
що у дитинстві снилися мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021
[i]« А у дворі
то дощ, то сніг...»[/i]
Прогноз
Рудіє полум’ям сурьми
опалене опале листя,
у голім вітті вітер свище
осінню арію зими.
Минає ера листопаду,
нова епоха настає
і хто трудився до упаду,
надію має на своє.
Борей дає свої уроки
і... то закінчується газ,
то наші унтери високі
виходять заміж перший раз.
І це нікого не лякає...
ось-ось повіє ост... і норд...
і ясно, що із того краю,
де Ірод – явно ідіот.
Народи – вівці та отари
стоять у черзі на заряд
і скаженіє супостат...
Іуді нині мало зради,
та буйні фарисеї Ради
не оглядаються назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
[i]« Не дай, Боже, жити
у часи перемін...»[/i]
Еклізіаст
І
Зеленими очима ойкумени,
коли сіяє повня(уві сні)
крізь шибу у причільному вікні
мене гіпнотизує кіт учений,
майбутнє пророкуючи мені.
Мурликає... навіює «шедеври»,
якими й так забита голова...
і думаю, – які то мають нерви
не до кінця оголені дерева
і де-не-де сивіюча трава!
І нікуди ховатися... на ґанку
то дідько лисий, то окатий Вій,
то пика повновидого до ранку
усе одно загляне за фіранку
увидіти, чи я іще живий.
Путі суґестій сих несповідимі...
Та, може, що за обріями дня
далекий пращур їхніми очима
до мене зазирає, чи рідня
із-за Уралу, із Кубані, Криму...
.....................................................
Пора тікати... вйо і на коня...
надокучає музика хатня.
О... чуєте? Щось рипає дверима...
нехай само перезимує зиму
моє дурне учене кошеня.
ІІ
Усюди є невидиме коріння
цупкої еміграції села...
і згадую, – а чим би ще жила
конаюча епоха переміни...
і закриваю очі на видіння,
які відображають дзеркала.
Усе минає... що було раніше,
та оживають закоптілі вірші
і їхні ілюстрації живі...
чекаємо на серії нові,
та як би інше не було ще гірше,
коли усохне ґлей у голові
агонізуючого візаві.
ІІІ
І чую... бачу полум’я Майдану...
небесна сотня сяє угорі,
та не світає й досі(на зорі)
у мареві зеленого туману.
І наче охлократія линяє,
і ніби є еліта... і немає –
розп’ята окаянними людьми...
і хто у цьому винен як не ми,
і що робити?.. на афіші раю
горить тавро червоної пітьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
« Слава Україні це фашизм,
а слава КПРС – комунізм...»
Пропаганда
***
У кожної свекрухи є невістка,
яка у тому винна, що і їй,
буває, у воді спливає... тріска...
а от у нас такою є сусідка
і на поганий мир нема надій.
***
А грізний цар Московії за фахом
був неуком, який поїхав дахом
і диспути з ученими були...
і не одного ґенія на плаху
публічно після диспуту вели.
***
Усі поети не ледачі...
оцінюю щодня –
на розпал, все-таки, найкращі
радянські видання
***
А на... і в Україні – зрада, –
віщає на Московії
осатаніла пропаганда
фальшивої історії.
***
У москаля один девіз, –
за все, що з’їли, треба пити!
А за меню, що коле в ніс,
тобою можуть закусити.
***
Несповідимі путі
наші до спільного Бога
з паствою ворога твого,
поки у цьому житті
маєш сусіда лихого.
Епілог
Немає іншої дилеми,
чи то молитися на темне,
чи ждати як ударить грім...
а поки підкидаю теми,
аби писалося усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
[i]« Писемність – навігатор грамотності,
а неписьменних – море...»[/i]
Перифраз
Хто лише себе не додає
у мережу в образі світлини...
додаю і я моє досьє
віршами письменної людини.
Бо інакше соромно стає...
але нині у моєму краї
кожен перечитує своє,
а чужого – і не помічає.
Це йому нічого не дає...
всі виводять літери і коми,
навіть ті, кому ще не відомо,
що такі іще у мові є.
Але я пишу, хоча не знаю,
що я читачеві додаю
у самотині і на краю,
де ніхто мене не привітає...
не читають баламута зграї
як і цю поезію мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
[i]« І сниться нам не рокіт космодрому,
не ця заледеніла синява...»
[/i]Космонавт
Зоря ранкова посилає чари:
палітру неба, золото і мідь
об’явлення, палаючі Стожари...
і тане обрій як гарячий лід.
Ніде немає видимої кари
і Божої боятися не слід...
Його любов, посіяна у хмари,
пронизує собою білий світ.
І не потрібно протирати шкелко...
вода тече і не міняє суть –
одна й та сама – як не каламуть...
і лід, і пломінь має наша ненька –
земля людей, де кольори веселки
свою красу із білого снують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
[i][b](за мотивом Домініка Арфіста)
[/b] « Щоб здерти щось путнє,
потрібно мати хорошу козу...»[/i]
Студент
А у мене терпець урвався
нажимати на струни серця
зі сліпими шукати щастя
наче зайчика із люстерця
не пульсує любов у вірші
бо поети уже не маги
і часи їм дістались інші
і не маємо ще відваги
що веде у бої за волю
не прощає лихої зради
та як воїн один у полі
побудую я барикади
де немає пісень абсурду
ні у храмі ні на Майдані
і сміятись ніде не буде
ані перший ані останній
не ламаюся у покорі
буду важелем точці опори
що міняє земну орбіту
а якщо і не зрушу гори,
то на мапі усього світу
буду сіллю землі тієї
що лікує у неї рани
і немає вини моєї
що ніхто не піде за мною
коли якось мене не стане
і не вижму сльозу ніколи
як повернуся... «стрекозою»
або являться мною бджоли
пожалію я їхнє жало
бо і їм цього світу мало.
[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
[i]« А ви ноктюрн могли б зіграти
на флейті водозбірних труб?»[/i]
Глашатай
У віковій суєті суматохи
глас вопіющий у бубони б’є...
чуємо еру чужої епохи, –
ми менестрелі, а ви скоморохи...
вас ще немає, допоки ми є!
Відповідаю... уявно... по чату, –
ви у комуні, а ми на межі,
де оминаємо ці міражі...
чую, – не можеш не бити набату,
бий, аби чули свої і чужі.
У тарарамі не зайві тотеми.
Та не поможе уже, далебі,
соло на ієрихонській трубі, –
ви аксіоми, а ми – теореми,
поки не все доказали собі.
Ви не ховали за масками лиця
і повели у пустелі нові
босий народ, але нації сниться,
як Валаам ще шмагає ослицю...
ми – скакуна без царя в голові.
Бога немає? А небо карає...
сила нечиста веде у пітьму
ще не убиту війною юрму,
що не побачила вашого раю...
...................................................
чути кімвали... і флейта лунає...
як би іще угодити Йому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
[i]« Заговори і я побачу,
хто ти...»[/i]
Мудрість
Я іще не проти
того, що буває,
ще читаю ноти,
іноді співаю.
Наді мною тучі...
ранні та зелені
кажуть, – я колючий,
роги є у мене.
І мене боїться
братія богеми,
у очах двоїться
від одної теми.
Каркає ворона,
що мені далеко
до її корони,
до її лелеки,
що мені до गुरू
як до неба пішки,
маю злу натуру –
обтинаю віжки,
на дуелі скорий...
але ще не «мачо»
і такий прозорий,
аж ніхто не бачить.
Є у мене мінус –
ні за що не каюсь,
упаду – піднімусь,
плюнуть – утираюсь.
І крокую далі...
я ще не ледащо
і себе не хвалю,
що одній – найкращий.
[i][b]Що-небудь від себе[/b]
« Хто мовчить,
той трьох навчить.»[/i]
Прислів’я
А я мовчу,
не маю слова
і не лечу,
не до любові,
немає крикнути кому, –
ей, люди, ви ще у диму
чужих ідей,
чужої мови...
всихає ґлей,
одні промови
про ювілеї
із трибун,
та не єднається табун,
немає нам
що обіцяти...
за огорожею телята,
а свині там,
де місце свято.
До перемог
усе.. про-себе*...
бо, не дай Бог,
почує небо.
* – діалект, мовчки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
[i]« Краще вмерти, стоячи,
чим жити на колінах ..»[/i]
Шухевич
Мріяли поети
про свої знамена
і за них умерти
думали напевне.
Бачимо Мазепу,
чуєм отамана, –
всі герої степу
воїни Майдану.
Щоб не майоріли
прапори ворожі,
маєм душу й тіло,
Бог нам допоможе.
Батько нам – Шевченко,
Україна – мати,
а за рідну неньку
треба воювати.
Виють московити
на щити – зі сходу,
треба боронити
волю і свободу.
Наш девіз, – Петлюра,
буде нам за брата!
Проти самодура
маєм воювати.
Ми усі «укропи»,
«разом нас багато»,
Ми уже – Європа,
будемо у НАТО.
Прапор наш – Бандера!
Віруємо свято, –
проти мародера
мусимо стояти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
[i]« Чорта вам лисого,
а не Майдан...»[/i]
Квартал95
***
Офшори є не тільки у Омані,
де не їдять «наколоті банани»,
але пасуть телятко золоте...
майстри по пандемії і обману
із пальця висисають саме те,
що девальвує акції Майдану.
***
Яка різниця – слуги чи холопи?
Усі ми в Україні живемо,
де не потрібно мовою Езопа
писати, що із ними ми більмо
на оці у «сучасної» Європи.
***
Якщо ошуканець качає права –
Феміда на боці іуди,
і поки у лапах його булава,
ніякої правди не буде.
***
Колективний розум – у комах,
це не заперечує наука,
а у влади є ще й інший фах
на імення – кругова порука.
***
Бувають у житті такі етапи,
коли ми залишаємось одні...
а я й не знав, що пощастить мені...
навколо мене – жодного кацапа...
оце так привалило... уві сні.
***
Війна іде, а криза наступає,
і дибає корупція услід,
і мафія перемагає світ,
та біс його один зелений знає,
чому б’ємо рекорди по ковід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
[i]« Анумо пісню заспівай,
веселий вітер ..»[/i]
Перфект
Уже й не намагаюсь... не умію,
явити люду небо голубе
як той поет, що ілюструє мрію,
свою любов, і віру, і надію,
а заодно, навиворіт, себе.
Іще біжу, а не лежу... не їду...
роз’їхались навколишні сусіди...
околиця суґестії моєї
навколо мене стала нічиєю,
гуляє у саду веселий вітер,
оголює дерева, їхні віти
мене вітають барвою своєю...
штахетинами із великих літер
не додаю цікавої палітри,
але за ними бачу яворину,
що обіцяє срібну павутину...
озолотили обрії берези...
ось-ось і їхня одежина щезне,
укриє пріль перина завірюхи
і, може... накопичу сили духу,
коли мене покине сива осінь,
з якою не прощаюся і досі...
аби побігти за її саньми
і обігнати вітер до зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
« Думи мої, думи мої,
лихо мені з вами..»
Шевченко
Як не доганяй пропащий час,
а сьогодні догорає ватра...
ще учора біг у перший клас
і куди не відаю – до завтра.
Не перекопаю битий шлях,
а борги мої – майбутнє мито...
мрією витаю у серцях,
щоб коли піду, іще пожити.
Муза не дівається ніде,
поки не доведена до краю,
а кудою ліра поведе,
цього й автор іноді не знає.
Сновигає ява уночі,
супокою не дає до ранку,
думи перегукують сичі,
місяць заглядає за фіранку.
Вітер перевіює слова –
мовної абетки обереги,
не минає альфи і омеги.
Фабула поезій не нова...
лупає очищами сова
і щезає явище бентеги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
[i]« Ми ідемо іншим шляхом..»[/i]
Теорія
Московія у Заполяр’ї
будує газовий солярій...
усій Європі повезе...
у Пу-удава є сценарій,
як утеплити серпентарій,
але не оминути Зе.
Усе тому, що ми єдині...
яке нечуване добро!
Трубу отримує народ
одної віри... Україна
реалізує ГоЕлРо.
Та у трубі немає газу
і чорне золото Донбасу
на разі світла не дає...
зате одна надія є,
що економимо запаси...
що ми усі – одне цабе
і поведе Голобородько
в обійми іншого Володьки,
а це і є... його план Бе.
Та у кінці немає світла
і невідомо, йти куди...
......................................
лише сліпому непомітно –
монтер обрізав проводи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
[i][b]Мої мотивації[/b]
« Диваки прикрашають світ..»[/i]
Фразеологізм
Ніхто не знає достеменно,
якій кебеті завдяки
пересікаються таємно
непересічні диваки.
І чують їх у ночі темні
далекі душі крізь віки,
коли у небі ойкумени
комусь запалюють зірки.
І у жару, і в лютий холод,
де не посій – усюди родить
оцей колючий баламут...
його не помічають черті,
а він, усе одно, уперто
дивує небайдужий люд.
[i][b]Рефлексії[/b]
« Видно а понеділок
ми народилися...»[/i]
Реприза
Я поспішаю на урок.
Не буду ранити словами,
якщо найбільше помилок
ми наробили між рядками.
Почую не один дзвінок,
побачу декого між нами
і не поставлю у куток,
кого вважаю диваками.
Але про це – анітелень...
У нас одні і ті ж задачі –
лукавому давати здачі.
А поки-що – не до пісень...
у дачника найтяжчий день
у понеділок – день удачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021
[i]« Осінь, осінь...
в садах твоїх вже не щебече соловей...»[/i]
Переспів
І до мого саду залітає
фея коронована щодня
і щодня на себе приміряє
шати золотого убрання.
Іноді на подіумі плаю
одягає у руно ягня,
то у синє-вирі біля гаю
напуває рижого коня.
Та не умивається сльозою,
що не чує пісню солов’я,
що уже зима не за горою
і борей гукає, – ти моя!
О, цією ранньою порою
пізня осінь – це іще не я.
[i][b]Норд-ост [/b]
« Танцюють осінь з вітром
білий вальс...»[/i]
Контекст
Помагаю осені як можу,
устеляю всі її путі –
гори, доли, урвища круті,
може, і зігрітися поможу.
Поспішаю на дороги ті,
де й вона готує тепле ложе
до зими... і це на неї схоже –
не журитися у самоті.
Та і я гуляю ще на волі
буревієм-козаком у полі...
хоч – шукай, а можеш, почекай,
поки сумно стане «аж за край»,
і дощами не оплакуй долі,
що недоля не дає «на чай».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
« Десь-не-десь,
в якійсь країні...»
Л.Українка
***
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.
***
Нема чого боятися війни...
вона вже є і перейшла межу
червоних ліній... слуги сатани,
старі пройдохи і нові чини
виписують фігури Ліссажу.
***
Кінця управи нечисті не видно.
У них одна задача – на віки
урівнювати люд на рівні бидла
і правити, роздаючи пайки.
***
Юрма не помічає вади,
не пам’ятаючи досьє
майбутньої своєї влади...
народ, що обирає банду,
її заручником стає.
***
Сліпому уночі
немає стиду...
йому і зі своєї каланчі
іще угодні наші діячі,
та це уже на грані суїциду.
***
На землю опадає листя,
і не ховає таїни...
урочі Янусові сни,
та є надія, що Пречиста
не покриває дій шпани.
Мораль
Малому застує велике
на тлі загальної пітьми,
а ще біда, коли дволике
володарює над людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
[i]« З тобою завжди,
надійся і жди...»[/i]
Переспів
Нехай я буду Данте Аліґ’єрі,
який прямує із аїду в рай
до Беатріче... в аурі етеру...
а ти не одягайся і чекай.
Нехай це буде у новітній ері,
коли їх не осудить рідний край...
а ти лише одне не забувай –
відкрити вікна й зачинити двері.
Удача, може, нас не омине...
і ради еротичного сеансу
я прилечу.. хоча і мало шансу
тобі, живій, увидіти мене,
та ми, як у епоху ренесансу,
відродимо упущене земне.
[i][b]Спроба відродження [/b]
« Ой, не шуми, луже,
зелений байраче...»[/i]
Арія
О, любий Данте, необачний друже,
у цьому світі вже давно не рай.
Ти у любові, бачу я – не дуже,
хоч у... сеансі – Боже, помагай!
Звичайно, я сама не надолужу
утрачене... тоді удвох... давай...
я заспіваю, – ой, не шуми, луже,
а ти... свою «Комедію» згадай.
Відродимо минуле до світанку
і ранньою весною, й восени,
але хоча б себе не обмани.
У затінку альковної альтанки
чекають нас цикути філіжанки
і потаємні спіритичні сни.
[i]* – однієї доби[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
[i]« Буду я флюгером на виду.
Тихо, коли піду..»[/i]
Лорка
Коли умру, розвіються надії,
любов і віра, радощі й жалі
лише мої... себе я не жалію,
жалію тих, у кого буде мрія
лишитись виживати на Землі.
Коли нема надій на панацею,
лишається надія на Отця,
якому із обителі своєї
ще видиться, у кого є ідея
чекати світу білого кінця.
Усіх чекає із косою пані
і неумисна на її путі
ідея-фікс, коли у самоті
лишаються сміятися останні.
О, є такі, у кого є бажання
зажити щастя на чужій біді.
Ніхто не знає, що чекає далі...
нічого не міняється, таки,
у цьому світі туги і печалі...
і радості... із легкої руки.
О, є й такі, кому ми завдяки
згадаємо неписані скрижалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
[i] « Донбаський злодій літо вкрав,
донбаський злодій...»[/i]
Інтерпретація
Відсалютували зорепади,
і тамує осінь зайву хіть,
хоч і літо, що уже позаду,
іноді вертається на мить.
І щоразу затуманить очі,
заховає сльози за вуаль,
тугу – у тогу цариці ночі
і розвіє у людей печаль.
І щороку до її палітри
додає нечуване поет,
і щоночі розбишака вітер
роздягає денний силует.
Та вона й сама... і на прощання
скине найновішу із одеж
у заграві лісових пожеж
і піде у подорож останню –
сива, одинока і печальна –
полинами зледенілих меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
[i]« Чукча писатель,
а не читатель ...»[/i]
Індивід
***
Поети нині – тамагочі
і тиражують «ценности»
вершиною модерності...
на дифірамби всі охочі,
а от відкрий на правду очі –
як мінімум, відвернуться.
***
Як не суди, а деякі поети
уже не чукчі... і лише нарцис
пишається у кожному сюжеті,
ламаючи один і той же спис.
***
І опоненти є, і є дебати,
і міражі, і дороге корито...
лишається одне урозуміти –
якщо ти Майстер,
то умій подати,
аби це оцінила Маргарита.
***
Найвищий – хто рекорди б’є,
а видаються видатніші...
на це у них і гроші є,
і критика не дістає,
і нижчі вищого не більші.
***
Піїти сюру і поетки –
наївні діти... не лихі...
ще не освоїли абетки,
а вже «пєчатают стіхі».
***
Сатира це не ліра і не муза...
у гумору – колючий олівець...
а хочеш насміятися від пуза,
читай суворі вірші гуру-туза,
аби лише не лопнув ремінець.
Мораль
Навіюють думки не янголи,
тому буває горе від ума...
це кожного стосується, коли
перо як шило, а ума нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
[i]« Стріли амура не смертельні...»[/i]
Фраза
Чекаю на щасливу мить
як панацею,
допоки серце ще болить
за однією.
Коли оновлює весна
мою ікону,
то домальовує вона
по купідону.
Тобі – за очі чарівні,
зорі у небі
за те, що сяє, а мені...
мені – за тебе.
І залікуємо оба
сердечні рани,
хоча сміятися судьба
не перестане.
Чи повезе, чи понесе –
сама не знає,
а рана стигмою усе
не заживає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
[i][b]Колоритний антураж[/b]
« Наше життя не повертається назад
і час не зупиняється ніколи..»[/i]
Перифраз
Вересніє... досіває осінь
на майбутнє ниви і поля
і погоди дощової просить
врожаями стомлена земля.
Ну, а літо помандрує далі,
понесе за обрії жалі
і непереорані печалі
борозною чорної ріллі.
Йду і я тією колією
до багатоликої моєї
білою вороною у сни,
де стає і затишно, і ясно,
що зів’яну з нею одночасно
яриною для озимини.
[i][b]Біла палітра[/b]
« Ворони теж не видумка природи...»[/i]
Аргумент
Рано ще журитися, козаче,
доля не минає восени,
не одна ворона ще закряче
через перелази і тини.
Полини гіркіші молочаю,
поки щастя десь у бур’яні.
Не об’їдеш долю на коні,
поки в тебе іншої немає.
Може й усміхається удача,
та хіба сліпе її побачить,
поки та ворона не летить
і не ощасливлює на мить...
поки серце одиноке плаче,
не засяє сонячна блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
[i]« Краще б у житті
не було місця подвигу...»[/i]
Контрапункт
***
Ніяке уособлює велике,
узяте напрокат... але на вік
і особливо, як себе навіки
увічнити уміє чоловік.
***
Нікому не щастило на віку
як першій леді космосу і шуму
від вакууму у кишківнику,
аби балотуватися у Думу.
***
У будь-кого уявлення про щастя
якщо не ефемерне, то пусте,
але якщо воно не тої масті,
лише уяві дякуймо за те.
***
На нашій ниві все не те, що треба...
посів не той і врожаї не ті,
а у сусіди, наче манна з неба,
і пажиті, і гори золоті.
***
Буває, і незвана гостя їде...
усе одно готуємо обід,
а от коли у танку два сусіди,
тоді немає спасу від сусід.
***
Не дивина у тому, що край неба
є неозорі і нові світи...
очима зір подивишся на себе
і хочеться світ-заочі іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
[i][b]Запрошення[/b]
« Легко як сон...»[/i]
Сьогодні
Як там у тебе?
у мене й досі
небо як небо
осінь як осінь
бабине літо
нас оминає
і не чекає
танок сюїти
у цьому році
мені знайомі
знаки емоцій
точки і коми
чуйні поети
і поетеси
їхні сонети
та інтереси
марні старання
зайві надії
вірус кохання –
це пандемія.
[i][b] І я так можу[/b]
« Нелегко, але запросто...»[/i]
Завтра
Слухаю дощ ніччю німою
капає крапає накрапає
знаю
знущається
зі скупою сльозою
прощається
зі мною
вересень безповоротно
до самого жовтня
ритмами рим
нечутно
за вітром попутним
мрією акмеїста
тане як дим
падає листя
нотами Ліста
вересневої токати
місячної сонати
і як з плечей гора
у автора
коли пора
спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
[i](лімерики)
« Царство, роздвоєне в собі,
не устоїть...»[/i]
Еклізіаст
***
А на імперії зла
оперували орла –
шию пришили дволику
як у пуйла...
та на осла
що не поший, то велике.
***
А шуте пугало кремля –
це не таке уже й теля,
що в бункері обору має,
воно здаля,
хоча і тля,
а Україну ремиґає.
***
А на Ютубі є канал,
що орендують маніяки:
Жирьопа – сущий канібал,
Скабеїха – зливний бачок,
її скажений мужичок,
охляла Шкапа і Коняка.
***
А у Криму і в Лугандоні
у Думу – вибори народні,
та голосує не народ,
а самозваний ідіот,
акредитований у бойні.
***
А поза Лаврою попам
єпархії немає місця
і лізе хам
у кожен храм
Кирилового мракобісся.
***
А де-не-де за «третій Рим»
і за медалі воювали
усі... кого ліквідували...
дай, Боже, щоб звільнили Крим,
від себе, урки і вандали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
[i][b](Лімерики)[/b]
« Кому на Русі жити добре...»[/i]
М. Некрасов
***
А персоналії нон ґрата,
які із владою на «ти»,
минають ґрати
і по блату
займають вигідні пости.
***
А у нашій історії авторів – тьма,
а таких як стає Арістовіч, нема –
це новий Арістотель-месія
і немає кому
пояснити йому,
що історія – це не повія.
***
А у Євразії кордон
орди сягає за границі,
де куму шалапуту сниться:
кума, Кучум,
Єрмак і кум...
існуючі й не дуже лиця,
паяц Гордон
і хан Кобзон –
одного поля ягодиці.
***
А у ОПе усе не так
як у державі має бути...
на весь бардак
один... козак,
а решта – каїни і брути.
***
А у Америці держава
на помилки не має права...
а от у нас
що не указ,
то видає його роззява.
***
А ми й не знали, що собою
ми і багаті, і хороші...
обрали неука юрбою
що виростає над собою,
аби за це платили гроші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
[i]« Дай, Боже, нашому теляті
вовка з’їсти...»[/i]
Прислів’я
Цікаво, дивно, підозріло, –
за що совкова пропаганда
так неуміло, отупіло
за кожну дію(а не діло)
ґарує нашого ґаранта?
І аж не віриться, – невже
за те, що оплював чуже?
По-перше, все-таки, цікаво,
як умудрялися гієни,
любителі дурної слави
не помічати, що лукаве
воно було іще на сцені,
коли затюканий народ
любив про себе анекдот.
По-друге, це, таки-що, дивно...
бо апеляції єхидни
не корелюють зі статтею,
що ми одне й те саме плем’я,
хоча й писаці очевидно:
« усі засвоїли урок –
народ один лише совок».
По-третє, дуже підозріло,
чому теляті закортіло,
як недотепі проти ночі,
заглянути у вовчі очі,
а не у... вічі гамадрили,
бо розуміє світ увесь,
що у очах еНКаВееС.
І взагалі, чого їм треба,
чому не лупають на себе
або на свого самурая,
який усе ще йде до раю,
але прямує до Ереба...
а наш зелений отаман
лижню намилює в Оман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
« Дай, Боже, нашому теляті
вовка з’їсти...»
Прислів’я
Цікаво, дивно, підозріло, –
за що совкова пропаганда
так неуміло, отупіло
за кожну дію(а не діло)
ґарує нашого ґаранта?
І аж не віриться, – невже
за те, що оплював чуже?
По-перше, все-таки, цікаво,
як умудрялися гієни,
любителі дурної слави
не помічати, що лукаве
воно було іще на сцені,
коли затюканий народ
любив про себе анекдот.
По-друге, це, таки-що, дивно...
бо апеляції єхидни
не корелюють зі статтею,
що ми одне й те саме плем’я,
хоча й писаці очевидно:
« усі засвоїли урок –
народ один лише совок».
По-третє, дуже підозріло,
чому теляті закортіло,
як недотепі проти ночі,
заглянути у вовчі очі,
а не у... вічі гамадрили,
бо розуміє світ увесь,
що у очах еНКаВееС.
І взагалі, чого їм треба,
чому не лупають на себе
або на свого самурая,
який усе ще йде до раю,
але прямує до Ереба...
а наш зелений отаман
лижню намилює в Оман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
_____Етапи просвітління
« Добрими намірами
устелений шлях в пекло...»
Притча
Не думаю... але гадаю,
що із чистилища до раю
не поспішає фарисей...
не випадково потрапляє
із Трої у аїд Еней,
а із Ітаки Одіссей
по морю до чужого краю.
І досі ще немає від
цієї напасті відбою.
Така історія героїв...
та не дарує білий світ
ані руно, ані свободу
ізгою іншого народу...
який не є у тебе рід,
чи ти учений, чи піїт,
усе одно – чужого роду.
Ще є надія на своїх,
та ця ідея теж пропаща,
коли душею чуєш їх.
Із «добрими людьми» найважче...
коли шукаєш, де найкраще,
однаково і в сих, і в тих,
коли тебе якесь ледащо
або ніщо та ще й нізащо
із усмішкою б’є у дих.
Тому й розвіяні по світу
моя сім’я, моя рідня...
тому від літа і до літа,
коли лікую вороння,
очікують далекі діти
не дорогого заповіту,
а вісточку...
скупу...
щодня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
[i]« Думка матеріальна..»[/i]
Трактат
Не Бог один формує ойкумену
і думкою пронизує пітьму...
це і мене стосується.... тому
секрет Полішинеля достеменно
ідеєю являється у мене,
а далі вже належить будь-кому.
Усе, що ми плануємо уранці,
до вечора збувається, либонь...
записані на лініях долонь
всі азимути гаваней і станцій...
і жевріє у розумовій праці
душі животворящої вогонь.
Сміливо фантазуйте, шалапути,
такі ж сьогодні, як недавно я,
коли ще мріяв, ким я маю бути...
і втілилась фантазія моя
на фініші дороги житія
за атестатом зрілості в майбутнє.
Я – Робінзон... у мене карантин...
ніхто не заглядає через тин
і пандемія оминає дачу.
І ясно – ця оказія веде
кривою синусоїдою, де
нема-нема... і ось вона – удача.
Усе буяє, іноді цвіте
і де-не-де затьмарює зелене...
мене це не стосується... проте
записую відоме нота бене –
у цьому світі грішне і святе
ніде не відбувається без мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
[i][b]Покорительці сердець[/b]
« Все дається в порівнянні...»[/i]
Мораль
Нема сьогодні, що було учора,
у юності та у літа мої,
коли співали інші солов’ї,
а в небесах сіяли наші зорі.
І журавлі летіли у краї,
де є тепло і далі неозорі,
і грає за горою синє море ,
а ми обоє й досі нічиї.
А що було, те й досі не минає
і азбукою Морзе долітає
у наші душі... точки і тире...
і ті слова, які зачарували,
і нотами високими звучали,
які ніякий голос не бере.
[i][b]Вічному менестрелю[/b]
« Кінець – це тільки початок
того, що буде...»[/i]
Настанова
А я не оглядаюся назад,
у часі чумакую помаленьку,
навчаю жовторотих пташенят
тій музиці, що ти на кобзі бренькав.
Про те, як наші зорі мерехтять
і їде Віз Великий... і Маленький,
і тьохкає у грудях соловейко,
і душі увертюрою звучать.
Та ми герої не цієї казки...
сьогодні я одна... на місяці
купаюся у зоряній ріці
і не чекаю на телячі ласки,
і не боюся зайвої поразки...
біжать ще за возами молодці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
[i][b](Лімерики)[/b]
« Знай наших..»[/i]
Новація
***
А чорту лисому не стидно
за біснувате реноме...
на розум бідне
очевидно,
але хіба воно пойме.
***
А на паші не нашої Раші
є помішане буйне теля...
і не видно здаля
ліліпута кремля
ні у бункері, ні на параші.
***
А у нас появилися миші,
що поїли усеньке зерно...
і не знає Махно,
де поділось лайно,
від зерна того купою вище.
***
А у Вагнера є конкуренти,
та у ...ОПі не знають, коли
ці агенти
діждались моменту
і наябе-бе-бе-дничали.
***
А інтернет освоїли злодії
і на екрані від реклами тісно...
працюють лицедії,
корупція у дії
і кримінал пронизує суспільство.
***
А в Америці наші паяци
подивилися їхні палаци,
показали себе,
хто кого... оскубе
у такій актуальній співпраці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
[i]« Повторення – мати навчання...»[/i]
Настанова
Почалося... плескає в долоні
і сідлає парти юна рать,
у якої іспити сьогодні –
вчитися у самообороні
вічному і доброму на «п’ять»:
не молоти суржик і полову,
не ковтати диму за кутом
і не прикидатись бараном,..
полюбити українську мову
як надійну зброю і основу
нашої війни із язиком;
бачити учительську указку,
мапу України на стіні
і своє майбутнє у кіні...
говорити іноді, – [i]будь-ласка,
вибачте за пустощі мені;[/i]
пам’ятати, що минуло літо,
і забути, як усі батьки
файно декламують матюки...
не копіювати їх як діти
і великороси-малюки.
Літо попрощалося по-царськи...
треба знову одягати маски
як глухонімі учителі
де-не-де червоні... і зелені...
на уроці іноді непевні,
що одна історія землі
і не та, що хочуть у кремлі...
бо у класі, наче, і модерні,
а на коридорі – москалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
[i]« Гуртом буває легше
перейти поле по стерні...»[/i]
Прелюдія
На довгій ниві житія
ми вічні ратаї, скитальці
і сонячні протуберанці,
коли зникає наше я.
І за поводирями націй
(неначе ми одна сім’я)
веде заручниками праці
усіх надія нічия.
Шукаємо, чого немає...
і, нібито, ніхто не знає –
ані шути, ні королі,
що за воротами Синаю
геєна душі очищає
і випиває сіль землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
[i]« Чиркай, чиркай, Гомельдрев...»[/i]
Хатопал
Як жадала Раша, так ся й стало...
кража і жадо́ба – вічне зло.
Ласому на шмат чужого сала,
що лежить погано, завжди мало
поки цим завідує пуйло.
Пам’ятають душі Іловайська
і гарячі, і печальні дні,
і кому горіти у вогні...
цьому бісу зайва Божа ласка,
поки упокоять у лайні.
Думає кремлівський недоносок,
що не промине його пора,
поки є сябри і малороси
і затліє в кожного під носом
ядерного попелу жара.
Тліє, тліє світова пожежа
у кремлі, а бахне у Криму...
і напевне по пуйлу йому,
що упа́де вавилонська вежа,
наче головешка у диму.
Кримці-русофіли, що вам треба?
Що просили аспида, – подай! –
він дає... дає... дає... і – край...
маєте і камінці із неба,
і пряму дорогу до Ереба,
і криву – із бункера у рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
[i]« Сон – то коротка смерть,
що компенсує наші втрати...»[/i]
Утопія
Реально... ілюзорно... а у снах
життя не зупиняється у крузі,
де залишились і любов, і друзі,
і ти ще юний, і не «їде дах»,
що одночасно ти отой монах,
що воду, і вогонь, і мідні труби
уже пройшов... і дорого, і любо
твоїй душі, що в пеклі не гориш,
а як проснешся, подивує лиш
тебе, що ти насправді інший –
сміливий і безумний... і добріший...
в тобі перебуває Донкіхот
і Санчо, Лао-цзи і Ніцше,
і з ними уживаються да-Вінчі
і Ла́ура... і Гуд... і Ланселот...
......................................................
а як охопить за любов’ю туга,
узрієш крізь освітлену пітьму,
що істина на тому світі друга
і ворога нещасного як друга...
не обійме́ш, але простиш йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
[i]« Скоро осінь,
за вікнами серпень...»[/i]
Переспів
Блякне день і тінями на воду
падає, лягає на дахи...
і серпом, зрізаючи верхи,
йде окраєць місяця зі сходу.
І Ярило не жаліє дня,
вписує оздоби у палітру
осені, гаптує убрання,
щоб вона подобалася вітру.
Пріє переорана земля.
Сівачі очікують моменту
з’яви тої пані на поля
у свої нові апартаменти.
А вона прямує у ліси
і дощі за нею – чередою...
осінь задоволена собою –
має у запасі гарбузи...
і не ради пізньої краси
укриває обрій пеленою.
[i][b]Літня естафета[/b]
« Не об’їдеш долю на коні...»[/i]
Прислів’я
« Я ще літо...» – осені не пара,
та ніяк її не омину,
і не заховаюся за хмари
обрієм у сиву далину.
Он і місяць звечора до ранку
має меркантильний інтерес –
устеляє росяні серпанки
пеленою зоряних небес.
Озолочує зелені шати
і кидає осені на шлях...
хай не ходить до моєї хати,
і шукає вітер у полях.
У самотині не одинокий...
білий світ попереду широкий
і сьогодні – як було торік.
Як не є, а я іще на волі
почекаю на завзяту долю,
що не оминає зрілий вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
[i]« Будь-яка причина має наслідок...»[/i]
Логіка
І
Життя – театр, екзамени – парад,
політика – весела клоунада...
не виживає люд без клоунад,
які показує безверха Рада.
ІІ
І весело, і сумно водночас.
Народ стоїть і падає держава,
не додає снаги, – героям слава!
бо славослів’я не рятує нас.
Зате усіх Московія спасає
потоками то газу, то крові...
а у Європи ґлею в голові
як не було, то й досі ще немає...
і Цицерон оказії чекає
із булавою йти на візаві.
ІІІ
Історію мінують «геродоти»,
якщо не говорити, – ідіоти...
а їм, аби лише,– гіп-гіп-ура!..
та умирали воїни добра...
усе рахують, хто іще не проти,
аби тривала ігрища пора.
Але пора уже знімати маски
антигероям оцієї казки
і то бігом, а не в її кінці,
коли усі побачимо, що буде,
і як на барикади вийдуть люди
питати, хто веде на манівці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
« Відлік часу незворотній ...»
Постулат
Минає все... а регулярно – ночі,
дощі... і особливо уві сні...
тоді й літа третиною коротші
і ближчає до келії на дні.
І як не уповати, – аве, Отче,
ця чаша не докучила мені,
не угамовуй водопади днів,
аби летіти якомога довше.
Але не зупинити течію
ріки цієї у кипучу дельту
іще не вичерпаного десерту...
немає часу, на біду мою,
з останніх сил триматися уперто
за соломинку віри на краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
[i]« Ми родом із Русі ...»[/i]
Факт
Ми незалежні ні від кого –
і розум є, і сила є,
а от Московія ще цього
не розуміє... і снує,
снує ЗМІїну павутину,
тому що, нібито, брати...
але обрубують єдину
гілляку дерева кати,
кати свободи, віри, мови
в усі часи, у всі віки...
і досі неуки готові
чекати їхньої любові,
любові ворога, таки,
як і тоді, коли нацмени
і дикі юрмища орди
заполонили ойкумену
і замітали всі сліди,
сліди історії таємні
і явні, що були завжди...
були і є... але окремо
від нашої...
ми інше плем’я...
ми – нація,
народ!
...один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
[i]« Душа все чує...»[/i]
Журба
Не співаю і гнізда не в’ю
ні своїй, ані чужій жар-птиці
і не маю у руці синиці
як і подобає солов’ю,
поки доживає в дежавю
те, що й досі дістає усюди
і не відпускає, «б’є у груди»
у моєму... у її краю,
де ночує горобець у стрісі,
і зозуля кукає у лісі,
та немає пари журавлю...
а почую горлицю мою,
що воркує у чужім горісі,
то сльоза умиє від жалю.
[i] [b]На крилах преображення[/b]
« Не відлітаючи, не повернешся...»[/i]
Радість
Заспівай і пісня понесе
у краї далекі, заповідні
тої, що цінує над усе
голоси і трелі солов’їні.
Залітай і, може, обійму,
не чекай, що іншого почую
і не воркуватиму йому...
і не обіцяй нічого всує...
я ночую в небі у раю
і літаю ви́соко-висо́ко,
а коли сідаю у гаю,
аж тоді виказую свою
сагу про недолю одиноку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
« Чудеса в решеті...»
Приказка
І
Казочки веселі і сумні
всіх часів і деяких народів
на екрані нині не у моді.
Ми і наяву – як уві сні.
А дивами радують лукаві
лицедії, клоуни й шути...
живемо із ними у державі,
із якої мріємо втекти.
А куди? У видуману казку,
до Аліси у її палац...
ще існує... коли ваша ласка,
цей культури нашої ерзац...
тільки на хіба ці шоу-маски,
що усім показує паяц?
. ІІ
На сумне не вистачає часу,
на веселе досить і пісень,
умираємо одного разу,
а життя триває кожен день.
І хоча далеко до завіси,
а воно, усе-таки, веде
нас усіх зі сцени за куліси,
де у яму кожне упаде,
то аби устояти, інде
треба бігти...
і біжу...
на місці.
ІІІ
Я у цій країні новосел
і не заперечую на разі –
те, що не побачив Оруел,
ми опереджаємо у часі.
Та вертаю на круги свої
і усе ще бігаю по колу...
дякуючи зайцеві Керолла,
оминаю болісні краї,
поки сни забудуться мої,
а казки,
усе-таки,
ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
« Називаємо речі своїми іменами...»
УНІАН
***
Минулися Петрові батоги...
тепер жуємо пряники і видно
тупому і сліпому береги,
де Україну ліплять не боги,
та юдофілам поки-що не стидно.
***
Коли у головах пітьма,
всі від канабісу залежні –
кварталу наче і нема,
а лисий все ще на манежі.
***
Як чортики із табакерки
такі уявно зелененькі
у боротьбі за Русь і Дон
вискакують із конопельки
то Аристович, то Гордон.
***
Колись на Щорса вилитий, усе
ще бігає між крапель за зелені
Макарович, який телят пасе,
але тримає дулю у кишені.
***
У слуг усяке *** велике
і Яник, і Кучма, і Пукач,
і на ТіВі являє пику
велика *** пані Лукаш.
***
Велике зло іще маленьке,
коли не напилось крові
і стало Пу чи Лукашенко...
і кондуїт цей не усенький,
є ще багато візаві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
« Спогади – то кола по воді...»
Самвидав
Вирує у живій воді
ріка життя, не сохне гирло
її відтоді і тоді,
коли мені іще світило,
світило десь у далині
пливти одною течією,
як уявлялося мені,
з одною зіркою моєю,
моєю світлою як та,
що не міняється нітрошки,
яку водив я у жита
шукати маки і волошки,
волошки ті, що відцвіли,
коли гадалося ночами,
що ми щасливими були...
але не відали, коли
у вирі тому із роками
усі потонемо вінками.
У павутинні плетива
« Співаючі у тернах...»
Епізод
Вінками плесо заснує
як у садах Семіраміди
усе, що спати не дає
і не пускає до аїду,
аїду, раю – все одно,
аби алеями парнасу
іти дивитися кіно
як це було одного разу,
одного разу ми, таки,
ходили полем і тернами
поза Березину, Ярки,
поміж волошками, житами...
житами цього світу в той,
де опановує науку
казати, – аз... а далі, – буки...
і не очікувати, – ой!..
коли веде мене за руку
літературний мій герой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
[i]« Весна – то дама з камеліями...»[/i]
Здогад
Непомітно якось промайнуло
те, чого хотіли й не було:
ні за що отримати тепло,
познімати маски... бо забули,
як весною пахнуло зело.
І неначе й не було розмаю,
і не пах камелією сад,
хоч когось із мрії нагадає...
іноді... коли душа піймає
той неуловимий аромат
вечорами, ніччю, на світанку
пасії своєї у гаю...
ну, а нині мила куртизанка
оживає лиш у дежавю.
А літа, до осені готові,
не обняті крилами любові,
відлітають птахами у сни...
не усе рахують восени
і зимою намалюю знову
мрію на шагреневій основі
іншої найкращої весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
[i] « Це вже було...»[/i]
Цирк
***
Електорату буйному, – привіт!..
кому усе одно на повороті,
яка сопля вчепилася на дроті
і лізе... лізе... насмішити світ.
***
Не обране нині тамує досаду,
гадає на євро і на прапори,
чому плазуни потрапляють у Раду,
а нео-романтики у табори.
***
Святоші, і таті, і черті бедраті
уміють забрати чуже:
у дурників – зайве,
у хаті – пенати,
у храмі – ікони,
у небі – палати,
які Михаїл береже.
***
У кожного є особиста манера
брехати в етері народу, чому
хороші – кацапи, погані – бандери,
яким ліліпутя будує тюрму.
***
І слуги Московії чують Феміду,
еліті параші готовий капкан
і їм не сховатися за океан
або фараонами у піраміду...
і пуцька, і бацька – у пекло аїду,
а чучело їхнє(і наше) – в Оман.
***
Зі стола ліліпутії кришками
ще годують скелети обуз...
видає себе почерком нишпорка,
що веде шапіто у Союз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
[i]« На коні і під конем...»[/i]
Вислів
Давно у вусі не «свистіло»
ночами, як оцього літа...
напевне чують Аеліту
рецептори душі і тіла.
Лечу у полум’ї ясному,
тримаюся за білу гриву,
аби як і раніше, знову
побачити її щасливу.
Усе одно, якої масті –
чи Аеліта, чи Маруся...
але проснутися боюся,
бо карта падає на щастя
і, не готовий до причастя,
щоб не упасти, я сміюся.
[i][b]Луна[/b]
« За небо тримайся...»[/i]
Порада
Ще випромінює частоти
твоя душа моїй монаді
і, поки ми обоє раді,
я не питаю, – де ти, хто ти?
І хай несуть нас білі коні
у темні ночі поміж зорі
у їхньому німому хорі
за обрії на оболоні.
І як по щучому велінню
помчу алюром за тобою
твоєю вічною луною
у цю феєрію видіння,
де ми казковою порою
непереможні у двобої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
« Виринай, ідоле, виринай...»
Язичники
І
Невіруючих на землі нема...
Немає також і кінця терпінню
у деміурга... застує пітьма...
космічний розум зійде із ума,
осмислюючи бісове творіння.
ІІ
О, неофіти в арамейській мові,
чого вам цей розп’ятий заважає?
Ви хочете собі земного раю?
У бункері уже один чекає
і в дикім полі є ще людолови.
І пом’яну ненаситну еліту,
що головою пнеться до зеніту
у боротьбі диявола і Бога.
Йому не залишається нічого –
як бути за орбітою конфлікту
з лукавою юрмою світу цього.
ІІІ
О, віруючі у пусті ідеї,
у ідола, що додає снаги...
водили вас єгипетські боги,
тепер ведуть за носа фарисеї.
О, неуки, освічені зі тьми,
чого вам заважає розіп’ятий
за те, аби і ви були людьми?
На те і Сина народила Мати.
...............................................
О, як би люди радісно жили,
якби не тільки їли і пили,
але й не воювали, окаянні...
і крилами надії осіянні,
усіх оберігали б янголи
в молитві щирій і у покаянні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
[i]« Тепер я Чебурашка...»[/i]
Відосик
***
Знову пандемія сліпоти
падає на голови слабенькі
і займають трони то шути,
то невидимі із висоти:
зелі, ліліпуті, лукашенки.
***
Міль і тля обтяжує калину,
смикають її мертвечуки,
слуги... дуже хочуть Україну...
потай точать їй ножа у спину
ківи, рабіновичі, бойки.
***
Аби були злодії непідсудні,
а нація була щасливою,
у владі є ще принципові дурні
і дурні з ініціативою.
***
Що не кажи, а Вова – не шериф
ані у Кончі, ані в об’єктиві...
але які б усі були щасливі,
якби уміли плюнути на міф
Наполеона й не чекати дива.
***
Світ линяє як у сні дурному:
у ціні не рупії, а шекель...
танцями улещують Макрона
як на коронації Бурбона...
може, і посуне пані Меркель
із посади на трубі «Газпрому».
***
Ще чекають жара і морози,
епідемія теж не нова...
попираючи наші права,
ділять землю царі-мафіозі,
наближаючи Божі жнива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
[i]« Те, що на кінчику голки...»[/i]
Казка
Все, що було, було єдиний раз –
печаль, і біль,, і усмішка знайома...
минуле не вертається до нас.
Колись прийде і той останній час,
але коли – нікому не відомо.
Почую лиш по дотику долонь,
що це вона... і нині як учора
і прохолодна, й лагідна як море,
і водночас гаряча як вогонь,
і як бувало іноді, сувора.
Тоді пойму, що це іще не рай,
і може, пожалію, що проснувся...
але уже почути не боюся, –
я полечу, а ти мене чекай...
хоч іноді чекай... я повернуся.
Її фантом полине у блакить...
і це мине – як чудо неповторне,
таке яскраве, аж місцями чорне
в останню ніч, останній час і мить,
коли любов по-справжньому болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021
« Ну що, брати,
діждались волі?..»
ТеГе
***
Умирають площі і майдани...
КеГеБе Московії снує
павутину... жити не дає
і кує то пута, то кайдани.
тим, кого між нами не стає.
***
Ох і розвелося нині гадів!
Перше місце у ОПеЗеЖе...
і у еМВееС... але й у Раді
їх – як генералів на параді...
та й по вертикалі теж... уже.
***
ТееСКа дізналася таки –
«вагнерівці» – це бойовики
бісової нації-приблуди...
а зашухерили їх іуди
із ОПе... які великі люди
ці злодійкуваті козачки!
***
ТеКаГе курують златоусті
і ОРДЛО погавкує як пес,
у ПАРЄ осатаніли тлусті,
голосу лишається не густо,
мало у парламенті ЄеС.
***
У ДеБееР уже не проти,
що юдофіли – патріоти,
еРеНБеО доб’є «малину»...
надія є на Батьківщину,
та Юлю з’їли ідіоти.
***
Попрано святе і все забуто
і ніхто не знає, – що то є?
У СІЗО пакують майданутих...
шізанута ера настає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
[i]« Зійди зі сцени...»[/i]
Суфлер
Де-не-де і я іще нівроку
як читаю опуси свої...
помічає всевидюще око
місію поезії високу
і мотиви, схожі на мої.
Видаються генії по блату,
може й чесні, а не навпаки...
не оберігають їх пенати
ні від шельми, ні від плагіату
із чиєїсь легкої руки.
Та нічого. Маю те, що маю
за свої окрадені роки
і на ґуру ще не зазіхаю...
де яка ідея не літає,
а усе ж піймається, таки.
Списані як олівці поети
повторяють фабули й сюжети,
що заполонили небеса,
мрія, накопичена у сфері,
оживає на чужім папері
і рятує світ чиясь краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021
[i]« Така солодка правда, аж гірчить...»[/i]
Сентимент
***
Сьогодні кожен чує, – алілуя,
крім ідола, що пнеться у блакить,
принижуючи інших, височить
у тихому болоті, одесную
з кікіморою, булькаючи всує,
що ощасливить і її на мить.
***
І на олімпі є піїти,
яких ні дідько не бере,
ані мара для колориту...
когось потрібно охрестити,
бо носа високо дере.
***
А я не височію й на горбі,
але багатий думкою, буває,
радію невідомому собі
і тому, що в мені мене кусає.
***
Прошкую цілиною і донині
і клопоту ніякого не маю,
що можу не на татовій машині,
але й гарбою їхати до раю.
***
Слава озадачує мислителя
як тяжка оказія життя,
що орієнтує на любителя
майстра і аматора-митця.
***
У обоймі не бути – ні те і ні се...
чи сутяга, а чи забіяка,
чи літає, ніяке, чи раком повзе...
що не лізе на голову, те і несе
................................................
чорнороте або чорно... біле.
[i] [b]Санація нехристів [/b]
« Не нашкодь собі...»[/i]
Рефлексія
***
Та не чіпай ти екс-сексотів,
що на парнасі височать
як булька й жаба у болоті,
а то найбільші патріоти
в еРеМ жалітись побіжать.
***
За істину і нині як учора
змагаються сізіфи й піфагори.
А місія зоїлова проста –
не дуже поетично та прозоро
обрізати у прихвостня хвоста.
***
Майбутнього нема,
минулого не буде,
єдина мить – пітьма,.
Коли ж існують люди?
***
Усе ніяке не лишає сліду,
хоча себе являє у красі
десь у болоті на одній нозі...
нікого не дивує вірогідне,
а в очевидне вірять не усі.
***
Поезія охоплює тотально
і лірику, і... фізику, зате
ліниві винаходять геніяльне,
а геніальне?.. знаємо, – просте.
***
Всяк над собою пнеться і росте
у класі балалайки у натурі
одної і тієї ж увертюри...
Але прощають геніїв... за те
що це, таки, титаніки халтури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
[i]« Все, що ви робите руками, погане,
а от діти у вас хороші...»
[/i]Японець
І Україна щось уміє!
Інде допомагає Бог
не оминути пандемії
і досягати перемог.
Ми як усі – одної криці,
та маємо своє лице
і знаємо, що українці
кують бодай одне кільце .
Гартуємось, бо того варті!
Несемо власне знамено
і від олімпу в цьому гарті
не відстаємо заодно.
Уже і небо б’є рекорди...
Такий діагноз у погоди
цієї літньої пори –
дощі не мають прохолоди
і не зіб’ють жару вітри
за олімпійські нагороди.
07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
[i]« Куди біжиш, життя, стежиною,
куди спішиш, куди ведеш?[/i]»
Недоспіване
Усе не випите – на сльози.
Ясніше – видиме здаля...
Минуле викосили коси,
п’янить отавою земля,
якою бігаємо й досі
то за синицею в поля,
то залишаємо на осінь
у небі свого журавля.
Але уже немає краю,
де є найвища висота
і сяє липа золота
свічею біля того гаю,
де пізні зустрічі, буває,
вертають молоді літа.
[i][b]Ніс по вітру[/b]
« По румбу вест-зюйд-вест...»[/i]
Напрямок
Я не сумую за стежиною
і за мелодією теж:
«кого чекала і любила я,
уже ніколи не вернеш».
Один, блукаючи пустинею,
і ти нікого не найдеш
порою нашою осінньою,
якій ніде немає меж.
Гойдає літо наші купелі
на синій Росі, у росі,
на плаї літ «у небесі»,
за азимутами на румпелі,
за хмарою на бані-куполі,
де ми потонемо усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021
« О, земле руська,
уже за шеломянем єси...»
Слово
І
Феєрія фантазії і мрії
дописує комедію-роман
лихої долі... як зусюди віє
тривогою... сідає у туман
гаряче сонце... випиває літо,
настояна у нектарі жара...
ще не пора врожаєві горіти,
а пожинати сіяне пора.
ІІ
Так і життя – на грані за і проти,
народжене у зоряній імлі,
очікує нової катастрофи
що іноді загрожує Землі.
Уже й мечі, і рала у ріллі,
а не було, то і немає статку,
і ні тобі закону, ні порядку...
керує тля, і нападає міль...
і поки лихоманить звідусіль,
минають лугандонію нащадки
тих чумаків, які возили сіль.
Ще не було Московії і Риму
і дух орди вонючої не пах,
а скіфи кочували на плотах
до Понту... пам’ятає Аюдаг, –
ходили наші пращури до Криму,
до Таврії... у греки із варяг.
ІІІ
Засохне кров, поіржавіє криця
як засоби досягнення мети...
вода і на Тавриді освятиться,
та як і за Івана Калити
брехати будуть на щити лисиці,
як нас учили неуки-брати.
...................................................
Зупинимося на краю безодні...
історія не закарбує слід,
який лишає за собою рід...
і лиш сусіди, гнані та голодні,
аби учора не було сьогодні,
посіють бурю і запалять світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021
« Битіє визначає свідомість...»
Антитеза
***
Настане час, коли Росія трісне,
або її, великої, не стане,
і Ліліпутя буде тим корисний,
що може бути прикладом поганим.
***
А літописець у кремлі,
утопію про себе пише –
яку історію залишить
велика міль на фоні тлі.
***
Усе ще умудряється кацап
Цасіму поміняти на Курили,
поцупити Одесу... шило, мило
і забуває, – кожне цап-царап
закінчується битієм у рило.
***
Кацапію руйнує час.
Немає їй путі у греки,
бо на Московії – далеко,
а в Україні – це у нас,
в Європі, а на Раші – зеки.
***
У кожної тварюки свій устав.
Закони не гамують чорнороте.
Не марно Достоєвський ще писав
про загадкову душу ідіота.
***
Великороси й малороси
одне й те саме, – каже Пу –
народ один – усі розкосі,
неначе чукчі й ескімоси,
які робилися всліпу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919489
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2021
[i][b]Афродіта[/b]
« Лиш раз бувають
неповторні миті...»
Аксіома
– Даремно в’яне наше літо...
уже й до осені пішло,
а ми чекаємо як діти
на особливе літепло.
Пора купатися й радіти!
За Посейдона ще було
як обіцяла Афродіта
втекти подалі... у село.
Не ті часи, не ті герої...
і не очікує нове,
і зачіпає за живе,
що буду піною прибою...
Немає раковини тої,
що на край світу попливе.
[b]Ми чайки[/b]
« Життя – це ілюзія...»
Річард Бах
– Ми подорожні... маємо обоє
кудись летіти, іноді пливти –
то чайкою, то хвилею морською,
або росою і дощем іти.
В останню мить із пристані земної
полинемо у гавань... у світи,
де будеш ти не піною прибою,
а втіленням кінцевої мети.
Ніхто не знає, що буває потім –
чи буде кожне, як нове дитя
катарсису, чекати вороття
у інший час, чи десь на повороті
розвіємося пам’яттю у простір,
з якого нас черпатиме життя.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919058
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2021
Всі ми різні... поки гріє кров...
і смішні, і п’яні, і тверезі
думаємо кращою із мов
і єднає нас одна любов
до краси, країни і поезій.
Ще риплять колеса колимаг,
ідемо, коли не їде дах,
поки є мета ясна й висока...
береже її недремне око
Того, що живе у небесах.
Не ховаю Божого таланту,
бринькаю на струнах житія,
стоячи на плечах у атлантів,
не кричу, – це я!.. це я... це я?
Ось... придумав... нате і читайте.
Зважую своє на терезах
істини, та і чуже – як свято
й досі перемелюю завзято...
полірую сльози на очах...
поки є фантазія багата,
полечу луною... може між
хмарами, аби почути лиш,
чим я можу душі обігріти...
Зі сполуки знаків, слів і літер
викристалізовується вірш
і його несе по світу вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918929
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2021
[i][b]Закудикані дороги[/b]
« Покотило літо до зими..»[/i]
Автоцитата
– Їде літо в осінні краї,
де немає моєї ворожки...
лиш зажурені очі її
ще нагадують сині волошки.
І між тінями у далині
упізнаю фігуру знайому...
посилає сигнали мені
у вікні задзеркального дому.
На утоптаній ниві життя
по дорозі у бабине літо
ще блукає, неначе дитя,
по широкому білому світу.
Та очікує душу зима...
і на Возі із Кассіопеї,
поки Ліра не їде сама,
чумакую по небу до неї.
Поки зорі іще мерехтять,
а на ранок упадуть як роси,
чимчикую... веселий і босий,
як у надцять... у кількадесят
може й пізно... іти до дівчат,
що чекають... чекають і досі.
[i][b]Випробування спокусою [/b]
« Слово не горобець...»[/i]
Обіцянка
– Заросла тернами колія...
азимути долі невідомі...
не одними келихами рому
радує стихія житія.
Поки мрія не наб’є оскому,
пий минуле того ручая,
де тече ілюзія твоя,
що не усміхається нікому.
Та коли зігріє ласка рук
і сердець таємний перегук...
очі відведуть дереворити...
поки ще солодкий присмак уст,
обережно стався до спокус,
щоб якусь...
із них
не пропустити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918703
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2021