| Сторінки (20/1955): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Картина житія за всі віки –
історія живої ойкумени.
Лишаються у пам'яті, таки,
не цезарі, а мудрі діогени.
І хай усе заткали павуки,
поточені клейноди і знамена –
а не перевелися козаки,
що захищають світову арену.
І може це славетний Сулима,
катований вогнем у мідній бочці,
Богун, що ліг у бойовій толоці...
Без героїзму нації нема,
а є – то залишається німа
усі віки із діркою у боці.
[i]Фрагмент картини з виставки у музеї Т. Шевченка[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857796
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.12.2019
[i]« І що то було?
Мабуть, що Пуйло...
ні сіло, ні впало...» [/i]
НЛО
І
Щось і було, а нація не знає, –
[i]що то воно у Франції було[/i]?
У злодія на голові палає,
а виглядає, наче еНеЛО.
І наче упилася наркотою
Московія великого Пуйла.
Ні спокою немає, ні покою.
На бестію не вистачає зла.
Усюди п'янь, а лізе у герої
і на Олімпі[i] «шороху дала». [/i]
ІІ
Немає світу ні кінця, ні краю.
Бери за даром райдуги дугу.
А їй усе іще... не вистачає
чужої хати у свою тайгу.
Освоєні на суші і на морі
усі скарби Великої Ріки,
а Раші мало. На біду і горе
освоїли її бойовики.
Майбутнє обікраденого люду
до самої окраїни землі
віками завойовують приблуди.
З червоною зорею на чолі
вони були однакові усюди.
Ідуть на мир війною москалі.
ІІІ
Якщо Гаага обіцяє ґрати,
ніхто не розуміє, – [i]в чому суть?[/i]
Йому ще, може, й Нобеля дадуть,
хоча пора по шнобелю давати.
Анжела ошелешена Пуйлом,
Емануель її не розуміє...
І, – «[i]цо то бендзе»[/i]? Наркота у дії.
Нормандія поїхала умом...
Узгоджені «галюники месії».
Домовилися майже «ні о чьом».
.....................................................
Качають газ із Комі, Вєсі, Мєрі...
А, чокнутий на імені Бандери,
уже не розуміє аксіом.
Йому давай границі СеРеСеРу,
але коли показуєш на двері,
орда у вікна лізе напролом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857702
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 12.12.2019
[i]« Саринь на кичку!» [/i]
Сленг
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.
Але не досягаю висоти,
з якої видно істини забуті,
що нічого заради суєти
міняти те, що не міняє суті.
Недолю не об'їдеш на коні,
не заарканиш волю якорями
у гавані біля одної ями.
І як уже не хочеться мені
табанити усе, що є на дні,
заіржавіле та одне й те саме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857507
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.12.2019
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.
У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.
Вона така як треба вже
і приміряє негліже,
а я чекаю.
Вона показує своє рясне намисто
і забуває, що мені нема де сісти.
Я біля неї – як не є,
але нічого не дає,
аби поїсти.
Я наступаю на граблі і не сідаю.
У мене ґлею трохи є. Гальма немає.
Зорю дарую, бо сама.
У мене іншої нема,
а ця сіяє.
У неї файне декольте – на всю фігуру.
Я накидаю їй халат. Які амури?
Мені – аби якусь їду,
а як немає – я піду.
Така натура.
Ні, я не голодую, ні, але буває,
перемагає апетит, який ще маю.
Вона запалює свічу...
А я уже лечу... лечу...
і... засинаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857426
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2019
І
Я б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.
Чужі «узять»* або» бува»*
уже осміяні, ніякі...
Але, рубаючи слова,
піїт очікує на лайки.
І йде по сайту «на – ура!»
русифікація пера,
а за інверсію, – [i]чудово[/i]!
Хоч іноді така мура,
буває, «удобряє»* мову.
А графомани, як один,
[i]удобрюють[/i] свої сюжети,
тому що так писав акин
і класики-авторитети.
На апеляцію таку
даю нові неологізми:
[i]не мають нео-архаїзми
ані резону, ні смаку,
хоч і у кожному рядку
тули каліки-атавізми. [/i]
ІІ
Одне вживає анашу,
а інше випиває чаю...
....................................
...усяка манія буває.
А я і прошу, і прошу,
і не навіяне пишу,
а те, що думаю і знаю.
ІІІ
Поезія – це Божий дар:
або з пекучою сльозою,
або як громовий удар
історією роковою.
У неї вишуканий стиль,
коли прозоре кожне слово.
Але якщо воно – костиль,
калікою стає і мова.
Ночами спати не дає,
якщо не радує, а мучить.
Усіх, у кого серце є,
вона виховує і учить.
Якщо сатира – то різка,
якщо іронія – м’яка,
якщо поема, то не ода...
Вона – стило і оберіг.
На того, хто її беріг,
ніколи не минає мода.
[i]* – фальшиві перли, а-ля Раша, побутової мови в поезії. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857317
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 08.12.2019
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?
Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,
а іншому – одна дорога.
Перепаде щось і мені.
І є надія у піїта –
як не горіти у вогні,
то хай би і не червоніти.
І заглядаю у пітьму,
і не затінюю яскраве,
і проклинаю за криваве...
Відомо Богу одному –
пишу як дихаю, тому
на те, що буде, маю право.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2019
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.
І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка
у мулі пересохлої ріки.
У низині не меншає осики.
І той, що греблі рве, о цій порі
із перепою, аж не в'яже лика,
ночує у сидячого в горі.
На бабая усе ще зазіхає
чорнява чапля і її сини,
неначе у болоті жаб немає
від осені до самої весни.
І хочеться – у далі... і подалі,
і поза перелази і тини
пустелею юдолі і печалі
за перегати – із трясовини.
І що за цими далями шукати?
Ті самі ями, вирви і рови.
Як будяки посеред кропиви
усюди хазяями – супостати.
Людиною не пахне. Уночі
кікімора болотяна ширяє
та ухають налякані сичі,
а їм луною бір відповідає.
Немає того, що було, іще
коли живі лісовики ходили,
і дерево садити мали сили.
А нині – ліс, посіяний дощем,
і палений, і рубаний мечем –
у хащі Берендея. Край могили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857084
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.12.2019
Полетіла осінь за зимою,
та сама її не донесе,
поки не позавіває все
небо пеленою сніговою,
поки завірюха і хуга
не укриють поле і дороги
і тоді і їй самій під ноги
упаде перина дорога,
і тоді – міняй вози на сані
і готуй лещата, ковзани,
і уже до самої весни,
може, пощезають калабані,
по яких весела дітвора
буде находу полірувати
і обцаси, і опору п’яту,
поки сяє інієм трава
і позаганяє їх у хату
дід мороз і баба снігова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856853
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2019
Сиджу собі і горя ще немає,
а може, і не буде як умру
і полечу лелекою до раю,
а не у чорну зоряну діру.
Надію маю – не уріжу дуба,
а біля нього лахи покладу
і почекаю ще єдину, любу,
а далі сам за обрії піду.
Не буде піраміди фараона,
його жезла не буде у руці.
І не узрію тіні Посейдона,
і феї, і наяди у ріці.
Але одну мелодію почую,
коли зійду і кану уночі
та біля того дуба заночую.
І, може, залунає, – алілуя...
і не погасне полум’я свічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856739
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 03.12.2019
[b]« Не Вергілієва Енеїда» [/b]
[i]І не Іванова[/i]
І
Не ангели явилися мені –
усі талановиті і крилаті
поети, що літають уві сні,
та іноді воюють як пірати.
Тут і ніяке у одній ціні,
і те, що сяє, наче діаманти,
і месники – і явні, й потайні,
метелики, аби й собі літати.
Але усяк описує себе –
і дуже гонорові, і не дуже,
аби і на вербі родили груші.
Усе прощає небо голубе,
де очевидно є іще цабе,
отці олімпу, аси і байдужі.
ІІ
Отці олімпу, аси і байдужі
шукають глибину на мілині,
героїв у сучасному кіні
і тиражують аніме папужі.
І ні тобі сльози у полині,
ані колючок у терновій ружі...
А я співаю, – «Ой не шуми, луже...»
та ще й акомпаную на струні.
Але не чують ні гаї, ні доли
мелодію, яка іде по колу
і затихає у височині.
Таке буває, що, на жаль, ніколи
ніде нікого не хвилює соло
у хорі душ – і до ладу, і ні.
ІІІ
У хорі душ – і до ладу, і ні
не відаємо, – бути чи не бути?
Те на арені, се у купині
і їм одне одного не почути.
Тому і залишаються одні
нікому не цікаві баламути.
І ліра є, і звуки чарівні,
та це глухому зайві атрибути.
Зате, коли озвучене своє,
то й когута зозуля впізнає
не як абищо, а гучного мужа.
Ідилія у чаті настає
і поки гонор збою не дає,
одне одного величає, – друже!
ІV
Одне одного величає, – друже!
І дорогому ніби дорога
і м’яко стеле, і єлейно служить
і не Кощій іще, і не Яга.
Обоє пряли поетичний кужіль.
Були і рогачі, і кочерга...
І не чекали віхоли і стужі,
аж поки не повіяла пурга.
Одне віршує, інше помагає.
Але натура й віники ламає,
коли обоє – лялі заводні.
Дуелями займаються дуети
і пера заміняють пістолети,
коли немає сенсу у війні.
V
Коли немає сенсу у війні,
то це уже на «Енеїду» схоже.
Усі бої палкі і затяжні
і ясно, що ніхто не переможе.
Юнона мріє у самотині,
сльозою умивається, не може
загоїти образи. Їй не гоже
ховатися одній у далині.
.
У неї не здіймається рука
ударити по тім’ю мужика
за всі його оказії верблюжі.
У неї ще ілюзії нема,
що якось це упорає сама.
Орли богеми бойові та дужі.
VІ
Орли богеми бойові та дужі.
Той коцає, а те й собі скубе
і нахиляє небо голубе,
аби її скупати у калюжі.
А заодно купає і себе
у цьому опікаючому душі
і дулею погрожує чинуші,
а бабая у яму загребе.
Але не дай то, Боже, це пихате,
фігурою до того ще й пузате,
побачити у себе у вікні.
Хизується есеями своїми
і не горить од сорому. Усі ми
уміємо горіти у вогні.
VІІ
Уміємо горіти у вогні
і боїмося чаплі у болоті,
а сущі біси, демони і тьоті
являються, буває, уві сні.
А хочеться руно у позолоті
аби були наяди у човні,
ахейці в дерев’яному коні,
улани, єзуїти, гугеноти...
Але Амуру не до епопей.
Йому надокучає Одіссей
або Еней на морі і на суші.
Бо ліпше воювати як брати,
аніж усім за обрії іти,
гартуючи одне одному душі.
VІІІ
Гартуючи одне одному душі,
не чуємо найменшого із нас
і як на полі бою кожен раз
у вуха затикаємо беруші.
І гроші економимо, і час,
і на війну, і на побори сущі,
на бойові ракети і катюші,
що убивають всі надії мас.
Та час іде. Його не зупинити
ані паяцу, ані ерудиту,
коли пора настала вогняна.
Піїти подалися у поети
осилювати оди і сонети...
Ця епопея, як не є – смішна.
ІХ
Ця епопея, як не є – смішна,
а я боюся, що не засміюся,
коли на отамана-пацана
іде уже не Надя, а Маруся.
Не відаю, кому тоді хана,
коли уже немає Яна Гуса
і Жанну не карає сатана,
і влада це намотує на вуса...
Але і це уже не дивина.
Буває, опиняємось на міні
лягаємо собакою на сіні.
Затія наша хоч і осяйна,
та на тину уже немає тіні.
Енею буде не до Перуна.
Х
Енею буде не до Перуна.
Йому цікава партія Зевеса.
Немає «Одіссеї» на Одесу,
хоча і залітає сарана.
Рулеткою заволоділа преса.
Опікується Вовами вона.
До Грузії немає інтересу.
Молдавію очікує «страна».
А на олімпі все немає Пана.
І на Парнасі явно не резон,
аби прийшов новий Наполеон.
І «вата» уповає ще на хана.
І поки «Енеїда» – це не «Сон»,
зоїли оспівають графомана.
ХІ
Зоїли оспівають графомана.
У Трої революція гряде!
Бастилія в Росії упаде,
зійде з очей полуда і омана.
Гільйотиною пахне де-не-де.
А це уже історія погана,
бо кожному, у кого є догана,
за скоєне іще перепаде.
Згадаються сієсти і бентеги,
фортуни – альфа і судів – омеги
і пізня у юдолі суєта.
Тоді і юді буде не до сміху,
і клоуну ще буде на горіхи,
якою не буває висота.
ХІІ
Якою не буває висота
і як би не смішила «Енеїда»,
а до Гааги все-таки поїде
осяяна зорею ліпота.
Од неї у Сибірі мало сліду.
Царю неволі зайва доброта.
І я уже радію за сусіду,
коли і їй заціпило уста.
Але якщо полегшає народу,
то я проголосую за свободу,
яка уже прийде як саме та...
І свого сина упізнає мати,
ну а мені не буде заважати
свята або наївна простота.
ХІІІ
Свята або наївна простота
не пожаліє долара у ватру
кумиру, що за неї йде на страту.
Така її і воля і мета.
На маси уповати ще не варто,
бо це не середина золота
і не еліта. Кане у літа
усе, що має жити і сіяти.
Та не згасає полум’я долонь.
Ідуть у Лету наші отамани.
Загачуємо віртуальні чани.
Аби не гас на капищі вогонь,
еліта із юрбою в унісон
і хмизу додає – заради Яна.
ХІV
І хмизу додає – заради Яна
таємна інквізиція «свята».
На неї ще очікує плита
єпархії Мазепи і Богдана.
Царя копита і його п’ята,
костьоли, синагоги і осанни
із мінаретів сурами Корану –
це і сьогодні «золота орда».
Нема дороги із хатини скраю.
Роняю бісер на путі до раю
усе-таки у рідній стороні.
Усе це буде ближньому на згадку.
Даруйте, що на самому початку
не ангели явилися мені.
[b][i]Магістрал[/i][/b]
Не ангели явилися мені.
Отці олімпу, аси і байдужі
у хорі душ і до ладу, і ні
одне одного величає, – друже!
Коли немає сенсу у війні,
орли богеми бойові та дужі.
Уміємо горіти у вогні,
гартуючи одне одному душі.
Ця епопея, як не є – смішна.
Енею буде не до Перуна,
Зоїли оспівають графомана.
Якою не буває висота,
свята або наївна простота
і хмизу додає – заради Яна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856645
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 02.12.2019
***
І наші сусіди, і ми
п'ємо і їмо за ґаранта.
У них – єзуїти тюрми,
а наші, кого не візьми –
усі у руці окупанта.
***
Є наміри благі у талалая,
а нація наказує проте:
– Не обіцяй і п’яному оте,
що і тверезий не пообіцяє.
***
Бісу – рогачі, а Богу – свічку,
владі – буряки, народу – гичку.
Чоловічки все-таки зелені
і тому личини їхні – темні.
***
Ні дати, ані взяти –
ні кайла, ні лопати...
Не відає личина,
чи скелю сю лупати,
чи лупати очима.
***
У безголов’я ум або засне,
або його натурою немає,
коли негайне – це не головне,
а головне за дужки засуває.
***
Усе іде по колу в України,
але бували інші інтервали,
коли її виводили з руїни
або коли до щенту руйнували.
***
Париж і Єлисеєві поля
очікують Кощія, бабу Йошку,
недонаполеона і теля,
якому заманулось цього року
за руку упіймати москаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856626
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.12.2019
Ілюзії лишаю за душею,
у серці перевіюю літа,
у пам'яті є візія тієї,
яка була – як осінь золота.
І я літаю іноді до неї,
коли надокучає суєта
і тугу переспівує сльота
на тихій ноті осені цієї.
Про це шепоче вітер у траві
і хмари нагадають дощові,
що і її журою огортає
мелодія далекої пори,
коли були щасливі вечори
і не було опінії до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856430
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 30.11.2019
[i]І[/i]
Біблія описує усе,
що було, і є, й чого не буде,
поки Землю населяють люди
ті, яких диявол ще пасе.
Це і є очікувана ера,
у якій усі одна сім’я
і немає часу на химери
у перипетії житія.
От якби не мали ще й спокуси
і любили іноді свою,
не було б ознакою розпусти –
їсти що-попало у раю.
[i]ІІ[/i]
А в Едемі упіймали Єву.
Показала змієві вігвам
і не мав куди піти «налєво»
винахідник палиці Адам.
А кого ця діва породила?
То Отець лиш відає один.
Незаконний Каїн, бісів син
піднімає Авеля на вила.
Ноя залишає дикий Хам,
Яків емігрує у Єгипет...
Маємо і досі за фіг вам
і за Єву, палицею биту.
Як там не було – іде війна
і володарює сатана,
поки не появиться Месія.
Умирають дочки і сини
і кінця не буде у війни,
поки буде Азія-Росія.
[i]ІІІ[/i]
А в Едемі, як не прикидай,
для Адама це уже не рай
мати ту, що зрадила учора.
У вігвамі – як там не було,
може і лишалося тепло,
та не рай – Содом або Гоморра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856236
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.11.2019
Тиша явно не матроська.
У Гаазі – тишина.
Чіна, *** Ин і Moskau
обирають пахана.
У Європу йде руїна,
у Гааги є сусід –
Moskau... Сучий Ин і Чіна
окупують білий світ.
Їм усюди мало місця.
Зазирає ще за тин
бойова лукава трійця –
Moskau, China й *** Ин.
У Китаї - «наші в доску»,
у Кореї – все війні,
моська чапає у Moskau,
Україна – у вогні.
Не доїли наше сало,
то грабують у бою...
Чайканші, Сосо і Мао
почивають у раю.
Та лишили недоноска.
Тиша є, але матроська.
Скаженіє вертухай,
бо Росія – це не рай.
І Китай іде на Moskau,
а Корея у Китай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856093
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 27.11.2019
В Одесі їдеш – як «помажеш»,
і це мене хвилює теж.
Себе самого не похвалиш,
то як опльований ідеш.
І ось мої аж п’ять копійок
не у єдину із дірок.
На видання зірок і «зірок»
немає зайвих копійок.
Мої лукаві любі друзі
ідуть за мене у вогонь,
але у їхньому союзі
не опинився я либонь.
Нові вожді беруть на себе
чужі заслуги у бою
за волю нашу і мою.
Героїв ще приймає небо,
а самозваних і не треба,
коли живі ще у строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855978
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.11.2019
Не обіймаю неозоре,
а – чи було, чи не було,
пригадую високу гору,
куди нас літо завело.
Перецвіли волошки сині
на схилі сонної ріки.
І я – на схилі літ, і нині
не увійду у ті роки.
На тому самому обриві
я повертаюся на час
у миті юності щасливі,
коли усе чарує нас.
І пряна ружа, і мімози
такий же мають аромат
і я не утираю сльози
як і багато літ назад.
Але немає як раніше,
коли було і так, і сяк,
і не второпаю ніяк,
чого минуле очі ріже,
чому усе іще не так,
а ми чекаємо на інше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
І
У нації Батия є ознаки :
усе й усіх усюди дістає,
ніде нікому жити не дає,
немита, сита, п'яна забіяка
лютує і кусає як собака,
віками зазіхає на твоє.
ІІ
У неї місія – вбивати
надію, віру і любов.
Віками проливає кров
у меншого по чину брата.
Ніхто її не зупинив.
А дожили до СеРеСеРу,
убили нашого Бандеру
за те, що націю любив.
На те і партія велика,
що засідає у кремлі.
Їй заважали куркулі
і помагали без’язикі.
Вели. І досі ще несе
неволею апартеїду.
А довели до геноциду
за те, що воля – над усе.
На це і вистачило сили.
Самі собі могили рили,
аби минулася яса.
Кати давали землю їсти,
на панахиду – комуністи,
а волю – Божі небеса.
ІІІ
А нині – маєш у Європу візу,
то будеш у Московії фашист,
а любиш матір і свою Вітчизну,
то у Росії ти уже нацист.
Якщо не дуже величаєш брата
і не бажаєш у його ярмо,
анексувати прадідову хату
воно до тебе лізе і само.
Ціна цивілізації висока.
Тому усе, куди сягає око,
освоюють війною москалі.
Царі і хани, пахани і хами,
не маючи ні розуму, ні тями,
визбирують окраїни землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855687
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2019
У нас є мрія! Ідемо кудись,
долаємо корупцію на разі,
на Місяці вирощуємо рис
і ласуємо яблука на Марсі.
І не лякає недосяжна вись,
блукаємо у просторі і часі,
чекаємо орду на перелазі
із Азії за європейську вісь.
Але не помічають ідіоти,
що гопники отримують джекпоти,
хапаючи удачу за хвоста,
що це була диявола робота –
із лоба визирали роги чорта,
а обирали у мішку кота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855400
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.11.2019
Життя не має сенсу без мети –
освоїти його далекі межі.
І «дике поле можна перейти»,
якщо іти по ньому обережно.
Буває, досягають висоти,
багаті одягаючи одежі.
А от сірійці будували вежі
у недосяжні зоряні світи.
За океан, який не має краю,
але чарує і лякає нас.
Путі і долі наші – то пасьянс,
який лише Феміда обіцяє.
Коли хороша карта випадає
і є удача, то – єдиний раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854856
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.11.2019
Кацапа видає не сила духу,
а п’яна неупевнена хода
і перегар, коли воно під муху
і язикате, і туге на вухо
не чує, що Росія – це орда.
Це видає і дика поведінка.
Але існує нація така,
що має самодура-василіска.
Нема ума, вважаємо – каліка
реалізує місію совка.
Це люті раті, мафії і зграї,
які не зупиняє ні межа,
ані біда замученого краю.
Бойовики-жандарми-поліцаї
та рицарі сокири і ножа.
Парафії не вистачає Риму,
а Вові – бути на чолі подій,
якими управляє лиходій.
Усі койоти заодно із ними.
Вони жахають скрепами своїми,
осміяні у величі своїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854419
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2019
Жалі і сум людей не надихають.
Коли сльозава настає пора,
а душі переповнює жура,
усі вони поезію чекають.
І хай дощі ідуть як із відра,
а сиві хмари небо укривають –
зійде зоря і сльози висихають,
і вірші видаються на гора.
Знічев’я, може, порятую душі.
І туга ще не зайва на землі.
У вирій полетіли журавлі,
зате ворона каркає на груші
і сонце випиває із калюжі
учора не досушені жалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854375
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 11.11.2019
У колориті білої зими
малюю за садибою дерева.
Гостюю ще у осені-куми,
ну а кубіта – у сузір’ї Лева.
Не помічаю ані вечорів,
ані ночей. Усе минає всує.
Ось і Амур до неї полетів,
а я її не бачу і не чую.
І це ні у ворота, ні у тин.
Уже на зиму осінь повертає,
а я усе один, усе один
без неї у хатині біля гаю.
І замерзаю у самотині,
на дрова ріжу вишні в гущині,
але боюся, що уріжу дуба,
коли мене лякають уночі
летючі миші, сови і сичі
і не рятує, і не гріє люба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854203
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2019
Не свистіло у вусі давно
і не чую, чи є, чи немає
та, що іноді ще залітає,
поки не зачиняю вікно.
Може, якось дійдемо до тями
аж коли уже стукне за сто
і у хаті одного ночами
не застукає тінь Ерато.
Та не тане від інію шибка
і холоне у мене душа.
Не побачу я білу лебідку,
що і досі моя і чужа.
За роками літа полетіли
десь у вирій, у ту далину,
до якої я не досягну.
Щоб у вусі уже не свистіло,
забуваю і юну, і милу
і спокутую нашу вину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
[i]І[/i]
Осінь посіяла зерня,
йде у поля і гаї
і пересаджує зелень
у зоопарки свої.
Нація вміє радіти
миру, тайзі і війні.
Будемо і зеленіти,
і засихати на пні.
[i]ІІ[/i]
Арії орють і сіють.
Поки вертає весна,
їм восени зеленіють
вруна, ялина, сосна.
Хамелеони і юди
не помічають краси –
як прикрашає усюди
ива зелена ліси.
Ще ідемо по барвінку
і по межі золотій.
«Матері вашій ковіньку!» –
вийся, буяй, зеленій!
Та не ідеться людині –
риє й копає на зло,
зелень міняє на гривні,
а кумачі – на зело.
[i]ІІІ[/i]
Люди не дуже і темні:
є таємниці воєнні,
а на Русі – ідіот.
І розуміє народ:
є чоловічки зелені ,
а на границі – «развод» .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853426
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2019
У тумані сіріють алеї,
серед осені кряче печаль.
І ворона сумує за нею,
і мені її мало, на жаль.
То завіється з гаю у поле,
то фарбує сурмою ліси
і у лузі неначе ніколи
не було ще такої краси.
То пишається горобиною,
то калиною біля ріки,
по габі за цією рікою
вишиває собі полики.
Завітає ця фея й до мене,
і кота подарує мені,
що примружує очі зелені,
і мурликає щось уві сні.
А сама помандрує у гості
у хороми хуги і зими.
Поки з нею прощаємось ми,
сіє росами із високості
подорожню імлу на погості
за журбою, що їде саньми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853098
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2019
Рабу юрми аби лише ім’я
із ящика, по радіо почути
і вже уся юрба – одна сім’я,
аби й собі у веремії бути.
Були і ми на тому ще віку
і юні, і до себе нещадимі,
і за догани совістю судимі,
ходили у терновому вінку.
Згадаємо, які то є орли,
коли літали голубами миру,
а далі і лисицею були,
й вороною, що має пайку сиру.
А нині забуваємо ціну,
яку за безголов’я заплатили.
Отак і доживемо до могили,
на рок перекладаючи вину.
Але не забуваємо паради
не ради цілі, а ідеї ради,
якою б злою не була вона.
У досвіду одні й ті самі вади:
недопалок, допущений до влади,
як догорає – сущий сатана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853029
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2019
Ще є тюрма, сума і Колима
від океану і до піку гір.
А покаяння Каїна нема
і рикає зі сходу лютий звір.
Кацапію окутує пітьма,
а ще до того – і поганий зір,
і розуму не відає юрма,
і не конає парій-бузувір.
Не зупинити киями орду.
Не тоне у калюжі океан.
Не явиться месія-отаман.
Плюгаве Пу закушує узду,
на голову свою і на біду
паяци Зе виношують Майдан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852930
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.10.2019
Запасають жолуді дуби,
червоніють падуби і вишні.
Не ніяковіли би, якби
не були такі нагі і пишні.
Узялись у боки ясени.
Явір усміхається ялині.
І кольє опалу до весни
буде ще сіяти на калині.
У природи виїзне кіно.
Їй у ролі осені – морока.
Чагарі із нею заодно,
а в гаю осика – одинока.
Чуйну душу не лікує час.
І дерева ще ідуть у люди.
Он березу обіймає в’яз,
а береза обирає дуба.
Місію очікує зима,
та у неї інші ідіоми.
Осінь – незалежна. І сама
завітає у свої хороми.
Опадає золото руде
і руно на ризи падолисту
і на естафету урочисту.
А ота, яка за нею йде,
купідону кучері пряде,
а наяді – інію намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852562
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2019
Поетові журитися не варто,
що він ще не відбійний молоток,
і поки у душі палає ватра,
у ньому може жевріє пророк.
Щезають невідомі і ведомі,
яким удача додає снаги,
ну, а вони – ідилію у домі,
а не ведмежі послуги слуги.
Але не знаю, що із того буде,
коли на все лице одна пиха
нечеми, що усе іще коха’
і ріже мову, ідучи у люди.
Чого лише уява не дала!?
Ось на папері нібито людина,
але у позі сизого орла
висовується чорна половина.
А ось – усі сатирики юрби
співаючі, танцюючі і лисі.
А уявімо, що було б, якби
і ці були з бандурою і сизі?
Усім пообіцяю булаву...
А пророкую – партію єдину
на сцені, на арені... наяву.
Я не приватизую Україну
любов’ю спекулюючого сина,
а нею неділимою живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852329
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.10.2019
Іду у висоту із низини
і поки це описує рука,
гадаю, до якої глибини
тече моєї пам'яті ріка.
Несповідимі ні путі мої,
ані чому на довгому віку
ступаю у тій самій течії
щоразу у одну і ту ж ріку.
Не знаю, чи прокинуся, чи ні,
чи запитаю у забудь-ріки, –
навіщо одинокому мені
ці зайві неприкаяні роки?
Багато літ у Лету утекло
за течією долі у кінці
забутої моєї юності.
А може того часу не було?
У вирі човен, у руці весло,
але її немає у ріці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
Буває і ніщо дає урок
як замінити ямбами хореї.
Сонети це не купа балачок
і не подяка Музі чи Морфею.
І рупори беремо на замок,
і маємо від болю панацею.
Уміємо у попелі думок
перегоріти силою ідеї.
Але не подолає висоту
нечиста сила, що уже конає.
У пеклі не буває того раю,
який ми обирали за мету.
Якщо не чути сірки за версту,
до сатани претензії немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851712
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.10.2019
Добирає урожайне літо
качани і колос до куля
і Ярило у піке зеніту
сіє павутини на поля.
І Покрова устеляє сіно
пеленою на нове зело.
По озимині її насіння
яриною ниви ожило.
А уже за нею фінішує
у високі сині небеса
кароокий жовтень, що існує
поки є ще в’януча краса.
Уночі замішує пастелі,
а удень малює міражі,
як Марія укриває землю
на краю небесної межі.
У свої сіяючі чертоги
одягає омофори тоги
і міняє опції меню,
та наймає сивого Борея
вимести усі її алеї
і неони магії вогню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851454
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2019
Повертають воїни-сини
в Україну, «із Дону додому»,
де немає нібито війни,
хоч і не упевнені у тому.
Сонце України у диму,
автомати не дають осічки
і у Раді, наче у Криму,
бігають зелені чоловічки.
Не поможе на межі стіна,
поки сатана уріже дуба.
Нація обрала пацана,
а Росія знову має зуба.
Овоч поміняли на зело.
Ну і що? Америка не знає.
Раша хоче мати, що було,
та у неї формули немає.
Невідомо, що іще клопу
заманеться у лиху годину
і чому гундяєву-попу
маємо платити десятину?
І таке було уже не раз –
є свобода, та немає раті,
отамана обирає час,
а у нього – шоу на шпагаті.
Ясно, що готується тюрма
і нема уже у тому толку –
поміняти Бобіка на вовка.
Полонених у Росії – тьма,
а у нас диявола нема
реалізувати рокіровку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851095
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 11.10.2019
І
Купиною осінньої аури
догорають кущі,
а за тучами вітер у траурі
сіє-віє дощі.
ІІ
І написано, і переписано...
Ой, було-не було –
заримую-но сяючу лисину,
а не хмуре чоло.
Що на неї, буває, не капає –
за огріхи мої!
Але німбами орія-арія
обрамляю її.
І тому оминають аматори,
ігнорують сноби...
За поезію і за метафори
ми побили лоби.
І не соромно. Є ще епітети
і буяє трава...
А кому не дано це помітити,
хай римує слова.
ІІІ
Є нечитане і недочитане...
Напишу я іще, –
[i]що моєю журбою нанизане,
змиє осінь дощем. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850864
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.10.2019
І
Начало є, то і фінал буває,
хоч іноді й повторюється знов
очарування, що не проминає,
і є лише надія на любов.
І не одне її іще шукає,
і не жаліє ніг і підошов,
аби за нею – парією раю,
як і Адам за Євою ішов.
Але нема: едему у пустелі,
оази щастя, літепла купелі,
води живої у сухій ріці.
Так і йдемо за нею однією
та за обітованою землею,
аби не оминути манівці.
ІІ
Вона усяка, ліва і ніяка –
і течія у вирі на ріці,
і яблуко спокуси у руці.
Посіяну зорею зодіаку,
очікуємо зернятами маку,
але їмо зело і корінці.
Навіяна як сон, вона щезає,
обманута, на віру уповає,
заручена – єднає береги,
найкраща залишається у серці,
нічийна добувається у герці,
одна-єдина додає снаги.
Омріяна, коли її немає,
жадана, поки сили вистачає,
найгарячіша – як яріє кров,
доведена у відчаї до краю
тієї муки, що переживає,
і потрясає душу до основ.
Але буває, що і ця не перша,
і до вельону русу косу чеше,
та вірує до самого кінця –
а може ще розвіються печалі
і на останній лінії спіралі
навіки об’єднаються серця.
ІІІ
😍 тоді являється любов’ю,
коли у ній осяяні обоє
і їх оберігає ...таїна.
Коли душа на березі одна,
її луною чути за рікою,..
...........................................
О, як чарує осінню весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2019
На луги і гаї, і садами оточені села
осідають тумани і тане омана очей.
Перелітні птахи навівають думки невеселі,
що і ми летимо за межу неозорих алей.
За каймою ріки течією уявного Стіксу
виринають Харонові утлі вербові човни.
Пеленою імли накидає вечірню завісу
на палітру печалі яса, що мине до весни.
Із корони беріз осипається золото листя,
майорять ясени, багряніє на в’язі чалма.
Затихають рої. Їм у келії шавлія сниться
і байдуже, що осінь уже атакує зима.
І мені житіє пророкує своє алілуя.
Посивіли літа, і зозуля уже не кує,
і симпатія є, а душа не за нею сумує,
а за тінню тієї, що й досі тенета снує.
Покотило до неї – до ирію дідове літо.
І не знаю, за що я цю пору печалі люблю
і навіщо синиця такому як я журавлю.
У поезії дня домінує осінній епітет
і усім все одно, що малює уява піїта –
чи етюди жури, чи пейзажі німого жалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2019
Як не горюй, не молодіє тіло
і піруети юної пори
не повторити, як би не кортіло
побігати ногами догори.
А що робити як неначе треба
і ніби не витримує душа,
аби із нею на руках у себе
забацати на дроті антраша?
Аби земля ходила під ногами
і засіяла зорями над нами
жадана і довершена краса,
коли і сонце можна покрутити,
і ради цього, і на цьому світі
із юності вертають чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849323
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.09.2019
І
Іще лишаються у моді
бої, погода й чудеса.
Такі прогнози у природі
віщують Божі небеса.
ІІ
Тай буде те, що є і нині –
орда й агонія яси,
і поки ще панують свині
не буде щастя і краси.
Не буде вічної любові,
яка зів’яне як зело.
Усе повторюється знову,
якщо його і не було.
Кохати будуть одиночок
воюючі одинаки...
але найближчою сорочка
лишається своя, таки.
Тому усі одного разу
згадаємо свою весну
і перемогу не одну...
і поки вистачає часу,
то ліквідуємо заразу,
якщо зупинимо війну.
ІІІ
І Гея вилікує рани,
і околіє сатана,
а без’язикі та погани
повищезають як мана.
У серці запанує ліра
і муза чистої води,
і буде істина і віра,
аби подалі од біди.
Зійде нова зоря надії
і в Україні буде мир,
і до Китаю у ясир
піде опудало Росії,
і явиться живий Месія –
моєї нації кумир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2019
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.
Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,
і розлука раною здається.
І не знаю, чи переболить,
поки я до неї завітаю,
і побачу, і... не запитаю,
чи зі мною знову полетить
пережити ту єдину мить
магії омріяного раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.
Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.
Ну а я на палітрі душі
вишиваю її біля себе,
поки душі іще не чужі.
Віє осінню із небокраю.
Вітер сіє нові врожаї
і за обрій жене кураї.
А вона і мене відшиває,
і навіяні вірші мої.
Хто покаже, якою стезею
цю [i]ля фаме[/i] я можу [i]шерше[/i]?
Усміхнеться і буде моєю?
Насолоджуюсь тільки із нею,
а без неї існую лише.
Чи у неї опущені крила?
Заблудилася чи заблудила
ця уявна красуня моя?
Нецілована мною, та мила,
що висоти усі покорила,
а гуляє іще нічия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.
Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,
аби лишитись цілим і живим.
Розбігтися по насипу до броду
і відірвати тіло від землі,
летіти як у небо журавлі
за мілину і на широку воду,
явитися у пам’яті народу
і канути навіки у імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848637
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.09.2019
[i]« А годы летят, наши годы как птицы летят
И некогда нам оглянуться назад» [/i]
Є. Долматовський
І
Полетіли у вирій бусли
і жура до оселі вертає.
А у нас іще – ка_ні_ку_ли:
я не чую, – [i]немає коли,[/i]
а у тебе мене вже немає.
А життя як отой водопад
доливає літа по десятку,
випиває за тебе, на згадку,
і за мене, за хори наяд,
що лунають із ночі до ранку,
і за мій потолочений сад.
ІІ
Що було, на нове не міняю.
У минуле усе потекло
і не меркне ідилія раю
як весною квітуче зело.
Пригадаю роки ейфорії,
заясніє пора золота,
і мені усміхнуться уста
не одної моєї надії.
Аріадна снує житія
і не відпочиває природа.
На любов не міняється мода.
Не міняюсь напевне і я:
то щороку – єдина й моя,
то навіки – остання пригода.
ІІІ
І донині усі при мені,
наче сяючі зорі урочі,
заглядаємо очі у очі,
коротаючи ночі і дні.
А вони як отой зорепад,
що сіяє і сіється доти,
поки є ще... дай, Боже, не сота.
Зависає у небо десант.
І немає дороги назад,
і летіти униз неохота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2019
Нема коли поглянути угору.
Та і навіщо линути у даль?
У цю суху осінньо-літню пору
у кожного своя жура-печаль.
Рушаємо із бабиного літа
у затяжні тумани і дощі,
аби були оказії зігріти
оази і проталини душі.
Міняємо пейзажі-акварелі.
Минаємо калюжі-ручаї.
Шукаємо ілюзії свої
як бедуїни раю у пустелі.
Надіємося на свою весну,
на ласки чоловічі і жіночі,
які жага навіює щоночі...
Молюсь за тебе, поки не засну,
і просинаюсь, витерши одну
гірку сльозу, що застилає очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019
[i]« Заросла доріжка зелен травами,
Де колись поміж п’янких отав
Ти пішла з усмішкою лукавою...»[/i]
Б. Олійник
Під ногами знову шелестить
в’яле і сухе опале листя
і пейзаж минулого за мить
ватрою ось-ось і розгориться.
Нагадає юнь у багреці
сивої отави, а на лоні
далини у самому кінці
намалює обрії червоні.
Все – як і раніше, як було
і не забувається ніколи.
Вишиває золотом зело
баба осінь, що іде по колу.
Випиває вечір білий день
тай іде у ніч до ранку спати.
І мене жура веде до хати,
де ночую як у лісі пень,
та найкращу із усіх пісень –
колискову заспіває мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847988
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2019
***
Мені то що? Пишу і не читаю.
Я чукча із Якутії Китаю.
І це серйозно, а не жартома...
На те і графоманія. Вітаю!
***
І у піїта є свої фанати,
які читають мелоси і чати.
Але немає того читача,
який уміє істину читати.
***
Не досягаю я до Спілки члена –
таємне оминаю і зелене.
Інверсією граються усі,
аби було не так як є у мене.
***
Рятуй мене, мелодіє моя.
Була моєю, стала нічия.
Кохання читача не надихає
як надихає соло бугая.
***
На сайті казанови не усі,
та іноді почкуються, мерсі,
і невідомо, що тоді чекати,
чи сюр, чи епітафію красі.
***
Не полишає неофіта мрія
десь записати, що і він – месія,
якщо не гуру із роси й води.
Та умирає і його надія.
***
Чи рубаї, чи рубої – не знаю.
На хоку хайку іноді міняю.
Затюканий майстрами у низи,
закручую гайки, іржу пиляю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847712
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.09.2019
***
Чекаємо на місію Ереба
і на месію з манною із неба.
А на умі усе одно одне –
усе, що є – собі і ради себе.
***
Партії ніякої немає.
Те, що є, не обіцяє раю.
Поки обіймаються куми,
не повірю у свободу краю.
***
Ми любимо і волю, і дідизну,
і націю за неминучу тризну.
Якщо патріотизму не було,
то де його узяти – за Вітчизну?
***
На Рашії і людоїда знають,
і апетити до і після чаю.
Бо лідерами не самі стають,
а їх лакеї їхні обирають.
***
Фанатики космічної ідеї
усе ті самі юди-фарисеї.
Об’єднуємо неділиму Русь,
та українофобу – зась до неї.
***
Іще літає чартер на Росію,
де іноді пакуються злодії,
бо є утаємничена мета,
яка оберігає лиходія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847634
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.09.2019
Одна у цьому світі дивина,
що ангели усі – на тому світі.
Нікого не дивує новина,
що ми із Марса, а не Божі діти.
А може, діти бісові, або
помазані у пеклі діти вражі,
тому і обираємо Рембо,
не видячи, яке воно у сажі.
На обрії гулаги СеРеСеР,
куди евакуюють «Інтерсіті».
Міняються рабами із галер
пірати ХХІ-го століття.
Кощію, що конає у кремлі,
не випало явитися на сцені,
то ось воно – на світовій арені...
Пишаються собою москалі.
За інопланетянами Землі
полюють гуманоїди зелені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847489
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2019
***
Ти біса із Аїда не проси,
аби свічу поета погасив.
Якщо у тебе совісті немає,
то й душу вельзевулу віддаси.
***
Руйнується і наше, і моє,
і нице зазіхає на високе,
та не поцупиш те, що ніби є...
Його пильнує небайдуже око.
***
Поети є – на пару три,
одне на одного похожі,
а іноді – одні майстри
тінь кидати на огорожі.
***
І лапки, і дужки, епітети і звуки,
і коми по великому рахунку
у мові – це поезії вінець.
Та неуки не відають науки,
в якій і точка – це ще не кінець.
***
Зозуля кукурікає,
а півень не кує...
Усе минає, що було,
та іноді ще є.
***
Буває і ніяке, а читаю,
буває і на вуса намотаю
і ради економії, бува-
є, рубаями ірода рубаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847450
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 07.09.2019
Чекай мене, але чекай,
коли нікуди не поїду,
а твій обітований рай
не на околиці аїду,
коли у радості й журі
ми обійнятися готові
і не ржавіють якорі
у нашій гавані любові,
коли до тебе не дійти
і не почути біля серця,
коли ти з іншою на ти
але до мене усміхнешся,
чекай до ранньої зорі,
до самого кінця і краю
на перепутті біля гаю,
коли і зорі угорі
ще майорять о тій порі,
коли і я тебе чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Загадую, неначе той язичник,
який до серця відає путі –
наївні, а буває і містичні –
чи повезе з якою у житті.
Явилася як із горіха зерня,
і мавкою живою уві сні,
і музою ізгоя у Майстерні,
але... усе те явно не мені.
І леді-дами, і тузи-валети
на неї позирають звисока.
Лірична героїня у поета
якась в його романі не така.
Чиюсь сувору душу полонила
і називає байкою любов
ідальго, донжуанів, казанов...
Уранці – файна, а ночами мила...
Ой, не одну ця муха укусила,
аби Амур її не уколов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2019
Безкрає небо, а життя – безмежне.
Ілюзії – усі мої путі
у мрії, уві сні, де незалежно
я мешкаю у іншому житті.
А чи існує доля паралельна,
де інші люди, як і ми, не ті?
Уловлені у сіті Мельпомени,
на іншій сцені – може і святі.
Але Феміда не міняє ролі.
Тут – у полоні, а коли й на волі,
руйнуємо ідилію свою.
Ілюзіями оповиті мрії,
а ми як учні іншого месії
очікуємо місце у раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847010
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.09.2019
Безкрає небо, а життя – безмежне.
Ілюзії – усі мої путі
у мрії, уві сні, де незалежно
я мешкаю у іншому житті.
А чи існує доля паралельна,
де інші люди, як і ми, не ті?
Уловлені у сіті Мельпомени,
на іншій сцені – може і святі.
Але Феміда не міняє ролі.
Тут – у полоні, а коли – на волі,
руйнуємо ідилію свою.
Ілюзіями оповиті мрії,
а ми як учні іншого месії
очікуємо місце у раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846971
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2019
***
Не зупиняє небо наші жорна.
І писане, і чуване повторно,
а діє як на Раші новина.
Усе, що біле, в Україні – чорне.
***
Йдемо за Україну – і не раз,
і за її енергію і газ...
колоною державної машини
бюрократія атакує нас.
***
Тече вода, наповнює підвал...
Це не валюта, а її обвал.
А гривну відмиває і пакує
теплоенерго і водоканал.
***
Нікого це не гріє й не пече.
Ще буде делегація і ще.
Слуга народу теж уже чекає,
що у його кишеню потече.
***
Чого лише немає на віку.
І ревнощі, і ать твою таку...
Трикутники любовні – піраміди
у першому і енному зв’язку.
***
Хто у Росію – голови нема,
хто у Європу, той не має серця,
але у бацьки, іноді здається,
уже і того, й іншого катма.
***
Проблема України не у тому,
що видно обивателю сліпому —
вона на волю прагне триста літ,
а кацапня вважає, що додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846882
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.09.2019
І
Гаряче літо і пекельні зони.
Історію опанувало зло.
Випалює радіаційне тло
сухі отави. І стає червоне,
і в’яне ненапоєне зело.
Водою заливає океани.
На суходолі поміж рік і гір
палає Амазонія й Сибір.
Горять оази й прерії савани,
чекають азіати на ясир.
ІІ
На Україну зазіхає Раша.
На Піренеї йде новий Батий.
Моя-твоя не розуміє, – наше!
Кривавої не оминути чаші,
допоки діє триголовий змій.
Клонованому Пу не до Китаю.
Орда уже опалює краї,
де є ще опозиція її.
Щось у тайзі таки повиздихає –
Росія Україні обіцяє
її людей за покидьки свої.
ІІІ
І настає фальшива епопея.
Європа забуває за ордло,
Америка із нею – не альо....
Кацапія воює за ідеї
і від війни немає панацеї.
Надія є лише на еНеЛО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846806
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.09.2019
[i]« Ми всі із тих, хто наступав
і на граблі, й на вила...» [/i]
Революційна
А ми іще із тих базік
і слуги у народу,
що зупиняють маховик
за волю і свободу.
І ситуація така
у вашій іншій владі –
пообіцяю п’ятака,
а ви і цьому раді.
Тому підтягуйте штани,
сідайте на дієту...
Ми дуже класні пацани
веселого сюжету.
У вас у шані і село,
і принципова мова.
А нас виховує Пуйло,
бо я на те і Вова.
Скіперіада не засне,
але сидіте тихо,
коли у партері сяйне
міледі Розумиха.
Із-за бугра уже, мерсі,
вертається пальміра.
Реінкарнуємо в Русі
і Яна, і Азіра.
У нас ті самі пахани,
чинуші і злодії,
і гепи-допи зі шпани
Кацапії-росії.
Немає Нестора Махна,
то є йому заміна.
Свобода слова – то мана,
у вашій хаті міна.
Ми зобов’язані орді
і біло-сині, і руді –
усі хамелеони,
але нові і молоді...
із п’ятої колони...
Ось потече по бороді
і поміняємо тоді
«понятія» й закони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2019
[i] І
« Ось то я!» [/i]– позаймало висоти
і видурює в нації час...
У етері буває не раз,
об’єднавши по фазі частоти,
резонує енергія мас.
Та лунає у басі фальцету
і слащавої патоки слів
ейфорія епохи Інету.
У дуелі немає дуету,
у війни не воєнний мотив.
Пам’ятаємо міфи і міти
у своїй історичній путі.
Та «кацапіють» неуки діти,
що взялися усім володіти,
не шануючи мову і рід.
Обирали, тай маємо дулю.
Невідомо, куди нас несе
на чолі із ватагою зе...
Ми забули уроки минулі.
Із лайна виливаємо кулю,
і надіємось, що повезе.
ІІ
Очищаємо хати, подвір’я
і поля, і свої береги
од Кощія і баби Яги.
Та утерлись у наше довір’я
комедійні свої вороги.
Не уміємо – око за око,
не кусаються наші рої.
Та розбоєм живуть солов’ї
і наносить нам рани глибокі
ще не вирване жало ЗМІї.
Ще чекає погоди у неба
«войовнича еліта» чужа.
Їй у бучі і миру не треба.
Та дамо і орді одкоша
і «еліту» шлемо до Ереба.
Є у нації инша душа.
ІІІ
Учений дід вичитує осанну
на вірність України... І кому?
Не розумію... Може і пойму,
коли зійдуть червоні могікани
зі сцени, пощезають за тумани,
за обрії, за межі, у пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846461
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.08.2019
Не застує едему біднота,
якої і раніше вистачало.
Бурлаці, що не будень, то свята,
а як багато, то і цього мало.
Ще дехто помічає і росу,
і чує соло солов’я у гаї,
і на щоці непрохану сльозу,
ховаючи жалі, не витирає.
Вони не уповають на людей,
щасливі у таємному нещасті,
коли, не піднімаючи очей,
очікують на маслаки собаці.
Є й ті, які ламають вітряки:
блукаючі ідальго у пустелі,
мольфари, відуни-кочівники,
юродиві, паяци, менестрелі...
Попереду – невидима імла,
позаду – три дороги од села
у райські кущі та у буєраки...
у небеса... або на манівці,
у люди, а у самому кінці
усі – як не герої, то бурлаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846162
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 26.08.2019
І мені би – у гаряче небо,
де ночує сонце нічиє,
не моє, але у мене є
і у тебе – дозою плацебо,
що лікує душі навзаєм.
Не буває зайвою увага,
поки є надія і мета:
у чеканні довшають літа,
у польоті – вища рівновага,
у любові – інша висота.
Ще руками дістаємо зорі.
Поки у своєму літаку
оминемо Африку жарку,
душі хай купаються у морі,
а тіла – у золоті піску.
Летимо і досі – невагомі,
одинокі у одному домі...
Осінь павутиною снує
літо, не обтяжене виною...
Падає за обрії прибою
не почуте алібі моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846158
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2019
Радію, що лишаюсь однією.
Куди я хочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?
Я нічия і це, само собою,
наповнює реальною журою
усі мої ілюзії-путі...
Та я іще захоплююся грою,
романтикою, а не суєтою,
і рюмсаю лише у самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2019
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.
Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:
чого вона хотіла?
Мене чи не мене? –
запитую небогу.
А чую неземне:
«канєшно, шо нікого...»
І що це за діла,
коли немає діла?
Нічого не дала,
взяла і полетіла.
Тай думаю собі:
казати – не казати?
За очі голубі
нема кого обняти.
Дитині не дали
погратися у казку...
А ми ж, таки, могли!
І ось тобі, будь-ласка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845398
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.08.2019
Гони жалі і думи невеселі,
бо є надії іскорка мала,
що ми у цьому світі новосели,
аби удача іншою була.
Сузір’я Оріону і Плеяди
сигналізують, що і я один
і ти одна, але моя монада
у хаосі росинок і пилин.
І я тебе моєю ще побачу,
і ти мене... але не уві сні...
Піймаємо за гриву ту удачу,
яка ночами снилася мені.
Такої миті і душа радіє,
і у фантазії немає меж,
і явною стає таємна мрія...
Утрачене уже не доженеш,
та не згасає полум’я надії
і ти у ньому иншою ідеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2019
Ще імпонує нам – рука в руці
іти за недосяжною тією
високою вечірньою зорею,
яка не заведе на манівці.
І я, і ти ще тішимося нею –
поезією раю у кінці
дороги, де наяди у ріці
заманюють на ямби і хореї...
І поки ще п’яніє голова,
на пам’ять, що була у мене мила,
дарую римі мелодійні крила.
І хай ця пісня буде не нова,
але не заблукають ті слова,
якими ти поета полонила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2019
[i]« Допекло...» [/i]
За всіх
***
[i]Ой-вей[/i], – заверещали павіани, –
[i]якомусь члену Оскара дають!
А ми такі – папуги і погани,
і досі ще не маємо догани,
що гонимо пургу і люту муть.[/i]
***
В позі йоги думайте, гадайте,
гуру і гурмани канапе,
що базіка(є) гієна сайту,
сіре тиражуючи й тупе.
***
Дорогий аміґо пише дорогому,
що його поези – б’яка і фігня.
Що не опус дохлий, то собі самому
дулею під носом мало не щодня.
***
Не дорости зоїлу до ашуга
і недосяжна кіберу краса...
Яка то у поезії наруга –
сміятися, що є жура і туга
і ряднами заткати небеса.
***
Що є, то є, і мало що буває,
аби його раніше не було
у цій іще живій оазі раю.
На біле чорне ляпає в сараї
чи то перо, чи у гузні стило.
[i]***
– Я вірую лише у Бога,
і чую, бачу і пишу,
що уповаючи на Нього,
я не кажу, що брата свого
за душу іншу задушу.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844908
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 13.08.2019
Ось і серпень осінь доганяє
по заборонованій ріллі.
На узліссі молодого гаю
ирію чекають журавлі.
Так і ми торуємо дорогу
і не боїмося уночі
кликати у сни одне одного,
поки у запасі є ключі.
Не питаю, – бути чи не бути...
яблуко не заборонний плід.
Але як душі не сполохнути,
що уже готова у політ?
Поки ще долаємо утому,
думкою вертаємо додому
із юдолі хаосу й жури,
щоб не чути над собою грому
і радіти ще одне одному
пізньої урочої пори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2019
І
Ще лунає: «слава Україні!»
Нація плекає оберіг...
А душа жадає переміни
на одній із тисячі доріг.
Не поталанило на фортуну.
Батьківщина – це одна сім’я.
Та стаємо знову на котурни,
власне забуваючи ім’я.
ІІ
Лотерея імені – удача
іноді незряча і глуха.
Невеличке пугало ходяче
Україну має за лоха.
А чого не має, обіцяє
щиро і наївно до сльози.
В засіки нового урожаю
смикаємо сіно для кози.
Канули у Лету могікани.
Виринули п’явки із пітьми,
недалекоглядні капітани,
коміки квартальної чуми.
Осміліли слуги есесеру,
ліга сміху – юні піонери,
що уже готові як завжди
в табори... у мери, у прем’єри...
у ліси... на те і тренажери
з будою на прив’язі орди.
ІІІ
Ми єдині, вільні, неділимі,
хоч із низини до висоти
спалені до спокою мости.
Та у небі є ще херувими,
і лунає хорами живими:
«Боже, Україну захисти!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844831
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2019
[i]« Ой, дороги,
пил та туман,
холод і тривоги,
степовий бур’ян...»[/i]
Фронтова
І
Не линяє іще триколор.
Береже Лугандонію карма.
Україна іще не казарма,
та уже доганяє Мордор...
Українці обрали мотор,
але якось забули за гальма.
ІІ
Поганяємо у Сомалі
то алюром, а то і галопом...
Завоюємо світ автостопом.
Є у нації і королі,
і потуги її немалі,
хоч регоче, буває, Європа.
Червоніємо іноді, та
це нічого. Буває і гірше...
Є у влади висока мета,
хоч і нижча, що мали раніше.
ІІІ
Показати народу пора,
що і слуги його не хапуги.
Як не є – щось іде на гора.
Медицина вже має науку
і на митниці чути, – ура...
а от миру – ні слуху, ні духу.
Летимо невідомо куди.
Є права, та немає моралі.
Ми найперші іззаду у ралі,
та не ходять туди поїзди
а якщо не дай, Боже, туди,
є надія, що не у провалля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844367
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2019
І
Пам’ятаю чи не пам’ятаю,
а усе минає, що було,
поки юне серце забуває
та буяє молоде зело.
Будемо-не будемо – умремо...
І куди полине та душа,
що була від іншої окремо?
Суще і живе поб’є іржа.
ІІ
Чуєш, чи не чуєш, а озвешся,
знаючи, що вірую і жду.
Може і до мене підіймешся,
поки я до тебе упаду?
Хоч-не хоч, цілую-обнімаю...
Як не є – обоє не святі.
Поки теплі руки відчуваю,
не загину я у самоті.
ІІІ
Вірую-не вірую, а Богу
уночі, тамуючи тривогу,
помолюся. Ми ще не самі.
Любиш чи не любиш, а одного,
що уже не перейде дорогу,
нагадають очі у юрмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
І
Юрмою ідемо у маси,
п’ємо отруту як вино
і подаємо нуль на фазу –
душі байдужій все одно.
Нема коли... немає часу...
як у комедії кіно.
Несе до ирію судно,
яке ніколи і ні разу
не опускалося на дно.
А ми на палубі обоє
у суєті, й самотині...
Немає миру на війні.
А героїні і герою
удача є. Не за горою
її блукаючі вогні.
ІІ
Але... не вистачає джазу...
і кутюр’є... і кімоно...
А щастя наше? А воно
не реагує на образу.
Не переймаємось. Ріка
життя – за обрієм. Далеко
ще сяє око маяка.
А ми за милі і парсеки
ще уявляємо лелеку
і у капусті – малюка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
[i]« Душа страждає,
Звук трембіти лунає...» [/i]
Гуцулка Ксеня
І
І плаями, і долами хода
моя за обрій... Та і цього разу
загадує циганка молода
мені як не тини, то перелази,
а їй, допоки горе не біда,
усе, на що уже немає часу.
ІІ
Вона і я, у світі не одні,
лишаємося у самотині
як при дорозі явір і тополя –
однакові дві ягоди із поля,
із того, що навіяне мені,.
коли удачу ворожила доля.
Усе не те, усе нема коли,
усе не так, але одне хвилює.
Мої літа у Лету загули,
а їй уже лунає алілуя.
Та най ся буде. Богові хвала,
що і її, й моя вина мала,
і не боюся ролі Квазімодо...
Вона ще є, але якщо й була,
усе, що мала, те і віддала
моя фортуна – Есмеральда горда.
ІІІ
І обнімає, і чекає мить,
коли луною щастя полетить
до іншого сіяючого серця.
У неї неопалені уста,
а наша доля все одно сміється.
Нема Рахилі у мої літа,
А Лія... Лія може і знайдеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843799
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.08.2019
Журою і надією живу
і за тобою, й за її душею.
Її уже немає наяву,
а ти існуєш мрією моєю.
Тією, що осяяні літа
збагачує новими почуттями,
а прилітає іноді ночами
ще не забута, та уже не та.
Життя дає, буває, насолоду,
буває, і жаліє, і скубе...
Я обираю душу і тебе,
але ступаю у ту саму воду.
Іще живі ілюзії надій.
Навіяне у маєві подій
заманює твоїми голосами.
Немає антипатії між нами.
Вона і ти – у пам’ять моїй,
а ролі поміняємо місцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2019
Диктує небо, а пильнує око...
і те, що сивина у бороді,
і біси – у ребро... і не тоді
цінуємо і вишнє, і високе,
що вилами писали по воді.
Утішені собою одинокі
юнони-феї, перуни-гуру...
У падаючу віримо зорю,
цитуємо і Пушкіна, і Блока,
а чуємо омріяну муру.
Осміяні і випиті ордою,
у каламар мокаємо перо...
і пишемо не кров’ю, а водою,
ачей - «ми не лукавили з тобою...»
як видавали на гора зеро.
Римуємо таке оригінальне
із кухні архаїчного меню,
що мимоволі уявляєш ню
особи, що виписує моралі,
аби усім підсунути свиню.
Немила публікує ахінею.
Нелюба оприлюднює любов.
Ніяка не хвилює казанов...
Єдина залишається тією
високою вечірньою зорею,
аби ночами закипала кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843327
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2019
Я пам’ятаю Ваші очі
і поцілунок у щоку.
Такі оказії урочі,
буває, личать козаку.
І я подякувати хочу
хай не востаннє на віку
за ту єдину мить п’янку
і щиру усмішку жіночу.
Усе минає і тече
і дотик ніжний не пече,
а одиноке серце гріє.
Хоча це, може, і не те
як має бути тет-а-тет,
коли ще жевріє надія.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843129
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 26.07.2019
Було колись: бродили по отаві,
літа летіли, літепло текло,
носило нас у заводі лукаві..
На бистрині зламалося весло.
Не утопився я у тому вирі,
вона сухою вийшла із води...
Її несе на інший берег віри,
а я уже не плаваю туди.
Ще маю сили і плекаю мрії,
що видибаю проти течії,
тенета оминаючи її...
Вогонь душі чуже не обігріє.
Ідеї буйні темної стихії
хай оминають гавані мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842982
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 24.07.2019
Не заживає пиляна емаль,
але душа готова і на згубу.
Я бачу Ваші очі крізь вуаль
і обожаю чарівницю любу
неофіційну пасію, на жаль,
яка поету доглядає зуби.
Не я цілую, ой, яка печаль,
і ніжні щічки, і жагучі губи.
Оце і весь у фабулі сюжет –
живий , але далекий силует
і погляди, що у душі не в’януть.
Наївний і почесний пацієнт –
дарую стоматологу сонет
на довгу-довгу у розлуці пам’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842952
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.07.2019
[i]«Засоби маніпуляції
ідіотами»[/i]
ЗМІ
І
Нема коли сміятися, панове.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Іще такого радісного шоу
і на..., і в Україні не було.
ІІ
Чого недобачали, те почули.
І ось вона оказія яка –
іде телепортація в минуле
сучасної свідомості совка.
Колись телемузеї озадачать –
показувати істину юрбі.
Нащадки не зомбовані побачать,
які були ми іноді тупі,
коли такі опудала обрали
Європі та Америці на сміх.
Усі заангажовані канали
вітають з перемогою усіх.
ІІІ
Ой заживемо! Наші буратіни
і папи карли виграють війну,
якщо очолять «рашеську весну»...
На заході намуляють коліна,
на сході об’єднають Україну
у мать свою – тайгу і цілину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842892
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.07.2019
[i] «Засоби маніпуляції
ідіотами» [/i]
ЗМІ
І
Нема коли сміятися, панове.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Іще такого радісного шоу
і на і в Україні не було.
ІІ
Чого не добачали, те почули.
І ось вона оказія яка –
іде телепортація в минуле
сучасної свідомості совка.
Колись телемузеї озадачать –
показувати істину юрбі.
Нащадки не зомбовані побачать,
які були ми іноді тупі,
коли такі опудала обрали
Європі та Америці на сміх.
Усі заангажовані канали
вітають з перемогою усіх.
ІІІ
Ой заживемо! Наші буратіни
і папи карли виграють війну,
якщо очолять «рашеську весну»...
На заході намуляють коліна,
на сході об’єднають Україну
у мать свою – тайгу і цілину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842864
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.07.2019
Що не написано у небі,
то є табу. От є! І – край.
Якщо кебеті не до тебе,
то і кубіту оминай.
У Феї не проси авансу,
у Геї щастя не проси.
Нема удачі, мало шансу –
зате не буде і яси.
Усьому є свої ліміти.
Зозуля кукає про це.
Не мотивує – обігріти,
оберігай своє лице.
Усе, що буде і не буде –
оказії чи пересуди –
ніхто не знає до кінця.
Іще згадає. Не забуде.
Надію не рятує чудо,
але загоює серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2019
[b][i]І[/i][/b]
До світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
обіцяє – буде день великий!
Розбудили зоряну блакить
лісові і польові музики.
Ирій синім полум’ям горить.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Душу надривають солов’ї,
буйне різнотрав’я ронить роси,
по отаві заходили коси...
І земного поту ручаї
потекли сльозою у покоси.
Витирають чола косарі.
Їх уже помітили наяди
і тікають у свої левади.
І ясніє небо угорі,
поки чує соло і рулади.
Голуби воркують у дворі,
гуси не курей заґелґотіли,
[i]чаєнята при дорозі[/i] сіли...
Опускає неба якорі
у тумані вирію Ярило.
[b][i]ІІІ[/i][/b]
І ніщо мене не омине...
Уявляю бойові колони
тихого, за обріями, Дону.
І війна із далечі війне
залпами у небо осяйне
і луною – черги полігону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Щасливі миті і путі
у суєті не пропадають
і неодмінно є і ті,
які минуле нагадають.
Ідуть літа у самоті,
а залишаються на пам’ять
часи і миті золоті,
які із лети виринають.
Були і щастя, і мета,
І сила духу молода,
яка пасує молодому.
І наче радує життя,
але бракує почуття,
що зайве і собі самому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842541
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 20.07.2019
***
Ще ідемо Союзом у нікуди.
І вибір є, а доля не така.
Сосо подох, але його талмуди
і досі на озброєнні совка.
***
Усі – за Вову! Маємо надію,
що завоює Чудь Наполеон...
Ой, Україно, ти таки повія:
квартал... семіти... урки і – ...Сіон?
***
Ще покається гола і боса
смердоносна держава совка.
Як не є, а на тлі малороса
Україна моя не така.
***
Кацапія, не слухайте базік
і, знайте, – по великому рахунку
моя дитяча мова – це язик,
але багато вищого ґатунку.
***
А на коні уже команда Зе.
Усі пегаси видохли на сайті,
а дохла кляча у імлу везе.
Чого хотіли, те собі і майте.
***
І я туди, і ви у той же блуд –
у вушко голки, що веде до раю.
Електорат – це той таки верблюд,
який плює на те, що обирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842436
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.07.2019
Існує все і водночас.
Буває,
що і така ідея нас
єднає.
І помічаємо у мить
єдину
і те, що радує і злить
людину.
Та пояснити не дано
нікому,
чому у небо, все одно –
додому.
Надію май на тятиву
і парус,
але останнє рандеву –
у хаос.
Усе, що є іще у тій
безодні,
несповідиме як путі
Господні.
Як на війні не довіряй
нікому,
хоча і є путі у рай
святому .
Усе обіцяне гряде
у небі,
але ніколи і ніде
для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842391
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.07.2019
[i]« Учення – світло,
а невчених – тьма»[/i]
Афоризм
[i]І[/i]
За волю – це неначе за «Свободу»,
але нехай живе порохобот,
аби у войовничого народу
явився на арені патріот.
Дивуюся, ну як воно ся стало,
що у мішку кота не помічали,
який війні будує телеміст.
І як таке опудало обрали,
аби не те що мову одібрало
у нації, а все – коту під хвіст?
[i]ІІ[/i]
Що не кажи – науку і освіту
корупція уже перемогла.
Невігласами виховані діти
не помічають ні добра, ні зла.
Бо у сім’ї ачей немає тата,
а баба-мама – темна і сліпа
то хоче із кацапії солдата,
то слухає гундяєва-попа.
І клятої спокуси не побореш,
і запити у ящику малі,
коли віщають голі королі, –
дамо народу їсти і видовищ!
[i]ІІІ[/i]
Усі роки у місті, у селі
за партами вирощували «овоч»
пейсаті русаки-учителі.
Ще де-не-де і є один у полі,
але передові – ті самі тролі...
Ніде не дівся юний піонер...
Все, що було, те й маємо тепер.
І виборчі комісії у школі
ті самі, що були у СеРеСеР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2019
Нема нічого, що минає марно.
Людей парує доля у житті.
Обоє відпрацьовуємо карму,
та іноді не вистачає шарму
утримати себе на висоті.
І розумію, що іду до тризни,
але буває – зопалу в огонь
і опікає теплота долонь.
Химерою являється харизма
і забирає душу у полон.
Приймаємо усе як Божу кару
і Єві, і Адаму у раю.
І сонечко ховається за хмари,
і у очах її немає жару,
і цього я від себе не таю.
Рятує і поезія, і ліра,
та не її лікує, а мене...
І не минає літо затяжне..
Наївному ніде немає міри –
і не уперше є остача віри,
і не востаннє доля омине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
[i]« Дяяякую... »[/i]
Ліга сміху
Команда Зе дає вонючий пшик.
На зелені кайфують разумкови,
що ігнорують українську мову
і з тилу опрацьовують язик.
Була вона, а нині ось – воно!
В Одесі! І купається у морі,
не тоне у воді... Народе, sorry?
Тобі сьогодні поки-що – на дно.
Ти обираєш іншого месію
і забуваєш істинне добро,
міняючи копійку на зеро,
не маючи ні клепки, ні надії.
За тебе нині думає не Зе,
а Пе, який у якості холопа
ініціює санкції Європи.
Тобі лише на клоуна везе.
Воно іще азів не розуміє,
а пхається туди, де – «нє альо».
Але йому сьогодні комільфо,
що плюнути на націю уміє,
допоки ще насилує Росію
висяче і лисіюче х...ьо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841912
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.07.2019
Не цілую, але обнімаю
як давно і недавно було.
Забуваю, але пам’ятаю
як дощі пам’ятає зело.
Уявляються радісні очі
і розкрилені руки твої,
наче скучила, ніби щоночі
наші душі іще нічиї.
І неначе піде́мо у парі
коротати ясні вечори
до жагучої тої пори
як єднаються сині і карі
і шукають у небі Стожари,
поки падає щастя згори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019
ідуть у раду фарисеї
від «голосу» і до «удару»
найголовніші – це євреї
а найхоробріші – гусари
і ліберали-емісари
а найтупіші – бандерлоги
які ідуть до перемоги
бо голованови й гордони
їм надають мости й кордони
вбивати віру будуть бойки
а мову – зе-голобородьки
і рабіновичі-жидяри
тому від імені народу
усі бодаємо «свободу»
і юлю кинемо на нари
а що із порохом робити
рішає ас біля корита
чи у тюрму чи на канари
аби була європа сита
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841628
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 12.07.2019
[i]« Божий дар не яєчня» [/i]
Афоризм
І
Не хоч війни, то не бажай і миру
своєму опоненту, та однак
не зачіпай публічного кумира
і спи собі спокійно як хом’як.
Не редагуй, не реагуй, не лайся,
хвали зозулю, не полюй на зайця
і ти – найневідоміший поет!
Із іншими когутами не бийся,
а от на очі публіки явися
і це – найідеальніший дует.
ІІ
Якщо не роджений поетом,
то не рони даремно сліз,
а як душа не має лету,
то у поезію не лізь.
Не допоможе ані мова,
ані талан, ані язик.
Якщо не володієш словом,
то і поезії – гаплик.
І ні на що не сподівайся...
Як не радій і як не кайся,
якої ради не проси –
немає більшої яси
як уночі шукати щастя
або у немочі – краси.
ІІІ
Не зарікаюсь, що і я сьогодні,
а то і завтра, будучи на споді,
усім пернатим муляти почну.
Усе буває завдяки свободі!
Але досаду маємо одну –
якщо нахаба все іще у моді
і не даємо ляпаса на сході,
то ясно, що програємо війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841516
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.07.2019
Чи фіксує побачення наші
те, що й досі єднає серця?
Ідемо в куражі-епатажі
і немає уже каяття.
Нас вінчає у сивому небі
буйний вітер, що сіє дощі,
і нічого неначе й не треба,
поки чуємо, – [i]Гірко! Мерщій![/i]
Ти біжиш по калюжі до мене,
щоб упасти в обійми таємні
і гукати, – [i]Літаю! Лови![/i]
Полетіли у Лету обоє
і за миті мої із тобою
не зносити мені голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2019
Романтики усі чоловіки,
аби собі завоювати Жінку.
І любимо, буває, на віки,
і легко забуваємо навіки.
Нікого не чіпаю ні за що
і нікого образити нізащо.
Нікому не ікається, якщо
нема кого винити, що ледащо.
І нічого жалітися мені,
що я і ти усе ще не герої.
І це – нічого. У гарячі дні
і під гарячу руку удостою.
І ти мені ніколи не пиши,
що ніколи журитися даремно,
і особливо не горюй за мене.
Переживай за рани на душі,
за те, що ми буваємо чужі,
зате не обіймаємось таємно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2019
За мотивом
Й. Бродського
Я обійняв за плечі силует,
а за цією тінню неживою
помітив необ'ємний табурет,
який зливався з білою стіною.
Свіча горіла десь у висоті.
Внизу -– потерті меблі, а навпроти –
старий диван у темному куті
і плями шкіри то руді, то жовті.
Порожній стіл спирався на паркет,
темнів камін, у сепії багету
дрімав пейзаж і лиш один буфет
мені здавався ще живим предметом.
Незримий дух цикадою явивсь
і відволік мій погляд нерухомий.
Цей привид може й існував колись,
та щезло все живе у цьому домі.
И. Бродский
Я обнял эти плечи и взглянул
на то, что оказалось за спиною,
и увидал, что выдвинутый стул
сливался с освещенною стеною.
Был в лампочке повышенный накал,
невыгодный для мебели истертой,
и потому диван в углу сверкал
коричневою кожей, словно желтой.
Стол пустовал, поблескивал паркет,
темнела печка, в раме запыленной
застыл пейзаж, и лишь один буфет
казался мне тогда одушевленным.
Но мотылек по комнате кружил,
и он мой взгляд с недвижимости сдвинул.
И если призрак здесь когда-то жил,
то он покинул этот дом. Покинул.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841240
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.07.2019
І
Пишу тобі, а читачу шифрую
усе, що є, було і не було.
А що чекає, то гадати всує,
якщо нема надії на крило.
ІІ
Не легко стаєру, напевне,
даються кроси до небес.
Якщо надієшся на мене,
чекаю у сузір’ї Пес.
Міняй матерію на масу
і обганяй інертний час,
та не рішай усе за нас...
У мене теж немає часу,
коли очікую Пегаса,
аби летіти на Парнас.
ІІІ
Ні, це не те, що Фанські гори –
крутий і недосяжний пік
і у мою не кращу пору
твоя стезя у інший бік.
А я на іншу почекаю
тай залишаюся на плаї,
якому є один кінець –
раптовий фініш. Не до раю
і не до неї поспішаю,
та в’яне, в’яне мій вінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
І ти, і я у сазі житія
ще ідемо одною колією.
Яких поезій не писав би я,
аби і досі ти була моєю!?
Ані твоє, ані моє ім’я
не ореол цієї «одіссеї».
Я ще нічий, і ти ще нічия
у цій юдолі долі однієї.
Але які невидимі путі
або яка нечувана дорога
від отчого до Отчого порога
і різні цілі при одній меті!?
Та є іще надія у житті –
це ти і я, а зайвого – нікого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840905
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 05.07.2019
Заведу собі собаку,
а тобі кота
і любитиму монашку,
що як ти – свята.
Я на поводі у неї
у її саду,
ради пасії моєї,
буду на виду.
Хай і кіт іде по колу
на її цепу.
Не почуємо ніколи,
що і я сопу.
У раю або на прощі
босі й нічиї –
ти мої обіймеш мощі,
ну а я – твої.
А мораль така у байці –
думаю собі, –
[i]кіт не пара цій собаці
як і я тобі. [/i]
***
Дорога моя кубіто,
май усе, аби любити,
не вагатися,
і ночами не тужити,
а «відкинувши копита»,
висипатися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840831
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2019
[i]« Єпіфаній – незаконно народжений отрок» [/i]
Фейк РПЦ
[i]І[/i]
Всі грішники, лукаві і не дуже,
не пам’ятають, де вони взялись.
Історії релігії байдуже,
від кого ми народжені колись.
Та не байдуже Духу на амвоні,
які у кого серце і душа
і чи помісна у Його долоні
парафія в парафії чужа.
Ну хоч убийте, а не розумію,
якої чаші, місії, події
не вистачає ласому попу?
А може цей очільник мімікрії
чекає індульгенцію месії,
коли у Київ завітає Пу?
[i]ІІ[/i]
І на холодне дує, і на мокре,
упав у єресь і «несе пургу».
Але навіщо ставити укотре
і Богу свічку, й чорту кочергу?
Не помогла анафема Кирила,
не помагає і її зняття.
Гіркою буде будь-яка кутя,
якщо в макітрі є нечиста сила.
Помазане, та не умите рило,
отримає у пеклі каяття.
[i]ІІІ[/i]
У Храмі Єпіфанія немає,
тому що Філарета вистачає
у ролі патріаршого цабе.
Та чули не одні дереворити,
у кого риза плямою покрита
таємного агента КаГеБе.
***
Несповідима ані путь Господня,
ані стезя Люцифера по ній.
Хто не питає, як іти сьогодні,
опиниться один у западні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2019
Як не є, а іноді буває,
що не настає цілюща мить.
Час лікує, але серце крає
і душа не гоїться, болить.
Доброта виборює у герці
віру і надію на тепло.
Що не залишилося у серці,
того й за душею не було.
І немає, і не буде ради,
де кому на щастя повезе
і куди недоля занесе.
Щире серце умирає ради
тої миті, що гамує вади,
а душа витримує усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Літа не додають до віку,
а віднімають те, що є.
А як рокам немає ліку,
то й інтересу не стає.
Немає часу у людини,
коли ще дибає за двох,
а до лихої йде години -
то ось тобі і епілог.
Тоді і видавай негайно
томи, поему напиши
або велику сагу файну...
Але нікуди не спіши.
Рони як дуб весною листя
свої останні сторінки
і... не барися у ярки...
Під полинами є ще місце...
А як нічого не боїшся,
проси у милої руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840332
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.06.2019
« [i]Сміється божевільна Україна
у смертнім леті на чужім крилі»[/i]
В.Стус
Мішок уже розв’язаний. Європа
побачила у величі й красі
із булавою у руці холопа
малої і чумазої Русі.
Велике Пу взуває лабутени,
а Зе – свої котурни по нозі.
Одне одному рівні сюзерени,
але не підходящі по вазі.
Поопускали очі і васали,
і авгури пропащої Руси,
аби не засміятися у залі,
де одягають шорти і труси.
Оце і все нечуване – уголос,
куди ВеЗе і що гальмує віз
та лає Мову, Армію і Томос
і не використовує безвіз.
Не добачає ні хвоста, ні рила,
ні ратиць у данайського коня.
Що не посада – чергова свиня.
Йому і зрозуміти не під силу,
яке лайно зелене оточило
це миле і мале жи...
кошеня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840308
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2019
[i]І[/i]
Граблі пора міняти на лопату,
яка і закопає, й загребе
оте, що найнялось агітувати,
що і зелене – жовто-голубе.
Та й сапою уміємо полоти
і полину, і пирію зело...
На часі бути – за,
але не проти,
міняючи і фізії, і тло.
Палає суще, і яріє біле,
і лінії веселки не чужі.
А от патріотичне обідніло
яскравою палітрою душі.
І де її лукавому узяти?
Не багатіє мовою цабе
і будь-яке, а іноді й «любе»...
За язики усілися примати...
уже уміють говорити...
мати...
І маємо
оновлене
рябе.
[i]ІІ[/i]
Та є ще й інше.
Мати – це Вітчизна
і те, що називають оберіг,
і тисячі порогів і доріг,
кудою видибає Україна.
Усе, що наче маємо, дає
оточуюче душі житіє –
і дольне, і невидимо високе,
але і те, що нібито ще є,
пильнує Боже
небайдуже
око,
аби було
і наше,
і моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2019
На пасіці дзуміє і гуде,
а я у літній келії куняю.
І наче і ніколи, і ніде
ще не було ошатнішого раю.
Полум’яніє у зеніті день,
який і я з роями коротаю.
І поки ще до осені іде,
не сиротіє хата біля гаю.
Літає трутень, поки не зима.
Йому уже й нема чого літати...
Ночами місяць проситься до хати.
У нього свого вулика нема,
і котиться між зорями дарма,
і нікому його заколисати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2019
У Рашію не їдуть поїзди,
на заході триває чудасія,
очолена комуною орди,
і ласі на корупцію жиди,
улещують розбійницю Росію.
Воняє небезпекою біди,
але червоні лінії зелене
не дуже помічає, як на мене,
і пхається непрошене туди,
де діє проституція таємна.
Нам, вибачте, сьогодні не сюди,
де тиснуть лапу кавалери й леді
і лижуть ню «тайожному» ведмедю
від низу тіла і до бороди.
Кому у хаті не дають води,
той грюкає дверима спересердя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839991
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2019