| Сторінки (20/1955): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« Не у всяку форму
вміщається безрозмірний зміст...»[/i]
Архаїзм
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
пародії на образи чужі.
Усім дарує осінь синє небо
і золоту березову косу.
Та переадресую цю красу
усім, кому ніякої не треба,
окрім цієї. Міряю на себе
і з нею Богу душу понесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
[i]« Не треба гострої сокири,
якщо вирубує перо...»[/i]
Пасквіль
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
такого, що усяке береже,
і поки не писали що попало,
ішли свої до свого по чуже.
А нині розчинилися у часі
і критики, і зайві пастухи.
Лишаюся на тому перелазі,
де не буває місця для пихи.
Єднаємося у тісні союзи –
зозулі, півні... ну, а на слуху
аматори нечуваної музи
із писками у курячім пуху.
ІІІ
Літати журавлями за морями
не помагає гусяче перо,
а бавитися римою... між нами
у цьому сенсу – майже на зеро.
Кума у кума списує сюжети
про в’яле листя осені, гаї...
і як гурман такого вінегрету
оцінює меню галіматьї,
і косо поглядає на мої...
.........................................
у дисонансі з вірою поети
озвучують усе, що їм кує
ота зозуля голосом Інету,
аби лунали опуси дуету,
який переінакшує досьє,
коли пасує іншому моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
[i]« На жаль, сусіди –
це довічний присуд...»[/i]
Реальність
Росіє малохольна, ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..
Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля
оце звіряче рило москаля...
усього ж бо не донесе у пекло,
хоча воно і близько відсіля.
Загарбане не вивезе обозом,
не відає, які вони дурні
і москалі із далеку смішні,
і косоокі бонзи під наркозом,
і янкі, укорочені на розум,
і ліліпути цирку на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026525
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
[i]« Час – не резина...»[/i]
Твердження
І
Третю осінь дме гарячий вітер,
а душа очікує тепла...
та війна виснажує до тла
і здирає непомірне мито –
скільки крові випито й пролито,
на землі імперією зла...
........................................
ні до кого небо прихилити,
не лягає карта до села.
ІІ
Зомбі очаровуються знову
лицарем біди при булаві
і його хаосом в голові,
у якій щомиті... все готове...
та не обнадіюйтесь, панове,
поки ще на часі, – селяві.
Невідомі азимути долі
одиноким воїнам у полі.
А якщо судити по собі,
то не наші непомітні ролі
і не покалічені гастролі
вказують путі у боротьбі.
Воїни у бучі не ледачі.
Бойовою крицею меча
ворога рубають із плеча,
бо така пора: тісна, гаряча.
Але є надія на удачу
не у мене, то... у читача.
ІІІ
Хай усе збувається навзаєм,
поки серце, наче, не болить,
сонце сяє, радує блакить,
і війни, неначе, вже немає,
і жива душа іще бажає –
розтягнути цю щасливу мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
[i]« Чим крутіша гора,
тим бажаніше її підкорити...»[/i]
Колізія
І
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.
Кожне пише архі-епопею
і пером, а то й у вояжі
зазіхає на краї чужі:
геній тиражує ахінею,
а ніщо хизується бронею
і йому ніде нема межі.
ІІ
Марять мародери, дуремари,
віршомази, що кому до пари.
Є кому гадати уночі,
хто за що не уникає кари,
роздуває світові пожари
і кує орала на мечі.
Хліба і видовища хотіли?
Мало сміху, болю і крові?
Ось вам... нате ваше селяві!
і « неначе, люди подуріли...»
як немає ні душі, ні тіла,
то і глею ніц у голові.
Те, що пасіює, меле воду
на млини кацапії і зла,
що за двоголового орла,
і стають обранцями народу
не пасіонарії свободи,
а колаборація осла.
Всі вони одне на одне схожі,
поки не міняється меню
у Європі, що у позі ню
ще чекає...
........... та не дай то, Боже,
Україну раша переможе –
дійде і до їхніх авеню.
ІІІ
Епопея вимотала душі.
Путіноїд атакує трон
і в самому НАТО, і в ООН...
мало їм кривавої калюжі,
острови посоленої суші,
нехотя, ковтає Посейдон.
За Амура узялись поети.
Ловеласи, ласі на тенета
і повії, і енкаведе...
та якщо не дійде, то дійде
і навіщо голови поклали,
і за що роками воювали,
і чому не бачили ніде
маячні, якої ще чимало
є, допоки ласує змія
тим, що не сонети, а ракети
нині домальовують сюжети
у новій стихії житія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
[i]« Як вовкові не годи,
все одно будеш винний...»[/i]
Репліка
***
Тяжкий діагноз цього віку...
бацила сказу у кремлі
вбиває нації малі
і поки бісяться великі,
на цілу голову каліки,
не буде миру на землі.
***
Ані менші брати, ані більші,
ні сусіди, ні ближні по вірі
не навчилися жити у мирі,
бо одні, як було і раніше,
по Завіту ще люди, а інші
по теорії Дарвіна – звірі.
***
Ми є на тій землі, яка свята.
Її не поміняють посполиті
на вічну мерзлоту і болота,
тому і завойовує міста,
і суне рило у чуже корито
не золота, а засрана орда.
***
Виють сирени, вовки і собаки
і не завадити цьому ніяк,
поки лютує плішива макака,
що в зоології має ознаки
найскаженішої серед макак.
***
Молилися віками на землі,
на суші і на морі, у печері
своєму небу божі фантазери,
та... їхню віру вбили москалі
та ідоли з Ареєм на чолі
язичницької тьми цієї ери.
***
Немає розуму і ради
на те ніякої нема...
зате усюди, зокрема,
ні опоненти чорнозаді,
ні їхні офіційні леді
не мають горя від ума.
[b] [i]Нарація[/i] [/b]
Віками крали московити
собі чужу історію
руками царських фаворитів,
та й нині діють у краю
колаборанти і рашисти,
не винищені у бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
[i]([b]лімерики[/b])
« Не так тії вороги,
як добрії люди...»[/i]
Тарас
***
А бути чи не бути є ще шанси.
Захоплюємо села і міста!
Це ще аванси,
та нема балансу
у популяризації шута.
***
А той, що не утік, у теплій ванні
утілює затії кунака*,
бо від Оману
до самообману
у дилетанта місія така.
***
А люди... люди довіряють слову
і циніка, і князя із грязі.
То... нате! Знову
думай-те, панове,
навіщо ваші голоси слузі.
***
А найдобріші люди – українці,
які не оглядаються назад,
але в селі Козинці
є ще лиця,
що червоніють за електорат.
***
А де-не-де посади і висоти
займають легітимні барани –
корисні ідіоти
із когорти
лукавих агітаторів шпани.
***
А бити чи не бити... на росії
дилема, та оказія така,
що є надія –
армія уміє
Мюнхаузену дати копняка.
[b][i]На закуску[/i][/b]
А добрі люди мають атестати
або й дипломи, але так чи ні
усім, хто гріє руки на війні,
не файно мати
юдині дукати
і помагати жити у брехні.
[i]
* – те саме, що чудак на букву «м» [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
[i]« У кожної душі
свій Стікс...»[/i]
Легенда
Згасає літо і за пеленою
минулого ще жевріє тепло.
І у житті до осені пішло,
а там уже й зима, само собою
іде по колу, як уже було.
Чи то іти лишилось недалеко,
чи ностальгія, чи така пора,
що душу потривожили лелеки
і на прощання заміняють легко
жару і спеку туга і жура.
І як це не печально визнавати –
останню ниву скошує війна.
І як не важко це переживати,
найтяжче те, що незагойні втрати
це найдорожча за життя ціна.
Не радують майбутнім ворожбити,
та є до кого душу прихилити,
лягає карта знову за Дунай
у затишний і миролюбний край,
де помагають вижити... а жити
чи виживати, – [i]Боже, помагай. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
[i]« Після дощику в четвер,
на Миколи тай ніколи..»[/i]
Римейк
І
Віршомази по своїй природі
акмеїсти і тому у моді
нині не балада, а сонет...
то – таке... буває, при нагоді
те, що іменується – поет,
заміняє штучний інтелект.
І так само вивели породу
(на росії) штучного народу...
та і в Україні пієтет
викликає явно що не геній.
Хто їх знає... може, і Єсенін
має гени з літерою зет.
ІІ
Ми не молодіємо літами
і ніяка тема не нова,
поки посивіє голова.
Іноді приходимо до тями,
та ніколи не почує мама
від поета, – [i]ти іще жива?[/i]
І не запитаємо у тата,
чи у дощ не протікає хата,
як минає високосний рік,
чи дає моя береза сік,
чи кує зозуля літ багато...
пам’ятаю, – [i]вистачить на вік. [/i]
Біля них покійні їхні діти,
на яких чекали кожне літо,
може, зі своєї висоти
посилають і мені привіти...
та сумують, бо із того світу
не долине, – [i]нікуди іти. [/i]
ІІІ
Пізно проти рожен душі перти,
бо не помагає, – [i]Боже мій!.[/i].
пам’ятати, що немає смерті
навіть у воєнній круговерті
оргії жахів і веремій.
Вибачай, мій світанковий краю,
що не цінували ми краси
нашого утраченого раю,
Може, душі ще туди літають,
поки чую їхні голоси...
..............................................
Може, як раніше виглядають?
І луною туга з далини, –
[i]ще не їдь, а я ще почекаю,
може... навинешся восени. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
[i]« Нікого не чекає
перша пристань...»[/i]
Ясновидець
Вертає у минуле
одна щаслива мить,
аби ми не забули,
що час, таки, летить.
І тьохкає серденько...
гадаємо, – [i]коли
раденькі, що... маленькі
ми іноді були? [/i]
І нині є ще вибір,
але єдиний раз,
коли четвертий вимір
уже чекає нас.
І може, на погості
пізнаємо оті –
у викривлений простір
польоти і путі,
де на перерві часу,
заради майбуття
вивчає темна маса
теорії буття:
усталені закони
і ветхий Заповіт,
корпускули-фотони
і неосяжний світ...
все на своєму місці:
нулі і одиниці
існують не дарма –
мізерії великій
кінцевої зупинки
у вічності нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
« Хтось, таки, має вичистити
авгієві конюшні мордору...»
Сентенція
І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
а над Україною – сирени
виють серенадою війни.
Підвиває наше і собаче
як агітаційний апарат,
що з народу висунуте, наче,
і не засувається назад.
Гавкають на символи свободи
брехуни, злодії, лайдаки...
запасаємо вогонь і воду,
бо живі іще мертвечуки.
Маємо запаси повні відра,
і свічки готуємо щодня...
убиває не лернейська гідра,
а русо-азійська маячня.
Убивають цербери бульдога,
що розперезали пояси
за дешевий кусень ковбаси...
десь геракли збилися з дороги,
та на цій путі до перемоги
стоїмо, бо мусимо, єси.
ІІ
Стоїмо, але... кому на славу?
Метикує офісна шпана,
що заслуга їхня – це вина...
та не зупиняється лукавий,
поки дійде їм, яку державу
залишає по собі війна.
Віримо, у Бога є сокира,
плаха, де Він голови зітне
нині у плішивого вампіра,
далі – у фальшивого еміра
із Оману... осудіть мене,
ні за що, якщо я, окаянний,
не вбачаю, що за цю оману
кара Божа їх не омине.
ІІІ
Але є сміливі та уперті,
що не постояли за ціну,
як не є, а маємо померти –
це як вирок за чужу вину.
Ми були усякі... і не треба
міряти аршинами путі
до едему, де усі святі...
кожне виживає ради себе
і за того, що уже із неба
помагає іншим у житті.
Та не миряться нащадки Ноя,
бо нема ума у москаля...
...............................................
багатіє міфами земля,
щоб не переводились герої,
а захисники нової Трої
викурили гідру із кремля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
(лімерики)
[i]« У кожного своя рулетка...»[/i]
Фаталізм
***
А на саміті НАТО готове
воювати, якби... не воли.
Є́ що знову
згадати, – [i]панове,
чи обрали ви те, що могли?
[/i]
***
А захарова, п’яна «у зюзю»,
дуже хоче води із Дніпра...
по заслузі
в тайожнім союзі
їй на сосні висіти пора.
***
А на орбана діло готове
як на путінського ішака...
хоче знову
доїти корову,
а вона не дає молока.
***
А корея убивцю вітає
і прирівнює ина до пу...
біс їх знає,
хто більше вбиває,
чи недомірок, чи ліліпут.
***
А у Франції на перегони
піднялися не з тої ноги...
безпардонна
гаряча мадонна
набирає живої ваги.
***
А на раші кінчаються зеки,
а в Америці два... віщуни
і маленька
одна небезпека –
в ідіота рулетка війни.
[b][i]Хронологія[/i][/b]
А сьогодні потрапити в НАТО,
як учора... немає коли:
у солдата
війна... і розплата
за науку лакея-ґаранта,
бо рулюють злодії й осли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
[i]« Слово моє, ти єдиная зброє,
ми не повинні загинуть обоє...»[/i]
Українка
І
Пооживали міфи есесеру.
Немає сили чути марафон.
Свою останню повість про Бандеру
розповіла Ірина Фаріон.
ІІ
Поліцію поставили на вуха.
Є дані – кілер не без голови:
немає ані слуху, ані духу,
то й визирають вуха із москви.
Фатальне не буває випадково.
Її немає і не буде знов,
бо убивали українську мову,
надію нашу, віру і любов.
Але... яка реакція у влади?
Яка глухоніма писемна рать.
А нація у траурі чи рада,
що заодно чиюсь убили правду,
ідею, гідність їй одній під стать?
Не знаємо, чиї це інтереси,
кому яка загрожує стаття...
за злочини не буде каяття.
Відомо буде, тільки, не для преси,
в угоду плебсу вбили поетесу,
щоб не здавалось прозою життя.
ІІІ
У забутті доходимо до краю,
але слова ніколи не мовчать
про те, що божий світ не забуває.
Професорці уже з небес лунає,
що іспит свій вона здала на п’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
[i]« Заговори зі мною
і я скажу, хто ти...»[/i]
Примовка
І
Ще радують зорі у небі
і сонце в ранковій красі
сіяє іконою Феба...
іду по траві у росі
і думаю, – що іще треба
людині? І кожен за себе
подякує, – danke, merci,
thank you... що живі і надії
плекаємо нашій весні
подалі од слуг, маячні,
лукавої влади-повії,
чужої по духу рідні.
ІІ
Уявою лину за хмари,
де, може, немає юрби
у черзі до раю, аби
уникнути Божої кари.
Ні міфи цієї доби,
ні чари нікому не милі,
у правди обрізані крила,
а люди, як діти малі,
не видять нечистої сили,
не чують, що це москалі;
диявол махає кадилом;
парафія б’ється за їдло...
і я їй подякую? Ні!
Ані за ракетні удари,
ані за атаки нічні...
................................
а літо війни у розгарі,
а цельсії спеки в тіні
і тіні, які уві сні
лякають... нові яничари,
манкурти – ворожі мені.
Нема пастуха у отари.
Тонкою струною гітари
обірвані ночі і дні.
ІІІ
Немає майбутнього, поки
існує імперія зла
і не гарантується спокій,
якщо на посаду високу
отара захоче козла.
Вона обирає кумира,
а нею гидує упир.
Нема мишоловки і сиру –
придумає інший ясир.
Печалі усім вистачає,
і сумніву... майже, немає,
що крові жадає вампір
і поки Феміда куняє,
у кожній хатині, що скраю,
примарою мариться мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
[i](лімерики)
« Правда очі коле...»[/i]
Повір’я
***
А вова пу... з цепу зірвався,
на іншого – все гав та гав!
Зе не злякався,
бо... попався
давно у шоу для забав.
***
А моровому іроду росії
наснилася історія Русі,
де чародії,
урки і злодії
його номінували у князі.
***
А місія печальної коняки –
очікувати вирок роковий,
але пиляє ще́ одну гілляку,
де і його повість як собаку
і двійника... якщо іще живий.
***
А в голові медведа час від часу
посилюється ядерний маразм.
Від цього сказу
не буває спасу
як це було і буде ще не раз.
***
А на раші усюди й завжди́
промишляли розбоєм ватаги
і повія орди
замітає сліди
на єдиній путі до Гааги.
***
А пацієнтам шостої палати
у марафоні впарюють ІПСО,
що їхньому ґаранту
треба стати
найвищою фігурою Тюссо*.
[i][b]Наразі[/b][/i]
А, таки, московія мала,
що усе шукає свого краю,
де її і досі називають
п’яною імперією зла
світу, хрестоносцями пуйла,
на яких давно хреста немає.
[i]* – музей воскових фігур. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
[b][i](лімерики) [/i][/b]
[i]« Яблуко від яблуні
падає недалечко ...»[/i]
Прислів’я
***
А на росії у законі вори
аж від окраїн до кремлівських веж
і у Європі їм немає меж...
нема межі агресії мордо́ру
і мародеру в Україні теж.
***
А контрибуції не буде,
якщо освоять капітал
не те, що люди,
а приблуди
із бутафорії «квартал».
***
А пропаганди є іще багато
і копіює гебельса вона...
якщо не гнати
в шию окупанта,
поїде і Європою війна.
***
А Europe не має довіри
до сутяг, що обсіли казну
як банкіри...
лукаві касири
балагану годують шпану.
***
А саміт миру – це не шапіто,
але і там оказія така, –
а від росії хто?
Не кінь в пальто,
бо бачимо на фото єрмака.
***
А декого до світової слави
веде незамінимий на язик,
що... ловить ґави
на чолі держави,
та... біс їх знає, хто кому двійник.
[i][b]Мотивація[/b][/i]
А я ніде не сію ворожнечу,
хіба-що... викриваю ворогів.
А це не те, що...
парія у френчі,
як дещо зайве помежи чинів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
[i]« Немає спокою,
якщо він тільки сниться...»[/i]
Парафраз
І
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень
нашого сусіди окупанта.
ІІ
Ой, не добачає ситий світ
і глибокі, і криваві рани,
поки їхній, вибачте, живіт
не відчує, що і їм погано,
поки балом править сатана,
а лихі служителі мамони
попирають право і закони,
поки не скасована вина
за порушені чужі кордони.
ІІІ
Ще минає літо, а літа
пролітають як в бою двохсоті.
Вирахує жаба у болоті,
скільки віднімається від ста,
тисячі... задача не проста...
...............................................
рано почивати на курорті,
поки драна, а не золота,
проклята у небесах орда
спекається чахлика во плоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
« В шапіто ніколи не поймеш,
хто кому клоун...»
Заковика
***
Синекура має привілей
і сама повірити готова
у казки із тисячі ночей,
на які купились безголові.
Логіку включаємо, панове,
і спаде полуда із очей.
***
Із чого виливає кулі
витіюватий марафон –
відомо. Їхній фараон
котурни має за ходулі
і узаконює закон,
як горобцям давати дулі.
***
У актора завше роль така,
що суфлера свого повторяє,
і тому ще іноді, буває,
легітимний рупор єрмака
як по писаному промовляє.
***
Із писаною торбою... за мир...
ще носиться улюблений кумир
від імені совкового народу,
який не помічає до сих пір –
вилуплюється ще один упир,
а біля нього урки та уроди.
***
Що світом управляє сатана –
доказано в історії сучасній,
а от байки, що ми усі нещасні.
поширює триваюча війна.
Гадаємо... але холера ясна –
юрма жадає чути брехуна.
***
Мусимо ще довго воювати,
поки уникаємо у суть
того, що союзники дають...
у бездонну яму біля влади
у людей виманюють донати,
а ченці мільйони украдуть.
А ля комедія
Описую комедію сумну
і на таке уже немає ради
у жодній із казок Шехерезади,
але ще уповаю на одну
не дуже запізнілу новину,
що фейкові реалії позаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
[i]« Там за поворотом,
там за поворотом,
там тарарам-тарарам...»[/i]
Рецесія
І
Ідуть одні за одними роки
і плентаються у майбутнє люди,
якого і немає, і не буде
у течії усохлої ріки,
де ми ще доживаємо, таки,
до перемоги і бодай – до суду.
ІІ
Наснилося, що нібито, живу
у тому неіснуючому світі,
де, наче, знову є чому радіти
але не уві сні, а наяву.
Повірити у це немає тями.
Малюємо себе. Нема вини,
що нині час маніпулює нами –
раніше дні тягнулися роками,
а нині укорочені й вони.
Щомісяця, щороку, своєчасно
повторюємо пройдене щодня,
і багатьом стає, напевне, ясно,
що наші мрії – повна маячня.
Нема уже надії на майбутнє,
не знаємо, яка йому ціна
і не минає націю мана –
у поведінці логіка відсутня
і досі ще регочимо на кутні,
хоча десятий рік іде війна.
ІІІ
Європа запрягається повільно.
Її паралізує «цап-царап»
і хижі пазурі таємних лап.
Америка у величі... не схильна
освоїти комедії етап –
у влади зайва ноша. Шолудиві
готуються підпільно. І не диво,
що гільйотина – їхній ескулап...
........................................................
Поклавши душі і невинне тіло,
не тільки Україна зрозуміла,
що означає ядерний кацап.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
[i]« Не такий страшний чорт
як його клони...»[/i]
Версія
І
Не конає ірод моровий.
Чубляться парафіяни віри
у Христа, Аллаха... у кумира,
що волає всує, – Боже мій! –
ради себе, а не ради миру.
Невідомо, хто кого пасе
в офісі корупції... здається,
мафії, не відаючій честі,
панувати – мрія над усе,
може, і до суду... повезе,
може, і до другого пришестя.
ІІ
І тузи, і биті королі,
і чужого щастя ковалі
до війни... а нині це ніякі,
та уже заслужені воя́ки,
бо не вояки́, а москалі,
що чекають на моїй землі
від царя-іудушки подяки.
Надуває щоки очмана.
Публіка сміятися уміє
з того, що вона і є повія,
і у цьому є її вина.
Окаянні сили не дрімають
і перевзуваються, таки,
поки ще воюють козаки-
ратаї, що землю захищають.
ІІІ
Отже, куме, ідемо на дно,
ради біса, а не Бога ради
маємо очільника громади,
у якого роги все одно
визирають, як не у кіно,
то на сцені коміка естради.
І на троні досить холуїв,
носіїв чужої режисури...
нахапались братньої культури
і готуємо собі панів...
......................................
отаке... вовки в овечій шкурі
найнялися пасти баранів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
[i]« Ще мандрівка рання
пахне щовесни...»[/i]
Автоцитата
І
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Часи минули золоті,
але найкращі не забуду.
ІІ
Неначе, все – останній раз.
Та вірую у Божу ласку,
ясних небес іконостас...
одіну невидимку-маску
і мрією у давню казку
перенесе мене Пегас,
де ні Олімпу, ні Парнасу,
як це недавно ще було...
сідаю у машину часу
і під синкопи тулумбасу
уявно їду у село.
ІІІ
Везу нові поези Музі
і, має бути, не мої
почую мрії, а її
і, може, мов калина в лузі,
ще не зів’яли давні друзі.
Або побачу ту, що знов
іде у маєві обнов
душею юна... але інші –
одна одної красивіші...
і кожна пасія – любов,
якої не було раніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024
[i]« Скільки ниточка не в’ється,
а кінець знайдеться...»[/i]
Поговірка
***
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
паралізує білий світ,
аби очистили корита
бюджету ненажерна свита
пуйла і шолудивий кіт.
***
Поступово настає момент
істини... і миті однієї
розіб’є історія ущент
археологічний постамент
носіїв совкової ідеї.
***
Ніхто не спонсорує те кіно,
яке показує зелена вата.
Америка на це усе одно
плює із капітолію й сенату,
то маємо самі капітулянта
мокати носом у його лайно.
***
Офісної челяді чимало
вигодувало енкаведе
раші за кулісами кварталу.
Їх раніше всюди вистачало
і тепер не ділися ніде.
***
На ідола молилися віками,
та поки осягали словеса
упертої ослиці Валаама,
релігія не привела до тями
парафії, що вірять в чудеса.
Компіляція
Діти ще у школі кацапнуті.
І такі ж директори колись
пузирями пнулися увись,
і такі ж диктатори надуті
появляються із каламуті,
де ще дурні не перевелись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
« Якщо чогось немає,
то його можна намалювати...»
Майстер
І
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
аби пророк у кожному воскрес.
ІІ
Почують слово убієнні душі
на капищі музейному, у пущі,
на прощі біля лисої гори,
за вікнами урочої пори,
якою обумовлене грядуще,
а далі... погадаємо на гущі,
кого які чекають вечори.
ІІІ
Малюємо забуті серіали
нового у майбутньому кіні,
і Матенхаузу меморіали,
і петриківські в’язі... по війні,
і на шоломі, і на тлі ракети –
лихі привиддя східної планети,
які лякають західну юрму.
Покажемо у сяєві пітьму,
аби пізнали, як ішли у лету
непізнані оракули, поети
нізащо, хоч і знаємо, чому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
« Одна їде –
всі трясуться...»
Феміда
***
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
не забудьте і зверніть увагу,
хто тоді тікатиме в Оман.
***
Поки доживають пустомелі,
вимре популяція совка
і займе посаду єрмака
інша лярва офісу-борделю.
***
Мріємо трудитися у полі
хазяями на своїй землі
і тоді аж мусимо поволі
осмалити голови гнилі.
***
Воздається кожному по вірі,
за яку тримають у сізо,
істина московії в ефірі –
це роздуте владою іпсо.
***
Важко виживати, але тяжче
бачити як у борні ідей
люди не міняються на краще,
поки є диявол між людей.
Колізія
Свиня не хоче, та хропе,
козел бодає і радіє,
що він очолює події,
та є оказія – сліпе,
що доїдає канапе,
колись усе-таки прозріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
[i]« Від великого розуму
дурниць теж вистачає...»[/i]
Контрапункт
І
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Європа грає на роялі,
а в Києві Земля гуде.
ІІ
Дорога кожного – до ями.
тому у деяких людей
макітра ходором іде.
Неошелешені думками,
дорослі є... немає тями,
що неук націю веде
до фінішу вперед ногами,
де сяйво виїдає тьма,
а заодно, само собою,
і мотивацію до бою,
тому її уже нема
там, де панує безголов’я,
а Єрихон, що за стіною,
не чує як гуде сурма.
ІІІ
Лише надія виживає
у цьому світі і тому
добродії ідуть до раю,
а лиходії – у пітьму.
Але видумуємо... Лету.
Харон осмолює човни,
бо є іще живі сини.
Освоюємо ті планети,
де уникаємо тюрми...
....................................
Пророки темної юрми
очолять релігійні секти
і будуть ідоли вендети
обожнюватися людьми,
а далі буде.....................
...........................пієтети
і до, і нині – це не ми,
богема списує сюжети,
а перехвалені поети
про себе видають томи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2024
[i]« Гоп, наволоч, до кучі...»[/i]
Пролетарій
***
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
а очманіле необхідне зло,
аби навіки
запасали ліки
від каяття, яке уже було,
***
А нам даються неуки-брати,
аби уміли ворога любити,
але іти
далеко до мети,
аби і їх обіймами душити.
***
А у войовничій веремії
учимося ворога любити.
Є іще надія,
що повію
світову можливо утопити.
***
А комуняки... милують своїх,
усупереч неписаних канонів.
І на умі у них
звільняти всіх,
та із китаю не дають вагонів.
***
А у поляків є ще сила духу
нагадувати, що вони пани,
хоча із потерухи
видно вуха
московії і нашої шпани.
[i][b]Отже[/b] [/i]
А нас не обманули ліліпуті.
Ми і самі такими удались,
що не уміли їм казати: «брись!»
Але по суті,
поки є надуті,
лишається надія на колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
[i]« Поезія можливо, що від Бога,
а от поети інде – казна-що...»[/i]
Аналітика
***
Все минає, але хай живе
те, що угамовує досаду
і чому іще даємо раду,
поки відображення криве
поміняє погляди на владу.
***
Як соловеї дальньої діброви
готуємося у свої краї,
а зграя, очуміла від любові
і відданості материнській мові,
ще ігнорує правила її.
***
Якби любили мову малороси
та мали чисті душі і серця
із вірою, що карою Отця
є нині їхні клоуни і боси,
війна б уже добігла до кінця.
***
Поезія веде людей у далеч,
а генію пасує маячня:
стерніє поле... политься стерня...
неповторимі рими б’є параліч.
Поети є... для позіхання наніч
і для пародій більшає щодня.
***
Якщо нема традиції культури,
то не переінакшити її...
на суржику виховується дурник,
а де панує поетичний суржик,
поезія – одні молочаї.
***
У кожного одна своя дорога
і доля у єдиному краю.
Не всі поети волею Святого
явилися пророками до того,
як визначили місію свою –
іти і вести до одного Бога.
Кореляція
Не любіть поезію мою,
бо вона гіркіша молочаю
і до перемог не надихає...
це ж бо не про пекло у бою
і не про ідилію в раю,
а про те, що націю єднає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
[i]« Не молитвою одною...»[/i]
Канон
Буває іноді весною
душа міняється за мить
і знову, наче, не болить,
і лірою неголосною
чи то гітарною струною
у серці музика бринить,
пташині хори із нікуди,
сонетні ямби і хорей,
і переспівує борей
мелодії на повні груди
подалі від лихого люду,
і по дорозі до людей,
де кожен у собі почує
і великоднє алілуя,
і світанкове селяві
у високості, і нові
акорди духу у молитві,
і силу нації у битві,
де є ще воїни живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
(ХИМЕРИКИ
із дна зеленої твані)
[i]« Від величного до смішного –
один крок...»[/i]
Перифраз
***
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
як бути у компанії поганій.
Але якщо воно
іде на дно,
то виринає у зеленій твані.
***
А куцому до зайця є одна
дорога, що веде його угору,
але вона
ось-ось досягне дна
і поведе до унтера мордору.
***
А в Україні зайві генерали
або верховний офісу – двійник,
тому й міняло,
що надиктували,
бо десь-то мало того, що не втік.
***
А ми, таки, плазуємо до миру
і, може, Україні повезе,
якщо кумири
хоч на йоту щирі,
як менеджери, у обоймі ze.
***
А нашу дорогу «еліту»
в Америці за дурнів мали,
бо танцюристу
і туристу
на сцені кеди заважали.
Реляція
А у Європу нам іти не пізно –
і Томос є, і армія в бою,
і декому забороняють... візу,
і... ні на яку голову не лізе
те, що обрали люди на свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
« Буває пізно
пити боржомі...»
Сентенція
Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,
за скоєне біля керма.
Чому немає перемоги?
А, може, не туди веде
оманське чучело двоноге?
Чому немає допомоги?
Тому... що офіс украде?
А на московії ще видно:
її лакея єрмака,
колаборацію совка...
і ошкіряється огидне
чудовище вурдулака,
тому що пізно, очевидно,
його утнути до пенька.
Але за кого... ні, не дуже
іспанський сором опече,
коли почуємо іще,
чому Америці байдуже
як тій калоші у калюжі,
що протікає і... тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
« Все у руцях Божих...»
Притча
Пливе за обріями ирій
і як не тішитись, коли
у надвечір’ї чую щирі,
сумні і жалісні, – курли.
Весна вертається до мене,
заходить сонце у вікні
і теплі крила ойкумени
мене обіймуть уві сні.
А небеса засіють зорі
і поки місяць угорі
осяє ниви неозорі,
Ярило зійде на зорі.
І заквітує та калина,
що не зів’яла на війні,
і буде жити Україна,
щоб не журитися мені.
Ключами долі однієї
летять до хати на селі
у рідні гнізда журавлі
і я вертаюся до неї
осколками душі моєї,
розвіяними по землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
[i]« На Мая будєм
жаріть шашликі...»[/i]
Офіс
***
Ще галасують недобиті зомбі,
чому вони у себе, мов чужі,
ховаються і досі в катакомби,
або... за що русня метає бомби
туди, де їй немає ще межі.
***
Міняються лакеї як угодно,
а так як подобає – аж ніяк
і памороки неуку-народу,
який не голосує за свободу,
напевно, добиває... не-єрмак?
***
На Банковій триває параноя,
але альтернатива цьому є –
або ума немає у героя,
якого обирали як плейбоя,
або кроти взялися за своє.
***
ОПе працює, наче... Мата Харі
та апробує заданий сценарій,
що як на зло не реалізував,
але хоч показово налякав
царя із агентурою у парі,
аби було... що босу обіцяв.
***
Величний бреше іноді затято,
що слуги у народу є одні
і їм немає місця на війні,
тому як подобає ухилянту,
репрезентує витрішки дурні.
***
У рейтингу не кожному дано
лукавити і дибати угору,
а як реально, то – іти на дно
до рівня унтерфюрера мордору.
Мораль
Якщо багате бідному на зло
як хижа птиця набиває воло
своє або володаря престолу,
то буде як не раз уже було,
коли його у небо підняло
і гепнуло наопашки додолу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
[i]« Нема чого дивитися здаля
на москаля...»[/i]
Українець
Сатирою нікого не уб’єш,
тому її боятися не хоче
ні поц із булавою, ні... авжеж
отой, із росіяндії без меж –
з якого вікіпедія регоче,
сахається, але таки, ірже...
так само із дебелої коняки
у галіфе, але без фаберже
отамечки... оба у негліже –
вагомі кандидати на гілляку.
Нема чого розчулюватися,
якщо на часі плакати охота,
аби не очаровуватися
і не ліпити ангела із чорта.
Як не хитруй, а лихо не мине
ані шута, ані царя Гороха
і казочка кінчається потроху,
якщо усім лишається одне, –
через поріг пересадити Оха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
[i]« І день іде, і ніч іде,
і голову узявши в руки...»[/i]
Кобзар
І
Ідуть одні за одними літа
у пошуку апостола науки,
який узяв би голову у руки,
і не боявся, що вона пуста.
Уже і друга сотня проминає,
а Вашинґтона у людей немає,
а як і є, то і його, таки,
із бойового головного краю
послали... майже-що, на Соловки.
ІІ
Ну, а кому ще є до того діло,
як діють паразити-шахраї
і спадкоємці яника-дебіла
зелені нині, а учора білі –
[i]борімося[/i], щоб викурити їх.
Але не чують цього лоботряси,
яким нема чого іти у бій
ані за край осиротілий свій,
ані за себе, бо... немає часу
або немає іншої мети
як від війни подалі утекти.
У владі окопалися пірати,
у офісі зарилися кроти,
у рясах – біси ряжені, кати,
лакеї, вірні слуги окупанта,
щоб армію на фронті грабувати
і змитися із палуби у тил.
ІІІ
[i]Караюся і мучусь, та не каюсь, –[/i]
але навіщо, не гадав Тарас.
У неосяжне небо плине час,
а відтіля видніша доля краю
і заповіт, який не забуваю,
аби останній промінь не погас.
Аби в ярмі кацапа не ходити
і не боятися його вночі,
коли [i]перекликаються сичі... [/i]
...............................................
пора уже усім [i]обух сталити, [/i]
тай знову [i]заходитися будити [/i]
ту волю, що приспали паничі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
[i]« Недолю, як і долю,
не об’їдеш на лісапеті...»[/i]
Приказка
Сьогодні ще гуляю я
на березі крутому,
а уночі душа моя
цугикає додому.
І педалюю... уві сні
у неурочу пору
на двоколісному коні
верхи по косогору.
Як і тоді, коли узрів
у полі юне диво,
але... упав, бо не умів
триматися за гриву.
Не угамовується кінь,
алюром і галопом
несе мою до неї тінь
оазою Європи.
Живе у пам’яті дівча,
тому і... може бути,
що я її не помічав,
але не міг забути.
Та уявляється мені,
як я на білому коні
із далечі вітаю
мою омріяну до сліз,
але у маєві беріз
її уже немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
[i]« Будь гідним того,
щоб до тебе потягнулися люди...»[/i]
Правило
***
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.
***
Поети є реальні, і ніякі,
і ті, що завойовують серця,
але... якщо ми щирі до кінця,
то не ламаймо правила загальні,
аби зайняти не свої місця.
***
Ми усілякі. Але як не є,
усі ми добиваємось одного,
аби і у поезії своє
притягувало іноді до свого.
***
Уже й весною на планеті
стерня поезії цвіте
і, уповаючи на те,
скиртують у вінки сонети
і неофіти, і поети,
аби піймати пієтет.
***
Надіятися, може, і не всує,
що опанує грамоту народ,
та поки-що процеси педалює
один і той же нео-ідіот.
***
У кузні імітації процесу,
що нібито, поезії кує,
музики є, і барабани є,
і видатні аматори інверсій,
та окаянне у кімвали б’є.
[i][b]По інерції[/b][/i]
Плідна поезії нива,
поки тобі не чужа.
Навіть коли без гроша,
буде людина щаслива,
адже навзаєм красива
внутрішньо чиста душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
[b][i](лімерики)[/i][/b]
« У джунглях промахується
не тільки Акела...»
Репліка
***
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
коли здається,
що ідеться
про те, чого нема ніде.
***
А на війні до перемоги
нема єдиної путі
як і дороги,
поки ноги
допомагають у житті.
***
А ми лишалися сліпими,
коли сміялися, аж-аж...
бац-бац і... мимо
і незримо
усе охоплює міраж.
***
А ми не уявляли тих висот,
де нині найвеличніший знайшовся,
але такий народ –
з усіх свобод,
що обирав, на те і напоровся.
***
А ось тобі і казочка уся,
що якось не кінчається і досі,
бо тлусте порося
іще пишається
у вишитій своїй косоворотці.
***
А поки ми воюємо одні,
парафія роздмухує кадило
і не одній свині
на цій війні
потрібно укорочувати рило.
[i][b]Ре-те-не[/b][/i]
А нам не вистачає батога,
аби усі взяли у руки ноги
і як один ішли до перемоги.
На те й Каа
та іноді Яга,
допоки є Табакі й бандар-логи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
[i]« Сам із собою тихо
я бесіду веду...»[/i]
Евріка
І
Мене не доганяють ні вовки,
ні миші... і телята ще не з’їли,
усупереч, якщо не завдяки
усьому, що розтягує роки
й літа, які вкорочують зоїли,
не розпинаюся на всі боки.
ІІ
Овідії ще є у цьому світі:
інакомовні генії-піїти,
зозулі й півні, сови і сичі,
що тиражують опуси вночі,
аби себе вписати до еліти,
та указати зайвому мені,
яким я бути і не бути маю
якщо за волю дорогого краю
іще не опинився на війні.
Мене, як Архімеда наодинці,
у кожній ситуації щодня
не помічає ні чужа рідня,
ні щирі малороси-українці...
................................................
Іду, не утрачаючи надій,
дорогою своєю до криниці,
аби напитись чистої водиці,
якою захлинеться ворог мій...
і може бути, що в душі моїй
поезією світ мій освятиться.
ІІІ
Можливо, і не довго ще іти,
але не поспішаю під калину,
і думаю, навіки не загину,
коли піду у зоряні світи.
Надію маю – мовою полину
у далину і з тої висоти
за нею буду і... за Україну,
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
[i]« У попа була собака,
він її любив,
вона з’їла кусок сала,
він її убив,
у садочку поховав,
на пеньочку написав, –
у кацапа був собака,
він його любив...»[/i]
Епос
На росії в Україні
всі – багатії
і тому брати повинні
знищити її,
історично поховати,
і в аналах написати, –
на росії Україну
хочуть москалі...
Головує ще у Раді,
ніби, не свиня,
та у ОПі на нараді
никає русня.
Дуже хоче рулювати
і нікому не казати,
як гальмує все у Раді
головна свиня...
А на самій верхотурі
геній на коні
копіює у натурі
вивихи русні.
Україну поховав,
всьому світу показав,
як планує верхотура
зраду на війні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
[i]« Чим стисліше словами,
тим ширше думкам...»[/i]
Постулат
***
Не пишуться вірші.
Лякає ЧаПе –
чим гірше, тим ліпше
ерзацу ОПе.
***
Якщо і ніяке
тасує війська,
тоді у вояки
корона тяжка.
***
Триматися влади,
причина одна –
ніякої зради
не спише війна.
***
Та годі лякати,
що буде майдан,
якщо винуватий
один отаман.
***
Якщо обираєш
паяца-цабе,
чому не вважаєш
виною себе?
***
Останні етапи
цієї війни –
урізати лапи,
що біля казни.
[i][b]Інклюзія[/b][/i]
Готові до бою
майбутні герої
своєї одної
Вітчизни сини,
якщо переможе-
мо плем’я вороже,
тоді уже, може,
не буде війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
[i]« Все приховане
одного разу стає явним...»[/i]
Невідворотність
***
Нема надії на Наполеона,
на Ватерлоо, на Бородіно,
і на... трагікомедію кіно,
в якій собі нап’ялили корони
комедіанти і хамелеони,
кому і сяк, і так – усе одно.
***
Наукою не виявлені факти,
чому самозакохане і темне
юрма асоціює як зелене,
хоча, неначе, є що обирати
у часовому просторі Ейнштейна,
де чорної матерії багато.
***
Нежадний має євро і майно,
але не уявляє ще воно
до себе антипатію й огиду.
Уже і їжакові очевидно,
яка різниця – чи іти на дно,
чи готуватися до суїциду.
***
А наш слуга один у двох панів –
у лапах еФеСБе і у мамони...
і як йому не обійти закони,
якщо і не утік, і ще не сів?
***
Уже і спікер надуває щоки,
що у народу вилізає боком,
допоки Рада – лебідь, щука й рак.
Один лакей бере у руки ноги
і трійкою везе до перемоги,
ну, а у возі... вйокає єрмак.
***
Величний не ганчірка. У купе
аероплана сам тасує кадри,
готує собі алібі, заради
офшору, шашлика і канапе.
Але у США єдина є порада, –
якщо тебе викручує ОПе,
тоді не розраховуй на мільярди.
Резюме
У офісі не коміки сидять,
а ряжені ворожої держави,
які хотіли дуже на парад
у Києві... у Ялті пити каву,
але... не дочекаються лукаві
на випивку із пу на брудершафт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
[i]« Не все втрачено,
поки не передбачаєш гіршого...»[/i]
Припущення
Коли тиняюся у самоті,
то іноді впадаю... у нірвану,
аби думки розвіяти пусті
навіяними сурами Корану.
Не маю ні уваги, ні ваги.
Усе одно упоминає всує
не те, що додає мені снаги,
а бісота, якої не пойму я.
Елегії чи опуси пишу,
оспівую минувшину убогу,
то і тоді єдиному служу –
моєму найвагомішому Богу.
Із ним таємну бесіду веду
нараяною мовою народу
і, може, попереджую біду,
що зазіхає на його свободу.
Або даю історії урок,
або віщую очевидне лихо,
коли у кого запалає стріха,
або корона... хай би і вінок
сонетів на багато сторінок...
...............................................
поезії народжуються тихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
[i]« Там за поворотом, –
тарарам, та-ра-рам...»[/i]
Відлуння
І
Ріку життя не вичерпає море
і течію не виплеще до дна,
але... її висушує війна,
в якій відомо, хто кого поборе.
Супроти окупації і горя
стає усенародною вона.
ІІ
Та байдужіє слугам доля краю.
Трибуну обіймають краснобаї.
За волю, ніби, точаться бої,
а волі то у влади і немає,
аби, допоки мозок усихає,
урізати амбіції свої.
Спічрайтер має поросяче рило,
у офісі усім пора на мило,
величного у рейтингу трясе...
немає опозиції проходу,
а урядовій мафії уродів
умовні одиниці –
над усе.
ІІІ
Ой, нічого на дзеркало пеняти,
коли з чужої легкої руки
лакеїв тиражують... отакі
свої та наші... іроди-пілати,
які самі себе перемагати
уміють...
насобачились,
таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
[i]« Де кисло і гидко,
московію видко...»[/i]
Поговірка
***
На раші не чекають миру,
їм знову, – Київ подавай!
Але і цьому буде край,
коли вампіра і кумира
евакуюємо у рай.
***
Ще воюємо і треба
кожному солдату,
типу зелі і кулеби,
видати лопату.
***
І ми побачимо здаля
вперед ногами москаля,
хоча і... може бути,
червона мафія кремля
своя зеленій хунті.
***
У офісі на підлу зраду
(чию?)
позакладало вуха,
але тримаються за владу
свою
як воші за кожуха.
***
Війна ніколи не дає
нікому те, що треба,
хвалити Бога, є своє,
а зайве армія доб’є
і на землі, й у небі.
***
Не уживається совок
у хаті малороса,
тому й отримує урок –
лише осиковий кілок
укоськає барбоса.
[i][b]Кульмінація[/b][/i]
А філософія рече, –
усе минає і тече,
міняється і чахне,
коли у світі гаряче́
або оскомина пече –
московією пахне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
[i]« Маленький сірий чоловічок
накоїв чорної біди...»[/i]
Л. Костенко
І
Ми обирали по досьє
смішного дилетанта,
тому і маємо своє...
а що було і досі є –
на совісті ґаранта.
Бо у баталії за мир
не всі наїлись гички,
герої, ясно, що не ми,
та й між зеленими людьми
є сірі чоловічки.
Усе кінчається колись,
а ми іще не нажились
бодай у світі цьому,
який пізнали до війни,
коли не відали ціни
усьому.
ІІ
Нечиста сила нас несе
до миті рокової,
де відбувається усе
реально не зі мною.
Біблійне слово упарсин
живого убиває
і я у світі не один,
кого уже немає.
Але нікого не виню,
молюсь за душі сущі,
які на лінії вогню
воюють за грядуще.
Такого бути не могло,
якби у світі не було
заслуженої кари...
щезає місто і село,
та виживаємо на зло
сансарі.
ІІІ
Видибуємо із пітьми,
юродиві – по волі
тупоголової юрми,
раби своєї долі.
Дедалі важчає іти
до осіянної мети,
якої не почули,
бо не лише мої світи
поглинуло із висоти
минуле.
* – вічне колесо долі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
[i]« Малі нащадки українців
не будуть гратись у війну...»[/i]
Прогноз
І
Що було на віку до війни,
уявляю як неопалиму
у тумані за хмарою диму
купину у краю, де чини
та ворожі і сучі сини
вже ніколи не будуть своїми.
ІІ
А свої... не байдужі мені –
ще учора було їх багацько
і сьогодні... усі на війні.
А кощії... опудала бацьки,
арахамії біля свині
хай горять у своєму вогні...
...................................
і Гаага... прозріє зненацька,
і куми... на арені кіна
і на сцені зеленої муті
та лакеї паяца, по суті,
для яких не існує війна,
опиняються біля лайна,
що воює за рейтинги дуті.
ІІІ
І ніякі... по духу чужі:
бісота, голомоза ***
псевдо-слуги і лжепатріоти,
людоїди на нашій межі,
але корисні їм ідіоти
перевіються... як міражі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024
[i]« Минуле тане у горнилі часу
майбутнього – на спомини собі...»[/i]
Самвидав
І
Із ирію повернуться лелеки
і люди – із чистилища подій,
розтане іній, щезне буревій
війни, та уявити це нелегко.
Усе стає примарне і далеке,
згасають мрії, меншає надій.
ІІ
Пригадую минуле вечорами,
буває, і ночами не до сну,
коли переглядаю панораму
очей веселих і лише одну
неуловиму усмішку сумну.
Та канули навіки юні роки,
і невеселі спомини, і сни,
і може, порахую восени
здобутки і недоліки – на око,
а перемоги... до кінця війни
оберігаю олімпійський спокій
і може, дозимую до весни.
ІІІ
Накочуються туга, і печаль,
і душу кличе непробудна тиша.
О, рідні люди, як мені вас жаль,
коли уявлю, що усіх залишу,
кочуючи у невідому даль.
Позаду і тини, і перелази,
і ночі у молитві до Отця,
і дні у поті чуба і лиця,
серця і душі, і... одного разу
побачу, що стає все менше часу
до миті неминучого кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
[i]« У коридорах влади йде охота
на кожного бійця і патріота...»[/i]
Реалії
І
Напевне тяжко бачити із неба,
що витворяють люди на Землі
і... ось вам, нате! Біси із ереба
явилися усюди, де їм треба,
але найперше, ясно, у кремлі.
І Україна мусить воювати.
А хто іще, коли своє лице
ніяк не може уронити НАТО,
рятуючи і дупу азіата,
і заодно кощієве яйце?
ІІ
До Піррової анти перемоги
ще не один чекає рубікон
по колії воєнної дороги,
якою їде наш наполеон
і копіює, нібито, кумира,
який піймав паяца на гачок
і силою примушує до миру
за жирний території кусок.
Вартують одне одного вояки,
що мають одинакові ознаки
на рівні сюзерена і цабе
та надувають щоки і себе,
допоки їх курують посіпаки
із мафії ОПе і еФеСБе.
ІІІ
Жадоба влади додає охоту
не пожаліти ні крові, ні поту,
аби упився не один упир.
Попереду багато ще роботи:
озброїти ракетами піхоту,
міняти владу і її суди,
аби подалі бути від біди,
яка веде людей на ешафоти,
переконати навіть ідіота –
або ми перемелюємо їх,
або вони здають орді усіх,
що записалися у патріоти,
бо не на часі, поки є вампір,
у мишоловці доїдати сир,
ну, і так далі...
.....................думай-те, істоти,
які ще за, але уже не проти,
що після перемоги буде мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
[i]« Хто довго запрягає,
той завжди запізнюється...»[/i]
Вислів
Їхали ми, їхали і от,
нібито, доїхали до краю,
де усіх чекає поворот,
може, не у пекло, а до раю.
Видно, що інерція така
у карети ситої Європи –
явно запізнилась і швидка,
і пожежна... риємо окопи.
Амнезія пам’яті вгорі
стимулює все несамовите,
самозвані люті упирі
чавкають угноєне корито.
Ну, а наше шапіто веде,
нібито, подалі... до кордону,
та у небі меншає озону
і палає небо де-не-де,
і немає схованки ніде
по дорозі до армагеддону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
[i]« Непройдене сьогодні
буде не за горами завтра...»[/i]
Тезис
***
Росія визволяє три віки
від нації Бандери українців.
Але навіщо ми, сякі-такі,
у відповідь на бомби по столиці
поцілили у їхні літаки?
***
Не лікар я, та маю на увазі –
у хворої совкової сім’ї
діагноз є... поїхали по фазі.
Вертаємося на круги свої
у просторі, у психіці, у часі.
***
Немає репутації у ***
а рейтинги – лише більмо на оці.
Лишається єдине – суїцид
і харакірі у новому році...
***
Кілок на лобі декому теши,
усе одно у нього чорне – біле.
Та хоч собі сьогодні не бреши,
навіщо вчора обіляв дебіла.
***
Не жадібні бувають москалі
у ейфорії і на епатажі –
все під ялинку: сушки, кораблі,
ракети, батальйони, екіпажі.
***
Руїною окопана земля
готова до чергової атаки,
аби плюгаве пугало кремля
як шишку почепити на гілляку.
[b] [i]Ітоґо:[/i][/b]
Уже на носі високосний рік.
Колядники із офісу активи
украдені пакують на Мальдіви,
омани, емірати, в інший бік...
злодійкувата партія базік
очікує на новорічне диво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
[i][b]Своїй ілюзії[/b]
« Не шукаймо те,
чого ніде немає...»[/i]
Вітер
Є чим, буває, душу обігріти,
коли життя до фінішу іде,
тому і залітає де-не-де
у келію Еола Аеліта.
Її зоря його зорю найде,
якщо обом іще на цьому світі
є чим, буває, душу обігріти,
коли життя до фінішу іде.
Полетимо до сьомої орбіти
і не даремно тішимо себе
деінде, досягаючи зеніту,
і поки сяє небо голубе,
є чим, буває, душу обігріти.
[i][b]Вітру в полі[/b]
« Все пізнається
у коловороті життя...»[/i]
Осяяння
Вертаємося до своєї хати
на кращі села, де ще є сім’я,
тоді і буде Муза нічия
до тебе Аелітою літати.
Поетова фантазія багата,
тому на зламі цього житія
вертаємося до своєї хати
на кращі села, де ще є сім’я.
Її оберігатимуть пенати
як не удома, то у лободі,
а побудуємо небесні шати,
полетимо у вирій і тоді
вертаємося до своєї хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023
[i]« Покайтеся, брати мої,
молю вас, благаю...»[/i]
Пророк
Ріку життя не оминає горе,
поза якою ще іде війна
і невідомо, хто кого поборе,
якщо воює біс і сатана.
А їй немає ні кінця, ні краю.
Хоча за волю точаться бої,
та волі, як такої, не буває,
якщо за неї нищити її.
Якщо Марія народила Сина
на покаяння за чужі гріхи,
то явно винувата й Україна
ота, яку спокушує лихий.
Немає як на долю нарікати,
що кармою прикуті на віки
до легкої ворожої руки...
корупція оточує ґаранта,
тому і руку нікому подати
у течії життєвої ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
« Як не оглянутись, аби піймати
неуловиму усмішку її...»
Автоцитата
І
Не вигадую того ніколи,
що і нині у серці таю,
ну, хіба-що, оту... не мою,
із якою то лісом, то полем
вирушали до синьої школи
у забутому нині гаю.
Даленіє моє незабутнє,
неповторне, веселе й сумне,
що за мить уві сні промайне
із минулого у каламуті –
у щасливе і світле майбутнє,
де немає її і мене.
ІІ
Є пророки у рідному краї,
та якщо випадає мені
досягати у далі ясні,
то із того, що не забуваю,
нічогісінько не уявляю...
ну, хіба-що...
на мить...
уві сні
ще іду, але не поспішаю
із дитячого табору-раю
у герої, але... на війні.
Може й можна таке уявити,
що Бандера – це, нібито, я,
коли йду не любити, а бити
в Україні кацапа-бандита,
що на раші – єхидна сім’я.
Залишаю у цій іпостасі,
що висвічує десь на межі,
незабутні мої міражі,
бо не випало грішному щастя.
Розійшлися у просторі й часі
як у морі вітрила чужі.
ІІІ
А тепер за межею сторіччя
укривають дороги мої
терени і густі пирії,
та зоріють небесні і віщі
незабутні веселі обличчя
і зажурені очі її,
за якими не варто тужити...
...............................................
можна бути, і все-таки, жити,
і на це вистачає снаги.
Та коли я не маю ваги
і за це мене слід укусити,
не дивуюся... то єзуїти –
окаянні мої вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
[i]« На війні
нічиєї не буває...»[/i]
Стратегія
***
А ми усі із шостої палати,
якщо не розуміємо, чому
пора вітати
і у шию гнати
і по одежі, і по розуму.
***
А наша делегація балету
явила небувалий епатаж
у білих кедах.
Ну, а попереду...
очікує новий ажіотаж.
***
А в шапіто усі наполеони,
і як один за армію взялись,
бо є мільйони
й теле-марафони,
аби в історію... уляпатись.
***
А «неутік», усе-таки, набрався –
як не ума, то духу... не лоха
і не ус...ся, а таки, подався
у вояжі у свиті єрмака.
***
А в Україні жаба – це не птиця,
та квакає, буває, на стеблі, –
це я, дивіться –
у руці синиця!
Та дорогі у небі журавлі.
***
А нації об’явлена вендета
яси і зла на полі доброти.
Є пієтети,
та така кебета,
що є куди... нема за ким іти.
[i][b]Апеляція[/b] [/i]
А фінішую на печальній ноті,
тому що на захопленій землі
є ідіоти,
що іще не проти
умов, які диктують москалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
[i] (лімерики)
« Ай, моська, сильна тим вона,
що лає на слона...»[/i]
Байка
***
А пожежі немає наразі,
бо на раші – за мир і любов...
слон у лавці,
осел і паяци
наламали у полум’я дров.
***
А слуги офісу сповна
у кожній акції – безуглі,
бо від осла
і від слона
ОПе отримало по дулі.
***
А в Сенаті пролунало, – [i]фе! [/i]
В капітолії не ідіоти.
Аутодафе
у галіфе
показали три мордовороти.
***
А просити долари, таки,
їхали пикаті і уперті,
типу: єрмаки,
стефанчуки
і так далі... насолити Петі.
***
А хто кого, ще невідомо,
осел слона чи слон осла,
зате удома
є утома
від одіозного козла.
***
А на паші зелена корова
ще жує золоте й голубе,
та єдина умова,
що буде здорова,
як сама не заріже себе.
[i][b]Нарація[/b][/i]
А як буде день, то й буде їжа.
Час минає і проходить біль.
Дивовижа,
що на рани свіжі
саме зелень посипає сіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
[i]« Діти батьків –
естафета у майбутнє...»[/i]
Легенда
Є кому слати привіти
у суєті самоти,
є ще до кого іти
душі живі обігріти.
Інші шляхи до мети
наші освоїли діти,
є кому слати привіти
у суєті самоти.
Має свої заповіти,
мрії і цілі ясні
юна опора еліти...
до перемоги, мені
є кому слати привіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
[i]« Лиха біда,
якій кінця немає...»[/i]
Антитеза
***
Кацапія бажає договору,
аби і не було кінця війні,
і не горіти у її вогні,
а те, що є у ящику Пандори, 0
само повилізає навесні.
***
Поки небо укриває хмара,
ПеПео під нею береже
ОПу і зелене фаберже,
та не омине небесна кара
ані їх, ані опезеже.
***
Анциболи із шостої палати
у лютій політичній боротьбі
у ногу вже уміють попадати,
а от по опозиції пуляти...
то краще би у голову собі.
***
У кого є і наміри, і право
оберігати націю свою –
зупинені машиною держави...
а діючі перевертні лукаві,
«поїхавши», у душу їй плюють.
***
Дуріє кривославний халіфат,
усі посади позаймали геї,
усюди чути войовничий мат
і в силу еволюції цієї
в парафії гундяя – целібат.
***
Міряє недопалок корону,
«геній часу» має булаву
і від ліліпута охорону...
та Феміда діє по закону
і чекає їх на рандеву.
[b][i]Анотація[/i][/b]
Воюємо, кладемо душу й тіло,
неначе цього тільки і хотіли.
А що іще, коли судилось нам,
переінакшувати ляські гімни,
не думаючи про майбутні зміни.
Та дещо помінялося... і там,
де є бавовна, нині чути, – бам!..
таке знайоме, хоч і застаріле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
[i]« Ніщо так не оплутує
як павутиння інтернету...»[/i]
Тавтологія
***
Чого лише не чуємо у Gugli
із того, що буває на війні,
коли там опиняються безуглі
гієни на всю голову дурні.
***
Де є ще русофіли, там усяке
на будь-яку усячину клює.
На що уже не жадібні поляки,
а й ті нічийне мають за своє.
***
Обрізані нарциси і паяци
у ролі шолудивого кота
нічого і нікого не бояться
ні ока Бога, ні Його суда.
***
Приміряє бестія корону
цезаря у хакі... для пихи.
Свита пхає чучело до трону, –
хай воно спокутує гріхи.
***
Стратеги мають тактику, девізи
і кредо доленосної судьби,
що видає у владу вічну візу
на радощі всеїдної юрби.
***
Негадане або неждане –
боки одного... false @ true...
одне – неначе, сіль на рану,
а інше застує добру.
Завіса
Не заримуєш ямби і хореї,
метафори й епітети одні
й ті самі, як уміють корифеї,
а долю не об’їдеш на коні
у час суворий і у темні дні,
хоча й хороші наміри у неї
до перемоги правди на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
[i]« Що написано пером,
сокирою не вирубаєш...»[/i]
Ремінісценція
***
Америка не знає голокосту,
її не завойовує совок,
тому у день подяки, ради посту,
ще милує індиків і качок.
***
На раші не було голодомору,
бо Україну зайняли брати
і ради людожерної мети
її перетворили на обору.
***
На босі ноги узуваю мешти
і думаю... наївно, – [i]ось то ми! [/i]
Бодай, не виділяюся із решти
народу, що тікає із тюрми.
***
Мусимо звіру обрізати лапи,
поки осяде у наших умах, –
[i]на генетичному рівні кацапи –
це бабуїни, хоча й у штанах.[/i]
***
Нема ніде такого русофіла,
якому лють не осліпляє зір.
Хто у собі плекає «руській мір»,
до того не дійшло, то долетіло.
***
Не афішую ні свою породу,
ні Божої до себе доброти,
але не раджу зопалу іти
майданом знову за чужу свободу.
[b] [i]Nota bene[/i][/b]
Мову не потрібно захищати
з піною у роті. Адвокати,
вашій допомозі завдяки
оживають рашеські полки
параної, фобії і вати...
ніж із вітряками воювати,
краще обрубати язики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
[i]« Важка шапка Мономаха,
а булава ще тяжча...»[/i]
Парафраз
І
Елліни ідіотами вважали
далеких від політики людей,
які ніколи і не воювали,
і не ішли тому у генерали
як нині найвеличніший Мойсей,
який веде уже чотири роки
(утомлений, небритий, одинокий)
до перемоги... не було ідей,
то виліпили ідола... що нині
хіба-що не розп’ятий. Та єдиний
месія цього світу – не єврей.
ІІ
І в Україні є позеленілі
мутації ідіотичних рас,
які воліють зупинити час
і бути паразитами на тілі
у нації, як це було не раз
в історії, у кого чорне – біле,
а суща правда, нібито, брехня,
кого оберігає кацапня,
аби не переводились дебіли,
які – за владу і її бабло...
То й маємо собі царівну-жабу,
у голову якої не дійшло,
що біля неї діють їй на зло
агенти штибу офісного штабу.
Анциболи Талмуду й Каббали
боялися агенції Сіону
і не опам’яталися, коли
у піку явно що Наполеону
героя часу нашого найшли.
ІІІ
Не угадаю із якого разу
ці шукачі угадують себе –
і загребуще, що усе гребе,
і те, що єресь квакає до сказу,
і той невиліковний ідіот,
якому ніколи зашити рот,
хоча і треба... та немає часу
і нікому лічити цю заразу,
аби не лікувати весь народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
[i]« Є тільки мить на шляху поетапному,
що у людей називають життя...»[/i]
Ремікс
І
Оплакує себе у небі осінь
на золото потоками води.
Це наші кольори, які і досі
політики і діячі, дорослі,
не поміняли. Віють холоди,
іде зима і, з нею по дорозі,
іде війна колоною орди,
не замерзає, не перемагає,
але на цій дорозі залишає
криваві незагоєні сліди.
ІІ
Ідуть живі, але... на кращі села,
де і раніше мріями жили.
Кацапія їм шиє постоли,
Європа апелює, – [i]ще не вмерли[/i],
Америка – що не перемогли
корупцію і мафію раніше,
аніж країну захопили інші
парафіяни ОПи... і ярма...
............................................
нікого ця опінія не тішить,
тому і зброї меншає все більше,
і гроші – ніби є, але нема.
ІІІ
Гадаємо, –[i] а що керує нами,
коли лякає істина словами
нового гімну і не майорить
у небі позолотою блакить
знамен, які... не догори ногами?[/i]
Де унизу – духовне, а земне
панує угорі над головами –
нікого ні війна не омине,
ні горе, ні руїна, ні цунамі.
Земля жива і дух її летить
до сонця. Композиція велить
інвертувати кольори місцями,
але на це не вистачає тями.
Уже – на часі,
бо життя –
це мить,
що володіє нашими умами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
[i]« Не любов’ю єдиною
пам’ять оживає...»[/i]
Притча
Не об’єднають гору із горою
ніякі осі й полюси Землі,
як іноді у голубій імлі
за піною далекого прибою,
поєднані уявою живою
за обріями часу, кораблі.
Але буває, миті однієї,
ще виринає у нічній порі
із марева на видимій горі
роковане побачення з тією,
що промайнула образом лілеї
у зодіаку нашої зорі.
І досі є чого душі зоріти
до ранку на околиці села,
де ружею колючою цвіла
тоді єдина у моєму світі...
зів’яли у розлуці жовті квіти,
аби вона не вічною була.
[i][b]A'Rosa miа[/b]
« Немає нічого такого,
чого б не могло бути...»[/i]
Фантазія
До берега причалює «A’ROSA»
картиною зі сну чи дежавю
і йокнуло у серці як заноза –
упізнаю не Музу нічию,
а Розу... із поезії і прози.
У небі, наче, інший зодіак,
та нам не розминутися ніяк...
бо я на рейді... сушею гуляю
і серце б’ється, а душа співає,
і тьохкає, і мліє, позаяк
не дерев’яна... і надію має,
що я уже не турок, а козак...
................................................
Стоїть «A’ROSA MIA» на причалі –
уже летюча... і її, мабуть,
я проводжаю у далеку путь,
а всі мої надії і печалі
за нею у майбутнє попливуть
з минулого, яке було недавно
на нашому короткому віку
і щезне течією у ріку,
а хвилі часу лагідно і плавно
зітруть сліди на вогкому піску
і цю занозу, що не відпускає,
але щезає десь у далині,
а я один стою на мілині...
скупу сльозу свою не утираю,
бо он вона хустинкою махає
і, може, усміхається мені.
[i][b]Прощальний круїз[/b]
« І розійшлись
як в морі кораблі...»[/i]
Вислів
Фата-Моргана іншою буває –
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
не Роза, не Лілея, а Sisi
принцесою ці заводі лишає.
Запам’ятаю небо, і прибій,
і гавані затишні і надійні,
де я була в ілюзії твоїй,
але одне одному необхідні.
Я бігаю по хвилях... на бігу,
виконуючи ритуальний танець,
та не міняю пана на слугу...
шукай мене, літаючий голландець.
Твої надії на морському дні.
А я... А я полину по Дунаю
у незабутні вечори і дні,
куди не я... «А’ROSA» повертає,
роняючи блукаючі вогні
у течію минаючого раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
[i]« Що природнє,
те неповторне...»[/i]
Перифраз
Як хороше, що я іще живу
і гріюся минулою любов’ю,
і забуваю те, що наяву
усе вже зашуміло за водою.
І цьому не було й немає меж.
Природа у любові постаралась.
Отримуєш, коли її даєш,
якщо даєш, те що тобі дісталось.
Вона витає десь у небесах,
живе і оживає як месія,
який душі показує у снах
і рай, і пекло, і її надії.
Урочі ночі випили літа,
які вона отримує на здачу
і не радіє, та усе ж не плаче,
бо попереду осінь золота
і подає надії самота,
що я її ще не одну побачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023
[i]« Осінь, осінь,
в гаю твоєму не співає соловей...»[/i]
Переспів
Яворина у моїм вікні
розіп’ята. Кроною густою
синя осінь сяє у вогні
на коні із гривою рудою.
І летять як навіжені дні,
вечори і ночі... за водою
плине ранок і, само собою,
будить як до бою на війні.
Та у келії моїй ще тихо.
Вітер не розгойдує Дунай,
мирні сни переглядає край
і, здається, що приспали лихо,
ніби сяє райдуга індиго
у чужій Вітчизні Österreich.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
[i]« По розрахунку
об’єднує лише вічність...»[/i]
Епітафія
Жили-були... хоча і Божі душі,
але обоє вірили собі,
аби родили яблука на груші,
а груші достигали на вербі.
Та поки на умі у неї гроші,
і суджений не дуже дорогий,
і не єдиний, і сякий-такий,
то інші виявляються хороші.
Але й літа – хороший судія
і дороге, як ложка до обіду,
дешевіє... у вирі житія
поховане не залишає сліду, –
[i]були вони далекі як сусіди,
зате найідеальніша сім’я. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
[i]« Професор був тупий...»[/i]
Анекдот
І
Не помагає дарована воля
вичавити із людини совка,
а успадкована нею недоля,
як одинокого воїна в полі,
для усієї країни тяжка.
ІІ
В нашій історії діють заброди,
ниці лакеї, а нині чини,
що досягли апогею війни,
і перепродують нашу свободу,
асимільовані в надра народу
блазні зі сцени і сучі сини.
Доїть країну еліта мутанта,
кредо якої, – j'aime cela vie!
Мішана раса чужої крові,
бевзі, які обожають ґаранта,
ще не отримали від окупанта
щойно ракетою по голові.
ІІІ
Еру людей захищають герої
ті, що воюють супроти яси
і виростають з води і роси,
а перелякану касту ізгоїв
юзер Оману уже удостоїв
манною неба, що виїли пси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
[i]« У тихому болоті
черті водяться...»[/i]
Поговірка
У краю оманної весни,
де цілодобово діють храми,
над рікою повня вечорами
навіває миролюбні сни.
І не чують дальньої луни
тихі зорі попід небесами
у краю оманної весни,
де цілодобово діють храми.
І, мабуть, що винна без вини
Україна, що сама воює,
поки тут лунає, – [i]алілуя[/i]...
бо не чують нашої війни
у краю оманної весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
[i]« Гени генами,
а зв’язки вирішальні...»[/i]
Парадокс
Усе було на нашому віку:
любов і зрада, успіхи і горе,
краси і болю море неозоре
усупереч і завдяки совку.
Буває, із вологими очима
викреслюю минуле у журбі
за тими, що лишилися живими,
але свідомо зрадили собі.
І це найтяжче із переживань,
яке або нікого не прощає,
або не уявляє того краю,
де Інь урівноважується Янь...
у світі нереальних сподівань
омріяної долі не буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
[i]« Музи мовчать,
коли говорять гармати...»[/i]
Сентенція
І
Думою-поезією лину
з вирію у рідну Україну-
матір як відлучене дитя...
озираю гори і долини,
п’ю повітря вільної країни,
що будує інше майбуття.
ІІ
Падає Дунай у Чорне море,
де вирує не біда, то горе,
віє буря, виє ураган
і лютує братія по вірі,
бо не люди... нелюди і звірі
умивають кров’ю океан.
Та не омине лиха година
тих, кого чекає гільйотина
на моїй і на чужій землі.
І Харон готує кораблі.
Парами і юрбами... окремо
відлітають душі до едему
як у вирій білі журавлі.
ІІІ
Від війни немає панацеї.
Фабула поезії цієї
і її таємна течія
плине за межею житія...
.......................... ..............
силабо-тонічна та уроча
жевріє надією щоночі
непомітна місія моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
[i]« З ким поведешся,
від того й наберешся...»[/i]
Прислів’я
І
Дивує зоологія еліти
в політиці, поетиці, борні...
переживають іноді піїти,
що деякі вокабули гучні
у мові мають зайві голосні.
Аматори і (в)умні ерудити
обурені наукою освіти,
яка їм «заважа писать» пісні.
ІІ
Ой, пишуть люди, коливають тишу,
кімвалять білий шум у голові
у читача, якого мода тішить,
але, напевне, авгури праві –
як на базарі чують, так і пишуть,
аби було дохідливо... усім...
навіщо та літературна мова
і правила граматики? Своїм
налізе... і на голову здорову –
усі щасливі... є оцінка сім,
аби лише почули їхні ямби
сонету та епітети нудні –
і цим усім пишаються одні,
а інші посилають дифірамби.
ІІІ
Богема коронованих еліт
видумує такі неологізми,
що в’януть вуха...
......................радує сучліт*
осанною, – [i]ура соцреалізму! [/i]
Але міняти гасло ще не пізно,
якщо себе почує неофіт.
[i]* – сучасна література[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
[i]« Ти куди, Одіссей?¿?»[/i]
Пенелопа
І
Літаю в уяві додому
або відтіля уві сні –
у серці тамую утому,
душа ще у тілі... такому
не затишно нині мені,
та рано стелити солому.
ІІ
Є надія, що не упаду
до фіналу бурі світової,
поки упокоїмо ізгоя
і його конаючу орду.
Нагадаю хрещеному світу
Божі і пророчі заповіти,
міражі історії... в імлі.
Є чого ридати і радіти –
є ще віра на моїй землі!
А по ній гасають вражі діти
ханаанеяни і шиїти
та осатанілі москалі.
ІІІ
Європа дає обіцянки,
що піде за нас Одіссей
у ході нової атаки...
шукає оазу бурлака,
але і донині борей
жене його мимо Ітаки...
.........................................
Тікає із Трої Еней...
нагай кримінальної шайки
ганяє по світу людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
[i]« Благими намірами
вимощена дорога до пекла...»[/i]
Постулат
Обмануті є ще усюди
і бідні, тому що дурні,
були... залишились упевнені,
що ними керують не телепні,
не тайні злодії, не юди,
які нажились на війні.
І є ще душею убога
еліта... якій все одно,
що пекло едему тіснішає
і треба дорогою іншою
іти... поки ратиці й роги
нащупують двері на дно.
Химери далекого раю,
дитяче кіно бісоти...
від нечисті спасу не маємо
і шило на мило міняємо –
учора червоні бабаї,
а нині зелені чорти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
[i]« І знову осінь
падає у вирій...»[/i]
Фраза
Опало золото беріз
на березі Дунаю.
У осені немає сліз,
а я їх помічаю.
У наготі сумує ліс,
на обрії за гаєм
увечері Великий Віз
печалі допиває.
Та ось і ранок настає,
і оживає житіє...
рушає у дорогу
гаряче сонце угорі,
бо Україні на порі
кувати перемогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
[i]« Кому вдалося раз збрехати,
тому вже віри більш не ймуть...»[/i]
С. Руданський
І
Нам помагають, бо іде війна
Європою і мало є надії,
що не чіпає того сатана,
у кого на зелене алергія.
ІІ
Немає віри в те, що має шут
зіграти роль в історії країни,
тому немає іншої причини,
чому його у НАТО не беруть.
Америку узути мало шансу...
удруге не пускають у сезам –
і у конгресі не дають авансу,
і у сенаті долари... фіг вам.
ІІІ
Чи то пуста кишеня у ґаранта,
чи то в Опе агенти окупанта,
чи то в репертуарі попурі
актору рано носа задирати...
................................................
поляки й ті побачили по факту
хорошу міну при поганій грі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
[i]« Бог шельму мітить...»[/i]
Вислів
І
В поезії як у глухому лісі
немає уторованих доріг
ліричному герою до своїх:
котові до казкової Аліси,
до Пенелопи – грекові Улісу,
а то, буває іноді, на сміх
даються ролі іншому гульвісі
Енею... на пораду до Анхіза,
де не посій, герой один за всіх.
Йому би і пора уже додому
від пасії до феї... у сезам,
і якось уживаються в одному
то, ніби, лицар, то, неначе, хам.
Захекались паяци-пілігрими.
Але чого блукати біля Риму,
Ітаки, Трої? Є багато сіл,
де є герої...
та лягає
в риму
на острові
Зміїному
Ахілл.
ІІ
Іще існують гідри недобиті,
засушені геракли, королі...
і ненажери є у цьому світі,
і людоїди є на цій землі
і то не де-не-де у Сомалі,
а он де, між ученої еліти –
накачані ковбої без освіти
усі в одному – урки у кремлі.
І в Україні цього вистачає
усупереч, а може й завдяки
одному... і не знають вояки,
що їх одноосібно заміняє
той, що довіри
повної
не має.
І не дає Європа літаки,
бо на потоки...
ніби, не сідає
одноосібно...
є ще – єрмаки.
ІІІ
Усе в одному, хто не в’яже лика,
і маємо – чи то воно совок,
чи може, не одна єхидна пика,
а неуки, яким дали урок,
що ми брати із орками навіки,
тому що на всю голову каліки...
.........................................................
і платимо за це тяжкий оброк,
хоча у лісі не одна осика
і є на все
осиковий
кілок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
[i]« Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть...»[/i]
Кобзар
***
Не оминаю титли, коми,
поета не псує війна...
пишу собі... а як нікому,
то це хіба моя вина?
***
Не знаю, що не треба більше
вибагливому читачу,
чи списані у небі вірші,
чи не почуті, як мовчу.
***
Яке кому до того діло,
що все життя і кожну мить
своя сорочка ближча тілу –
це ж не душа, яка болить.
***
Оцінюють найвище те,
що виглядає як солідне,
це очевидно, та проте
сліпому видиме не видно.
***
У фурії усі свої –
і світочі, й багаті боси,
але оцінює альфонса,
який обожнює її.
***
Пегас окрилює катрени...
Олімп чекає перемог...
оновимо свої знамена
та гімн і нас почує Бог.
[i][b]Узагальнення[/b][/i]
Нема кому, як це було раніше,
присвячувати оди... ямби, вірші...
себе недооцінюю, аби
оцінених не прибувало більше.
Поява ШІ* у поетичній ніші
не додає азарту боротьби.
[i]* – штучний інтелект [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
[i]« За одного битого
двох небитих дають...»[/i]
Прислів’я
І
Колись були батиї і мамаї...
а нині що? Корупція вбиває,
а те, що мімікрує угорі:
парафія диявола, гундяї
і наймані царі та упирі,
яким ніде аналогів немає,
хапають у хижацькі пазурі.
Ця акція займає два етапи –
обожнювання ідола і фарс.
Московією правили не раз
скажені параноїки, сатрапи
і... маємо: допоки є кацапи,
у пекло тихо котиться земля,
Європу облюбовують арапи,
китайці опановують здаля
уже свою євро-азійську мапу,
язичники, які наймають папу,
канонізують мафію кремля.
ІІ
Ми не учені, але є під боком
непрошений учитель-єзуїт,
який дає історії уроки...
за ніс водили нас не сорок років,
а нищили багато сотень літ.
Ніяке плем’я іншого народу
не витерпіло більшої біди
як посполиті Києвого роду
у боротьбі за волю і свободу
супроти ненависної орди.
Не каємося... і як діти Божі
з любові до людей, а не зі зла,
допоки не розвіється імла,
вилущуємо на кожусі воші
та дякуємо «кацапні хорошій»
і за науку, й за її пуйла.
ІІІ
Наука ця на світовому ринку
усупереч умовному відмінку
усе-таки дорожчає, зате
показуємо файні результати...
...................................................
ще є кому на дзеркало пеняти,
та нація міцніє і росте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
[i]« Якщо мерещиться,
не зайве й перехреститися...»[/i]
Перифраз
Гірка печаль оповиває душу –
немає пієтету до рідні,
з якою нам не по дорозі... ні,
я їх любив і учти не порушу,
але... навіщо на моїй війні
оці лакеї, що по ходу п’єси
свої репрезентують голоси?
Та, Господи, помилуй і спаси
від місії фальшивого процесу,
де мають особисті інтереси
найняті агітатори яси.
Не треба перейматися за мене,
не буду я із тими заодно,
хто помагає... падати на дно,
де випливає іноді зелене...
«це не на часі» явно... і таємно
душа не хоче у таке... кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
[i]« Не спи,
моя рідна земля...»[/i]
Мандри
І
Пора заснути і не спиться,
перед очима міражі:
осінні візії, жар-птиця
у небі, у руці синиця –
асоціації душі...
асиміляція любові,
акумуляція у слові,
анігіляція іржі.
ІІ
Моя фантазія усоте
перебирає кольори
веселки, знизу догори,
в основі сині, вище жовті
як наші давні прапори –
руно небес і сині води...
так мало бути і було,
але знайшлися верховоди,
які історії на зло
змінили кольорове тло
і негатив дали народу.
ІІІ
Пора проснутися, пора
перемивати душі й кості,
бо лопає земна кора...
.....................................
на все не вистачає злості,
не всім ще хочеться добра
і золота у високості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
[i]« Що одному на думці,
те іншому напам’ять...»[/i]
Ремарка
Не новина, що літо догорає.
Його не зупинити ні на мить
і кожному повідати кортить,
як ружа в’яне, листя опадає
і не кує зозуля біля гаю,
а хмари затуманили блакить.
До вирію готуються лелеки,
у далині – омріяна весна...
дарма, що у людей іде війна
і що до перемоги ще далеко.
Вгорі їм сяють кольори веселки,
за обріями падає луна.
Метафори одна на одну схожі,
але за ними кожне бачить те,
що іноді засмучує, проте
хай буде осінь, небо непогоже,
та коїться невідворотнє, Боже,
у морі – синє, вище – золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023
[i]« Поки існуємо,
прозріваємо...»[/i]
Вислів
***
Повільно вимирає темне,
партійне... люте і нікчемне,
яке вело кудись народ.
Але на зміну йде зелене
і височіє ешафот.
***
[i]« Нам помирати ранувато...» [/i]
такі були колись пісні,
а нині пізно воювати...
та і по заповіді п’ятій
суддею бути – не мені.
***
Неначе є рідня і друзі,
яким зі мною не везе,
бо допомога – над усе,
а я не буду... у прислузі
найгеніальшого Зе.
***
Все, що радянське, то не наше,
так мало бути на землі,
якби ми полюбили рашу,
та українські куркулі
ще пам’ятають мать... і вашу.
***
Не буде перемоги у війні,
якщо про це не вдарити набатом
на красній площі і послати матом
пуйло, яке по вуха у лайні
ще хоче об’явити ультиматум.
***
Порідшали «полки безсмертні»,
але подекуди ще є
заміна армії рантьє,
упевнена, що є що жерти
і що цеглина не уб’є.
[i][b]Осанна[/b][/i]
А ми співаємо осанну,
бо нам у спеку непогано,
коли буяє лобода.
Питається, – [i]навіщо рани...
«це вже було» – орда, погани...
навіщо кров..[/i]. тече вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
[i]« Якби я не був поетом,
то працював би біля землі...»[/i]
В. Стус
І
Виходячи із досвіду чужого
і власного на площі десять ар,
схиляюся до висновку такого –
поети є від чорта і від Бога...
а от у землероба – інший дар.
ІІ
Зважаючи на заповіти Стуса,
працюємо усі біля землі,
аби була законною спокуса
скородити «хороших москалів».
Інакше неможливо із ордою.
Перо поета – хлопавка для мух,
якщо не надихає нас до бою,
і не гартує войовничий дух.
Заслужені паяци при бандурі
не наближають праведні роки.
Ми кобзарі, мольфари по натурі,
бо наші предки – характерники.
За кров пролиту і за кожне горе
скарає небо мафію кремля...
.....................................................
заллє смолою їхні пащі море
і вдавить каменюкою земля.
ІІІ
Не помагають заповіді Божі,
не чує розбишака, – [i]не убий,
не укради, не зазіхай..[/i]. і, може,
коли немає алібі, –[i] якби,
то ми би[/i]... правда переможе,
винищуючи зайве і вороже,
виконуємо заповідь, – [i]люби...
і захищай[/i]... а Гея допоможе
іти і не боятись боротьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
[youtube]https://youtu.be/bTJ-8_uq3gw[/youtube]
[i]« Хай живуть хороші люди
повсякчас і всюди...»[/i]
Навроки
Наїлися ми братньої любові
лукавої, лихої кацапні
і напилися горя на війні.
Скажений ворог нації і мови
не відпускає дійної корови
у лоно європейської рідні.
Майбутньому нема альтернативи,
та поки не палає вся земля,
нема чого дивитися здаля,
а треба гнати гадину паршиву
сьогодні разом і у хвіст, і в гриву
від Балтії до самого кремля.
Оновлюємо Україну-матір...
хай захищає наші рубежі...
із тризубом стаємо на межі
добра і зла і кожен цьому автор
і неофіт, і профі, і аматор –
литаври української душі.
Поширюємо кращу із традицій
у колі друзів, а не ворогів,
чаруємо і музикою слів,
і піснею... гуртом і наодинці...
чим більше люди чують українців,
тим більше ненавидять москалів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023
[i]« Немає альтернативи
Україні-матері...»[/i]
Істина
***
Ногою однією ми у НАТО,
а другою... не вистачає сил
узяти й зафутболити за ґрати
реципієнта шостої палати,
аби угомонився русофіл.
***
Відомо де, для чого і чого
засмічували мізки комуністи,
що українська нація – нацисти,
та невідомо нащо і кого
виховують сьогодні пацифісти.
***
У декого і тачки, і хороми,
і хитрі не такі уже й дурні,
і не одні, напевне, воєнкоми
у голові яких не всі удома,
а хобі – багатіти на війні.
***
Оратори – хороша креатура
народу, влади, армії... але
якщо це увертюра диктатури,
то краще за водою по Амуру
нехай собі іде за кораблем.
***
Десь і людей рятують ескулапи,
і ворога, який іде у рай...
о, воїне, собаку оминай,
а у бою скаженого кацапа
жалій, не рань, а зразу убивай.
***
І тіло, й ноги наші не із глини,
кров не водиця, але воля – криця
і тільки меч рятує Україну...
а от на щит із тризубом віднині
до сходу сонця гавкає лисиця.
[b] [i]Резюме[/i][/b]
Попереду і грози, і морози,
та буде перемога ще і... сльози
і радості, і горя довгий вік,
аж поки зарубають малороси
у пам’яті, на лобі і на носі,
що їм дає і дав чужий язик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
[i][b]Роздвоєння[/b]
« Все, що сорока на хвості принесла...»[/i]
Передбачення
Життя дається нам у боротьбі.
Минає час, і ось – пора у вирій
за обрії і запитання щирі
ти наодинці задаєш собі, –
[i]для чого жив у радості й журбі?
Що залишив? Яка твоя дорога?
Які ще не завершені труди?[/i]
Адже тобі не хочеться туди,
де на чеку Харонова пірога
на хвилях течії? Усе мине,
але усе одно чекай мене,
як я чекаю нашу перемогу...
щомиті наближаємось до Бога,
аби любити вічне і земне.
[i][b]Зцілення[/b]
« Не все втрачено...»[/i]
Передчуття
Лишаюся повіреним твоїм
у цій земній і неземній юдолі,
наперекір і долі, і недолі,
аби задовольнятися усім,
що є і буде ще у цьому світі
добра і зла, борні і суєти...
А що нам залишається? Іти,
іти туди, де сонце ще сідає,
усе-таки, на заході щодня,
де є надія на оазу раю
та білого у яблуках коня,
якого ще підковує лукавий,
де родять груші-дулі на вербі
і фіґи для спокуси на агаві...
а люди ходять по алеї слави,
яку самі видумують собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
[i]« Не сотвори собі кумира...
із пристосуванця...»[/i]
Проповідь
***
Сліпим душею я не ескулап.
Соромити глухе немає часу.
Якщо воно уперте, наче цап,
одного разу, то й черговий ляп
цієї шельми – це ознака сказу.
***
Не маю я емпатії рідні
тієї, що чужа мені по духу,
то й – ну її... іду в самотині,
бо візаві мої тугі на вухо
до істини, яка... не у вині.
***
Як не пнись, а *** не буде гуру,
так було і є... але повік
у юрбі совкової культури
і партійної номенклатури
балакун – великий чоловік.
***
Чи то електорат зеленуватий,
чи то еліта нації не та,
що, наче, є із кого обирати,
а потім неможливо угадати,
хто є король на троні у шута.
***
У гамівній сорочці санітара
у всьому винен – винний без вини.
А пацифіста не чекає кара
за те, що закликає, для піару,
до миру із ордою сатани.
***
Кожен день історії імперій –
це насилля звіра над людьми.
Лютувало до нової ери
і конає у новій печері
бункерне опудало пітьми.
[b][i]Осадок[/i][/b]
В усі часи, коли юрма не проти
людиноненависницьких ідей,
на сцені появляється Арей
у вигляді шута... а ідіоти
і божевільні у бою істоти
вирізують «кинжалами» дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
[i]« Не час тече,
а ми йдемо крізь нього...»[/i]
Гіпотеза
Невловимо проминає час,
безупинно тіні наші довші
і тому, що дні усе коротші
і, що осінь доганяє нас.
А пора би кулею летіти,
поки не очухався ізгой,
поки захищає наше літо
український воїн і герой,
поки є надія і на Бога,
і на остаточну перемогу,
поки не настали холоди,
і немає іншої дороги
до кінця агонії орди,
поки є коріння мого роду,
поки не прийме моя земля
іродове плем’я москаля,
поки зазіхає на свободу
мого волелюбного народу
всюдисуща гадина кремля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
[i]« Не вмер Данило,
то галушкою вдавило...»[/i]
Приказка
***
Останній час агонії росії,
парафії імперії, чуді...
і Кожум’яка запрягає змія,
аби орати землю князя Кия,
куди не буде доступу орді.
***
Лютують бенефіціари тризни,
коли у нас на варті все окей
і на озброєння немає кризи,
і тризуб князя на щиті вітчизни,
і меч його заточує Арей.
***
На раші епопея параної,
людиноненависникові тісно
і в силу ситуації такої
уже сьогодні прокляті ізгої
і на віки, і повсякчас, і прісно.
***
Не мала ні науки, ні культури
московія ніколи і ніде...
і нині мати євро за халтуру
на сцені від Уралу до Амуру
без Києва уже немає де.
***
Якщо і досі окупанти горді
потугою своєю на воді,
то мусимо не думати тоді,
а файно дати мордору по морді,
аби лайно текло по бороді.
***
З яких це пір московія – месія?
Купує світ за сорок соболів,
а крадене ховає у кремлі...
та поки зійде сонце на росії,
роса їй очі виїсть у землі.
[i]Післямова[/i]
Ой, не щезають, на готове ласі,
злодії-воріженьки, а наразі
ридає мати і її дитя
за тими, хто іде без вороття...
війна з’їдає волелюбну масу
людей, що умирають за життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
[i]« Шила в мішку не утаїш...»[/i]
Прислів’я
І
Гасити маяки не маю права,
бо їм видніше, поки на межі
землі і неба сяють міражі...
отак і виникає... дута слава,
фальшиві друзі, бестії лукаві,
і гонорові екс-товариші,
і віршомази запасної лави,
які на зло наївної душі
не помічають опуси чужі,
зате своєму репетують, – [i]браво[/i]!
ІІ
Своє гіпнотизує читача,
моє і коле очі, і лякає...
«нема пророка у своєму краї».
Та є кому тримати на плечах
неповторимі образи натури,
рекламою оперення фігури
зозулі біля півня-павича...
.............................................
у мене мотивації не більше
до римування, ніж у будь-кого,
але і нині, як було раніше,
немає ради чого і... чого
вигадувати неймовірні вірші.
Та муза апріорі ще живе
і ніжний лірик ще пиляє роги,
коли його оцінює небога,
показуючи дзеркало криве,
і коронує автора інверсій,
які до куп не туляться ніяк,
зате у чудака є купа версій
подумати, чим думає дивак,
коли блукає «мислію по древу»,
ну... як бояни, може... на печі
описує оголену Мінерву
і білобрисе чудо уночі.
ІІІ
Усе – як є. Та ось у чому фокус:
уміла рима – це не чудеса,
важливіше явитися на показ,
аби клював народ на тілеса.
Цінуємо і посмішку, і усміх,
і декольте, і... горе не біда,
коли відома фабула – вода,
але навіщо той шалений успіх,
якщо у тебе фікція у вусі,
а кульчики шліфує тамада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
[i]« Презумпція невинуватості
не гарантує уникнення Божої кари..»[/i]
Вирок
І
Війні минає друге літо...
чекають хліба по воді
живі аборигени світу...
не знає світова еліта,
як виживати у біді
і не коритися орді...
ані Арей, ані Феміда
не відають, –[i] а де тоді
подінуться усі вожді,
яких нема куди подіти... [/i]
і москалі, і бульбаші,
і мародери пуцьки-бацьки,
і, ніби наші, та чужі
нувориші-скоробагатьки,
і малороси без душі...
раніше, що у нас на часі,
вирішували у кремлі
шути і їхні королі,
а нині Гея у Гаазі
вирішує, якій заразі
немає місця на Землі.
ІІ
Коли воює Україна,
на заході усе окей,
адже Америка не винна,
що у якоїсь половини
народу обраний лакей,
що у фортуни є паяци,
які уміють на ходу
перевзуватися і маси
смішити на свою біду,
і мати євро на палаци
десь... на окраїні села.
А треба ще й уяву мати,
чи є добро у твані зла,
аби у щі не попадати
на кухні повара пуйла.
Та наше чадо із народу
кудись, усе-таки, іде,
рятуючи свою свободу.
Надія є – не підведе,
коли налякане зі сходу,
усіх на захід поведе.
ІІІ
І... ще одна метаморфоза
із двійниками у кремлі –
лакей у свиті мафіозі
стає у неї на чолі.
Пора сміятися на кутні,
що сильне НАТО береже
і реноме, і негліже,
але не зупиняє дурня.
Тому нема кінця війні
і усвідомити це – мало,
аби усяке зло минало.
Та попереду судні дні
і заодно діла гучні,
яких раніше не бувало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
[i]« Привиддя лихі
мені душу гнітили...»[/i]
Л. Українка
Те, що уявляється сьогодні,
бачив я багато літ назад,
уві сні, якраз напередодні,
пам’ятаю, великодніх свят.
Пам’ятаю, як ішли ми босі
«христувати» на чуже село
по російській, назвою, дорозі,
іншої до Бога не було
у попову келію... до «храму»
освятити пару калачів
і, тримаючи за руку маму,
я їй сон урочий розповів
про видіння авіа-нальоту,
вибухи, палаючі хати,
пугало скаженого пілота,
скалячого зуби з висоти.
Певно, що рука моя тремтіла
і, щоб заспокоїти мене,
мати, як уміла, пояснила, –
[i]сон – омана, а нечиста сила
як минула, так і промине.[/i]
Та не оминає небо чисте
землю спопеляюча біда...
уві сні – карателі-фашисти,
наяву – антихристи-рашисти,
ідоло-язичницька орда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
[i]« Тільки завдяки громадській єдності
здобували і здобудемо перемогу...»[/i]
І. Франко
[i][b]І[/b][/i]
Долаємо історії етапи...
нас об’єднали у бою... кацапи,
колаборанти і бойовики.
Триває окупація, таки,
допоки мають волохаті лапи
у офісах тугарини-вовки.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Ерефія до всього має діло,
така уже натурою вдалась,
та як би їй у пеклі не кортіло
головувати – хай живуть дебіли
на болотах, а в Україну – зась.
[i][b]ІІІ[/b][/i]
Богемі помагає мімікрія,
язичнику – отесані боги,
поету муза додає снаги
дискутувати... це його стихія,
але... навіщо зайві вороги?
[i][b]ІV[/b][/i]
Навіщо емісари і ґаранти,
коли освіта і наука... на-
магаються культуру рятувати,
а мафія не вміє пам’ятати,
де і куди дівається казна?
[i][b]V[/b][/i]
Московія фільтрує Україну,
благонадійність міряє дебіл
із лугандону... і немає міни,
якою би поміряти скотину,
коли у яму ляже русофіл.
[i][b]VI[/b][/i]
Ми ідемо... і, може, як раніше
опустимо агресора на дно.
Еліта розраховує на більше,
але... на це кебети не дано.
Красиво грати ролі – це одно,
а бути поза грою трохи інше.
[b][i]Резюме[/i][/b]
Кар’єру не будують на крові.
І по порядку це ще не єдине,
що лідеру нагадує провину...
але погоду роблять візаві
і рейтинги у буйній голові
паяца в ролі чесної людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
[i]« Вся течія життя, на жаль.
за рікою пам'яті...»[/i]
Самописець
І
Щезають по одному давні друзі.
Літа не виграються у лото,
та я ще розраховую на сто...
і тисячу ночей служити Музі,
бо це уже не те, що у Союзі,
якого не витримує ніхто.
І, може, то вона наворожила,
триматися тієї із доріг,
де, нібито, ще є один за всіх
в поезії... але лукава сила
фантазії мої похоронила
у пам’яті сучасників моїх.
ІІ
Ріка життя не оминає мулу,
який не висихає, і тому
своє болото ми ще не забули.
Оглянуся, буває, у минуле
і, ніби, пам’ятати є кому,
якби про мене іншого почули
у самвидаві іншої доби...
і є кому жалітися так само,
і червоніти чорними ночами,
гадаючи, – а що, якби? Аби...
аби ми повернули юні роки
і не дивились на чотири боки,
а прямували до своїх джерел,
коли були обідрані і босі,
та не ридали всує... бо і досі,
куди не подивися – новосел,
куди не плюнь – кацап або орел,
кіно і німці, юди й малороси...
і ось... остання серія на носі,
якої не побачив Оруел.
ІІІ
Миритися – немає ані сили,
ані причини зайвої нема,
бо де мене по світу не носило,
усе одно бере мене на крила
душа, що зачекалася сама...
...............................................
Зорять із фото паперові друзі,
яких у мене час відвоював.
Одна даліє, завдяки спокусі
лишитися і догодити Музі,
але... її обурює Майдан,
непійманий Бандера-отаман...
аби не сумувати, я сміюся, –
О! Де ті оригамі між отав?
і, пійманий у відчаї і тузі,
журу своєї юності порвав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
[i]« Привид бродить по Європі
на шляху до миру...»[/i]
Перифраз
І
Гроза у небі, а дощу немає,
вигадую, що це луна війни,
а думаю, що це вона минає.
Зростаємо захисниками краю
і меншаємо, поки Бог карає
навалою «російської весни»,
аби запам’ятали малороси,
які її чекали, хто вони –
оці недораховані відсотки
електорату, типу – барани...
але, нічого... ідемо потрошку
у НАТО... але проти – баби йошки
угорські, вибачайте... орбани́.
ІІ
Чекаємо на літо... і на осінь.
Перевзуваємось, уже не босі,
якщо зима... і нічия весна,
але чекати всує і не треба...
уже відомо – армія міцна,
коли усі за кожного й за себе,
але не ті, що мають мирне небо
за долари, бо це, таки, шпана –
еліта недото́ркана, чумна,
непіймані за вуха ухилянти,
яким забороняється стріляти,
зайці, які тікають за кордон...
і браві ухажори-уклоністи,
і дуже релігійні пацифісти
і ті, кому не писаний закон.
ІІІ
У нас багато шуму із нічого,
у них бояться привиду лайна.
Гроза у небі – це, таки, луна
від гуркоту розгніваного Бога,
який узрів, яка кому ціна
у цьому світі, де рятують ноги
із армії... але, чия вина,
кому у бурній гавані погано?
................................................
На що уже хороші росіяни,
але дорога на... усім одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
[i]« Одними обіцянками
ситий не будеш...»[/i]
Сентенція
Ми й досі не оснащені бронею
у тій же мірі, що і вороги.
Хіба не ми у НАТО панацея?
Хіба не Україна щит Арея,
що перемозі додає снаги?
Московія не має автостопу
на аморальні дії бойові.
Її фінал – діра у голові...
тому... тому на совісті Європи,
що має роги, мовою Езопа,
а Україна має... селяві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
[i]« Чим довша дорога,
тим ближче до прозріння ...»[/i]
Парадокс
Коли настане золота пора,
мине доба воєнної епохи
і прийде ера миру і добра.
Тоді не буде ні царя Гороха,
ні Магомета...
а його гора
за кораблями піде і потроху
усіх прийме одна земля сира.
Залишимо музеї на руїні,
де побували орки-москалі,
аби боялися своєї тіні
нащадки їхні, капосні і злі
і малороси,
винні і...
невинні,
на денацифікованій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
[i]« Не все втрачено,
що припало пилом...»[/i]
Літопис
І
Реліквії прапращурів-дідів,
що найдені у сховищі віків,
даруються історії навіки..
і найцінніші – зіткані зі слів,
нанесені рукою чоловіка
на бересту, на олов’яну плівку,
а жінкою із роду сіячів
добра, культури раннього бароко,
що радує і досі наше око –
на полотно одеж і рушників.
ІІ
Але і досі ще існують орки –
нахабні, віроломні племена...
і досі не будується стіна,
як у Китаї, вічна і висока.
Такі сусіди. Їм усе ще треба:
ікони наші, мощі, письмена,
аби себе прославити у себе,
що це вони велика Русь одна
від Піренеїв і до краю неба,
готові докопатися до дна
Дніпрового... попри усі загати
і вивезти у темні каземати
кричущу правду...
бо на те й війна.
ІІІ
Але, нічого... маємо напам’ять
історії, що ранять і болять,
і рукописи є, що не горять,
а вірою й надією палають
і манять душі у мої краї,
де ще гудуть моїх думок рої...
готує небувалі фоліанти
фантазія і мрія емігранта,
аби почули рідні і свої
живої мови різні варіанти,
якщо не полінуються читати
і ширити алюзії мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
[i]« Від Божої любові
нікуди не дінешся...»[/i]
Евфемізм
І
Я не умію ні за що хвалити,
нізащо не іду на рандеву
та селфі самозваної еліти...
і друзями нікого не назву
із тих, кому живі – дереворити.
Не відкидаю за ніщо копита,
тому до перемоги доживу.
Не вороги... але як сіль на рану
всілякі «різновіри» і погани,
що обожають ідолів пітьми
у час, коли улус батия-хана
і нехристи скаженого тирана
толочать наше жито чобітьми,
вишукуючи здобичі для пана.
ІІ
Немає Василя на упиря...
і поки воля нації не вмерла,
пора би заарканити царя...
..........................................
Дивуюся, чого його поперло,
туди, де знає – не його земля.
Усе одно не забере у пекло
накрадене у бункери кремля.
Але панує нице і ніяке
і буде панувати, позаяк
поменшає у нації вояк,
а це... Європі – немічі ознаки.
І першими очуняли поляки,
бо, – [i]цо то є? [/i]Лише манюнє пу,
у школі неотесане, плюгаве,
балда народу, затичка попу,
гузно у пір’ї півнячої слави,
ганьба усіх народів і часів,
але усюди пхає підле рило
і не бере його нечиста сила...
.................................................
Он Зе і той уже йому довів,
що не рятує ані сан кумів,
ані шамани, ані дим кадила.
ІІІ
Від нечисті очистимо поля,
із пам’яті зітремо москаля,
а заодно – паяців утопізму,
які смішили нас до отупізму,
і може, ще побачимо здаля
кілок у... спині бестії рашизму.
Звільняємо від ворога своє,
та нелюдів не меншає... одначе
Отець із ними горщики поб’є,
очумається чаполоч ледача,
зійде вода, яку ніхто не п’є,
коваль війни усе перекує
на літаки із купи залізяччя.
Московію чекає Божий суд
і поки український Робін Ґуд
винищує лукаве і несите,
аж поки буде rusia kaput,
зростає мотивація дожити,
аби іще побачити салют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
[i]« А що сталось?..»[/i]
Здивування
У кожного уявлення своє,
чому на раші дивні еківоки.
Не кожен урка має свого кока,
який його кувалдою уб’є.
Не ясно, чи ридати, чи радіти.
У генерали повару пора...
і граються з вогнем великі діти,
бо убивати – це цікава гра.
Але і їсти треба... не лопуцьки
і пити, і закушувати теж...
і бацька тут надійніший від пуцьки,
якого «на коня» не переп’єш.
Оце і вся біда перевороту.
У ящик не зіграє карапуз,
бо черті – [i]за[/i], а баба йошка – [i]проти[/i].
У бункері керує інший туз.
Бо це тобі не гра на балабайці,
аби дурити дику клацапню.
На караулі павуки у банці,
не вистачає кожному меню.
У грі на виліт правила забуті.
І фальш-акорди арії почуті –
на шельму Бог рукою показав,
та схоже, гаму буде інший дути,
бо увертюру вичищення путі
не тільки композитор починав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
[i]« Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері,
побрий мені кучері, кучері, кучері...»[/i]
Ремікс
– [i]Ой Марійко, Марійко, як мі без тя бути?
Беруть мене у військо рекрути-рекрути.
– Ой хоробрий солдате, що казати маю?
Треба орду погнати із нашого краю.
– Ой моя ти кобіто, як же ти без мене?
Може мене убити гарпія скажена.
– Ой вояче, вояче, будемо здорові,
маєш силу козачу, ім’я Богунове.
– Ой Марійко, Маріє, вірна і єдина
я до тебе у мрії щогодини лину.
– Ой Іване, Іване, буду тя чекати.
Подолаєш тирана, збудуємо хату.
– Ой Марійко, Маріє, люблю тя, люблю тя.
Я за тебе кощія рубаю на пруття.
– Ой Іване, Іванку, жни прокляте зіллє,
а вернешся у танку, справимо весіллє. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023