| Сторінки (20/1955): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[b][i]Ти[/i] [/b]
[i]до неї[/i]
Ну ось: ми – є, і наше, і моє,
і де-не-де суспільне і нічийне...
хай буде Ти – нове ім’я твоє
ну, а моє... яке тобі доцільне.
Тоді одне до одного іти
багато легше... однієї миті
колись мені уже являлась ти,
коли тебе ще не було на світі.
А нині ми приречені на те,
аби одного разу на осонні
я знову цілував твої долоні
як це було, бувало... а проте
у нас і нині є ще золоте
руно, яке не полиняло зовні.
[b][i]Я не я[/i][/b]
[i]до нього[/i]
Навіщо зазіхати на чуже?
Є гавані і є свої причали.
Хай Бог мене від того береже,
аби я не своє оберігала.
Ти любиш силуети негліже,
тобі як і мені усього мало...
згадаємо навіяне, адже
і я твоє колись давно читала.
Дарма, що нині я уже не я.
І ти іще у класиках не ходиш.
Така фортуна. Що одна не можеш,
те ми обоє в піні житія
осилимо. Озвучимо ім’я –
на те і є ми сотворіння Божі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
[i]« Коли заходить ум за розум...»[/i]
Роздуми
[b][i]І[/i][/b]
Які розумні іноді поети,
а особливо класики нові –
анахорети та апологети
язичника без ґлею в голові.
[b][i]ІІ[/i][/b]
У читача доволі є омани,
яка біда у нашому краю.
Ночами уявляє – у строю:
то козаки, то їхні отамани...
а я, буває – пекло у раю
та вражу ахінею окаянну,
що затіває агітацію,
коли смолу із казана не п’ю,
де язики показують погани.
Не проминає летаргійний сон...
Любителі Корану і Талмуду
у кабалі апокрифу Іуди
не визнають канони і закон
і пропагують свій Ієрихон
із капища язичницького блуду.
На православну голову мою
не налізає шапка атеїста.
Він і моя душа – антагоністи.
Не розумію націю свою, –
навіщо їй у правому бою
ці ліві та лукаві пофігісти?
[b][i]ІІІ[/i][/b]
Людині, зі свідомістю – зеро,
ніхто ніде не доведе ніколи,
що суще та існуюче навколо
описує Його живе перо –
енергію, інформаційне поле
як Божий Дух любові і добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
[i]« Дело в шляпе...»[/i]
Досягнення
Не може бути! Йолка!! І... зелена!!!
У капелюсі сяє... Аладін...
Хотілося до Поттера напевне,
а випало іти у Слізерин.
Не вистачає чарівної лампи
і палички ніякої нема,
аби махнути до еміра... папи...
і записати це у кінема.
Зате, які нечувані здобутки!
На сході завойовується мир...
еліта багатіє на прибутки,
а на арені – мафії кумир.
Рахує трупи рідна медицина
і поки уряд не жаліє слів,
то офіс захищає ворогів...
І гаслами сіятиме ялина –
корупцію рятує ґільйотина,
а націю – інфляція боргів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
[b][i]Недохват[/i] [/b]
[i]їй[/i]
Я їй, – привіт! Вона мені, – адью!
Солодка сіль на задубілу рану.
От і побігай в темному гаю
з такою героїнею роману.
Укриє іній голову мою
як ожеледь усі церковні бані.
Чи біс в ребро, чи мозолі наб’ю –
прогнози на майбутнє непогані.
Та іноді симпатія моя
на ці події одкриває очі
мені й собі. Ми боїмось щоночі
оказії побачитись щодня.
Надія є на логіку жіночу,
що десь у небі ми одна сім’я.
[b][i]Перебір[/i][/b]
[i]Йому[/i]
Навіщо той гармидер «Енеїди»?
Людей вінчають зорі угорі.
І десь візьмуться у моїм дворі
не тільки ангелята, але й діти.
І не сонети о такій порі
на часі... і не до сучліту...
А хто зготує істи дітворі?
А як же я на море не поїду?
Та уявляю, – ой, лечу, лечу...
наобіцяю як ота синиця
варити юшку у морській водиці...
На каруселі з далечі кричу
і я за це нічого не плачу...
і слава Богу, що мені це сниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
[i]« Поезію диктують небеса...»[/i]
Думка
Не вірю я уже,
що є готові вірші,
а душу береже
рука, що нею пише.
Іще іти й іти...
А що як, Боже правий,
на спалені мости
веде мене лукавий?
То вила по воді,
то ангели аїду...
По синусоїді
і радощі, і біди.
Сльозу чиюсь утру...
І помічаю знову,
що п’ю печаль стару
за думу полинову.
То іній, то роса
на оболоні квіту
як тануча краса
нев’янучого світу.
У магії ночей
і далі неозорі,
і сяєво очей,
і падаючі зорі.
Метеликом лечу
і понесу у слові
палаючу свічу
гарячої любові.
У течії життя
з нічого виринає
поезія моя.
Та це не означає,
що ці оази раю
описую не я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
[b][i]Не сказане[/i][/b]
[i]їй[/i]
Ілюзія, що є у ролі бранця
моєї Дульцінеї Донкіхот.
У образі реального іспанця
у неї буде лицар Ланселот.
Але і на коні поза ярами
я не піймаю ту, що на бігу
торкає хвилі босими ногами
і зарості аїру на лугу.
У лісі – мавка дикої природи,
наядою пірнає у ріці,
у небі – зірка заходу... до сходу
ще нічия синиця у руці.
А уві сні у лісі чарівному
її в обійми іноді ловлю...
я не лише поезію люблю.
Ні, не піймаю... бо моя знайома
у самоізоляції... удома
синиця не до пари журавлю.
[b][i]Не почуте[/i][/b]
[i]йому[/i]
О! Об’явився у моєму лісі
блукаючий у хащах Берендей!
А може це у образі гульвіси
Юноною спокушений Еней?
Я не одного Ґрея полонила,
коли була ще юною Ассоль,
та полиняли золоті вітрила
і запізніла унікальна роль.
Я ще біжу і вітер доганяю,
але в моїй душі не тане лід...
і хто мене такою упіймає,
коли за мною пропадає слід?
Я зіткана із пари Аеліта...
мелодія чиясь у трьох словах...
.................................................
за обріями перелітний птах
синицю не зуміє обігріти...
.................................................
але якщо до серця притулити,
то я лечу... і тану у руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
[i]« Карфаген повинен упасти...»[/i]
Катон
Юрба не помічає калино́ву
поезію, яка лікує мову,
не експериментує, не кує
зозулею, не видає полову,
аби не перевіяти своє.
А як повіє метрами новими,
я не питаю, – що за вояки?
Але за тавтологію у римі,
буває, зауважу невловимі
для ґенія поези помилки.
Буває, не помічу злого тону,
але душею чую моветон.
Вона у мене той же камертон,
що реагує і на обертони,
і на фермату, і на зайвий фон.
У діалозі, наче, не упертий.
Але моя позиція така –
коли навколо ні живі, ні мертві,
я апелюю не до опонента,
а до епохи драного совка.
Є викопні радянські патріоти –
апологети вичахлих богів:
по формі – какофонія орлів,
по суті те, що кумкати не проти...
....................................................
Не кукає зозуля у болоті,
аби не наживати ворогів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
[b][i]Прогулянка[/i] [/b]
[i]Без неї [/i]
В поезії із нею ми чужі,
але в руці ще відчуваю руку
і бринькає погода на душі,
віщуючи із Музою розлуку.
Іду... бреду... блукаю... Бог дає
на перепутті відробити мито.
Замучу серце і її, й своє –
поет повинен хоч когось любити.
Перебродив... зі снігом і дощем,
як заєць не ховаюсь під кущем
у лузі над озерами, у лісі...
І то нічого.... що душа у кризі,
а серце відчуває тихий щем.
Досушую обледенілі ризи.
[i][b]Розлука[/b] [/i]
[i]З ним[/i]
І я сама. Пряду на полотно
нитки життя, любові і розлуки.
Ось і робота... і немає муки,
що не угодна Богу все одно.
Йому – не все одно, та серця звуки
не долітають, падають на дно
і поки зійде хоч одне зерно,
я не страждаю, не ламаю руки.
Я не ламаю руки ні за ним,
ні за його пропащою душею
єдиною, та схожою з моєю,
яку обніме вітер перед тим
як овіває фіміаму дим
його зорю із іншою зорею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020
[i]« горе від ума...»[/i]
Недорозуміння
Живемо у вічній боротьбі...
У боях від заходу до сходу
всі віки історії народу
нація виборює собі
волю, незалежність і свободу.
Все – аби подалі від Москви...
козаки і чорта не боялись,
не гнила рибина з голови
і орли боялись булави...
але п’явки якось присисались.
У народу – залишки ума,
і царю його не вистачає...
Є досада і тому питаю, –
поки не оговталась юрма,
ну чого ти лізеш до керма,
ти, дурне теля чужого краю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020
[i]І[/i]
Зима мітлою вимітає осінь…
О! Як її любив поет арап!
А ми не вимітаємо і досі
очарування... і великороса...
і родича по імені кацап.
Якщо удома жити є потреба,
то їдьте, дорогесенькі, туди,
де є усе, але лише для себе –
і камінці не падають із неба,
і є багато газу і води.
[i]ІІ[/i]
Фальшиве не огранює природа…
В агонії гидота світова
насилує і не дає розводу…
гібриди селекційної породи
рабів Росії вивела Москва.
І малороси до нестями раді,
що їм язик нав'язують у Раді…
Лише в окопі пізнає хохол,
що душу опікаючий ґлаґол
дає салют у кожному заряді.
[i]ІІІ[/i]
Останній бастіон апартаїду –
Росія світу мало що дала
окрім двоєголового орла.
Поезія із лайкою сусіди
та мовою героїв «Енеїди»
замулює оазу джерела.
Богемі це нагадувати всує.
Не каюся, що не осоловів
у хащах буєраків і гаїв.
Поет веде, а бестія рулює.
Хизуються собою чистоплюї,
блукаючи у лабіринті слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
[i]І[/i]
Зима мітлою вимітає осінь…
О! Як її любив поет арап!
А ми не вимітаємо і досі
очарування... і великороса...
і родича по імені кацап.
Якщо удома жити є потреба,
то їдьте, дорогесенькі, туди,
де є усе, але лише для себе –
і камінці не падають із неба,
і є багато газу і води.
[i]ІІ[/i]
Фальшиве не огранює природа…
В агонії гидота світова
насилує і не дає розводу…
гібриди селекційної породи
рабів Росії вивела Москва.
І малороси до нестями раді,
що їм язик нав'язують у Раді…
Лише в окопі пізнає хохол,
що душу опікаючий ґлаґол
дає салют у кожному заряді.
[i]ІІІ[/i]
Останній бастіон апартаїду –
Росія світу мало що дала
окрім двоєголового орла.
Поезія із лайкою сусіди
та мовою героїв «Енеїди»
замулює оазу джерела.
Богемі це нагадувати всує.
Не каюся, що не осоловів
у хащах буєраків і гаїв.
Поет веде, а бестія рулює.
Хизуються собою чистоплюї,
блукаючи у лабіринті слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
[i]« Одного разу...
лебідь з раком щуку...»[/i]
Памфлет
То затихає, то лунає знову
собача пісня про легальну мову...
Не важко угадати – це язик
у вигляді священної корови,
яку доїти пролетарій звик.
І хто його, як Лєнін, не вивчає,
поет ВеВе(глашатай!) нагадає,
що́ їх веде на Київ... напролом...
війною аж до самого Дунаю,
де кожен володіє язиком.
І малороси, й наймані бояри
на те уже видумують закон...
але ВееР вирулює за хмари,
а офіси зеленого до яру –
як поліцаї Криму у полон.
................................................
Єднають п’яте колесо і дишло...
І... ти диви... аби чого не вийшло...
не раком, але – задом наперед...
Перемагають хлопці-запорожці...
і КаеСУ, і... і ОПеЗеЖопці...
і шмаровидло ляпають... і мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
[i]« Дорогу осилить той,
хто іде...»[/i]
Крилата фраза
Як невпинно роки за роками
наближає вічна течія
сліз, крові і поту ручаями
у болото дельти житія.
Наче і любов не за горами,
ніби є і щастя, і сім’я,
а про те, що управляє нами,
пізнаєш у ролі ратая́.
Воля – в полі, доля – у дорозі,
по якій намічено іти
проти буревію і сльоти,
віддаючи сили перемозі,
поки є надія на порозі
і душа на фініші мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
[i]« Ти пішла з усмішкою лукавою,
А куди, я так і не спитав... »[/i]
Б.Олійник
Була у мене мрія... як весни
чекав її, але боявся миті,
коли вона зникала у блакиті
і довго не являлася у сни.
Ось і тепер, коли минає осінь
і у дворі не гримає гроза,
вона у небі і її сльоза
гірка й солона капає на роси.
А як же я і як тепер мені
у цьому світі діяти і жити?
Задумались хатні дереворити,
які я залишаю на стіні,
що і вони одні в самотині
чекатимуть її, весни і літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
[i]« Унесенные ветром...»[/i]
Кіно
Четверо нас із семи дітвори –
щирі у вірі, наївні...
сіяли нас на узліссі вітри:
сестри мої у лихої «сестри»,
я ще живу в Україні.
Бігали ми по траві і росі
голі, голодні і босі...
вищу освіту отримали всі,
боргу немає... спасибі Русі,
що не втопила у Росі.
Двоє із нас відлетіли дітьми.
Кращої долі не треба –
ані тобі колосків, ні зими....
Братові не таланило з людьми,
волю отримав на небі.
Порозліталися ми – хто куди
поза союзні простори...
батько почив біля яру – один,
де в голодовку зариті діди,
мати – у горах над морем.
Старша тікала до Алма-Ати
з шахти – своєї могили,
гнана недолею в інші світи...
Клеїли тіло її з десяти,
доля на безліч побила.
А середульша гуляй-цілину
міряла аж до Уралу,
відвоювала «свій Крим» у війну,
любить за це «дороґую страну»,
і у Кремлі генерала.
Ну, а найменша матросом була,
то й подалася на море,
де і Земля ще і досі Мала
і не конає імперія зла,
перетираючи гори.
Я там бував, та і сліду ноги
не залишаю ординцям.
П’ю і жую наодинці...
Не додає мені пам’ять снаги:
друзі далекі – мої вороги,
а найрідніші – чужинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
[i]« Тіні щезають опівдні...»[/i]
Факт
Розвіяні ілюзії життя
вміщаються у три щасливі миті:
ось я мале, із мамою, дитя,
ось ми усі, а на столі – кутя,
а онде сяє сонце у блакиті.
Все інше – як на обрії земля,
яка фата-морганою зникає
єдиного на рейді корабля,
дрейфуючого до кінця і краю
без компаса, вітрила і руля.
Перемішалось явне і минуле
на зримій і невидимій межі,
де береги і острови чужі
фантомами у далині майнули
як юності далекі міражі.
Як синє плесо сонної ріки
де плаває осіннє в'яле листя,
гойдає вітер жовті поплавки,
несе на хвилях бусинки намиста
у шатра очерету й осоки.
І вся оця романтика – село,
де каравели плавали млинами...
І думаєш, – було чи не було?
Усе, що лободою поросло,
зникає як у вирі – оріґамі.
І видива майбутні вітражі,
і одинока хата на межі –
дитячі силуети мого раю...
За ирієм щезають деркачі,
а привиди і тіні – уночі,
коли останній сон оповиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Душу тривожать жалі.
Майже на відстані серця
чується десь у імлі:
[i]« Діточки, як вам живеться?»[/i]
Поза ліси і поля
є куди думці летіти.
Може, почує земля:
[i]« Як Вам – у іншому світі?»[/i]
Лети, душе моя, лети
понад лісами і полями,
і віднеси мої листи,
що адресовані до мами.
Згадую – мама і я,
пісня її колискова...
[i]– Люлі, матусю моя.
Як там зоря вечорова?
– Бачу у небі зірки,
місячні ночі... а днями,
наче сапаю грядки,
ніби я знову із вами.
І не лякає пітьма
осінню, влітку, весною...
Тільки б не люта зима,
тільки б не тліло війною...
Чую пісні Кобзаря…
байку неситого вовка…
тільки б не красна зоря,
тільки би не голодовка…
[/i]
Лети, душе моя, лети
і не тривож мене ночами,
коли отримую листи
із того світу і від мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
[i]« Люблю я
пишне в'янення природи...»[/i]
За Пушкіним
Моя осіння золота пора
уже згасає. Настає сувора.
Полине скоро в небо неозоре
моя осіння золота пора.
І там вона засяє як Аврора...
а от моєї юності зоря –
моя осіння золота пора
уже згасає. Настає сувора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
[i]« Молодому козакові
мандрівочка пахне...»[/i]
Пісенне
Ще гуляю... мріями блукаю...
не блуджу, та іноді гадаю, –
де мої синиці й журавлі:
чи у небі, чи в його імлі?
Знаю, що ніде немає раю
на моїй дорозі по землі.
Де-не-де розвіяні по світу
як у полі дикі кураї
віхи і супутниці мої –
за межею осені і літа
на долоні замітає вітер
одинокі долі нічиї.
Оминаю капища аїду,
не вчащаю у чужий едем
і тому, научений Отцем,
в кондуїті занотую біди
і ніхто не помічає сліду
автора поезій і поем.
На етапі є чимало станцій:
візії...оказії... сім’я...
оживаю у обіймах пасій
і триває подорож моя,
що вміщає сотні іпостасей
юності у жмені житія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
[i]« Вертаємо на круги своя...»[/i]
Парафраз
Зів'ялі кольори на диво урочисті
в очікуванні дня осінньої пори,
коли сяйне лазур та охра золотиста
і одягне Майдан зів’ялі кольори.
Очікує народ плоди своєї дурі,
обравши на роки в минуле поворот...
тьмяніє знамено із охри та лазурі,
і не відомо що очікує народ.
Линяють кольори нової України...
вертає доля до нещасної пори
з орієнтиром на підвали і копри...
Іще не змита кров минулої руїни,
не підняли гілля червоної калини,
а на зеленім тлі линяють кольори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
[i]« Не хлібом єдиним..»[/i]
Притча
[i]І[/i]
От би й собі завертітися флюгером
у течії забуття...
дзиґою бути, на ниточці – фуркалом,
антизеро... одиницею... юзером...
не ображати дитя,
що як і я ще уміє сміятися
і видає у етер
«галіматью» і отримує ляпаси
неуків, парій, гетер.
[i]ІІ[/i]
Не фараонові і не Мойсеєві
чада Адама, спокушені Євою
мовою змія, йдемо
за язикатою і звичаєвою
на поводу у обнімку з Ємелею,
суржик його жуємо.
Наче ізгої, в пустелі блукаємо
і переводимо час...
маємо те, що нічого не маємо
гідного нації, і забуваємо
те, що об’єднує нас.
Тішимося архаїчною мовою,
та аплодуємо тим,
хто володіє абияк ворожою...
І виїдає... і коле половою
очі... «атєчєства дим».
[i]ІІІ[/i]
Може й собі хизуватися шоу, а
не потуранням своїм
ще вопіющим Голгофою головам?
Може, явитися Іє́ґошо́уа
за́світу Єршалаім?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
[i]« Гай золотий відгомонів і листя
зашаруділо мовою беріз..»[/i]
За Єсеніним
Перекипів зелений шум
у золоті розмаю
і огортає душу сум
оголеного гаю.
Летять до ирію птахи
за обрії далекі
лишають гнізда і дахи
оперені лелеки.
Несуть на кожному крилі
мої дитячі мрії,
що на подвір’ї і землі
розвіяні як пір’я.
І залишаються мені
за перелазом тину
одні пейзажі та сумні
картини карантину.
Заманює у хащі ліс
дарами урожаю,
де у корінні між беріз
опеньки визирають.
Іще жаліє листопад
горобину й калину,
а те, що затіняє сад,
чекає гільйотину.
Ясою віють небеса...
сльозою капає роса...
у сивині туману
палають де-не-де кущі...
переполіскують дощі
осінню ікебану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
[i]« Брехнею світ обійдеш,
назад не повернешся...»[/i]
Поговірка
Витрушує суди ідальго Зеля,
аби його боялись вороги.
У нього є секрет Полішинеля,
як підіймати рейтинг у слуги.
Його задача – заварити кашу
і хай її розхльобує народ...
їдять свої і наїдяться наші,
а на парашу сяде Донкіхот.
Нехай собі пограється дитина,
коли робити їй нема чого.
Із пляшки легко випустити джина,
та важко закупорити його.
Нехай сідлає клячу Росінанта –
за Дон уже утоптана «тропа»,
а радники у рясі окупанта
собі готують іншого попа.
У Раді – Санчо, в охороні – Панса,
у офісі – російські єрмаки...
опозиціонери залюбки
виписують майбутньому аванси...
Якщо на клячу поміняв Пегаса,
то пожують і виплюнуть, таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
[i]« Яке їхало, таке й здибало...»[/i]
Поговірка
І
В коловороті поколінь
іще від Байди і Мамая
донині – всі, кому не лінь,
оплакуємо долю краю
і славимо його, буває,
від Отче наш і до амінь...
Роса очей не виїдає
і не щезає Божа тінь.
ІІ
Чекаємо на манну з неба,
яка ось-ось тай упаде,
і Україну поведе
її Антей, а не амеба
із міткою еНКаВеДе.
Щаблі ламаються. Істоти
не досягають до висот.
Линяють коміки-сексоти
і очищається народ.
Але нікому не відомо,
коли ми чесно і свідомо
повимітаємо сміття –
і тих, у кого не всі вдома,
і ворогів, що – за життя.
А поки-що на авансцені
Московії попихачі:
гордони-аристовичі,
неутопаючі арсени
не КаеСУ, то Дейв і Чіп,
не Мата-Харі, то «казбеки...
какая разніца...» ...мені,
чи то агенти потайні,
чи то лакеї – учні зека
пиляють бакси у тіні?
ІІІ
Нема ні миру, ані слави...
не ті... не ті поводирі
позасідали угорі...
Нові нувориші лукаві,
лиси-пройдисвіти старі
надіються
почути,
– [i]браво![/i]
І у терновому вінці,
заведена на манівці,
іде
[i]між крапельок [/i]
держава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
[i]« Бачили очі, що купували,
то тепер хоч повилазьте...»и[/i]
Прислів’я
Кримінальна влада дуже пильна –
знає що, куди й кому несуть.
І уже не виглядає дивно,
що юрбою обрана дитина,
має свій конституційний суд.
Мали візи і свої, і наші.
На заваді не стояв ковід...
Та Європа заважає Раші...
і беззубе заварило кашу,
маючи азійський апетит.
Хоч дурні юродиві, та хитрі.
Хто купує, той і виграє.
Хто куди, а свині до корита.
Вівці цілі, в вовки не ситі
і чуже хапають як своє.
Все, що установи награбують,
списують на вірус і війну.
Є закони... і Феміду чують...
шахраї від шахраїв рятують...
жуліки освоюють казну.
Мафія зеленого розливу
діє із кумами заодно
і стає готове косо-криво...
Смійтеся! Радійте цьому диву,
«лайкайте відосики» й кіно.
Помагайте цій веселій зраді,
може й вам на куш перепаде,
адже умостились де-не-де...
будете сіяти на параді,
бо нема нічого на заваді,
поки шут зі сцени упаде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
[i]« Не тратьте, куме, сили,
спускайтеся на дно...»[/i]
Поговірка
Усі дурисвіти розумні,
але юрмі усе одно,
що і її пошиє в дурні
непотопаюче лайно.
Лакею все іще здається,
що він у нації кумир –
там, де нема душі і серця,
прохає у Кощія мир.
Куми, свати й колона п'ята
об’єднують свої ряди,
аби Московії пірати
сухими вийшли із води.
А самодура щось лоскоче
іще піарити себе.
Немає А, та дуже хоче
нарешті вимовити, – Бе.
Та як не бачити сьогодні,
чиї заслуги і вина,
що й досі точиться війна?
Стратегія, що діє зовні,
веде надійно до безодні,
якій ніде немає дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
[i]« Життя не повертається назад...»[/i]
Із пісні
Неможливо зупинити час
і вертіти, як цигани, сонце,
та вертають у минуле нас,
міражі дитячі у віконці.
У віконці – море чарівне,
у якому, наче очі, світять
зорі і виманює мене
у свої покої ясен місяць.
Ясен місяць порає в саду,
заодно оздоблює одежі,
що роняє осінь находу,
поки не щезає у безмежжі.
У безмежжі зупинилась мить.
Отже, це усе-таки можливо?
Наді мною сяє вічне диво...
Вічне диво падає... летить
у безодню... а ясна блакить
випливає...
Боже!
Це – красиво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
[i]« Посієш вітер,
пожнеш бурю... »[/i]
Прислів’я
Хто сіє, той збирає врожаї
і не паї, а землю обробляє,
і не багатії, а ратаї
збагачують перлинами її –
оазами освоєного краю.
Це вимагає поту... і крові
у всі часи ворожої навали.
Так є, було і не мине надалі,
коли у пущі – згарища нові,
а на душі – тривоги та печалі.
То й сіємо – і радощі, й жалі.
Дивуємося, – що ж це уродило?
Не раз на шило поміняли мило,
але немає миру на землі,
не помагає миро і кадило.
І віють, віють бурі та вітри
із півночі і сходу... люта стужа
гартує світ, а нації – не дуже...
Одному Богу видно із гори,
які переважають кольори,
і це Йому напевне не байдуже...
Єдина віра, а дороги – три...
та захід випихає до сестри
у місиво кривавої калюжі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
[i]« Не дай, Боже, виживати
у часи перемін...»[/i]
Парафраз
Мариться поезія природи,
поки ще у пам’яті жива
на свої капризи і дива –
то негода, то ясна погода...
та не цим забита голова:
на любов уже немає моди,
нині на елегії жнива.
І поети силосують книги,
вірячи всерйоз і жартома,
що на них очікує юрма,
наче неминучої відлиги –
осінню скресаючої криги,
бо зимою вибору нема.
Іній, завірюха і замети
поміняють сенсори доріг:
гальма, знаки – долі оберіг...
і у спілці вирішать поети,
що пора узятися за сніг.
Та на те і воля... у дорозі,
де еліту обирає край,
а чума рішає на порозі,
хто – у пекло, а кому – у рай.
Бо у голові – нерозбериха,
як міняти горе на біду
і не замерзати на ходу.
Та у гільдії поетів тихо.
Може їх не зачіпає лихо?
Може, я видумую біду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
[i]« Правда очі коле... »[/i]
Розмовне
Наша правда влаштовує нас
і таких, як і ми, ще до того
як на мить зупиняється час
у останній молитві до Бога.
Наша істина, сукана з жил,
не влаштовує інде еліту
із минулого... їхній копил
заважає майбутньому жити.
А воно ж – для онуків, дітей,
що очікують нашої ради...
Не буває, заради ідей,
монополії іншої правди.
Не сховаєшся з нею на піч,
не приймуть її друзі колишні,
та богему лякає найбільше,
що у неї багато обличь,
а коли насувається ніч,
її справжнє лице
найстрашніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
[i]« Все вертає на круги своя... »[/i]
Прислів’я
І
Жити, виживаючи, не мед
і лише уява помагає
бачити сьогодні наперед,
що тебе вчорашнього чекає.
У Полішинеля є секрет –
ув’язати наслідки й причину.
Та, аналізуючи момент,
добре знає не один поет,
що руйнує вільну Україну.
ІІ
Божий суд очікує людей.
Нелюдам нема чого чекати.
Подались до біса в адвокати
слуги умираючих ідей.
У резерві Зе – ОПеЗеЖе.
На арені цирку їхні кадри.
Ожили юродиві кассандри –
королі й тузи у негліже.
ІІІ
Падає у пекло білий світ.
Не гартує націю КоВіД
та не відміняє Божу кару.
І допоки бестія веде
у лабети Пу й еНКаВеДе,
буде епідемія піару.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
[i]« Українська правда...»[/i]
Пропаганда
Історія лише тоді навчає,
коли її осмислює народ,
і гнів його Везувієм палає,
і чуємо із Дону до Дунаю,
що є у кожній хаті патріот.
Ми, як були від Сяну і до Дону,
то й будемо! Бо течія несе
усі народи в історичне лоно,
тому що це по Божому закону,
тому що, – [i]Україна над усе! [/i]
Аби лунало:
[i]« Слава Україні!»
« Героям слава!» –[/i]
із небес гуло...
І, – [i]Слава нації! –[/i]
і прісно, й нині:
[i]« смерть ворогу!»[/i]
І «[i]Путя – це...
...!»[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
« Немає гарантії,
що у нас є ґарант... »
Автоафоризм
І я ґаранта запитаю,
яка стратегія і план:
чи сам піде із мого краю,
чи почекає на Майдан?
А шосте є таке питання, –
коли сміятися з п'яти?
І сьоме, й соте, і останнє, –
куди б його послати зрання,
якщо ми перейшли на ти?
Була оказія пожити
як люди – в мирі і добрі,
та видно зайві посполиті,
коли панують упирі,
а їм прислужують учені,
комедіанти і сноби.
Нас виживають сили темні,
та ми були б іще, якби
не ця оказія, що нежить
веде людей у дальню путь.
У тому і кінцева суть –
сліпа карга закине невід
і як не тонете як-небудь,
то виринайте як небу́дь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
[i]« Все таємне покриває явне...»[/i]
Автоафоризм
Мене вітають, то і я вітаю:
з Покровою! Бо є ще козаки
і на дозорі бойові жінки...
а я лише пером перемагаю.
Прорубую і двері, і вікно
уперто, де-не-де і безнадійно.
Усе моє пізнаване давно,
але боюсь – нікому не потрібне.
На сході є мої захисники,
у владі їх усе іще немає,
та всупереч усьому й завдяки
і я, можливо, щось та захищаю.
Не диригую, та немає дня,
аби когось не витягав за вуха,
щоб і мене послухала-послухав,
як я пиляю... на дорозі пня
і випиваю чашу, на коня,
гірку як перепалена сивуха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
[i] « Не такий страшний чорт
як його малюють... »[/i]
Прислів’я
Немає миру ані між людьми,
ані між небесами і панами.
За носа водить осінь до зими:
то десь дощі, то засуха місцями,
то вибори у мери… голови,
яка(усім відомо) загниває,
або таке на плесо випливає,
хоч загодя тікай на острови…
на голову таке не налізає
і тягнеться рука до булави.
У пекло й рай – одна і та ж дорога,
та кожен заслуговує своє...
і резюме лукаве, і досьє
приховує то ратиці, то роги...
а те, що ми вимолюємо в Бога
молитвою – не те, що Він дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
У просторі космічної імли
пливе Земля в обійми Деміурга
і невідомо, чи найдеться друга
у просторі космічної імли.
Яка тяжка безмежна Божа туга
і як не уявити це, коли
у просторі космічної імли
пливе Земля в обійми Деміурга?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
[i]« Я завтра уйду опять
в туманную даль... »[/i]
Приспів
У тумані минулого – зали,
і вокзали, і станцій вогні...
є і гавань, де щастя чекали...
а воно опинилось на дні.
Ми його відкладаємо й досі
як на рейді чужі кораблі
не готові до рейсу матроси
у круїзи навколо Землі.
Ця іронія із гіркотою
помагає за шумом прибою
уявити на острові рай,
де під пальмою доля ночує,
на банани очікує всує,
а ковтає лише молочай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020
[i]« На парашутиках снежинок... »[/i]
Напівзабуте
Вже на останньому причалі
надії наші і жалі...
Нехай тривоги і печалі
несуть у вирій журавлі.
А нам лишаються напам'ять
у золото убраний сад,
осінні айстри, що не в’януть,
і неминучий зорепад,
і ранні ружі біля хати,
і пізні маки на межі,
і ти, немов з ікони знята,
коли ми ще були чужі.
А ще – місцина у долині,
де шелестять очерети...
і досягає висоти
моя душа на павутині,
де ще відлунює донині
у пам’яті – найперше Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Не зріє ярина у високосний рік...
Тривога на душі із тугою у серці
за маскою лиця очима у люстерці
указує на те, що проминає вік.
Випрошуємо дні у бабиного літа,
і вечори ясні – у Музи на зорі,
коли лише вона уміє обігріти
надією... її луною угорі.
Шепоче осока, що літо не зів'яне.
А як мине старе, то зійде молоде
і сонечко зійде... оплакувати рано
усе, чого нема і не було ніде.
Нехай недоля б’є, а ми даємо здачі.
Негода затяжна не зупиняє час
і усмішка сумна веселої удачі,
і почуття нове не оминає нас.
Не радують дощі, зате немає граду,
і мряки, і сльоти...
повіють холоди...
та по спіралі цій полинемо туди,
де зріє урожай і грона винограду
обтяжують сади...
Коли немає ради,
дозріє ярина з роси, а не води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
[i]« Усе спливає в течії життя...»[/i]
Автограф
Ми ідемо варягами у греки
і мріємо, що буде у кінці,
де утлий човен місяця в ріці
несе обох за обрії далекі.
І як то файно, що – рука в руці,
а веслувати можемо... і легко
вигадувати, що у миті ці
ми летимо у гості до лелеки.
І, може, щастя десь у лепесі...
Нема йому ані кінця, ні краю,
коли воно у пам'яті зринає
у євшані́...
на піщані́й косі
стоїть лелека на одній нозі
і нібито усе іще чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
[i]« Привиддя лихі мені душу гнітили...»[/i]
Л. Українка
І
Фантазія вигадує Наяду
у піняві ігристого вина...
Персея... Оріона... Аріадну...
А що, коли у пам'яті війна
нагадує Іспанію... Гренаду?
ІІ
Осіння Мойра усікає дні
і засіває небо неозоре
вечірньою імлою у вікні
і маяками в зоряному морі.
А ніч-циганка чорна і густа
вигадує у цій кофейній гущі
то місяця усміхнені уста,
то каравели у небесній пущі.
Мені туди ще, наче, не пора...
На покуті зітхають обереги.
Очима Вія зиркає мара...
луна – війною... автоматні черги.
Реалії гіркіші полину...
які наївні ми були учора,
коли і не гадали, що війну
наворожили п’ятикутні зорі.
ІІІ
Та ось уже зоріє у вікні,
щезають волохаті сіроманці
і не смеркає на душі мені,
що сутінки щезають аж уранці.
Усьому є і міра, і межа...
Ось і Ярило порає у хаті
і проганяє тіні пелехаті...
А люта пам’ять ріже без ножа –
за обріями нація чужа
заточує його на свого брата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
[i]« Було колись в Україні
ревіли гармати... »[/i]
Т. Шевченко
Коли в минулому житті
були ми козаками,
напевне ангели святі
орудували нами.
Бо лупцювали татарву
і турка-яничара,
ішли походом на Москву,
на ляха у Варшаву.
Якби нам Хмеля, Богуна,
Сірка чи Кривоноса,
то не шукав би сатана
раба і малороса.
А так – спливає угорі
усе лайно кошари...
Ведуть сліпі поводирі
баранячу отару.
Колись наївна і свята,
а нині сіра простота
рішає долю краю,
коли вивищує шута,
в якого голова пуста
й світогляду немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
[i]« На війні як на війні... »[/i]
Факт
Як не добивайся тої волі,
а за неї треба воювати,
спекатися юди на престолі –
осліпити очі окупанта.
Іч, яка комедія? І досі
ситі комуняки – ревізори,
а свої у дошку прокурори
є те саме, що і мафіозі.
Ну яке у біса перемир’я
із ордою, що не знає Бога?
Вискубаємо орляче пір’я,
отоді і буде перемога.
Ну які угоди із чортами?
І яка Європа нам поможе,
поки на чолі із єрмаками
в офісі – агенція ворожа?
Нафіґ ці лукаві людолови,
ці куми диявола по вірі,
палачі ідеї, волі, мови,
хижі звірі у овечій шкірі?
Та у влади інші є ізгої.
У її прицілі: «майдануті»,
волонтери, укри,
...звіробої!
Та – нічого...
Якось має бути,
поки незахищені герої
захищають
світові
редути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
[i]« Сумує земля за колгоспами... »[/i]
Ю. Сидорів
За поетами плаче тюрма,
у якій їх орда катувала
ні за що, аби ми пам’ятали, –
за поетами плаче тюрма.
Хай за себе радіє юрма,
що і нині у роки навали
за поетами плаче тюрма,
у якій їх орда катувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
[i]« Спочатку було Слово... »[/i]
Біблія
І
Чи ризи одягаємо, чи рясу,
однакова картина житія,
в якому пізнаю себе і я...
..............................................
Долаючи нові космічні траси,.
у безмірі енергії і маси
пливе terra incognita моя.
ІІ
У просторі на три координати
ніяка сила не лякає нас
і можна жити, а не існувати,
якщо не брати до уваги час.
Але чи є початок у безмежжі
або кінець у вічної душі,
коли немає сущому межі?
У полум’ї космічної пожежі,
які не наряджаємо одежі,
усе одно щезають міражі.
ІІІ
Усе сує́тне перейде́ у Лету –
і сила духу, і душа поета,
і о́брази його ікон та муз...
оази віри: храми, мінарети
Його обітованої планети
у вічній еманації – Ісус.
В часописі лише Один існує,
чиє ім’я не поминали всує,
але ще боїмося, що позве
на Божий суд, адже у нас живе
той деміург, який усе руйнує,
аби на світ явилося нове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
[i]« Що юним до лиця,
те старцям недосяжне...»[/i]
Автоафоризм
Чоловіку мало мати все,
що не заборонено мораллю,
і якщо наліво понесе,
то не оминає файну кралю.
Час не розчиняє почуття
у пучині моря-океану,
і якщо ми любимо життя,
то клюємо на його оману.
Що вночі оспівує піїт,
те йому забороняє віра,
і буяє полігамний рід
завдяки гяурам та емірам.
А якщо ля фане не шерше,
то месьє у золотому віці
так природа-мати береже,
що не зрадить і майбутній жінці.
Та іще поети-диваки,
мрії та уяві завдяки,
моляться одній своїй іконі
і на одрі будуть у полоні
течії за плесами ріки
до Харона, у її долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
[i]« Марина льон тре,
Василь теля пасе... »[/i]
Ля Франсе
Немає ще у нас Аполлінера.
Оригінали є, але... мовчу...
готові, наче юні піонери,
та не потрібні нині читачу.
Сюрреалісти сильні у змаганні...
митці сучліту ближчі до еліт...
Переважає все ж копіювання
самих себе... щезає колорит.
Являючи себе у писанині,
подобатися хочеться юрмі:
фотогенічні дами – на світлині,
у пасій – донжуани на умі.
Аби у Музи не було простою,
і я чекаю візії такої –
з поезією бути візаві...
але вона диктує ахінею
і після публікації цієї
прощаюся із нею... селяві...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
У павутинні бабиного літа
літає осінь – ще на двох одна,
якщо у мене, наче Аеліта,
гостює Муза і бринить струна.
Ночами одягає оксамити
і наливає келихи... до дна,
аби лиш пригубити... і летіти
у давній сон, де мешкає вона.
Живу іще... надією одною
і лірою, осінньою порою,
навіюю мелодії сумні
у довгі ночі і короткі дні,
аж поки попрощатися зі мною
прийдеться їй, а з нею – і мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
[i]« Не убий...
Не укради...»[/i]
Заповіді
Минає день за днем, за роком рік...
на капищах, руїнах базилік,
у небесах лунає алілуя...
і так триває за віками вік,
допоки має жити чоловік
у Сина-Бога-Духа одесную.
Ще обирає обраний народ
єпископів Давидового храму,
злодіїв допускає до сезаму...
і поки поміняється синод,
місцями на олімпі воєвод
міняються то каїни, то хами.
Усіх рука Господня береже.
Та є великі сумніви, – невже
рука владики грішну руку миє?
Гряде благословенна мама мія...
над вільною країною уже
Покровою являється Марія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
[i]« даль неспокоєм у снах
лоскотала
прѝйде радісна весна
як навала... »[/i]
Домінік Арфіст
Словами вірша забринить
у серці пісня...
пересікаємось на мить,
тому що різні.
Співає ранній соловей
дитині гаю
свої мелодії ночей,
коли світає
і просинається душа
у тій колисці,
де є невидима межа
із тим, що сниться.
Хай грає море у гіллі
і скрипка плаче...
у кожного на цій землі
свої задачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
[i]« Не мытьем, так катаньем... »
« Не кляксою, то пером...» [/i]
Евфемізми
Світло є, а неучених – тьма.
Є кому у хаосі світити,
є кого сліпити, зокрема,
перлами богеми
у сучліті*.
Вже і генерація нова
копіює клони дієслова
і не дочува-, і забува-
є, що суржик –
це, таки, полова.
Леніну і Кобі завдяки
знаємо, яка нечиста сила
стільки тих учених покосила,
поки укладали словники.
Вчилися «сажать»,
а не писа-ти...
Ей, піїте, забувай чуже!
Ти ж не п’ята лапа окупанта,
і не Зе, і не ОПеЗеЖе?
Архаїчна мова неоліту* –
це евфемізація меню.
Що вживають неуки і діти,
те орієнтує кацапню.
Що у пісні інде популярне,
іноді завдячує перу.
Римою усічене –
вульгарне –
ложка дьогтю
в бочці нектару́.
Щось мені підказує, буває,
що минуле шори одягає
цим учителям і дотепер.
Пам’ятає сивий піонер, –
[i][b]діти у колиску ріднокраю
випали із люльки СеРеСеР.
[/b]
* – різновиди літератури.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Уві сні дорогою іду я,
а по косогору, наяву,
колію нащупую нову,
поки не почую, – алілуя.
Дихаю свободою – живу,
островами пам'яті існую.
Меншає щасливих дежавю,
більшає навіяного всує.
І майбутнє мариться як сон,
і минуле обіб’є пороги,
де кує зозуля три дороги:
дві чужі на волю... у полон...
а моя долає рубікон
Піррової недоперемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020
Сонце упало за обрії дня,
небо усіяли зорі...
ніч запрягає блідого коня –
місяць стає на дозорі.
Може, упали і ми із небес,
судячи, що́ ото сниться:
то летимо, то блукаємо десь
іноді з милою, інколи без
неї... журавки... синиці..
Та й наяву ми немов уві сні
чи у полоні ілюзій:
то запалає зоря у вікні,
то силуети її чарівні,
наче калина у лузі.
Небо показує птаху мою…
і не ворона, й не галка
каркають долю услід солов’ю,
а залітають у нішу свою
чайка... синиця... журавка...
………………………………
кращі часи забирає Морфей...
манить феєрій стихія
у вальпургієву казку ночей,
де іще сяють агати очей
і засинає... надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
І
Ущипнути хочеться себе,
а не молодицю за коліно.
Із підпілля вийшло КаҐеБе
на горі воняє нафталіном...
У зелених нині суєта...
вибори!
І їм не до пожарищ...
буде гоп-компанія ще та:
Наталі, і Леніна «товаріщ»,
і недоморожений Сансанич,
і кота Вітольда
за хвоста
тягне за собою
лис Макарич.
ІІ
Маски й шоу –
в моді віковій.
Маємо усе, чого хотіли!
На очах народу лицедій
має шило і готує мило.
Гепи й допи сіють Лугандон.
Де шакали, там війна і буча.
І героїзує це гадюччя
жовторота лисина, пардон.
І нічого гіршого не буде...
Мов собою стало ся само
Ми, як і заведено, спимо...
Як ся стало?
Просинайтесь, люди!
Вам лайно показує ґузно,
на арену вилізають юди.
ІІІ
Знову відкривається музей...
Як не скажеш,
– іронічна доля...
За свободу умирає воля...
Десь комусь
пора у мавзолей...
Воїна очікує Арей,
а сьогодні
він
один у полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
[i]« Доміно, Доміно,
знов зустрілися ми в цьому залі...» [/i]
Забута пісня
І
Стою на урвищі над нашою рікою,
в якій у юності купались ти і я
тай думаю, – якби ця тиха течія
хоч іноді була не Россю, а Невою,..
Та доля береже... і нині ми з тобою
на різних берегах одного житія.
ІІ
Околиці села укриті дерезою.
Он липа наша і хатина нічия...
пір'їною пливе за вітром, за водою
упізнана лише ілюзія моя.
Все просто як у всіх – і до того́, і нині,
і після того як пішли у білий світ.
Стояли на краю, були посередині,
а у кінці усе – за пеленою літ.
Нема і не було за синіми морями
веселощів тобі і спокою мені
і броду у воді між нами островами,
бо повені зійшли, лишилися одні.
ІІІ
А більше як було неначе і не треба
ані душі моїй, ані тобі чужій...
та, ніби ні за що, карає й досі небо
на тій лише одній і роковій межі,
де я іще іду... оглянуся на тебе,
а ти стоїш... стаєш частиною душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Поки маю душі оберіг,
не лякають мене ні кацапи,
ні мої дорогі ескулапи,
за яких помолитися міг.
Ще долаю останні етапи,
заглядаю за отчий поріг
і малюю на контурі мапи,
непомічені віхи доріг.
Вмію бачити сонце у небі,
у зеніті – найвищу зорю
і уквітчану землю свою,
а чужого нічого не треба...
Хочу жити і вірити в себе,
поки дихаю, мрію, люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
[i] « Яке їхало,
таке й здибало...» [/i]
Безкрила фраза
***
Нема чого боятися за мову,
ачей Союзу – наче й не було...
але язик поширюється знову
і знову загризає калинову
плішива міль зі ксівою Пуйло.
***
Паяци взулись у старі калоші.
У пополиза Бєні енурез.
А коміки усе одно хороші –
і наші гниди, і російські воші,
і неуки-новатори поез.
***
Лікує мову ойкумена.
І це, даруйте, нотабене,
і я тудою ще іду.
Зі мною ті, що вищі мене,
а нижче – буйні та зелені,
які кульгають на ходу.
***
Сьогодні мові – не до перемог.
Але нагода є поету й Музі
упевнитися, що у явній тузі
ідуть на лицемірний діалог
із ворогами їхні зайві друзі.
***
І що то за одно, не знає автор.
По стажу – ас, по іміджу – аматор
і не поймеш по пиці наугад, –
пародію клепає плагіатор,
чи пародист клепає плагіат?
***
Ой, не аукають липові друзі.
Кожен уже корифей...
Чую зозулю і когута в лузі,
та не лунає «пугу!» на окрузі,
де соловіє Орфей.
..................................
Може й зайві оці теревені,
поки неукам не до наук
і єднає не душ перегук.
На арені паяци зелені
та піїти, що мають шалені
тиражі у мережі Facebook.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
Знову повновидий у вікно
зазирає... де-не-де у димці
пастуха вітають зорі-вівці
як у панорамному кіно
на екрані сивого серпанку,
де усе, що мріє угорі,
буде гомоніти до світанку,
як мою пронизують фіранку
очі одинокої зорі.
У тіні юпітери, куліси,
зоряні актори, режисер,
а на сцені величавий місяць
нехотя освітлює етер.
І тоді на обрії Ярило
засіяє променями дня,
за якими неземне світило
осідлає ярого коня.
Заясніють ранішні пастелі
міражами танучих обличь...
Та, зі самотою віч-на-віч,
згадуючи очі у пустелі
і мої небесні акварелі,
намалюю сепією ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
***
А нас немало, хоч і не багато
любителів пілюлі і халви,
якою обіцяють годувати
нас і чужі, і наші окупанти –
лакеї войовничої Москви.
***
Не чують родичі кацапа
землі своєї голосіння.
Натура і свині, і цапа –
якщо не ратиця, то лапа
все вириває із корінням.
***
Немає сенсу у бою
агітувати за свободу,
коли за голову твою
вона обіцяна народу.
***
У своїй хаті
тим і багаті:
вічною тризною,
мовою, піснею...
а на параді –
силою грізною
та Батьківщиною.
***
Не гримає і дотепер,
хоча дощу усюди мало.
Погоду влада обіцяла
і перенесла на четвер…
та хай би і її не стало.
***
Що не початок, те ще́ не кінець.
Поки не пізно – не рано.
Що не по нашому – хай йому грець.
Лопає булька, снага і терпець,
ниють сумління і рани.
***
Влада бувала усяка:
біла, червона, ніяка...
З огляду на сюзерена,
банда на Раші радянська,
а в Україні – зелена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
[i]« Россия во мгле...» [/i]
Г. Уелс
І
За Біблією, слово – меч
і від лукавих – оборона
устами Бога і предтеч,
ім'ям небесного закону.
Так ойкумена береже
свій образ у своєму краї,
де слово зайве і чуже
до вух Його не досягає.
У ньому сила і краса
молитви мовою живою...
не заяложене юрбою,
воно являє чудеса,
коли почують небеса
думки, озвучені тобою.
ІІ
Минають ери і світи,
царі, імперії, моголи,
та залишається навколо
усе, чим є і будеш ти,
і не розсіється ніколи
живе інформаційне поле
твоєї волі і мети.
ІІІ
Ми українці... не манкурти...
Ми сущі як і має бути...
багаті мовою, не злі,
поволі ідемо у люди,
великі люди... і малі...
щезають голі королі,
а мова проникає всюди,
тому її бояться юди
і уникають москалі...
....................................
тому Московії не буде
ні в Україні, ні в імлі,
а «будуть люди на землі...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
***
А на горищі завелися миші –
любителі поезії. Однак
із іншого горища
емігрували вищі,
яких не перевищити ніяк.
***
А унизу піїти й піїтеси
нагадують тераріум комах.
Але які колеса
не гне жовтава преса,
у читача поез не їде дах.
***
А на боку приємно полежати
і слухати мелодію п’янку.
Але мерсі боку
за музику, яку
навіюють мені кацапуваті.
***
А на параді у народу свято.
Комедіанти мусіли співати.
У пандемії глухоти
усі роззявили роти,
та все одно не чуємо ґаранта.
***
А у поета право головне
любити і поезію, і мову...
і правило одне –
не чуєте мене,
хоча би поважайте словникову.
***
А у шинку – обідране і голе,
але і там виспівує поет...
і чується як соло
поезія навколо,
бо суржик – поетичний діалект.
Мораліте
Не вистачає лиш меча Арея,
аби не всує був лікнеп оцей.
Та не лікує мовну діарею
у суч- і нео-літі корифей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
І
Самописці канули у Лету,
самолюбці є, хоч відбавляй.
Хай живуть улюблені поети,
що заполонили рідний край!
Падати не дозволяє доля.
Є і герб, і прапор у дворі –
хай і з потолоченого поля,
та усе ж – блакитне угорі.
ІІ
Так і є. Це те, що виникає
як передовиці і спілки,
як на сході Сейму і Дунаю
невмирущі рашеські полки,
як молились Богу не одному
і переінакшили досьє...
Кон’юнктура генія у всьому
хоче бути першою, ніж є.
Оживає компартійна сила,
спалює наведені мости,
під які солому застелили
ті, що не упали з висоти.
ІІІ
Сяє День свободи і єднає
біле, і червоне, і чуже...
Те, що зеленіє, не конає.
Націю рятує фаберже.
Це і літр-об’єднання комічне,
у якого слово поетичне –
як усім відомий горобець…
це й академічні пустослови,
що як юні ленінці готові…
кинути у воду камінець…
Ніяково іноді буває…
Плакати веселе заважає,
бо усьому настає кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
................І
Коротка дорога до ями.
Все менше людей на селі,
що ходять моїми стежками
по тій же нічийній землі.
Вона ще мене пам'ятає.
Тече ручаями сльоза
і манять ночами до гаю
яри, чагарі, дереза.
І биті в майбутнє дороги
за вигином Росі ріки.
і жорна, і жменя муки,
і перші мої перемоги –
помиті порепані ноги
і щастя в голодні роки.
................ІІ
І ось – моє сите сьогодні
малює печальний сюжет,
що я у людей що завгодно
та ще й невідомий поет.
Відомий отримує лайки,
почилому шиють досьє,
та де-не-де чується байка,
що терен – гірке монпансьє.
І як воно сталося, Отче,
що я ще живу як на зло,
моє резюме найкоротше, –
[i]напевне мене не було?[/i]
...............ІІІ
І хати нема, і обійстя...
оаза, але – без води...
та іноді тягне сюди
до цього єдиного місця,
де майже ніхто не боїться
мої оминути сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
[i]« Героїв треба знати в обличчя» [/i]
Крилата фраза
Ми – в Україні! Я не вмію
інакше мислити себе.
А нам показують «месію»,
яка живе не на Росії,
а кацапіє на ТеБе.
Ау!!! Це – мати-героїня?
А відки пазурі й клики?
Їй насолили селюки?
Її сім’я – на Україні,
а в Україні – ми, таки.
У неї ми рагулі, бевзі,
що отупіли на війні.
А от якби усі ми щезли
і ради неї ще й умерли –
були би вовіки одні.
О, ці лукаві, хтиві лиця...
заради виводку вовчиці,
бажає героїня дня,
аби вмирали українці,
а лігвище займуть убивці
і їхнє ще одне щеня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Той самий Спас, та інший серпень.
Ось-ось і осінь на порі
вгамує цю жару нестерпну
і запалає у дворі
горобина, або калина
і, може, в пам’яті зійде
моя спасенна і єдина
у щедрий яблуками день.
А далі – все. Кінця немає.
Хай Ладо клени золотить
і хай несуджена прощає,
що забував її на мить,
коли дивився не на небо,
де сяють наші дві зорі...
А поки сонце угорі,
то, може, іншої й не треба,
якої у кобіти Феба
тоді не виграв на парі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Уже і зелень в'яне біля хати.
Нема мокви на порцію борщу.
І думаю, – [i]кому би написати
мелодію осіннього дощу.
[/i]
Згасає вечір сонячної днини,
стихає шум, спадає спекота,
щезає світ і місяця уста
спивають у зеніті чорні тіні,
на небі – зорі, роси – у долині...
Душі не заважає суєта.
Але і їй не вистачає місця
у мороці німої самоти,
де чується, – [i]лети уже, лети...
пустелі неосяжної не бійся...
[/i]
Кружляє вітер, як опале листя,
до осені написані листи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
І
Усе живе приречене на смерть.
Такі закони видимого світу.
Що́ суще переповнює ущерть,
те́ має і себе кудись подіти.
ІІ
Агонізує оргія бариг.
Імперію руйнують «майдануті».
Історії не вистачає тих,
кому пряма дорога у майбутнє.
Та маємо наразі те, що є –
лакеї сатани у нашій хаті,
щоб Україну мали за своє
по черзі голомозі і вусаті.
ІІІ
О, ми ще пам'ятаємо казки
дитячі мученого краю,
аби ми забували матюки
якогось комуняки-вертухая.
Але і досі ще ведуть кудись
старі комедіанти шалапутні
нову колону партії лакиз
аж поки засміємося на кутні.
Регоче булька, поки черевик
іде на дно... соломинки немає...
Поезія Езопа виживає
і більшає паяців і базік...
Та українська мова – не язик
і нація на це ще уповає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
***
А на Русі помішані усі
на Україні, троні і на Путі.
А чудаки, мерсі,
у білої Русі
гадають, що вони не майдануті.
***
А у миру триває пандемія
і видно, у рецесії вона.
Та мафія радіє,
що має свого Вія,
якому мама мія – це війна.
***
А бульбаші оклигали таки.
Росія запалала під ногами.
І не орли-круки.
а дохлі пацюки
сьогодні перелякані сябрами.
***
А малороси хочуть у Союз.
Така ідея п’ятої колони,
і знає боягуз,
що там тайга і гнус,
та є іще вакансії в омоні.
***
А на Сибірі все ще «вєчний зов».
Один шаман Московію шукає.
Ішов, ішов, ішов…
лишився підошов,
а, кажуть, що ума не вистачає.
***
А Рашія усе-таки не Греція
і їй одній не писані закони.
Але якщо у бестії
язикова агресія,
то наша мова – засіб оборони.
………………………………….............
А наші долі пишуть на долоні
не віруси, а урки у законі.
Родились у полоні,
а живемо у зоні
і дай то, Боже, щоб не у червоній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
І
Міняються і мода, і смаки.
І класика поезії – не диво.
Аматори-новатори, таки,
опанували форму залюбки,
малюючи елегії красиво.
Фонетику шануємо... однак
граматика уже іде на мило.
Та час мине і полиняє лак
на тому, що озвучує дивак
і мимоволі утинає крила.
О! Ми такі усі багатії!
І менестрелі, і комедіанти
огранюємо мови діаманти.
Та це не означає, що її
невігласу дозволено пиляти.
ІІ
Ну... ну, буває, перехопить дух,
вражає душу і чарує серце
знайомою мелодією скерцо,
та іноді не досягає вух
людей усе, що вимагає слух,
аби звучало їхнє інтермецо.
Стає метеоритом метеор...
О, де вони – сузір’я зодіаку?
Грамотієві застує актор,
якому пофіґ розділові знаки...
І найновіша форма – це повтор,
а не оригінальності ознака.
ІІІ
У кожному живе Аполлінер,
на честь якого відгули фанфари...
а декому і Апулей до пари...
У барабан лупцює піонер.
Кімвалами дивуємо тепер,
аби себе явили кулуари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
[i] " Пу!"[/i]
Кін-дза-дза
Ніде не зупиняється орда...
на Україну простягає лапи
інтернаціональна череда
або по українському – кацапи.
Уже й не пам'ятають кравчуки,
кому забороняється скакати,
але якщо у штанях пацаки,
то перед ними треба присідати.
І присідає Льоня-раз... і два,
увидівши на галіфе лампаси,
і не болить у лохів голова,
що це бойовики чужої раси.
Кацапи-пацаки наводять жах
на юрби папуасів на кордоні.
На Лугандоні й нація чужа
і двоголова. У чужій короні –
романтики сокири і ножа...
убивці і злодії у законі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Великі води у ріки,
в яку впадають інші ріки.
Ще є і діти, і батьки,
діди яких були великі.
У Лету кане на віки
усе мізерне і безлике
і залишається навіки
величне в пам'яті людській.
Щезає зле, гоноровите,
гадюче і несамовите,
і на всю голову дурне.
Мине юродива Росія,
та не минуть онуки Кия
і Україна не мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
І горе уже – не біда.
Робінзоніада триває.
Мені би – якась Середа,
бо П’ятниці в мене немає.
На неї скривився четвер,
що скоро уже понеділок.
Немає надії тепер
на пильну увагу училок.
Поширюють сайти чутки:
–[i] у моді лілові колґоти... [/i]
а я ж від неділі, таки,
і аж до суботи не проти.
Усе це утяв карантин –
і мову, і зелень, і гроші,
і лиця нові, і... калоші...
А те, що я й досі один...
та я ж не єдиний акин
не [u]дійсно[/u],
а [b]справді[/b]
хороший?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Уже за синіми морями
усі симпатії мої,
з якими човники свої
колись пускали ручаями.
Блукаю ще у ті краї,
де по інерції ночами
пливуть у Лету оригамі,
укриті почерком її.
Але до неї, до одної
не долітають журавлі,
хоча ми й досі ще малі
і нас лишилось тільки двоє –
живих дитячою любов’ю
на різних полюсах Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
чи то у небі, чи під небесами
у непроглядній сивій далині.
Моя свіча ще жевріє у храмі…
На вівтарі – Месія. У тіні –
іуди і лакеї кацапні
воліють царювати у сезамі.
Але усіх очікує блакить,
де сонце позолотою манить
і кличе за моря, озера, ріки…
Колись і ми закриємо повіки…
на тлі імли зупинимось на мить
і канемо у безвісті навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
***
І наймити,і лайдаки,
і слуги порають на кухні...
На те у баби й мужики
і їхні голови чавунні,
аби за помахом руки
усе вирішували дурні.
***
«Свої у дошку»,і чинуші,
і павуки у банці – всюди,
де на потоці є ще гроші:
зелені,євро... Ну а бувші,
які усе-таки «хороші»,
із помпою ідуть у люди.
***
Багатіє креатура касти,
поки економимо гроші.
А навіщо красти?
Із казни та каси
їм ідуть хороші бариші.
***
Не забуваються ніяк
подорожуючі скелети:
то Швондєр-Шаріков із Лети,
то із Якутії Єрмак,
то кум, то, вибачай, чудак...
шмигалі, піскуни, шкарлети.
***
Ще провокатори в ціні
і на арені, і на сцені,
якщо не явні, то таємні,
і наші нахили дурні
використовують у темну.
***
Не із тієї встаємо ноги...
ще уві сні було, – пугу!– у лузі,
прокинулися, наче... у Союзі...
висоти позаймали вороги,
позиції позалишали друзі.
Мораль
До берега гребемо три віки...
і не одні сусіди-канібали
топили у крові... ми виринали,
а тонемо у гавані, таки,
під берегом, де маємо причали,
які ще козаки обороняли...
....................................................
Не прикрашають світу чудаки
і клоуни ворожого кварталу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Щасливі, що неволя не ярмо,
радіємо, що й досі не підвладні
ніде нікому... наче, живемо
а, нібито, існуємо насправді.
А як воно у дійсності – бозна.
І поки не додибали до краю,
то відає лише душа одна,
коли, і де, і що її чекає.
А є ж іще навіяні нічні
містерії Орфеєвого світу,
де тінями блукаємо одні
як нічиї, а може, й Божі діти.
Напевне там і об’єднаються
минуле, і сучасне, і туманне,
існуюче нірваною у прані,
ніяк не поясниме майбуття...
а поки-що – ілюзії буття
усе, що уявляється як явне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
І
Любителі поезій, вибачайте,
що чорті-що іде до голови,
за бучу із лакеями Москви.
Апологети зелені, прощайте.
Моя аудиторія на сайті –
це націоналісти, а не ви.
Не бійтеся убитого Бандери
і нації, що нищена до тла,
нема ума – чекайте есесеру
і партію, що волю вам дала.
Відосики від коміка дивіться
і не дивуйтесь тому зокрема,
що куму Пу не вистачає місця,
бо зайнята армійцями тюрма.
І не переживайте, що на фронті
не убивають ворога... дарма,
що меншає все більше патріотів...
Та є надія, що дурних нема.
ІІ
Ой, Порох, Порох... ех, П'єро...
Так воював за Україну,
що не помітив Буратіно –
шута Московії, зеро.
А нині шиють папи карли
зелений килим у суди
і залишають на поталу
за недохвати і труди.
За мову і любов до краю,
за віру й армію – мерсі...
безвіз ще є, тебе немає...
Що виступав у всій красі,
історія запам’ятає,
а от сучасники не всі.
ІІІ
Три шанси мала Україна
змінити історичний хід,
аби не впасти у руїну...
але уже не скресне лід.
Тепер її загнали в нетрі,
де хоч-не-хоч – хамелеон...
Тепер не ті колеги-метри,
яких влаштовує мільйон.
Її не слухає еліта,
її опльовує народ,
що обирає свій бомонд:
паяца, бевзя, єзуїта...
Упала Юля із висот
і нікуди уже летіти.
ІV
Нове лице у плині днів
йому вдалося поміняти
не менше десяти разів.
Та все одно почав линяти.
Кощій із нього – ні в дугу,
але усе-таки віщає
по телеящику пургу,
що Рашу поведе до раю.
Іде в Гаагу навмання,
усім нагадує, щеня:
із білим стерхом обіймався,
до Ангеліни залицявся,
сідає охляп на коня...
...усіх обгавкує, свиня,
неначе із цепу зірвався.
V
Не *** а видатний історик,
так само як велике Пу.
Відомий і паяц, і комік,
що вийшов на його тропу.
Йому здається [i]дійсно, чесно,[/i]
що є насправді хитрий лис.
І дякує усім чудесно
за те, що вибрали на біс.
Та обіцяти – не шукати
в яру закопаний талан...
який із тебе отаман???
У тебе є Вітчизна-мати???
Бери шинелю і наган,
іди в окопи... захищати...
VI
Народе, ти і досі ще сліпий?
Чи з ґлузду з’їхав? Подивись – у полі
вмирає воїн на передовій...
То знай, – це вибір твій
і вирок роковий,
тому й тебе його чекає доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
[i]« Правда свині рило коле...» [/i]
Прислів’я
І
У мережі гуляє еФеСБе.
І солов’ї, і зелі, і гордони,
та буратіни п'ятої колони
показують(як істину) себе.
Нувориші, вербовані в Союзі,
уже з’їдають зуби і клики,
а щирі і лукаві любі друзі
блокують і чіпляють ярлики.
І правду – зі свічею пошукати...
То фейки, то поези маячні.
Свідомістю маніпулюють сайти,
закаляні іржею кацапні.
ІІ
Наразі українцю не звикати
до паразитів, погані і бід,
і до сусід, які є супостати,
і до клієнтів шостої палати...
але не так лякає недорід,
covid, війна, убивці, окупанти,
комета, астероїд чи болід
як диверсійні екскурси ґаранта.
ІІІ
Критична маса є, аби юрма
із ним «поговорила» делікатно,
аби «піти його» і не питати, –
[i]кому іще загрожує тюрма?[/i]
Але нема критичного ума,
аби за мрії воювала правда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
У Музи є такі слова,
які почує тільки Ліра,
аби явилася нова
Надія...
і Любов,
і Віра...
і воля... і вода жива...
і слава – іпостась кумира...
усе, помножене на два,
у чому –
ні ваги,
ні міри.
Але у течії життя
єднає душі почуття,
і мрія...
і слова
у мові,
і те, що є у таїні,
дарує музику мені,
а я...
мелодію
любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
І
Лиха біда – це тільки-но початок.
Таке і чули, й чуємо не раз.
Але немає на землі загадок,
яких за нас не розгадає час.
ІІ
Нема чого гадати по долоні,
що настають часи сумні і чорні –
повимирають виборці дурні
у бункері залишаться одні
нувориші, злодії у законі,
Кощій на троні із Ягою... ні?
А як же рай без п'ятої колони?
А як аїд? Туди нема кордону!
Туди бажають жирні гусаки,
капітулянти, мовні русаки,
національні покручі: гордони,
кашперські, зелі, єрмаки, кобзони
і прокурорші - кукли заводні,
і їхні кавалери запасні,
і лугандони, іменем закону,
опиняться в історії на дні.
ІІІ
Та є альтернатива у народу –
виводити людей нову породу,
які не умирають на війні,
за право жити і таку свободу,
що виживають коміки нудні...
...............................................
і буде на одежу інша мода:
без маски – все одно,
що без штанів,
і обійдемося
без лікарів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
[i]« Не такі страшні ті чужі воші
як свої гниди» [/i]
С. Петлюра
***
Ідуть дебати п'ятої колони
в угоду войовничої Москви.
Про що це я? А-а-а... про нові закони,
як загниває риба з голови.
***
В онлайні то, чи у лайні,
але чекають нагороди
й на дупу зайвої пригоди
вовки і слуги потайні.
.
***
Видимі друзі не мають ваги–
їх анулюють таємні,
бувші... не те що зелені,
та і не те, що мої вороги,
а... копійки у кишені.
***
На Раші і Чуді віщає нова
еліта –
совки та ординці,
а наші піїти
(як діти)
слова,
рубають у зрілому віці.
***
У юності теж вистачає ума
балакати мовою краю.
І пише, – ходя, веселя, підійма...
Коли у аматора рими нема,
то суржик йому помагає.
***
Обороняють ченчики не мову,
а недолугі віршики свої,
де рима – укорочена основа
і покручі забур’яніли знову
як у пшениці дикі кураї.
[b][i]Мораль[/i][/b]
Йде боротьба і це уже не жарти,
що доля наша кинута на карти,
що діють всюдисущі вороги...
Нема пророка у своєму краї
і я нікого не переконаю,
що мова діда додає снаги.
Ви кажете, що знаєте чудово
її красу... граматику – хреново...
Але навіщо, дорогі мої,
ви нехотя калічите її?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
У леті літа виринає пам'ять,
в якій живе навіяне у сни,
і міражі забутої весни
на мить одну являються і тануть.
Заполовіли вруна ярини,
уже й озимі колос викидають
і я́сені, дитячі ясени́
із далини мої літа вітають.
І ясно, що до осені іде...
Рудіє осока і де-не-де
калина опадає на отаву.
І, як учора, майже наяву,
іду косити в'ялу мураву,
але не нарікаю на уяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
[b][i]І[/i][/b]
Мої брати, що старшими ставали,
втопивши Україну у крові,
ви і сьогодні люті канібали,
любителі монгольської навали,
які не мають ґлею в голові.
І печеніги, й половці, невірні
язичники на капищі чужім
ви кажете, що ми із вами рідні,
тому що й досі і дурні, і бідні
печемо одинакові коржі.
[b][i]ІI[/i][/b]
Історія не гладить по головці...
ми – Гуляй-поле, ну а ви – «котовці» ,
убивці, яничари, барани,
песиголовці роду сатани,
тюремщики, чекісти, поліцаї,
ганебнішого імені немає,
що заслужили ваші пахани
дурного племені, але не мого роду,
яким і є московія-орда,
де що не хам, то хан і тамада...
раби, що не вмирали за свободу,
опричники, злодії і сексоти,
що не бояться Божого суда.
[b][i]IIІ[/i][/b]
Ми воїни із прадідів-дідів
і не лякає Україну молох
безпам’ятних у сказі москалів.
Росія є усього світу ворог,
та є ще у порохівницях порох,
аби вернути землі козаків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
[i]І[/i]
Що не божевільний, то оратор.
Славою дурною гай шумить.
Зеля – цезар! Пуцька – імператор!
І серйозно це уже смішить.
Пуцька Україною лякає,
Бацька «перетрахує» усіх,
кінчиком акорди ударяє
Зеля на піано для своїх.
Ясно, їм не вистачає Ина,
за якого ратує Китай.
Ну, а чим же гірша Україна,
у якій нуворишів – за край?
[i]ІІ[/i]
Що не злодій, то бажає раю
разом із Росією, либонь,
тою, що на себе викликає
у Європі де-не-де вогонь.
Ну, звичайно, є ще ідіоти,
(звісно, що купується Іван)
та й кюре Андорри вже не проти,
з ним на пару нюхати кальян.
І Анжела (діва есесеру) –
примадонна партії ще та.
Нині сущі юні піонери –
лицарі і зірки, і хреста.
Слуху ця ідилія не ріже.
Де Кощій, там і його Яга.
І на Лугандонії нудьга,
бреше й убиває... ради їжі...
І тому усе ніяке «іже
з ними» у диявола слуга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
***
Не легко бути іноді таким
як любі друзі – і святі, і милі...
і патріоти... ніби, а між тим –
оригінальні та незрозумілі.
***
Баламути всім не по душі
як аґенти п’ятої колони
у краю (не зайві, та чужі) ,
де, неначе раки, у «коші»
варяться взаємо-епігони.
***
Себе показали новатори із неоліту.
І півень співає, йому і зозуля кує,
з якою, буває, немає про що говорити,
та лізе у душу, а вже як залізе, плює.
***
Поранені слова лишають шов.
[i]Ходя[/i] у ліс або [i]гуля[/i] у полі,
освоюємо класику поволі...
а я, дурний, до того не не дійшов
і не пишу, – [i]ув[/i] осені, [i]ув[/i] Олі.
***
Відають лелеки
і лиси із казки, –
[u]ображати легко,
а миритись тяжко. [/u]
***
Шукають правду у житті
і неофіти, і поети,
а слави і комфорту ті,
кому бракує марафету.
***
Усі ідуть до свого по своє.
Торгують і політики, й поети
собою... сальдо мало що дає,
а бульдо – як заглянути в досьє:
які кульбіти, сальто, піруети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
На тому світі і на тій планеті,
де осідає хаосу пітьма,
не буде ні надії на поетів,
ані жалю, що їх уже нема.
Тоді і заспіває півень третій
і заридає муза, що сама,
а на Парнасі засідають черті,
яким і горя мало без ума.
Ярило озирається на місяць,
на зорі, що маня́ть із висоти...
І ясно, що далеко до мети,
коли душа нічого не боїться
і їй одній не вистачає місця
у маячні хули і суєти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Проминає усе, що було і не буде
на чиємусь віку, на останній межі...
а найбільша печаль, що поховані люди
не залишать напам’ять свої міражі.
Що не знає ніхто, чим багата людина,
поки лямку свою дотягне до кінця...
Ну і що, якщо дуже любив Україну?
Це не алібі ще на суді у Отця.
Той, хто чашу свою допиває до краю,
не покаже нікому її і ніде
і ніяка душа очевидно не знає,
що дорога у рай через пекло іде.
І залишить весну серед рясту й барвінку
і це літо гаряче... сім’ю і ковіньку...
каламар і перо... і не знати чого
заридає дощами і росами осінь...
Може, чує і знає почилий у Бозі,
що узимку ніхто не зігріє його?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
В гаю уже зозуля не кує
і солов'їні арії не чутні,
у лузі одуд голос подає
та іволга загадує майбутнє.
Кигиче чайка у височині,
гуде бугай, чекають ночі сови
і горлиця, воркуючи пісні,
перебиває хори вечорові.
Озера, і левади, й береги
освоїли бузьки й лелеки босі...
а за тумани, за дощі і роси
у небі посварилися боги.
І затихають жаб'ячі акорди
луною у далекому яру.
Еол ревнує – у таку жару
Ярило б’є нечувані рекорди.
В зеніті літо і його хода
то радує, а то і душу ранить,
лишаючи зарубини напам’ять...
але йому – як із гуся вода,
чи то дощі, чи то отави в’януть,
байдужому і лихо не біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Сьогодні не прийде ще наше завтра,
хоч є бажання, та нема уміння.
Зате в серцях свободи вічна ватра
горить із покоління в покоління.
Ми не із криці, та душа іскриться,
гартуючись в нерівному двобої
і мужнє серце кров’ю освятиться
у герці із ординською юрбою.
Над нами нависає дика скеля,
де двоголовий ще довбе печінку
невинуватим дітям Прометея...
але байдужі європейські свідки.
Така нам доля випала у світі,
де вороги скажені та лукаві
украли історичну нашу славу,
яку закарбували у граніті
далекі наші пращури... а діти
сьогодні... у бою... на переправі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
[i]« А ну-ка песню нам пропой,
веселый ветер...»[/i]
В.Лебедєв-Кумач
У Лету лечу – запорожці чекають,
усе доганяє війна.
Уже добігаю до самого краю,
де сяє ясна далина.
Із далечі тої ще чую привіти
і тихо ковтаю сльозу.
Оманливе щастя минулого світу
у кузові ЗІСа везу.
Яка ностальгія за кіноекраном
у пеклі глухого села!
Які уявлялися міфи роману,
куди нас еліта вела!
Ось-ось дочалапає решта до раю.
Примара союзу усе ще блукає
у серці Європи – Русі.
Висять кумачі і линяє свобода,
у вічній опалі лихого народу
йдемо по кровавій росі.
За мотивами
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882468
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
[youtube]https://youtu.be/VPb5YqA8go0[/youtube]
Сідали ми поближче,
злітали ми все вище,
крутили на горищі
ми любов.
Була ти зовсім боса
та не крутив я носом
і кращої за тебе
не найшов.
Я арії вар’ята
співав тобі по блату
і личко конопате
цілував.
А ти, моя кубіто,
казала, – я з привітом,
коли твою гітару
поламав.
Трудився я до поту
і ти була не проти,
і пішки на роботу
я ходив.
А ти мене забула,
взяла і «бортанула»,
коли я у загулі
не блудив.
Купив я тобі шкари,
широкі шаровари,
бо ти мені до пари
у бою.
А ти, голубко мила,
мене не оцінила.
Для чого тільки шари-
ки крутила?
.
Я посилав привіти,
надію мав на діти
і рвав тобі я квіти
на траві,
а ти, голубко мила,
за іншим полетіла.
Для чого тільки
шарики крутила
в голові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882389
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
– А пам'ятаєш, на Купайла
у лісі папороть цвіла
і ти мені пообіцяла,
.................................?
– А пам'ятаєш, вечорами
свіча горіла у вікні,
а я тинявся за тинами,
.................................?
– А пам’ятаєш, аж уранці
достукався до тебе я,
коли побачив на фіранці
.................................?
– А пам’ятаєш проти ночі
фіалок дивний аромат
і їхні сині-сині очі
.................................?
– А пам’ятаєш, як ночами
ми засікали еНеЛО,
а ти гадала, що між нами
.................................?
– А пам’ятаєш сон у руку –
Земля і небо голубе,
і нашу, на віки, розлуку,
.................................?
– А пам’ятаєш, як ми знову
ішли удвох, рука в руці,
уже до вічної любові,
.................................?
– А пам'ятаєш, як до того
не їли ми чотири дні,
але казали, – слава Богу,
.................................?
...................................
А пам’ятаєте, дівчата,
походи, ралі і регати,
коли були ми молоді,
писали вила по воді
і обіцялося багато,
..................................?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
***
І винайти нічого я не міг,
і навичок ученого не маю,
та висуваю носа за поріг
і день новий,буває, відкриваю.
***
І бозна-чим забита голова,
і вітер виє і війною віє,
але, у кого спрага на слова
і є уява свіжа і нова,
мою сторінку пам'яті відкриє.
***
Могили насипа́ли небеса,
коли до сонця ще ходили рачки,
світ рятувала неземна краса,
атланти будували небеса,
а піраміди – ельфи і мурашки.
***
Надокучають пустотою дні
і зайва новина надокучає,
та уночі навіяне мені,
хоча б одне, чекаючи пісні,
хоч іноді, а все-таки читає.
***
І видива, і винаходи ці
не додають ані душі, ні серцю,
але бодай у самому кінці
не маю пучки солі у руці,
то до десерту насипаю перцю.
***
Відкрию дещо людям і собі,
хоча і темно, і напевно, пізно...
але впізнають пана по губі –
усе собі... і соло на трубі,
і не почута у польоті пісня.
[b][i]Мораль[/i][/b]
У цьому світі я не одинак.
Але не чують сови і тетері,
що́ водолій відлунює в етері...
зерно раціональне є однак –
не рипайся, здається... та ніяк
не можу до людей закрити двері.
Та поки не закриють і мене,
аби точити інші теревені,
то винайде напевне не одне,
що кожне mini – maxi на пательні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Ідуть поети. Їхня роль така –
у пору смути суще освітити,
аби платили інші менше мито,
коли життя не варте п’ятака.
Їх проводжають авгури-піїти,
у кого доля не така тяжка
на фоні оглашенного совка,
кому належить пам’ять освятити.
Колись усе робилося бігом...
не поодинці... падали гуртом,
коли на північ мчали ешелони
і лиходії нищили мільйони,
а нині – не огріють батогом,
то заведуть до п’ятої колони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Є люди, з якими приємно завжди,
далеко не треба ходити,
є й інші, з якими, куди не іди,
немає про що говорити.
На інших надійся, та сам обирай,
на кого надія в дорозі,
оточена пеклом дорога у рай,
допоки «почиєш у Бозі».
Чекати на принца – затія крута,
та, може, не той, а можливо й не та
мету спонукає до злету.
Утопить наяда вінок на ріці,
дарує удача синицю в руці,
яка і не снилась поету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Свої путі у кожної душі,
що посилає з далечі привіти.
А поки-що, якщо ми не чужі,
зберемось разом аж на тому світі.
Доп'ємо нашу чашу за усі
жалі-печалі, суєту, тривогу
і нашу неминучу перемогу,
що настояли на гіркій сльозі.
Живі і мертві об’ єднають знову
і нашу віру, й армію, і мову,
і правда запанує на землі
Руси моєї миті однієї,
коли не стане нечисті цієї,
що має опинитися в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
***
Що у світі діється...
Зайві ще надіються,
що оклигають живими
із болячками своїми,
поки десь подінуться.
***
Знаємо, що коїться:
пандемія множиться
майже до межі тієї,
поки у фармакопеї
бариші освоються.
***
А у нашій темені
глитаї упевнені.
І хоча надій немає,
майже кожен довіряє
окаянній зелені.
***
Гавкало, кувікало,
здибало, що їхало...
по дорозі у Європу
упіймали гепу й допу,
а були канікули.
***
Бацька кудкудакає,
уряд «перетрахує»...
а у Пуцьки – перемир’я...
у орла линяє пір’я –
бімбою помахує.
***
Пу лякає націю,
Зе – свою парафію,
ну, а Ме і Ко° готує
до нового сабантую
всесоюзну мафію.
***
Ідемо пустелею
за Мойсеєм-Зелею.
Каже Настя, – [i]як удасться[/i]...
Та буває, що – на щастя,
бути пустомелею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
[i]І[/i]
Їм юшку і плюю на щі,
копаю ямище глибоке...
ачей, на мене у кущі
чатує лихо косооке.
Чи то Яга, чи то Кощій –
не мають спокою народи,
то пограбує лиходій,
а то – опричники-уроди.
Де не посій, воно зійде
та ще й порадує макаку,
на ум якої не спаде,
що несумісні ми ніде
і годі вірити у казку,
яку розказує пуйло...
І не заціпить цій патяці,
що України не було,
коли історії на зло
були ахейці і данайці*.
Що не вони улус орди,
раби у Катерини-суки,
що палець в рота не клади –
по лікоть одрубає руку.
Що то не ми [i]ішли на ви[/i],
а на Батия – печеніги,
що Кожум'яка із Москви
чіпляв Гориничу чепіги.
..........................................
Ми – барани, вони орли...
Вони вовки, а ми, осли,
шукаємо тієї голки
або козачої стріли,
якою упокоять Вовку.
[i]ІІ[/i]
А наші... палії й носи..
одні угодники цареві,
шути, паяци, вірні пси
зелені й де-не-де рожеві...
О, де ти, Господи, єси,
Якого розп’яли на древі?
ІІІ
Чекаю, дами і месьє,
на українське житіє
і на нові закони мови,
які на голову здорову
не налізають, поки є
немайдануті разумкови
і наймити опезеже...
і язикаті яничари...
а я гадаю, – [i]та невже
їх не візьме за фаберже
і не скарає Божа кара? [/i]
* – різні назви одного народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
(Лімерики)
***
А на мапі світу пандемія,
у Європі – голі королі,
ну, а на Росії –
істерія,
[u]їде з глузду[/u] Пиня у Кремлі.
***
А на башті Московії знову
залигали священну корову.
Та оказія ця
ще не має кінця –
Ілліча обнуляють на Вову.
***
А у Києві лізе на сцену
трохи інша корова священна,
коронована тля,
а простіше – теля,
що з обори зійшло на арену.
***
А у Пині є кум в Україні,
що не має намордника нині,
ахінею несе
і кусає усе
як холуй у великого Пині.
***
А на Пороха кляузи «б’яше»
новоспечена наймичка Раші,
та поїде і ця
волохата вівця
по етапу відомої Няші.
***
А на нас нападають зі сходу
печеніги і половці роду
без’язикого
і двоєликого
антипода одного народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
***
А у офісі пишуться тези
ще і досі зеленому презу.
То і я напишу,
як на вуха лапшу
ще навішує автор поези.
***
А мені взагалі все одно,
чи вартує оцього кіно
опозиція грамоті мови.
Та не ляпайте все,
що від гички несе
у чужої по духу корови.
***
А у корови вечорами жуйка.
Таке і у поезії бува-
є, що слова
дожовує нова
коров'яча архаїка у вуйка.
***
А віршарі описують блакить,
яка вдягає зношену обнову.
У цю високу мить
поезія кишить
обрубками, що оскопляють мову.
***
А на віку очищення душі
не раз допомагає огризатись.
Які не є ми – зайві і чужі,
як мінімум, у нашому коші,
хто ображає, мусить вибачатись.
***
А поки ще катарсису нема,
що накипіло, те і повторяю.
І каюсь зокрема,
та вірю не дарма,
що nota bene доведе до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020