| Сторінки (20/1972): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« І дивиться світ на звіра того,
і вельми дивується образу його...»[/i]
Златоуст
І
Може й не пора сміятися,
та утриматися сил немає,
шоу має починатися
і неясно, хто кого чекає.
Хоче подивитися на моську
світова аристокра́тія
[i]Matka Boga[/i], –
мовлячи по-польськи, –
[i]co to będzie?[/i] Демократія!
Мафія на саміті являє
другий рейх Малайзії і Криму,
може й Україну подолає
на путі до третього... до Риму.
Мама мія... мовою Езопа –
захотіла другого потопу
войовнича охлократія...
дивиться налякана Європа,
як дебільна нація холопа
знищує цивілізацію...
.......................................
знають не лише американці
всі полішинелеві секрети
хто й коли поїде на G20...
як повідомляють папарацці,
це рішає офіс президента,
тобто, із московії агенти,
що уже нічого не бояться.
ІІ
Проминає ера сатани,
та продовжити її не проти
українофоби-ідіоти...
витріщили очі барани
і овечки на нові ворота,
як диявол узурпує світ,
а народи, не протерши очі,
забувають Божий Заповіт
і Його об’явлення пророчі.
А війна дрімати не дає,
головує кожне за своє...
на трибуні місця вистачає,
віщуни-оратори то є,
але змін у головах немає.
ІІІ
Міфами наповнений етер,
як жили за межами терпіння
вимерлі нещасні покоління
у щасливу еру есесер
геноциду та оціпеніння.
І кому за це відповідати
як не уособленню орди,
дикої мерзоти, окупанта,
емісара смерті і біди?
У руці Феміди є гостинець.
Можна відшмагати батогом
і запакувати у звіринець...
та якщо це світовий злочинець,
то заарештуйте ви його,
етапуйте у Гаагу голим
через Україну охололу...
а якщо не бачите, кого,
то коняку посадіть на Балі
у гарячій сауні... на палю...
.............................................
чуєте коняче, –[i] i-го-го? [/i]
Може й не почуєте ніколи,
хоч усі ми знаємо, чого
зайняли анциболи престоли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022
[i]« Життя – ілюзія...»[/i]
Бах
Мала надія на високе небо,
якщо не жив, а рився у землі...
мене уже чекають журавлі
і я ручаюсь тільки-но за себе.
Нема чого боятися війни,
коли мене чекає перемога
і є надія не лише на Бога,
що вичищає плем’я сатани.
Заради цього і на полі бою,
коли я є, не огорне пітьма
тієї, що приходить із косою...
а як прийде, тоді мене нема.
Нема чого жаліти, що недовго
живу... адже триває уві сні
ілюзія моя або рідні
моєї, друзів, недругів... до того
і після того як піду убогий,
але не голий-босий у труні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
[i]« Усе мине, якщо його немає...»[/i]
Недомовка
Ще не зів’яли кетяги калини,
у золоті – берези, ясени...
за віттями зеленої ялини
ховаються поля озимини.
Уява вимальовує картини,
які собі лишаю до весни,
коли мине моя лиха година
примарою далекої війни.
Немає того, що собі бажаю,
але у кольоровому кіні
та ще й на двоколісному коні
катаюся округою Дунаю...
.............................................
а те, що дому рідного немає,
то де його найти на чужині?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
[i]« Богатирі не ви,
погана їм дісталась доля...»[/i]
Бородіно
І
Якщо готові, слухайте, будь-ласка, –
жили собі в історії на трьох
три витязі: Тарган, Пуйло, Нелох –
нові герої зі старої казки,
ну, одним словом – три богатирі,
а кількома, то двоє – упирі,
один паяц і чучело коняки.
А фабула історії така –
у буді не вживаються собаки
і з ними мафіозі, маніяки...
у замку мало щілини замка,
аби не готувалась до атаки
парафія союзної клоаки
зомбованої нації совка.
ІІ
Узурпували трони три царі...
Пуйло велике, звісно, на коняці,
аби перебувати угорі
як це бувало ще у Лізі націй.
І почали відновлювати Русь
і, звісно, не аби-яку... казкову...
але забули нехристи чомусь,
що Україну формувало Слово,
що мало для історії орди
ограбити музеї, храми, склепи
і що ніякі юди-іроди
не побудують непохитні скрепи.
ІІІ
Не увійде юродива юрба
під омофори золотої бані,
а заодно і пастирі незвані,
бо кожен запитає, – нахіба
цей клоун лізе у князі із твані?
Хай у Криму керує курултай
і не панує рада параної...
..........................................
а тих, кого диявол удостоїв
у ямі, де конає їхній край,
іти за кораблями, то нехай
оманський доповзає у герої,
картопляний – у сховище ізгоя,
а бункерний – у свій пекельний рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
[i]« Бути чи не бути –
ось в чому питання...»[/i]
Гамлет
І
Пакую у суму усе своє
і залишаю легші за вагою
ряди Коші у множині Фур’є
та хімію часів Лавуазьє,
зазубрені і не забуті мною.
Мені не заважає цей багаж,
та ну його... коли дивує інше,
що є кому видумувати вірші
і не минає цей ажіотаж,
коли на часі іспити війною –
кому тікати і кому – до бою,
а бути чи не бути – не міраж,
коли мене блокують опоненти
і банять непомітні вороги
та ігнорують, як не до снаги
поширити позицію поета
злорадні типи, ідоли Інету...
напевне-що такі мої борги
і карма нараховує проценти.
ІІ
Міняється навколишнє моє,
яке уже не пахне чужиною,
а те, що не обтяжений сумою,
то це не діє на моє досьє
і на сімейні селфі іноземця...
Я маю найціннішу із ознак –
усміхнене обличчя європейця,
а ось... ну, ясно, що переселенці:
із пикою надутою – русак,
який і досі вішає собак
на Україну за руїну краю,
он малорос, якого упізна́ють,
коли глаголить мовою русні...
а я... а я двоїтись не бажаю,
та псевдоніми до лиця мені,
кому-кому, а діду ся прощають
гріхи, що не убитий на війні.
Всі українці нині волонтери
і на найвищій частоті етеру
у майбуття долаємо поріг...
ще є окопи у тилу Європи,
усі ми поневолі філантропи,
коли хоч де-не-де один за всіх.
ІІІ
Переосмислюємо віще слово,
пересіваємо вагоме знову
з надією на буйні врожаї...
не марні намагання і мої –
охороняю самобутню мову,
та не калічу правила її.
В поезії що майстер, що любитель
на чужині не має визнання,
але удосконалює щодня
себе без номінації на титул...
і поки не прийме його земля
є стимул бути... і як довгожитель
та ще й умотивований творити,
діждусь і я руйнації кремля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022
[i]« Життя – це театр......»[/i]
Шекспір
Життя не таїна, а гра... і на погості
у кожного свої і дата, і число...
одного поведе його магічне шосте,
а іншого війна, як дуже повезло.
Направо зі щитом, а на щиті наліво,
а далі міражі фантазії... зеро...
удача не мине, як падає щасливо
і на оба боки, і на одне ребро.
Та на кону тоді фортуна невесела.
На що не уповай – рулетка, доміно...
куди не ідемо, усюди новосели
екрану житія, вистави і кіно.
Ще є, кому куди... наївні та уперті
метаємо ва-банк, і з легкої руки
піймаємо своє, аби не навпаки...
оце і є життя – і сльози не утерті,
і азимут його у напрямі до смерті
із вірою, що це не гра у піддавки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
[i]« – А що це ти, собачий сину,
тут каламутиш берег мій
та квапиш ніс поганий свій
у чистую оцюю воду?»[/i]
Вовк
І
Тяжко виживати на землі
люду біля чистої криниці,
поки є між ними москалі,
ненажери, нехристи, убивці.
Не до миру і не до краси...
не язик, а мову відбирає
поки є фарбовані лиси,
а царя у голові немає.
ІІ
Їм усе твоє і на ріллі
видається їхнім по закону,
писаному по воді, пото́му,
як ідуть у люди москалі.
Навіть і обмежене тинами
видурить, ограбить, украде
і божитись буде, що за вами
є борги... і до війни дійде.
Вириє до сьомого коліна
всю неправду і тобі на зло
так укусить, бризкаючи слину,
щоб найдовше боляче було.
Знахабніє, виведе на люди,
ніби ти чиєсь собі поніс,
побажає, щоб урізав дуба
і не червоніючи, забуде,
як чуже поклав собі у віз...
.............................................
Як не є, хай получає в зуби,
а тоді і квапити не буде
у криницю свій поганий ніс.
ІІІ
Не стає епохою свободи
ненадійний ХХІ-й вік,
та на благо нації і роду
вичищає на землі усіх
паразитів, нелюдів, ханиг
ірраціонального народу.
Нині ера Духу настає
і карає доля: самурая...
людоїда... адже карма є...
та відмін між орками немає –
канібал насилує, вбиває
генерал накази віддає.
Сатані придумаємо кару,
а його баранячу отару
небо анулює на віки.
Тільки-но налякане, таки,
прогресивне людство ще гадає,
що робити, як ума немає
і розперезалися вовки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
[i]« На Бога надійся,
а викарабкуйся сам..»[/i]
Перифраз
І
Ех, якби то керувати часом
і літати у дитячі сни,
упіймати на льоту Пегаса...
і весну... і літо восени,
як було далеко до війни,
та уже не буде цього разу.
ІІ
Повернути би літа назад,
поки не постала на порозі
посивіла у дорозі осінь –
наш дешевий лікар і Пілат.
Пам'ятати, що́ лікує рани
і допомагає голові,
а своїй найпершій і останній
берегти волошки польові.
Бігати по воду до криниці,
поливати яблуневий сад,
оминати очі молодиці
і ловити погляди дівчат.
Линути у небо як у гості,
де панує не війна, а мир,
і гойдається у високості
бабиного літа пасажир.
Як учора... як всього не стало,
наче сонця у височині,
як тепер буває уві сні,
як раніше наяву бувало,
і не жалкувати, що мені
як було, так і лишилось мало.
ІІІ
Поки-що надія на одне –
є кому довіритись у герці,
поки вистачає духу серця...
поки очевидне не мокне
у криваве місиво м’ясне...
не мене... а душу європейця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
[i]« Вимушена мандрівка –
це не ознака героїзму...»[/i]
Сіндбад
Навіщо ті сади Семіраміди,
як не рятує світова краса,
не хочеться у немічі горіти...
але чого у казці не пожити,
до того як піти у небеса?
Із погреба поїду у Європу
ловити ґав, і коротати час...
і хай мене осудять патріоти,
що залишаю їх на автостопі
і очищаю душу другий раз.
Я не собі наказую... а мушу,
аби не посивіла голова,
обов’язки міняти на права...
на вівтарі лишати чисту душу,
яку переливаю у слова.
Не варто у воєнну завірюху
рівнятися з героями поем.
У головах руйнуємо розруху,
коли ще вистачає сили духу
будь-де іменуватися бійцем.
Та на заваді докори сумління,
чи є резон у цьому засланні,
якщо не уявляється мені,
що виростає інше покоління,
а висмикнуте із вогню коріння
теж не усохне десь на чужині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
[i]« Майстри і на ходу
підметки рвуть...»[/i]
Фразеологізм
***
Оперені сягають висоти,
коли гадають, що вони – лелеки.
До відьом на мітлі їм ще далеко,
але з усього видно, що чорти...
несамовитих краще обійти,
а от лукавих обійти нелегко.
***
Помітні у поезії піїти,
що вихваляють іноді себе...
їх навзаєм оцінюють кобіти,
не знаючи, що автори сучліту –
бувають на підсосі каґебе.
***
Щезають друзі і немає часу
побачитися хоч одного разу,
допоки не пішли усі за край...
та пам'ятаю лиця, очі, фрази
і на прощання кинуте, – бувай.
***
Мітла не вимітає окупанта
і не жене до раю... в шию – геть...
знецінені культура, віра, честь –
то неуки взялися нас повчати,
а нелюди усюди сіють смерть.
***
Читаємо псалом сорок дев'ятий,
що надихає націю на труд.
Нас, може, і не так уже й багато,
але усі ми віруємо свято,
що винищимо орків та іуд.
***
В польоті перевзулися нардепи,
але вертають на свої круги
якщо не явні дурні і дурепи,
то явно, що таємні вороги.
[b][i]Очікуване[/i][/b]
Жаль, не іде сьогодні мова
про перемогу на війні...
а десь у сивій далині
оберігає нас Покрова
під омофором у вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
[youtube]https://youtu.be/gNCuBRTX1mQ[/youtube]
[i]« Вісім років по тому...»[/i]
Реприза
На кацапії – траурна музика.
Не газують потоки надій,
бо іде сухорукий іудушка
на сусід у черговий розбій
і на слуху, – о-о-оо...
у-ху-ху-ху й ло-ло-лоло!
Оскопила історію мафія
і не знає воююча рвань,
що у неї така біографія –
про московію-тмутаракань...
і про бабло у дві руки
і як пуйло веде полки,
і жене на околиці Києва
оп’янілий скажений совок
озвіріле поріддя батиєве
убивати дітей і жінок.
Чути його аж за Дунай,
видно кого, чекає рай.
Ой, пооране небо пілотами
і позаду, й попереду рать,
і усіяне поле двохсотими,
що додомоньку не долетять.
Ох-ох-ох-ох – що за народ?
Щоб ти подох, клятий урод.
По імперії гупають чоботи
і в угоду великій біді
орбаноїди і путіноїди
удобряють до раю путі,
а на виду два пахани
в пекло ідуть сучі сини.
Ой, горить під ногами донбасія
і учаділа лиса балда...
у Криму вибухає оказія,
у котлі опинилась орда.
Усі віки раша – це зло,
лопне, таки, її пуйло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
[i]« Від своєї карми не втечеш...»[/i]
Фатум
Виконую задачі дідусеві.
Закрию хату... і сезон... і сад,
і очі... на чаруючий наряд
цієї осені... прощаюся, напевне.
Останню шану віддаю деревам,
надія є, що вернуся назад.
Уміємо на долю нарікати,
неначе є ще інші варіанти,
аніж тинятися по чужині,
та нічого жалітися мені,
бо ми, як пересічні еміґранти,
кочуємо по світу не одні.
Усі путі ведуть людей у лету.
Ніяк не відцуратись і поету,
коли прийде на те його пора...
але біди немає без добра
аборигену іншої планети
межи земної братії пера,
що видає томи макулатури
та ілюструє кадри із натури –
себе на фоні себе і... війни,
немов герої із передової,
що дуже задоволені собою –
і ряжені... і пані... і пани.
Та виживати є ще ради кого,
і є за ким іти до перемоги,
і вести за собою у бої...
у цьому світі зайві самовидці,
але пасіонарні одиниці
виконують обов'язки свої.
Одному є кого обороняти,
а іншому у долі на крилі
летіти до окраїни землі
учасниками фінішу регати,
в якій агенти, шулери, пірати
щезають як у морі кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
[i]« Нас видали свої...»[/i]
Азовець
Історії далекі відголоски
усе іще даються у знаки.
Нікуди не поділися «совки –
брати», які і нині неазовські,
урядники і наймити московські,
іуди, куплені за мідяки.
Напевне еволюція людини
іде по колу, ліплену із глини,
її удосконалює життя,
але катівні, тюрми і підвали
народжують нового канібала,
що пожирає наше майбуття.
В агонії поезія і муза...
на боці окупанта... боягузи.
Не можуть називатися людьми
любителі союзної тюрми.
Їм не торкає душу: «Ой, у лузі...»
Її немає в ідола пітьми.
Феміда упізнає їхні лиця
і покарає кожного убивцю
і бункерну заразу заодно...
а поки-що у мене за тином
опудало місцевого чужинця
ще зазирає у моє вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
[i]« Спасіння потопаючих –
справа рук самих потопаючих...»[/i]
Фразеологізм
І
Були ми наївні у давні роки,
майбутнє своє будували
і добудувалися... нині, таки,
усе, що ішло на броню, літаки,
на голови наші упало.
ІІ
Не хоче звільняти від себе орда,
хапає за ноги, за душі...
і тінями часу вирує біда,
і ріками крові цілюща вода
тече по опаленій суші.
Приймає усіх українська земля,
вогнем пригощають укропи.
Якщо захотіли, то нате... здаля –
хороший москаль удобряє поля,
поганий – ще риє окопи.
Іронія долі, – «не май ворогів...»
люби їх, не смійся, живи як хотів,
аби не урізати дуба...
але випадає самому мені,
аби.. почувати себе на коні,
хапати удачу за чуба.
ІІІ
Все буде Україна і ночами
засяють тихі зорі над полями
сузір'ями неумирущих душ,
а днями – як неопалима пам'ять
у золотій блакиті не зів'януть
червоні маки... мовою, – не руш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
[i]« Була така партія,
але вся вийшла...»[/i]
Насмішка
***
Чого лукавиш, *** сину?
Який тебе поплутав біс,
що ніби, ми одна родина?
Ми орачі, а ти скотина,
яка усюди суне ніс.
***
Ей, вепсе, викидай гранату...
усі тувинці і примати
уже освоїли тайгу,
одні лише колаборанти
чекають дона і шойгу.
***
Егей, мавпоподібна сатано,
у бункері тобі усе одно
ні холодно, ні жарко... ані тепло,
іди собі к дияволу на дно,
де кожній молі місце є у пеклі.
***
Ой, не надійся, геній кацапні,
що урятують бестію шамани,
ти у болоті, хоч і на коні,
і є кінець історії обману.
***
Конай, мочило бісоти,
і об'їдайся блекоти...
хоча, як homo, малувате,
але макака волохата
волає, ніби ми брати.
***
Пойми, ми нація окрема
і не байдужа до ідей,
та є лише одна дилема –
якщо командує нікчема,
це небезпечно для людей.
***
Ей, пам'ятайте, мумії-вожді
московії, що Україні – бути!
І бійтеся, місцеві шалапути,
якщо допомагаєте орді
і мафії колонії добути.
[b][i]Мотивація[/i] [/b]
Ще пишуть оди і доноси,
як за радянщини було,
попихачі і малороси...
то хай мої куплети-оси
кусають не одне *уйло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
На старті
« Довга дорога в пустелю...»
Забуте
Ось і осінь... і вересень всує
обіцяє потоки сльоти
і дощу, але небо дарує
знак уваги... як іноді ти.
Ось і маємо – як на початку...
та повіяли інші вітри
і нічого немає на згадку
із поезій цієї пори.
Ось і знову на часі балади,
як не ми починали війну
і на Київ упали снаряди,
убиваючи нашу весну.
Ось і зрада, а ми – ні при чому,
бо усі винуваті у тому,
що воює імла стани
проти світла у нашому домі
і усупереч всьому святому
не помиряться наші сини.
На фініші
« Човен хитається серед води...»
Незабутнє
Ой, не сип мені солі на рани.
Я то знаю, де кара небес,
але мусимо мати за пана
і любити... як палицю пес.
Ой, хіба я одна винувата,
що у пекло завіяло нас?
Не на часі і нам воювати,
і миритися дітям не час.
Ой, не ми лише служимо ницо
кожній молі і хану орди...
та мені би іще – до криниці,
до живої моєї води
і напитися, наче цикути,
і нічого уже не почути
ні про себе, які ми раби,
ні про ігри цієї доби...
забуваємо, наче манкурти,
цю іронію злої судьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
[i]« Світ не без ангелів...»
[/i] Вислів
Наснилося... Я знову не один,
бо на подвір’я батькове, неначе
до мене, повернувся рідний син,
якого я ніколи не побачу.
– Мене немає, – пояснив мені, –
але у мене є сестра... і тато...
і є душа ... аби на цій війні
за тебе і за неї воювати.
Моя вина... і щастя – не уб'ють,
і не посадять юного за ґрати,
і ні за що не будуть катувати...
....................................................
я відаю, яка у цьому суть –
якщо і ненароджені ідуть
за нас – пора перемагати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
[i]« Повторення не всім на користь...»[/i]
Обструкція
***
На раші сатана готує бал –
і на льоту міняються сандалі
у нашої «еліти»... карнавал:
крилаті набирають вищі бали,
отримує «подяку» генерал,
а у герої вибився «квартал»
і шалапути мають по медалі.
***
На швайку шило поміняв пахан,
а наш пацан – свої пріоритети
то на кульбіти, то на піруети...
урешті... ну який то отаман,
якщо не добачає рикошети?
***
Таїть у бункері *уйло
отруйне жало тарантула
саме собі... аби це зло
прокляте на землі забули,
немов його і не було.
***
Серійні газогони і ракети
ніяка не витримує земля,
а могікани... далі – по сюжету,
як стане екологія планети
заручницею мафії кремля.
***
У ворога епітетів багато.
Одне із них – сусіда-сатана,
що окупує віру, душу, хату,,,
то як умиротворювати ката,
якого підгодовує війна?
***
Усе ще базарює «руцкій мір»...
украденим торгують московити,
і суне... суне ненаситний звір,
і пхає рило у чуже корито...
і думають-гадають посполиті, –
а може, лопне людоїд-вампір?
[b][i]Інклюзія[/i][/b]
Не заколише душу ахінея
про епохальний ХХІ-й вік,
де від війни немає панацеї...
і розуму немає у калік
на голову, яким чужий язик
не заважає... бути кацапнею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
[i]« Не тільки фенікс
постає із попелу...»[/i]
Імпреза
Винищуємо братію лукаву...
а що робити? Є ясна мета –
будуємо свою нову державу,
відроджуємо села і міста.
Не даємо війні себе убити
і сонце правди нашої зійде,
бо нас, як маку, по усьому світу
посіяно... і вродить де-не-де.
А кацапні – у пеклі догорати
і то не довго ще на цій землі
в юдолі сказу, у своїй імлі
біситися іуді-окупанту.
Така у світі настає доба.
Зоря свободи не кіношні кадри...
і те, що заслуговує юрба,
їй пророкує не одна Кассандра.
Не розуміє помело орди,
що означає генетична пам'ять,
та дні прозріння нації настануть
і явиться як лотос із води
та істина, що радує завжди,
і їй нечиста сила не завадить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
[i]« Не буде щастя,
то нещастя поможе...»[/i]
Циганка
***
Які не обираємо краї,
усе це – шапіто... а ми – на дроті:
знайомі, друзі, рідні, нічиї...
та необхідне для душі і плоті
і те, що залишаємо на потім,
не повертає на круги свої.
***
Не помагає успіху нещастя,
але не роню зайвої сльози,
що не угодний особливій касті
козирної колоди тої масті,
де, нібито, тасуються тузи.
***
Нема любові у розлуці,
немає щастя у біді.
Біда, коли свої скубуться,
тому що... чорні і руді...
і не відмиєш у воді,
а друзі... друзі пізнаються.
***
Усе це діється, либонь,
але... неначе, не зі мною...
я не воюю із ордою,
але беру її вогонь
на себе... хмарою, водою.
***
Існують якось гади і примати...
Чого лише немає на землі,
коли за тебе є кому писати.
Найтяжчий хрест, який ти можеш мати,
це існувати серед москалів.
***
Ми незалежні, вільні, самостійні,
та місія у кожного тяжка –
не тільки дослухатися до гімну,
а класти тіло під ворожі міни
і вичавити із душі совка.
[i][b]Нотація[/b] [/i]
Якщо сміюся, то і над собою.
Ніякої зарази не боюсь,
що нехотя, собі допишу плюс.
Розбуджений сиреною нічною,
звикаюся з буденною війною
і про ніщо не пишеться чомусь,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
(Лімерики)
[i]« Не кожний собака
вискакує сухим із води...»[/i]
Примовка
***
А на рашу напала химера,
що винищує орків до тла...
і шукає мінера –
якогось Бандеру
перелякана хунта пуйла.
***
А за орду воюють ідіоти,
яким не пояснили москалі, –
на цій роботі
є, таки, двохсоті
і їм немає місця на землі.
***
А на улусах є бавовна всюди
і де-не-де ще хлопає, таки,
і кара буде,
бо орда – не люди,
а окупанти – не рятівники.
***
А на Київ націлені урки...
Їм – куди не біжи, все одно,
бо на те вони й чурки
такого ґатунку,
що усюди – вонюче лайно.
***
А на убивцю очікують нари,
і на коняку рашизму, і на...
кожній отарі
худоби – до пари
не упольована ще звірина.
***
А на острові, типу – Зміїний,
привітали велике судно...
Україна –
країна гостинна
і судно опустили на дно.
***
А на Алтаї – ритуал по блату:
язичники, шамани, сатана...
а номінанту
шостої палати
у бункері – сорочка гамівна.
[b][i]Нарація[/i][/b]
А на закуску... капаю пілюлі,
аби уберегти чиєсь лице...
великі дулі
у часи минулі
отримували авгури* за це.
[i]* – оракули, які не сміялись, виголошуючи дурниці.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
[i]« Пізно пити боржомі...»[/i]
Діагноз
І
У тому, що розв’язана війна,
шукати винуватих... «не на часі».
Таке табу... це – пізно, та наразі
ще діє пропаганда потайна
і локшини навішує вона
на вуха очумілого народу,
що зайві ейфорія і свобода,
коли триває «руская вєсна»...
коли уже на часі запитати:
кого ми найняли у... депутати,
чиї агенти і які осли,
ще невідомі, нібито, ґаранту,
дозволили шляхи не мінувати,
завчасно побудовані... коли
і ким накази віддані були,
аби без перешкоди окупанти
намічені об'єкти зайняли?
ІІ
А Київ, як уміли, боронили
і це на часі... вистачило сили
у селах зупинити кацапню,
і посадити каїна на вила,
і доказати, що слова і діло
сильніші від ворожого вогню...
...................................................
Лиха біда... коли немає ради,
то знову не на часі мова, правда,
історія... або її урок...
і не один – що коштувала зрада,
чого не пам’ятає ані влада,
ані її електорат – совок.
Тому усіх виховують ракети...
урок дійде... бо укри – не ацтеки,
не орки і не урки... ні на мить.
Когось не омине звіряча хіть...
та може, якось... вилікує Лета
рускоязичну язву на планеті,
коли засяє сонячна блакить.
ІІІ
На часі віра... не заборонили
парафію і мафію кіріла –
духовних за ознакою калік:
з одного боку богобоязлива,
а з іншого брехлива, галаслива,
осатаніла армія базік.
Не вистачає Божого огнива,
що на віки випалює язик...
і може, налаштує їм щелепи,
аби не вимовлялися наклепи
на ОУН і Бандеру... на УПА...
і не пошле анафему Мазепі
заїкувата бісова юрба.
Їм тяжко опановувати мову
і одночасно «грамоту попову»
того ж, таки, антихриста-попа...
......................................................
Судитиме і їх нова епоха –
надія є: Феміда не сліпа,
Європа розумнішає потроху
і забуває за «царя гороха»...
і до боввана заросте тропа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
[i]« Найнебезпечніше –
боятися придурків...»[/i]
Досвід
І
Від мене мало що залежить,
аби належати до тих,
кому ніколи не обмежать
надій, бажань і прав своїх.
Але лютує «запоребрик» –
і на війні нема перерви,
і не вгамовується псих...
..........................................
Нема надії на Мінерву,
Психея не лікує нерви,
а сказу більшає у всіх.
ІІ
Дурному, що вода із гуся –
чи у лайні, чи на війні...
Але скаженого боюся...
хоча судити не беруся,
чи їх боятися, чи ні,
якщо у них немає мозку...
ось-ось скажені недоноски
та й оголосять судні дні...
самі собі... бодай би скоро
упали стіни муляжу
і пекло їхнього терору
та ядерного шантажу.
У діях мавпи на котурнах
ума і логіки нема...
непередбачена юрма
руско-язичесько-культурна
і на війні у ролі дурня –
то галаслива, то німа,
але дивімось обома...
бо то орда... і їх багато
мільйонів – сотень півтори
і всі – руками догори,
аби чуже завоювати.
Де не родили ці мутанти,
за ними плакала тюрма,
але любителі ярма
і досі наші... окупанти.
ІІІ
Бояться дурня не дарма
і це урешті зрозуміло –
якщо у черепі пітьма,
душі немає... зайве тіло
і мусимо оце дурило
без честі, совісті, ума
щомиті плавити на мило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
[i]« Дерусифікація – це актуально...»[/i]
Пріоритет
І
Чужу царицю маємо й донині.
Давно її позбутися пора...
але в Одесі-мамі, як невинна,
сидить відома лярва катерина,
нехай і друга, та уже стара.
У когось, може, і повія – мама,
а не Одеса... їй усі свої –
і ті, що стали сучими синами,
і ті, що залишились блядунами
у буйному оточенні її.
ІІ
Петиції друкують патріоти...
велику налякали, хто як міг.
Коня немає, але є батіг
і ця коняка наче і не проти,
аби ракети гепали між ніг.
Та ясно й так, за що оцю гадюку
шанують войовничі русаки
і їхні леді, а точніше, суки
або гулящі – випуклості Дюка,
які ще полірують від руки.
ІІІ
І малоросам теж дійде до тями,
що визволяють їх, але... до ями
і що Європа вирятує нас
як і раніше...
нашими руками...
.....................................................
а тих, що ґвалтували нас віками,
ми винищимо
на віки
цей раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
[i]« Руськоязичеська культура
набирає від'ємні оберти...»[/i]
Спостереження
I
Куди я їхав? Де ви, очевидці?
Куди не подивися навмання,
навколо – бачу, ніби, українці,
а по вимові, нібито – русня...
у черзі, на вокзалі і зупинці
орудує... дивізія еСеС.
Хотіли миру – маєте... балбес
посилює ідіотичні скрепи
і падає каміння із небес
на голову совкової дурепи.
О... розбудили фюрера зі сну
і кобу, і тимура, й чингізхана,
і може – це не так уже й погано:
навіки замуруємо війну
і на віки – останнього тирана.
IІ
Не забуваю... маю те, що є
і в Україні іншого не буде.
До тіла ближче, нібито, своє
і може, марно небайдужі люди
ще захищають, наче, нічиє
пасіонарне наше житіє...
яке не є... буває чорне... біле...
бо не щезає вата на віки,
а з нею і совки, і русофіли,
і бувші, й новообрані дебіли,
і вовкулаки, типу – єрмаки-
сибіряки, парафія кирила,
що бісовою рясою трясе...
а далі буде... біомаса знову
у владу обере ні те, ні се
бо нації байдуже Боже Слово
Його Месії, що її спасе.
ІІІ
І знову чую, – це не актуально...
яка різниця... видно із нори –
культура на росії музикальна,
коли... ракета падає згори...
це Бог дає... не хочеш, а бери,
бо в України місія сакральна.
Надія є... а може – це не ми
заручники диявола пітьми?
І дятлами вистукують поети
навіяні елегії й сюжети
про місію любові між людьми.
А поки-що язичники... готові
(ну, се б то, язикаті) до основи
те руйнувати, що добро несе..
бо зло не любить націю здорову,
спочатку в неї відбирає мову,
а далі – віру... ум, а далі – все.
Але надія є... і цього разу
московія конає... а в імлі
диявол подихає у кремлі...
Питання волі Божої і часу,
коли і як зітре з лиця землі
небесна сила осоружну расу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
[i]« У довгому ящику відкладеного
всього вистачає...»[/i]
Сценарій
Додому їду... жевріє надія,
що пригасає полум’я війни
і на городі ще овес посію,
аби не уродили бур'яни.
Ніхто у шию діда не ганяє...
та як без нього маки, спориші,
а пасіка... а крутояри гаю...
віддушини опалої душі.
Ніде не заховаєшся від смерті,
нікого не обмежує земля...
але удома є за що померти,
то як на це дивитися здаля.
Упізнаю... обдерті від погромів
мої знайомі – Буча та Ірпінь...
не бачу танка на подвір’ї ромів,
але і їм передаю уклін.
Уклін одноколійці із Варшави.
Позаду – зеленіє оксамит...
а до війни мели сніги... отави
уже опередили мій візит.
А попереду – віра в перемогу,
якою запасався на дорогу...
і довго пам'ятатиму ще я
те місто, де, – ку-ку – мене будило
і на прощання дарувало сили
мені ранкове соло солов'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
[i]« Краще не повертатись
у час перемін...»[/i]
Вибір
Ось і минули чарівні,
на березі Дунаю,
мої непересічні дні...
на що надіятись мені,
не знаю.
Де небо поки-що ясне,
на озері лісному
чекає місце чарівне
і, може, доля... не мене
додому.
Майбутнє – сяє далина
цілющою водою,
минуле... не моя вина,
що називається війна
війною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
[i]« Світло і в темряві
поширюється по прямій...»[/i]
Фізика
І
В ауру часу... у чашу надій,
а не у пащу війни... у прибій
падає сонце за обрій...
за течією... у гирлі ріки
мого життя, де тасує роки
вік водолія суворий.
ІІ
Не докоряє уночі́ мені
опальна Муза... іноді, знічев'я...
не видаю ні од, ані поем я
про те, як запалає у вогні
несамовите іродове плем'я
у цій агонізуючій війні.
У вирії людей мене чекає
моя недоля, і неволя раю,
і вибір мій, і вирок роковий.
Собою засіваємо пустелю...
не вписуємося у ту оселю,
де є ще дух поезії живий
і де по траєкторії прямій
душа моя не оминає Землю.
ІІІ
Оце і є perpetua mobilia
історії, яку не зупинити...
а обрії, які не догоріли –
це тло її нового колориту:
рецесії прогресу і регресу,
душа у п'ятах, серце у астралі,
рушаємо.. гальмуємо... а далі
Феміда запрягає у колеса
а ми не нажимаємо педалі.
Лишається, як іноді бувало,
забути те, чого не вистачає,
чого було у цьому світі мало –
і не забуті, і нові причали...
і пам'ятати те, чого немає...
..............................................
Останнє, що було напередодні
війни – це чисте небо, тихі зорі,
стихія синя і вода прозора,
і погляди очей, як із безодні
минулої епохи... а сьогодні
усе не те, що марилось учора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
[i]« І воздається кожному
по вірі його...»[/i]
Проповідь
І
Не існує містики і див
і не виникає із нічого
віра у цілющі сили Бога...
кожен має те, що заслужив,
хоч буває, має більше того.
ІІ
Наші душі бачать небеса,
Божий дух, еґреґор ноосфери,
де знання, енергія, краса,
антинаукові чудеса
ширяться сигналами етеру,
де існує золота орда
темної матерії улуса,
де не помінялася мета –
катувати націю Христа
у вінці розп’ятого Ісуса.
Віруєш, не віриш – оціни
те, що як навіяне дається,
мусиш і не мусиш, а прийдеться
йти до переможної весни,
повторити азбуку війни
і рефрени віри свого серця.
ІІІ
Не боги і не небесний рай
захищають націю... і мову,
і її еґреґор – віще Слово,
і її правопис... помагай
осягати істини основу.
Бо у храмі Духу до сих пір
базарює секта галаслива...
в образі об'явленого звіра
діє найлукавіша із вір
антиукраїнського розливу –
сатанинська одіозна віра
і її конаючий вампір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
[i]« Прощай, московія немита,
країна нехристів-рабів...»[/i]
Класика
І
Колись були ми не такі
як нині... що й казати?
Хоча літа мої тяжкі,
не хочу помирати.
Поїду, може, у село,
де рідного – нікого,
зате згадаю, як було,
коли не помічали зло
і не любили Бога,
гадали, що лише царі
неситі їли сало,
а миші – цукор, сухарі,
а люди... що попало.
ІІ
Було не гірше і тоді,
коли бувало мало
цілушки хліба на воді,
та якось виживали.
Не знали ми, що угорі
сиділи зайди-упирі
ділили сіль і м'ясо
пайками... дулю дітворі
давали, щоб у кошмарі
повимирали маси
і за чуже, і за «святе»,
що має до культури
і до освіти саме те,
що загрібають кури,
куди і досі їх несе
за течією есесесер...
...............................
до самої могили
я ненавидитиму все,
що нас любити вчили
відомі генії-лиси:
вмирати за «отчизну»,
за ласий кусень ковбаси,
коли очільники яси
вели до комунізму.
ІІІ
І наче... з «легкої руки»
і досі не забуті,
і ніби, наші на віки
усесоюзні кла́сики́:
гарматні, леви тлусті,
яких обожнюють совки,
а їх... ну... визволяють
від Ґете, Байрона, Гюго...
ракетами навчають
і невідомо, хто кого –
диявол нас, чи ми його,
але, якщо по суті,
то хай би їхні язики
імперії у ці роки
були на вік забуті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022
[i]«Зі слів православного католика
штату Іллінойс...»[/i]
Сповідь
Йдемо у церкву. Жити – не умерти.
Ми не скупі і маємо капшук,
з якого можна дати Богу лепту,
аби пожити і не мати мук.
Усі побожно сіли, помолились...
Капелою виспівують отці...
аж тут мені до носа опустилась
торбина благодійна у руці.
Зважаю на неписані закони,
кладу у торбу лепту перший раз
і... посуворішав іконостас,
і, наче... очі відвели ікони.
Враховую оказію таку
і мощі діда соваю до стінки,
але й туди підсовують корзинку
на довгому дубовому дрючку.
Що Богу – Боже... це я пам'ятаю
і що царю – цареве, знаю теж
і кожен щось у торбу опускає,
аби грішити далі і... без меж.
І я, за чек моєму херувиму,
купую індульгенцію... на чай,
аби колись поніс мене у рай.
Дивлюсь у небо чесними очима,
радію, що за брамою незримо
мене вітає Юлій Цезар Гай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
[i]« Не тільки кулями
знищують ворога...»[/i]
Наратив
Поети – ної. Є ще роль така –
ковчеги перед бурею смолити
і рятувати душі гордовиті,
коли життя не варте п’ятака.
Вони поводирі... і неофіти...
у пору смути місія тяжка –
вичавлювати із людей совка,
аби нове і суще освятити.
Але герої їхні у борні
і нині зупиняють ешелони
ерефії... і їх уже мільйони.
Самі ж не покалічені... о, ні...
і не убиті... а на цій війні
на лінії вогню і оборони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022
[i]« Філістимлян стерли
з лиця землі...»[/i]
Історія
І
Чи бавовна палає, чи вата –
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.
Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...
укри-месники будуть шукати
неусипно насильника-ката
як шукає іуду «Моссад».
ІІ
Не лякає Сибір несходима,
не біда, що плішивий не здох,
все одно покарає їх Бог,
буде гадина кожна судима
за розбої, анексію Криму,
геноцид, Соловки, Сандармох.
А допоки союзу шукає
у Кореї, Ірані, Китаї...
упаде із найвищих висот
не один бойовий ідіот
і на самій окраїні краю
замуруємо дикий народ.
І майбутнє минулим воскресне,
і уже недалеко іти
нам усім до ясної мети,
а жадоба розплати не щезне...
за колючкою виросте месник
аби ката за душу трясти.
ІІІ
Україна уже не забуде,
що росії нема і не буде...
і пощади нема їй ніде,
і її голіаф упаде...
........................................
у печеру тікай, та усюди
душогуба Феміда найде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
[i]« Не зівай, Хомка,
на те і ярмарок...»[/i]
Вислів
Як то файно, що ми не герої
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.
Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,
не втирає більмо сліпоти.
Ще тримає свою агентуру
од юродивих до верхотури
мафіозна держава сусід.
Умирає нікчемна культура
примітивної карикатури,
алегорій, злодіїв і бід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022
[i]« Ніколи не говори, – ніколи...»[/i]
Оксюморон
І
Яке химерне є оце, – ніколи,
коли його уявиш уночі,
у присмерки, у сутінки ранкові,
у дні війни... воюють орачі
і кров'ю поливають власне поле
укотре за історію... і знову
орала поміняли на мечі
та захищають хату, душу, мову.
ІІ
Вбиває віру бісова війна,
у храмі хазяйнує сатана
і не рятує із амвону меса...
очуняли погани-неотеси –
медійна язиката суєта...
поезія заціпила уста...
говорячи устами поетеси:
«[i]страшні слова,
коли вони мовчать...»,[/i]
тому що неможливо описати
ті злодіяння, що вчиняє рать
диявола-іуди-супостата.
ІІІ
На ниві недоораних полів
повторюються серіали сюру
і на арені вилупився фюрер...
невіруючий люд не онімів,
а віруючий співчуває люду,
що це...
не може бути...
і усюди
на це уже не вистачає слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
[i]« Не все золото,
що блищить...»[/i]
Поговірка
І
Що означає, – [i]не моя війна,[/i] –
ніхто по суті, наче, і не знає,
якщо чужої, нібито, немає...
та й досі ще триває не одна
і хто вмирає, і чия вина
у декого Феміда запитає.
ІІ
Не винуваті юні... а старі
усе шукають істину... одначе,
уже не усміхається удача
найти її тепер... о цій порі,
у пору цю, подіями мінливу,
коли нікого вік не береже,
а ми усе питаємо, – [i]невже
і наша доля – яблуко червиве?[/i]
Рахує і мені мої літа
зозуля у гаю, що біля дому,
і кожному... як і мені самому
ще сяє середина золота
як досі не досягнута мета,
яка веде у далеч невідому.
ІІІ
І я не розраховую на сто,
і явно, що лишилось небагато,
відтоді, як на світ родила мати...
.......................................................
Окраєць долі з’їло... шапіто,
але не переймається ніхто,
що є кому за це відповідати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
« Світ не без крайностей...»
Алегорія
І
Імперія щезає у імлі,
а заодно і нелюди ординці.
Шукають долю нації малі,
виборюючи волю наодинці,
і сіються, і родять на землі
пасіонарні люди... українці.
ІІ
Лишаються якихось кілька літ
із сорока – блукання по пустелі...
і поки в’яне на калині цвіт,
поети, скоморохи, менестрелі –
які не є, не завоюють світ.
Війна – лише для воїна робота.
У кожного лише одна забота –
відвоювати крадене... але й
біда, коли керує фарисей
і поки поклоняємося чорту,
у нас і чукча буде Моісей.
ІІІ
Вітрами розвівається полова,
а от зерно іде у закрома...
отак і люди... немічна юрма,
як правило, ніяка, безголова...
і їй усюди буде зайва мова,
де біомаса нації – німа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022
[i]« Я дивлюсь на крилату Ніку –
перемогу – без голови...»[/i]
Д. Арфіст
І
Ще мається на п'єдесталі слави
віками незавершена війна
і селфі одіозної держави,
аби була помітною вона.
ІІ
У цьому місті не було героїв...
крилата Ніка, та і та одна...
без голови... і четверто́вана́
символізує тут сучасну Трою:
Європою літає безголов'я,
а десь іде убивча... не... війна.
І це іще не за межею ґлузду
«рятівника» умерлого союзу,
але на грані доброти і зла
та за межею темряви і світла
усе ще нависає тінь орла,
а поза нею – пазури та ікла.
ІІІ
В угоду антилюдяних ідей
перемагає мафія... і гроші,
украдені у нібито людей...
«жахливі – зовні, у душі – хороші»:
товариші, нувориші, святоші...
.....................................................
немає Ніки... але є музей
війни... останні мумії негожі
конають у затіянім дебоші...
нема ума, бо... усихає ґлей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
[i]« Все таємне рано чи пізно
стає явним...» [/i]
Правда
***
Увійти в історію – не гріх,
заодно і «вляпатись» – не варто...
бути параноїком... не жарти,
бо усюди вистачає їх:
шут, паяц, убивця, імператор...
це серйозно викликає сміх.
***
Верблюда рятувати не реально.
Яке воно було, таке і є –
і скоєне уже, не визнає,
і хоч тягни за вуха із провалля,
усе одно у душу наплює.
***
І в онлайні можна воювати...
у тік-тоці... а чому б і ні?
Он воно... на білому коні
у окопі... знайте, окупанти,
хто перемагає на війні!
***
Героя помічають у бою,
політика, очільника народу –
у бойовому осередку роду...
то й не шукай на голову свою
або на дупу зайвої пригоди.
***
Діла забуті, та уроки є,
і є таке напучення ґаранту, –
перевіряй оточення своє,
аби й тебе, і реноме твоє
за цю війну не оточили ґрати.
***
Ця візія не має моветону
у дусі оголтілої Москви.
Про що це я? А-а-а... є такі закони
неписані, табу і заборони...
і риба не гниє із голови.
[i][b]Істина[/b] [/i]
Йде боротьба і це уже не жарти,
що доля наша кинута на карти,
де і тузи – найняті вороги...
Нема пророка у своєму краї
і я нікого не переконаю,
що істина не додає снаги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
[i][b]У світлі вічності[/b]
« Летять літа за обрії птахами...»[/i]
Ілюзія
Нічого тужити за одною,
поки є удача... далебі,
та чарує юною красою,
інша буде вірною тобі.
Поки вибір є у цьому світі,
а на той спішити не з руки,
маємо радіти і любити
те, що нам подовжує роки.
Поки ще літаємо птахами,
вирій наш у світлій далині...
там і я на білому коні
і донині... і поза світами
юною школяркою, так само,
інша усміхається мені.
[i][b]У кінці тунелю[/b]
« Відлетіло у вирій минуле...»[/i]
Видумка
Не чекай на мене вечорами.
Я прийду, приїду, прилечу
тими горобиними ночами,
за якими плачу і плачу
оцією тугою гіркою,
поки нас єднає самота...
хай хоча би спільною журбою,
як не є, подовжимо літа,
як не є... а у кінці тунелю
іноді ще жевріють пастелі
світла, що приховує імла...
не вини, що не тобі одному
на зорі, багато літ по тому,
я свої надії берегла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
[i]« В сім'ї не без урода...»[/i]
Приказка
Казав Уеллс, – [i]росія уві млі...[/i]
вона і нині, як у всі епохи
і не живе як інші, і не дохне,
аби було чистіше на землі.
Ясне майбутнє... а часи минулі...
крові жадає жадібний вампір,
допоки буревій земної кулі
не витрясе лукавий «рускій мір».
А як інакше? Нелюди – не люди.
Союз і той не виховає їх
і де вони не є, пора усюди
винищувати до ноги усіх.
Інакше не подужати кощія...
його не зупиняє пандемія
і не конає бісів... *** син,
що вилупила у грязі повія...
але якщо упир цей не один,
то як не озвіріє вся росія?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022
[i]« Стоїмо до останнього...
ворога на нашій землі...»[/i]
Наказ
Де ті свої? А от чужі
були і є... і вже на тільки
обороняти рубежі –
це наш обов'язок навіки.
Стояти за Вітчизну – честь
і слава кожному герою,
хто у нерівному двобої
перемагає люту смерть.
Долаючи усі загрози,
аби очистилась земля,
карає за дитячі сльози
прокляте плем'я москаля.
Усюди знищуємо ката,
ламаємо його ярмо...
онукам передаємо,
аби було їм що згадати, –
уміли бити юду-брата,
то і чужинця поб'ємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
[i]« Не називаю її раєм,
тієї хати біля гаю...»[/i]
Т. Шевченко
Заманюють оманливі світи,
де маємо усі відпочивати
колонією.. але рай один –
десь у гаю біля своєї хати.
А ще до того як іде весна
і попереду неминуче літо...
і явиться із юності вона,
якої не було у цьому світі.
І ніби усміхається мені...
і наче їй ні холодно, ні тепло...
Навчаємося жити уві сні
за межами існуючого пекла.
Все зіткане із нитей міражу –
нема війни, печалі і розлуки
і я босоніж по траві біжу,
бо діти доганяють і онуки.
Існуємо в коловороті літ
і є ще мама, і живий ще тато...
ілюзіями ми усі багаті...
нема надій на Божий Заповіт,
та відтіля у цей лукавий світ,
моїй душі не хочеться вертати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
[i]« Полетів би в Україну,
та крилець немає...»[/i]
Версія
Де не жив, усюди – пам’ятаю:
гай, гора за хатою, ручай...
і сьогодні, у чужому краї:
гори, улоговина, Дунай.
Жовті первоцвіти і барвінки
сині, крутояри у вінку
і палітра їхня, і відтінки –
як удома, у моїм кутку.
І своя, і не чужа країна...
дежавю, навіяне у снах,
і душею в Україну лину,
тільки-що... затримує війна.
Тут і дід мій сіяв... у полоні
жито... ще у першу світову,
батько – після другої у зоні
окупації... а я – живу.
Наша біографія багата...
поки не кінчається вона,
не минає і моя весна...
поки можу думкою літати
завітаю у дитячу хату –
бачити минуле із вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
[i]« Мене нема там, тільки край вікна
заходить сонце як гаряча рана...»[/i]
І. Драч
І
Знаю, що Дунай не перескочу
як по соломині черевик
і ніхто не тягне за язик
насмішити бульку... і не хочу
скімлити, що голову морочу,
нібито до спокою не звик.
ІІ
Ще тече у пам'яті Славута,
напуває і годує Крим...
а вода червона... каламутна...
та сумую іноді за тим,
що хвилює як солодкий дим
батьківщини... це моя покута.
Бо не буде спокою ніде,
ані покаяння, ані тризни,
поки перемога не зійде
апогеєм нео-катаклізму
і енуклеація рашизму
блискавкою кари упаде:
за Азов, за Бучу, Маріуполь,
за мільйони біженців...
за трупи
у своїй опаленій землі...
за нечувані жорстокі муки,
за непередбачені розлуки,
за усі печалі і жалі.
ІІІ
Може, й не чекає Пенелопа
свого Одіссея... до потопу...
а весною дні – як ті роки-
повені широкої ріки...
.................................................
а війною – мовою Езопа, –
мало є надій на філантропа.
Та живучі ми усе-таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
[i]« Вузьке верблюду вушко голки...»[/i]
Афоризм
***
Ми виграємо цю війну,
та не надіймось, ради Бога,
що буде легка перемога...
усьому знаємо ціну,
але відомо, ради чого.
***
Ми звикли жити жартома,
та ситуація невтішна.
Діагноз: горе від ума,
найкраще там, де нас нема,
а де ми є, то там найгірше.
***
Європа візи не дає
чужому у свої палати,
не поміняти те, що є –
убоге наше житіє
на вільне, сите і багате.
***
Доцільно мати не один
супроти ворога детектор,
та напрямку одного вектор –
до автомата – магазин
і артилерії коректор.
***
Гундяй на раші – лжемесія,
та уявляє ще себе
у рясі УПеЦе росії
як філіалу ефесбе.
***
Паяц уроду береже лице
відомо де, коли і ради чого
у нього ще не кинули яйце...
та Україна ще до перемоги
одноосібно вже не проти того,
щоб одностайно виконати це.
[b][i]Резюме[/i][/b]
Дитя війни не вибачить вину
народу мого
іноді тупого,
що обирав на виборах війну.
.................................................
Як мало того, що іде по лезу
не ради миру, а проти війни
і як багато палиць у колеса
готуються поставити чини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
[i]« Клен ти мій зелений...»[/i]
Переспів
Загадані усі путі мої
не у воєнне пекло, а до раю
і поки індульґенцію чекаю,
мені дарують соло солов'ї,
неначе в Україні біля гаю.
Притулок маю – небо і балкон.
Оце і заслуговую – без міри...
Уже не подолаю рубикон,
бо є такий неписаний закон, –
чужій журі ніде немає віри.
Зате до мене заглядає клен...
повіє вітер і, буває, чути,
як із якихось тисячі імен
лише одне нашіптує катрен...
і те, що не було, та має бути.
Ото ж радій, журо моя, радій,
що ранками закінчуються ночі
і що світанки отакі співочі...
неначе сподівання без надій
витьохкує у темені подій
моє майбутнє у часи урочі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022
[i][u]« Ми з тобою береги
однієї річки...»[/u][/i]
Переспів
Ми повертаємось, таки,
по райдузі-дузі – веселці...
не поламалися весельця
у течії забудь-ріки.
На відстані душі і серця,
твоєї теплої руки,
що доторкається щоки
і досі ще пульсує-б'ється.
Минає і лихе, і темне
і ми згадаємо, напевне,
себе як перелітних птах.
Не обіцяє вирій раю,
але об'єднує, буває,
на протилежних берегах.
[i][b]Напередодні[/b]
« Прости, Господи,
гріхи наші...»[/i]
Сповідь
Ми одцвіли у маєві черешень,
зів’ялими упали у траву,
але живу одначе, ще живу,
коли перечитаю пару речень.
І оживе минуле наяву,
і від надій уже не буде зречень,
і серце не почує заперечень
словами на мелодію нову.
Побачимось під нашою зорею,
ночами я літаю ще до неї,
хоча, як і до тебе – уві сні.
Про те, що не було і має бути
у вигляді веселої покути
ти будеш сповідатися мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
[i]« Auf die Berge will ich schteigen,
Wo die frommen Hütten stehen...»[/i]
H. Heine
І
Десь за горою отією,
де канули літа мої
услід за долею моєю...
отамечки... за течією
ріки, ще точаться бої.
А онде Альпи, де з натури
великий Гейне для культури,
що кане в полум'ї заграв,
фантасмагорії писав...
а осьде біснуватий фюрер
свої пейзажі малював...
ІІ
Ще тліють викопні скелети.
Готують бійню на планеті
головорізи у кремлі.
А ось у вигляді ракети
літає відьма на мітлі...
Які казкові силуети!
Щезають каїни в імлі...
а далі... далі по сюжету –
кати, злодії і поети
не уживуться на землі.
Є цьому видимі ознаки...
не знаю, добре це чи ні,
що між собою... і мені...
отутечки... коти й собаки
чомусь рідніші кацапні.
Якщо таке в собі тримати,
то далі нікуди іти...
пересікаються світи,
та дурня краще обійти,
якщо не забетонувати
чи випалити з висоти.
Нехай сміються очевидці...
ніяк у голову не йде,
що й тут було енкаведе,
і рейху світова столиця...
і довго ще серед людей
сіяли одіозні лиця
аматорів дурних ідей.
ІІІ
То ось воно – язик іуди.
І тут на голову мою
вони ще «какают» усюди.
Як дихати на повні груди,
коли повітря у гаю
пекучіше молочаю?
Не знаю, що із того буде
і як було у цім краю,
коли неначе добрі люди
ліпили ідола в раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
[i]« Нещасна та країна,
яка потребує героїв...»[/i]
Б. Брехт
Купувати – не вбивати,
та тремтять рашисти,
бо хоробрі маркітанти
теж не ликом шиті.
Платять воїни за щастя
непомірне мито,
їхня дама тої масті,
що поможе жити.
Одягати – це не мука –
вистачає тями,
осягається наука
бути матерями.
Вистачає сили духу
вийти проти смерті
у воєнну завірюху
героїням Брехта.
Ні, не кожне умирає
в боротьбі за волю
і п'янку свободу краю...
поки воїни у полі,
куражу їм вистачає
і лихої долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022
[i]« Шіляка стляна мая ґадная...»[/i]
П. Робсон
І
Не радують мене ворожі трупи,
засмучує героїка війни...
а хочеться із рідними укупі
ще раз біля вцілілої халупи
послухати мелодії весни.
Аби туди не падали ракети,
аби пізнати тиші іншу суть...
і вечорами, як усі поети,
видумувати оди і сонети
про ті рої, що наче, ще гудуть.
ІІ
Дожовує Америка-Європа
і досі недожовані зв'язки
із мафією раші. Філантропи!
Говорячи на язиці Езопа,
«макронізуються» політики.
Велика допомога і донині
триває... та віщають голоси
старі романси про нові часи –
як не суди, а українці винні,
що на росії мало ковбаси.
І доять, і лікують Україну:
то мир давай, то море розблокуй,
то не марай гидке лице кретину,
то Азії подай свою хлібину,
то Африку від голоду рятуй.
ІІІ
А про бої неначе і не чути...
Тайга палає і валує дим...
Та хай горять буряти і якути
укупі з параноїком своїм.
Ну, а кому ще вистачає глузду
миритися... порада є усім –
напитися цикути і забути,
як догорає уцілілий дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
[i]« Не одні дурні ідеї
оволодівають масами...»[/i]
Антитеза
До віків уже дев'ятий рік
додає історія навали
дикого сусіда-канібала
і у течії кривавих рік,
поки люди пізнають вандала,
мову поневолює язик.
Йде ідеологія у маси
і не припиняється війна,
поки править балом сатана.
Лізе й лізе гаубичне м'ясо
як із пущі на оазу, часом,
люта ненаситна сарана.
Та усе ж посіємо пшеницю.
Синє небо додає снаги
гартувати волю, наче крицю.
Як би не бісились вороги,
є чим випікати паляницю
і орду палити до ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
[i]« Із задоволенням
і не без інтересу...»[/i]
Пішохід
Іду на моціон як і щоранку,
коли ще не розведені мости
між миром і війною... з висоти
гадаю, хто зуміє вишиванку,
як подобає нині, одягти.
Сьогодні усміхається фортуна
і китаянка юна... у соку, –
хельо, – вітає... ба', яка розумна!
Вивчаю дойче, –
«мона, коли нуно»,
і це не зайве на моїм віку.
І вільно тут, і затишно укропу,
хоча і чую іноді здаля
язик заматерілий москаля...
і думаю, – очистимо Європу,
тай буде українською земля..
Війна уб'є росію-ідіотку...
у мене є у цьому інтерес,
бо якось затягнули цю мороку.
Коли навіки оніміють орки,
тоді і я забуду, – er, sie, es.
А нині ні на кого не зважаю
і до колін підкочую штани...
іду собі як іноді пани
по березі широкого Дунаю
і діла, ну ніякого, не має
до мене...
він, вона, воно, вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
[i]« Не міряй всіх
одним аршином...»[/i]
Афоризм
І
Поезія воюючого краю
ще жевріє.. і муза не вмирає,
і ліра грає, і у всій красі
по Україні... перли у росі...
..............................................
Пишу усім, кого я поважаю...
надію маю, що читають всі.
ІІ
Є послуги, що помагають мові,
як от – ведмежі... на усе готові
і ті, кого ніхто і не просив
запалювати зорі вечорові,
але пасує тому віршарові,
що сам собі на вухо наступив.
Посіяне, нема кому косити,
намелене, не перевіє сито,
навіяне – нагадує не що
інакше як полову жита...
ніяке – зайве, а талановите
ясне і їжаку, але – ніщо
улесливе собі подібне чує
і реагує на пусті слова
фальшивої мелодії... нова
богема іншу копіює,
а щодо орфографії, то всує
нагадувати, чим вона жива.
Нема кому, бо що не індивіди,
то інші, недоконані світи
упертої чужої ляпоти...
яке здибає, то таке і їде...
як не совкова,
то елітна ***
плазує до своєї висоти.
ІІІ
Та й унизу ніхто не заважає
втішатися ідилією раю...
сміюся... не ступаю на святе,
а як дурне само іде до краю
і за «москвою»...
я не посилаю.
Нехай собі пливе ні се, ні те.
Нікому я завадити не можу,
бо кожен у душі – Наполеон,
а зачіпаю тільки-но хороше,
якому, ну, не вистачає трошки,
аби йому сказати, – еталон.
У кожного своя окрема ніша,
де і богема шиє-поре вірші,
і талалаї сірої юрми,
якій усе одно – лілеї опис
чи малахай,
аби пошитий опус
афішувався поді-у-ма-ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022
[i]«Життя – це боротьба
протилежностей...»[/i]
Діалектика
І
Любити Україну – нині фах
усіх поетів... на печі... у хаті,
о... як воюють генії крилаті
за душі, розіп'яті на хрестах...
..................................................
Але «любов лікує»... їде дах
у пацієнтів шостої палати...
і поки край перемагає жах,
не меншає героїв на словах,
які уміють язиком плескати.
ІІ
У світі є чимало ще дилем
і щодо цвіту на живій калині,
і щодо воскресіння... і донині
Творцеві вистачає теорем,
щоб доказати істину людині.
То й живемо у вічній боротьбі.
Наука заперечити не може,
що є душа, як намагання Боже –
вмістити всесвіт сущого в собі...
тому її ніщо не переможе.
Та за ідею, ніби за народ,
проти людей воює ідіот,
аби на світі панували черті...
.................................................
а я от –
проти каїна...
і смерті...
і залишаю свій писемний код,
щоб не щезала
Муза
на планеті.
ІІІ
А у кінці піду у ті світи,
де, може, існуватиму душею...
єдиною дорогою цією
не заважаю іншому іти...
о, моя душе сонячна, світи
усім як і мені із апогею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
[i][b]Долі навзаєм[/b]
« Заросли доріжки зелен-травами...»[/i]
Завтра
Паде роса на молоді отави,
а у гаю зозуля закує
і стрепенеться серденько моє –
немає у минуле переправи.
А ти ще є, і я ще ніби є,
і десь цвітуть мої волошки, мальви...
і дивиться із відти світ ласкавий
із усмішкою на досьє моє.
Іще існую і тому скучаю,
хоча і знаю, що не допливу
до того краю, де і наяву
уже немає хати біля гаю
і нас обох... та іноді літаю
у пам'яті, бо я іще й живу.
[i][b]Невиказані жалі [/b]
« Ти пішла з усмішкою лукавою...»[/i]
Колись
Ми розминулись, як були зелені
у цій перипетії житія,
а нині не отьмарять теревені
ані твоє, ані моє ім’я.
Обоє обережні та учені,
отак би і жили – і ти, і я
у цій взаємодії потаємній,
де я нічий і ти ще нічия.
Та нинішньому застує минуле,
аби і ти ніколи не забула
і я оті ілюзії досьє...
Усе, що є, не заважає мати
нові надії... хоч і не багато
є того, що заснути не дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
[i]« Ми їдемо, бо мусим.
Бо нас везуть. Нас видали свої....»[/i]
Л. Костенко
І
До себе ми не кликали біди,
але її хотіли біси вражі –
агенти віроломної орди.
Яка змія не повзає сюди,
криваві залишаючи сліди,
та шельму Бог усе одно покаже.
ІІ
Куратори «південної русі»:
свої повії і чужі рашисти,
паяци сатани у всій красі,
миряни і лукаві пацифісти –
одним єлеєм мазані усі,
і нинішні, і бувші пофігісти.
Ну, чим же русофіли не брати
на фоні озвірілої навали?
Їм а-я-яй у Раді показали,
за срібняками є куди іти –
працює каса в кулуарах зали.
Байдужість виправдовує себе –
їй не пасує жовто-голубе
і не потрібно німця, ляха, турка...
то нате! Обіймайте брата-урку!
О, як же я ненавиджу тебе –
і юду, й неотесаного чурку.
ІІІ
Тому і труни тешемо, таки,
і мусимо ховати окупанта,
бо ми у вірі, як і козаки,
брати азовські – вічні вояки...
радійте фарсеї і пілати,
що є кому за волю умирати,
та не щурам у владі завдяки...
...................................................
якщо Європа хоче помагати,
давайте їм гармати й літаки,
а євро є кому намалювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
[b][i]Війні війною[/b]
« Не порятує крайня хата...»[/i]
Примовка
На зло і всупереч війні
я ще сумую за тобою,
а ти пиши... пиши мені,
що мир уже не за горою.
Являйся знову уві сні,
не пропадай... війна війною,
а ми, роз'єднані водою,
неопалимі у вогні.
Хоча... за обріями – воля,
не мають біженці її
і марні марення мої...
одному воїну у полі
не випадає гарна доля,
яка веде в чужі краї.
[b][i]Війна проти війни[/b]
« Моя хата всюди...»[/i]
Відмовка
Ні, я не біженець... однак
іще гостюю у Європі.
Мене затримує війна –
її лице – у фотошопі.
Вона являєтьс,я у сни,
віщує долю невідому,
та, може, у кінці війни
дійду до тебе і додому.
І світло подолає тьму,
а Україна – цю війну...
у час ясний і мить урочу
я обійму свою весну.
Війна закінчиться тому,
що цього я найбільше хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
[i]« На Бога надійся,
але пильнуй...»[/i]
Пересторога
І
На мо́рдорі об'явлений парад,
чума «побєдобєсія» триває
як рашеський останній маскарад
і як бувало, мордами назад,
ідуть чорти колонами до раю.
А ми і без параду цю війну
і орків заганяєм у сортири...
до осені... до літа... в цю весну
у пеклі шиють їм нові мундири...
.........................................................
та появились інші командири –
долати зраду треба не одну,
та мусимо
не тільки
ради миру.
ІІ
І мусимо... та маємо самі
привитися від жаху пандемій...
хамелеони знову на порозі –
чого гріхи таїти? Не спінози
у нашій Раді... наче при умі,
та вимагають буферної дози.
Ми вистоїмо, поки стоїмо
не ради слави, а для перемоги
і зовнішнього ворога б'ємо,
і наче, протираємо більмо...
...............................................
та не щезає на душі тривога,
що нас чекає і своє ярмо,
і довга до опінії дорога.
ІІІ
Героями стають чомусь не ті,
хто зупиняє танки і колони,
а фарисеї...
біля мікрофона,
і біля грошей...
і на висоті...
та обіцяють гори золоті,
надіючись і на свої мільйони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
[i]« Дунай, Дунай, ану узнай,
де чий дарунок?»[/i]
Питаннячко
І
День пам’яті. Союз давно помер.
Сьогодні навіть німці стали наші,
а найлютіші вороги – на раші...
імперія колоній сересер
розпалася як скрепи на параші.
ІІ
Найбільший нас ударив на зорі,
мов Каїн брата Авеля – у спину,
а менші випаровували вина,
бо випили за подвиги старі,
за армію... таємні батирі:
кримчани, молдавани і грузини.
Гадав середній, як йому іти,
не осмаливши тарганові вуса...
.....................................................
найменший прозрівав од сліпоти:
і що воно за ще одні брати-
сябри і партизани-білоруси.
ІІІ
Ну, що ж, на те напевне і свята:
рашисти переплюнули фашистів,
попереду і нині комуністи,
полки смертельні, цар і суєта
навколо нього... і одна мета
об’єднує цю наволоч – убити,
украсти, щоб на день було що їсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
[i]« Не псалмами єдиними
проявляється суще...»[/i]
Виняток
На рейді – свіжа новина –
Зміїний посилає, – на...
якесь судно... фрегат палає,
а нас там, ніби, і немає
і це ще, наче, не усе
там, де Макар телят пасе,
і не одне ще буде пекло...
..........................................
Єрусалиме, ти далеко
од Маріуполя, здавен...
по суші... із варяг у греки...
та упаде ще Карфаген
і тільки одзвучить, – амен,
у Києві об'являть Мекку...
...............................................
а поки-що, як ті лелеки
злітають душі... там... ген-ген...
Харон одв'язує човен...
йому усе дається легко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
[i]« Мене віддавна гнітила бідність
моєї улюбленої країни:
вона не має власних переказів
(вирощених на її мові та ґрунті),
принаймні вони не тієї якості,
яку я шукав і знайшов
(як складову частину)
в чужоземних легендах...»[/i]
Толкін
І
Я – за і любителі міфів не проти,
що орки – це звірі і дикі істоти,
а риба гниє з голови...
і як не лукавили лжепатріоти,
війна показала, які ідіоти –
раби і бояри москви.
ІІ
Актори гарему, гоморри, содому,
кумири сліпої юрми –
колишні народні і дуже відомі,
що так і не стали людьми.
Пришельці мордору із річки-вонючки,
чужої орди племена:
буряти-гобіти... злодії та урки
і їхня богема блатна.
Вони ще і досі бояться Бандери,
який «нападає на них»,
царя ображає у бункері... їх
одначе роззують свої мародери,
яких розвелося уже до холери
у їхніх заїмках пустих.
ІІІ
Яка це гидота – паяци... еліта,
що має усе і не має освіти,
але залишає сліди
на тілі землі... і на білому світі
огризки культури...
.............................замучені діти
і люди невинні, ні за що убиті...
опалені трупи і кров'ю политі
руїни, оселі, сади.
Ізраїль і той заважає їм жити...
Мужайтеся, вічні жиди...
відомо – московія лізе туди,
де їй де-не-де аплодують семіти.
Опричників нації нікуди діти.
Юродиві – це назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
[youtube]https://youtu.be/MxTJyacdaeM[/youtube]
[i]Доменіко Беніні[/i]
Ремейк
Вікторіє, журо моя! О, серце, не ридай
І рабською покорою – любові, не карай.
Ганьбою опорочене лишаємо юрмі;
Оманою зурочене, щезає у пітьмі;
Лукавої історії минає чорний час,
що у їдкому полум’ї не опікає нас.
За пеленою темною яріє світла мить,
Та раною смертельною у грудях ще ятрить:
В пориві духу вищому, чужій душі на зло
Усі тенета нищимо і їх – як не було!
Gedicht von Domenico BENIGNI
(1596 —1653)
***
Vittoria, mio core! Non lagrimar più,
È sciolta d’Amore la vil servitù.
Già l’empia a’ tuoi danni fra stuolo di sguardi,
Con vezzi bugiardi dispose gl’inganni;
Le frodi, gli affanni non hanno più loco,
Del crudo suo foco è spento l’ardore!
Da luci ridenti non esce più strale,
Che piaga mortale nel petto m’avventi:
Nel duol, ne’ tormenti io più non mi sfaccio
È rotto ogni laccio, sparito il timore!
Ремарка:
Кошти, додатково зібрані як пожертви на благодійному концерті 05.04.2022 для допомоги Україні в важких воєнних часах у розмірі 3.700€ переведені на рахунок української греко-католицької громади Cв. Йосафата у місті Лінц. Цільове використання коштів – закупівля медичних препаратів, продуктів харчування та іншої гуманітарної допомоги, визнаної такою міжнародним та українським законодавством.
Борімося і поборемо! WIR HALTEN ZUSAMMEN. 🎼🇺🇦🇵🇱🇦🇹🇪🇺🎵🌞🎶❤️❤️❤️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
[i]« Справжнє пізнається на відстані...»[/i]
Інтерпретація
Далекі ночі і недавні дні
висвітлюють у пам'яті моменти,
що з головою видають поета
на переправі і на мілині.
Ріка життя занурена у лету...
Ані у течії, ані на дні
її не перескочиш на коні
і не зіп'єш, у ступі перетерту.
Міняється небесне і земне,
ніяке не міняється на інше...
не чути того, що було раніше,
лиш іноді печально промайне –
далекі не покинули мене,
а ближні появилися пізніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022
[i]« Царство, поділене в собі,
не устоїть...»[/i]
Назарянин
І
Не помагають рідні стіни
боротися проти війни
і цьому є одна причина –
попи росії в Україні
і параноя сатани.
ІІ
Юрба церковного болота
оточує Ісусів храм,
та інквізиція не проти
нашестя підлої гидоти,
якою править ниций хам.
І молдавани, й білоруси
не вилізають із пітьми
і всенародної тюрми...
червиве яблуко спокуси
жують узбеки і казахи
та й інші парії Аллаха
і слуги ідола юрми.
ІІІ
Останні покидьки союзу...
А що їх завело сюди
і що несуть, окрім біди
негідники і боягузи ?
А те, що всюди і завжди:
язик і грамоту улуса,
культуру вепса і тунгуса,
освіту дикої орди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
[i]« Іду на грозу...»[/i]
Ас
Іде весна у маєві розмаю...
іде війна, якій немає краю.
Які ж бо несумісні ці світи!
Мине весна і, може, після цього
мине війна.. і наша перемога
засяє як зоря із висоти.
А поки-що – за пеленою часу
історія про те, як мужні аси
кують її в горнилі бойовім –
і кіборги летовища земного,
і привиди, і ангели від Бога,
і воїни у пеклі вогнянім.
Конає лиховісне перепуття,
та за своє утрачене майбутнє
ще не одна душа утре сльозу...
....................................................
аби лише минулися напасті,
аби у цьому герці не упасти
і вистояти очисну грозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
[i]« – Христос воскрес!
– Воістину воскрес...»[/i]
Великдень
І
Не вмирають воїни небес,
що в бою за волю і за себе
посилають біса до ереба...
ореол вікторії не щез –
воскресають як Христос воскрес
їхні душі у ясному небі.
ІІ
І перегнивають у рові
осоружні нелюди-приблуди
і ніде ніколи їх не буде,
поки ми на цій землі живі.
Та вампіру хочеться крові,
позаяк ми живемо як люди.
Їх би убивати до ноги,
нищити як сарану на паші,
та, на жаль, у бучі горопашній
цей літопис пишуть не боги...
................................................
Сила духу додає снаги...
хай палає капище на раші
і горять в аїді
бувші наші...
нинішні...
майбутні
вороги.
ІІІ
У віках не щезне ані гнів,
ані люта ненависть до орків
за останні муки вісім років
і за болі протягом віків.
Маємо обов'язок і право
захищати вотчину свою.
Слава Україні на краю
нео-європейської держави!
Воскресає нація в бою
і її героям – вічна слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
[i]« Бачив я, як звірина об'явилась
на семи пагорбах своїх...»[/i]
Одкровення
І
Русофіли мають пам'ятати,
що орда – із роду сарани,
а совок – личина сатани.
Фауна у цім не винувата,
бо найпримітивніші примати
вищі від цієї звірини.
ІІ
Ожили видіння Іоанна,
звірі об'явились у кремлі,
і пішов диявол по землі
по завіту Біблії й Корану...
моляться на ідола погани –
кривославні орки-москалі.
По закону неодарвінізму
на чолі у нібито людей
набухають роги сатанізму...
відповідно – усихає глей...
тільки зомбоящики ідей
не узріли цього атавізму.
Що їм Ієгова чи Аллах?
Є гундяй і бісова шкатулка,
із якої визирає... путька –
сатана, що навіває жах...
..........................................
та його інформаційна булька
лопає у світу на очах.
ІІІ
На заваді стала Україна:
світова колиска житія,
героїчна нація моя,
що рятує Землю від руїни
і від розбишаки-солов'я...
та дурному – море по коліна.
Показилися «рятівники»,
забувають урки-яничари,
що вони дияволу – до пари...
як би не таїлись, а таки,
не уникнуть Божої руки
і не омине їх Божа кара.
Не одне об'явлення було,
і на звіра є уже управа –
роги поламаємо лукавим
і зміїне знищимо кубло,
і відоме, і таємне зло,
поки чути, – Україні слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
[i]« Нинішнє покоління орків
буде жити в доісторичній ері...»[/i]
[s](лімерики)[/s]
Перифраз
***
А на флоті пахне новиною –
з відома самого Нептуна
крейсер, іменований москвою,
теж послали на...
але до дна.
***
А на рейді є ще й інші судна,
а у нас «корсари», ніби, є
і, буває, що звичайна «стугна»
ворога надійно дістає.
***
А кацапія бажає слави
злої і дурної їй на зло,
поки окупує цю шалаву
те, що іменують – ху & ло.
***
А раша претендує на месію,
а у месії місія така –
деімбецилізація росії
і денацифікація совка.
***
А зміюку є з чим порівняти,
поки є плазуючий народ
і його насилує диктатор –
інтелектуальний ідіот...
хоч гадюку грішно ображати.
***
А у нас при владі – єрмаки,
на яких немає ще управи...
є й економічні хробаки
і з чиєїсь легкої руки –
політичні жуліки держави.
[b][i]Осад[/i][/b]
О, на жаль, існують ще, таки,
юди і лакеї параної...
може, і покаються ізгої,
що купилися на срібняки...
та фіксує пам’ять на віки
те, що у союзі із ордою
учинили ці мертвечуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
« Все в руках вишніх...»
Слово
І
Немає раю у пустелі,
та є ще світло у кінці
тунелю...
і на манівці...
та ми лупаємо сю скелю,
аби обітовану землю
тримати у своїй руці.
ІІ
Долаємо огонь і води..
йдемо... і мусимо іти
до пресловутої мети...
і ради щастя і свободи
ми об'єднаємо світи.
« І буде Син, і буде Мати...»
і є ще воїни-сини,
аби винищувати ката.
Не має права існувати
колаборація війни –
парафії і сатани.
ІІІ
І кожного ще запитає,
на руцях Діви, немовля, –
яка є місія твоя?
Я знаю, –
поки є земля,
вона не буде нічия
і маємо дійти до краю...
.........................................
за індульгенцію до раю –
в собі
убити
москаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022
[i]« Вірою і правдою
спасенні будемо...»[/i]
Заклинання
Не курличуть мені журавлі,
та душею за обрії лину,
у валізу пакую жалі-
епітафії про Україну –
як за Летою кануть літа,
а попереду, наче, і літо,
і неначе пора золота,
за якою блукаю по світу.
За утраченим сльози утру,
за минулим літаю до хати,
за печалі ховаю журу,
за журою нема що ховати.
Відпускаю її по воді...
Хай потоне. Туди їй дорога,
за якою – нікому... нічого...
ну... хіба-що... удавку – орді,
бо надіюсь і вірю, тоді
за журбою зійде перемога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
[i]« Образ диявола, бронза,
ХІІ-й вік...»[/i]
Ермітаж
І де воно взялося на віку
моєму? Нице і потворне,
заіржавіле і душею чорне,
у підворітні – раде п'ятаку,
на троні раші, схоже на собаку,
у кагебе – недокурок і міль,
у пам'яті людей – вонюча цвіль,
в історії – скажене і ніяке,
в майбутньому, таке ж як і було
одвічне зло у місиві клоаки,
у бункері – опудало макаки
із кнопкою... повія – на ордло,
а в Україні, вибачте, – пуйло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Голос Європи
(сонетний дисонанс)
« Як гартується криця...»
Новела
Луною канонади на краю
оази долинає, – ще не вмерла...
і не холонуть ні серця, ні жерла
баталії за націю мою.
Поорані поля, міста і села
залізом у пекельному бою.
устелено у кожному гаю
тілами скотоферми Оруела.
Та сяє ореолами зоря
на обрії живучої планети –
опалені листки календаря...
Яріють епітафії, сонети –
при свічці
кров'ю
із каламаря
дописують історію поети.
Відгомін Бучі
(дорогою смерті)
« Життя прожити –
не поле перейти...»
Паралель
Як уві сні... імла війни між нами...
як у печері...непроглядна даль
і пізньою тривогою ночами
сиреною озвучена печаль.
Як у кошмарі... знищені сезами,
залиті кров'ю цнота і мораль
і не сховаєш душу за вуаль,
розірвану ворожими руками.
Пече долоню лінія життя,
болить душа, ятрить сльоза кипуча...
блукає перемога неминуча,
з дороги вимітаючи сміття...
................................................
по ній іде
усміхнене
дитя.
Історію переписала Буча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
[i]« Найневчасніше те,
що покладене у довгий ящик...»[/i]
Факт
І
Не вимагає Божий заповіт
у чорний день та у лиху годину
молитися Марії й Богу-Сину,
аби закрили омофором світ.
Молитись і поклони бити – мало.
Одна турбота не рятує нас.
Не раз уже в історії бувало
і декому ікається не раз –
якщо Феміда їхня довго спала,
не омине і їх суворий час.
ІІ
І поки ми очікуємо кари
за ветхий щит і ненадійний тил,
не меншає, а більшає могил...
не хоче небо ядерної хмари,
але готують пекло яничари,
а Божий Дух не має зайвих сил.
ІІІ
Затишшя перед бурею минає.
Закрийте небо! Не дрімає кат!
Подайте те, що на учора треба,
і вам тоді окупиться стократ...
....................................................
Європа уповає на Ереба –
хитрує інерційний бюрократ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
[i]« Тупість, жадібність
і пролетарське походження...»[/i]
Вердикт
Все сказано й почуто майже скрізь,
де знають, що уже не може бути
живого яничара чи манкурта,
а скільки є ще у тіні лакиз
і через них пролито буде сліз
на паперті останньої покути.
Та носить на собі іще земля
і як змію за пазухою гріє
колаборанта, юду, москаля –
жахливішу від мору й пандемії
зомбовану парафію росії,
рабів ідеології кремля.
Вони іще ідуть до комунізму,
на бенефіс – і ласа на чуже
орда, і цар її у негліже,
і рупори війни й антагонізму,
і сатана, що стукає ізнизу...
..................................................
аїд перенасичений уже,
але немає меж ідіотизму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
[i]« Жарти жартами,
а пуйло – в бік...»[/i]
Жарт
***
Жартує цього року небо.
Аби не сумно нам було,
то перше квітня не на зло
з єврея робить те, що треба,
і клоуном стає пуйло.
***
Як тала весняна вода
тікає зусібіч орда
і перелоги оре змій
на урожай, і не біда,
що залишає перегній.
***
Востаннє бункерна зараза
ще не сміялася ні разу,
та Україна – над усе,
коли орду за перелази
вперед ногами понесе.
***
Щезає нація мізерна
і соловіє де-не-де,
та як соняшникове зерня
весною, може, ще зійде,
коли на землю упаде.
***
Піде і раша у підвали
усе одно
на саме дно,
коли скажені генерали
нокаутують у кінці
те, що не тоне у ріці.
***
Колись дійде до орків мода –
любити волю і свободу
і, може, не за мать твою
зруйнують дикі ідіоти
всю метрополію свою.
[b][i]Ексклюзія[/i][/b]
Панове, гей! Чи вірите, чи ні –
я не жартую... говорити мушу,
якщо ми чорту продаємо душу,
тоді не буде ще кінця війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
[i]« Лінивому на думку
достатньо пафосного гасла...»[/i]
Репліка
Якщо кладемо душу й тіло,
немає сенсу читачу
оповідати зрозуміле,
яке йому не по плечу.
У межі думи і фольклору
не уміщається життя,
що за межею кругозору
або живого сприйняття.
Вода поезії наразі
кипить у полум’ї війни
і ради однієї фрази
працюють водяні млини.
Одне лікує, інше ранить
і невідомо, де межа,
поза якою оминають
усе, що ріже без ножа...
.........................................
аби не умирала пам'ять,
палає квіткою душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2022
[i]« Краще там,
де нас немає...»[/i]
Роздуми
І
Іще живу... і чартеру не треба,
і не загрожує літакопад...
та іноді нагадую про себе,
що на війну мені закрили небо,
аби душа не рвалася назад.
А де немає «операцій миру»,
ні язика, ні духу москаля,
живуть як люди емігранти віри
у те, що їм дадуть кусочок сиру
у мишоловці і прийме земля.
ІІ
Квітують парки... статуї, амури
вітають біля веж або каплиць
і захищають їх високі мури,
щоб унікальні пам'ятки культури
не падали додолу горілиць.
І дзвони б'ють, неначе у Софії,
і сонце опромінює блакить,
і вибухом далекої події
у келії Варвари і Марії
зоря червоній армії горить.
Це бомба... і на фініші дороги
кебета завела у западню
і нехотя, підсунула свиню –
немає ані сенсу, ані змоги
вертатися на лінію вогню.
Там убивають орки і погани,
тут – люди... і веселі, і сумні...
пече сумління, та нема догани,
а лепетання, – як мені погано,
не додає героїки війні.
Та є надія – може, автостопом,
баластом... із війною тет-а-тет...
як у пришестя другого потопу...
вітає еміграцію поет, –
ей, обрусілі! Зайвий у Європі
кацапуватий ваш менталітет!
ІІІ
Неначе є куди себе подіти.
Лиха біда, та не у цьому суть.
Високі гори душу не спасуть –
чекають в Україні первоцвіти,
і бджоли теж, можливо, ще гудуть.
І, може, уціліє крайня хата,
і щезнуть мародери у вогні...
і уві сні навіяна балада
вже наяву повідає мені:
ні у бою, ні у хатині скраю
уже не буде спокою тобі...
..............................................
Якщо і тут не доживу до раю,
то й там не дорікатиму собі,
що візії, яка усіх лякає,
альтернативи поки-що немає,
окрім як перемозі... і журбі.
О, воїне! І я тобі бажаю
Вікторії!
...на березі Дунаю
у цій
бодай останній
боротьбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
[i][b](лімерики)[/b]
« Щоб ти здох,
пуйло прокляте...»[/i]
Мольфар
***
А в Україні нині поле брані
між ангелами світла і пітьми.
Супроти рвані
воїни Майдану
уже чекають Божої сурми.
***
А на війні як на війні – одні
перемагають, інші будуть мертвими...
та аж у цій війні –
чи ми брати, чи ні
до кожного дійшло, але – ракетами.
***
А на Парнасі меншає бісоти
і на халяву, Богові хвала,
найшли роботу
горе-патріоти,
римуючи пу-пу і ла-ла-ла.
***
А на кацапії – одні головорізи,
немає там людей і не було.
Та кожне до зарізу
хоче візу
у рай, куди заманює пуйло.
***
А генерали раші – канібали,
які усе їдять із голови...
чекаємо фіналу,
аби її не стало
чи від сокири, чи від булави.
***
А на мордорі є емір...
у бункері... бажає миру,
спецоперацій... харакірі...
і на сортір
цупкий папір,
але формату – А4.
[b][i]Епілог[/i][/b]
А на останок подію одну
маємо анонсувати:
оголосити Європі війну,
здатись і бути у НАТО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
[i]« Та-ра-ра–ра-ра-ра-рам...»[/i]
Вальс "Біженка"
У сни ще не вривається війна,
але душа вібрує у тривозі –
іде по Україні сарана,
а у Європу біженка весна
по зраненій осколками дорозі.
Вертаємось у сорок перший рік.
Уже зі сходу рушили фашисти
сучасної держави терориста...
чекає миру XXI-й вік,
який окупували пацифісти.
Така пора – і горе не біда...
і не біда утратити лахміття,
яке перетасовує орда.
За обрієм як весняна вода
у темряві вирує лихоліття.
Фіксуємо у пам'яті своїй
у полум'ї нескорену столицю.
О! Кров пролита нами не водиця,
та мусимо іти на смертний бій,
в якому Україна освятиться.
Оскаженілій мафії кремля
у пекло видаємо зайву візу,
бо ні на яку голову не лізе
жахіття із подачі москаля...
...............................................
Випалюємо м'ясо і залізо,
аби лише очистилась земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
[i]« раша не має межі...
за межею ненависті...»[/i]
Вирок
Наполеон Москву «завоював»...
Адольф Європу кинув у руїни...
ну, а пуйло животик надірвав
у суїциді проти України.
Ой, немає ума у нащадків орди,
осліпила усіх оковита.
Эй, московіє, брись! Вимітайся! Іди
...у фарватері свого корита.
Та хоч кілок на лобі їй теши,
а на чуже усе ще ласі свині.
Немає у кацапії душі –
лише інстинкти, та і ті звірині.
Ми із піснею ворога били не раз,
та, на жаль, не давили як гниду.
Ей, парафіє пекла, а хто це за вас
відспіває собі панахиду?
На вас чекає лава у суді
і на віки дурною буде слава,
але радійте, мудаки Чуді,
йдучи слідами Сталіна і Мао.
У злодіїв іще вистачає ума
йти розбоєм на биту дорогу,
та чекає тюрма, і сума, і чума
цю імперію злу та убогу.
Багато вас лишилось без імен,
що у землі отримали медалі.
Не лізьте баранами на рожен!
Ми об'єднали світ, а ви – пропали.
І було би у небі чистіше, якби
сатани не боялась Європа...
хай щезають у пеклі запеклі раби
і ніщо не рятує холопа!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540326
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
[i]« Посієш вітер,
пожнеш бурю...»[/i]
Приказка
І
Пророчі сни ніякі не химери...
стоять за волю укри і бандери,
небесні сили, воїни УПА.
У тартарі щезають людожери
і ненажери орки... мародери,
прип’яті до ганебного стовпа.
ІІ
Така ціна... і другий бік медалі...
у вибухах, у полум'ї заграв
диявол, що ховався у деталі,
оскал звірячий світу показав.
Випалює міста скажена раса,
насилує, вбиває немовлят...
немає суду... бункерна зараза
вмиває руки кров'ю, мов Пілат.
І потирають їх недо-нерони,
які не досягали висоти –
нувориші із п'ятої колони,
щуряче плем'я і сліпі кроти.
Неначе і поему «Сон» читали,
і цитували Божий заповіт,
і віще слово «Тимчасових літ»,
а на щити ще тявкають шакали...
Ви кликали? Вітайте канібала,
за те, що пожирає білий світ,
за сотні операцій геноциду,
за тисячі убитими щодня...
..............................................
Уже і не дивує маячня
про українські віруси ковіду...
і локшини на вуха цьому світу
навішує брехлива кацапня.
ІІІ
Ще не упали роси на покоси,
йдемо стернею і ясніє зір
на те, що осліпляє до сих пір.
«Вколола Україна ніжки босі»,
аби запам'ятали малороси,
що їм несе у хату «рускій мір».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
[i]« І товстий не всохне,
і худий не здохне...»[/i]
Альтернатива
І
Усе – ще, наче летаргійний сон,
і окаянне лихо не заснуло,
і не відповідає камертон
зашкаленого серця на минуле.
ІІ
Ми є уже у пам'яті людській,
але, здається, сильна Україна
нікому особливо не потрібна
на повоєнній мапі світовій.
У ворога в душі нема нічого
святого, та немає і своїх...
виконуємо роль – один за всіх
і мало хто бажає – за одного.
Китай намилив лижі за Амур,
Японія Курили забирає
і поки у Тайвані перекур,
Корея на кощія уповає.
Туреччина дарує байрактар,
Америка оточена щитами,
Європа має загрібати жар,
але найлегше – нашими руками.
Ну, що ж, таке було уже не раз.
Інерція! Але настане час
казати окупанту, – [i]надо, Фєдя,
тобі парашу, а не унітаз...[/i]
..............................................
а шкуру неубитого ведмедя
зумієте покроїти без нас?
ІІІ
А поки-що не радують новини
про перелом у ближньому бою
у боротьбі за націю мою...
минула репутація не чинна...
девіз і кредо знову – дежавю:
всі – як один... і бувші біло-сині...
колаборанти, телепні наївні
рятують шкуру засрану свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
[i]« Тримається стіна Єршалаїму,
ось-ось і запалає Вавилон...»[/i]
Автоцитата
І
Готуємо путі до перемоги,
долаємо і сумніви, й тривоги
і націю єднаємо в бою.
Назґули* зайняли усі дороги,
та є надія не лише на Бога,
але й на дужу Армію свою.
ІІ
Вмирає муза... закипіли сльози,
ревуть гармати... захолола кров
і запеклися рани, і заноза
вп'ялась у серце... вбиті і любов,
і віра... і утрачена надія,
що є ще ум у черепі кощія,
який усе руйнує до основ.
Оце і є –[i] «сугубо і тригубо»[/i]
забороняти націю одну...
війна усім розвіє пелену
і поки окаянне вріже дуба,
почуємо ієрихонські труби,
які руйнують бісову стіну.
ІІІ
Європа не ховається від бомби...
спокійно засинає чоловік...
нікому не загрожує язик...
...........................................
у бункері – агонія жадоби...
існуємо, бо є ще катакомби
і діти підземелля, і як зомбі
готові знову у печерний вік.
[i]Будь проклята, парафіє вампіра,
до сьомого і більше поколінь![/i] –
волає Київ, Буча та Ірпінь
і неофіти будь-якої віри,
бо викурити цього бузувіра
з його барлоги...
мусимо!
Амінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
[i]« Час визбирувати,
а не розкидати каміння...»[/i]
За Іоанном
І
Розбита чаша Божого терпіння.
Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
Розплачується грішне покоління
смертями патріотів і героїв.
Погани одягли попівські ряси,
та каїну молитися запізно.
Ми ставимо на перехресті часу
велику жирну точку комунізму.
Хто як не ми? І мусимо забити
кілок осики у його могилу,
проклясти рашу і оголосити
анафему парафії кирила.
Росія розв'язала наші руки,
у черзі повились білоруси,
та ми уже мотаємо на вуса, –
поменше би оцих братів-ублюдків.
ІІ
Оговталися офіси і Рада...
на барикадах разом стоїмо!
а головне – не заважає влада
іти туди, куди ми ідемо.
ІІІ
Тому і розбиваємо колони,
і вимітаємо чуже лахміття.
Несповідима путь армагеддону,
та маємо очистити обійстя...
іде останній час тисячоліття,
коли диявол все іще на троні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
[i]« ......................
Європа мовчала...»[/i]
О. Олесь
Дрижить земля на лихо москалю,
планета зупиняє окупанта.
Словами болю, відчаю, жалю
всієї міри втрат не передати.
Тримаємось, але з останніх сил,
чекаємо, коли закриє небо
Європа змію... Україні треба
ракети – до сокири і до вил.
Аби вона дістала до Уралу,
зі сходу – до Алтаю і кремля,
аби у лігві ворога палала
до обрію дияволова тля.
Щоб раша розлетілась на кусочки...
Цивілізаціє, протри більмо,
тебе ґвалтує озвіріле чмо.
Одінь кощію гамівну сорочку...
......................................................
В останній бій ідуть сини і дочки
за націю... рубаємо ярмо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
[i]« Хочу бути самодержицею землі...»[/i]
Баба Раша
Захотіли перемовин
путіноїди-пєскови,
та палає у вогні
дипломатія і право,
а на захисті держави
ми лишаємось одні.
Де ви, Грузія, Молдова,
і вагоме ваше слово
у баталії зі злом?
Треба добивати звіра
і за мову, і за віру
зрозумілим язиком.
Батареєю гармати
треба нелюда навчати,
рвати біса на куски,
за велику Україну
Дону, Криму – за єдину
б'ють заразу вояки.
Нетямущі білоруси
вилізайте із улуса,
не ідіть проти рожна,
арештуйте свого бацьку,
вас же все-таки багацько,
бо інакше вам хана.
Світ готує колимагу
аж до самої Гааги
і коняці, і пуйлу,
а від рибки золотої –
до кобзона всі ізгої
покочують по теплу.
Ви хотіли? Ось вам! Нате!
Ми усі сьогодні НАТО!
Начувайтесь, москалі!
Поженемо вас у прірву,
і у шию, і у гриву
за окраїни землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
[i]« Вчителько моя, зоре світова,
Звідки виглядати, де тебе знайти?»[/i]
А.Малишко
І
Її ще пам’ятають молодою.
Із вогником у погляді яснім
і з довгою русявою косою –
вона являлась дітям уві сні.
А нині помічають на порозі.
Узимку і до самої весни
вона чекає щастя на дорозі
як вирію пташина восени.
Щось у подвір'ї порає уранці,
рубає дрова, відрами гримить
та час од часу дмухає на пальці,
аби зігріти руки хоч на мить.
[i]Нічого[/i], – каже, – [i]маю те, що маю[/i]...
байдуже, що посивіла уже.
Її на світі праця ще тримає,
хоча – усяке пам’ять береже.
Її таємно тероризували
за те, що вчила думати дітей,
боротися не за високі бали,
а за добро у пам'яті людей.
І як уміла захищала мову –
єдиний наш надійний оберіг,
який забороняє людолову
переступати за чужий поріг.
Не відали корисні ідіоти,
що їхнє ЗА тоді було не ПРОТИ
сьогоднішньої спільної біди...
не думали, що діями своїми
наводили понтони і до Криму,
й до Києва – сучасної орди.
ІІ
Горює серце, що немає долі,
а на зорі щемить у самоті.
Її надії – як вітри у полі,
хоча і буйні, та усе не ті.
Помолиться, буває, у зажурі
і думає, що ось... іде війна...
«а молодість – не вернеться вона...»
були літа веселі і похмурі...
а нині Ярославною на мурі
гірку сльозу втирає край вікна.
ІІІ
Згадається посіяне насіння,
утрачене зелене покоління,
історії лукавій завдяки...
..........................................
Але надія додає їй сили...
у бій ідуть за неї вояки –
бешкетники, які її любили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022
[i]« Вставай, страна огромная,
Вставай на смертный бой
С фашистской силой темною,
С проклятою ордой!»[/i]
Дежавю
Сяє у блакиті Україна,
і сади, і ниви, і поля,
і мала, й велика Батьківщина
на планеті з іменем Земля.
Оживай, і не цурайся Сина,
і тримайся сильної руки.
Будеш і велика, і єдина,
наша берегине, на віки.
І вода цілюща у криниці,
і стежина перша за поріг,
синє небо, золота пшениця,
тризуб волі, щастя оберіг.
Не померкне, небом осіянна,
слава наших пращурів-дідів,
гетьманів Богдана та Івана
у державі вольних козаків.
І земель історія правдива,
і малята на руках матусь,
і церков неопалиме диво –
це і є первісна наша Русь.
Хай лунає світова осанна!
Будеш, нене, з іменем твоїм
для усіх – земля обітована,
а для українців – Божий дім.
Оживай, і не цурайся Сина,
і тримайся сильної руки.
Будеш і велика, і єдина,
наша берегине, на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
[i]« Теорія без практики мертва...»[/i]
Постулат
І
І мертві, і живі на тому й цьому світі
ще чують із небес Тарасів заповіт.
Чи хочемо, чи ні, але на цій орбіті
лишає кожен свій неповторимий слід.
ІІ
Духовне я і ми змагаються в етері
за право на життя у пам’яті людей.
Стирає імена лише майбутня ера
і невідомо, хто туди іще дійде.
У естафеті цій поети і пророки
задіюють свої радари суєти
і в місиві ідей загальної толоки
сягають до межі кінцевої мети.
ІІІ
Надією живе за пеленою часу
парафія земна астральної рідні,
чекаючи нові поеми і пісні…
Фортунить не усім, але одного разу
іще цікаві тут аматори Парнасу
опиняться і там реактором подій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
[i]« І нікого не зосталось,
тільки казочка смішна...»[/i]
Кінець
І
Не любо неприкаяній душі...
немає як «поплакати у шалик»
або, хильнувши опіуму шкалик,
розвіяти далекі міражі,
де миру і війні кінця і краю
немає, і майбутнє – у пітьмі,
і колія, яка веде до раю,
не радує на фінішній прямій.
ІІ
Почулося, – [i]душа тіка на гульки...[/i]
ну-ну... тікає... так воно і є,
так і було, і лопнуло як булька...
остання соломинка – це моє.
Але – куди одному черевику?
По цей бік Сяну є ще віршарі,
на тому боці – скоморохи віку,
а де-не-де і скальди-кобзарі.
Ще б'яшемо і славу, і догану,
аби не переводились мужі,
які шляхами віщого Бояна
ідуть обороняти рубежі.
«Суворови» затіяли маневри
і заодно перевіряють нерви...
одів броню розбійник-соловей
і що не танк – то сорок тисяч євро
за сорок тон металобрухту... певно
це буде дуже вигідний трофей.
ІІІ
Бряцаємо, але... дамо у зуби...
і виглядає це, неначе, грубо.
А що робити? Здачі даємо,
коли за Альпи лізе люте чмо,
і поки окаянне ріже дуба,
то ми його абетки навчимо.
Лишається Пегаса осідлати...
та ну його... пишу як на душі
лягає інде. Вірші чи вірші –
яка різниця? Он і у ґаранта
у голові одна суцільна вата,
але й воно планує вояжі.
..............................................
Далекого мале не помічає –
нема резону, вигоди немає...
а поки репутація моя
не висихає в течії Дунаю,
то, може, і додибаю до краю
поза межею цього житія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
[i]« Рідна мамо моя,
Ви ночей не доспали...»[/i]
Інтерпретація
Не перелічую миті щасливі.
Оберігаю ім’я,
наче у матері Божої діви...
Це – найрідніша моя.
Образ її у терновій хустині,
голос – у серці несу:
«йди-но хутенько, учися, диви-но,
тато клепає косу».
І колисала, й носила до школи
душу мою «на коська»,
і не забуду я того ніколи,
що лиш у мене така.
Може тому й додає мені сили
як прилітає у сни,
може, й мене піднімає на крила
і береже од війни.
Ще не зів'яла у лузі калина,
де колисала дитя
і виряджала у армію сина
майже на ціле життя.
Маю напам'ять і фото, і пісню.
Рано співала, а плакала пізно,
що посивіла коса.
Це і частина моєї провини –
усмішка як у малої дитини
і не утерта сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
« Рекомендую терміново
змінити головнокомандувача...»
Рапорт
Подякуємо владі за досаду
і невідомі подвиги... і зраду –
за все, що заслуговує вона,
допоки «править балом сатана»,
а особливо одіозну Раду
за войовничу і лукаву правду, –
чому не зупиняється війна?
Ще є із ким ряди свої єднати
жіночому окремому десанту,
та ціль не оправдовує мети,
коли у бій ідуть такі солдати...
та як же їм усім допомогти?
хіба-що верхотурі показати,
куди її послати... і піти.
Негоже узурпаторам народу
ховатися за тіньову свободу
і нести у майбутнє прапори,
коли вони ногами догори...
але радіймо, поки «ще не вмерла»
і поки не підкорена Говерла
останньої воєної пори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
[i]« Якщо пацієнт не помре,
то одужає...»[/i]
Дуремар
***
За пандемію рішення просте
приймають ескулапи та учені, –
умійте виживати! Та зате
рятує клізма і авторитет
забутого рецепту Авіценни.
***
І думати народу ліньки,
і може, думав би, якби
не чим дурніша поведінка,
тим більші оплески юрби.
***
Народу що? Вина та хліба
і виживе як два по два,
і обере собі подібне,
таке ж дурне, тому що бідне
на ум... і скаже, – голова!
***
Держава наша – це корито,
яке обсіли неофіти,
де зіц-директор має звіт
у фірмі «Роги і копита»,
що веселить усенький світ.
***
У більшого своє найбільше важить,
у вищому кувікає цабе,
яке усе лише собі гребе
і в куражі або на епатажі
ця гідра тиражує шиї вражі,
а голови корупції – себе.
***
Нічого не бояться посполиті...
у кожного ще є вода у ситі,
і є ще не оплачені борги,
і у руці тримаємо синицю,
і щире серце маємо... із криці,
яку гартують наші вороги.
Симптоматика
Ніяк не розминутися із вовком
теляті нашому, аби на самоті
помірятися... ну, хіба-що – ростом...
і силою... кощія з малоросом...
аби у бойовому рандеву
міняти молоток на булаву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
[i]« Рукописи не горять...»[/i]
Воланд
У маячні роман «Війна і мир»
нічому не навчає окупанта
і всі на дану тему фоліанти –
даремно переведений папір.
Шифроване лише дратує зір
і спалюють написане таланти,
а деяких поетів до сих пір
пояснюють учені-дилетанти
і тільки заяложують рядки,
бо і між ними – суєта, таки,
та читачі у захваті від того,
що, нібито, навіяне від Бога, –
хтось угорі запалює зірки,
а унизу визбирує каміння...
які ремінісценції палкі!
Яке неперевершене уміння
надіятись на дальні маяки,
хоча і невідомо, ради чого
палає свічка генія отого,
що не зумів зарадити біді...
і пишуть наші вила по воді
заради суєти благоговіння
усе, що за межею розуміння
посвячених
у марному
труді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
[i]« А на солодке –
хоч вдавись...»[/i]
Меню
***
Із ірокезів та із могікан
живими залишились одиниці...
так само українцю свій «фіґ вам»
показують сучасні якобинці,
що нині викорінюють слов’ян.
***
Солов'ї-розбійники в лісах
об'єднались і отаборились,
у кощія сили появились...
у народу не минає жах –
блекоти зеленої об'їлись.
***
Усе, що досягають батогами,
заточене на кінчику пера
історії... бо нинішня пора
така, що і добро із кулаками,
і пряники не додають добра.
***
Кусаються не тільки-но собаки,
але й оскаженілі посіпаки,
яким собачі премії дають,
коли на ешафоті маніяки
і фарисеї учиняють суд.
***
Як важко щось одне обрати,
коли і вибору нема,
і не минає, зокрема,
в Європі – учорашнє завтра,
а на Московії – тюрма.
***
Вегетаріанські апетити
мають два любителі корита...
українські «овочі» жують
і неутолима їхня лють,
бо крові немає,
щоб запити.
На закуску
На третє залишається забути,
що попереду і позаду – рать,
а у меню євшану і отрути
переважають прянощі цикути
і спеції солодощів гірчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
[i]« Як буде світло,
пропаде імла...»[/i]
Фізика
І
Ми лишаємо наші сліди
на землі – у бою, на орбіті –
є дорога ясна до мети
і надія на інші світи,
поки зорі у темряві світять.
ІІ
І немає сузір'їв таких,
до яких не долинуть сигнали
інших цивілізацій земних,
що раніше були і... пропали.
Їхні душі, якщо не вони,
десь освоїли екзопланету
і тепер, як сигнали від них,
до Землі долітають комети.
Може, видумали думколіт,
що літає від світла скоріше...
може, їхня ракета – болід,
що не раз уже падав раніше.
У науки немає межі
і теорії є неймовірні,
та... спускаємось... ми ще чужі
між собою в одному подвір'ї.
ІІІ
Ще кує по серпу молоток,
і убивці не сіли за ґрати...
половина народу – совок,
половина – готові вмирати.
Та надіємось на майбуття
за оралами вічної ниви,
поки віримо у неможливе –
що, хоча у юдолі буття
боягузи гальмують життя,
та прискорюють світло сміливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
[i]« Zieg Heil..»[/i]
Лякалка
***
А на майдані Банкової – смута
і невідомо, – де ті вороги?
Поліція вгодована і люта
нагадує, що віддає борги...
а самооборона – не обута.
***
Ще кінця московії нема
і не буде, поки у Європі
міряє Америка сама
те, що у Берліні, зокрема,
ще не доганяють туполобі.
***
А ми герої
на передовій
і поки кожен сам собі начальник,
у кожній революції новій
обов'язково закипає «чайник».
***
Зміїне розворушене кубло...
кусаються пірати інтернету,
мов комарі, а кровососне зло –
«царапнуте» на голову пуйло
упевнено пищить, що «ихтамнету».
***
А тут – комедія!
Увесь народ на сцені
готовий до кінця сміятися.
Час істини! І шапіто зелене
продовжує «приколюватися»
***
А от у них у Думі по команді
всі вершники уже без голови,
то як протистояти дикій банді
і затулити пащу пропаганді,
яка усі віки іде на ви?
[b][i]Нарація[/i][/b]
А совок не протирає більма
на ведмежі утиски-обійми...
вірує печерний ідіот
в нібито розумні й добрі фільми
про дурний і злий чужий народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
[i]« Слова... слова... слова...»[/i]
Менестрель
***
В поезії не вистачає манни
небесної і варива води,
якої вистачає графоману...
і лицарі без сумніву й догани
пакують у бульки свої труди.
***
Як жаль, що і поети не мольфари,
і генії не мають на таксі,
і що у них немає того дару,
яким не володіли би усі.
***
Немає вже Ітаки, Спарти, Трої
і вимирають не землі герої
як і літературні імена...
паяців спокушає сатана,
аби не затихала параноя.
***
Нікого не окрилюють сюжети
поеми, оди, думи козака,
мелодії елегії, сонету
і вигасає музики ріка,
коли віщають викопні поети –
літаючі пра-ящури планети
щезаючого племені совка.
***
Летять душі живої ескулапи
за край неопалимої землі
як журавлі...
у вирій... назавжди,
і вже не повертаються сюди,
де навіть у болоті є кацапи
і квакають по селах москалі.
***
Будь-яке міняю на любе
і лунає пісня веселенька...
популяризуємо себе –
солов'ї, оплакуючи неньку.
Ексклюзія
Ніхто нікого не жене
у шию – видавати вірші,
де декларуємо одне,
а пропагуємо щось інше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
[b][i]Від пропащої душі[/i][/b]
[i]« Тільки не відводь очей...»[/i]
Амур
Неуловимі ті сюжети,
що розлучили нас, коли
тебе цікавили поети,
які дорослими були.
А я ще не писав сонети,
коли амури-янголи
у небі виткати могли
таємні наші силуети.
Та наче кола на воді,
усе пішло за течією
і ти не стала однією
моєю долею тоді,
коли єдиною душею
бувають душі молоді.
[i][b]Не моєму соловейку[/b]
« А де ж воно – оте,
що не вмирає?»[/i]
Сопілка
Якби ми знали ще маленькі,
що нас недоля не мине,
любила б я не Євтушенка
і малював би ти мене.
Тоді палітрою веселки
сіяло б личко чарівне...
була б я сонечко ясне,
а ти, напевне, соловейко.
Але розвіялись літа
і наше літо промайнуло,
і не поманять у минуле
непоціловані уста...
була сопілка, та і та
свої мелодії забула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022