| Сторінки (20/1955): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
***
Стає поезією проза.
А що удієш? Селяві.
У манії самогіпнозу,
буває, стукне в голові
що іноді і ми спінози.
***
Як діє генерація образ
показує реакція зоїла.
І думаєш, – [i]який ентузіазм...
Якби його – та на хороше діло!
[/i]
***
Коли оцінюєш своє,
не забувай, що цінять люди,
не перекреслюй те, що є,
і уповай на те, що буде.
***
Не переймаюсь за чужу вину,
та є чого, буває, сумувати.
Якщо акин кульгає на одну,
то є кому на дві ноги кульгати.
***
Є на виду і знакові
поети, й без ознаки.
Тусуються однакові,
тасуються ніякі.
***
Не розуміють ерудити, –
до того як публікувати
те, що видумують піїти,
не так важливо, що казати,
а як – те саме говорити.
[b][i]Мораль[/i][/b]
Не уродять грушки на вербі,
та біологи піки ламають
і поети млинцем по губі
вихваляють подібних собі,
а чужих не читають, а лають.
Ну не винайде неук біном,
подавай хоч до лоба напругу,
все одно – удесяте-удруге...
одиниці – творці аксіом,
ну а решта – класичні папуги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Не летять із далечі привіти,
а життя виходить на пряму.
Нам би дочалапати до літа,
пережити до весни зиму.
Облетіти думкою по колу
неозорі луки та гаї
і не запізнитися у школу,
де чекає усмішка її.
Та уже не запитаю, – [i]хто ти? [/i]
І чому лишилися чужі?
І навіщо пожовтіле фото
бережу у пам'яті душі?
Мрії розбиваються об ґрати,
за якими темрява ночей
на віки роз’єднує людей...
А мені би ще дійти до парти
і навіки на льоту піймати
сяєво у погляді очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Коли прийде лиха година,
не уповай на панацею...
Буває всяке: люди – глина,
та... знати, що таке людина,
не означає бути нею.
***
Не ліпші наші депутати,
аніж доконаний совок...
але ушосте-удесяте
на шило мило поміняти...
заплаче не один пророк.
***
Коли у владі клоуни – капець...
Кіно і цирк – то і не треба хліба,
та навіть у совка мине терпець,
якщо у Раді.. доміно і риба.
***
В історії таки були слов’яни,
яких розпорошили у війні...
І не одному видиться мені –
Болгарія – це перші могікани,
що залишили Волгу... кацапні.
***
Нема ума, вважай – каліка...
але кумекаю, таки, –
[i]ординці – це бойовики,
лихі сусіди – це навіки,
а вороженьки... на віки. [/i]
***
Фіґня підігріває інтереси...
І маємо ілюзії одні,
що сила переможе у війні,
але... перемагає жовта преса.
***
Надія є у цьому світі,
що подолаємо старе...
минуть халепи і ковіти,
а Україна... не умре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
І ти одна, і я один,
а сонце гляне із-за хмари,
гадаю, – [i]що за карантин,
коли тобі немає пари?[/i]
Ані піти удвох у ліс,
ані податися у поле...
Як файно нам було колись,
коли ми бігали до школи!
Не на уроки – у поля,
де ще розкошували маки,
а ми були такі ніякі...
А як дивитися здаля,
то помагає ще Ілля
у баняку варити раки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Навідуюсь до свого краю,
коли на це ще сили є,
і не дивуюсь, що буває,
мене ніхто не впізнає.
І я не впізнаю нікого,
хоча вітаю всіх підряд.
Немає ані друга мого,
ані його й моїх дівчат.
Сумуємо за бабусями.
Не молодіють і діди.
І менше їх, і не ті самі,
якими ми були завжди.
І посивіли, й полиняли,
і пригинає до землі...
аби чуприни не блищали,
то натягаємо брилі.
Колись були такі як треба,
сміялись, не ховали рук,
не ставили поперед себе
своїх дітей або онук.
Мовляв, і ми були нівроку,
і чорнобриві, й кароокі.
Ні. Не міняється народ.
Ми не такі були високі,
але від року і до року
триває душ коловорот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Весна майнула майже непомітно.
Її палітру сонячного дня
на себе приміряє буйне літо,
сідлаючи гарячого коня.
Ніколи не було у цьому світі,
аби перемагала маячня.
Нові акорди чути у зеніті
і не лякає чорне вороння.
Бо котиться по сонячному небу
непереможна колісниця Феба
у сяючій блакитній далині
і вище підіймається Ярило,
випалюючи ту нечисту силу
у ярому священному вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Зелене й короноване мине,
хоча не діє поки-що вакцина.
Єдине обнадіює мене,
що вилікує рани Україна.
Відлунює небесний камертон
усі її духовні обертони
і гасне у етері моветон
озвученого бестіями тону.
Тому моя позиція така –
у діалозі іноді уперто
апелювати не до опонента,
а до епохи драного совка.
Я не запеклий, та на все готовий.
І кредо не міняється моє:
поезія, яка лікує мову,
не експериментує, не кує
зозулею, не видає полову,
але відображає житіє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Гуляє літо за лісами,
усе очікує весну,
аби явити вечорами
погоду теплу і ясну.
Але і дні такі негожі,
і ночі іноді такі,
що й соловей іще не може
співати арії п'янкі.
Калина зацвіла у лузі,
сумують одуди нічні,
заполовіла на окрузі
озимина по ярині.
Очиці котики протерли,
фіалки сяють лугові
а буйні роси, наче перли,
порозсипались у траві.
Ось-ось приїде літо п’яне,
аби цей сірий ранок щез
і поки вечір не настане,
засяє ладо із небес.
І знов уява оживає –
синиця солов’я вітає,
зозуля – сойку, а коли
дуети їхні ожили,
нехай долиною за гаєм
у небі синьому лунає
сумне лелечине, – [i]курли[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
***
А проти лома не було прийому...
тому що засвітилось еМВееС.
Колізія знайома,
якщо не всі удома,
історію очолює балбес.
***
А минуле блукає по колу,
у якому жиди-москалі –
демагогія гола
нового посолу –
облюбовує вищі щаблі.
***
А мета диявола у тому,
щоб деталі бачили сліпі.
А вони відомі.
Видно і сліпому,
що ведучі іноді тупі.
***
А у державі діють не закони,
а писані укази пахана.
У п’ятої колони
од Бені і до зони
задача – мати свого пацана.
***
А на коні... буває, і на поні...
у лайнері... літають за моря
учора і сьогодні
злодії у законі
і бойові опричники царя.
***
А на Чуді́ ще б'ють старі рекорди,
і поки обнуляються нові,
учені ідіоти
і генії блювоти
рай ойкумени мочать у крові.
***
А на зелень є іще охочі
жити у обіймах сатани,
у якого очі
навіть проти ночі
блимають загравою війни.
***
А на Раші є одна надія,
мати Україну у ясі
і як пандемія
на периферії
діє окупація Русі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
[i]« Не в булаві щастя... »[/i]
Автоафоризм
Усе частіше на котурни
стає нувориш молодий,
коли виходить до трибуни
як генеральний лицедій,
коли йому уже здається,
що і воно Наполеон.
Мутуючий хамелеон
показує себе у герці
та уявляє нагаєм
само себе в руці у Бога.
Шмагає опонента свого
як пес котяру... навзаєм.
Воно само – усе ще недо...
Не досягає до висот,
аби утілювати кредо –
піарити, що ідіот
захоче – то усіх посадить,
але у лютій боротьбі,
як шолудивий псюра, вадить
державі й заодно собі.
Кутузов не доріс до раті,
хоча і має два більма...
Йому здається, що в палаті
середній мінус по оплаті,
пенсіонеру зокрема,
показує, що помирати
причини у людей нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Світає... і світиться світ
у сяєві іншого світу.
Коли не минає політ,
життю не пиши заповіту.
Не знає ніхто і ніде,
кудою надія літає.
За обрії сонце зайде,
тоді поганяй аж до раю.
На одрі у віщому сні
вертаю до отчої хати,
де ложе готують пенати.
Та все-таки – нащо мені,
допоки співаю пісні,
у вічності тій засинати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
[i]І[/i]
Всі, кому я винен – у Союзі.
Не вертаю на свої круги,
та і досі віддаю борги...
У минуле еміґрують друзі,
що не хочу, маю по заслузі,
що бажаю, додає снаги.
Зайвого нічого не мудрую.
Як опікся – на холодне дую.
Щирістю усі ми на виду,
та аби не горювати всує,
битою дорогою іду я,
поки ще усе-таки іду.
[i]ІІ[/i]
Не метаю бісеру нікому.
Чим багатий, тим і воздаю.
Помагаю бачити сліпому
душу непомічену мою.
Багатію на слова подяки.
Не біднію, як минає день.
Не поїду, як нема коняки...
Не співаю, як не до пісень.
Іноді буксує колимага...
Чумакую, поки сили є,
і моя велика перевага,
що зозуля ще роки кує.
І нічого, що іду до краю,
що юрма наразі оминає
і прозоре слово, і пісні
і у білі, і у чорні дні...
я усе одно недочуваю,
що співають оди не мені.
[i]ІІІ[/i]
Хай собі радіють антиподи,
маючи об'ємні тиражі.
Чорні душі все одно чужі.
Хоч усі ми, ніби, із народу,
не люблю лукавої породи
з фізією щирої душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Оспівую і волю, і свободу,
і не рахую лайки за сонет,
але мені за це немає оди,
що у сучліті є такий поет.
Нечесана поезія у моді,
тому богема має пієтет.
Що не папуга – то із уст народу
поширює дитячий діалект.
А що мені лишається робити?
Поезія кульгає на ходу,
хоча авторитети на виду.
Колись усі хотіли до корита,
але закрита лавочка еліти
і я туди, за оду, не піду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
***
Звеличення особи – це біда
її і за оказії цієї
велику бульку цю несе вода
за течією.
Лопає ідея,
якщо вона надута і пуста.
***
Стріляти перестали ми, таки.
І результати цього очевидні, –
[i]не так страшні оті бойовики
як ідіоти ініціативні.
[/i]
***
На екрані бачу «брата»,
що орудує щодня.
І прийдеться визнавати:
шаленіє кацапня,
ати-бати і дебати,
пропаганда і брехня.
***
Ківи... раби... новічі... амеби...
і колона армії совка...
Ой, не покладається на себе
дивовижна нація, яка
діє так як діяти не треба.
***
Тепло у лютому дає весною мінус
і це далеко не єдина дивина.
Проблема України не коронавірус,
а на її полях зелена сарана.
***
Усі – сини ми Ноєві,
але не Божий дар
рептилія Московії...
опінія історії
очікує удар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Природа не виховує людину,
а, як-не-як, і радує, і вчить
як вижити у ту лиху годину,
коли прийде її остання мить.
І, як-не-як, а другу половину
ще дожинаю... а душа болить,
що ойкумену цю і я покину,
коли полину у її блакить.
Та, як-не-як, а не кусаю лікті,
бо небо чисте, і зоря ясна,
і долітає з далечі луна,
що я не одинокий, а на світі
є попереду не одне ще літо,
коли мине опалена весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Мрію тихо-тихо я,
а поміж рядків
затамую дихання
і чекаю слів.
Музою і лірою
надихаюся,
а як Мона-Лізою,
то не каюся.
Лину до веселої
і щасливої,
та не знаю келії
тої милої.
Може, замурована
десь за мурами
і не очарована
ще амурами?
Не чекаю лиха я
від лукавої,
та на ладан дихаю...
йду отавою...
мрію заколихую...
Пахне кавою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
І
Лечу, хоча і не світає,
і не минає темнота...
Стовпи Тарасові шукаю,
бо Україна ще не та.
Не та, яку хотів узріти
він із Чернечої гори...
Не перевернуті на літо
її природні кольори.
Хоча, неначе, [i]ще не вмерла... [/i]
Он – синє небо... врожаї...
але на сході – ніби пекло...
чума винищує її.
Торгує нею кожне рило
і забуває Заповіт.
Московії чадне кадило
окурює лукавий рід.
Суди купують олігархи,
а голомозе їде дахом...
отара мекає ціну...
і доять наймити війну...
Агонізуючі монархи
готують «рашеську весну».
ІІ
[i]Дивлюся.[/i].. і своїх не бачу –
одні кацапи... а хохли –
на заході... Які ледачі!
Такими і діди були.
Мігруючі аристократи
мотаються туди-сюди...
усе лишають окупанту,
аби подалі від орди.
Ум уповає на удачу,
аби онуки ожили,
а нашу безхребетну клячу
шматують виродки-орли.
Мутує нація корони –
нагулює імунітет.
Курують юди і гордони
осоловілий Інтернет.
Чекає неня Вашингтона,
а їй потрібен Піночет.
ІІІ
Дивлюся, наче і [i]світає, [/i]
але душа не відлітає...
[i]Нема нікого. Тільки я[/i]
товчуся у хатині скраю...
В моїй землі – чужого раю
шукає братія моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
[youtube]https://youtu.be/88fIJDFSNjk[/youtube]
Я вірую, що є у мене ти
і знаю, що і я ще є у тебе,
що ми не боїмося висоти,
коли пливе земля на сьоме небо,
що я буваю іноді смішним,
і не умію гратися словами,
і червонію, і п’янію в дим,
торкаючись з тобою рукавами.
Та ніколи журитися мені,
що я тебе ніколи не ревную
і не горю в пекельному вогні,
що не тебе я уві сні цілую,
що наші імена о цій порі
ніхто ніде не поминає всує
і, що у небі, і на вівтарі
не прозвучить над нами, – алілуя!..
Я дякую живій твоїй душі,
яка не знає, що була моєю,
за спокій мій, за наші міражі
під нашою вечірньою зорею.
І за мою під місяцем печаль,
за сонечко твоє над головою,
за те, що ти не вінчана, на жаль,
а я, на жаль, не буду із тобою…
…………………………………...............
що ти не мною хворієш, на жаль,
а я, на жаль, не хворію тобою.
[b][i]Мне нравится[/i][/b]
Марина Цвєтаєва
Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной –
Распущенной – и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.
Мне нравится еще, что вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем, ни ночью – всуе...
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!
Спасибо вам и сердцем и рукой
За то, что вы меня – не зная сами! -
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце, не у нас над головами,-
За то, что вы больны – увы! – не мной,
За то, что я больна – увы! – не вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876517
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Читаючи, лишаюся собою,
нав'язуючи візії свої:
пиши, будь-ласка, мовою такою,
аби не покалічити її.
Нехай слова складаються у рими
прозорі як високі небеса.
Не спокушайся охами чужими,
якщо рятує, все-таки, краса.
Не гнівайся, велика поетесо.
Не за своє переживаю я.
Пильнуй національні інтереси,
коли звучить поезія твоя.
Метафори й епітети Езопа –
це дуже файно! Та не тільки це
формує наші оди та есе.
Поезія – це ідеальні тропи.
Не копіюй естетику холопа,
бо мова українська – над усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876269
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
У тілі є біологічні гени.
Наука розшифровує геном.
І це уже стає не по кишені,
бо треба мати свій аеродром.
Масони явно може і не винні,
що паніка гуляє по землі.
Дурні учені випустили джина,
аби боялись голі королі.
А поки-що лякає пандемія,
яку не зупинили на межі,
бо панацея – це не фармація,
що гріє руки на біді чужій.
Усе живе бажає їсти-жерти...
Народе неприкаяний, затям, –
[i]рятує не наука, а вігвам.. [/i]
Але фіг вам оклигати до смерті.
Людині нині є коли померти,
нема куди звернутись за життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
[youtube]https://youtu.be/8Y9uj72YU78[/youtube] ***
Перо позичу у гуся
і заримую порося,
яке юрмою управляє,
але усюди заважає,
бо хоче виділятися.
***
Україна має три нещастя:
слуги, пандемія і війна.
Всякі біди однієї масті.
Є і на Московії одна –
«раше-путіноїдна страна»,
від якої лиш одні напасті.
***
А ми обрали на біду
зеленокриле какаду,
яке літає в Емірати
еміра обіграти в карти.
У нього місія така –
валяти всюди дурака.
***
Веде майбутнє у пустелю,
та «оклімаємось» раніше.
Бідою вдаримо об землю
тай будемо чекати іншу.
***
Немає віри у митця,
то й у біди немає міри,
але опалюють сонця,
які відлунюють месіри,
аби добитися вінця.
***
Не буду говорити знову,
у кого місія така –
на лихо мати язика...
Знущаються поети з мови,
то що хотіти від совка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Забуяли зеленню ліси.
Віє яблунева завірюха.
Пелюстки оазою краси
ойкумену оповили пухом.
Це уже нагадує фінал
опери... а, може, й оперети...
«Лебедине озеро» і «Бал»
зашуміли піною у Лету.
І за течією уві сні
чую ліру і далеку лютню...
Та бадьорі арії не чутні...
Кличе Мойра у минулі дні.
Віщі сни навіюють мені
не веселе, а сумне майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
У полоні не чути пісень,
а на волі немає свободи –
у минулий ховатися день
і чекати у морі погоди.
Океани вбиває жара.
Віє вітер – вода охолоне.
Не минає воєнна пора
аж до самого армагеддону.
Гея-мати змітає усе,
що Землі заважає родити.
Ні Месія людей не спасе,
ні ціловані дереворити.
Не поможуть попи-глитаї
і украдені мощі й ікони.
Божий суд не міняє закони:
на Росії ще будуть бої,
Русь козацька родила її,
Україна її й похоронить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
І
Історії заварює війна,
а нам усе, – [i]ой любо, братці, любо![/i]
Одні лягають, бо усім – хана,
а інші мають показати зуби.
ІІ
Табу не угамовує братву –
ані еліту, ані пієтети,
ані політикана чи поета...
Скипає зайва піна наяву,
якщо лихе видумує сонети,
а немічне хапає булаву.
ІІІ
Буває, що й аматори застою
ідуть у люди з легкої руки,
і носяться із торбою такою
як із передмовою, – [i]на віки. [/i]
На деякі труди немає ради,
але у тебе місія така –
лихому показати кулака,
а доброму у чомусь помагати.
І думаєш, – [i]навіщо це тобі, [/i]–
коли на слово щирої поради
як подолати непомітні вади,
лише готуєш ворога собі.
Оцінка цій опінії – зеро.
Якщо за неї ми «печемо раки»,
то краще уникати небораки.
У кожного лише своє тавро.
Пасує мові голосне перо.
Глухоніме лишається ніяке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
На Раші не міняється нічого.
Агонізує азія-ордло.
Вода у Крим вартує дорогого.
Конає до коронування свого
у бункері «[i]обнулене пуйло». [/i]
Усе завоювали яничари
і то, – «[i]одній Росії завдяки[/i]».
Героям захотілося на нари.
Охляли печеніги і хазари –
неумирущі бойові полки.
Усіх собою заміняє бацька
у ролі всесоюзного царя...
та заважає нація козацька,
якій пасує «[i]шапка мономаська[/i]»
на голові паяца-упиря.
Парафія очікує параду...
цар попереду а народ позаду.
Добилися оказії сябри –
позбутися азійської мари.
Але юрма воліє до упаду
піарити червоні прапори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
У полоні, у колоні Зе
нація дорогу обирає...
братія була – тепер немає,
партія вела – уже везе,
їде неупинно до корита
їсти і ділитися чужим...
сарасята – це уже еліта:
ні про що уміє говорити,
із нічого хам стає усім.
Аж усі роти пороззявляли...
Кожного дивує новина:
жерти і базікати – це мало,
на Росії падає ціна,
укри воювати перестали,
та не зупиняється війна,
обережні маски одягають,
охололі дибають до раю,
їх не помічають у юрбі...
і мені стає не по собі,
язикаті друзі оминають
і не озиваються сліпі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
[youtube]https://youtu.be/k7pJXLp2fsE[/youtube]
Сяє моє сонце у небі:
[i]– Я іще є!
– Лину до тебе...[/i]
Віє щодня вітер гарячий:
[i]– Вйо, на коня!
– Будьмо, козаче!
[/i]
Вітри, нові вітри
весняної пори
дають мені
надії осяйні.
Моя, моя весна
весела, чарівна
несе мене
у маєво ясне.
Серце живе скрипкою грає
і соловей тьохнув за гаєм.
Ладо моє знову зі мною
і навзаєм – щастя рікою.
Весна, іде весна!
Іде... і де вона?
У далині
мелодії нічні.
Але яка ясна
оця моя весна!
Мене вона
чекає ще одна.
Місяць зійшов за небокраєм –
нашу любов охороняє.
Хай промайне все, що минає,
Не омине те, що чекає.
Весні, одній весні
усі мої пісні.
Поля, гаї!
Я слухаю її.
А ти, моя зоря,
по-за ліси й моря
зійди-прийди
до мене назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
У карантині горе не біда –
і на поези вистачає часу,
і на городи, як тече вода,
а суще небо б’є у тулумбаси.
Квітує все – моє і нічиє:
вороняче, совине і лелече.
Кує зозуля – віку додає,
а соловейко арії щебече.
Лопату в руки і – відпочивай!
Нема чого на долю нарікати,
що ідемо колоною до хати...
На вулиці перемагає Май!
Гудуть рої, але не носять меду,
гуляють тучі, а дощі не йдуть.
Не свято у трудящого, а муть...
Зелене ще не застує поету –
попе́реду усе, що попере́ду,
куди отару наймити ведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Сади стоять у молоці
несамовитого буяння,
неначе перші миті ці
переживають як останні.
І вишні як на виданні,
і, наче, на весіллі сливи,
зарожевіли яблуні...
На урожай чекають ниви.
Упали рятівні дощі –
усього сущого основа,
всього живучого обнова...
Живу молитвою душі,
яка подужає чужі,
бо небо чує рідну мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874030
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.04.2020
[youtube]https://youtu.be/fgAlCg7K5p0[/youtube]
[i]Ремейк на слова В.Інбер
під мелодію В.Висоцького[/i]
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього репутація вояки.
Він курить люльку, п’є вино і ель
І любить парію із Нагасакі.
У неї як проказа на руках,
Видніються татуювання знаки.
А вечорами джигу в кабаках
Танцює дівчина із Нагасакі.
Його п'янить її дівочий стан
І губи, що палають, наче маки.
Іде у рейс далекий капітан,
Цілує пасію із Нагасакі.
Коралі, як її гаряча кров,
І блузу оксамитового хакі,
Свою жагучу і палку любов
Везе коханій він у Нагасакі.
Вертається із рейсу капітан
І дізнається, що жиган у фраку,
Окурений гашишем [i]жентельмен[/i]
Убив любов його у Нагасакі.
Її уже окутує туман,
Оплакують її дощі і мряки.
Іде у рейс далекий капітан
І не цілує гейшу з Нагасакі.
І у шторми, коли реве гроза,
У ночі самоти на полубаку
Він бачить карі очі і сльоза
Ятрить його путі у Нагасакі.
Її уже окутує туман,
Оплакують її дощі і мряки.
Іде у рейс далекий капітан
І забуває гейшу з Нагасакі.
В. Инбер
[i][b]Девушка из Нагасаки[/b][/i]
Он капитан и родина его - Марсель.
Он обожает споры, шумы, драки,
Он курит трубку, пьет крепчайший эль
И любит девушку из Нагасаки.
У ней следы проказы на руках,
У ней татуированные знаки,
И вечерами джигу в кабаках
Танцует девушка из Нагасаки
У ней такая маленькая грудь,
И губы, губы алые как маки.
Уходит капитан в далекий путь
И любит девушку из Нагасаки.
Кораллы алые как кровь
И шелковую блузку цвета хаки
И пылкую, и страстную любовь
Везет он девушке из Нагасаки.
Вернулся капитан издалека,
И он узнал, что джентельмен во фраке,
Однажды накурившись гашиша,
Зарезал девушку из Нагасаки.
У ней такая маленькая грудь,
А губы, губы алые как маки.
Уходит капитан в далекий путь,
И любит девушку из Нагасаки...
И в дикий шторм, когда ревёт гроза,
И в тихие часы на полубаке
Он вспоминает карие глаза
И бредит девушкой из Нагасаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873938
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.04.2020
Немає раю...
люди не святі...
Жура минає
і на самоті.
Самотнім добре –
жодної розлуки...
І їм не горе,
як нема біди,
що їхні долі
у юдолі муки,
і їх ніколи
не несе по колу
жаги й неволі
течія води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
[youtube]https://youtu.be/om0yv0by6_4[/youtube]
Співай, гітара моя,
пісня проста.
Не забуваю я
юні літа.
Була в нас доля одна,
та заблукала вона.
Видно наснились мені
щасливі дні.
Я пам’ятаю її
очі ясні,
як ми раділи своїй
ранній весні,
як причащались в садах
сіллю на спраглих устах,
як розгорявся і блід
вишневий цвіт.
Для нас у кронах дубів
місяць світив,
а вітер пісню без слів
нам присвятив.
Віяв акацій дурман,
ніч нас ховала в туман,
тільки дивились здаля
світлі поля.
Свідком був місяць один,
як ми клялись, –
[i]будемо разом завжди,
тільки колись, −[/i]
і потекла по щоці,
блиснула в русій косі,
як на травинці роса
її сльоза.
Співай, гітара моя,
тільки не плач,
поки чекаю я
тихе, –[i] пробач.[/i]
Впала остання зоря.
Видно прощатись пора.
Вітер шумів у саду:
[i]«…я ще прийду».
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873545
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.04.2020
[i]« Закувала та сива зозуля...» [/i]
П.Ніщинський
[i]І[/i]
На березі стою,
чекаю течію,
що, може, занесе мене у Лету,
де на краю землі
у золотій імлі
є ирій одинокому поету.
У дятла є дупло,
синиця в’є гніздо,
зозуля сиротою виростає...
У неї, як на зло,–
не [i]соль-фа-мі-ре-до.[/i]..
Одне, – [i]ку-ку[/i], і ось тебе немає.
[i]ІІ[/i]
У полі ярина
посохла як стерня...
Чекає урожаю посполитий...
Нічого до ярма
хорошого нема,
хіба що – вистачає апетиту.
Але усіх веде
одна команда, де
немає того, що веде у люди.
Минаємо яри,
чекаємо пори,
коли нічого кращого не буде.
[i]ІІІ[/i]
По урвищу іду,
очікую біду,
та ангели ширяють одесную,
нагадують мені, –
[i]лунатика на дні
ніяка панацея не почує. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873270
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2020
Ще не зачиняється сезам
і на сході іноді світає...
вечоріє...
і смеркає...
нам
поки-що і цього вистачає.
У запасі є – слова... слова...
це не бісер...
і не діаманти...
у народу вистачає вати:
ватою забита голова;
обіцяє пряники Москва;
локшини на вуха...
та оскому...
І немає ради...
білий світ
не дарує прощення нікому
за гріхи Гоморри і Содому...
і покару маємо...
... – Co-vi-d.
Поки чумакуємо додому,
боїмося смерті.
Не святі...
Будемо й за це відповідати
і за те, що нами у житті
ще маніпулюють окупанти,
печеніги дикої орди,
юди –
бойова колона п’ята,
що із середини палить хату,
деморалізує Луган-Дон,
атакує з моря наші сіни...
По землі іде армагеддон
і не оминає України.
А дурко у бункері сидить...
малахольна нація куняє,
а воно...
...веде її до раю,
і радіє оборотень...
Мить –
і в уяві падає блакить.
Лиса мавпа
Feuer!
нажимає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872869
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 21.04.2020
[youtube]https://youtu.be/GIRlFVyRYlc[/youtube]
І
Не лунає великодня пісня…
Публіка – за брамою церков…
дихаємо сажею Полісся –
в Україні є запаси дров.
Запалили капища погани,
а природа захищає храм,
у який ідуть парафіяни
як у пекло Єва та Адам.
От і насуває Божа кара
за гріхи великі і малі.
Братія Московії і Лаври
величає хана у Кремлі.
ІІ
Ну, а я окроплюю оазу
у моєму тихому саду.
Як то файно, що до цього часу
я не у раю і не в аду.
Чую рій і Великодню месу...
бачу у барвінку первоцвіт...
і мене вітає живопліт,
де(нехай це буде не для преси)
маю меркантильні інтереси –
причащаю душу і живіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872615
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.04.2020
Живу чи виживаю – все одно
нікому на екрані не цікаво,
та іноді нашіптує лукавий,
що це остання серія кіно.
Нема удачі, то чекає щастя
розвіятися як у небі дим,
аби уже не застувати тим,
кому у їхні сіті не попався.
Лишається єдина висота,
куди усіх веде одна дорога,
яка навчає розумінню того,
що все у цьому світі – суєта.
Почиють на обочині її
і сіячі, і слуги, і вельможі.
Посіви є. Чи будуть врожаї,
не відає і провидіння Боже.
Та марні думи і діла мої,
які ніхто продовжити не зможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872243
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2020
[youtube]https://youtu.be/Rod4JvbhkQs[/youtube]
У краю червоної калини
по траві й росі
йду я до моєї України,
плаями Русі.
Поки розвиднялись дні за днями
в кожному вікні,
бачив я , що десь понад шляхами
світить і мені.
Матінка мене благословила
витерши сльозу,
щоб оберігала Божа сила
в стужу і в грозу.
Де мене по світу не носило
по чужій землі,
та не узяли мене на крила
білі журавлі.
Все, що є, і те, що мало бути,
доля віддала.
Залишилось тільки не забути
стежку до села,
де, не «скацапівши» під ордою,
я одне зумів –
чути голос пісні за рікою
мовою батьків.
Поки є коріння мого роду
по усіх краях,
не завіє віхола негоди
мій життєвий шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871898
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.04.2020
І
Воюють не халупи, а палаци...
зелене оживає навесні...
надія умирає на війні,
бо є іще нувориші-паяци.
Сюжети є, а фабули нема...
те умиває... інше гріє руки...
історія не додає науки,
що доля володіє усіма.
ІІ
Але про це – уже забуті вірші...
Поезія не пахне все одно,
коли не заглядає у вікно
бодай одна єдина наймиліша.
Коли не випромінює тепло
ні усмішка її, ні серце Кая...
Минуле за водою утекло,
а за душею іншого немає.
ІІІ
Були ми мільйонери і бомжі
і досі залишаємось чужі,
у долі не отримавши обручки...
вели нас у майбутнє міражі,
а нині стоїмо на рубежі,
доведені у відчаї до ручки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
а сіячі заякорились
у гавані застою.
Ячить поезія висока
кімвалами кумира,
куняє муза одинока
і почиває ліра.
Піїти засівають дачі...
усі на карантині...
у резервації... одначе
це не поможе нині
начхати і не помічати
ізгоя-баламута –
у самоті ізолювати,
аби його забути.
Перелопачую оазу
і короновану заразу
міняю на салати
і хай не читане ні разу
зашиє очі віршомазу
і не дає куняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870716
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.04.2020
Тривога охоплює душу –
у пеклі прокинувся Вій.
Та хочеться жити і мушу
радіти оказії цій,
що буду гадати на гущі,
чи буду до літа живий,
чи, може, в розореній пущі
очікує затишок мій.
Та поки із півночі віє
і суне із моря війна,
не гасне надія ясна.
У небі Ярило яріє,
і злаки посіє Месія,
і зі́йде зорею весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870256
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 01.04.2020
Уся компанія моя –
як не лелека, то синиця...
І де ті циніки взялися,
якщо усі такі як я?
Із далини усе одно,
кого послати до Ереба,
коли чорніюче гузно,
буває, ляпає із неба.
Бо я і є апологет
читацького імунітету,
коли задрипані сюжети
клонує нібито поет.
Аполітичні чистоплюї
одне одному сучать дулі,
але співають в унісон,
бо не багато треба тями
себе вважати павичами...
і в цьому – є таки – резон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869944
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.03.2020
[youtube]https://youtu.be/nl3m_Ow2yUQ [/youtube]
Знову віє, нібито, весною,
а вертає, наче, до зими
і усюди білою габою
заслані зелені килими.
Де-не-де синіють первоцвіти
у моєму сивому саду...
Завірюха замітає літо,
поки я до осені іду.
Домінує сіре і дволике,
поки ізольований стою...
діє приморожений владика...
буря назріває у краю.
Тліє коронована зараза...
Не було такого ще ні разу,
як у високосний рік оцей.
На минуще не минає мода.
Зелень імпонує ще народу,
та зима виховує людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
І
Ну що, здавалося б, ім’я?
Ім’я – та й годі... просто, – Ліна.
А каже українське я,
що то історія моя
так само як і Україна.
Читай хоч цілу ніч і день
од палітурки і до краю
її палітру одкровень –
вінок нечуваних пісень
всеукраїнською лунає.
ІІ
Вона іще цариця мод...
І навіть ретро-діалекти –
її багатоликий код,
яким поети і поетки
«переаукують» народ.
У римі суржик «ожива»,
буває, є – нові і но́ві.
Але задумуюсь, «бува», –
а що як деякі слова
незримі рани рідній мові?
Читаю українською́
і, наче, «дома» побуваю,
чи то – посто́ю-«постою́»,
чи у раю, а чи у раї?..
«узять» і «мать» не помічаю...
Але за каліграфію́
усі недоїмки прощаю,
не редагую, не міняю...
На осучаснену мою
ще нелюбиму-нічию
чужі слова перекладаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868543
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2020
Немає перепони і табу
нацькованій агресії зі сходу,
коли ведуть зомбовану юрбу
фальшиві слуги іншого народу.
Московія увічнила чмиря.
І малороси, і паяци раді,
що захищають коміка-царя
«азірови» і «дєвочкі» у владі.
Лукаві і смішні поводирі
займають територію отари.
Вовки й шакали виють угорі,
у низині чатують яничари.
Моря і землі ділять москалі,
не забувають інтереси німця...
Аматори терору – сомалійці,
а хунта засідає у Кремлі...
Європа «коронує» українця,
аби щезав із рідної землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868371
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2020
Кумири-поети найбільші ура-патріоти
уміють волати: люби, не убий, не кради...
Одне помагає – топити людей у болоті
та булькою інше спливає на плесі води.
Фальшиві душею зозулі і півні-писаки
шанують поезію, тільки – свою і нудну,
та надоїдає, коли надоїли доярки,
а кози співають осанну лише барану.
Слова-паразити давно уже застують мові,
але багатіє чужий словниковий запас.
Всеїдна юрма піє оди «священній корові»,
на кутні ірже гоноровий «ліхой» віршомаз.
Критичного ґлею немає... папуга усоте
нап'ялює явно чуже на свої копили.
Немає резону тягти порося із болота,
бо не із одної калюжі ми воду пили.
Пишаються авгури в наполеонівській позі
і не помічають, які вони вуйки смішні...
І я розумію, що нині не тільки мені
з цією німою елітою не по дорозі,
якщо її й досі (посмикати сіна у возі)
ведуть за собою лише фарисеї одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868251
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.03.2020
Великі люди і маленькі
по всіх усюдах на Землі
ще пам'ятають про Шевченка,
а особливо – москалі.
Не помиляється людина,
що розуміє заповіт, –
[i]якщо існує Україна,
то не минає білий світ.
[/i]
Ніхто у чукчі чи у німця
не виключає Божий дар.
Та у питомих українців
прироче слово – це «Кобзар» .
Але кацапія бажає
і це загарбати собі:
його хатиночку у гаї,
його могилу на горбі.
Поталанило чоловіку:
у Києві любити дідька,
а у городі – бузину...
у хаті – пісню вечорову,
в неволі – українську мову
за всіх одному та одну.
09/03/20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867489
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 10.03.2020
[i]« Платон мій друг,
та істина дорожча»[/i]
Крилата фраза
***
У небес нема кінця і краю
і людині віри вистачає.
А во славу імені Його
нації дарується основа, –
[i]все, що є, було і буде – Слово
волею Отця Всевишнього.
[/i]
***
Дике поле знову
застує народу...
Поки дочекаємось месії,
пам'ятаймо: [i]мова –
воля і свобода,
а язик – агресія Росії. [/i]
***
Не вистачає іноді лікнепу,
аби була поезія чітка.
Та видно, що політика така, –
[i]коли совок оцінює дурепу,
то очі позичає у сірка. [/i]
***
Нікого не лякає маячня...
Коронавірус є, але не діє...
У півня на зозулю є надія...
Що не пиши, а радує дурня, –
[i]чекає гомерична пандемія[/i].
***
Нічого не буває випадково.
То ідемо подалі од біди,
то знову повертаємо сюди, –
[i]боліємо за українську мову,
і хворіємо язиком орди.
[/i]
***
Окопи – не надійний оберіг...
історія замішана на кро́ві...
всі за одного і один за всіх, –
[i]коли ступає ворог на поріг,
то націю рятує рідна мова[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866918
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2020
[i]« Обиды не страшась, не требуя венца,
Хвалу и клевету приемли равнодушно,
И не оспоривай глупца.»[/i]
О. Пушкін
***
Мені присвоєно звання
із моветоном – ТОВ,
бо і не снилися знання,
які знаходити щодня
мій друг «всегда ґотов».
***
Як не було тобі печалі,
порадь комусь розумне,
тягни верблюда із провалля,
а він на тебе плюне.
***
Були «товаріщі», авжеж.
Тепер вони Genosse.
То ж і тебе за себе теж
туди умочать носом.
***
Іду із місією друга,
та не «месія» я, таки,
бо не цікавий «журналюга»,
який не риє словники.
***
Даю останнє інтерв’ю,
що я, таки, зараза,
бо маю партію свою,
за підлабузників стою
і каюсь за образу.
***
Memento more в кожному живе
і не такі ми, як малюють, дурні.
Та є ще мудреці такі розумні,
що їм і правда – дзеркало криве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866917
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2020
***
Зашуміло в голові у мачо –
маємо і пряник, і батіг
у обіймах Рашії. Одначе,
нація ще поки-що не плаче,
та од сміху надірве живіт.
***
Ми – брати! Нас немає! Абзац...
У народу стійка параноя.
Все чекає, що неук-паяц
очарує собою ізгоя.
***
На дроті – слуги у шпагаті,
на сцені – коміки і леді,
зациклені на клоунаді,
червоні ари – на арені
і раді чучела зелені,
що їх показують у Раді.
***
В Буковелі немає обману,
що занесло шута до Оману.
На лещата міняє чалму
і нічого не буде йому.
***
У малороса є великий гонор –
куди літає, там – літальний номер,
у папи – вірус, у Європі – зло,
Гаагою залякане пуйло.
***
І у зелені є опертя.
Пацифісти блатної колони
за нові узялися закони.
А яка їх чекає стаття
за обман, що вони «за життя»?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866662
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.03.2020
[youtube]https://youtu.be/lNjpmMNIsCQ[/youtube]
Знову снилися коні червоні...
Чи на радощі, чи – на біду?
Ой ви коні, ви ще на припоні.
Почекайте мене, я іду.
Коні! Коні – загнуздані мрії
мчать алюром у інші світи,
поки є ще останні надії
на шляху до ясної мети.
Охрестила вогнем і потопом
наші душі любов до життя.
По Майдану летіли галопом
і немає назад вороття.
Одійдуть у минуле печалі
і опалений іконостас,
ну а коні все далі і далі
полетять, обганяючи час.
Пломеніють гривасті надії
на щитах бойової версти,
а мені крізь усі буревії
із небес усміхаєшся ти.
Коні, коні!Мені – у дорогу.
Не даю пережите журбі.
За ідеї подякую Богу,
а за цілі високі – тобі.
За обіцяні миті щасливі,
і за ті, що бували щодня...
Пам’ятай і тримайся за гриву
у сідлі вогняного коня.
Мрії, мрії – загнуздані коні
полетіли у інші світи.
Я тобі простягаю долоні
і до мене вертаєшся ти.
************************
Знову снилися коні вогненні
і на радощі, і на біду…
Поки небо чекає на мене,
я одна по Хрещатику йду.
Вірш відзначений першою премією всеукраїнського міжнародного Конкурсу «Коронація слова – 2018» в номінації «пісенна поезія».
Імпровізація пісні записана до днів п’ятирічного юбілею героїв небесної сотні у співарторстві з Інною Савченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866434
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.02.2020
***
Що кому дала норманська змова?
Шоумени українофіли
величали українофоба,
два на два у дурня грати сіли,
слухали написані промови.
***
Стратегія і тактика почуті.
На те вони і саміти Паризькі –
побачити очко у Ліліпуті
й помітити, що це не папа Римський.
***
Питається не перший раз, –
[i]який же ми народ один,
коли загородили тин
і залишили перелаз,
аби ви убивали нас? [/i]
***
Уже перевертаються діди
у всіх могилах на «дев’яте Мая».
Пуйло воєнні злочини вітає,
та хочуть раби-новичі туди,
де мафія фашизму убиває.
***
В Україні ще Бастилії нема.
На Московії, надіємося, буде.
І опише не один Дюма,
як перевиховує юрма
тих, кого не виховали люди.
***
У Сирії ще миру не було,
а Україну кинули на карту:
Європа має ставку на Ордло,
за шулера орудує Пуйло,
Америка реалізує нафту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866324
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.02.2020
***
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.
***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...
над Парижем як фанера
пролітає сарана...
***
Народ нуртує, та не має тями
зібрати закипаючий навар
і вилити у водозбірну яму
цю зайву піну неуків-нездар.
***
Нувориші дорвалися до влади,
паяци хочуть миру на крові...
злодії попереду, а позаду
очільники нової клоунади,
яка не має ґлею в голові.
***
У розрізі убогої спільноти
помітні глитаї-багатії
і непомітні парії її,
які стають героями Ґолґоти.
***
Ви кажете, – яка краса у небі!
А я кажу, – бери та обирай
усе, що обіцяє Божий рай.
Гадаю, що й поезії не треба
тієї, що запалює роздрай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866096
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.02.2020
І
Не до революції... наразі
боїмося іншої зарази...
Є багато цілей та ідей
і критичну набирає масу
армія зомбованих людей.
ІІ
Що хвилює автора сьогодні,
те дратує завтра читача:
оди у поезії не модні
ні герою, ні небесній сотні,
тліє реноме у діяча,
слуги біомаси ще у моді,
а Майдану – наче й не було...
телеящик Рашії на сході
популяризує у народі
пугало імперії – Пуйло.
Вчора гомоніла Україна,
ну а нині армія совка
величає свого бабуїна,
а сім’ю велику і єдину
обіймає ворога рука.
Поки ми травили теревені,
ожили поводирі юрми –
агенти Московії зелені,
бігаючи голими по сцені
і маніпулюючи людьми.
ІІІ
Буйний вітер напинає парус.
Поки масі імпонує хаос,
голови окутує пітьма.
У юрми енергія буяє,
та у вищій гільдії, буває,
розуму критичного нема.
Параноя піднімає
галас,
палубу історії хитає,
пацюки дорвались
до керма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865671
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2020
Мода не міняється
і юрба не кається,
у судах єднаються зрада і совок.
Дев’яносто п'ятою
йде колона ватою.
Зашивайте, братіє, рота на замок.
Волонтери, бійтеся!
Пугало комісії
на чолі дивізії їде на війну.
Буйна охоронниця
б’є, кого їй хочеться,
Буратіно мочиться? Слава сцикуну!
Як то любо-дорого!
Удає суворого:
очі в очі ворогу дивиться в упор,
із еміром снідає,
з папою обідає...
а тилами відає горе-прокурор.
Урку одубілого,
що за Сашу Білого
уникає цілого строку у тюрмі,
на жінок натравлює,
на героїв армії
пальцями показує...
Весело юрмі!
Ожила кацапія.
Нео-дипломатія
обіцяє Рашії нашої води.
Мода зеленішає,
Вова веселішає
і на вуха вішає локшини орди.
Українізація
чи колаборація?
І не знає нація, хто куди гребе.
Здати економіку
і країну Вовіку –
це і є у коміка варіанти Бе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864887
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.02.2020
***
Ой хазяї ми, хазяї...
А хазяйнує в нашій хаті
кацаполюбіє її...
Колоною чужої раті
ідуть іуди язикаті,
раби Московії свої.
***
Козачок у Раді ляпає на люди
неокогнітивний дисонанс:
підіймемо руки і війни не буде,
Крим купує воду і тоді усюди
запанує Раша і Донбас.
***
Вівці цілі, та вовки не ситі.
Барани не розуміють, що
ворога ніяк не зупинити,
поки Русь очолює ніщо.
***
Не сховає сонце чорна хмара,
поки сяє золота блакить.
Небу українському болить
остогидла мова яничара,
що не чує, як воно звучить
моветоном, – «надо зупинить».
***
Ворога і чудо не зупинить,
поки з нами мешкає свояк,
що із комунальної квартири
на Кацапію мільйони тирить
і не зупиняється ніяк.
***
Ми не із одної випали колиски.
З чорною душею – це не білорус.
Балалайка Раші – не бандура муз.
То навіщо їхні зайві обеліски,
що як сон дурний нагадують Союз?
***
Резонує поетичне слово
як сигнали Тесли* на болід.
Хай воює українська мова
і тоді за зло і геноцид
на орду осатанілу знову
з неба упаде метеорит.
* – науковці стверджують, що Микола Тесла у своїх дослідах з гравітаційними силами природи протидіяв руйнівній силі Тунгуського метеорита при падінні останнього на Землю, використовуючи явище резонансу малих величин у світових масштабах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864773
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.02.2020
Де ви, мої нефертіті,
милі навіки жінки?
Я пам’ятаю ті миті,
сині волошки у житі
і – за водою – вінки.
Канули за течією
як силуети купав
пізні жалі за тією,
що називав – орхідея,
та не її обіймав.
І на Івана Купала
інша вела у вогонь,
вабила за оболонь...
Та, що мене обіймала,
переживає, либонь?
Гречкою пахло у просі...
Щастя минає земне
і повертає на осінь.
Та, що сумує і досі,
не забуває мене.
Часу немає на рани.
Поки живі ветерани,
маємо іншу ясу.
Пишемо міні-романи.
Коней сідлають улани,
дами роняють сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
***
Куди поділися аматори сатири?
Лишилися одні комедіанти ліри
і невпихуємі у душі і серця
хіпуючі сонця, міксуючі мессіри.
***
Поету темно, а п’яниці ясно –
поезію навіює аї.
Що́ імітує іноді прекрасне –
резону додає ґаліматьї.
***
Ніякої немає думки,
то й сенсу – думати, нема,
що слово вищого ґатунку
не від лукавого ума.
***
Адепти екзальтованих левиць,
шокуючих величиною циць
і публіки дешевої кумири, –
[i]не варто воювати ради миру,
показуючи файні морди лиць.
[/i]
***
У метри кандидати незборимі
і, ради очевидної дурні,
видумують оригінальні рими
та шепеляво глушать голосні.
***
Мімікрія мову не поборе
і не зайві КаПеДе мої.
Українська мова не прозора,
поки ЗОЯ* бовтає її.
* - змія особливо ядовита
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864453
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 11.02.2020
***
Поки ще не закінчені курси,
а казна - це порожня сума,
має наміри влада сама
підмітати останні ресурси,
щоб лишатися біля керма.
***
Не живеться тихо чоловіку,
у якого успіхи малі.
От би цю енергію базіки
та на мирну працю у селі.
***
Що народу кулі й кулемети,
і коронавіруси планети
у колонізаторській війні?
Наступає час імунітету.
їсти не салати, а котлети
означає – вижити чи ні.
***
Вирішило всенародне віче, –
[i]є на кого вішати собак![/i]
Де за газ не заплатили двічі,
їли чи не їли,
все одно купили.
І ніде не гавкає бідняк.
***
І сліпе узріє, що не пейси
виділяють націю мою.
На базарі інші інтереси, –
[i]як продати крадене за пенси,
а рублі рубати у бою?[/i]
***
Зима переступила за поріг
і правда наші очі відкриває...
одна бабуся іншу наущає, –
[i]Зеленський краще прибирає сніг,
ніж Порошенко. [/i]
І таке буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864163
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.02.2020
***
Як не помилитися усоте,
поки клоунада наша суть?
Кожному побачити охота,
як саджають Пороха Зе-боти,
а Пуйлу оклигати дають.
***
Догоджає Зеля окупанту,
поки не уміє поміняти
коней, що линяють на скоку,
бо не знає, чи хвости рубати,
чи міняти шкуру на луску.
***
Щось пливе до берега, до мого
і на дно занурює ґузно...
і не знаю, – що то за одно?..
Чи воно вартує дорогого,
що таке не тонуче воно?
***
Намалюю контури на мапі.
Ось де Лугандонія і Крим.
Їх не вистачає у кацапів,
щоб завоювати третій Рим.
***
Що то за історія Росії,
що уже така як Русь колись?
Наша Анна – їхня? Мама мія!
Ми були братами Візантії!
А вони? Батию віддались.
***
І у нас є золоті монети,
де не закарбований кацап.
Та немає пазурів і лап.
Вирили в могилах конкуренти
княжі мощі, черепи, скелети...
а Пуйло віщає, –[i] цап-царап!.. [/i]
Ось і всі історії секрети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863807
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.02.2020
[i]« Мы все учились понемногу...»[/i]
О.Пушкін
І
Осінню, а іноді й зимою
я у школу біг без черевик,
пам'ятаю, мовою чужою
викладали там «Радной язик».
І «радной» була «літєратура» .
А коли за партою сидів,
то учив невимовно культурну
мову язикатих москалів.
ІІ
«Ми усі.. – ну, теє... і потрошку...»
Радо танцювали краков'як,
«бариню» співали під гармошку
і не знали, що таке гопак.
Модною училися. Одначе
чуємо і досі це собаче
«драстє» іванових і марусь...
Як того не хочеться комусь,
автохтонна нація козача
заселяє Україну-Русь.
ІІІ
Не минає «бєсіє» у Рашки
і не опустіла Колима.
Розумом поїхати не важко
од її лукавого ума.
І тому од самого Дунаю
і до Дону є ще вчителі –
мовою й душею – москалі,
а з-за парти й досі вилізає
нація, яка не помічає,
що у неї голі королі.
02/20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863563
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2020
І
Гуляю в основному наодинці.
Компанії немає і – зима.
Нав'язуюся кожній українці,
а їх, дивуюсь, наче і нема.
Буває, усміхаюся дівчатам
і не зважаю на флюїди дам,
які уміють посилати матом
і обіцяють тільки-но фігвам.
Мені то що? Я шпацірую мощі,
і до усього поступово звик,
і не питаю у німих заїк,
чому у лісі, як на Красній площі,
існує окацаплений язик.
ІІ
Шановні фарисеї-пацифісти,
ви бачите, – попереду нас рать?
Так учать окаянні пофігісти
і залишки російської еліти,
яку чекає «родіна» і «мать».
Сучасники мої, самаритяни,
невже і ви на службі у орди
як деякі язичники-погани?
Уже навіщо лісові цигани,
а й ті – як не кацапи, то жиди.
ІІІ
Тут ні до чого капища Сінаю.
Ахейці пам’ятають про дари
данайців. Із далекої пори
історія і досі убиває.
Це не біда, що брата я не маю,
та лихо, що немає і сестри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863278
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.02.2020
Не уявляю, що у світі буде
через якихось дев'яносто літ,
але гадаю, будуть інші люди
описувати невідомий світ.
Мюнхаузени-німці окаянні
освоять на Венері океан
і запанує плем’я могікан
на Місяці, Юпітері й Урані.
І фенімори купери тоді,
гойдаючись у зонді на воді,
не відаючи, що таке ординці
і викопні гурони-москалі,
повідають поетам на Землі,
що ми були останні українці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862996
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 29.01.2020
***
Якщо свічу апологету
запалює Аполлінер,
це у поезії – мінер.
Свідоме збочення поета
не попадає у етер.
***
Я іще чалапаю по плаю.
І удача є, і фея є,
а копійки зайвої немає.
Що у підсвідомості дрімає,
те купує нас і продає.
***
Ей ви, заочні дуелянти,
кому усе іще охота
щаблі і сідала зайняти –
і курка може заспівати
як піє сокористий кочет.
***
І липові, і любі друзі,
не переймайтеся за мене,
що бачу небо у калюжі.
Якщо усе пасує Музі,
то і прозоре – нотабене.
***
Мої таємні візаві,
якщо моє надокучає,
то ви в єдиному праві,
що це моя хатина скраю
на бойовій передовій.
***
Дем’яни бєдні і бездомні
і нині не перевелись,
але на те вони й відомі,
аби не чули їх колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862719
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.01.2020
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.
Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,
та нічого не каже душі.
Є в поезії магія слова.
Не одного лікує вона
і заквітчує засоби мови
як у лузі калину весна.
А мені усміхається літо.
Поки сонечко є у зеніті,
ліра й муза мої заодно.
Напинаю вітрило на вітрі.
Як не сяє пейзажна палітра,
а біліє моє полотно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
***
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.
***
Кому земля дає свої плоди?
Ніщо, яке усе гребе до себе,
елітою спливає із води,
а караван людей іде у небо.
***
Царі – псарі, народи – гайдамаки.
Усі пророки все-таки праві –
коли нема царя у голові,
то це і є його ума ознаки.
***
Є хазяї, але земля гуляє
і є чого базікати щодня,
як наша Рада воза запрягає.
І їде віз попереду коня.
***
Ожили ідеї окупанта.
У «слуги народу» – епатаж.
Будемо паї анексувати
як Пуйло у мантії пірата –
«цап-царап» або на абордаж.
***
Поки резервації у шані
і ще є колонізація,
особливі статуси Кубані
і Алтаю – окупація.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862302
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.01.2020
***
А ми такі усі єдині,
що і не треба злуки,
бо завдяки лихій годині,
аби не заблукали, нині
приклала Раша руку.
***
Ніяк не угомо́ниться совок
ані у школі, ні в селі, ні в місті.
Йому б зашити рота на замок
і кинути телекіно у смі́ття,
аби воно, як завчений урок,
не ширило неоковирні вісті.
***
Звичайно, що євреї – це найкраще,
що можемо обрати ми – дурні.
Годуємо і поїмо нізащо
ще й мусимо хвалити це ледащо
за деякі сеанси маячні.
***
Одноязикі москалі,
між нами є, таки, окопи,
невидимі у перископи...
Ми українці – сіль землі,
а ви – безмовні остолопи.
***
Ви, чиї надії у кремлі,
вірні ліліпуту-мародеру,
боїтеся імені Бандери?
Вас чекає пугало землі.
Гайда у обійми СеРеСеРу.
***
Ей, у серпентарії
переділені на класи, –
[i]смолоскипи й тулумбаси
ще дійдуть до Таврії![/i]
Ми – пассіонарії!
Ви – лайна зелена маса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862190
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.01.2020
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.
Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,
а живемо надією одною.
Якщо реалізуємо своє,
яке вже узаконене роками,
не оминемо і своєї карми...
Коли і віра, й сила духу є,
а Ерато заснути не дає,
лишається приходити до тями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
І небо, і Земля існують у пустелі.
Галактики зірок і броунівський рух
пронизує один-єдиний Божий дух,
об’єднуючи їх законом Торрічеллі.
Природа сущого боїться пустоти.
Процеси хаосу – дорога у нікуди,
але ідуть по ній непересічні люди
не перепутті до кінцевої мети.
Цивілізація являється пустою
породою землі. Це той же діатез
на мантії Землі – і суші, і небес,
який лікується вогнем або водою.
Те, що було і є, посилює уяву
про те, що буде і повториться не раз
у просторі імли і не лякає нас,
що по усій землі орудує лукавий.
І по інерції ще котиться процес,
запущений колись людиною одною,
формуючи її заочний інтерес.
Історія не вчить, але, само собою,
окаменілості із ери мезозою
показують, куди веде людей прогрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861885
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2020
[i]« Солідарність – наше все»[/i]
Розхожа думка
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.
І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,
а потім б'ють у серце за борги.
Не зазираю я у їхні очі.
Іще боюся – вичитаю там
одні неологізми ворогам...
Не відаю закони їхні вовчі,
тому й молюся істині щоночі,
а не омані ідолам-богам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861720
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.01.2020
І
Хочу чи не хочу, а почути
довелось по радіо мені:
байдуже еліті керівній, –
[i]бути Україні чи не бути?[/i]
Отакої! Наче у війні
яничари захопили Крути
і усе одно уже манкурту, –
[i]чи воно при пам'яті, чи ні?
[/i]
ІІ
Рано чи не рано, а навколо
мови об’єднаються усі,
хто її оволодіє школу
у її кодованій красі.
Чую чи не чую, а ніколи
на іноязичеські глаголи
я не поміняю Ї та і,
вичитані ще у букварі.
Вірю чи не вірю – пам’ятаю,
що́ є за окраїною краю
і які задачі і путі
ми повинні мати на меті.
Це нас у поезії єднає
і не роз'єднає у житті.
ІІІ
Я не розраховую на більше
того, що охоплює земне...
небо чує рідною мене,
резонує й посилає вірші...
[i]архінеологія[/i] – одне,
мова і поезія – це інше.
Це реальні радощі й жалі,
обрії і далі неозорі...
Поки сяйво застує імлі,
думи голосні, ясні, прозорі
будуть чатувати на дозорі
берегині нашої – Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861265
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2020
І
Усе частіше бачу юні роки:
її із лілією у руці,
себе, ще біля неї, за пів-кроку
і наші силуети у ріці.
То жевріє у пам'яті, то гасне.
Усе життя – один оксюморон.
Тому воно напевне і прекрасне,
що іноді вертається як сон.
У променях далекої заграви,
буває, бачу очі нелукаві,
а іноді веселі... і сумні...
І у години спокою нічні
її вітаю у своїй уяві,
допоки усміхається мені.
ІІ
У аурі квітучої калини
її узрію весняної днини...
тоді і я хмариною-дощем
до неї одинокої полину,
а восени живицею ялини,
аби у серці заживити щем.
Як і вона шукаю панацею,
аби іти стежиною тією,
якою ще у юності ішов.
Тому, буває, і не засинаю,
і серце уночі закалатає,
коли ганяє ще гарячу кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
[i]« Привиддя лихі
мою душу гнітили...»[/i]
Л.Українка
І
Як не жаль, ми не будемо жити
на землі одночасно усі.
Умирають іще посполиті,
та колись як трава у росі
оживуть в українській Русі
наші мощі і дереворити.
ІІ
Не зітліє Батурина жах
і віками нечувані саги,
що дописують в'язні Гулагу
і замучені на Соловках.
Оживає козаччина знову,
поки воля оновлює Січ
і появиться інший Зіновій.
Заяріє під Крутами ніч
молодої відваги й любові.
Пригадається і Конотоп,
і узятий за ніч Перекоп...
І усе це не виссане з пальця
як одурює нас остолоп
і його пацифічне нещастя.
Поки нація риє окоп,
у вогні затанцюють паяци,
за яких умирає укроп.
Нашу істину – ще донесе
буйний вітер історії, слави
і на мапі постане держава –
Україна, що понад усе!
ІІІ
Божа кара у небі вже діє:
щезне юда і Каїн кремля,
на Месію чекає осля...
омофор одягає Марія
і до самих окраїн – Земля
прокляне і поглине Росію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860863
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2020
***
Йде цивілізація в безодню,
а Земля сигнали подає –
менше кисню, більше вуглеводню
і людина мавпою стає.
***
Земля не запорука урожаю,
та поки екологія жива,
а у людини «варить голова»,
то це і є альтернатива раю.
***
На часі – жити, а життя немає.
А нас усе навчають, як іти
до тої утопічної мети,
якій немає ні кінця, ні краю.
***
Землі не виділяє Саваоф.
У небі і в раю немає суші.
Єдине, чим опікується Бог –
серця читає і сортує душі.
***
Чекаю удару у спину.
Плекаю червону калину.
Побачу її де-не-де,
радію – отут відпочину,
то і не загину ніде.
***
Моя поезія – нівроку.
Усе вивішую на сонці.
А заживемо як японці,
то будемо писати хоку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860768
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.01.2020
[i]« Ой ви мої васильки,
скільки було вас у полі...» [/i]
Хіт 60-х
І
У дні Різдва, коли у високості
ярило-ладо осіняє світ,
іде Василь до братії у гості
на свят-вечерю вже багато літ.
Іде ще молодий, красивий, гордий,
несе гарячу душу на вівтар
своєї нені, у її господі
являє світу свій високий дар.
Сіяючі протуберанці серця –
палаючий і досі оберіг.
Але і Бог, як у людей ведеться,
на цій стезі його не уберіг.
Його убила партія народу
за щире слово, за любов щемку
одну-єдину на його віку
у боротьбі за волю і свободу.
ІІ
Ой не одного мучили за те,
що обирали поприще святе,
молилися не ідолу, а Музі...
У казематі отруїли Стуса,
а Симоненка «вчили карате»
опричники скаженого Союзу,
І не одні ідеї москаля
на капищі, на бойні і на прощі
косили не одного Василя.
Смішили не оті партійні мощі,
а дві калоші на Червоній площі
у показній мізерії Кремля.
ІІІ
Незламний дух формує наше кредо,
саме життя огранює девіз –
хоча б на постать бути попереду
партійної єпархії лакиз...
..................................................
...але – куті не передати меду,
наповнюючи істиною зміст.
Епілог
Його іще живого поховали
у карцері серійні канібали,
але і досі небо, і земля,
і неземні Маріїні хорали
озвучують ідеї Василя,
винищуючи іродові зали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860551
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 07.01.2020
Я не лечу, і не іду, й не їду
у невідомі далі і краї
і не лишаю за собою сліду,
де не було і ще нема її.
Якщо вона Снігуронькою буде,
а я до неї все-таки піду,
нехай почують недалекі люди,
яку я їй щедрую коляду.
Тоді вона не буде нічиєю
і при мені залишиться тією,
яку чекаю у своїм саду.
І хай тоді лютує завірюха,
а я ще закохаюся по вуха...
Хай гріє, поки я ще на ходу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860493
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.01.2020
[i]« Мани-мани-мани окупанто
і на закони наплюванто...»[/i]
Фукс
І
Що не було колись, того й не буде.
Не буде ані -Пу, ні -ме, ні -бе.
І час новий розвіє й загребе
історію Московії усюди.
ІІ
Москву поіменують як Ме-дву.
Ім’я Китаю буде Путі-Чіна.
І заснують учені пуйвейбіни
у Пу-тері – імперію нову.
А бацька буде Пу-цька у подобі
великого вояки – як Пу-син
і пам’ятники Леніну і Кобі
усюди називатимуть Пу-ін.
ІІІ
Тоді прийде нечуване майбутнє,
а поки ми очікуємо Пу-тнє,
то як немає, хай би й не було.
Інакше окуПує Україну
огидне Пу і будуть бабуїни
Ордло іменувати як Пу-йло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860356
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 05.01.2020
[i] « Вийшов один і сказав комісару, –
Я українець! Стріляй!»[/i]
В. Сосюра
В Полішинеля є один секрет.
Його використовують піїти –
якщо не тямиш того, що поет,
то це і необхідно очорнити.
А от коли читаєш те, що всі
у класика поета копіюють,
не докоряй, усе одно писці
лише тебе одного не почують.
Але давайте глянемо увись.
Нічого не міняє коректура,
і очі не замилює халтура...
і як на це совою не дивись,
чи ти сьогодні лірик, чи колись –
у кожному живе один Сосюра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
І
Коли були ми ще братами,
жилося якось і тоді.
Писали вила по воді,
що нам – до однієї ями.
А як зарадити біді
не мали ми своєї тями.
ІІ
Та й досі ми – раби пітьми.
Усе ще віримо кумиру,
лихому генію тюрми
у зомбоящику юрми,
що нібито, заради миру,
іде із бімбою [i]на ми.[/i]
Чекає мафію екзилу,
що заслуговує по рилу,
уся парафія її.
На голову усеньку хворі,
по сцені бігають актори –
багатії і холуї.
Усе ще гопники у моді
та коміки юро́диви́х.
Регіонали хороводять.
Де не посій – уроди родять:
або свої серед чужих,
або чужі поміж своїх.
Талановиті окупанти,
що приміряли кумачі,
ще гастролюють уночі.
Убивці – нині емігранти,
у владі – мічені мутанти
та непомітні діячі.
ІІІ
А от куди юрбу дівати,
яка із хати і до хати
ще шастає?
І як лайну
на мапі місце показати,
де їх
бажають
убивати
і обирають сатану?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860227
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 04.01.2020
***
Ще доїдаємо еНЗе*
і маємо урок печальний,
але веселий і повчальний.
У байці – [i]хто кого везе,[/i]
і шостий, як четвертий, зайвий.
***
Я не кажу, що зайві триколори
і не речу, шо геніїв –[i] до чорта[/i],
але почую як вони «гуторют»,
то думаю, шо «фєняют по-ботє».
***
Сила інерції ще на бігу,
та економіка вже – ні в дугу,
палуба бісами повна.
Слуги диявола мають вагу
ту, що уже не підйомна.
***
Явне, що було таємне,
не чекає ночі.
Шоста серія, напевне,
буде найкоротша.
***
Не з'їло вовчика моє теля.
А ми і не помітили моменту,
коли стають агентами кремля
майбутні кандидати в резиденти.
***
Якщо усе як на духу,
то і претензії немає
до скомороха-талалая,
та поки рило у пуху,
теоретично – не лоху
не вірю і не довіряю.
[i]* – недоторканий запас п’ятого бариги.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860159
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.01.2020
***
Ціную силу стилю і стила
тієї, що елітою була,
і є, та й буде. Мова про полову.
Питається, – чого не додала,
гадаючи, що ляпання села
укоріняє українську мову?
***
Є ікони і дереворити.
Задерев'яніємо, якщо
не уміли Богу угодити,
маючи уявне за ніщо.
***
Бояться люди бачити себе
і марно. Діє психотерапія.
Баран і той, буває, каже, – бе-е-е, –
коли почує, де його стихія.
***
Не все оцінюють екстерном
і не одразу чути суть.
У доброму шукають зерна,
а інше кури засміють.
***
Посію зерня каяття.
Якщо зійде, радіти маю.
А як розвіється сміття,
то почекаю урожаю.
***
Котяра нявка-
є,
цабе усіх веде,
собака гавка-
є,
а караван іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860118
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.01.2020
***
Проти епідемії навали
нація прищеплює бандер.
Мирною ходою доказали:
«жити варто, щоб тебе боялись
сотні років після еСеСеР».
***
За мир війною йде цабе
і є кого на що міняти.
Команда Зе іще гребе,
але почуло УСБ,
що сотню можна убивати.
***
Пришита доказова база
і забуває кутюр’є,
що у самого є проказа.
Але інфекція й зараза
до зелені не пристає.
***
Коли на радіо зеленка,
чекай на «скору» у кінці.
А «як серйозно», -ич та -енко
є могікани і бійці.
***
У шостій палаті міцнішає штам
і не реагує на дози.
Іще виживають бактерії там,
де їх убивають серйозно.
***
Струшуємо зайве із ноги,
а куди іти – немає тями.
Істина не додає снаги,
що і віртуальні вороги,
і колеги – це одне й те саме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860046
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.01.2020
***
У цьому році, що уже минає,
нічого не було, якщо немає
героя або автора сюжету
у тій же самоті хатини скраю
зіяючої пам’яті поету.
***
Сатирики забули, де були,
коли орли кудахкали про вічне.
Готую іронічно-новорічне
і на душі не легшає, коли
колюче гріє, а не зле – комічне.
***
Чи то усохли мізки? Чи мізки́?
А чи поези розхитали нерви?
Не пам'ятаю жодного шедевру.
Невже й мої усі такі-сякі?
***
Життя – цікаве кінема.
Все оправдовує мету.
Аудиторія німа –
вважай, об’явлене, – ату!
***
Базарна мова з перепою
і тарабарщина сама
ніяка і, само собою,
у ній поезії нема.
***
Талановиті нюхають мімози,
а гонорові і собі не проти,
наркозалежні перебрали дозу,
багатоликі перейшли на прозу,
несамовиті сіли на болото.
***
Не урятує ні натура,
ні зайва унція вина,
коли іще до коректури
диктують біси та амури,
а редагує сатана.
***
Ні талану, ні хисту – це зеро.
Але ще переконує ніяке,
що чукча не читака, а писака.
Аби не полатало голу с^o^у,
нехай мокає в каламар перо.
***
Ну, а якщо уже чесно,
буду і я забіяка.
Кісу сьогодні понесло
і не зупиниш, однако.
***
Під ковдрою немає боротьби,
не чути ні когу́та, ні зозулі...
бестселери валяються в баулі
і автори очікують, аби
отримати одну або пів дулі.
***
Іде зима, іде, іде.. і край,
але іти в поезії не варто
і я не знаю, де мій дід Мазай,
кудою бігти і куди тікати.
***
А ось моя Снігуронька іде,
таки іде, а я за нею їду.
У цьому лісі чути де-не-де, –
од мене не сховаєшся ніде,
бо ми на цьому сайті ще сусіди.
***
Нічого не винюхує Муму.
Уже давно не гавкає ледащо
і не кусає ні за що нізащо.
Йдемо по сліду, по гарячому.
Усі лиси ховаються у хащі.
***
І я не хочу каші із лози,
і короваю не переїдаю,
і не переганяю я Аглаю.
Не чую Сидорової кози,
то й на душі оскомина минає.
***
Соколи, орли і журавлі
де-не-де у небі ще ширяють.
Од лихого ока у імлі
деркачі у білій ковилі
всує чаєнят охороняють.
***
Поезії мої не до смаку,
не до снаги, і не до... і так далі.
Враховую оказію таку,
очікую на Тура Хейєрдала.
На Паску їду до Аку-аку
за океани, Яви і Ямали.
***
Утопії до Азії немало.
Кацапія віщає де-не-де,
що ми із-під одного одіяла.
А я кажу, такого не бувало,
аби такого не було ніде.
***
Усе минає і минає рік,
який ще віє «ру....кою вєсною...»
Усе мине – і Раша, і язик,
і є надія, що уже повік
ніде не буде спокою ізгою.
***
Але нехай лунають тости,
не висихає каламар.
П’ю за поезії нектар,
бажаю зайчика у гості,
дарую чари високості.
Хай не минає Божий дар
писати правильно і просто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859756
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.12.2019
Я ще іду, бо я умію
іти. Минаю камінці.
Іду на дурня, на Росію,
на буквоїда чудасію...
І не іду на манівці.
Не хоч іти, ходи у баню
або до біса – у шлею.
Я поважаю римування,
а от лукаве мудрування,
хоч убивайте, не люблю.
Я вибираю на удачу,
не оминаю голосних
і не горюю, і не плачу,
а за штахетами глухих
нічого путнього не бачу.
Я обираю... навмання
і титлу, й кому – та, буває,
зозуля півня вихваляє,
що той підковує коня...
а клюне пєтя – оминає...
Оце і є – надзавдання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859598
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.12.2019
Ангели сіють зело,
мають поети таланти
чути у вірші тепло
і запашні аромати.
Запахи мають слова:
авгури, ирій, суниці,
ладан, рої, кропива
і куртизанки черниці.
Пахне мені осока,
чується сіна копиця,
сума, зеро, одиниця...
бачу омана яка –
тиха жура юнака,
а на душі – таємниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859597
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2019
Був я соняхом ще до Івана
та і досі ношу його бриль.
Як Ван-Гог не курю я кальяну,
а краду колоски як Василь.
У городі літа промайнули
і пригадую іноді я
мої винаходи у минулій
біографії багатія.
Ми ховали картоплю у ямі,
на печі берегли врожаї...
мене сонце катало на рамі,
поки соняхи зріли мої.
Пам'ятаю свою лісапету:
посере́дині руль – олівець,
соняшнина одна попереду
і позаду такий же кінець.
І ганяв я на ній по дорозі,
аж пилюка стояла стовпом,
обганяючи Олю на возі,
що махала мені батогом.
Не побіг я тоді у поети.
На фанері у небо літав,
інженерію не поміняв...
але Олі писав я сонети,
а таємні її силуети
у альбомі її малював.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859523
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 28.12.2019
Що не кажи, а про одне й те саме
у пам'яті лишається одне.
Як ідемо до однієї ями
нікому не відомими путями,
так і у небо підемо ясне.
Чи успадкують зорі наші діти,
нікому не відомо на землі.
А поки-що виховують еліту
сліпі поводирі у цьому світі –
живі поети та учителі.
А неживі на небі почивають
подалі од тієї суєти,
що залишає лиш одні хрести,
які учням нагадують, буває,
яка ціна високої мети.
За це їх найлютіше шанували
і до одної ями закопали.
За це – і Сандармох, і Соловки...
Вони і досі наші маяки,
а як у чомусь винними бували,
то це у тому, що і ми такі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2019
***
Не бійся минулої мрії,
що спати іще не дає.
У якості анестезії
ін’єкція пам’яті діє,
лікуючи его твоє.
***
Доїли ми зі сиром пироги
і маємо – котюзі по заслузі.
Не так уже лукаві вороги
націлені на ріки та луги,
як наші любі окаянні друзі.
***
У нас усе своє – ліси і гори,
вода і суша, сонце і зело,
але як це не раз уже було,
сусіда окупує синє море,
і хоче удавитися ОРДЛО.
***
Нічого не буває всує.
Єднає оргія біди.
Туди-сюди, туди-сюди
по Україні чумакує
убоге юрмище орди.
***
За час окупаційної навали
похована історія села
і пам’ять України не мала,
як їй за шкіру заливали сало.
На всю епоху вистачає зла.
***
Живим би жити і ховати мерших
іще до суду Божого орді,
в якої кров тече по бороді...
Та думає Пуйло, що буде перший,
кому не буде вироку Судді.
***
Імперією карли і гундяя
ще явно управляє сатана.
Як пень у свіжій течії, вона –
тюрма народів, світле убиває,
а темноту розбурхує війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
[i]« Я пам’ятник собі воздвиг,
а ви собі – як хочете...» [/i]
М.Лукаш
***
Угадування долі – казна-що.
Я ахінеї більшої не знаю,
коли мені напророкують, що
нема пророка у моєму краї.
***
Рукописами небо не торгує,
але й не очищає у вогні,
написане у стані маячні,
піїтом, що на капищі цілує
попові рясу й ратицю свині.
***
Ой не усе диктують небеса.
Не довіряй, навіяному снами,
написаному пізніми ночами...
Щипає очі ранішня роса,
коли Ярило сяє за морями.
***
[i]Я є і буду, і Мене не мало,
хоча Єгови не було ніде.
Я є Етер, Поезія, Купайло...
Навіщо Богу ваше одіяло,
коли байдуже, – що, коли і де?
***
В пустелі вопіющого не чую,
живого не чекаю у раю,
релігією юрмища зомбую,
поезією душі дістаю.
***
Біля Мене усі одесную,
та існує до Мене межа.
Небо чує
одне алілуя,
поки мова лунає чужа. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859231
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.12.2019
І глухому багато-що можна,
і сліпому дозволено все.
А видюще й освічене – кожне
забуває, куди їх несе.
Пам’ятаємо тюрми і Крути,
і занесений меч москаля.
А чому яничара й манкурта
в Україні ще носить земля?
Нам усе із Росією ясно.
Залишається крок за малим.
Я не знаю, чому одночасно
треба бути і добрим, і злим.
Можна слухати і не почути,
і не бачити, що за мана
у Криму – ця
«російська весна».
Але зраду не можна забути
і не можна кацапами бути,
поки все ще триває війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859174
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.12.2019
***
Ціную та оцінюю нове,
де рима є, але немає думки,
і є оригінальне, та криве...
У мене стилі іншого ґатунку
і я усе, що у мені живе,
пакую у прозорі візерунки.
***
Не досягаю до висот
і не очолюю народ,
який за іншими чвалає.
Я графоман?.. Чи ідіот?..
Хай тиражується бомонд,
який руля не випускає!
***
Оракули совдепії
були мої симпатії,
але минає час...
оскома орфоепії
не додає емпатії
і анулює нас.
***
Ім’я Уляни краще як у Ївги,
хоча і дуже соромно мені,
що я іще люблю красиві збіги,
коли усіх лякають голосні.
***
Світ-за-очі не їдуть поїзди.
На сьоме небо – ще немає часу.
Куди не їдь, кудою не іди –
аматору бракує не узди,
а коника Пегаса до Парнасу.
*
***
Навіщо
за вагоме бали?
Не пересохне океан
поезій, що на ноги стали.
Нехай це і не вічні п’єдестали
за формою – як піраміди єгиптян.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859024
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.12.2019
І
Подорожую й досі і чимало
бувало та й буває ще подій,
коли не оминає лиходій
чи інше по дорозі що попало.
Не знаю, що мене оберігало,
але усе ще цілий, і живий.
ІІ
Нема такої у селі дороги,
аби я там босоніж не ходив,
минаючи і сіни, і пороги,
ніколи не очікуючи див.
Ніде тобі ніякої таблиці,
а знали і найменші хлопчаки,
де Чагарі, де Зайцева криниця,
де Виселок, а де мої Ярки.
І чумакую ще, іду у люди
оазою, із'ївши солі пуд,
аби було не солоно усюди.
Іду по власній волі та без пут.
ІІІ
Ішов тайгою, горами Алтаю
і плесами Байкалу та Обі...
і майже не було такого краю,
де б іноді було не по собі.
І не жалію. Знаю, де Росія,
а де її нема і не було
кому – на щастя, а кому й на зло,
коли на неї ще була надія.
А далі – у Європу занесло.
І кліпаю очима – мама мія!
Не думаю, що це я у раю,
але Дунаю чисту воду п’ю.
І поки ще сіяє чудасія,
нащупую дорогу у село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
***
А на Росії Пу-не-боягуз
на щигля розраховує по лобі,
тому, реанімуючи Союз,
доказує, що це у нього хобі.
***
А на Московії – переполох.
Пуйло велике доїдає сало.
А в Україні невеликий ***
гадає, що йому,
і куму, і Муму
уже і так багато перепало.
***
А ми у Малоросії були,
де мафія чорноземи купує.
Закони прийняли
нечувані осли,
а нація оглухла і не чує.
***
А долар виростає у ціні
і олігархи раді, що безкарні, –
наха́пали одні
тепер давай мені,
а гривню надрукую у друкарні.
***
А по радіо якось казали, –
на Одесу ідуть генерали.
І Орлов, і Потьомкін,
і Кутузов, і Чонкін,
а із Раші везуть арсенали.
***
А на першому чули, Жирьопа
переписує пакт Рібентропа.
Лівий берег – орді,
ну а правий тоді
у Пуйла анексує Європа.
***
А ось учора снилося мені
Пуйло на золотому унітазі
і наче, у сорочці гамівній...
не знаю, чи у Києві, чи ні,
чи у матроській тиші у Гаазі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858892
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.12.2019
***
Якщо не піймаєш за фалди Фортуну,
то не уповай
на чужий коровай.
Коли не оратор, не лізь на трибуну,
а як не поет, не пиши, а читай.
***
У юрмі отетерілих мас
явно – на овації не час.
Та усі поети-дилетанти
ще не дочувають, що у нас
арії співають окупанти.
***
На рівні сноба і совка
усі поетеси вагомі.
А ту, що якась не така,
вітаю... і жму п'ятака
Жуану або Казанові.
***
Удосконаленню немає меж
як – у содомі, так і – у гаремі...
але не корелюється усе ж
усе, що не стикується по темі.
***
У гурма́нів поезій немає сюжету.
Ну і що? Туманіє і так голова.
Головне, що кугут і зозуля – естети.
Особливими римами пишуть поети,
що вигадують їм лиш відомі слова.
***
І на фігуру є надійна сітка,
коли її піймати захотять.
Лінується подумати піїтка,
що мовою, бодай би, не заїки,
найбажаніше дати, а не дать😋.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858830
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.12.2019
Я бачу
імперії підкошені коліна.
І це уже було. І не було
моєї України у країні,
яку іще очолює Пуйло,
висяче
як мумієм наколота сосиска –
і жупело, і тля бойовиків.
Розгойдує історія колиску,
криваву, у борні зведенюків,
неначе
у нас немає іншої халепи
як наші убиваючі брати
і їхні буйні ідіоми-скрепи
на тлі ідіотичної мети.
Одначе
лише на Пу лишається надія.
Дарма, що анімується кіно,
де Чук і Гек плювали на Росію,
яка іде «Титаніком» на дно.
Терпляче
чекає Україна на реформи,
коли валюта рухне до нуля
і буде анульована земля,
а два аршини – буде наша норма
козача.
Що буде, невідомо. Що усім,
то те й мені. І це уже бувало,
коли і цього не бувало мало.
Але тоді прийде у рідний дім
удача,
якщо у мене буде аркебуза
і я уб’ю у вухо москаля.
Хай буде пухом і йому земля
на нашій території Союзу.
І наче
народу в Україні поріділо,
рішали подалися за бугор,
займає територію мордор,
впрягає у ярмо, а наше діло
теляче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858577
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 20.12.2019
***
Не боюся я алітерації
голосною, яка не чужа
у сім’ї поетичної нації.
Наголошую на інтонації,
бо і наголос чує душа.
***
Ви любите короткі і м’які
ґлаґоли із Кубані та Алтаю, –
[i]ідем😢 узять[/i]😍, а я – то Ї то і,
яких на Раші не було й немає.
***
Ой горе мові в Україні-ненці
од класика, що [i]біга[/i]😭 у сукенці,
а пише як і за царя Гороха...
Ей, грамотію, вилізай із моху!
***
Перепили поети не води:
не ескімоси наче й не евенки,
а язикаті, наче п'янь орди.
Не «списуємо у Сковороди»,
але, [i]бува😂, киваєм😋 [/i]на Шевченка.
***
Чистоплюї та асенізатори
не пересікаються ніде.
А вимову оскопили автори.
Їх ще іменують де-не-де
гуру і любителі-аматори.
***
Ображені на цю мою сторінку, –
[i]усім перемагати не дано
у Ватерлоо і Бородіно.[/i]..
Звичайно, що полеміка не бійка,
та істина проб’ється все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858471
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.12.2019
На зиму ще не повернуло.
Погода тепла і ясна
і повертає у минуле,
якщо не осінь, то весна.
Було усе, що не забуте
за веремією років,
і тихе-радісне, і люте,
і те, чим жити не умів.
Не завірюха, то відлига –
така ідилія моя.
І поки не скресає крига,
гортаю книгу житія.
І як оця зима на плаї
у чисте небо голубе,
усе, що гріє, відкладаю,
аби подовжити себе.
Чекаю зорі вечорові
у ночі хмурі, та ясні,
коли минають сірі дні...
Читаю сури загадкові
і сповідаюсь у любові
усьому сущому в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858414
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 18.12.2019
Ще до Трійці далеко, ачей?
А на саміт очікує трійця
із Росії навалу гостей.
І пуйло не ховає очей,
що піймало за яйця арійця.
Озеленений бає йому,
що воно у Європі найвище.
Підіймуся і я на горище, –
каже, – руку колезі пожму
й покажу, що і я не аби-що.
А вони – як вужі потайні,
а воно – як гадюка отруйна
заповзає у душі дурні,
що потопить усе у війні
і залишиться жаба калюжна.
І чого воно лізе – оце
тупориле, криве і рогате?
Адже має одного ґаранта,
у якого попало яйце
на окраїні нашої хати.
Може й цього йому до снаги
ошелешити? Знає пихате,
що́ – віками чуже, язикате
захищає... Усі – вороги!
А понищить усіх до ноги,
то кого на землі грабувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
[i]« И в дальний путь,
на долґиє ґода» [/i]
Караоке
***
Єпархія іудина єднає
юродиву юрму на всі часи.
Це обо-юдо-любіє, єси?
Парафія неситого гундяя
і в Україні все іще бажає
дешевої чужої ковбаси.
***
Війна іде. Біда – не за горою.
Вимолюємо волю у Отця.
Та із ордою
нерозлийводою
ми будемо аж до її кінця.
***
Чи маємо ми успіхи, чи ні,
чи у Європі, а чи на війні,
а як уміли так і показали
двійні стандарти і діла дурні
у вигляді російської навали.
***
Нічого, що керує ще зелене,
і нічого пеняти на ману,
що мали барикади іноземні,
а маємо невидиму, тюремну,
іще не узаконену стіну.
***
Стіну епоха може і зруйнує
великою до ворога любов’ю,
та рубежі, уже политі кров’ю,
залишимо напам’ять одесную.
***
Самі кацапи не підуть
і треба віником паршивим
повимітати це вошиве
на всі віки у дальню путь.
‘***
Московія лукава, та вона
ніяк собі не вириє могилу,
аби свою історію до дна
побачити, яка вона брудна,
і як її свинота перерила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858003
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.12.2019
Душею досягаю вище неба,
за обрії, до райдуги дуги,
коли ще відчувається потреба
побачити лани, гаї, луги.
Почути ще дитячу колискову,
яку несуть на крилах журавлі.
У висі долинає наша мова,
усі її і радощі, й жалі.
Недавні екзекуції й етапи
ще пам’ятає небо і земля.
Усюди опустошили кацапи
питоме слово, заодно й поля.
Бо чую що? А лайку посполитих.
А бачу що? А висохлі кущі.
І ви хотіли, щоб чужа молитва
була почута і пішли дощі?
Філософи московської науки –
данайці ще несуть свої дари.
Я вам про це, а ви мені про муки,
задля артикуляції жури.
І не котіть на мене вашу бочку,
не дуйте на ворожі вітряки,
а, долетівши у найвищу точку,
до мене підіймайтеся, таки.
Іще триває світова посуха,
допоки над городами летить
усе, що Богу затуляє вуха.
І поки є у головах розруха,
ви Сина розпинаєте в ту мить,
коли не боїтеся сили Духа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857953
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.12.2019
Я – білка в колесі. Так само
як і вона себе за хвіст
піймаю голими руками.
На те ще є у мене хист.
Я солідарний із білками.
Та на одну тамую злість,
коли улітку до безтями
вона мої горіхи їсть.
Достойній іншого сюжету,
їй наплювати на поета,
що пише їй оцей сонет.
Ви можете мене картати,
що не беру її до хати.
Живу на пенсію. Поет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857891
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 14.12.2019