Олександр Мачула

Віра окриляє чи убиває?

Питання  віри  му́чило  віки́
осіб,  народи  й  цілі  покоління.
Повідав  би  усім  вам  залюбки́,
якби  дізнався,  де  її  коріння.

Давайте  разом  спробуємо  в  тім
відверто  й  послідовно  розібратись.
Історія  –  часів  минулих  плин,
а  в  нім  нелегко  істини  дістатись.

Щоб  усвідомить  краще  час  палки́й  –
середньовіччя́  варто  пригадати,
як  хрестоносців  немалі  полки
ходили  гріб  Господній  захищати.

Тевто́ни  й  тампліє́ри-шукачі
азійському  несли  уперто  ми́ру
на  вістрях  своїх  ко́пій  і  мечів
маловідому  християнську  віру.

Невже  той  гріб  цінніший  за  життя
хоча  б  одної  грішної  людини?
Лиши́лося  їх  стільки  майбуття́
тої  лихо́ї,  лю́тої  години…

А  скільки  їх  стражде́нних  полягло
у  Африці  й  на  інших  континентах,
коли  ту  віру  християн  зело
несли  конкістадо́ри  в  позуме́нтах…

Та  і  своїх  не  жа́лували  браття,
в  вогонь  старанно  підливали  масла  –
святої  інквізиції  багаття
століттями  у  пору  ту  не  гасло.

Не  краще  стало  в  пізні  більш  часи́,
з  початком  вже  двадцятого  століття
побили  більшовицькі  підлі  пси
узагалі  рекорд  тисячоліття.

Лиш  встигли  встановити  владу  рад
й  відразу  ж,  прямо  з  самого  порога,
в  комуністичний  з  вірою  уклад
вбивали  тих,  хто  вірив  щиро  в  Бога!..

Морили  голодом,  гноїли  в  таборах
чужих,  своїх  і  просто  іновірців.
Життя  перетворили  в  су́щий  жах,
чого  чекати  ще  від  тих  ординців?!.

Але  найбільш  цікавить  мене  все  ж,
чи  є  у  підлості  і  зла  якась  хоч  міра,
чом  насаджалась  усіма́  без  меж
у  всі  часи  сліпа́  і  ра́бська  віра?!

І  як  прожить  без  віри  в  наші  дні
в  порядність,  справедливість  чи  у  вірність?..
Любов  і  та  подейкує  мені,
що  я  не  вірю  щиро  в  її  вічність…

21.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2017

+Епоха зла*

Наш  світ  –  руїна.  Все  летить  у  прірву!
Розірвано  намисто  днів  і  слів…
Вже  й  перли  істин  падають  у  ви́рву  –
люци́фер  видно  добре  зголоднів.

Наш  сад  пору́бано,  зів’яли  буйні  крони,
а  під  ногами  тліє  прах  надій…
Народ  плюндру́ють  графи  і  барони,
тиран  на  троні,  крамар,  лицедій.

Руйнуються  міста  людсько́ї  віри
і  манускри́пти  мудрості  димля́ть.
Чатують  в  небі  ворони  й  вампіри
на  плоть  людську,  байдуже  вік  і  стать.

Уже  гірча́ть  у  роті  й  зовсім  ну́дять
верве́чки  з  обіця́нок-молито́в.
Керує  кат,  закони  ве́ршить,  су́дить
і  не  страши́ться  Всесвіту  основ.

Нас  у  полон  хапа́ють  темні  сили,
над  світом  душ  панує  чорна  мла.
Цивілізації  вони  не  раз  губи́ли,
бракує  лю́дям  світла  вже  й  тепла.

Світ  нетривки́й,  звучать  останні  ноти  –
проро́чить  старець,  лірник  і  скрипаль.
Чи  ж  тільки  я  в  сумні  ці  дні  скорбо́ти
жахли́ву  казку  слухаю,  на  жаль?..

Молись.  Епоха  зла  прийшла  доча́сно.
Уже  зоріє  твій  армагеддо́н.
Лиш  боляче  буває  й  вельми  жа́сно,
як  зневажа́ють  світови́й  закон.

20.11.2017

[i]*  За  мотивами  твору  Шона  Маклеха  Патрика  „Розірване  намисто“.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761357
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2017

Пізня осінь

Опа́ла  багряни́ця  в  ди́внім  лісі,
злетіло  золото  і  бронза  вже  спливла́.
Стоя́ть  дерева  бідні  голі  й  лисі,
осіння  казка  в  ле́ту  відійшла.

І  вітру  поміж  віт  таке  роздо́лля,
у  кронах  він  уже  не  застряє́.
Усе  тепер  підвладне  його  волі,
ганяє  ни́зом  листя,  як  своє.

Сумує  на  узліссі  кущ  калини,
хоч  ще  прикраси  з  нього  й  не  зняли́.
Він  пта́ство  прихисти́ть  в  зимову  днину,
щоб  потім  його  діти  розцвіли́.

Останні  дні…  Усе  чекає  зи́му,
з  її  морозом-дідом  і  сніжко́м.
Всьому  свій  час.  Ще  буде  срібно  й  зи́мно,
все  зви́чним  у  природі  ланцюжком.

20.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761328
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2017

Минає все

Колись  тебе  я  люто  ненавидів
всіма  своїми  фібрами  душі
і  хоч  давним-давно  уже  не  видів,
та  очі  все  ж  лишилися  чужі.

З  них  холодом  ласкаво  й  зараз  віє
і  так  же  визирає  пустота,
Там  заповітні  не  живуть  вже  мрії
і  покосилися  колись  п’янкі  вуста…

Проходить  все.  Уже  давно  минулись
і  ті  часи,  коли  тебе  любив.
Образи,  зради…  ніби  сон  забулись
і  жаль  недовгу  ненависть  змінив.

18.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2017

Козаки чи посіпаки?

На  уроці  мовознавства  вчителька  Оксана
про  слова  розповідала  вправно  й  полум’яно.
Говорила  про  відмінки,  розділові  знаки
і  наводила,  як  приклад,  термін  «посіпа́ки».

Мовив  хтось,  що  у  контексті  слово  недоречне,
і  поволі  поміж  людом  сталась  суперечка:
означає  що  те  слово,  як  його  вживати
та  про  нього  чи  підставно  свою  думку  мати…

Посилалась  викладачка  на  мультфільм  і  пресу,
зокрема,  шкільний  посібник,  модну  поетесу.
У  житті  всього  буває,  нічого  стидатись,
але  спробуєм,  панове,  разом  розібратись.

Надає  хтось  перевагу  каві,  інший  –  чаю,
та  відношення  до  всього  –  су́тність  визначає.
Одне  слово  зігріває,  навіть  го́їть  рану,
віддає  запрілим  інше,  з  присмаком  поганим.

Що  ж  той  термін  означає?  Попи́хач,  лаку́за
чи  лаке́й,  холо́п,  прислу́жник  і  холу́й  у  «пуза»,
поштурхо́висько,  поплі́чник,  раб  і  пес  смердячий,
ще  пошту́ркач  і  приспі́́шник,  поли́гач  собачий…

Запитати  панство  хочу,  щоб  відкрити  більма,
чи  потрібні  нашим  дітям  книги  ті  і  фільми?
Ростимо  з  дітей  своїх  ми  ли́царів-коза́ків
чи  прислужників  ганебних,  ницих  посіпаків?!

18.11.2017

[i] ДОСЛІВНО  З  АНОТАЦІЇ  ДО  МУЛЬТИКА  НА  ОДНОМУ  ІЗ  САЙТІВ:
«Короткий  опис:  Посіпаки  –  милі  жовті  істоти,  які  відрізняються  своєю  тупістю.  Для  них  дуже  важливо  знайти  злого  господаря  і  служити  йому,  правда  обраний  посіпаками  господар  може  про  це  навіть  і  не  знати.  Як  свідчить  історія,  посіпаки  живуть  на  планеті  Земля  набагато  довше  за  людей  і  найбільш  злісні  королі,  диктатори  були  знайомі  з  посіпаками.  Причина  розставання  була  лише  одна  –  ніхто  не  міг  витримати  цих  маленьких,  тупих,  жовтих  створінь.  
У  підсумку  головні  герої  впадають  в  повну  депресію.  Але  одного  разу  наймужніший  з  них  –  Кевін  –  бере  з  собою  двох  друзів  Стюарта  і  Боба,  щоб  все-таки  знайти  лиходія.  І  такого  вони  зустрічають!  Точніше  –  таку.  Скарлет  Оверкілл  з  міста  Нью-Йорк,  модна  і  амбітна  злочинниця  хоче  стати  першою  дівчиною  супер-лиходієм  на  планеті.  Але  їй  допомагає  тільки  її  чоловік,  Герб,  у  той  час  як  всі  посіпаки  готові  служити  їй.  За  своєю  старою  традицією  жовті  створіння  навколо  себе  створюють  лише  хаос,  так  що  у  Скарлетт,  мабуть,  мало  що  вийде.  Запрошуємо  подивитися  мультик  Посіпаки  онлайн  українською  та  скачать  торрент  на  нашому  інтернет-кінотеатрі.»
На  мою  думку  мультфільму  більше  відповідає  назва  «Супер-лиходій  Скарлет  Оверкілл  і  її  посіпаки».  А  ще  б  я  сказав  фільм  про  тупих  і  для  тупих  (чи  для  отупіння  наших  дітей).
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017

Розмова з Петром

Настав  нарешті  двадцять  перший  вік,
прогрес  торує  уперед  дорогу.
Піднісся  над  Землею  чоловік,
та  все  частіше  згадуємо  Бога…

Давно  скінчилось  рабство  на  землі,
та  багатьох  тримають  у  кайданах
зажерливість,  гарцююча  в  сідлі,
і  хтивість  упереміжку  з  обманом.

Активно  монстрам  помагає  страх,
підступність,  підлість,  лицемірство,  чванство.
А  жадібність  добро  стирає  в  прах,
та  першу  скрипку  грає  дике  хамство.

Можливо  час  мій  вже  давно  минув
чи  може  поспішив  я  народиться…
В  хитросплетіннях  долі  не  втонув,
але  і  на  вершини  не  пробився.

У  чому  бачу  сенс  свого  життя?
Навіщо  ще  живу,  мій  любий  брате?
Я  скористався  шансом  вороття,
щоб  рабство  те  клятуще  подолати!

16.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2017

+Молитва

О,  Боже,  увійди  в  мій  дім!
Хай  тільки  мир  панує  в  нім.
Позбав  мене  назавжди  зла.
Надії,  віри  дай,  тепла.

Великий  Боже,  всеблаги́й,
тобі  подяка  щира.
Хай  образ  твій  і  дух  святий
над  всім  панують  миром!

Благослови  мій,  Боже,  труд
і  змий  з  душі  зневіри  бруд,
щоб  міг  я  тяготи  знести.
Мою  родину  захисти.

Великий  Боже,  всеблаги́й,
тобі  подяка  щира.
Хай  образ  твій  і  дух  святий
над  всім  панують  миром!

Пошли  здоров’я  нам  усім
і  благодаттю  вкрий  мій  дім.
Розвій  лукавих  навіть  тінь.
Хвала,  Творець,  тобі!  Амінь!

16.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017

У хвилини відчаю

Життя  безжально  трощить  на  шматки,
ти  робиш  за  помилкою  помилку?
Перед  тобою  знову  вітряки,
не  знаєш,  як  дожить  до  понеділка?!.

Я  вірю,  що  колись  настане  час,
обніме  хтось  тебе  і  відчай  схлине,
усі  шматочки  разом  водночас
зберуться  знову,  у  одне  єдине!

І  знову  заспівають  солов’ї,
а  за  плечима  вмить  проб’ються  крила.
Всі  біди  враз  розвіються  твої
й  наповнить  вітер  подрані  вітрила!

В  собі  як  зможеш  відчай  побороть,
а  також  силу  страху  подолати,  –
зіллються  в  купу  власні  дух  і  плоть.
Їм  не  завадять  вже  ніякі  втрати!

15.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760672
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2017

Спогади нобелівського лауреата

Робити  будем  все,  що  схочеш  ти!  –
мала  на  вухо  шепотіла  ніжно.
Він  мріяв  про  незвідані  світи,
вона  ж  зняла  кофтину  білосніжну…

Підкорював  він  в  думці  простір,  час;
вона  все  поряд  у  журбі  сиділа…
Пізніше  він  ще  згадував  не  раз  –
А  все-таки,  чого  ж  вона  хотіла?!.

16.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760670
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.11.2017

Спогади про перше кохання

Червону  троянду  в  осіннім  саду
ще  вітер  холодний  колише.
Неспішно  вузькою  стежиною  йду
туди,  де  кохання  залишив.

Туди,  де  гостинно  шумлять  вартові
завжди  в  Ясиновій  діброві.
Не  раз  і  не  два  де  сиділи  в  траві,
колись  о  порі  вечоровій.

Пісні  нам  співали  дзвінкі  солов’ї
і  роки  зозуля  кувала.
Ти  слухала  мовчки  зізнання  мої,
та  очі  тебе  видавали.

Палали  ті  лагідні  очі  вогнем,
світились  як  вранішні  зорі.
Тепер  на  душі  залишився  лиш  щем
і  спогади  з  присмаком  горя.

Пішла  ти  у  вічність,  голубко  моя,
зорею  вже  світиш  на  небі.
І  слухаю  пісню  сумну  солов’я
давно  я,  кохана,  без  тебе…

15.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017

Осінні візії

Посміхнусь  листопаду,
забуду  про  дощ  і  негоду,
прогуляюся  парком,
накинувши  тепле  пальто.
Не  любив  я  ніколи
похмуру  і  мокру  погоду,
та  не  хочу  чекати
на  тебе  в  порожнім  авто.

Зупинюся  під  кленом,
в  кінці  прохідної  алеї,
де  з  тобою  в  часи  ті
далекі  стрічались  не  раз.
Пригадаю,  волошки,
троянди,  ромашки,  лілеї
як  тобі  дарував  і
твій  стан  обіймав  повсякчас.

Хай  скимить  падолист
і  сумує  за  променем  сонця,
хай  чекає  зима
на  казковий  до  міста  прихід,
бо  немає,  на  жаль,
від  гірких  помилок  охоронця  –
тож,  гуляючи  парком,
дивлюсь  тобі  сумно  услід.

Та  чому  дотепер
зупиняєшся  ти  біля  клена,
щосуботи  чекаєш
когось,  як  тоді  восени?
Час  лежить  під  ногами
у  тебе,  мов  листя  черлене,
а  нерідко  ночами
приходиш  до  мене…  у  сни.

І  збагнути  не  можу,
чому  до  сих  пір  приїжджаю
я  до  іншого  міста
у  пору  осінню  оцю.
Подивлюся  на  тебе
і  юність  шалену  згадаю,
знов  радію  туману,
дощу,  холодам,  багрецю…

15.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017

Круговерть

Життя  ще  не  минула  й  половина,
та  вже  прогрес  гайнув  за  небокрай  –
допитливих  очей  шкільна  країна
перетворилась  в  прихисток  Wi-Fi.

Летять  роки,  нас  накриває  осінь,
усе  частіше  озираємось  на  тил,
де  на  верхівках  вже  столітніх  сосен
шматки  залишились  рожевих  ще  вітрил.

Біжить  вперед  незвідана  дорога,
минувшині  немає  вороття.
Не  за  горами  наша  зустріч  з  Богом
і  фініш  школи  з  назвою  „Життя“…

13.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2017

Бородата байка

В  давнину  жила  в  Диканьці  кра́лечка  Оксана,
покохала  вона  палко  навіть  не  султана.
Уподобала  та  дівка,  ви  вже  мабуть  чули,
козаченька  молодого  на  ім’я  Вакула.

Та  пиха́  паня́нці  юній  дуже  заважала  –
черевички,  що  цариця  носить,  забажа́ла.
Перевірити  хотіла  наміри  козачі,
а  тепер  у  самоти́ні  гірко-гірко  плаче.

За  взуттям  козак  поїхав  в  гості  до  столиці
і  ноги  його  немає  в  дівчиній  світлиці.
Може  інша  заспівала  юнаку  осанну
і  відтак  забув  Вакула  про  свою  Оксану…

Хоч  уже  й  не  молоденький,  як  отой  Вакула,
та  полковник  він  козацький  –  дід  Сашко,  Мачула.
Козарлюзі  все  ж  не  личить  про  любов  молити,
а  тим  паче  з  забаганки  бороду  голити.
За  своє  життя  він  бачив  не  одну  царицю  –
тож  по  мешти  не  попреться  навіть  у  столицю!

12,  13  листопада  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760283
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.11.2017

Тема для роздумів

Два  мільярди  ударів  –  середнє  життя!
Два  мільярди  ударів  –  вся  сутність  буття?
Задля  чого,  людино,  прийшла  ти  у  світ
і  як  довго  триватиме  долі  політ?.

Монотонно  і  дрібно  лунає  «тук-тук»  –
свого  серця  ти  чуєш  уривчастий  звук.
Що  оте  означає  для  кожного  з  нас?  –
це  питання  постане,  лише  прийде  час.

Поміркуй,  чоловіче,  для  чого  живем.
Аби  здобрити  з  часом  пісний  чорнозем
чи  кишені  набить,  втамувати  жагу,
у  суспільстві  підвищити  власну  вагу?.

Мо’  тебе  забавляє  один  лиш  процес,
аби  его  своє  піднести  до  небес?
Всіх  рівняє  земля,  як  злочинців  тюрма,
а  кишень  в  дерев’яній  одежі  –  катма!.

13.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017

Пам’ять

Давно  залишив  ти  свій  сад,
пішов  навік  в  краї  далекі.
Не  раз  минув  вже  листопад
і  в  небо  злинули  лелеки.

Давно  не  бачили  тебе
ні  у  твоїм  селі,  ні  в  місті.
Та  пам’ять  серце  ще  шкребе
і  осінь  землю  криє  листом.

Ще  пам’ятає  тротуар
на  дотик  смак  твоїх  підборів
й  бляшанку  із-під  „Carte  Noire“
ще  вітер  пестить  на  заборі.

Ще  постать  сива  і  сумна
із  бородою  до  коліна
сновида  мов  якась  скляна
бреде  повітряно-нетлінна.

Над  головою  ще  висить
низького  неба  сіра  книга,
а  душу  грішну  холодить
як  дим  мутна,  морозна  крига.

Давно  покинув  дім  ти  свій
у  пошуках  одвічних  істин,
та  гордий  дух  і  образ  твій
завжди  витатиме  над  містом.

11.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759839
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2017

Музика душі*

Ой,  прісним  видавався  б  світ,
якби  не  стрілися  з  тобою.
Давно  б  уже  життєвий  пліт
обвився  зелені  журбою.

Тяжкі  б  мене  гнітили  сни,
весь  час  літала  б  я  по  колу.
Чекала  б  до  сих  пір  весни
і  озиралася  довкола.

Не  випадково  погляд  твій
перехопили  мої  очі.
Тепер  витаю  серед  мрій
і  серце  пташкою  тріпоче.

Лунає  музика  в  душі,
навкруг  мелодіями  лине
і  ні  за  які  бариші
вона  мене  вже  не  покине.

10.11.2017

*  За  мотивами  твору  "Але  як..."  автора  цього  сайту  БЕЗ  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759699

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2017

По совісті чи справедливо?

Нам  кажуть  жить  по  совісті  і  честі,
та  на  біду  вони  у  кожного  свої.
Один  настриг  з  отари  віз  вже  шерсті,
а  інший  –  лише  крихту  для  сім’ї.

Один  за  рік  подвоїв  свої  статки
і  до  офшор  сховав  новий  мільйон.
А  інший  чесно  заплатив  податки
і  получив  на  груди  медальйон.

Той  жре  ікру  та  жиром  запливає,
проблема  в  нього  зайвої  ваги.
Сухар  цей  прісним  чаєм  запиває
й  голодним  дати  скибку  до  снаги.

Так  в  чому  ж  тут,  шановні,  особливість?
Чом  совість  з  честю  в  кожного  свої?
Допоки  верх  не  візьме  справедливість  –
не  наведемо  ладу  у  сім’ї.

10.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759697
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2017

+Нічний чай

Нічний  у  філіжанці  чай,
а  Місяць  –  часточка  лимону.
Нехай  хоч  трішки  охолоне,
не  опалити  б  серце  вкрай.

В  нім  думи  плавають  сумні
про  сьогодення  і  минуле.
Вони  в  горнятку  потонули
і  причаїлися  на  дні.

У  ньому  присмак  давнини,
шкільні,  уже  далекі,  роки
і  нелегкі  життя  уроки,
що  добавляли  сивини.

Нічний  гарячий  в  чашці  чай,
поволі  вгору  в’ється  пара.
Туди,  де  світло  ллють  Стожари
і  ще  лунає  дивограй.

Уперто  відганяє  сон
і  душу  бунтівну  зігріє,
юнацькі  розворушить  мрії
зі  спогадами  в  унісон.

Міцний  зелений  в  чашці  чай
смакує  уночі  з  лимоном.
Той  трунок  визволить  з  полону,
та  цукром  лиш  не  зловживай.

09.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2017

Полиновий дзвін

Пливе  над  степом  полиновий  дзвін,
в  повітрі  запах  ладану  витає.
Вкраїну  ні  на  мить  не  полишає,
десятиліття  не  стихає  він.

Донині  пам’ять  мозок  люто  рве,
голодні  діти  все  перед  очима…
Та  неприродня,  нелюдська  картина
мов  лемешем  чіпляє  за  живе!

Свята  земля  дідів  моїх,  батьків,
благословенний  Велесовий  краю,
з  моїм  народом  разом  розпинають
тебе  кати  вже  протягом  віків.

Народе  мій,  чому  засумував?
Згадай  свої  звитяги  незабутні!
Своїх  дітей  не  виведеш  в  майбутнє?
Невже  навіки  буйні  крила  склав?!.

07.11.2017

https://ukrainian.voanews.com/a/holodomor-canada/3078744.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759306
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2017

Демократія по-українськи

Вона  –  це  сотні  душ  відважних  на  Майдані,
на  фронті  тисячі  палаючих  сердець
й  мільйони  виборців,  що  мовби  у  тумані
панянці  скромній  наближають  тій  кінець.

Бо  знову  й  знову  обирають  тих  у  владу,
кому  плювать  на  Україну  в  кожну  мить,
хто  патріотів  лицемірно  в  тюрми  саде
й  не  втомлюється  виборців  доїть!

05.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2017

Педальний кінь

Що  іржеш,  мій  кінь  педальний?
Треш  „копитами“  асфальт…
Ти  увесь  такий  брутальний,
бо  змінив  аж  сотню  пальт!

05.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758912
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.11.2017

Історія створення СРСР

Більшовикам  здійснить  переворот
лише  в  тупій  Росії  і  вдалося.
Республік  решту,  пам'ятай  народ,
захоплювати  потім  довелося!

04.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758639
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2017

Позери

Такі  особи  в  світі  є  –  їм  добре  не  буває.
Вони  готові  все  і  всіх  роздерти,  очорнить.
Але  створити  щось  своє  ума  не  вистачає,
лиш  зникне  критики  об’єкт  –  відразу  ж  гублять  нить.

Безцеремонно,  зазвичай,  ведуться  ті  „експерти“,
вважають  доками  себе  у  всіх  сегментах  знань.
З  плеча  рубають  все  підряд  й  готові  в  пил  зітерти,
але  не  в  правилах  у  них  комусь  віддати  дань.

Такі  завжди  кричать:  „Не  так,  живе  додайте  слово!
Міняйте  форму,  риму,  склад,  пірніть  у  глибину!..“
Та  на  просте  питання  „Як?“  –  мовчать  не  випадково.
Все  те  нагадує  мені  забіг  у  ширину…

01.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2017

Матіола

Зронила  сльозу  вечорову
фіалка  нічна  у  саду,
бо  вітер  співав  колискову
на  щастя  її  чи  біду.

Хоч  місяць  всміхався  привітно
і  млу  навкруги  осявав,
та  легіт  красуні  тендітній
усе  пелюстки  обдував…

Немов  ворожив  її  долю
той  вітер  гульвіса-пустун.
Літав,  веселився  по  полю
і  пахощі  сіяв  між  врун…

Фіалка  в  надії  чекала
всю  ніч  на  кохання  тепло,
а  вранці  раптово  зів’яла,
ледь  сонце  на  небо  зійшло.

01.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017

Розмова з Листопадом

Вітаю,  друже  листопаде!
Ти  знов  у  гості  завітав?
Господарем  ідеш  по  саду,
де  квітень  коси  заплітав
порічкам,  грушам,  айвам,  сливам…
Де  терном  жовтень  частував.
Де  кожен  з  нас  бував  щасливим,
як  папороті  квіти  рвав.

Без  жалю  листя  обриваєш
з  горіхів,  лип  і  не  лишень…
Невже  нікого  не  кохаєш
чи  не  настав  любові  день?
Невже  у  тебе,  строгий  брате,
душа  осіння  не  болить?
А  може,  ти  так  любиш  владу,
що  не  чекаєш  ні  на  мить?!.

02.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017

Балерина

Вона  ногами  не  торкалася  землі
і  пурхала  пташиною  по  сцені.
Її  чарівні  очі  у  імлі,
як  дві  зорі  світилися  зелені.

Чутливі  руки  і  осиний  стан,
та  сповнене  теплом  велике  серце
завжди  вели  через  життя  туман
й  допомагали  у  щоденнім  герці.

На  першім  місці  па  і  фуете,
часу  не  вистачало  для  обранця.
Відкинула  й  думки  вона  про  те
і  цілковито  віддалася  танцю.

01.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2017

Іди за мною

Візьми  свій  хрест  і  йди  за  мною,
я  поведу  тебе  за  хмари.
Полинемо  удвох  з  тобою
туди,  де  пломенять  Стожари.

Я  поведу  тебе  на  Небо,
у  Царство  зоряного  світла.
Відкрию  всю  Красу  для  тебе,
щоб  ти  за  мить  у  ній  розквітла.

Я  поведу  тебе  у  Вічність,
ми  пройдемо  крізь  невагомість.
Побачиш  Всесвіту  величність
і  опануєш  Підсвідомість.

Візьми  свій  хрест  і  йди  за  мною,
немов  за  хлібом  йдуть  голодні.
Лиши  все  тлінне  за  спиною,
я  виведу  тебе  з  Безодні!

01.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758190
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2017

Аміна

Підступно  із  кущів,  з  нічної  тьми
пустив  хтось  чергу  довгу  з  автомата.
Тендітна  жінка  з  ангела  крильми
упала  замертво  –  такий  доробок  ката.

Своїм  життям,  наповненим  ущерть,
вона  пройшла  лише  до  половини.
Її  дорогу  перетнула  смерть
і  враз  не  стало  гідної  людини.

Вона,  як  українська  Жанна  д’Арк,
не  раз  й  не  два  старій  дивилась  в  вічі
і  не  один  отримав  кулю  в  карк.
На  жаль  тепер  по  ній  палають  свічі…

Побільше  б  нам  Окуєвих  Амін
та,  як  у  неї,  віри  в  свої  сили  –
війни  б  давно  ми  зупинили  плин
і  ворогів  наголову  розбили!

31.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758114
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2017

Найперший ворог

Приборкай,  Господи,  мої  палкі  вуста,
до  язика  мого  пристав  Ти  охорону,
щоб  ніс  смиренно  я  свого  хреста
і  не  порушував  біблійного  закону!

Язик  мій  –  ворог.  Часом  він  різкий,
не  знає  меж,  завад,  авторитетів…
Говорить  правду,  ллє  мов  мед  гіркий,
але  він  незамінний  для  поета.

Боровся  все  життя  з  тим  козаком,
уже  підходить  до  порогу  й  старість…
Як  справитись  не  можеш  з  язиком,
то  де  вже  говорить  про  досконалість?!

Приборкай,  Господи,  палкі  мої  вуста,
щоб  не  порушував  найвищу  заборону
та  ніс  смиренно  я  свого  хреста  –
мого  Ти  ворога  візьми  під  охорону!

31.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2017

Місто судної осені

У  Богом  забутім  краю,
де  й  сонце  щодня  набурмосене,
ховає  натуру  свою
містечко  одвічної  осені.

Маскує  старі  сіряки
під  фраки  шикарні  чи  смокінги
й  чужі  видає  мідяки
за  власні  фінансові  подвиги.

Містечко  старих  образів,
з  мармиз  богомазом  написаних,
як  хвилі  минулих  часів,
у  затхлих  болотах  колисаних.

То  місто  колючих  дощів
і  вітру  холодного,  лютого.
Суспільство  дірявих  плащів
і  старця  в  кайдани  закутого.

Там  падають  гроші  щодня,
як  листя  порою  осінньою
й  управа  бреде  навмання
пустелею  в  одязі  зимньому.

Там  жебрають  швець  і  гончар
обоє  босоніж,  без  глечиків.
Уже  за  пожаром  пожар
втомились  гасити  пожежники.

Там  хижо  лунає  орган
у  храмі  затятих  церковників
і  гулко  мовчить  барабан
під  співи  освячених  „коників“.

Немає  там  літа  й  весни,
осінньою  вкрите  все  хусткою.
Тяжкі  сняться  жителям  сни
і  круки  кружляють  над  пусткою.

Те  місто  завмерло  чи  спить?
Жахіття  можливо  наснилися?..
Потрібно  уже  щось  робить,
щоб  судна  та  осінь  скінчилася.

30.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757969
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2017

Дорога життя

Життя  людське  –  всього  лише  дорога
у  край  сумний,  де  ангели  живуть.
Тернистий  шлях  від  матері  до  Бога,
у  когось  довгий  чи  короткий  путь.

Людина  в  світ  з’являється  безсила,
і  перший  крик  –  це  плач  її,  не  сміх.
А  те,  чи  виростають  в  неї  крила,
залежить,  перш  за  все,  від  нас  самих.

Дай  Боже  людям  віри  і  надії,
любові,  мудрості  і  витримки  добав.
Здійснити  змогу  мав  щоб  кожен  мрії,
а  допоміг  їм  сили  й  волі  сплав.

Від  нас  залежить  ширина  ж  дороги
і  те,  яке  на  ній  постелим  покриття.
Що  жде  нас  –  те  відомо  лише  Богу,
але  і  ми  куєм  своє  життя.

30.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2017

Ледве не помер

–  Мого  товариша  покинула  дружина…
–  І  що,  оговтався  від  тої  він  напасті?!
–  Емоцій  більша  вже  минула  половина,
але  спочатку  ледь  не  вмер…
від  щастя.

28.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757579
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.10.2017

Лицемір

Поширені  прикмети  лицеміра  –
невідповідність  слів  його  і  справ.
Кричить  воно  –  За  православну  віру!
В  кишені  ж  Тору  вже  давно  сховав.

Я  бізнесу  позбутись  обіцяю,
лиш  оберіть,  лиш  тільки  дайте  шанс!
А  потім  –  Вперше  чую,  ні  не  знаю,
не  говорив  я,  запевняю  вас…

Бруківку  відновлю  за  власні  кошти,
за  кілька  тижнів  закінчу  АТО!
Четвертий  рік  воюємо…  Так  хто  ж  ти?
А  за  бруківку  й  не  згадав  ніхто…

Своїм  ім’ям  звик  речі  називати,
і  навіть  чесно  визнати  вину!
Чому  ж  три  роки,  в  душу  його  тата,
спецоперацією  кличе  він  війну?..

Корупцію  здолаю  у  державі,
усіх  тюрма  чекає  крадіїв!
Та  мілкота  в  судах  сидить  на  лаві
і  кількість  виросла  державних  шахраїв…

На  лицедійство  дивимось  те  з  миром,
не  вчить  нічому  нас  минулий  час…
А  хто  наступним  стане  лицеміром  –
залежить,  браття  й  сестри,  ще  й  від  нас!

27.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757492
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2017

Кунтуші часу

Журлива  осінь  знову  пропливає,
немов  у  небі  журавлиний  клин.
Ховається  уже  за  небокраєм
і  сумно  лине  малиновий  дзвін.

Сльозить  росою,  опадає  листя,
жоржини  гублять  запізнілий  цвіт.
Калина  у  багряному  намисті,
як  дівка  увібралась  в  оксамит.

І  день,  забувши  всі  перестороги,
приречено  блукає  між  осик.
Кричить  душа  про  болі  і  тривоги,
а  голосу  не  чути,  геть  осип.

Дощить  частіше  темними  ночами,
сирішає  у  зболеній  душі.
Снують  думки  невтомно,  як  прочани
заковані  у  часу  кунтуші.

27.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2017

Знову кабала?!

Мій  народ  віки́  гнобили  по́ловці,  хоза́ри,
збиткувалися  не  менше  турки  і  татари.
Полоне́них  тисяча́ми  гнали  на  чужину,
продавали  люд  невільний  в  далекі  країни.

Натерпілися  по  вінця  рабства  та  неволі,
зобиджали  моїх  предків,  як  билину  в  полі.
Відійшли  давно  в  минуле  кабала́,  кріп́ацтво,
після  них  часи  настали  благоденства,  братства.

І  „брати“  із  се́бе  лізли,  чи  ж  не  біса  діти,
щоб  за  шкіру  вдосталь  сала  родичам  зали́ти.
В  Соловка́х  рідню  морили,  в  Магадан  зганяли,
за  Полярним  колом  браття  цілину  орали…

Та  і  ті  часи  минули,  здобули  свободу.
Ну,  нарешті  заживе́ться  рідному  народу!
Землю  станем  обробляти  і  хліба́  ростити,
у  добробуті  і  мирі  бу́дем  дружно  жити.

Та  не  ста́лось,  як  гадалось,  знов  прийшли  хозари,
поділили  всю  країну  на  товчки́  й  базари.
Захопили  владу  дружно,  зверху  і  до  ни́зу,
опустили  Україну  в  непроглядну  кризу.

Третій  рік  війна  палає  у  Донбаськім  краї,
чужі  во́ші  й  свої  гни́ди  Неньку  розпина́ють.
Множать  тварі  власні  статки  на  люському  горі
і  ховають  їх  в  офшори  за  чотири  моря.

Мій  народ  мандрує  знову  у  чужі  країни,
вже  покинуло  Вітчизну  майже  половина.
Знову  з  дому  у  неволю  го́нять  нас  масо́ни,
тільки  роблять  це  хитріше  –  „Праця  за  кордоном!“

Ой,  народе  безтала́нний,  трударю́  мій  ни́щий,
скільки  ж  можна  існувати,  мов  на  попелищі?!
Повертатися  пора  вже  у  свою  країну  –
захистить,  розбудувати  власну  Батьківщину!

26.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2017

Циганська ніч

Стомився  день,  убавилось  тепла,
зорю  циганське  сонце  колисає.
У  бронзі  ліс  поволі  засинає  –
вечірнє  диво  осінь  принесла.

Її  останній  легінь  листопад
знімає  з  ясенів  багряні  шати.
Аби  могли  вони  зимою  спати,
готує  пуховиці  снігопад.

Темніє  вже,  а  десь  удалині
віконця  світляками  загорілись,
та  ненадовго  –  і  вони  втомились…
Утихло  все,  розтало  у  пітьмі.

Циганська  ніч  розправила  крило…
Гаптує  осінь  листом  одіяло
і  криє  землю,  де  бере  начало
наснаги  життєдайне  джерело.

Халяндру  крутить  непроглядна  ніч,
усе  укрила  непорушна  тиша.
Квачем  уже  сюжети  доля  пише
під  мерехтіння  віковічних  свіч…


26.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017

+Відродження не розстріляти!

Україно,  рідна  Ненько,  як  тобі  живеться?
Чому,  люба,  так  дрібненько  твоє  серце  б’ється?
Чому,  птахо  моя  мила,  крила  опустила
і  в  зажурі  низько-низько  голову  схилила?

Як  живеш,  моя  країно,  в  двадцять  першім  віці?
Як  же  сталось,  що  тобою  правлять  урки  ниці?
Чом  в  епоху  технологій  так  нарід  бідує,
й  за  тяжким  своїм  минулим  потайки  сумує?

Чом  сутужно  так  живеться  нищому  народу
і  куди  поділась  в  люду  тяга  до  свободи?
Чому  туга  розгулялась  від  Карпат  до  Криму
й  де  козаччини  поділась  воля  незборима?

Не  минулося  даремно  Україні  рідній,
бо  сусіди  нам  псували  зазвичай  обідні.
Ні  кинджалів  не  жаліли  „браття“,  ні  отрути,
ще  на  пам’яті  Батурин,  не  забути  й  Крути.

В  вісімнацятім  державність  вбити  намагались,
в  тридцять  третім  задушити  голодом  старались.
Край  покласти  українській  прагнули  епосі,
як  відродження  згубили  в  дальнім  Сандармосі.

Довго  буде  ще  звучати  та  кривава  тризна,
не  прийде  до  тями  швидко  дорога  Вітчизна.
Не  здавайся,  Україно,  ненько  моя  люба!
Просинайся,  об’єднайся,  український  люде!

26.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757235
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2017

Вже скоро

Вже  скоро,  скоро  прийде,  „брате“,
заслужена  за  всі  часи  розплата
за  спалені  будинки  наші  й  хати,
за  понівечені  тіла,  життя,  серця…
Не  буде  люті  праведній  кінця
й  не  оминуть  тобі  тернового  вінця  –
горіти  в  пеклі  тобі  вічно,  кате!

30.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757146
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2017

Один одного варті

Реклама,  ніби  геморой,
псує  життя  невчасно:
як  тільки  зняв  труси  герой  –
екран  відразу  ж  гасне!..

24.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756949
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.10.2017

Вчителько моя!

Букварі  і  зошити,  парти  в  три  рядки,
крейда  розпорошена,  в  класі  малюки.
Привели  до  школи  нас  вперше  у  житті
і  полинув  довгий  час  нових  відчуттів.

У  рядки  шикуються  палички  криві,
літери  чергуються  в  кожній  голові.
Поміж  парт  учителька  повагом  іде,
дивиться,  малеча  як  лінії  веде.

Четверть  непомітно  так,  друга  проплила,
вже  на  скроні  вчительки  сивина  лягла.
Закінчили  читанку,  вивчили  вірші,
протоптали  стежечки  в  свіжім  спориші…

За  чотири  роки  хоч  не  знайшли  руна,
матінкою  другою  стала  нам  вона.
Всім  життя  примудростям  вчила  залюбки
і  в  серцях  лишилася  наших  на  віки.

Вчителько,  вчителько,  вчителько  моя,
люба  неба  жителька,  пісня  солов’я!
Визнанню  і  вдячності  не  існує  меж,
ти  нас,  небожителько,  по  життю  ведеш!

24.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017

Із життя троянд

Раз  садівник  троянду  посадив,
в  своїм  саду  на  самім  чільнім  місці.
Навколо  неї  день  і  ніч  ходив,
все  поливав,  носивши  воду  в  мисці.

Завітну  мрію  він  плекав  роки,
яка  яркіша  сонячного  світла  –
зануритись  у  ніжні  пелюстки
троянди,  що  у  всій  красі  розквітла!

Вдихати  пахощі  у  прохолодний  час,
насолодитись  виглядом  чарівним…
Старий  останніх  сил  своїх  запас
поклав,  щоб  справжню  виростить  царівну.

І  довгожданий  час  таки  настав,
у  всій  красі  розквітла  біла  квітка.
Знов  ночі  садівник  і  дня  не  спав,
все  поливав  і  поглядав  на  хвіртку.

Та  не  встеріг,  одним  негожим  днем,
підступно  в  сад  забрався  підлий  злодій.
Це  порівняти  можна  лиш  з  вогнем,
нема  страшнішого  за  цапа  в  огороді…

Трояндою  недовго  молодик
позабавлявся,  вельми  ж  був  убогий.
Зустрів  невдовзі  новий  він  квітник
й  змарнілу  ружу  викинув  під  ноги.

23.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756714
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.10.2017

Триголовий змій

Нам  радості  не  завжди  вистачає
і  недостатньо  щастя,  зазвичай.
Але  чому  таке  в  житті  буває,
коли  настане  негараздам  край?

Виною  отому  одна  потвора,
великий,  лютий  триголовий  змій.
То  джерело  нещастя,  бід  і  горя,
заклятий  ворог  світлих  дум  і  мрій.

Що  перша  голова  тої  тварюки  –
постійне  за  минулим  каяття.
Довбешка  друга  підлої  зміюки  –
тривога  за  непевне  майбуття.

А  третя  ще  огидніша  за  інших,
вона  з  рідні  гордині  із  гординь  –
бажання  мати  неодмінно  більше,
невдячності  постійна  чорна  тінь.

Живі  батьки,  брати,  здорові  діти!
Чому  не  привід  дякувать  Творцю?
Щоранку  в  мирнім  небі  сонце  світить,
що  ти  живий  і  бачиш  казку  цю…

Ходити  здатен  по  землі  ногами
і  досить  добре  голос  чути  свій…
Упораєшся  з  тими  ворогами  –
сконає  враз  і  триголовий  змій!

20.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2017

Медреформі віват!

[i]Держава  створює  умови  для  ефективного
і  доступного  для  всіх  громадян  медичного
обслуговування.  У  державних  і  комунальних
закладах  охорони  здоров'я  медична  допомога
надається  безоплатно;  існуюча  мережа  таких
закладів  не  може  бути  скорочена.
(Із  ст.  49  Конституції  України)
[/i]
Реформу  медицини  прийняли!  –
у  за́хваті  експерти  галасують.
Всі  задово́лені,  чекають  похвали́,
нікого  окрім  себе  вже  й  не  чують.

У  скептиків,  звичайно  ж,  інтерес  –
чи  залиши́лося  дитя  у  мисці.
В  цій  справі  важливіший  сам  процес,
що  ми  ідем,  а  не  стоїм  на  місці!

Куди  ж  веде  народ  реформа  ця,
на  що  людині  кожній  сподіватись?
Скажу  вам  не  для  кра́сного  слівця́  –
є  кожному  із  нас  за  що  боятись!

Держава  лиш  обмежиться  любов'ю,
і  знов  міцним  дам  волю  словесам,
бо  піклуватись  за  своє  здоров'я
тепер  громадяни́н  повинен  сам!

Та  це  іще  не  все,  наступним  кроком,
щоб  якість  лікування  підійня́ть,
лікарень  кількість  зменшиться  до  строку.
Тут  інших  слів  немає…  їхню  мать!

Ось  втілять  медрефо́рму  у  життя
і  заживем  нарешті  ніби  в  казці  –
знов  ба́бок  і  шаманів  вороття́,
лікарні  ж  залиша́ть  для  можновладців!

За  що  боролись  і  куди  ідем,
навіщо  Конституцію  приймали?!.
Не  обирали  б  лицемірів  і  проблем
таких  би,  певен,  вочеви́дь  не  знали!

19.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756115
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2017

Воно близько

Трапляються  на  світі  різні  люди,
бракує  їм  то  слави,  то  тепла…
В  таких  осіб  вдоволення  не  буде,
най  папороть  для  нього  розцвіла!

Ніколи  і  ні  в  чім  їм  не  вгодити.
Завжди  не  те,  чомусь  не  там,  не  так…
То  промайнуло  надто  швидко  літо,
то  осінь  недостатньо  золота…

Причіпками  і  шматтям  негативу
його  душа  наповнена  ущерть.
Намилити  комусь  спішить  він  гриву,
життя  для  них  –  суцільна  круговерть…

А  своє  „фе“  воно  іще  з  порога
жбурне  в  обличчя,  ще  й  не  ворогам,
бо  для  таких  усе  не  слава  Богу,
всередині  у  них  зануда  й  хам.

Насправді,  щастя  є  і  зовсім  близько,
воно  десь  тут,  на  відстані  руки.
Розгледіти  його  у  бруду  бризках
дано  не  кожному  одітому  в  шовки.

Воно  у  вірних  друзях,  наших  дітях,
у  мирі  й  стуці  серця  в  кожну  мить,
що  пощастило  жити  в  білім  світі,
творити,  сподіватись  і  любить!

19.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756092
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2017

Недоторканні

Нарешті  в  нас  свої  з’явились  парії,*
вони  створили  різні  блоки,  партії…
Їх  не  хвилює  чистота  сумління,
а  ціль  у  них  –  система  управління.

Для  себе  вже  й  закони  написали,
Кабмін,  парламент  враз  окупували.
Під  свій  контроль  взяли  прокуратуру,
суди  та  інші  силові  структури.

Вони  живуть  давно  вже  по  потребам,
з  казни  гребуть  усе  і  стільки  треба.
Обов’язки  в  них  суто  риторичні,
зате  оклади  позахмарні  чи  космічні.

А  головний  шакал  у  їхній  зграї,
себе  гарантом  гордо  називає.
Він  гарантує  їм  добробут  і  безкарність
у  обмін  на  підтримку  й  солідарність.

Війна  для  паріїв  –  то  ніби  рідна  мати,
вони  готові  все  життя  так  воювати.
Поки  в  країні,  горе  й  безпорядки  -
примножують  невпинно  свої  статки.

У  їхній  зграї  кругова  порука,
бо  око  крук  не  виклює  у  крука.
Тож  доки  недоторканість  не  знімем,
в  тюрму  із  них  не  сяде  жодна  сука.

18.10.2017

[i]*  Каста  недоторканих  і  Індії.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755973
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017

В глухій обороні

Верховна  зРада  знову  у  кільці,
тривогу  б’є  оскаженіла  хунта,
зусюди  позганяли  молодців  –
народного  вона  боїться  бунту!

Паркани,  спецпризначенці  кругом
і  копи  в  повній  викладці  чатують.
Спецтехніка,  спецзасоби…  Дурдом
цей  треба  вже  скінчати.  Підрахуєм,

а  скільки  ж  їх  зібрали  в  тім  кільці
засранців  від  народу  захищати.
І  скільки  можна  вже  в  кінці  кінців
ту  недоторканість  із  виродків  знімати?!

Допоки  грабуватимуть  людей,
киваючи  на  складнощі  і  норми?  
Ця  влада  нас  тримає  за  свиней
й  кричить  про  неіснуючі  реформи!

Якщо  вже  ці  безкомплексні  наймити
попрали  демократію  й  свободу,
то  скільки  ж  треба  було  зла  зробити,
боятись  щоб  панічно  так  народу?!.

17.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755897
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017

Депресія в чорнім квадраті*

Затихли  з  безголосся  солов’ї.
Вони  від  протягу  в  гаю  осипли,
ще  і  дощем  холодним  зранку  сипле.
Десь  ворон  каркнув  голосом  охриплим,
таким  блідим,  як  почуття  твої.

Побляклі  і  змарнілі  почуття
зухвалий  по  калюжах  носить  вітер.
Він  їх  шматує  ніби  голі  віти,
лишається  згадати  лиш  про  літо
й  шмигнуть  під  ковдру,  мов  у  небуття.

Коханню  вороття  уже  нема
й  наступний  день  не  поміняє  суті.
Як  Муромець  стою  я  на  розпутті
й  не  тільки  у  птахів  всі  зв'язки  скуті.
Шукав  любов,  та  мабуть  все  ж  дарма…

17.10.2017

[i]*  Дружній  шарж  на  твір  Аліни  Кім  „Депресивне“,  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755819  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017

Квітка

Квітку  я  побачив,  що  зросла  в  саду,
подумки  неначе  все  до  тебе  йду.
Бачу  твої  очі,  губи-пелюстки,
ніжний  стан  жіночий,  вії  мов  листки.

Квітко,  моя  квітко,  як  тебе  люблю.
Ти,  моя  лебідко,  не  зів’янь,  молю!
Квітко,  моя  мила,  ти  завжди  цвіти.
Боже,  мені  крила  дай,  щоб  був,  де  ти!

Вклав  у  насінину  Він  життя  порив,
щоби  у  жоржині  я  тебе  відкрив.
Істину  пізнання,  мов  душі  красу,
і  своє  кохання  я  тобі  несу.

16.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017

З Покровою

Я  маю  честь  вітати  козаків
з  Покрови  незабутнім,  древнім  святом!
Їх  славні  предки  протягом  віків
Вітчизну  нашу  захищали  свято.

Я  маю  честь  вітать  захисників,
що  на  Донбасі  Неньку  боронили!
Простих  троєцьких  наших  мужиків,
що  ні  життів,  ні  сили  не  жаліли.

Вітаю  всіх  своїх  односельчан,
що  всі  часи  ці  чесно  працювали,
свій  вистояли  не  один  майдан,
і  спокою  в  своїм  житті  не  знали.

Бажаю  всім  вам,  рідні  і  близькі,
мої  шановні  друзі,  односельці  –
дороги  хай  широкі  чи  вузькі
ведуть  лише  добро  у  ваше  серце.

Хай  ваші  душі  сповняться  теплом,
а  ваші  думи  просвітліють,  браття,
щоб  ми  зустрілись  за  одним  столом
і  всіх  Покрова  вкрила  благодаттю!

16.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755597
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2017

Хто старе згадає…

Ні,  я  брахманом,  друже,  ніколи  не  буду,
бо  навіщо  потрібен  мені  неземний  абсолют.
Що  для  мене,  простої  людини,  твій  Буда?
Ще  один  ланцюжок  із  численних  кайданок  і  пут?

Не  лякає  й  юродивість,  друже  блаженний,
вже  давно  звик  я  правді-жебрачці  дивитись  в  лице.
Сам  життя  все  прожив  я  немов  навіжений,
бо  язик  -  ворог  мій,  хай  налився  б  гарячим  свинцем…

Та  не  треба  гнівить  лицемірством  лиш  Бога,
у  останні  часи  в  нас  у  кожного  правда  своя.
Ти  провів  мене  гостем  тоді  до  порога,
не  забуду  твій  хліб  і  солоні  слова  твої  я.

15.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755596
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2017

Сніжні люди

Не  довіряйте  людям,  зробленим  зі  снігу,
не  відкривайтесь  тим,  хто  має  серце  льодяне.
Повік  не  розтопити  у  їх  душах  кригу,
нехай  усе  життя  в  них  біля  вогнища  мине.

Не  віддавайте  їм  своє  тепло  намарно,
їх  льодяні  серця  не  хватить  сили  оживить.
Хоч  як  вони  у  вірності  клянуться  гарно,
але  морозом  лютим  з  них  постійно  струменить.

Усе  життя  вони  привикли  тільки  брати,
хоча  на  перший  погляд  добродушні  і  прості.
Крім  холоду  у  них  немає  що  віддати,
вони  немов  сніговики  у  нашому  житті.

Хоча  ліпити  і  приємно  бабу  сніжну
чи  на  санчатах  взимку  шпарко  з’їхати  згори,
все  ж  прагнемо  тепла.  Ту  пору  дивовижну
ми  також  любимо,  та  тільки  до  пори!..

15.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755449
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2017

Плата за гріхи

Зникають  друзі  непомітно,
все  рідше  зустрічі,  дзвінки.
Ми  почуваємось  самітно,
та  що  робити  –  невтямки.

Нема  у  цьому  дійстві  винних,
життя  прискорює  ходу.
В  минуле  дивимось  невпинно,
та  часто  бачим  пустоту…

Все  менше  сили  вечорами,
все  більше  хочеться  гулять.
Бентежать  нас  життєві  драми,
як  інші  солодко  ще  сплять.

Вже  багатьох  не  пам'ятаєм
і  так  же  забувають  нас.
Ми  друзів  на  свята  вітаєм,
та  знов  самі  –  лиш  пройде  час.

Можливо  те  цілком  нормально
і  так  трапляється  у  всіх,
а  може,  як  не  тривіально,
то  просто  плата  за  наш  гріх.

Все  більше  й  більше  розумієм  –
в  житті  нам  мало  що  ділить.
Все  більше  ми  чого  умієм,
та  сил  немає  все  зробить.

Зникають  друзі  поступово,
лиш  найвірніші  не  здадуть,
бо  їх  шляхи  невипадково
все  ж  перетнули  нашу  путь.

Поки  живі,  все  можна  справить,
щось  усвідомити,  простить,
не  мстити  люто,  не  лукавить,
надію  виплекать,  зростить…

Поки  живем  –  спинитись  можна,
на  вірний  повернути  шлях,
та  від  безодні  неспроможна
спасти  нас  доля  і  у  снах.

Пробачити  когось  не  встигли
й  самі  прощення  попросить.
Комусь  не  вистачило  світла,
щоб  зберегти  кохання  мить.

Хтось  крок  зробив  у  вічну  тишу,
не  встиг  промовити:  «Прости».
Життя  частіше  повість  пише,
де  замість  літер  –  вже  хрести…

Тьмянішають  з  роками  фото,
де  ми  веселі,  молоді.
Нас  побут  поглина,  робота,
ми  просто  тонем  у  житті!

Вже  поглядів  не  помічаєм,
бо  лише  плями  від  облич,
і  все  частіше  од  печалі
у  церкві  ставим  сотні  свіч.

За  те,  що  вчасно  не  сказали,
або  сказали  щось  не  те,
що  сумніви  весь  час  терзали,
за  все  мілке  в  житті,  пусте…

Ми  просимо  у  тих  прощення,
хто  нас  давно  уже  простив,
й  картаємо  себе  дощенту,
як  дивимось  на  їх  хрести!.

14.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2017

Перефарбованим друзям

Ні,  дружок,  ти  –  ворожок,
вперто  дуєш  в  свій  ріжок,
продаєш  свою  країну
за  чужинський  пиріжок!

Ти  говориш  про  злодюг,
що  крадуть  усе  навкруг,
довели  народ  до  ручки…
Я  тобі  у  цьому  друг.

Твердиш  ти,  що  зло  війна,
не  потрібна  нам  вона,
не  покінчимо  ми  з  нею  –
і  країні  геть  хана!

Згоден  я  з  тобою  й  тут,
бо  страждає  бідний  люд,
він  кладе  життя  за  Неньку,
що  іуди  продають.

Ти  говориш,  що  віки
брали  ляхи  нас  в  штики,
турки,  німці  мордували
ще  й  монгольські  байстрюки.

Що  сказати?..  Правда  теж,
лють  не  відала  їх  меж,
та  не  вся,  бо  скаженіли
більше  всіх  свої.  Еге  ж!

Так,  гнобили  нас  брати,
гідні  правнуки  Орди,
більш  за  всіх  від  них  ми  мабуть
натерпілися  біди.

Разом  з  ляхами  вони,
вірні  діти  сатани,
із  повстанців  шкіру  дерли…
Не  брати  вони,  пани!

Чи  забули  в  чому  річ?
Знищив  хто  козацьку  січ,
Калнишевського  в  кайданах
хто  згноїв  без  сонця  й  свіч?!

Хто  під  дзвін  червоних  шпор
влаштував  голодомор?
Збіжжя  хто  у  українців
повитрушував  з  комор?!

Хто  в  нас  Крим  украв  зараз,
запалив  Лугань,  Донбас?
Хто  зелені  коридори
порозстрілював  не  раз?!

Я  не  бачу  тут  братів,
навіть  і  якби  хотів,
злодіяння  ті  безмежні
видають  у  них  катів!

Чув  не  раз  такі  сю-сю.
З  ким  миритись  братусю?!
Як  сюсюкати,  то  можна
й  Україну  здати  всю!

Ні,  дружок,  ти  –  ворожок,
вперто  дуєш  в  свій  ріжок,
продаєш  мою  Вітчизну
за  чужинський  пиріжок!

13.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2017

Все просто

Чому  у  нас  наступна  кожна  влада
ще  гірша  попередників-кумів?
Тому  що  навкруги  панує  зрада
і  попередні  й  досі  не  в  тюрмі!

11.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754946
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.10.2017

Шлях крізь осінь

Непо́квапом  іду  у  пізню  осінь
тобі  назустріч,  крізь  холодний  вітер.
Зимові  роси  миють  ноги  босі,
усе  лихе  із  пам’яті  я  витер.

Уже  іду  до  тебе  я  крізь  роки,
туман,  негоду,  стужі,  буревії…
Відлунюють,  як  дзвони,  лише  кроки,
але  замовкли  юності  надії.

Останнє  листя  долу  опадає
і  хороводить  у  повітрі  чистім.
Іду  до  тебе  тихо  виднокраєм,
як  і  тоді  –  карпатським  падолистом.

Мене  несе  стрімка  гірська  уява,
до  Синевиру  лину  водоспадом.
У  думах  знову  дівчина  русява,
а  я  іду  крізь  осінь  листопадом…

12.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017

Осінній вітер

Дощем  холодним  сіє  за  вікном
розсудлива  зело,  статечна  осінь.
Ще  вчора  літо  ніжило  теплом  –
сьогодні  ж  вітер  чеше  вербам  коси.

Гортає  сторінки  мого  життя,
перебирає  думи  свіжий  вітер
і  студить  запізнілі  каяття,
рядки  здуває  непотрібних  літер…

У  сірім  небі  плетиво  хмарин
він  сумно  гонить  у  краї  далекі,
а  поміж  ними  загубився  клин  –
у  вирій  біль  мою  несуть  лелеки.

Зриває  потьмянілі  пелюстки
з  останніх  помарнілих  пізньоцвітів
й  відносить  їх  між  очерет  хисткий,
немов  у  небуття,  осінній  вітер.

11.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017

Плагіат?

Волає  майстер:  „Люди,  плагіат!
Картину  в  мене  безсоромно  вкрали  –
схід  сонця  над  рікою  змалювали,
та  ще  й  майстерніше
зробив  це  супостат…“

Письменник  вторить:  „Браття,  плагіат!
У  мене  повість  віроломно  вкрали  –
в  житті  кохання  перше  описали,
та  ще  й  правдивіше
і  навіть  без  цитат…“

Кричить  поет:  „Рятуйте,  плагіат!
Шедевр  підступно  в  мене  блазні  вкрали  –
зі  слів  моїх  же  рими  інші  склали
ще  й  милозвучніші,
принаймні  в  кілька  крат“.

Та  не  погоджусь,  щоб  там  не  волали,
бо  точку  зору  маю  в  тім  свою
і  хочу  донести  її  загалу  –
я  плагіату  геть  не  визнаю.
Пишіть,  колеги,  так,  щоб  пізнавали
і  насолоду  всі  від  того  мали,
а  місце  знайдеться
у  пеклі  чи  в  раю!

жовтень  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754785
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.10.2017

Дозвіл на відстріл

Громадськість  в  Україні  б’є  на  сполох,
під  зРадою  зелені  мітингують  –
команду  на  відстріл  лосів  дав  „порох“,
в  Мінекології  відверто  торжествують.

Мисливців,  єгерів  вони  зібрали,
щоб  мітингу  була  альтернатива.
Зійшлися  всі,  хто  тих  тварин  стріляли
й  відкрито  брешуть  нам  про  перспективи.

Один  „еколог“  вперто  нам  доводив  –
Червону  книгу  нічого  боятись!
Відстріл  тварини,  на  наш  великий  подив,
стимулюватиме  сохатих  розмножатись!..

Занесеними  буть  в  Червону  книгу  –
не  горе  зовсім,  а  велике  благо,
немов  узимку  настає  відлига,
то  прояв  піклування  і  уваги!

Щоб  обламати  лицемірам  роги
й  корупції  зламати  сіру  кригу  –
потрібно  всіх  недоумків  двоногих
мерщій  занести  у  Червону  книгу.

10.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754644
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2017

Швидкоплинність часу

Тихенька  хода  у  часів  і  легка,
що  й  шерхоту  зовсім  не  чути.
Як  шестерні  крутить  незрима  рука,
не  всім  удається  збагнути.

Секунди,  хвилини  крізь  пальці  течуть,
затим  набігають  години.
Так  дні,  місяці  вони  й  роки  зітчуть.
Дивись  –  вже  й  немає  людини.

А  стрілка  невпинно  по  колу  біжить,
немовби  рисак  по  арені.
Тож  часом  потрібно  усім  дорожить,
його  не  марнуйте  даремно!

09.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2017

Ще не пора

У  моїм  південнім  милім  краї
осінь  золота  прийшла  в  гаї,
землю  рідну  щедро  напуває,
під  нові  готує  врожаї.

В  ріки  зазирає  і  озерця,
засіває  луг  рясним  дощем,
проникає  сумом  в  кожне  серце
і  туману  накрива  плащем.

Вже  холодний  вітер  все  частіше
одинокі  тормошить  стіжки,
верби  стали  над  ставком  сумніші
і  затихли  з  трелями  пташки.

Сіре  небо  землю  придавило,
розгулялась  мряка  у  полях.
Так  природа  набирає  силу.
Хай  спочине  матінка-земля.

А  зима  уже  не  за  горами
з  блиском  діамантів  й  серебра,
та  чомусь  їй  відчиняти  браму
осінь  не  спішить.  Ще  не  пора.

07.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754159
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.10.2017

Кохання мить

Ми  не  вмираєм,  помирає  час.
Триклятий  час  безперестанно  гине,
а  ми  живем  і  це  лиш  тішить  нас.
Час  відлітає  пухом  тополиним…

Ми  любим  один  одного  без  прощ
на  цьому  дивовижнім  білім  світі.
Безсмертні  ми  як  серця  стук  чи  дощ,
ми  вічні  як  між  зорь  незримий  вітер.

Коли  ти  просинаєшся  –  весна,
як  засинаєш  вже  настала  осінь,
а  поміж  ними  літо  і  зима
мелькають  як  в  отаві  ноги  босі.

Ми  любимо  безмежно  й  тим  живем,
хай  наші  почуття  ці  будуть  вічні.
Вигадуємо  дні  і  сотні  тем,
роки  ж  втрачаємо,  даруєм  потойбіччю.

Та  жодних  справ  до  того  в  нас  нема.
Мить  радощів  –  ціна  життю  усьому!
Вона  для  нас  як  вічність  вже  сама,
в  коханні  ми  не  відаємо  втоми.

В  очах  твоїх  –  мерехкотіння  зір,
зірковий  пил  струмує  в  нескінченність.
Дряхліють  боги  й  падають  у  вир,
та  губи  юні  як  благословенність.

Лиш  ти  і  я  у  Всесвіті  удвох,
один  лиш  поклик  і  на  нього  відгук!
Про  захват  той  дізнався  лише  Бог,
він  наших  чув  сердець  любові  вигук…

06.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017

Осіння рапсодія

Іменини  святкує  у  вересні  бабине  літо,
ніби  щастя  шматочки  дарує  ще  сонячні  дні.
На  уламках  осик  виграє  нам  рапсодію  вітер
і  клини  журавлині  сумливо  пливуть  в  вишині.

В  оксамит  і  парчу  одягнулась  зажурена  осінь,
нарядила  у  бронзу  діброви,  луги  і  гаї.
Опустила  верба  до  води  золоті  свої  коси,
а  калина  в  туманах  купає  принади  свої.

Вітерець-музикант  розганяє  легку  павутину
і  несе  у  обіймах  її  в  голубу  далечінь,
бавить  в  небі  прозорім  ледь-ледь  посірілі  хмарини
та  в  осінню  палітру  невтомно  підмішує  синь.

Жовте  листя  лишає  свої  кучеряві  домівки
і  у  вальсі  на  землю  лягає  як  ноти  на  стан.
Вирушає  воно  у  останню  життєву  мандрівку
і  усе  накриває  осіннього  блюзу  туман.

05.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753797
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2017

Осінній настрій

Люба  осене,  зранку  холодним  дощем
змий  з  душі  увесь  осад  дощенту.
Покрутися  у  вальсі  повільно,  а  ще
заспівай  на  прощання  крещендо.

Посумуй,  моя  мила,  зі  мною  удвох
під  низьким  пошматованим  небом.
Засинає  усе,  лише  килимом  мох
вистилає  доріжку  до  тебе.

Пожурися,  поплач  і  послухай  „курли“,
що  з  небес  долина  усе  рідше.
Ниє  серце  і  сум  огортає  коли
клин  лелечий  врізається  в  тишу.

Відлітають  з  ключами  і  часточки  нас
за  моря,  у  країни  далекі.
Та  красуню-весну  все  одно,  пройде  час,
принесуть  на  крилятах  лелеки.

04.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017

Апологетам тьми

Скаженійте  вражі  діти  –  борщови,  козлови…
Не  поможе  вам,  ущербні,  вже  лайливе  слово.
Не  спасе  отрута  ваша,  що  струмить  із  пащі.
Ми  Вітчизну  милу  нашу  змінимо  на  краще.

Ми  відчистим  Україну  від  гидоти  й  скверни.
Мову  пращурів  великих  дітлахам  повернем.
Нашу  пісню  солов’їну  вернемо  в  світлицю
і  джерельної  водиці  наберем  з  криниці.

Звичаї  дідів  відродим,  відбудуєм  храми,
зводили  що  предки  славні  многими  віками.
Ми  традиції  примножим,  віру  розбудуєм,
батька  Велеса  повернем,  що  позбулись  всує.

Свіжим  вітром  закружляє  наш  Стрибог  по  краю
і  Ярило  допоможе  виростить  врожаї.
Знов  Мокоші,  Лелі,  Хорсу,  зазвучать  рулади,
а  гармонію  в  природі  забезпечить  Лада.

Знов  Сварог  укріпить  духом  і  поправить  долю,
а  Перун  дружину  грізну  виведе  у  поле.
Род  відкриє  нам  до  віри  потаємні  дверці
і  Дажбог  дорогу  знайде  у  наш  дім  і  серце.

жовтень  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753627
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2017

Неоголошена війна

Четвертий  рік  війна  йде  в  Україні,
четверту  осінь  гине  бідний  люд.
Донецький  край  лежить  в  страшній  руїні,
а  юди  Батьківщину  продають…

Ні,  не  свою,  а  нашу  Батьківщину  –
своє  добро  сховали  за  моря.
Вона  для  них  не  рідна  й  не  єдина,
здале́ка  світить  їм  своя  зоря…

Хоч  слухають  вони  нас,  та  не  чують  –
диявол  жовтий  в  них  людей  убив.
Біда  у  тім,  що  Україною  керують
ті,  хто  її  ніколи  не  любив!..

Війна  іде  в  людськи́х  умах  і  душах,
вона  гримить  в  кишенях  і  серцях.
Вже  море  закипає,  що  там  суша!..
Невже  історія  сягне́  свого  кінця?!.

04.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753616
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2017

Марш рибалок

Копаєм  черв’яків  і  парим  кашу,
картоплю  варим  і  макуху  трем,
бо  завтра  вихідний  на  радість  нашу
і  на  рибалку  ми  нарешті  йдем.

На  мотиля  наметиляв
я  піввідерця  карасів,
допоки  крутиться  земля  –
рибалки  ми  один  і  всі.

Вудилища  старанно  ревізуєм,
в  запас  берем  грузила  та  гачки,
і  скептиків  насмішок  геть  не  чуєм,
і  мимо  вух  пускаєм  їх  шпички.

На  мотиля  наметиляв
зо  три  десятки  карасів.
допоки  вертиться  земля  –
ми  рибаки  усіх  часів.

Лиш  тільки-тільки  небо  засіріє,
ми  мов  солдати  знову  на  ногах,
і  не  рибалка  той  з  нас,  хто  не  мріє
тримать  найбільшу  рибку  у  руках.

На  мотиля  наметиляв
я  півкорзини  карасів,
допоки  крутиться  земля  –
рибалки  ми  один  як  всі.

Вигадливіших  в  світі  не  зустрінеш,
мисливцям  навіть  фору  ми  дамо.
Нам  очерет  немовби  рідні  стіни,
там  юшку  варим,  там  же  й  живемо.

На  мотиля  наметиляв
зо  три  десятки  карасів?
допоки  вертиться  земля  –
ми  будем  голі  й  без  трусів.

В  нас  якостей  нема  нехарактерних,
романтики  ми  щирі  й  моряки,
і  не  існує  в  світі  більш  упертих,
ніж  ми  –  прості  рибалки  й  рибаки.

На  мотиля  наметиляв
я  цілу  низку  карасів,
допоки  крутиться  земля  –
рибалки  ми  один  і  всі.

03.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753520
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.10.2017

Історія нічому нас не учить?

А  вас  історія  ціка́вить  людства?
Хто  Біблію  хоч  трішечки  читав,
той  приклад  пам’ятає  зла  й  паскудства  –
як  учень  свого  вчителя  продав.

Десятків  трьох  срібля́ників  хвати́ло
йому,  щоб  злодіяння  те  вчини́ть.
І  серце  довго  у  Іуди  не  боліло,
Христос  навіть  сльозу  не  встиг  зрони́ть.

Однак  тепер  масштаби  зо́всім  інші  –
прогрес  мото́ром  замінив  ослів
й  ціна  на  зраду  стала  значно  більша,
бо  апетити  дуже  підросли.

Дивлюся  з  болем  я  на  Україну,
яку  іуди  тягнуть  до  хреста́,
що  більше  все  нагадує  руїну,
й  пригадую  історію  Христа…

У  наші  дні  панує  лицемірство
і  свої  гнізда  часто  зра́да  в’є.
Знов  постає  тисячолітнє  дійство
і  оптимізму  зо́всім  це  не  додає.

Глибо́ко  проросло  його  коріння,
боюся  не  уникнути  біди,
бо  у  наш  час  Іу́дине  насіння
на  превеликий  жаль  дало  рясні  плоди…

02.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2017

Пацьорки

Обривки  думок  Пацьорки
(або  одним  рядком)

Сльоза  –  то  тихий  зойк  душі,  який  словами  вам  не  передати.

Образити  людину  сильну  неможливо,  та  засмутити  можна  і  її.

Ми  говоримо  різними  мовами,  хоч  слова  і  лунають  одні.

Щоб  настрій  вам  не  зіпсувати  остаточно,  я  краще  красномовно  промовчу.

За  зроблене  добро  якщо  подяки  ти  чекаєш,  то  радше  ним  торгуєш  у  кредит.

На  мові  хто  чужинській  розмовляє  повсякденно  –  тварюка  то  велика,  так  і  знай.

Болить  душа  за  рід  і  Україну,  та  тільки  в  тих,  у  кого  вона  є.

В  кого  скрута  з  головою  –  той  махає  булавою.

Козаків,  як  кізяків,  в  стайні  розвелося.

Похвально  правду  в  вічі  говорити,  біда  лиш  –  в  кожного  вона  своя.

З  лиця,  говорять  нам,  води  не  пити,  бо  оцту  вистачає  зазвичай.

Украсти  –  злочин,  більше  красти  –  бізнес,  а  грабувати  –  то  політика  уже.

Немає  в  жоднім  місці  більше  яду,  ніж  в  дружньому  жіночім  колективі.

Тверезим  поглядом  окинеш  нашу  дійсність  й  відразу  розумієш  –  треба  випить.

Примітивізмом  віє  у  коханні,  коли  до  сексу  зводиться  в  нім  все.

Кому  потрібен  той  „безвіз“,  коли  зарплата  з  гулькин  ніс?

Я  думку  про  велике  поділяю  –  з  гармати  по  стерв’ятниках  стріляю…

Ти  така  крилата,  бо  зросла  в  Карпатах.

Не  зайво  б  лупонуть  кефіру  –  тріщить  башка  після  ефіру.

Душа  болить  і  серце  плаче,  бо  дістає  життя  собаче.

Якби  я  менше  критиків  тих  слухав,  то  може  б  путнє  щось  і  написав.

Як  твори  з-під  пера  такі  пускати  –  коровам  краще  вже  крутить  хвости.

Він  працював  натхненно  так  і  плідно,  що  не  завжди  витримувало  ложе.

Ерзац-інтелігенцію  в  наш  час  чомусь  елітою  частіш  все  називають.

Поки  із  гнидами  ми  власними  не  скінчим  –  московські  воші  нам  не  по  зубах.

Вже  скоро,  „брате“,  прийде  розплата  за  спалені  будинки  й  хати.

Прекрасні  незнайомки  до  тих  пір,  поки  не  познайомились  ви  з  ними.

В  людину  праця  мавп  перетворила,  та  дехто  не  піддався  й  до  сих  пір.

Нині  злодій  у  законі  на  державнім  сидить  троні.

Згоріла  не  одна  свіча  від  заповітів  Ілліча.

В  ногах,  казали,  правди  не  буває,  а  зараз  взагалі  її  немає.

Затриматися  краще  на  годину,  аніж  спізнитись  на  усе  життя.

Не  помиляється  лиш  той,  хто  ніц  не  робить,  а  хто  працює  –  завжди  є  що  поправлять.

Якби  ми  обирали  так,  як  треба,  то  може  й  не  прийшлось  би  виживати.

Хай  краще  вже  ніякої  не  буде  сім’ї,  аніж  абияка.

Якщо  не  раб  чужою  мовою  говорить  –  велика  то  падлюка  зазвичай.

Неважні  твори  –  то  звичайний  плагіат  на  нашу  мелодійну  рідну  мову.

Все  більше  фізику  останнім  часом  я  люблю  –  її  закони  не  порушити  й  за  гроші.

За  що  зачепитись  душі  одинокій?  Хіба  що  за  тільки  таку  ж…

Гучний  полинув  дріб  дощу  і  вітру  свист  –  то  на  поріг  уже  ступає  падолист.

Держави  коштами  усе,  що  називають  посадовці,  –  то  гроші  наші,  платників  податків.

Релігія  –  отрута  для  людини,  а  віра  –  то  вже  життєдайний  трунок.

Вона  була  така  красива,  немовби  атомна  війна.

Настала  врешті-решт  стабільність  –  підряд  вже  кілька  років  у  багні.

Як  люди  створені  по  образу  Творця,  то  чом  гидоти  так  багато  в  цьому  світі?

Як  треба  не  любити  Україну,  російською  щоб  навіть  в  Раді  виступати?!

Лиш  підкоривши  вповні  свій  язик,  можливо  мріяти  вже  про  якусь  там  досконалість.

Щасливою  людиною  вважатись  може  лиш  той,  життя  хто  любить  у  всіх  численних  проявах  його.

Хам,  зазвичай,  найбільше  скаженіє,  коли  й  інтелігент  повівся  так,  як  він.

В  наш  час  ніщо  людині  так  не  допоможе,  як  скромність,  вчасно  здана  у  ломбард.

Хто  у  яку  професію  влюбився,  той  відповідно  з  неї  і  живе.

Найбільша  розкіш  в  сірому  житті  –  це  з  мудрим  чоловіком  спілкування.

Переконатися  хотів  би  особисто,  що  не  у  грошах  щастя,  за  життя.

Простити  зраду  певної  особи  не  означає  їй  і  далі  довіряти.

В  наш  час  особи,  що  уміють  жити,  сидять  на  шиї  у  людей,  які  працюють.

Прості  слова  хоча  й  не  дуже  гарні,  та  ставлять  все  відразу  на  місця.

Не  гинуть  нації  відразу  й  водночас,  їх  поступово  позбавляють  мови.

Висококваліфікований  екстрасенс  нетрадиційної  орієнтації  за  помірну  плату  знімає  вінець  безшлюбності  з  осіб  жіночої  статі  на  відстані  –  подумки.

Самим  масштабним  фантастичним  твором  в  Росії  є  історія  цієї  держави.

Особа,  що  вчинила  підлий  злочин,  людиною  не  може  називатись,  допоки  у  смиреннім  покаянні  ділами  не  спокутає  свій  гріх.

Не  сумнівайтесь  –  у  хвилину  скрути  вас  зрадить  першим  той,  хто  це  робив  раніш.

Не  може  бути  апріорі  те  законним,  що  незаконним  зроблено  шляхом.

Самодостатня  і  забезпечена  людина  йде  у  владу  за  славою  і  ще  більшими  статками.

Збільшення  статків  людини  прямопропорційно  знижує  її  ступінь  патріотизму.

Почуття  голоду  і  патріотизму  –  рідні  брати.

Голод  підсилює  патріотизм  людини,  а  ситість  –  навпаки.

Бажання  виглядати  кращим,  ніж  є  насправді,  не  робить  людину  кращою  по  суті.

Бажання  виглядати  кращим,  ніж  є  насправді,  притаманне  навіть  лінивим.

Ефективність  влади  залежить  від  її  вмотивованості  у  наслідках  своєї  роботи  і  ступеню  контролю  за  нею  збоку  народу.

Ефективність  контролю  народу  за  владою  залежить  від  рівня  вмотивованості  широкого  загалу  у  наслідках  роботи  цієї  влади,  а  також  своєї  освіченості  і  згуртованості.

Достатній  рівень  освіченості  народу  дає  йому  можливість  усвідомити  необхідність  пошуків  та  встановлення  механізму  ефективного  контролю  за  владою,  оскільки,  в  разі  відсутності  такого  механізму,  навіть  найкраща  влада  не  утримується  від  спокуси  поступово  змінювати  баланс  прав  та  обов’язків  між  собою  та  народом  на  свою  користь.

Суть  держави  полягає  в  певному  обмеженні  прав  окремої  особистості  в  інтересах  всього  суспільства,  тобто  це  тривіальний  апарат  пригнічення  прав  і  свобод  людини,  а  ступінь  цього  гніту  залежить  від  балансу  правого  та  фактичного  статусів  між  особою  та  владою.

Природа  держави  залежить  від  збалансованості  прав  і  обов’язків  між  нею  та  кожною  окремою  особою,  а  також  народом  в  цілому.

Спроби  схуднути  завдяки  зменшенню  частоти  вживання  їжі  інколи  приводять  до  протилежних  наслідків  через  збільшення  об’єму  споживання  продуктів.

Бути  джерелом  влади  і  мати  реальну  владу  –  в  Україні  зовсім  різні  поняття.

Піком  знущанням  над  поняттями  „Верховенство  закону“  і  „Правова  держава“  є  прийняття  законів  із  застосуванням  кнопкодавства.

Істота  з  мозком  –  це  ще  далеко  не  людина,  а  людина  без  мозку  –  це  завжди  істота.

Ох,  як  уже  дістали  ці  вальцмани,  гройсмани,  капітельмани  та  інші  януковичі!..

Хто  ревнощів  не  звідав  у  житті,  той  в  дійсності  все  ж  не  пізнав  любові!

В  собі  хто  ревнощі  приборкати  не  зміг,  той  втратити  любов  назавжди  може.

Хто  ревнощі  у  собі  поборов,  кохання  той  утратив  вже  назавжди.

Чий  розум  ревнощі  спромігся  підкорити,  найщасливішим  той  у  світі  став!

Як  любить  хтось  і  каже  –  не  ревную,  той  лицемір  великий,  зазвичай!

Мелодії  кохання  не  згасають  у  тих,  хто  свято  вірує  в  Любов!

Прийшли  часи  гурманам  визначатись,  корисне  хочуть  їсти  чи  смачне.

Не  складно  менеджером  славитись  успішним,  коли  ресурс  держави  під  рукою.

Хтось  зустрічав  в  цілому  світі  ситуацію,  щоб  президент  країни,  головнокомандувач  армії,  продавав  своїм  підлеглим  за,  м’яко  кажучи,  дуже  немалі  гроші  озброєння,  виготовлене  на  своїх  підприємствах?!.  Доки  це  буде  існувати  –  війна  скінчитись  просто  не  зможе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753234
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2017

Занадто пізно

На  жаль  любов  як  данину  сприймають,
звикають  швидко  у  коханні  жити  –
її  відсутність  лише  помічають,
коли  уже  перестають  любити…

01.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017

Не спокушайте долю*

Дивуюсь  недалекості  людській,
що  кличе  до  двобою  навіть  долю,
мов  у  житті  не  вистачає  болю…
Вона  сама  вас  визве  на  двобій.

Причетним  стати  прагне  хто  уперто
до  всіх  тривог  і  неминучих  втрат,
тому  скажу  я  коротко  й  відверто  –
Не  спокушай  її  терпіння,  брат!

Але  дивись  байдужості  у  вічі,
Христос  перед  тобою,  Мухамед…
Поки  горять  душі  твоєї  свічі  –
живи,  борись,  уперто  йди  вперед!

27.09.2017

[i]*  Відгук  на  твір  автора  сайту  КП  Сіроманка  (Ірина  Вовк)  "Дивуюся  примхливості  людській…[/i]"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752488
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2017

Життєвий потяг

Життя-буття,  немов  шалений  потяг,
стрілою  уперед  воно  летить…
Нам  дошкуляють  холод,  гуркіт,  протяг,
а  іноді  –  зупинок  зайва  мить!

На  перестанках  сходять  пасажири  –
то  наші  рідні,  друзі,  вороги…
Хто  як  іде:  по  віку  і  ранжиру,
вперед  комусь  гайнути  до  снаги.

Тих  радощі  дорогою  стрічають,
окремих  поглинає  самота.
Відсутності  когось  не  помічаєм,
опісля  інших  –  лише  пустота!.

Заходять  пасажири  уже  рідше
і  менше  друзів  зустрічаєм  ми,
бо  ідоли  минулого  –  тьмяніші,
усе  складніше  ладити  з  людьми…

Напевне  варто  тактику  міняти,
коли  життя,  то  своєрідна  гра,
а  душу  одягти  у  інші  шати,
як  осені  наблизилась  пора…

І  не  важливо,  чоловік  ти,  жінка,
згадай  із  теплотою  школу,  клас.
Коли  кінцева  підійде́  зупинка  –
те  невідомо  жодному  із  нас…

Долаючи  життєві  перегони,
не  уникай  робити  гідних  справ,
аби  один  ти,  ідучи́  з  вагона,
сміявся  щиро,  а  народ  –  ридав!.

27.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017

На краю кохання

Ну,  ось  і  все  скінчилося.  Прощай!
Ми  розійшлись  як  в  морі  кораблі.
Прийшов  поневірянням  нашим  край.
Твій  слід  розтанув  поглядом  в  імлі.

Серця  навік  заклякли  у  пітьмі,
багаттю  не  під  силу  їх  зігріти.
Кінця  і  краю  вже  нема  зимі,
зів’яли  нашого  кохання  квіти.

Ти  не  повернешся  і  не  чекаю  я.
Прийшов  кінець  і  це  ми  добре  знаєм.
Ми  не  шепочем  один  одного  ім’я,
бо  вже  обоє  більше  не  кохаєм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017

Ми не раби

В  людині  не  сприймаю  рабську  суть,
кого  б  не  стосувалася  покора.
Не  може  рабовласником  Він  буть,
щоб  не  писали  Біблія  чи  Тора!

Подобі  як  і  образу  своїх
створив  Господь  людей,  окрасу  світу,
то  й  думати  таке  –  великий  гріх,
бо  не  раби  ми,  свого  Батька  діти!

Я  говорив  і  запевняю  знов  –
зазнає  рабство  неодмінно  краху,
бо  тільки  за  любов’ю  йде  любов.
Покора  ж  рабська  –  відголосок  страху!

В  покорі  апріорі  рабська  суть,
її  мета  –  людину  пригнобити.
Як  і  здолає  хто  всесвітню  лють,
то  не  раби,  а  лише  божі  діти!

26.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017

Любов і страх

Любов  і  страх  –  поняття  несумісні.
Вони  у  серці  разом  не  живу́ть,
які  б  церкви,  вселенські  чи  помісні,
цю  намагались  спростувати  суть.

Одну  лиш  мить  в  своїм  житті  я  знаю,
коли  любов  і  страх  хвилюють  кров  –
то  підійти  до  самого  до  краю,
це  страх  Твою  утратити  любов.

24.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2017

Не потрібно чекати милості

Вже  заморилися  чекати  чогось  путнього?
Скучаєте  тепер  й  напередодні?
Якщо  бажаєте  на  краще  змін  в  майбутньому  –
цією  зміною  ставайте  вже  сьогодні!

22.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2017

Антирекорд

Ця  влада  імпотентна  для  народу,
але  для  себе  зовсім  навпаки.
Життя  в  країні  через  пень-колоду,
чиновники  ж  всі  ніби  хом’яки.

Країну  всю  заплутали  у  сіті
всіляких  схем,  відкатів,  клоунади…
Ми  обігнали  вже  усіх  у  світі
по  рівню  корумпованості  влади!

Як  довго  українська  ще  земля
терпітиме  злодюг  і  кровососів?
Допоки  наші  ниви  і  поля
кормитимуть  чужих  і  своїх  босів?

І  так  тут  ці  прибульці  обжились,
що  між  собою  ділять  владу,  квоти…
Були  ми  самостійними  колись  –
тепер  нам  курви  піють  вже  й  про  цноту!..

21.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2017

Мій Інгул

Люблю  дивитися,  як  стелиться  туман
весняним  ранком  тихо  над  Інгулом,
як  комишом  густим  поріс  лиман
й  бджолиним  насолоджуватись  гулом.

Улітку  глянути  на  річку  теж  люблю,
коли  малеча  розсікає  хвилі,
і  вже  зимовому  на  зміну  кришталю
пейзаж  приходить  в  ізумруднім  стилі.

Люблю  дивитися  на  річку  восени,
коли  за  течією  листя  плине.
Згадаються  лелеки,  ясени…
і  пісня  птахом  над  водою  лине.

На  особливий  взимку  любуватись
люблю  я  крижаний  полон  ріки
і  навіть  в  лютий  холод  милуватись,
як  в  товщі  льоду  світяться  зірки.

Люблю  Інгул  у  кожну  пору  року,
уранці,  ввечері,  опівдні  і  вночі.
Ріка  ця  славна  стала  мила  оку
красою  берегів  її  парчі.

20.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751478
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2017

Почуття міри

Одним  повітрям  дише  цар  і  челядь,
одну  зорю  багач  зрить  і  бідняк,
а  гори  перлів  й  золота  до  стелі
для  мертвого  не  краще  за  мідяк.

Нелегко  осягнуть  людську  природу,
непросто  оцінить  людське  життя,
та  справжню  втіху  все  ж  і  насолоду
приносить  людям  міри  почуття.

20.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751468
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2017

Безмовне „Прости“

З  дерев  останнє  опадало  листя
і  килимом  лягало  біля  ніг.
Калина  ще  в  гранатовім  намисті,
та  завтра  може  все  накрити  сніг.

Ми  випадково  стрілися  у  парку,
на  мить  схрестили  погляди  свої,
бо  кожен  має  тріумфальну  арку  –
ти  все  одна  і  я  вже  без  сім’ї…

Образи  у  серцях  хоча  й  не  носим,
кохання  все  ж  не  повернуть  назад.
Прийшла  в  життя  нарешті  й  наше  осінь,
нас  запросив  у  гості  листопад.

На  вкритій  золотом  і  бронзою  алеї,
де  клени  зсохлим  листом  шелестять,
вже  не  побачив  я  своєї  Лорелеї
і  не  зумів  тобі  хоч  пару  слів  сказать.

Бо  туга  з  біллю  горло  вмить  здавили,
палаючі  згадалися  мости…
Хоч  слова  мовити  тоді  не  мав  я  сили,
та  подумки  сказав  усе  ж:  „Прости!..“

14.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017

Бажання

Безвісті  зникнути  хочеться
з  місця,  де  злоба  й  цинізм,
щоб  більш  не  бачити  збоченців,
щоб  зберегти  оптимізм.

Безвісті  зникнути  хочеться
з  місця,  де  вмерла  любов,
де  лише  зрада  клубочиться
й  труїть  безжалісно  кров.

Безвісті  зникнути  хочеться
з  місця,  де  мруть  почуття
й  ниткою  доля  торочиться,
де  в  каяттях  –  небуття…

14.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750620
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2017

Прийде час

Настане  мить  –  з  сумління  крига  скресне
і  прийде  час  підбить  плоди  життя.
Перед  обличчям  зір  потрібно  бути  чесним,
щоб  душу  не  терзали  каяття.

Пройдуть  роки  і  ми  колись  воскреснем,
щоб  принцип  чесності  утілити  в  життя.
Перед  собою  треба  бути  чесним,
без  чесності  –  немає  майбуття.

14.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750489
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2017

Люблю

Люблю  сидіти  вечорами  в  самоті
біля  вікна  відкритого  до  саду,
пригадувати  роки  молоді
і  все  приємне,  що  уже  позаду…

Люблю  шептатись  з  вітром-мудрецем,
знавцем-філософом  просторів  неозорих,
а  по  обіді  гомоніти  із  дощем,
плащем  коли  він  накриває  все  прозорим.

Люблю  чаклунку-осінь  зустрічать,
що  ранками  пливе  у  багряниці,
дивитись  на  її  чарівну  стать
і  думати,  що  це  мені  все  сниться.

Люблю  вірші  писати  про  Любов,
що  серце  огортає  веселково.
Не  втомлююсь  любити  знов  і  знов,
і  мов  дитина  бавитися  словом…

14.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750484
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2017

Зміна правил*

За  правилами  грати  у  наш  час
незвичним  якось  стало  вже  для  нас,
бо  все  частіше  хлопці  чи  дівки
стараються  гайнути  навпрошки.

Знівелювавсь  любові  теж  закон,
зміліло  вже  кохання,  його  тон.
Все  більше  й  більше  в  наш  непевний  вік
шукає  зиск  в  коханні  чоловік.

І  це  стосується  давно  обох  статей,
про  те  написано  вже  тисячі  статей:
Себе  всі  люблять,  але  віддають
за  гроші  й  злато,  в  цьому  зради  суть.

Пірнають  з  головою  все  ж  одні,
а  інші  залишають  їх  в  багні.
Ті  бідолахи  йдуть  на  саме  дно,
своє  ім’я  як  їм  згадати  не  дано.

Недолюбити  –  може  то  й  на  краще,
щоб  не  залізти  у  кохання  хащі.
Один  в  наш  час  лиш  любить  маму  з  татом,
та  іншому  дає  себе  кохати.

Зима  –  найкращий  час  цьому  коханню,
весна  в  нім  щось,  можливо,  змінить  рання.
Але  надія  на  ту  зміну  невелика,
бо  вже  в  людині  зовсім  мало  чоловіка…

Послухайте  пораду,  сестро,  брате,  –
ви  не  спішіть  аби-кого  кохати.
Кохання  справжнє  вас  все  рівно  відшукає,
а  доти  хай  любов  відпочиває.

Бо  є  чого  багато  в  білім  світі,
що  можна  самовіддано  любити:
книжки  і  музика,  поезія  й  картини,
пташки,  комахи,  звірі  чи  рослини...

Вони  не  зрадять,  лиш  підкажуть  путь,
й  до  вірної  любові  приведуть!

13.09.2017

[i]*  Мій  відгук  на  твір  автора  цього  сайту  Яся  під  назвою  "Граєм  про  правилах".[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017

Ярмо для філантропів*

Українці,  українці,  милі  людолюби,
та  любов  ваша  безмежна  вас  таки  й  погубить!
Гуманісти-демократи,  треба  ж  знати  межі  –
ви  катів  своїх  на  спині  винесли  з  пожежі.

Цих  мерзотників-шубравців  занесли  до  хати
і  залишили  в  світлиці  їх  відпочивати.
Кормим,  поїм,  розважаєм,  глаголим  на  їхнім,
бо  образить  боїмося  хамів  тих  в  елітнім.

А  вони  аж  скаженіють,  усе  нахабніше
душать,  тузять  нас,  мордують  й  свого  не  полишать.
Вже  й  багаття  запалили  собі  на  забаву,
зазіхають  неупинно  на  волю  і  славу!

Ми  ж  господу  оставляєм,  відступаєм  в  сіни,
нам  чомусь  не  помагають  вже  і  рідні  стіни…
Толерантні  ми,  їй  Богу,  справжні  європейці,
нашу  мову  кольорову  держим  в  кацавейці…

Вже  готові  навіть  сіни  рідні  залишити,
щоб  заброд  не  турбувати,  лиш  би  не  гнівити.
А  вони  борги  нам  множать,  судами  лякають,
збудували  огорожі,  нарід  розпинають.

Ми  вже  згодні  до  сараю  навіть  перебратись,
під  повіткою  дрімати,  по  двору  скитатись.
Гуманісти,  демократи,  повні  філантропи,
так  залишитесь  без  хати  посеред  Європи!

Українці,  мої  любі,  рідні  людолюби,
та  любов  вас  християнська,  я  боюсь,  і  згубить!
Демократи-гуманісти,  треба  ж  знати  межі,
щоб  не  дати  згинуть  Неньці  від  ярма  в  пожежі.

13.09.2017

[i]*  За  мотивами  виступу  Євгена  Михайловича  Дудара.
**  Довідка  особисто  для  пана  Юхниці  і  ланцюгових  адмінів  сайту:
http://sum.in.ua/s/khamlo  ,  http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/62389-khamlo.html#show_point  ,  https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%85%D0%B0%D0%BC%D0%BB%D0%BE
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750381
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2017

Циркова вистава продовжується

Прорив  кордону  стався  нещодавно  –
то  Грузії  ввірвавсь  екс-президент…
Не  вбивця  і  не  злодій  він  державний
чи  розвідки  якоїсь  резидент.

Всі  на  вухах:  поліція  і  преса,
а  прикордонники  –  то  ті  вже  просто  жах!
Прем’єр  розводить  нові  політеси,
гарант  синіє  просто  на  очах!..

Країна  вся  живе  лише  тим  дійством,
немає  в  Раді  і  Кабміні  інших  тем.
Кипить  етер  цим  варварським  злодійством,
всі  обговорюють  проблему  із  проблем!

Прикиньте,  люди,  все  кому  це  треба,
для  чого  знадобивсь  ажіотаж,
у  кого  в  цій  проблемі  є  потреба,
хто  створює  той  штучний  антураж.

Це  ж  скільки  хисту  тільки  треба  мати
й  бездумного  тиранства  виявлять,
очільником  щоб  в  область  призначати,
а  потім  громадянства  позбавлять!..

Та  то  вершина  айсберга,  лиш  квіти
чи  від  осіннього  багаття  сизий  дим.
Дивіться  в  корінь,  –  скажуть  навіть  діти!
Що  ж  в  дійсності  ховається  за  тим?

Подумайте,  якщо  не  на  похмілля
чи  не  звалились  тільки-но  з  приступок,
навіщо  стільки  часу  і  зусилля
забрав  якийсь  мілкий  адмінпроступок?!

Напрочуд  просто  все  –  увагу  нашу
відволікають.  Так,  розводять  нас
і  тягнуть  у  свою  бездонну  чашу,
бо  стільки  ж  можна  вкрасти  за  цей  час!

12.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750324
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.09.2017

Усе було

Усе  було…  і  гарного  удосталь:
на  Кінбурнській  косі  весь  пляж  на  двох,
Карпатське  небо,  корабельні  сосни,
а  Синевір  як  нас  вітав  обох!..

Так,  добре  нам  було,  усім  на  диво!
Губилися  в  перелісках,  між  трав…
Це  зробимо  повільно  і  красиво?  –
пригадуєш,  як  я  тебе  питав?

А  Чорне  море  як  котило  хвилі,
духмяніло  навколо  чебрецем!
Тепер  обоє  горді  й  посивілі
ми  лише  пригадати  можем  це…

12.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017

Осінні метаморфози

Багряним  листом  падаєш  в  долоні,
теплом  не  грієш  й  навіваєш  сум,
тримаєш  у  своїм  тяжкім  полоні,
доводиш  до  болючих,  чорних  дум.

Спаду  ясним  промінням  на  світанні,
як  чутко  будеш  спати  тихим  сном,
сплету  в  вінок  пісні  свого  кохання  –
руладами  хай  линуть  під  вікном.

Колись  була  як  дівчинка  наївна,
така  у  всьому  світі  лиш  одна  –
немов  веселка,  як  весна  чарівна.
Чому  ж  тепер  сумна  і  мовчазна?

Твій  сум  розвію,  відгоню  тривоги,
хоч  вітер  завиває  в  вишині.
Любитиму  всім  серцем,  до  знемоги,
забудемось  в  казковім  диво-сні!

11.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017

Верховний піар-менеджер

Нема  пророка  у  своїй  Вітчизні,
бо  цар  відсутній  у  гаранта  в  голові.
В  брудній  не  став  би  ритися  білизні  –
не  намотав  би  він  проблем  такий  сувій.

Великий  розум  справді  треба  мати,
щоб  цілий  потяг  на  кордоні  зупинить.
Одну  людину  до  країни  не  пускати  –
державу  цілу  щоб  від  неї  захистить!

Нехай  позбавили  людину  громадянства,
це  не  підстава  ще  особу  не  впускать.
Нарешті  є  закони  християнства,
та  й  Конституцію  потрібно  поважать.

Піарить  хто  тебе  не  знаю,  Міхо,
чи  передвиборчу  кампанію  веде,
та  цей  політтехнолог  всім  на  втіху
й  собі  на  горе  все  ж  до  влади  приведе.

10.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750081
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2017

Про нього

Він  ралив  долі  вічне  море
натхненно,  до  останніх  сил,
бо  духу  не  терпів  покори
і  напомаджених  вітрил.

Од  втіх  земних  бував  без  тями,
а  запізнілі  каяття
латали  віршами  й  піснями
шпарини  буйного  життя.

Сухими,  шерхлими  руками
хапав  дамоклова  меча
і  все  боровся  з  вітряками,
рубавши  скверну  згаряча.

Пірнав  не  раз  у  сиві  хвилі
свого  бурливого  буття,
але  й  вони  були  не  в  силі
хоч  притупити  почуття.

І  часто  зранку,  ще  спросоння,
на  свіжу  голову  творив...
Так  будував  своє  підсоння,
так  жив,  боровся  і  любив!

09.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2017

За ким буде перемога?

Без  наслідків  не  можна  для  здоров’я
насилувати  власні  почуття,
прислужувать  з  пошаною  й  любов’ю
насильнику  і  кату  все  життя.

Як  зносить  те  система  нервів  наша?
Чом  бідній  не  вривається  терпець?!
Коли  ним  переповниться  вже  чаша
і  врешті-решт  настане  всім  кінець?

Кінець  чому  усе  ж  настане  першим  -
катам,  насильникам  чи  може  майбуттю?
Ми  зло  скараємо  і  геноцид  завершим
чи  нашому  прийде  кінець  життю?!.

09.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749897
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2017

Розпач*

Брів  навмання,  аби-куди...
Невже  він  із  тобою  поряд?!.
Перед  очима  лик  біди,
важкий  її,  нещирий  погляд.

Холодний.  Майже  обпікав
все  моє  серце.  Як  льодина.
Безжально  душу  шматував,
низав  все  тіло  до  судини.

Враз  зупинився  в  тишині,
на  хвильку  мабуть,  може  вічність.
Два  силуети  у  вікні,
а  поряд  –  тиша  й  потойбічність…

Чвалав  подалі  від  біди
без  сліз,  без  серця,  навіть  тіла.
Втрачав  я  душу  назавжди,
щоб  та  вже  більше  не  боліла…

08.09.2017

[i]*  За  мотивами  твору  Тані  Смичок.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2017

+Пам'яті героїв небесних сотень

                                             [i]Як  Гімн,  звучать  слова  про  Україну,
                                             Такий  народ,  земля  така  не  згинуть!
                                                                                           Ганна  Верес
[/i]
За  честь,  за  гідність,  за  свободу  і  життя
вони  пліч-о-пліч  стали  в  сотні,  в  цілу  рать.
І  до  минулого  немає  вороття,
бо  на  чолі  у  них  вже  вічності  печать.
Вони  ідуть,  Вітчизни  віра  і  любов,
а  на  обличчях  їх  надія  і  печаль.
Холоне  часто  в  жилах  ще  гаряча  кров,
та  все  вирішує  їх  воля,  ніби  сталь.

Щоб  жила  Україна,
нам  не  страшно  вмирать.
Нашу  Неньку  єдину
ми  ідем  захищать.
Хай  живе  Україна,
час  прийшов  обирать!
З  нами  Бог  і  його  благодать!

Вони  ідуть  за  Батьківщину,  свій  народ
і  грають  посмішки  в  героїв  на  вустах.
Щоб  рідну  землю  захистити  від  заброд,
вони  невпевненість  здолали,  біль  і  страх.
В  степах  донецьких  і  Луганщини  полях,
в  містах  і  селах,  у  столиці  і  в  Криму
вони  торують  у  майбутнє  Неньці  шлях
і  наближають  ворогам  її  тюрму.

Щоб  жила  Україна,
нам  не  страшно  вмирать.
Нашу  Неньку  єдину
ми  йдемо  захищать.
Хай  живе  Україна,
час  прийшов  визволять!
З  нами  Бог  і  його  благодать!

За  честь  і  гідність,  за  свободу  і  життя
вони  пліч-о-пліч  стали  в  сотні  й  цілу  рать.
І  до  минулого  не  буде  вороття,
бо  на  чоло  лягла  їм  вічності  печать.
Нехай  у  пам’яті  народній  на  віки
їх  імена  ніяка  сила  не  зітре.
За  ними  встануть  нові  сотні  і  полки,
і  України  слава  й  воля  не  помре!

Щоб  жила  Україна
треба  нам  обирать.
Нашу  Неньку  єдину
дружно  всім  захищать.
Хай  живе  Україна
час  прийшов  воювать.
З  нами  Бог  і  його  благодать!

08.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749746
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2017

Біткойніада в Україні

Біткойнів  вже  битком  набито
в  сумках,  торбинах,  гаманцях,
доходить  черга  й  до  корита…
Нема  потреби  в  папірцях?!.

Криптовалюта  б’є  рекорди  –
ось  ріст,  падіння,  знову  ріст…
Звучать  прихильників  акорди,
всі  вихваляють  в  гриву  й  хвіст.

В  фаворі  електронні  гроші,
цим  „чудом“  майже  кожен  снить!
Та  чим  вони  такі  хороші  –
ніхто  не  може  пояснить…

Мені  лише  одне  неясно,
якщо  вони  такі  хороші  –
чом  за  уявне  те  „багатсво“
беруть  усе  ж  реальні  гроші?!

07.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749708
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.09.2017

Томаківський край

Дніпром  як  на  південь  плисти,
зупинку  зробити  вам  раю
на  Хортиці,  біля  води,
у  серці  козацького  краю.

Колись  отак  стали  на  ніч
козаки  й  побіля  причалу
заклали  Томаківську  січ,
що  землю  дідів  захищала.

То  все  запорізька  земля,
то  край  наших  предків-козаків,
безмежні  луги  і  поля
в  багрянці  –  то  маки,  то  маки…

Де  річка-малючка  біжить,
праворуч  дніпрових  порогів,
Томаківка  чинно  лежить
в  безкраїх  степах,  край  дороги.

Волами  колись  чумаки
за  сіллю  тут  в  Крим  мандрували
і  люди  з  тих  пір  на  віки
село  Чумаками  назвали.

Мисливський  ставок  повний  зір,
кафе  із  найменням  „Козаки“
пригадую  я  до  сих  пір
і  славу  козацьку,  і  маки…

Як  пісня  дзвінка  солов’я
навіки  у  серці  єдина  –
Томаківка  рідна  моя,
маленька  моя  батьківщина!

07.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749665
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.09.2017

Квітка польова

Колись  улітку  квітка  польова
вражала  невимовною  красою.
На  щастя  їй  погода  дощова
поїла  луг  вологою  живою.

Вдивлялася  у  небо  голубе,
схилялася  од  вітру  в  різні  боки
і  у  вінку  не  бачила  себе,
та  враз  зачула  обережні  кроки…

То  полем  юний  легінь  мандрував,
чарівністю  милуючись  степною.
Він  квітку  уподобав  і…  зірвав,
аби  удома  тішитись  красою.

Не  стримуючи  серденька  порив,
він  до  своєї  вніс  її  світлиці,
мерщій  води  джерельної  налив
у  кришталеву  вазу  із  полиці.

Щоб  квітці  забезпечити  комфорт
і  замінити  степове  підсоння  –
юнак  обрав  найкращий…  ешафот
і  вазу  помістив  на  підвіконня.

Угледіти  в  надії  рідний  степ,
красуня  сумно  дивиться  у  шибку,
але  світлиця  їй,  що  темний  склеп,
не  пропускає  світла  і  на  дрібку…

Схиливши  долу  голову  свою,
до  вечора  невільниця  змарніла,
бо  видалося  пеклом  в  тім  раю  –
отак  любов  палка  її  згубила!

06.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017

Реалії

У  різні  боки  розвела  нас  доля,
у  кожного  давно  життя  своє.
Ми  вільні  ніби  вітер  в  чистім  полі,
та  спільне  щось  усе  ж  між  нами  є.

Хоча  не  разом  ми  вже  довгі  роки,
а  з  пам’яті  не  стерти  все  одно
бурхливих  сцен  невивчені  уроки
і  радощів  яскраве  полотно.

Нехай  життям  бредемо  поодинці,
у  різних  напрямах  планетою  йдемо,
та  долі  незабутні  ті  гостинці
ми  в  душах  і  понині  таїмо.

Нас  невідомо  завтра  що  чекає
і  як  не  склалося  б  мінливе  майбуття,
але  свідомість  неодмінно  нагадає  –
не  викреслити  щастя  із  життя.

05.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017

Послухайте тишу

Ви  чули  подих  тиші  на  світанку,
коли  усе  живе  навколо  спить?
Ще  не  проснулась  річка-подолянка,
лиш  перекат  удалині  бринить.

А  подих  вітру  чули  в  очереті,
коли  дрімає  він  у  комиші?
Проснувшись  під  вербою  у  наметі,
ідилію  ламати  не  спішіть.

Послухайте  п’янку  ранкову  тишу,
чарівний  шерхіт  прибережних  трав,
як  ніжно  легіт  ковилу  колише…
Нехай  чекає  ціла  сотня  справ!

Послухайте  вершину  дива  –  тишу…

04.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017

Танці осені

Закружляла  осінь  дивовижним  вальсом,
замелькало  листя  жовто-золоте.
Проминуло  літо  у  ламбаді  й  сальсі,
а  тепер  у  моді  –  «па»  і  «фуете».

Залунало  танго  й  літня  танцівниця
в  золотім  наряді  в  коло  увійшла,
та  ялин  і  сосен  зеленіє  глиця  –
осінь  їм  заміну  так  і  не  знайшла…

Липи  з  ясенами  крутяться  у  польці,
вітами  махають,  ніби  вітряки,
виграють  багрянцем  на  осіннім  сонці,
щедро  розсипають  злота  мідяки.

У  низькому  небі  заясніла  просинь,
промінцями  світоч  землю  обійма.
Бал  останній  править  танцівниця-осінь.
Залишилась  кода  –  скоро  і  зима…

05.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017

Чому так?

Чому  я  на  батьків  своїх  землі
не  маю  змоги  бути  господа́рем?
Чому  повинен  скніти  у  імлі,
ховатися  і  гнути  спину  да́ром?!

Чому  заброди  на  усіх  щабля́х
узурпували  вирішальне  слово?
Чому  у  місті  й  навіть  на  полях
не  ма́єм  змоги  чути  рідну  мову?!

Можливо  бра́кне  справжніх  нам  ідей
чи  опустили  передча́сно  ру́ки?
Чому  у  владу  обираємо  людей,
а  потім  потім  виявляється  –  тварю́ки?!.

Десятки  й  сотні  отаких  чому
мій  мозок  бідолашний  розрива́ють,
та  подолати  як  таку  пітьму  –
лиш  українці  все  ж  напе́вно  знають!

04.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749215
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2017

Осінні дзвони

Уже  багрянцем  заквітчались  пишні  крони
осик,  черешень,  кленів,  ясенів
і  з  ніжним  переливом  линуть  дзвони,
відлунюючи  пісню  про  синів.

Ой,  сини-ясени,  відлітають  у  вирій  лелеки,
у  осінній  красі  мию  душу  немов  у  росі.
До  зими  восени  ще  порою  здається  далеко,
та  частіше  мені  бракне  ваших  дзвінких  голосів.

Ті  дзвони  дивні  мою  юність  нагадали,
безсонні  ночі  і  щасливі  дні.
Це  зрозуміє  тільки  той,  кого  кохали,
хто  сам  кохану  бачив  уві  сні.

Ой,  сини-ясени,  сипле  золотом  жовтень  статечно,
в  оксамит  одягає  й  лаштунки  із  бронзи  кує.
Так,  завжди  восени  стережуть  нас  роки  недоречно,
двері  все  ж  відчини  –  то  невтішне  багатство  твоє.

Нехай  з  літами  красні  весни  плинуть  вічно,
не  зазирає  осінь  у  вікно,
і  незрадливо  ваша  доля  чоловіча
лягає  на  життєве  полотно.

Ой,  сини-ясени,  ви  для  батька  надія  й  опора,
прилітайте  як  сніг  кожну  зиму  на  отчий  поріг.
Не  чекайте  весни,  завітайте  до  отчого  двору,
повертайтесь  завжди  ви  додому  з  далеких  доріг.

03.09.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749061
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2017