| Сторінки (20/1956): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
побрий мені кучері, кучері, кучері...»[/i]
Ремікс
– [i]Ой Марійко, Марійко, як мі без тя бути?
Беруть мене у військо рекрути-рекрути.
– Ой хоробрий солдате, що казати маю?
Треба орду погнати із нашого краю.
– Ой моя ти кобіто, як же ти без мене?
Може мене убити гарпія скажена.
– Ой вояче, вояче, будемо здорові,
маєш силу козачу, ім’я Богунове.
– Ой Марійко, Маріє, вірна і єдина
я до тебе у мрії щогодини лину.
– Ой Іване, Іване, буду тя чекати.
Подолаєш тирана, збудуємо хату.
– Ой Марійко, Маріє, люблю тя, люблю тя.
Я за тебе кощія рубаю на пруття.
– Ой Іване, Іванку, жни прокляте зіллє,
а вернешся у танку, справимо весіллє. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
[i] « Творчість композитора Баха була відкрита,
завдяки покупцеві оселедців...»[/i]
Бувальщина
І
Нічого не буває випадково:
таємне явним іноді стає,
обожнюване віри додає,
талановите оживає знову
у ореолі слави і любові....
вороже заперечує моє.
ІІ
Усе ще доростаємо до Баха,
який на слух майбутнє уявляв,
таке як є. То не ловімо ґав.
Звикаємо до оргії, до жаху,
воюємо до немічі, до краху...
борг Якова визискує Ісав.
У лиходія – ні ума, ні серця,
то що йому мелодії кантат...
і Моцарта не чує акурат,
і поки арфа тарою здається,
у неї запакує оселедця,
у партитуру – сало і салат.
ІІІ
Так і моє завіє пізня осінь
і понесе зима в останню путь...
така у неї очевидна суть –
нікого не зігріє у дорозі.
А як не задубію на морозі,
мої сальєрі не переживуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
[i]« І я поглянув; і ось – кінь блідий.
А той, хто сидів на ньому,
мав ім’я – Смерть...»[/i]
Іоанн
І
Святе письмо поволі, та збулося
у місиві релігій і подій...
і Гоголя – читай, та розумій.
Аж дибки підіймається волосся,
коли у храмі чути біса, – [i]ось я.[/i]..
а на амвоні об’явився вій.
ІІ
Московії доволі ідіота,
аби кипіла брага і робота.
А іншого нічого не дала
історії ця світова гидота
окрім війни і явного козла
із мордою і ратицями чорта.
Міняє масті войовничий кінь,
а у сідлі опудало волає, –
кради і убивай, кому не лінь.
Об’явлення Іванове триває
і більшої трагедії немає
як ця аж до десятих поколінь.
А братія вітає супостата,
що догорає у сусіда хата...
і молиться дияволу щодня
несамовита хижа кацапня.
І як таке із люттю не обняти,
аби упало в пекло із коня?
ІІІ
Палаємо до ворога любов’ю...
такий дано народу заповіт –
терпіти сатану багато літ...
................................................
а нині умиваємося кров’ю
за те, що потурали безголов’ю,
яке донині забавляє світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
[i][b]Online[/b]
« Бути чи не бути –
ось у чому питання...»[/i]
Гамлет
Зазирає у вікно пітьма.
У мережі – зайві мегабайти.
Бути чи не бути... є кума,
вип’ємо цикути і... бувайте.
Є... з косою... а її нема,
а кого, у неї запитайте.
Може, догадається сама
першою явитися на сайті.
Може, опануємо сонет...
може, у танку, а не у танку
буде почуватися до ранку
нерозлийводою наш дует.
Хай і нас полюбить... інтернет.
Ставимо мобілки на зарядку.
[i][b]Offline[/b]
« Мій девіз – бути...»[/i]
Датчанка
Мало що побачиш у вікні,
та на те і водяться поети,
щоб не переводити сюжети.
Як не є, та хай не буде, – ні.
Користуюсь мовою інету, –
ми такі у світі не одні,
що об’єднані у далині...
на любов іще немає вето.
Бо душа – євшан, а не полин
і стежина, що веде до льоху,
у війну не заростає мохом,
і читач у мене є один...
є... уже готовий як акин,
ну і я... готуюся потроху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
[i]« Неминучі наші іпостасі,
і лише одна дається роль...»[/i]
Автоцитата
І
І сущі неуки, і люди
існують, поки є життя,
а як ідуть у небуття,
то й духу їхнього не буде,
і понесе їх у нікуди
душі своєї каяття.
ІІ
Усе, що діється навколо,
і по спіралі, і по колу
у чорну... падає... діру...
а поки-що, Земля – це школа,
в якій навчає і добру,
і розуму Отець-гуру,
аби війна уже ніколи
не опустошила село,
а в Україні ожило
і воскресало рідне Слово
як еманація любові
у цьому світі... і на зло
лукавому воно усюди
зітре огидою огуду,
охороняючи чоло...
і поцілунку від Іуди
не буде,
наче й не було.
ІІІ
Війна добра і зла триває,
і падає один за всіх,
і всі стоять за волю краю,
кому не воювати – гріх.
Удосконалюємо душі
в горнилі горя і біди
супроти сущої орди
за кожен дюйм своєї суші,
за кожну унцію води.
Ніде ідилії немає,
окрім обіцяного раю,
де є усе – одне на двох,
але душа не помічає,
коли її... його... буває,
так,
ні за що,
цілує Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
[i]« Дурному – море по коліна...»[/i]
Сентенція
Ожили герої із казок,
заходилася нечиста сила
обілити те, що наробила –
викладає світові урок,
як йому боятися дебіла.
Класика усе-таки живе.
Це Тарас, а не Макіавелі...
і «Дніпро і стогне, і реве»,
а у Лесі «той, що греблі рве»,
повенями зрошує пустелі.
Ось і дині... ось і кавуни...
на етапі екогеноциду
НАТО не готове до війни,
їм немає діла до шпани,
чистоплюю гидко бити гниду.
І стікає крівцею вода.
Заплатили непомірне мито
ті, кого заманює орда
у її неміряне корито...
Та чекає злодія біда –
давиться московія несита.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
[b][i]Було і не було [/b]
« Ти казала у вівторок
поцілуєш разів сорок...»[/i]
Обіцянка
Це не біда, що і тобі за сорок
і що мені із гаком... ой-йо-йой...
усе одно я буду твій герой
ліричний – уві сні і... у вівторок.
У тебе серце все-таки не лід
і ми обоє думати повинні,
як зупинити вік посередині:
ти файна баба, ну... і я не дід.
Була ти нареченою моєю,
але тоді ми не були сім’єю...
як то буває інде навесні
ще маємо собі не що попало
і мріємо, аби то так ся стало
хоч уві сні... усупереч війні.
[i][b]Будь, що буде[/b]
« Я казала у п’ятницю...»[/i]
Жарт
Ой, згодна я... і це уже не жарти.
Коли вже є оказія така,
то розумію, після сорока
журитися за юними не варто.
Якщо так ся подобає тобі,
то я не розчарую серцеїда.
Чого б ото не вийти і собі
у п’ятницю за молодого діда?
Відомий Кіса мав аж... 33,
і то йому і їй було приємно
летіти на побачення таємне.
Не вішай ніс, дивися догори,
чекаю до осінньої пори...
після війни... і, може, не даремно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023
[i]« Не треба думати мізерно,
Безсмертя є ще де-не-де...
Хтось, перевіяний як зерно,
У ґрунт поезії впаде...»[/i]
Ліна
***
А поки йде війна, життя триває
і сіячі ціною душ і тіл
оберігають
поле урожаю,
де половіють пирії й кукіль.
***
А критика не утинає крила,
а навпаки – доточує чужі,
аби летіли...
з усієї сили
оволодіти мовою душі.
***
А от сатира діє не усюди,
та допікає іноді на мить
і вірять люди
у велике чудо,
яке лікує лікар Айболить.
***
А є іще потреба авторам,
ораторам етеру і дебатів
не по губ[b][i]ам[/i],[/b]
а по губ[b][i]ах[/i][/b], затям,
уроки логопедії давати.
***
А як узяти рота на замок,
то у поета репне голова,
та на зубок
освоїмо урок –
нема думок, то зайві і слова.
***
А знакова поезія ще є,
але немає ні великих літер,
ні ком... усе своє
у кутюр’є –
полова моди, кинута на вітер.
[b][i]Післямова[/i][/b]
А декому із бомбою дійшло,
що їхня віра їх перемагає.
Язик – це помело,
йому на зло
культура мови землю засіває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
« Хотіти літати не шкідливо...»
Софізм
Не відаю, кого я удостою
подякою за явний плагіат,
записаний на синьому сувої
небес живою мовою цитат.
Усе, що тане, піде за водою,
а що літає – інший варіант
утраченої мрії голубої,
бодай не головної із утрат.
А та, що закарбована у небі,
і є моя поезія жива –
минула, і сучасна, і нова...
така-сяка, що може і не треба
нікому. Занотовую для себе
надією навіяні слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
[i]« Парад планет буває,
але одну лише мить...»[/i]
Відкриття
І
Є такі в історії моменти,
що не гірше за армагеддон
діють із війною в унісон,
наближаючи кінець планети.
А планета діє навпаки...
.........................................
На парад готується агресор
і хоча скасовані полки
невмирущі, на чолі процесу
за свої щурячі інтереси
виступають інші мудаки.
ІІ
На арені явна параноя...
мацає московію Китай,
симбіоз рептилії й ізгоя
(зайві тварі у ковчезі Ноя)
вирішили будувати рай.
Ну, а де? Звичайно, на руїні.
А за що? Оказія була –
обирати жертвою козла
і за те, що нині в Україні
нація висміює пуйла.
Гуманоїд цей у мавзолеї
має місце... наче, фараон...
мумія його займає трон...
мітить кров’ю володіння Геї
як усі помішані пігмеї
і його двійник Наполеон.
ІІІ
Українофобія не казка.
Дурнику закони не указ
і воно не визнає поразки.
Перемога не рятує нас...
бестія за згодою Європи
буде воювати до потопу
в чорний день...
але у той же час
є надія на Ілона Маска,
що усе вирішує за раз...
може, побудує зорельоти
і невиліковні ідіоти
полетять освоювати Марс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
« Все, що має бути,
колись буде...»
Факт
Як не пнися, а дійдеш до точки,
та не перелізеш перелаз
і не перший, а останній раз
у свої улюблені куточки,
де без тебе проминає час.
Де ми в цьому світі не бували,
наче перелітні журавлі,
а якщо подумати.. то мало
живемо, аби не забували
нас хоча би на своїй землі.
Живемо... і тихо, обережно,
так, аби подалі від біди
невідомо де, коли, куди,
і кудою... ідемо за межі...
сайту інтернетної мережі,
замітаючи свої сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
[i]« Кому Великдень,
а кому і досі пасха...»[/i]
Безобразие
І
Ой! Погани нас опередили,
викупили першими вогонь
благодаті і гундяй дурило
потирає ратиці долонь.
ІІ
Судячи на голову здорову,
свята великоднього нема...
у парафій – горе без ума,
у частини відібрали мову,
відкололи віру від любові
і надія жебрає сама.
Фарисеї... гірша половина
православ’я, що катує Сина
у екстазі зла і боротьби
нині, по іронії судьби,
вороги моєї України,
піддані московії, раби.
ІІІ
Але є і має бути знову
як було одвічно – у віках
і навіки у пророчих снах...
..............................................
у сусальній золотій обнові
українське полум’яне Слово
воскресає в синіх небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
[i]« І крига скресне,
і душа воскресне...»[/i]
Передбачення
Наче, тихо... нібито – субота...
свято заглядає за поріг...
сяє сонце... та не для усіх.
У Отця і Сина є робота –
покарати юду-ідіота
і за тайний, і за явний гріх.
А земля прощає за минуле,
за добро не розпинає зло,
напуває молоде зело,
ну, а ми гріхи свої забули
і здається, наче, оминули
п’ятницю й тринадцяте число.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
[i]« Все починається з нуля...»[/i]
Фронт
І
Весна одягає ліси
у білу засніжену свиту,
ховає красу первоцвіту
і, наче краплини сльози,
прозорі перлини роси
на вітті облизує вітер.
Охоплює небо журба...
немає великого свята,
земля не оновлює шати,
заплакала соком верба...
у кого життя – боротьба,
то того й лозою шмагати.
ІІ
Сумує природа сама
у передчутті, що зима
вертає своє... до потопу
солдати готують окопи.
Ось-ось залунає сурма
Виговського із Конотопу.
Велика надія ще є
на Бога війни... і немає
ніякого сумніву. Б’є
арта по орді. Настає
гаряча пора... наступає
на ворога і... дістає.
ІІІ
І це – на здоров’я, на щастя!
Та є дорогою ціна
і чистого неба, і рясту...
.........................................
на тлі весняного контрасту
чекає погоди війна...
до літа далеко... весна
іде в атакуючий наступ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
[i]« У ярмі ворога –
дорога в нікуди...»[/i]
Поводир
І
Не вистачає у тайзі землі
на кожного кацапа-окупанта,
на готовеньке лізуть москалі,
аби роти неситі напихати.
І це було... до часу, до пори.
Але ж не до кінця оцього віку
терпіти їх? Та чорт його бери,
коли воно на голову каліка.
ІІ
Одне уже готове у тюрму...
і не відомо йолопу, чому
його остерігається Європа,
якої не цураються укропи,
які дають по голові йому –
утіленню огидної мерзоти.
ІІІ
Але не кращі за чужу свиню
свої скоти, фальшиві патріоти.
Опінія на внутрішньому фронті
така ж як і на лінії вогню.
Бояться перемоги тайні слуги
і явні емісари недолугі:
у рясах біси, офісні кроти
і їхні мироносиці-папуги
не відаючі, на хіба іти
за голосами неука-хапуги,
заручника своєї сліпоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
[i]« Ми варті того,
що про нас подумають колись...»[/i]
Автоцитата
І
Не нарікаю я на долю.
Хоча досягнення малі,
та не поламані щаблі
драбини в небо із юдолі.
У кого щастя не було –
йому нещастя помогло...
.........................................
Воно і досі на престолі,
а біля хати москалі.
ІІ
Не зобов’язаний нікому,
але виконую оброк –
аби навіки не замовк
мій тихий голос... і по тому,
як на віки піду додому,
ще зачитають до дірок
мої поезії, а нині
нехай би хоч одна зі ста
лягає на чиїсь уста,
ще не затяті у гордині,
і подивує читача
прозорий стиль, а не полова
і з шанувальником розмова
плугатаря і сіяча.
ІІІ
Іти у засвіти зарано.
Моя душа – це мій грааль,
не удостоєний пошани,
та це вже не моя печаль,
що озолочують цигани
мою духовну пектораль.
Допоки ще на світі маюсь,
поетом бути – не порок,
[i]«караюсь, мучусь і не каюсь», [/i]
бо як умру, то як дізнаюсь,
чи в Україні є пророк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
____Напередодні
« Як не біснуються погани,
Великий день усе одно настане...»
Цитата
Уже й неділя вербна
і ще надія є,
що житіє не зебра –
копитами не б’є,
а наближає літо,
і сонце, і зірки
і можемо зігріти
усі свої боки,
дивитися у небо
і на далекий ліс...
питаюся у себе, –
чого повісив ніс?
Нема чого тужити,
аби у цім краю
відкинути копита
й почити у раю.
Ще є і тут удача
і ліки від журби,
але... чекає дача
і котики верби,
і де-не-де погани,
і чорні клобуки...
католики-миряни
запалюють свічки,
квітує рута-м'ята,
і пущі, і кущі...
іде весна гуляти
по площі у плащі...
................................
очунює палата:
іуди, паничі...
але немає свята –
душа моя розп’ята
пілатами вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
[i]« Ніхто не знає,
що усіх чекає...»[/i]
Притча
І
Парафія убога має рай,
де є вовки, ягнята, божі вівці,
попи... владика й нелюди-убивці,
звільняють їм обітований край.
ІІ
Вертаються каліґули й нерони
із ядерною бомбою в руках
і кожному бажається корони,
хоча тоді усіх чекає крах.
Всі люблять... або Богу помолитись,
або мамоні... знає піп і дяк,
кого, чому і за що трафить шляк...
від мене може й легко відхреститись,
а від своєї совісті – ніяк.
Все очевидне легко подолати.
Імперії роковані щезати...
не визначені тільки-но часи,
коли усі дебелі супостати
потоншають... позбудемось яси
і піде в ад черговий імператор.
ІІІ
Останній бастіон – улус... увесь
уже окупував один балбес
і з ним його оточення огидне:
воєнні, штатні і церковні гниди,
гундяй – під боком, сатана небес,
а в Києві у лаврі – [i]мерседес[/i],
насильники, злодії... і не видно
нікому [i]атріцатєльний[/i] прогрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
[i]« Від зорі до зорі –
або день, або рік...»[/i]
Гадання
Досіває як на рану солі
завірюха іній і сніги...
певно, як розтане моя доля,
вийде навесні за береги.
А коли навіяна розлука
стороною омине мене,
розіллється повінню по луках,
ручаями-бродами мине.
Поміняємо одні на інші
у далекім вирії краї...
але Богу все одно видніше,
де, кому, куди, коли раніше
йти і йти у засвіти свої.
І запам'ятається надовго,
і не буде мучити нікого
те, що ми у світі зажились,
і не залишається нічого
як пливти до берега чужого
у обійми осені... колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
[i]« Спочатку було –
іще не вечір...»[/i]
Альтернатива
Є краї, які не забуваю,
та літаю думкою туди,
де течуть долиною із гаю
ручаї джерельної води,
напувають буйні верболози,
копанки, озера і ставки,
засклені на зиму, у морози,
дзеркалом широкої ріки,
що скресає ранньою весною
течією... і по мілині
йду я на побачення із тою,
що запам’яталася мені
у літа дитячі і юначі...
промайнули ті веселі дні
і як недоспівані пісні
чуємо й цінуємо найкращі.
Ще учора юні й молоді
розлетілись, наче птахи ранні,
і гадаю нині... чи востаннє
в цьому світі бачились тоді...
..................................................
як прозоре коло на воді
згадується іноді русалка,
десь у лісі заблукала мавка...
хай і не свої, та не чужі
і не знаю, мила чи кохана
Оля... чи Олена, чи Уляна
залишалась мрією душі.
За одною заридає осінь,
в іншої посивіє коса,
ну, а та, що пам’ятає й досі,
що таке непрохана сльоза,
ще чекає боса на морозі
вечора... а може, і матроса,
поки сяє інієм роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
[i]« Якщо Бог карає,
то спочатку відбирає розум...»[/i]
Наратив
І
Ой, пу-сі, пу... сі... граються як діти
з вогнем у хаті опоненти світу...
велике пу оточує пітьма –
навколо мракобіси та потвори,
та ідіоту по коліна море
і не буває горя від ума.
Який там ордер... і яка тюрма?
Йому і пекло – не велике горе
і ради тут ніякої нема.
Ідуть за мир «передові» народи...
китай... росія... і кому тоді
як не попу, або його Балді,
або обом заїхати по морді?
Та усики без ґлею в голові
і пацифісти заявляють гордо,
що треба покоритися москві.
ІІ
Лукава братія і до навали,
і опісля усякою бувала...
топили Україну у крові
тоді і нині орки-канібали,
любителі чужого хліба й сала,
і безголові, і при булаві,
і нібито, свої: колаборанти,
неситі блюдолизи, брехуни,
лукаві юди, слуги окупанта,
язичники у рясі сатани,
паяци, що п’ялися на котурни,
у шароварах ряжені пани,
заслужені митці макулатури,
аматори фальшивої культури,
парафія московії... ждуни.
Історія не гладить по голівці
за це... а кара Божа – це ординці:
убивці, яничари, барани,
карателі-чекісти, поліцаї,
ханиги, хами, неуки шпани...
уже й такого імені немає,
яке б не заслужили пахани
очільники конаючого роду,
пихаті мафіозі і чини –
опричники звірячої породи,
дурної слави... світова біда...
осатанілі виродки-уроди...
такою є московія-орда –
раби і узурпатори свободи.
ІІІ
У противагу нації совків
ми воїни із глибини віків,
які перекували серп і молот,
ярмо, кайдани... іго москалів
на силу й перемогу вояків
і не лякає Україну молох
оскаженілих нелюдів-катів...
..................................................
московія – усьому світу ворог,
та є ще сила духу козаків,
і є ще порох у порохівницях,
а декому й нагайка пригодиться
як це було за прадідів-дідів.
Якщо пуйло повісять на осиці,
а мерседеса у його каплиці,
поменшає роботи у чортів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
[i]« Ходімо по своє до своїх...»[/i]
Реклама
І
Не вбити Слово і живе, і віще
на шпальтах української душі...
своє і рідне оживає вічно
у будь-які періоди трагічні,
якщо не уповає на чужі.
ІІ
Тоді ніякі орди і навали
не залякають націю мою,
бо не дарма за неї воювали
герої – рядові та генерали
і голови поклали у бою.
Не умирає... воскресає мова
і має очищатися, аби
її живу не урізали знову
у мирні дні народної любові
і у часи воєнної доби.
І у роки історії цієї
у пам’яті людей і поколінь
нової ери оживає Гея,
коли під омофором Панацеї
не падає на неї чорна тінь.
ІІІ
Але бувають зайві настанови
тим, хто її ніколи не любив,
не помічав у зодіаці див
у присмерки...
у сутінки ранкові...
..........................................
Та свого не цураємось. Таки,
поезія формує еталони
абетки мови і її закони
від імені поета на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
[i]« Заговори зі мною
і я скажу, хто ти...»[/i]
Фраза
На вулиці у напрямі Дунаю
мене якась die Frau зупиняє:
– [i]Sage Sie bitte, wie es diese heißen? –[/i]
І я місцевою відповідаю:
– [i]Madame, diese eine Strase
war immer hatte Name Keisergase,
по-українськи означає – царська,
даруйте, не умію по-кацапськи.
– О, панімаю, ви із Украіни?
– Та й вам Європа ще не рідні стіни?
– О, да, я лішь парузкі панімаю.
– Тоді прощайте, я не з того краю.[/i]
Крокую далі. Будете сміятись,
дивуючись пригодою цією,
бо чую ясно рідною моєю:
– [i]Не хочете зі мною прогулятись? [/i]
А я до неї... гордо, – [i]nicht verstee...[/i]
хоча... не проти я... spazirengehen.
Війна війною, а гора з горою...
але, буває, є чого радіти,
коли, здається, мовою ізгоя
не будуть говорити наші діти.
А поки-що гуляю наодинці...
на світі є ще різні українці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
_____Знакові віхи
« Не кожне поле можна перейти...»
Перифраз
І
Ось-ось і я почую тулумбас
на фініші земної веремії
відлуннями і віри, і надії,
і божої любові... плине час
і невмолимо віддаляє нас
від кожної урочої події,
і наближає... віру – буде мир,
і є надія – буде перемога,
бо є любов і сила духу Бога –
як і було, і буде до тих пір,
допоки є до недосяжних зір
у кожного його одна дорога.
ІІ
Життя не повертається назад
ані в кінці, ані на повороті...
зупинки є, але душа із плоті
не поспішає вирватися в ад
або у рай... бо їй іще охота
як і раніше бачити ясну
за обріями пору весняну
і сині небеса у позолоті,
коли сіяє сонце угорі,
зоріє день і знову до зорі
кує зозуля на високій ноті.
ІІІ
Усе це розтає у далині...
у пам’яті – лише окремі дні
і миті, як неповторимі віхи
удачі, щастя, успіху, утіхи...
................................................
а є лише оглядини одні
як вічна данина самотині,
коли душі буває не до сміху
у покаянні... у часи нічні,
коли перепадає на горіхи
за те, що не убитий на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Пошта «до запитання»
« Когось нема,
а інші десь далеко...»
Фантазія
Приснилося – отримала мій лист
моя... ота, яка його чекала
багато років тому... і не знала,
«письмо до запитань» – це на колись.
І як буває інде уві сні
від серця відлягає ця провина,
і відповідь її до мене лине
у наші – інші, та не кращі дні.
Та хай і так, а миті однієї
почую ще обіцянку одну
лікуючу цілющу панацею:
– [i]Чекай мене! [/i]
Це ще не одіссея...
а от коли навіки я засну,
тоді і дочекаюся на неї.
Запізніле виправдання
« Не обіцяю того,
що минуло...»
Безвихідь
Я не ота і не моя вина,
що пошта переплутала адреси.
Ти слав свої листи до поетеси,
але вона була вже не одна.
Хіба тобі хотілося обману?
Не випадає нам – рука в руці...
А пам’ятаєш місто на ріці,
закутане у голубі тумани?
Якби тоді покликав... може, я
була уже готова у дорогу
на інше перехрестя житія.
Усе минуло, що було до того.
Не присягаюся, але їй-Богу
вина у тому не лише моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
[i]« Cogito ergo sum...»[/i]
Декарт
І
Живу щомиті, а коли існую,
то думаю... що де-не-де ще є
флюїди душ, які мене почують.
Невидиме оточення моє
поповнює аннали і досьє,
аж поки не почую алілуя.
Надії коригую щовесни,
аби не усихав критичний розум
і це працює у часи війни,
хоча у серці діє як заноза.
ІІ
Коли не спиться, згадую усіх,
кого не затуманили минулі
літа розлуки, може, ще живих,
що і мене, гадаю, не забули.
І я душею відчуваю тих,
що думають: небесні караули
односельчан, ровесників, кубіт,
що розлетілись, хто куди, і міт
не залишили на путі у лету,
куди іще заказано поету
явитися із неземних орбіт
моєї войовничої планети.
ІІІ
Та думаю-гадаю, що живу,
тому що уві сні, але побачу,
як засіває ниву наяву
розумний українець неледачий.
Надійно прикипілих до землі,
лишилося, напевне, одиниці...
проходять чередою їхні лиця,
скупі на щастя, щедрі на жалі
і спраглі на слова... як журавлі
злітаються до чистої криниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
[i]« Що не прозаїк, то поет...»[/i]
Автоцитата
І
Ми ніколи не були братами
із юрбою орків-упирів.
Нас гойдали різні матері
як дітей Яфета, Сима й Хама
і єднали протягом віків
чільною культурою одною
із улусом силою дурною,
нищачи традиції дідів,
та немає паю із ордою
у народу і її митців.
ІІ
Раді і аматори халтури,
і хамелеони-трубадури,
що почули гасло, – [i]ніс утри
тим, що свій задерли догори.[/i]
Ордени духовної культури
все іще купують автори.
В їхньому оточенні триває
акція розведення лохів,
у якій бабло перемагає...
у літературі й поготів
іншої дороги до верхів,
як альтернативи, не буває.
ІІІ
Славі і «героям» на віки
не бракує легкої руки.
Але є одна пересторога,
іронічно кажучи і строго, –
[i]де-не-де буває навпаки... [/i]
є лохи, і профі, і совки....
і поети... іноді від Бога,
інде, від лукавого, таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
[i]« Де ті хазари,
де ті печеніги...»[/i]
Риторика
І
Одужують поволі українці,
минуле виліковують своє,
упоратися тяжко наодинці.
та мусимо, допоки сили є.
Історія уроки викладала,
а ми не надавали їм ваги...
мечі перекували на орала...
за це нас вирізали до ноги
і спокою ніколи не давали
ні зовнішні народи-канібали,
ні внутрішні провладні вороги.
ІІ
І поки є ще ця нечиста сила
та сатана у рясі із кадилом,
чекати довго до її кінця
і виносу недопалка-мерця.
Живуча підла нація батия
і обухом її не переб’єш,
але обмежують нащадки Кия
імперію, якій «немає меж».
[i]Немає місця[/i] нелюдам убогим
ані у небі, ані на землі.
Навіки наші розійшлись дороги
у цьому світі, де є москалі.
Немає сенсу біснувате вчити
ані у школі, ані на війні...
хай у Гаазі, як не у вогні
відкине сатана свої копита.
Хороші росіяни – це убиті
заразні параноїки чумні.
ІІІ
Московія по розвитку своєму
відстала від Європи назавжди.
Навіщо ці содоми і гареми?
Заповідали прадіди-діди
назовні вивертати душі темні,
аби щезали явні і таємні
перевертні та ідоли орди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
[i]« Якби мені не тиночки
та не перелази...»[/i]
Претендент
І
Куцому до зайця не далеко.
Недалекі їхні візаві:
когуту ку-ку у голові,
жаба уповає на лелеку...
висловити легко і нелегко
уявити, –[i] це є селяві[/i].
ІІ
Наче, окуповані: майстерні,
конкурси, комісії, журі...
що не член із еспеу, то геній,
що не судді, то коняки темні,
що не витвір – опус попурі.
Місія совкової культури:
грамоти, дипломи видає...
авторами куплені в натурі
як нове досягнення своє.
Попереду ті, що визначають,
де, кому, за що, який калим...
є лауреатом головним
той, що найвеличнішого славить.
Тішимося іродом новим.
ІІІ
Всі укази видає найвищий:
[i]хай і гірші, але кращі інші, –[/i]
вирішили слуги очмани
і городять члени і чини
вищі перелази і тини.
Офісу і коміку видніше...
...............................................
Видно зацікавлені вони,
щоб ішли у засвіти да-Вінчі.
Їм не заважають пересічні
номінанти дір на ордени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
[i]« Тепер я турок, не козак...»[/i]
Запорожець
Це місто снилося мені
давно... ще пам’ятаю
і готику у вишині,
і скелі, де у глибині
тече ріка у наші дні,
водою умиває
високі кручі... береги...
а ось архітектура
моста у вигляді дуги,
і звідусіль, і навкруги
чужі язичницькі боги
та абревіатура
латиницею на стіні
тунелю віадука...
і як в об’ємному кіні
у небі темному – ясні,
урочі зорі у вікні,
неначе сни у руку,
які мене дивують тим,
що білий світ широкий...
зі мною стародавній Рим,
місцями – мій далекий Крим
і де-не-де Вітчизни дим
їдкий, але солодкий.
У ту ж ступаю течію
удруге... це буває,
коли, неначе, у раю
молюсь за душу нічию,
тому у цьому дежавю
її ніде немає.
Як невидимка у тіні
вона іще на волі
блукає у часи нічні
у тому місті, де вогні
горять як реквієм війні
під барабани долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
[i]« Батя, я стараюсь...»[/i]
Дисонанс
Любов сліпа.... а ось – по розрахунку,
буває, витворяє чудеса,
коли його за емоційні муки
а заодно її – бабуню-юнку
поезія несе у небеса.
Що їхало, то те йому і пара,
і здибає такого не одна,
однакові, що він і що вона –
володарі сізіфового дару
вилазити і падати до дна.
Затягує дуети у болото
його(її) спокусливий вампір.
Найлегше переводити папір,
малюючи незаймані висоти.
Уміють оперетні патріоти
самі себе підносити до зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
[i]« А вже весна, а вже красна,
зі стріх вода капле...»[/i]
Мандрівочка
Гуляє березень лісами,
веде уквітчану весну,
аби явила вечорами
мені мою зорю ясну.
І дні на дні уже не схожі,
і ночі, наче, не такі,
коли вона співати може
свої мелодії п'янкі.
Протерли котики у лузі
свої очиці чарівні.
Зазеленіла на окрузі
озимина по ярині.
Сорока ворона вітає,
синиця – сойку... а коли
дуети їхні ожили,
ген-ген долиною за гаєм
над Україною лунає
у небі синьому, – курли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
[i]« Не вмирає в Україні
ні слава, ні воля...»[/i]
Рефрен
Це не минає... наче – уві сні...
перед очима показова страта
ордою полоненого солдата
лихої долі на його війні.
«Кіно і німці»... відео сюжету,
якими є нащадки козаків:
немає люльки, курить сигарету
останній раз... сміється з ворогів,
не віддає шеврони-еполети,
у погляді – зневага до катів
і як остання куля у набої,
допоки не поникла голова,
шукає найвагоміші слова, –
і ... [i]слава Україні... і герою[/i]...
.................................................
така вона... історія жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
[i]« Історія скасовує відмінки,
але не мову...»[/i]
Автоцитата
Пишу нікому... іноді – усім,
ну, а якщо собі, то незабутнє,
нечуване ніколи і ніким
уявно надиктоване майбутнє,
Запитую у відчаї себе, –
кого краса рятує в цьому світі,
де сонце – жовте, небо – голубе,
війна – за мир, а воїни – убиті?
Іще учора я не уявляв
ані хороших росіян учених,
ані опозиційних і таємних...
.......................................................
на цій арені вистачає барв,
але за що ти, Боже, покарав
мою країну владою зелених
піарників, злодіїв і роззяв?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
[i]« Сатана там править бал...»[/i]
Фауст
***
А на болота́х своє корито
має кожен урка-генерал...
і свої копита
ця «еліта»
не відкине, поки править бал.
***
А їхній цар, хоча і невеличкий,
але на цілу голову, – ку-ку...
свою «кубишку»
заховав у ничку,
але не пам'ятає, у яку.
***
А наш – герой, великий чоловік,
який за віру, армію і мову
іще... торік
нікуди не утік,
і в офісі пасе свою корову.
***
А урядовці – це чиїсь кишені,
куди ховають крадене бабло
і гривнями у жмені,
і зелені,
які іще «касірує» пуйло.
***
А слуги і зелені, і червоні
себе у владі проявили скрізь...
і темні поні,
і язикомовні
усюди сунуть свій поганий ніс.
***
А їхній кок годує пропаганду,
а наш тримає в шорах «марафон»,
а ми... направду
маємо не раду,
а мафію, що нехтує закон.
Апогей
А є чого сміятись і ридати
від того, що не афішує преса, –
чому мандати
мають депутати,
що захищають шкурні інтереси?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
[i]« Бог не випробовує більше,
ніж можна витерпіти...»[/i]
Писання
У кожного своє посильне мито,
якщо це не полон і кабала
у кігтях двоголового орла.
Примушені диявола любити,
на лобній площі оніміли діти,
оточені парафією зла.
Юрба іуд напевне добре знає,
де ділися дітей оцих батьки,
які із Маріуполя, таки,
та гадина запрошує до раю...
одна дитина вуха затуляє,
аби не чути їхні матюки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
[i]« Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька...»[/i]
М. Сингаївський
І
У сни прилітає весна
і з нею хороші новини –
неначе, минає війна
у перші свої роковини
і наче, у неї дебют –
остання зимова відлига,
і як переможний салют
скресає у повені крига.
Усе ж бо минає, либонь,
у час найлютішої ночі...
душа поринає у сон
і чує сигнали урочі.
ІІ
Полину у рідні краї,
побачу узори на хаті,
побілені стіни її
і призьбу червоної масті,
гладущики в ряд на тину,
у небі зорю вечорову,
придумаю їй колискову...
ось тільки рукою змахну
сльозу і у маєві сну
послухаю мамину мову...
ІІІ
Душа оніміє на мить...
стає золотою блакить,
у лузі квітує калина...
Із неба очима століть
на білий обламаний квіт
вдивляється вся Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
[i]« Усі помремо за гріхи,
така Господня воля...»[/i]
Утопія
І
Немає істини тієї,
що буде правдою одною,
і за оказії такої
немає правди однієї.
У кожного своя дорога,
аж поки однієї миті
усім засяє у зеніті
стезя до Отчого порога
всього одна у цьому світі.
ІІ
Не поклоняюся чужому,
лукаві душі оминаю
і на амвоні золотому
у мене ідола немає.
Ані свободи, ані волі
не продаю і не міняю.
Герої однієї долі
і воїн, що один у полі,
і одинак у хаті скраю,
і перехожий у юдолі.
ІІІ
Минаючи земні тенета,
долаючи тяжіння, втому,
усі полетимо додому,
у всіх одна обитель – Лета,
де не прощається нікому
обман, гординя і вендета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
[i]« Гірка правда краща
від солодкої брехні...»[/i]
Преамбула
***
А в одному літр-об’єднанні
одговілись... патріоти шлунку,
бо не на війні
правда у вині
і банкети за чужі рахунки.
***
А іноді, коли життя минає
серед людей у сумі й самоті,
це означає,
що у хаті скраю
і друзі, і літа уже не ті.
***
А я сумую, наче на роду
написано, – радіти не на часі...
і, ніби, на виду,
та потемки іду
у паралельній іншим іпостасі.
***
А на виду лише одна богема –
і не глухі, та іноді німі,
тому іду окремо...
маю теми,
які не резонують у юрмі.
***
А я і уві сні іще живу,
надію маю, що і це не всує,
і наче наяву
у мене рандеву
із тими, хто у пам’яті існує.
***
А кожне отримує щось по заслузі.
Немає чого нарікати,
що є у фейсбуці
оновлені друзі –
об’явлених душ дублікати.
[i] [b]Афіша[/b][/i]
А по мені не заридає світ,
коли не зійде яриною зерен
і... опаде мій квіт,
і заповіт
залишить по собі колючий терен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
[i]« А вже весна, а вже красна,
зі стріх вода капле...»[/i]
Веснянка
І знову та сама весна
займає околиці світу,
і знову спиває вона
росою напоєні квіти.
Навіяне перше тепло
прорізало очі проталин
і це уже, наче, було
і, ніби, іще не бувало.
Брунькує букети бузок
і пробує вітер на дотик,
а до оп’янілих жінок
з верби усміхається котик.
Синицю гойдає лоза,
ворона на ворона карка-
є – буде, напевне, гроза
гуляти алеями парку.
Далекі гаї і луги
освоять нові віртуози –
крізь іній, пургу і морози
летять перелітні птахи...
збирають у ринви дахи
сухої поезії сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
[i]« І щоб усяк боявся так робити,
у річці вражу щуку утопити...»[/i]
Лисиця
Люди, наче, рівні... а рівніші
виросли як дощові гриби
у зеленій ніші
для афіші
слави, марнослів’я і ганьби.
Карли обіймають п'єдестали,
їхні шкапи зайняли суди...
щук піймали,
трохи налякали
і... сухими вийшли із води.
Алібі засвідчила лисиця –
є така посада у ОПе...
для годиться
навіть і тупиця
зовні не таке уже й тупе.
Не біда, що трохи ще зелені
і не можуть обійти пуйла,
на арені
файні теревені –
вища гладіатору хвала.
Показові не одні реформи,
всьому є прописана ціна:
яйця в нормі,
вояки у формі,
що украли, списує війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
[i]« На Бога надіймося тоді,
коли достойні цього...» [/i]
Парафраз
І
Історія описує минуле...
питається, – навіщо той поет,
якого і не слухали, й не чули,
дивились і не бачили, забули,
написаний на всі віки сюжет
ісходу із імперії народу
на Іордан через пустелю й води,
на горішній Сіон, а далі... злет
не ірода, а племені і роду
пророка і очільника свободи,
якого... не приймає Назарет.
ІІ
Язичнику пасує інша віра...
на капищі їх цілий пантеон –
і дерев’яні ідоли, і звірі,
і на кущі палаючий вогонь.
Але не покладаємо надію
на їхнього розп’ятого месію,
що не рятує землю від ракет
і не вчиняє суд і протидію
дияволу зі свастикою zet.
У нас є вибір... маємо свободу
по задуму єдиного Творця,
тому нікому не прощається
зневага до великого народу –
улюбленого витвору Отця.
ІІІ
Московія плює на всі закони.
На них не накладає заборони
ані Єгова, ані Саваот...
........................................
апокрифи далеко не канони,
якщо їх не сповідує народ.
І, може, не ходили би ніколи
оці німі по роковому колу,
якби навчали їх учителі,
а не інакомовні балаболи
орди на поневоленій землі
совкової історії і школи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
[i]« В пустелі сизих вечорів...»[/i]
Л. Костенко
За туманами сивого ранку
і за мрякою сірого дня
заглядаю за білу фіранку,
де чекає на мене рідня,
ще буває... і я вечорами
прилітаю побачити їх,
постою і собі біля мами
і зійду на високий поріг,
і почую, – [i]перекотиполе,
де ти нині блукаєш один
як чужий неприкаяний син?[/i]
Ой, не буде такого ніколи...
то не я запізнився зі школи
і нема перелазу за тин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
[i]« За горами гори, хмарою повиті,
засіяні горем, кровію политі...»[/i]
Шевченко
Нема надій на рай у цьому світі,
якщо його оточує пітьма,
коли ідуть за нього наші діти
у ті світи, яких ніде нема.
Не надихають ворога любити
ані завіти Божого письма,
ані покірна ідолу юрма,
ані обожнені дереворити.
Але не за горами та весна,
яка не заперечує вимоги
і деміурга, і самого Бога
до віри... заперечує війна,
що є дорога і лише одна –
палаюча у сяйві перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
[i]« Злочини проти людяності
не мають терміну давності...»[/i]
Стаття
***
А нашій раті заважають наші
відомі самураї-шахраї...
то хай на раші
в золотій параші
лишаються лакеями її.
***
А НАТО нам і досі помагає,
аби... на смерть стояли вояки,
але чекає,
що самі до краю
московії ще дійдемо, таки.
***
А сатана ще надуває біса
із газовою булькою в заду...
він і без візи
у Європу лізе,
бо і смола ще є в його аду.
***
А є і до кобзона кандидати:
вусатий поц, отруйний соловій,
лошак цибатий,
боброїдка клята...
і їхній імператор кін-чен-ий.
***
А демократія спостерігає,
чи лопне, чи удавиться упир...
то Україна має
йти до раю
або у пекло в боротьбі за мир.
***
А Божий суд уміє запитати, –
коли і де... навіщо і чого?
І час розплати
доганяє ката
за злодіяння скоєні його.
[b][i]Опція вироку[/i][/b]
А є іще апологети юди,
які не мають серця і душі,
тому усюди
нелюди – не люди,
а виродки лукаві і чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
[i]« Все можна визначити
одним поглядом...»[/i]
Аксіома
Нема кому приснитися... пітьма
укрила таємниці цього світу.
Очей, які уміли говорити
флюїдами у погляді... нема.
Задачі математики минули
і списувати їх нема кому...
літа, немов уроки, промайнули
і невідомо, – де, коли, чому?
Абсциса часу віддаляє душі
на площині земних координат
і як не є, а розуміти мушу –
минуле не вертається назад.
І як не дивно, тільки морок ночі
і сни дрімучі повертають нас
у той далекий неповторний час,
коли порозуміння очі в очі
відображають погляди урочі,
як це було, але останній раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
[b][i]Критика [/b]
« Не вчи вченого...»[/i]
Недомовка
Щось комусь деінде не на часі
і турбує іноді когось,
що його(її) у біомасі
ображає видумками хтось.
Їй(йому) дорога у піїти –
це аби лише себе явити
з конопель Пилипом і мерщій,
поки є кому когось хвалити,
заховатись у свої кущі
і чогось ученого учити.
Десь-не-десь і видумки оті –
це образа їхнього таланту
ні за що на когось нарікати,
хоч усім відомо – не святі
випікають у печі горнята
і не зло навчає доброті.
[i][b]Самокритика[/b]
« Не порівнюй себе
із неспівмірним...»[/i]
Настанова
Ні, не зайве іноді довести
ворогу і другу у собі,
що не додає вендета честі
діячу у марній боротьбі.
Ну, буває – у душі ми діти...
Згідно філософії людей,
ми усі є жертвами ідей...
поки доростемо до еліти –
просвітління внутрішнього світу
не гальмує розвитку дітей.
Не лякай, не рипайся усюди
і не сунь, куди не просять, ніс
то кудись по дрова, то у ліс...
успіхи зоїла і зануди
це не те, що виведе у люди,
поки до поета не доріс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
[i]« Освіжаючі процедури – це пілюлі
по американському рецепту ...»[/i]
Дуремар
***
А корупційній мафії при владі
пообіцяли пі-юлєй, таки...
животворящий Байден
лічить банду:
команду зе... бойки і єрмаки.
***
А ось і з Ради потекла зеленка,
лікуються вавки від булави...
і то скоренько,
бо швидка близенько,
а починати треба з голови.
***
А на найвищій лаві для підсудних
іще сидить якесь опезеже
і це паскудне,
що ніяк не худне,
зелена Рада дуууже береже.
***
А те, що гнати в шию не на часі,
потрібне як Давиду цар Сеул...
і цій заразі
злої іпостасі
засилить рило тільки ЗеСеУ.
***
А влада, наче, ще одна команда
і тільки опозиція не та...
тому що Раду
коцає за зраду
і знає те, яка її мета.
***
А нашою державою керує
не уряд і не Рада... хитрий лис,
таки, існує,
та шукати всує
невидимі нитки із-за куліс.
[b][i]Осадок[/i][/b]
А за війну вина висить на раші...
та на планеті орків і людей
ще є на стражі
обереги наші
добра супроти лютості ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
[i]« На все воля Божа...»[/i]
Догма
І
Настає глобальне потепління,
тонуть у морях материки,
люди захищають володіння
і... воюють. Людям невтямки,
що потоп великої ріки
буде не по щучому велінню.
Це сама земля уже віки,
поки гавкотіли пустомелі,
повертає агрегатний стан:
наче по закону Торрічеллі
сушу пожирає океан,
острови змітає ураган,
тропіки міняє на пустелю,
вівтарі – на капища поган,
трони і престоли на борделі.
ІІ
Дармові ресурси на землі
запасають урки-доходяги,
сатана лютує у кремлі,
а за нього дохнуть москалі
і неандертальці-андрофаги.
Знову ліквідація гряде.
Хто кого – убивці чи арійці,
москалі чи інші українці,
за якими білий світ іде
і яких винищують ординці?
ІІІ
Споєні культурою совка,
малороси зайві на планеті,
поки є на ній чужі поети-
русофіли та апологети
бузувіра і маніяка.
Бо такі закони у природи
і її регуляторна суть:
Слово – меч, яким біду січуть,
і не буде іншої нагоди
як сьогодні во ім’я свободи
нищити тоталітарну муть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
[b][i]Сьогоднішнє минуле [/b]
« Дорога ложка до обіду...»[/i]
Приповідка
Усе, необхідне сьогодні – на часі,
та обрана каста одне визнає –
украдене – це уже їхнє наразі,
допоки керують лакеї-рантьє.
Минули майдани, настала розруха
у серці держави, в її голові...
Феміда клепає(ні слуху, ні духу
про армію, віру)закони нові.
Сліпому народу показують шоу,
якою дорогою треба іти,
аби відібрали у нації мову,
а далі і розум зелені кроти.
Рідіє арена, тихішає галас
оракулів миру навколо війни...
у теплі краї подалися чини...
а поки корупція в нори ховалась,
яка тільки наволоч не наживалась,
освоївши кошти людей і казни.
[i][b]Вчорашнє завтра[/b]
« Один із сошкою
і семеро з ложкою...»[/i]
Поговірка
Жили ми у союзі як брати,
а от окремо... кожне пам’ятає,
як партія вела до висоти
із низини болотяного краю.
Тоді ділив усе великий брат –
і їжу, і продукцію – пайками...
а нині лиш народний депутат
себе оприбутковує... так само.
На те воно й існує... і пігмей
арени, і фальшиві ліліпуті.
Не можуть виживати без людей
злодії і сучасні, і майбутні.
Учора годували їх одні
й ті самі обездолені селяни
і нині... заробляють на війні
майбутні небожителі Оману.
Історія не списує таке,
та править ще у нашій Україні
багатій, незалежній, самостійній
підкинуте нам каченя гидке,
що нині оперилось... у м’яке
зелене пір’я... як звичайні півні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
[i]« Історія не має умовного відмінку...»[/i]
Фраза
І
Як запрягаєш, так воно і їде...
Ця теза філософії стара.
Якщо у тебе є дурний сусіда,
то не чекай любові і добра.
Але ніколи не показуй спину
і не бажай ні пуху, ні пера,
якщо йому готуєш не перину,
а яму і дубову домовину...
Така пора... ну, а якщо пора,
то не шукай управу на скотину.
ІІ
В борні за утопічний комунізм
за ґрати сіли «вороги народу»,
судили їх за волю, і свободу,
і буржуазний націоналізм.
Якщо і нині неокомуністи
ідуть в атаку, нібито, за мир,
то хай ідуть... у мишоловці сир
знайдеться і дебілу, і рашисту.
Попереду ще не один удар
за Маріуполь, за свободу Криму
і за Азов, Бахмут і Соледар...
Освоюйте Сибір неісходиму
і дякуйте усім за Божий дар –
кінець і рейху третього, і Риму.
ІІІ
Та не було б у нас війни, якби
були готові всі до боротьби
супроти людоїда окупанта,
якби не слуги і колаборанти –
проклятої московії раби,
такі ж як і московія прокляті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
[i]« Історія пишеться кров’ю...»[/i]
Реквієм
І
Ми жили віками у борні
із лукавим іродом-сусідом,
як могли, перемагали біди,
гартували душі у вогні,
щоб тепер у визвольній війні
не було від ворога і сліду.
ІІ
Поки переорана земля
і війною зрите дике поле,
повертаємо свої поля...
щоб на урожай уже ніколи
не була засіяна рілля
мінами й ракетами могола.
Мусимо удобрити степи
трупами розбійної ватаги –
злого людоїда-андрофага...
зійде сонце і для молотьби,
щоб і тут не застили попи
і шамани витязям звитяги.
Ми ще відбудуємо міста,
орками зруйновані до щенту,
і позамітаємо планету...
щезне із лиця землі орда
і тоді аж... горе – не біда,
бути оберегом континенту.
ІІІ
Ми були і будемо людьми
на своїй землі обітованій.
і ніякий цинік окаянний
не засяє фейсом із пітьми,
не зітруть історію погани
ту, що кров’ю написали ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
[i](лімерики)
« ...отак здаля
подивишся на москаля,
здається, нібито... людина,
а ближче, істинно – скотина...»[/i]
Шевченко
***
А Україна має майже все,
що нашу перемогу наближає,
і тьму вона знесе,
і націю спасе,
яка на індульгенцію чекає.
***
А ми нариєм ям поза високий тин
і рів із крокодилами по краю...
сконає *** син
у бункері один
і черті понесуть його до раю.
***
А поки готували «леопарди»,
то українці у своїй крові
умились... варто
нагадати НАТО,
що треба мати ґлей у голові.
***
А рашизму жити заважають
люди, уцілілі від війни...
їх рівняють
із землею краю,
що не хоче жити як вони.
***
А що тепер у кого на умі,
освітлено каналами етеру,
та ми й самі
даємо опір тьмі
і хунті світового мародера.
***
А нашу долю пишуть небеса
і у серцях ще жевріє надія –
мине яса
як на траві роса
і нас чекає місія месії.
[b][i]Місія[/i][/b]
А ми ще дочекаємось весни,
а там і наше переможне літо
і вернуться з війни
і дочки, і сини...
і хто, як не вони – герої світу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
[i] (лімерики)
« Всі люди рівні,
але деякі рівніші...»[/i]
Оруел
***
А на звіриній фермі ще триває
нікому не об’явлена війна
і їй немає
ні кінця, ні краю,
допоки є у світі сатана.
***
А нерівне і рівне існує,
і найвище буває, таки,
і миритися всує,
якщо алілуя
завивають з амвона вовки.
***
А поки відбиваються атаки
і це Європі... наче, Божий дар,
то... подаруйте танки,
«томагавки»,
готуйте антиядерний удар.
***
А фірма зека не рахує втрати,
у повара постійно є навар...
приречені вмирати
без оплати
не доповзають до тюремних нар.
***
А орки до кінця не умирають,
але живучі... [i]не здають своїх! [/i]
Вони їх роздягають
і вдобряють
чорнозем, добиваючи живих.
***
А по телеящику новини
пропагують закиди орди –
[i] люди України
дуже винні,
що тварини хочуть до води.
[b]Об’явлення[/b][/i]
А природа показала мокші,
що її чекає... і було:
війни, воші,
чмобіки подохші...
Божа кара... сонячне гало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
[i] (лімерики)
« Зі світу по нитці
і мертвому – припарка...»[/i]
Рамштайн
***
А Україна все ще у вогні...
а решті – і не холодно, й не тепло,
що ми у цій війні,
таки, одні,
аж поки у Європі буде пекло.
***
А ми йдемо стіною на стіну
ворожу за свою країну
і на кону
не лишимо одну
єдину суверенну Україну.
***
А поки-що перемагає мат...
це мілітарні органи росії
забили у набат
і пролетаріат
іде на плаху... за буржуазію.
***
А дещо і пуйлу перепадає,
коли переїдає за столом.
Його у зграї,
наче, і немає,
бо виглядає явно бараном.
***
А після бойні зайві трибунали.
Навіщо ті витрати на суди?
Є канібали,
щоби доїдали
останки повелителя орди.
***
А зайве долучилось до бюджету,
ну, се б то – влада, а не волонтер...
і не поети...
далі... по сюжету,
це очевидно – корупціонер.
[b][i]Осадок[/i][/b]
А долю США вирішують не трампи,
а нашу – ясно, що не єрмаки,
яким... до лампи,
що лише арапи
за рашу і... зомбовані совки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
[i]« Окаянні ще не оглашенні...»[/i]
Припущення
І
Етапи еволюцій неперервні...
ця теза історично не нова,
тому ще мають на землі права
на існування вірування древні,
релігії і явні, і таємні,
і зайві...
................. як нечувані слова
богині Геї, поки на арені
нового світу все іще жива
і поки повертаються наївні
язичники на капища чужі
та й досі залишаються на рівні
свідомості первісної душі.
ІІ
Гуртуються фальшиві патріоти
чужої віри і своєї тьми
та іноді – корисні ідіоти,
зоїли музи, самохвали, боти,
що затесали ся межи людьми...
.....................................................
Не знаю, чим угодні на закланні
Перуну, Зевсу явні барани,
ягнята... адже душі окаянні
не відають, що́ жертвують вони,
коли і їх ошукують лукаві
і любі друзі, і єлейні пави,
і їхній гуру на одній нозі,
пакуючи у голови діряві,
які духовні ідоли русі.
ІІІ
Вони віками бігали по лісу –
наяди за панами й навпаки...
і що то інше, якщо це не біси
сучасної московії? Гульвіси,
що нап’яли на себе клобуки,
тепер – попи... гундяєвоголосі,
що наші храми й лаври зайняли,
усі дволикі, хижі – як орли
і безголові як великороси,
песиголовці, нелюди, барбоси,
нечиста сила чорної імли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
[i] (лімерики)
« Очевидне неймовірне...»[/i]
Факт
***
А деякі трагедії однакові,
коли подія, наче, чорна ніч.
Вона є знакова
і для Авакова:
багато знати – небезпечна річ.
***
А ми уже доїхали до броду,
де мали утопити всю орду,
та у народу
мало є свободи,
коли іде у слуг на поводу.
***
А куди ідуть колаборанти –
невідомо. Але я навчу, –
[i]хто за окупанта
умирати
мав охоту – має досхочу.[/i]
***
А на кремлі зупинені куранти,
бо це є економія, таки,
і... окупанти
мають пакувати
себе у целофанові мішки.
***
А русофілія чекає миру,
допоки діє ще воєнний стан.
Її кумири
захотіли сиру
у мишоловці з назвою Оман.
***
А Європа має гарний тин
на межі із відбувайлом-цапом.
Дуже хоче, блін,
діяти один
на один у бійці із кацапом.
[b][i]Опінія[/i][/b]
А поки йде війна, минає час.
і перемога дістає ознаки:
у нас –
це когнітивний дисонанс,
у Раді – імітація гарячки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
« За одного битого
кількох небитих дають...»
Гіпербола
І
Мені далеко ще до читача,
що вихваляє кучеряве слово,
а радше – щиру українську мову
освіченого гуру-сіяча...
хай іноді на голову здорову
ще блимає у темряві свіча,
аби свої... навчалися чужому
і того не цуралися, що є
на поприщі, бодай би, на одному,
якщо його оказія дає.
ІІ
Раніше філософію вивчали,
риторику, поезію, латинь,
а нині учень получає бали
за те, що не його уму навчали,
а того, що на тисячу – один.
ІІІ
Освіта – це важливе поле бою,
та нині ми сьогодні не одні,
кого іще виховують війною,
аби запам'ятали... на війні
багаті не воюють між собою,
за них воюють бідні, не дурні
тому, що бідні, а тому, що пні
і їхній поводир... у вишині
із булавою... обрані юрбою
ці барани і цап із бородою
у цій кошарі – неуки одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
[i] (лімерики)
« Буде те, що два-три роки
не на часі...»[/i]
Ждун
***
А на раші смакують видовище –
смертоносний удар у Дніпрі...
ЗМІєсховище
і арєстовіча
оцінили кроти й упирі.
***
А на фіґню не вистачає злості,
аж поки не потоне у багні
і на погості
перетліють кості
ворожі у антоновім вогні.
***
А на тавриді місце є таємне,
де голку переховує кощій...
та це нікчемне,
буйне і скажене
до себе в пекло забирає Вій.
***
А в челяді зеленої чесноти
котуються на рівні фаберже,
допоки боти,
блогери й сексоти
висиджують нове опезеже.
***
А у ОПе одні говоруни
та ще й у Раді, наче, їхні слуги,
але вони
усе таки ждуни,
а деякі усе іще – папуги.
***
А лідери думок і суєти
кульгають у полеміці етерній...
то як іти
до спільної мети,
коли смаки і цілі протилежні?
[b][i]Реалії[/i][/b]
А я їх не рубаю, але мушу
нагадувати в дусі рубаї –
якщо ти маєш душу
невмирущу,
не продавай дияволу її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
[i] (лімерики)
« Все закінчується ногами вперед...»[/i]
Невідворотність
***
А генерали банди маніяка
воюють між собою – хто кого.
Ой, небораки,
маєте собаку –
тримайте у наморднику його.
***
А пуйлу і кров людська – вода,
і сльоза дитини... і до скону
міль бліда
усій землі біда
як чадний недопалок бавовни.
***
А є чудовий вихід у пуйла –
поїхати самому у Гаагу...
хоча і на козла
Феміда зла,
та за мільйон позиче колимагу.
***
А на хіба раз... путіну баби
і два... ці бісові кабаєнята?
А от якби...
іронія судьби,
могли би у Європі поховати.
***
А ще одна ідея визріває –
мочити мафіозі у лайні,
а як спливає
то нехай до раю
показує дорогу кацапні.
***
А ми не розгадаємо таємну
і загадкову душу мудака,
бо ця личина темна
має гени
диявола, адольфа і совка.
[b][i] У фіналі[/i][/b]
А вову запросили до вінця
і... підманули. Він один у храмі.
Нема отця
і іншого кінця,
аніж у пекло уперед ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
[i]« Гори, гори, ясне,
поки день не гасне....»[/i]
Заклинання
***
А сонце знову колядою сяє,
усім розподіляє нічиє,
але лінивий має
те, що має,
а щедрий має те, що віддає.
***
А хто не хоче повернути юні
роки, щасливі миті і літа,
але й манюні
ми роняли нюні
і нині... що пора не золота.
***
А нині ще надія не погасла
у темні ночі... а у чорні дні
згадаю ясла
та кусочок масла
від няні на цілушці і... мені.
***
А поки є ще три путі у полі,
то обираю все одно одну,
аби на волі
мати власну долю,
що оминає лихо і війну.
***
А на путі, яка не має броду,
надію маю на урочу мить,
коли свободу
рідного народу
лише його відвага захистить.
***
А за відвагу, що мене рятує,
я подарую кожному любов,
яка лікує
і не буде всує,
коли її пізнають до основ.
***
А на основі досвіду такого
піду тудою, де моя рідня
по духу свого
Господа живого
на заході чекає світла дня.
[b][i]Апеляція[/i][/b]
А ми собі торуємо дорогу
усупереч корупції, таки,
і перемогу,
дякуючи Богу,
здобудемо героям завдяки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
(лімерики)
« Немає нічого таємного,
що не стало б явним...»
Полішинель
***
А в історика раші істерика.
Об’явили секрети кремля,
що Америка
викрала «Щедрика»
в українця, а не в москаля.
***
А істинну історію росії
писала неотесана орда,
юродиві месії
і злодії,
які і нині – світова біда.
***
А наші ЗеСеУ наклали вето
на перемир’я у святе Різдво...
запущені ракети
і шахеди
збиває українське ПеВеО.
***
А на луб’янці корабляцький шум.
Іде мобілізація ординців
і тугодум
рішає наобум,
чи жити, чи здихати як убивця.
***
А генерали з’ясували матом,
чому це у кобзона орків – тьма
і чи не варто
траур об’являти,
коли аншлагу у раю нема.
***
А раша дресирує нам папугу,
такого ж, як опудало кремля,
при цьому слуги
як усі хапуги
теж хочуть мати золоте теля.
[b][i]Витяги[/i][/b]
А лімерики це не лірика,
а байки про худобу і скот.
Є ще вигадка
у сатирика,
у якого герой – ідіот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
[i]« А як би нашому зайцю
та вовка з'їсти...»[/i]
Стьоб
***
А лоху на вуха чіпляють спагеті,
як файно у шостій палаті...
не тільки поети,
але й президенти
уміють красиво брехати.
***
А де триває то війна, то буча,
там кацапні іще до біса є...
у нас живуча
ця змія повзуча,
що дихати і жити не дає.
***
А видумав імперію слов’ян
не цар, а Єлізарій Прокопович...
а росіян –
цей самий Феофан,
що дав їм віру як вертеп видовищ.
***
А на землі війна цивілізацій,
а як точніше, то – добра і зла
у сенсі – націй
проти росіянців,
яким пустеля для тюрми мала.
***
А наші слуги на чолі громади –
це філіал чужої феесбе...
у залі Ради
окупанти влади
безпечно обслуговують себе.
***
А наша вата поки-що зелена,
а як дозріє, то мине війна
і, може, щезне
темне і таємне...
тоді не буде владою вона.
[b] [i]Ґарантії[/i][/b]
А ми усе ще на своїй землі
і живемо, і молимося Богу,
і на його крилі
в чужій імлі
торуємо майбутньому дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
[i]« Грай, музико моя...»[/i]
Пісня
І
Поета муза надихає,
коли являється сама,
ну, а якщо її немає,
то і його, вважай, нема.
Йому із нею по дорозі
і при свічі, і у пітьмі,
і у жару, і на морозі,
і, непомітно... у юрмі.
ІІ
Отак і живемо окремо
у день ясний і уночі,
аби її цікаві теми
не оминали читачі,
аби, читаючи... мовчали,
неначе риба у воді,
і то не тільки-но тоді,
коли завищуємо бали...
........................................
Удачу знаючи свою,
я пропоную нічию...
але якщо полуда в оці
Феміди на чиємусь боці,
вікторії не визнаю...
ціную лаври переможця,
але у рівному бою.
ІІІ
Повторюю одну й ту саму
у стилі ретро... фуґу карми
на обертонах житія,
яка не є, але моя –
як і поезія... звичайна...
іде у люди звідусіль,
коли одного вистачає,
аби читали майже всі.
Та як у декого бувало,
собою хизуватись мало...
хоч і не чути голос мій
і рідко аплодує зала,
але в мелодії моїй
немає тоніки кімвала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
[i](лімерики)
« І нашим, і вашим...»[/i]
Розтяжка
***
А томос це сьогодні вже не термос
і армію очолив не пацан...
керує демос,
поки розберемось,
кому іще ікається Оман.
***
А Чорне море то солона чаша
від горя, пережитого людьми,
аби на раші
наварили каші,
посоленої кров’ю і слізьми.
***
А Україні мир – по барабану...
бо буде газ, і світло, і тепло,
тоді у ванну,
наче, у нірвану
зануримо по лисину пуйло.
***
А малорос байдужий до наруги.
Куди йому діватися, якщо
проекти недолугі
пишуть слуги,
а як закон підписує ніщо.
***
А нашій демократії відкриті
і двері в НАТО, і в ЄеС вікно...
та при кориті
кабани неситі
гребуть усе під себе все одно.
***
А ми і в себе ще аж два народи,
один – пасіонарний, з барикад,
а інша морда –
виродок без роду...
селекції совкової мутант.
[i][b]Кореляція[/b][/i]
А нація героїв монолітна,
гартована навколо збройних сил,
усьому світу
тим і заповітна,
що перетре Московію на пил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2023
[i](лімерики)
« Лише незрячий народ
має сліпих поводирів...»[/i]
Евфемізм
***
А вся Україна спинити не може
затіяну спецоперацію зла
і нині... дай, Боже,
вона допоможе
поповнити пекло ордою пуйла.
***
А нам на вуха локшини чіпляє
дволика Рада, а чуже ОПе
за себе дбає
і бюджет пиляє
аж у Європі чути, як сопе.
***
А долари висмоктує війна
і ненажери-корупціонери...
тому вона
кривава й затяжна,
що армію грабують мародери.
***
А зе́лені чихати на культуру,
аби лише свої керівники
і на халтуру
поділити шкуру
ведмедя, не убитого... таки.
***
А, як віщає радіо... і преса,
триває релігійний марафон,
бо інтереси...
ради мерседеса
ворожої єпархії – закон.
***
А тліючі на паперті кадила –
те саме, що і ризи сатани...
нечиста сила
і попи кирила
були і є кадилами війни.
[b][i]Популяризація[/i][/b]
А це лише частина тої правди,
яку не осягнув електорат,
коли заради
вигоди і зради
обрав таке... і досі лиже зад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
[i][b](лімерики)[/b]
« Без секатора і власне подвір’я
перетвориться на руський мир...»[/i]
Гіпербола
***
А фейки – це не іграшки війни,
а фіґові листочки пацифіста:
зелені – це чини,
недомірки – пани...
а їхній ворог – націоналісти.
***
А маніяки тоталітаризму
усе іще будують комунізм,
і міра дебілізму
і цинізму
переростає у антагонізм.
***
А візит у США навів туману
аж перехрестився сатана,
в ролі левітана
без обману
наш пацан сильніший пахана.
***
А у сенаті ще ідуть дебати,
чи отруїти параноїка,
чи то не заважати
руйнувати
йому його імперію совка.
***
А на ТеБе кувікає свиня,
годована з корита окупанта...
і кацапня
готується щодня
від себе малоросів захищати.
***
А обраний дає паяцу пас
і ми перемагаємо у спорті.
Чекаємо указ...
якщо, – [i]іду на вас, [/i]–
уриє самозваного по морді.
***
А наш верховний вище візаві
московії на цирковій арені,
а от на світовій –
вавки у голові...
і булава обом не по кишені.
[b] [i]Епілог[/i][/b]
А на землі ніде немає місця,
яке не руйнували москалі...
якщо убивця
шастає в обійсті,
йому немає місця на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
[i][b]У потоці слів[/b]
« Тече вода,
тече бистра....»[/i]
Парафраз
Тече Дунай, тече за небокрай,
а я стою на березі крутому
і посилаю потойбіччю тому
моє необнадійливе... прощай.
Безодню зоресяйного огрому
відлунює на плесі водограй.
Якби ото по ньому і... додому
за обрії, куди тече Дунай.
Але душа відображає інше –
невидиме... і видиме здаля
душі моєї сяюче маля
як уві сні недавно і раніше
у пам’яті і це не є щось більше,
ніж зореліт по імені Земля.
[i][b]На гребні видимого[/b]
« У тумані ночі наші очі
бачать світло завтрашнього дня. ...»[/i]
Перифраз
Напевне, що у тому зорельоті
багато нас і наміри свої,
які ми відкладаємо на потім,
не ефективні проти течії.
Надії тонуть, поки ми не проти
перелітати у чужі краї
і воювати на своєму фронті
у поки-що чужому житії.
Та знає небо, що оберігати,
кому до кого їхати, пливти
у руслі суєти і самоти...
а головне, кому відповідати
за те, що натворили окупанти,
яких караєш словом саме ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
[i](лімерики)
« Будуть слухати, та не почують,
і дивитися, та не побачать...»[/i]
Одкровення
***
А рік новий... московія почне
і до кобзона побіжать подонки
почути голосне
скажене, і м’ясне,
і смажене, що упаде під «йолку».
***
А безголові нацики-рашисти
ідуть в атаку за атчізну-мать,
бо лобне місце
зайняли чекісти
і... тисячами голови летять.
***
А росіянці падають у морок,
відхоже місце має сатана...
усохне мозок,
поки відморозок
дотумкає, що це, таки, війна.
***
А нам би дожити... аби
пішли на московію танки
і спецоперація «И»
що може тривати роки,
закінчилася на світанку.
***
А в тилу у ворога горить...
наче, на ялинці сяє ясно
золота блакить...
це триває мить,
та уже ніколи не погасне.
***
А в офісі зеленому – кроти
і в Раді – миші захотіли сиру,
аби і два фронти
очолити, і йти
супроти України... ради миру.
[b] [i]Ласощі[/i][/b]
А на чорний рік готують зайця.
Види тварі нищаться щодня...
і між націй
як неандертальці
щезне з мапи світу кацапня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
[i]« У правонаступниці союзу
той самий бардак...»[/i]
Колізія
***
А коняка і три гамадрили
заблудили... бо курви кремля
захотіли...
забули горили,
де кінчається їхня земля.
***
А ідіот за мать не нашу
іде, куди і корабель...
і в епатажі
на параші
її вважає за бордель.
***
А в союзі не було пошани
ні до сексу, ні до ковбаси,
та і досі знана
валька-півстакана
на імення – «красниє труси».
***
А у думі – дупи не спінози
і не Апулей, не Оруел,
а рогозін
у метаморфозі
був у позі – «золотий осел».
***
А біснувата мумія пігмея
у мавзолеї зайняла притон,
де по ідеї
діти цього гея
і двійники усядуться на трон.
***
А хто кого, і досі невідомо...
повію спокушає сатана
і у содомі,
і у себе вдома
не відчуває сорому вона.
Антитеза
А терпіли – це ерзац культури
у гаремі дикої орди
і в натурі
у державній дурі
їм усім заштопали роти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2022
[i](із циклу
«Листки відривного календаря»)
[b]____З невидимого фронту[/b]
« Майже сонети
на сучасні сюжети...»[/i]
Усмішка
Минає все, що пролітає мимо,
і думається іноді, – невже
не бачать люди зрячими очима
полуду, типу зе й опезеже.
Не урятують солодощі диму
московії і не убереже
нікого ані капище чуже,
ані своє... бодай неопалиме.
Але і нині, нібито, свої
веселуни і клоуни-злодії,
що милять лижі у чужі краї –
це пасинки печальної повії,
що виливали відрами помиї
на посивілу голову її.
[i][b]Із видимого екрану[/b]
« Історія потребує випробувань...»[/i]
Посмішка
Така пора, коли пора уже
судити ще учора несудиме,
історія повторює сюжет,
як виживати у холодну зиму.
Дивитися на голе негліже
і видіти опудала режиму
а заодно, як публіка ірже
на кутні із оскалами новими.
І це тоді, як я одна стою
серед зими на самому краю,
куди уже націлені ракети
на горе люду, що піде у лету,
а може, і на голову мою,
аби уже не снилися сонети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
[i]« У спогадах виринає майбутнє...»[/i]
Ідея
Нема кому жалітися на втрати
і витирати сльози крадькома...
не обнадіюють нові пенати,
коли печалі юності нема.
Немає тих, кого мені згадати
не заважає поночі пітьма,
аби й мої далекі адресати
не уникали азбуки письма.
Чекаю пошту у моє сучасне
з минулого... хоча не знаю, де
у цьому світі. Може, і ніде...
Війна палає і надія гасне,
а Ніка очевидно та не ясно
показує, до чого все іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
([i]лімерики)
« Пиляйте, Шурік,
вони золоті...»[/i]
Паніковський
***
А десь на тридев'ятій паралелі,
у тридесятій філії совка
є пустомелі
і на каруселі
їм обирають лоха – вояка!
***
А кацапні хорошої нема,
бо є і клепто-мафія – хороша,
і без ума
від неї ми... сама
у офісі собі пиляє гроші.
***
А ми уже літаємо у штати
і це нам сили духу додає,
у нашого ґаранта
комерсанта
що-що, а нюх на долари ще є.
***
А як узулись шухричі і бойки!
Героїв більших як вони нема...
а ось і добкін –
український чонкін
у шоломі актора кінема.
***
А нас уже ніхто не переможе,
та, Боже, поможи тягнути плуг.
Європа, може,
нам і допоможе,
але тоді, коли не буде слуг.
***
А ми із усіма брати по крові,
за кого надриваємо живіт,
а нумо знову...
будемо готові,
що націю очолить неофіт.
[b][i]Доза оптимізму[/i][/b]
А наш девіз ясніший сонця,
а кредо – золота блакить!
У кожнім кроці
ми на боці
добра, що віру освятить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
[i](лімерики)
« Пишемо і закреслюємо...»[/i]
Палімпсест
***
А на московії ані початку,
ані кінця немає у війні,
тому макаку
і її коняку
пора мочити в їхньому лайні.
***
А що чекають від війни
ще не дорізані отари?
Якщо вони,
як барани,
їх треба гнати до кошари.
***
А чмобіки у чорному пакунку
удобрюють на вигоні пирій –
усі придурки
по команді урки
шурують чередою на убій.
***
А біснувате не рахує втрати
зомбованої армії тварин.
Кацапуваті
шостої палати
усі наполеони як один.
***
А вагнерівці ще шукають дири,
кудою їм дорога у землі,
лишаючи кадира
у мундирі
варитися живому у котлі.
***
А у тилу – чи то якісь вандали,
чи орки, чи злодії-вояки...
а їхні генерали
канібали
воюють як у банці павуки.
[b] [i]Риторика[/i][/b]
А ви чого іще у нас хотіли?
На ваші пики є ще кулаки!
За праве діло,
гайда, класти тіло...
а ні за що... навіщо – на віки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
[i]« Куди відьма із помелом,
туди і чорт з кочергою...»[/i]
Перифраз
***
А у двобої настає пора,
яка укриє небо янголами...
релігія стара
не без добра,
але погани окупують храми.
***
А наша віра гине у ясі,
коли і хижаки, і вівці ситі.
Юродиві усі
чини русі:
владики, ієрархи, посполиті.
***
А найтемніший на землі народ –
зомбовані дебіли і повії...
не знає бот,
що він є ідіот,
бо цього ідіот не розуміє.
***
А кривослав’я спокушає біс
і гей-попи позадирали ризи...
А із-під риз
ударило у ніс
і та таке, що падає донизу.
***
А на амвоні визначна подія –
побачили кощія і ягу...
поставили злодії
до події
і Богу свічку, й бісу кочергу.
***
А у філіалі ефесбе
оновили парадигму правил -
як себе
освячує цабе,
нині іменоване – диявол.
Алілуя
А декому, то ідола давай,
то літургію біса із амвона,
то... Боже, помагай
іти у рай
апологетам їхнього закону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
(лімерики)
[i]« А хто з мечем прийде,
той від меча і загине..»[/i]
Фразеологізм
***
А на мордорі знищили свободу,
тому ніде немає на землі
ані народу,
ні такого роду,
як усіма прокляті москалі.
***
А на концерті у кобзона
сто тисяч мобіків-вояк,
та по закону
моветону
про них – нічого і ніяк.
***
А якщо дивитися у лупу,
то помітні іноді: щурі,
курощупи,
виродки із дупи,
брехуни, тупиці, упирі.
***
А вже пора у шию окупанта
дубасити і гнати у тайгу...
ну, і за ґрати
є кого саджати:
убивцю, урку, чахлика, ягу,
дурну коняку, чучело вусате,
попів і хуженєтича шойгу.
***
А на чуді намічена границя,
де упаде батиєвий улус
і освятиться
переможна криця,
якою володіла древня Русь.
***
А ми перекували на орала
свої мечі, забрала і щити,
та не чекали,
що іде навала...
йдемо на ви, бо мусимо іти.
Антитеза
А на планеті не перемагає
ані добро людей, ні люте зло,
тому немає
ні кінця, ні краю
усьому тому, що віки було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
[i]« Існую, бо живу...»[/i]
Вислів
Готові люди як один
любити і страждати
і не даремно Божий син
приречений до страти.
І поки прогресує зло,
де промишляє каїн,
то люду... наче й було
в імперії окраїн.
Це оправдовує війну,
а у лиху годину
і територію одну
для нелюда й людини.
Одне усе собі гребе,
а інше час марнує
і не запитує себе,
чого воно існує.
Бо вибір є – одне із двох:
умерти або жити,
та алібі у багатьох, –
навіщось же тримає Бог
людей на цьому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
[i]« Десь ще літає синя птиця щастя
минулого і завтрашнього дня...»[/i]
Перифраз
І
Іще біжу... то миля, то верста
і що не рік, то даленіє щастя,
але... якщо не упаду до ста,
піймаю даму жирової масті.
Вирулюю на фінішну пряму,
та не танцюю... як, буває, фраєр
і знаю, що по чому... і чому
кубіта не запрошує до чаю...
ще дихаю, аж поки не пойму –
у спринті я, усе-таки, не стаєр.
І думаю про це не тільки я,
бо іншої дистанції немає,
а як і є, то і її здолаю...
попереду – вікторія моя,
тому на півдорозі житія
коней на переправі не міняю.
ІІ
Але міняю тему, бо життя
такі, буває, вносить корективи
і так переінакшує мотиви,
що ти у цьому світі як дитя,
що нібито іде у майбуття,
але минуле б’є у хвіст і гриву.
Не забуваю ні солодкий дим
моєї Батьківщини, ні убогу
історію Московії... дорогу
мою охороняє херувим,
що обіцяє мир, а перед цим
і героїчну нашу перемогу.
Тоді і правда буде на землі.
Упевнений, що із моїх фантазій
формуються реалії малі:
не буде маніяка у кремлі
і параної, люті... і наразі
від цього оніміють москалі.
ІІІ
Хоча і не піймаю птаху синю
у вирії моїх майбутніх літ,
та ще лечу у далечінь осінню...
що не десятка, то новий політ:
дитинство, юність, молодість, зеніт,
межа, фінал і... пам’ять по людині.
Короткі ці етапи на путі,
де миті упаковані у часі,
та оживу у кожній іпостасі...
і може, ще почуємо тоді...
а як не ми, то душі молоді
салюти і Феміду у Гаазі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
[i]« Якщо парафія – повія,
то храм релігії – бардак...»[/i]
Перифраз
***
А опіум народу ще існує
і кривослав’я вірою стає,
коли під алілуя
московія тасує,
а Бог карає місиво своє.
***
А в Україні торжество
залучене у катакомби,
живе єство
іде в Різдво,
а нехристи метають бомби.
***
А хто не червоніє і краде,
то це попи Московії, до того
як їх ще де-не-де
і партія веде
і те, що має ратиці і роги.
***
А оборотні вислідили звіра!
Уже ось-ось і щось когось порве...
ідуть за віру
лицеміри
як за своє досягнення нове.
***
А упеце московії – повія,
а храм – бардак і викликає це
духовну пандемію
содомії
у парохів єпархій ерпеце.
***
А мова, армія і віра –
усе це, нібито, було
і без еміра...
маса сіра
на терезах Феміди – зло.
[b][i]Епітафія[/i][/b]
А на планеті є ще коляда,
і щедрий вечір ще прийде наразі,
і на іконостасі
іпостасі –
мироточиві як жива вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
[i]« Всі – не в ногу,
окрім нього...»[/i]
Час
І
Душа усе ще відчуває
з минулим нерозривну нить
і так, буває, забринить
і тятивою, і струною
або синкопами прибою,
що хочеться у небеса
на крилах осені... у гості...
до тих, кого давно нема,
кого дожовує пітьма
то голоду, то геноциду...
..........................................
але не подаємо виду,
яка нев’януча краса
відпочиває на погості
і дивиться із високості
крізь сутеніючу блакить,
якими барвами сіяє
щезає за високим плаєм,
і тане у наступну мить...
ось-ось і свічка догорить,
та жевріє далека мрія
акцентом пізньої надії,
що у майбутнє полетить.
ІІ
Але міняються акценти,
які почути не умів,
і настає душі розрив
надвоє... перша лине в лету,
а інша думою поета
лишається... її мотив
далеким докором повіє
як невимовна ностальгія
за тим, чого не оцінив
і нині на очах у Бога
стає помітною дорога
за таїною цілей... тем...
......................................
у кожну душу б’є тотем,
що маємо іти у ногу,
але з новим поводирем.
ІІ
Напевне у такі моменти
не вистачає диригента,
аби зректися сатани,
бо в України є ще сестри,
і ще гудуть нові оркестри,
і гинуть дочки і сини
на репетиції Європи,
яка виконує синкопи
у какафонії війни
та ні на мить, ні на півтакту
не має права відставати,
зважаючи на чорні сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
[i]« Буває, що і в храмі
бісами аж кишить..»[/i]
Єресь
І
У цивілізованій Європі
ще немає Лисої гори
і не риють, поки-що, окопи,
а пора... хоча би до пори,
поки емігрують мізантропи,
вішати ногами догори
кожного, бо орки безголові
тупорилим обирають путь –
шабаші кацапів є і тут:
швондєри завжди напоготові,
шарікови гадять і плюють.
Наша раша! «Віденці-мальтійці»,
де-не-де і темношкірі є...
видають себе за українців,
та коли почуєш «поляніца»,
то вимова інше видає.
ІІ
Вулицею суне із плакатом
«Russia hail», колоною – юрма,
(очевидно, це колона п’ята)
та увиділи поліціянта
і як здуло... жодного нема.
Це і весь майдан, і їхня смута.
Інше діло – в Україні... чути
ще і досі матюки ідей
із якими зеки і манкурти
убивають і катують люто
полонених, немічних, дітей...
Знову чути, –
[i]та не може бути!? [/i]
Цього ні умом не осягнути,
ні дірою в пам’яті людей.
Та нарешті і Європі дійде,
що немає місця кацапні
ні у себе, ані у сусіди,
поки не палає у вогні
і собі на голову та біди
потурає світовій війні.
ІІІ
Судимо по дії і... по пиці –
це і не обличчя, і не лиця...
напинає маску на лице
чучело... опудало ординця...
приміряють ряси... українці –
гниди ефесбе і ерпеце.
Діє і парафія чимала –
вівці і рогаті барани
подають дияволу сигнали,
що готові сили сатани.
Це останній козир окупанта –
посварити віруючу тьму,
стукнути лобами цю юрму
лаври, храму... і нема ґаранта,
що не забажає царювати,
як оте плішиве... і тому
нагадаю, – [i]думай-те, гадай-те, [/i]
що очікує колаборанта
і за віщо садять у тюрму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
[i][u](лімерики) [/u][/i]
[i]« Від епіграми до пародії
один крок...»[/i]
Напучення
***
А на базарі є вага і міра,
та чесного шукаємо дарма,
так само між фанатиків у вірі
і між фанатів біса зокрема.
***
А мій онук запитує наївно, –
[i]що то за служба в лаврі України?[/i]
А я, відповідаючи, радів, –
[i]то служба еСБеУ, а не попів.[/i]
***
А наш емір у якості ґаранта
тримає юду типу єрмака,
інакше доля і його така,
і у сім’ї – як у колаборанта.
***
А на папері наші лають скрепи,
уже й не помиляються ніде,
але, як у поганому вертепі,
талановиті дурні і дурепи
ще водяться на сайті де-не-де.
***
А біля мене ні далеких друзів,
ні ближніх ворогів, тому, – амінь...
Я оживу в майбутньому союзі
нових і невмирущих поколінь.
***
А на моєму сідалі зозулі
і півні у поезії – зеро,
а я мокаю в каламар перо
і кожному виписую пілюлі.
[b][i]Пародія фіналу[/i][/b]
А мене малюють бузувіром
вороги і недруги. Пітьма
огортає недолуге й сіре,
де моєї участі нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
[i]« Немає спокою,
а слава тільки сниться...»[/i]
Переспів
І
«Мало-мало, шекель, упарсин...» –
три вагомі рівні виживання,
а мені лишається один –
дряпати листи «до запитання»
Валтасару, що уже почив.
Ну, а я живу... а як загину,
хай би й не поет, але людина...
і, можливо, не даремно жив.
Із усіх непояснимих див
пізнаю останнє і єдине,
що то є – поезії мотив
і... не знаю, бо заполоняє
читача кудахкаюча зграя
і її суєтний наратив,
у якому логіка, буває –
наче... сіяв і не покосив...
мова і граматика кульгає,
і неологізмами «вражає»,
і ведмідь на вухо наступив.
ІІ
Віддаю належне патріоту,
що пародіює ворогів
під гітару і веселий спів...
може, це й не воїна робота –
чути за осанною вітрів
пісню – панацею від скорботи,
соло арфи, чари голосів,
навороти соковитих слів...
думки феєричні повороти,
і ні се, й ні те... і золоте,
і ніяке, й де-не-де високе,
що зігріє душу одиноку,
та іще видумується те,
що сьогодні, ніби... не на часі,
а комусь і зайве... а наразі
ліра музи нагадає нам,
що були веселими учора,
поки мали...
мали свій «фіґвам»
і не мали...
ні біди, ні горя.
ІІІ
А тепер і горе не біда...
тільки-що досада не щезає,
що слугує у попа балда,
а слуга народу – тамада,
що відвоювати обіцяє
те, що «скомуніздили» брати,
(і за це нас, Господи, прости)
і за те, що ідемо до раю
ворогами армії орди...
..........................................
як би не казилися кати,
а деокупація триває,
заодно – очищення душі,
поки захищають рубежі
не піїти, а обранці долі
ті, яким війна гартує волю...
та влізають в образи чужі,
нібито герої і мужі –
претенденти на фальшиві ролі.
Не лише поезія одна
пише і карбує імена
у літопис нації нової,
поки є один у полі воїн
і його історія сумна:
за межею спокою – війна,
на межі із ворогом – герої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
[i]« Є перемога не одна,
і кожній – дорога ціна...»[/i]
Вісті
Шляху за переправою немає,
коли його второвує війна,
та є ще характерники у краї
і в Конотопі – відьма не одна.
Загатять води, наведуть понтони
і виведуть сухими із води
непереможні у бою загони
супроти іга клятої орди.
У ворога лукавого і злого
відвоювати маємо своє,
важкою буде обрана дорога,
та є ще сила і відвага є.
Для перемоги треба небагато –
дорізати одного супостата,
а там – чи НАТО буде у кремлі,
чи Україна завоює НАТО,
але... «і буде син, і буде мати...»,
і мир настане по усій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
[i]« І дивиться світ на звіра того,
і вельми дивується образу його...»[/i]
Златоуст
І
Може й не пора сміятися,
та утриматися сил немає,
шоу має починатися
і неясно, хто кого чекає.
Хоче подивитися на моську
світова аристокра́тія
[i]Matka Boga[/i], –
мовлячи по-польськи, –
[i]co to będzie?[/i] Демократія!
Мафія на саміті являє
другий рейх Малайзії і Криму,
може й Україну подолає
на путі до третього... до Риму.
Мама мія... мовою Езопа –
захотіла другого потопу
войовнича охлократія...
дивиться налякана Європа,
як дебільна нація холопа
знищує цивілізацію...
.......................................
знають не лише американці
всі полішинелеві секрети
хто й коли поїде на G20...
як повідомляють папарацці,
це рішає офіс президента,
тобто, із московії агенти,
що уже нічого не бояться.
ІІ
Проминає ера сатани,
та продовжити її не проти
українофоби-ідіоти...
витріщили очі барани
і овечки на нові ворота,
як диявол узурпує світ,
а народи, не протерши очі,
забувають Божий Заповіт
і Його об’явлення пророчі.
А війна дрімати не дає,
головує кожне за своє...
на трибуні місця вистачає,
віщуни-оратори то є,
але змін у головах немає.
ІІІ
Міфами наповнений етер,
як жили за межами терпіння
вимерлі нещасні покоління
у щасливу еру есесер
геноциду та оціпеніння.
І кому за це відповідати
як не уособленню орди,
дикої мерзоти, окупанта,
емісара смерті і біди?
У руці Феміди є гостинець.
Можна відшмагати батогом
і запакувати у звіринець...
та якщо це світовий злочинець,
то заарештуйте ви його,
етапуйте у Гаагу голим
через Україну охололу...
а якщо не бачите, кого,
то коняку посадіть на Балі
у гарячій сауні... на палю...
.............................................
чуєте коняче, –[i] i-го-го? [/i]
Може й не почуєте ніколи,
хоч усі ми знаємо, чого
зайняли анциболи престоли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022
[i]« Життя – ілюзія...»[/i]
Бах
Мала надія на високе небо,
якщо не жив, а рився у землі...
мене уже чекають журавлі
і я ручаюсь тільки-но за себе.
Нема чого боятися війни,
коли мене чекає перемога
і є надія не лише на Бога,
що вичищає плем’я сатани.
Заради цього і на полі бою,
коли я є, не огорне пітьма
тієї, що приходить із косою...
а як прийде, тоді мене нема.
Нема чого жаліти, що недовго
живу... адже триває уві сні
ілюзія моя або рідні
моєї, друзів, недругів... до того
і після того як піду убогий,
але не голий-босий у труні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
[i]« Усе мине, якщо його немає...»[/i]
Недомовка
Ще не зів’яли кетяги калини,
у золоті – берези, ясени...
за віттями зеленої ялини
ховаються поля озимини.
Уява вимальовує картини,
які собі лишаю до весни,
коли мине моя лиха година
примарою далекої війни.
Немає того, що собі бажаю,
але у кольоровому кіні
та ще й на двоколісному коні
катаюся округою Дунаю...
.............................................
а те, що дому рідного немає,
то де його найти на чужині?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
[i]« Богатирі не ви,
погана їм дісталась доля...»[/i]
Бородіно
І
Якщо готові, слухайте, будь-ласка, –
жили собі в історії на трьох
три витязі: Тарган, Пуйло, Нелох –
нові герої зі старої казки,
ну, одним словом – три богатирі,
а кількома, то двоє – упирі,
один паяц і чучело коняки.
А фабула історії така –
у буді не вживаються собаки
і з ними мафіозі, маніяки...
у замку мало щілини замка,
аби не готувалась до атаки
парафія союзної клоаки
зомбованої нації совка.
ІІ
Узурпували трони три царі...
Пуйло велике, звісно, на коняці,
аби перебувати угорі
як це бувало ще у Лізі націй.
І почали відновлювати Русь
і, звісно, не аби-яку... казкову...
але забули нехристи чомусь,
що Україну формувало Слово,
що мало для історії орди
ограбити музеї, храми, склепи
і що ніякі юди-іроди
не побудують непохитні скрепи.
ІІІ
Не увійде юродива юрба
під омофори золотої бані,
а заодно і пастирі незвані,
бо кожен запитає, – нахіба
цей клоун лізе у князі із твані?
Хай у Криму керує курултай
і не панує рада параної...
..........................................
а тих, кого диявол удостоїв
у ямі, де конає їхній край,
іти за кораблями, то нехай
оманський доповзає у герої,
картопляний – у сховище ізгоя,
а бункерний – у свій пекельний рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
[i]« Бути чи не бути –
ось в чому питання...»[/i]
Гамлет
І
Пакую у суму усе своє
і залишаю легші за вагою
ряди Коші у множині Фур’є
та хімію часів Лавуазьє,
зазубрені і не забуті мною.
Мені не заважає цей багаж,
та ну його... коли дивує інше,
що є кому видумувати вірші
і не минає цей ажіотаж,
коли на часі іспити війною –
кому тікати і кому – до бою,
а бути чи не бути – не міраж,
коли мене блокують опоненти
і банять непомітні вороги
та ігнорують, як не до снаги
поширити позицію поета
злорадні типи, ідоли Інету...
напевне-що такі мої борги
і карма нараховує проценти.
ІІ
Міняється навколишнє моє,
яке уже не пахне чужиною,
а те, що не обтяжений сумою,
то це не діє на моє досьє
і на сімейні селфі іноземця...
Я маю найціннішу із ознак –
усміхнене обличчя європейця,
а ось... ну, ясно, що переселенці:
із пикою надутою – русак,
який і досі вішає собак
на Україну за руїну краю,
он малорос, якого упізна́ють,
коли глаголить мовою русні...
а я... а я двоїтись не бажаю,
та псевдоніми до лиця мені,
кому-кому, а діду ся прощають
гріхи, що не убитий на війні.
Всі українці нині волонтери
і на найвищій частоті етеру
у майбуття долаємо поріг...
ще є окопи у тилу Європи,
усі ми поневолі філантропи,
коли хоч де-не-де один за всіх.
ІІІ
Переосмислюємо віще слово,
пересіваємо вагоме знову
з надією на буйні врожаї...
не марні намагання і мої –
охороняю самобутню мову,
та не калічу правила її.
В поезії що майстер, що любитель
на чужині не має визнання,
але удосконалює щодня
себе без номінації на титул...
і поки не прийме його земля
є стимул бути... і як довгожитель
та ще й умотивований творити,
діждусь і я руйнації кремля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022
[i]« Життя – це театр......»[/i]
Шекспір
Життя не таїна, а гра... і на погості
у кожного свої і дата, і число...
одного поведе його магічне шосте,
а іншого війна, як дуже повезло.
Направо зі щитом, а на щиті наліво,
а далі міражі фантазії... зеро...
удача не мине, як падає щасливо
і на оба боки, і на одне ребро.
Та на кону тоді фортуна невесела.
На що не уповай – рулетка, доміно...
куди не ідемо, усюди новосели
екрану житія, вистави і кіно.
Ще є, кому куди... наївні та уперті
метаємо ва-банк, і з легкої руки
піймаємо своє, аби не навпаки...
оце і є життя – і сльози не утерті,
і азимут його у напрямі до смерті
із вірою, що це не гра у піддавки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
[i]« – А що це ти, собачий сину,
тут каламутиш берег мій
та квапиш ніс поганий свій
у чистую оцюю воду?»[/i]
Вовк
І
Тяжко виживати на землі
люду біля чистої криниці,
поки є між ними москалі,
ненажери, нехристи, убивці.
Не до миру і не до краси...
не язик, а мову відбирає
поки є фарбовані лиси,
а царя у голові немає.
ІІ
Їм усе твоє і на ріллі
видається їхнім по закону,
писаному по воді, пото́му,
як ідуть у люди москалі.
Навіть і обмежене тинами
видурить, ограбить, украде
і божитись буде, що за вами
є борги... і до війни дійде.
Вириє до сьомого коліна
всю неправду і тобі на зло
так укусить, бризкаючи слину,
щоб найдовше боляче було.
Знахабніє, виведе на люди,
ніби ти чиєсь собі поніс,
побажає, щоб урізав дуба
і не червоніючи, забуде,
як чуже поклав собі у віз...
.............................................
Як не є, хай получає в зуби,
а тоді і квапити не буде
у криницю свій поганий ніс.
ІІІ
Не стає епохою свободи
ненадійний ХХІ-й вік,
та на благо нації і роду
вичищає на землі усіх
паразитів, нелюдів, ханиг
ірраціонального народу.
Нині ера Духу настає
і карає доля: самурая...
людоїда... адже карма є...
та відмін між орками немає –
канібал насилує, вбиває
генерал накази віддає.
Сатані придумаємо кару,
а його баранячу отару
небо анулює на віки.
Тільки-но налякане, таки,
прогресивне людство ще гадає,
що робити, як ума немає
і розперезалися вовки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
[i]« На Бога надійся,
а викарабкуйся сам..»[/i]
Перифраз
І
Ех, якби то керувати часом
і літати у дитячі сни,
упіймати на льоту Пегаса...
і весну... і літо восени,
як було далеко до війни,
та уже не буде цього разу.
ІІ
Повернути би літа назад,
поки не постала на порозі
посивіла у дорозі осінь –
наш дешевий лікар і Пілат.
Пам'ятати, що́ лікує рани
і допомагає голові,
а своїй найпершій і останній
берегти волошки польові.
Бігати по воду до криниці,
поливати яблуневий сад,
оминати очі молодиці
і ловити погляди дівчат.
Линути у небо як у гості,
де панує не війна, а мир,
і гойдається у високості
бабиного літа пасажир.
Як учора... як всього не стало,
наче сонця у височині,
як тепер буває уві сні,
як раніше наяву бувало,
і не жалкувати, що мені
як було, так і лишилось мало.
ІІІ
Поки-що надія на одне –
є кому довіритись у герці,
поки вистачає духу серця...
поки очевидне не мокне
у криваве місиво м’ясне...
не мене... а душу європейця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
[i]« Вимушена мандрівка –
це не ознака героїзму...»[/i]
Сіндбад
Навіщо ті сади Семіраміди,
як не рятує світова краса,
не хочеться у немічі горіти...
але чого у казці не пожити,
до того як піти у небеса?
Із погреба поїду у Європу
ловити ґав, і коротати час...
і хай мене осудять патріоти,
що залишаю їх на автостопі
і очищаю душу другий раз.
Я не собі наказую... а мушу,
аби не посивіла голова,
обов’язки міняти на права...
на вівтарі лишати чисту душу,
яку переливаю у слова.
Не варто у воєнну завірюху
рівнятися з героями поем.
У головах руйнуємо розруху,
коли ще вистачає сили духу
будь-де іменуватися бійцем.
Та на заваді докори сумління,
чи є резон у цьому засланні,
якщо не уявляється мені,
що виростає інше покоління,
а висмикнуте із вогню коріння
теж не усохне десь на чужині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
[i]« Майстри і на ходу
підметки рвуть...»[/i]
Фразеологізм
***
Оперені сягають висоти,
коли гадають, що вони – лелеки.
До відьом на мітлі їм ще далеко,
але з усього видно, що чорти...
несамовитих краще обійти,
а от лукавих обійти нелегко.
***
Помітні у поезії піїти,
що вихваляють іноді себе...
їх навзаєм оцінюють кобіти,
не знаючи, що автори сучліту –
бувають на підсосі каґебе.
***
Щезають друзі і немає часу
побачитися хоч одного разу,
допоки не пішли усі за край...
та пам'ятаю лиця, очі, фрази
і на прощання кинуте, – бувай.
***
Мітла не вимітає окупанта
і не жене до раю... в шию – геть...
знецінені культура, віра, честь –
то неуки взялися нас повчати,
а нелюди усюди сіють смерть.
***
Читаємо псалом сорок дев'ятий,
що надихає націю на труд.
Нас, може, і не так уже й багато,
але усі ми віруємо свято,
що винищимо орків та іуд.
***
В польоті перевзулися нардепи,
але вертають на свої круги
якщо не явні дурні і дурепи,
то явно, що таємні вороги.
[b][i]Очікуване[/i][/b]
Жаль, не іде сьогодні мова
про перемогу на війні...
а десь у сивій далині
оберігає нас Покрова
під омофором у вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
[youtube]https://youtu.be/gNCuBRTX1mQ[/youtube]
[i]« Вісім років по тому...»[/i]
Реприза
На кацапії – траурна музика.
Не газують потоки надій,
бо іде сухорукий іудушка
на сусід у черговий розбій
і на слуху, – о-о-оо...
у-ху-ху-ху й ло-ло-лоло!
Оскопила історію мафія
і не знає воююча рвань,
що у неї така біографія –
про московію-тмутаракань...
і про бабло у дві руки
і як пуйло веде полки,
і жене на околиці Києва
оп’янілий скажений совок
озвіріле поріддя батиєве
убивати дітей і жінок.
Чути його аж за Дунай,
видно кого, чекає рай.
Ой, пооране небо пілотами
і позаду, й попереду рать,
і усіяне поле двохсотими,
що додомоньку не долетять.
Ох-ох-ох-ох – що за народ?
Щоб ти подох, клятий урод.
По імперії гупають чоботи
і в угоду великій біді
орбаноїди і путіноїди
удобряють до раю путі,
а на виду два пахани
в пекло ідуть сучі сини.
Ой, горить під ногами донбасія
і учаділа лиса балда...
у Криму вибухає оказія,
у котлі опинилась орда.
Усі віки раша – це зло,
лопне, таки, її пуйло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
[i]« Від своєї карми не втечеш...»[/i]
Фатум
Виконую задачі дідусеві.
Закрию хату... і сезон... і сад,
і очі... на чаруючий наряд
цієї осені... прощаюся, напевне.
Останню шану віддаю деревам,
надія є, що вернуся назад.
Уміємо на долю нарікати,
неначе є ще інші варіанти,
аніж тинятися по чужині,
та нічого жалітися мені,
бо ми, як пересічні еміґранти,
кочуємо по світу не одні.
Усі путі ведуть людей у лету.
Ніяк не відцуратись і поету,
коли прийде на те його пора...
але біди немає без добра
аборигену іншої планети
межи земної братії пера,
що видає томи макулатури
та ілюструє кадри із натури –
себе на фоні себе і... війни,
немов герої із передової,
що дуже задоволені собою –
і ряжені... і пані... і пани.
Та виживати є ще ради кого,
і є за ким іти до перемоги,
і вести за собою у бої...
у цьому світі зайві самовидці,
але пасіонарні одиниці
виконують обов'язки свої.
Одному є кого обороняти,
а іншому у долі на крилі
летіти до окраїни землі
учасниками фінішу регати,
в якій агенти, шулери, пірати
щезають як у морі кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
[i]« Нас видали свої...»[/i]
Азовець
Історії далекі відголоски
усе іще даються у знаки.
Нікуди не поділися «совки –
брати», які і нині неазовські,
урядники і наймити московські,
іуди, куплені за мідяки.
Напевне еволюція людини
іде по колу, ліплену із глини,
її удосконалює життя,
але катівні, тюрми і підвали
народжують нового канібала,
що пожирає наше майбуття.
В агонії поезія і муза...
на боці окупанта... боягузи.
Не можуть називатися людьми
любителі союзної тюрми.
Їм не торкає душу: «Ой, у лузі...»
Її немає в ідола пітьми.
Феміда упізнає їхні лиця
і покарає кожного убивцю
і бункерну заразу заодно...
а поки-що у мене за тином
опудало місцевого чужинця
ще зазирає у моє вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
[i]« Спасіння потопаючих –
справа рук самих потопаючих...»[/i]
Фразеологізм
І
Були ми наївні у давні роки,
майбутнє своє будували
і добудувалися... нині, таки,
усе, що ішло на броню, літаки,
на голови наші упало.
ІІ
Не хоче звільняти від себе орда,
хапає за ноги, за душі...
і тінями часу вирує біда,
і ріками крові цілюща вода
тече по опаленій суші.
Приймає усіх українська земля,
вогнем пригощають укропи.
Якщо захотіли, то нате... здаля –
хороший москаль удобряє поля,
поганий – ще риє окопи.
Іронія долі, – «не май ворогів...»
люби їх, не смійся, живи як хотів,
аби не урізати дуба...
але випадає самому мені,
аби.. почувати себе на коні,
хапати удачу за чуба.
ІІІ
Все буде Україна і ночами
засяють тихі зорі над полями
сузір'ями неумирущих душ,
а днями – як неопалима пам'ять
у золотій блакиті не зів'януть
червоні маки... мовою, – не руш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
[i]« Була така партія,
але вся вийшла...»[/i]
Насмішка
***
Чого лукавиш, *** сину?
Який тебе поплутав біс,
що ніби, ми одна родина?
Ми орачі, а ти скотина,
яка усюди суне ніс.
***
Ей, вепсе, викидай гранату...
усі тувинці і примати
уже освоїли тайгу,
одні лише колаборанти
чекають дона і шойгу.
***
Егей, мавпоподібна сатано,
у бункері тобі усе одно
ні холодно, ні жарко... ані тепло,
іди собі к дияволу на дно,
де кожній молі місце є у пеклі.
***
Ой, не надійся, геній кацапні,
що урятують бестію шамани,
ти у болоті, хоч і на коні,
і є кінець історії обману.
***
Конай, мочило бісоти,
і об'їдайся блекоти...
хоча, як homo, малувате,
але макака волохата
волає, ніби ми брати.
***
Пойми, ми нація окрема
і не байдужа до ідей,
та є лише одна дилема –
якщо командує нікчема,
це небезпечно для людей.
***
Ей, пам'ятайте, мумії-вожді
московії, що Україні – бути!
І бійтеся, місцеві шалапути,
якщо допомагаєте орді
і мафії колонії добути.
[b][i]Мотивація[/i] [/b]
Ще пишуть оди і доноси,
як за радянщини було,
попихачі і малороси...
то хай мої куплети-оси
кусають не одне *уйло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
На старті
« Довга дорога в пустелю...»
Забуте
Ось і осінь... і вересень всує
обіцяє потоки сльоти
і дощу, але небо дарує
знак уваги... як іноді ти.
Ось і маємо – як на початку...
та повіяли інші вітри
і нічого немає на згадку
із поезій цієї пори.
Ось і знову на часі балади,
як не ми починали війну
і на Київ упали снаряди,
убиваючи нашу весну.
Ось і зрада, а ми – ні при чому,
бо усі винуваті у тому,
що воює імла стани
проти світла у нашому домі
і усупереч всьому святому
не помиряться наші сини.
На фініші
« Човен хитається серед води...»
Незабутнє
Ой, не сип мені солі на рани.
Я то знаю, де кара небес,
але мусимо мати за пана
і любити... як палицю пес.
Ой, хіба я одна винувата,
що у пекло завіяло нас?
Не на часі і нам воювати,
і миритися дітям не час.
Ой, не ми лише служимо ницо
кожній молі і хану орди...
та мені би іще – до криниці,
до живої моєї води
і напитися, наче цикути,
і нічого уже не почути
ні про себе, які ми раби,
ні про ігри цієї доби...
забуваємо, наче манкурти,
цю іронію злої судьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022