| Сторінки (24/2342): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Людські стосунки – речі непрості!
Хто вже пожив, той дуже добре знає,
що все буває в нашому житті,
та завжди нам чогось не вистачає.
Одну пораду дати вам хотів,
щоб потім не тягти надсильну ношу.
Я тратити не буду зайвих слів,
скажу лише – не позичайте гроші.
Чужому зичити – без клепки в голові!
Своєму – теж потрібно пам’ятати:
як мідяки розсиплеш у траві,
то можеш їх не день й не два шукати…
Бо в цих стосунках дивний принцип є,
він кожному із вас давно знайомий –
береш чуже, а віддаєш своє!
Це вічна неспростовна аксіома.
Як друга втрати свого захочеш
(не дарма здавна кажуть мудрі люди), –
дай в позику йому звичайні гроші,
а там побачиш, що вже далі буде!..
Ще слід біблійну заповідь згадати,
як не відрадив вас оте робити, –
назад борги не можна вимагати,
щоб навіть перед Богом не грішити!
25.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032506000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726517
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.03.2017
Все, закінчилась співпраця?
Дременув ти навпрошки?!
Бо і цяця вже не цяця –
розлетілися горшки!
Кажеш, в гості не збирався,
передумав відтепер…
Та кому ти, друже, здався!
Слава Богу, не помер!
Розум твій і твоє серце
хай залишаться тобі.
Знає хто, що ще прийдеться
пострічати у судьбі…
При таких скачках не скоро
будеш в гостях пити чай.
А публікувати твори –
жінці ти забороняй.
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032904093
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726341
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.03.2017
[i](спасибі за все)[/i]
Мене ти зранку, друже, здивував,
як не сказати в серці навіть більше.
Коментаря свого ж ти прочитав
і розходився самовара гірше!
Що сталося? Чи ти погано спав?
Чи постидався осуду загалу?
Для чого ж ти оту „_ерню“ писав,
якщо боїшся щоб її читали?!
Ти не боявся скривдити мене,
не контролюючи розпечених емоцій.
Та пройде час, напруження мине
і буде стидно ще у цьому році.
Сашко, Сашко… Та що там серце рвати.
„Допомогти“ в останню мить ти дійсно вмієш.
Не здатен як в руках себе тримати,
то мабуть, любий друже, вже старієш…
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032902519
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726340
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.03.2017
Ми з Алексанею рибалити пішли,
нарешті вибрались за п’ять останніх років.
Але і кілометра не пройшли,
як став канючити мій друг – нова морока!
То закололо щось йому в попереку,
то серце аритмічно калатає,
то коле в лівому, ні в правому, боку,
а то бажання вже рибалити немає…
Йому б здрімнути на канапі хоч часок,
розслабитись, зависнуть в інтернеті...
А потім з нирок стало гнати вже й пісок!
Ой, змалечку ненавиджу поетів!
Але спокійно вмерти я йому не дам,
бо рух – це все, це життєдайна сила!
Пішов вперед і волю дав словам –
тобі здалось, нема на шиї мила!
Обігнемо ми зараз цей лісок,
а потім дружно помандруєм в гори.
То сиплеться з нас зовсім не пісок,
а не згорілий в молодості порох!
28.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726214
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.03.2017
Боже, – увійди в мій дім,
хай святиться все у нім!
Хату хай покине мла,
визволи мене від зла!
Боже, змилуйся над нами,
що не ходимо до храмів.
Остогидли ті хавіри,
в душах носим свою віру!
Бо попи дійшли до краю –
нас рабами називають.
Хочемо щасливо жити,
не раби ми – твої діти!
Серце сповни нам терпінням
і даруй благословіння.
Незалежно всім від статі
дай нам Боже благодаті.
Захисти усю сім’ю,
щоб жили ми, як в раю!
28.03.2017
* Написано в день народження молодшого сина Андрія і йому присвячено.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032804910
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2017
Як жінку ти знайшов своєї мрії
й посил добитись ще чогось не стих,
повір мені – даремні то надії,
залиш мороку навіть думати про них!
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032611754
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725980
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.03.2017
Сплять гірські вершини у обіймах ночі,
білий кущ калини спати лиш не хоче.
Шелестить тихенько, згадує пісні,
що співав хлопчина молодій мені.
Облітає білий із калини цвіт,
з тих часів минуло три десятки літ.
Похилила віти на горі калина,
сивину ховає вже й моя хустина.
З гір густим потоком засіває млу,
вітер на всі боки гладить ковилу.
Підіймуся вгору, сяду під калину –
ні, не вічне горе, скоро відпочину...
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032606747
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725977
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2017
Знають добре всі малята,
що найкращий в світі – тато.
Він підкине вас до стелі,
буде бавити в постелі.
Покатає на машині,
підкачає миттю шини.
Розмальовку розфарбує
й цуценятко подарує.
Він найкращий в світі самий,
але, звісно ж, після мами.
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032612180
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725802
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.03.2017
Найрідніша в світі сама
для малечі звісно – мама.
Мама казочку розкаже
і хустиночку зав’яже.
Ще накормить і напоїть,
і посварить, й заспокоїть,
приголубить, пожаліє –
мама все робити вміє.
Бо душа в неї багата,
навіть більше, ніж у тата.
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032612162
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725801
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.03.2017
Жди мене і я вернусь,
віддано чекай.
Жди, коли не усміхнусь
й горя через край.
Жди, коли сніги метуть,
жди, коли жара.
Жди, коли життєвий путь
застеля мара.
Жди коли із далини
не прийде листів.
Жди, як туга полонить
і забракне слів.
Жди мене, я повернусь,
не бажай добра
всім, казав хто – не вернусь,
вже забуть пора.
Хай повірять мати й син,
що нема мене.
Зупиниться часу плин
і війна мине.
Друзі питимуть вино
на помин душі.
Жди і з ними заодно
пити не спіши.
Жди мене і я вернусь
всім смертям на зло.
Хто не жав мене, клянусь,
скаже – повезло.
Не втямки убогим їм,
як серед вогню
сподіванням ти своїм
надягла броню.
Як я вижив будем знать
тільки ми удвох –
помогли тобі чекать –
лиш Надія й Бог!
22.03.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Костянтина Симонова „Жди меня“.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725578
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.03.2017
[i] Мені тринадцятий минало,
я пас ягнята за селом.
Тарас Шевченко
[/i]
Мені п‘ятнадцятий минало,
я пас корови за селом.
У небі сонечко сіяло,
простіше кажучи – пекло.
Вздовж Вовчої, під Бурханами,
у Дякому, попід ліском,
де й не паслись рогаті дами:
за садом, током і містком...
Корівки хрумали травичку,
щоб повернутись з молоком.
В обід й під вечір до водички,
спішили, щоб попить гуртом.
Співав у чистім небі жайвір,
його міняли цвіркуни.
Такий веселий, творчий гамір
стояв із самої весни.
Напарники – дядьки хороші,
свою колоду кожен мав,
бо в дурня грали не на гроші,
як зазвичай хтось не дрімав.
Я не вигадую історій,
оскільки маю, що робити.
Мій батько їздив в санаторій
й була потреба підмінити.
А як вставати не хотілось
зі сходом сонця кожен день!..
Лиш думка в голові й крутилась –
чи скоро вихідний, він де?!
Пливли роки мого дитинства
поміж річок, лугів і нив,
та це було б найбільшим свинством,
якби когось я в тім винив.
Сільські ті університети
тепер найбільше до душі
і не боюсь, якщо поети
мої ці висміють вірші.
23.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032310693
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725577
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.03.2017
Як доля дарувала вам лиш совість,
хоча й не ваша зовсім в тім вина, –
життя сумною видається повість,
бо більше вам не світить ні хріна…
24.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032405644
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725403
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.03.2017
Що ж ти, дівко, роздяглася
й цицьку показала?
Мабуть вчора напилася
й очі зав‘язала…
Якщо гарні маєш груди
та добру фігуру,
хай побачать люди всюди –
вилізь на підмурок.
Як із піни Афродита,
вийди до загалу.
Хай дорослі бачать й діти,
хоч і не чекали.
Затанцюєш біля тички
може їм стриптизу?
Чи боїшся, сіра птичко,
що підпалять хмизу?!
Не стидишся шикувати,
в чім мати родила.
Чого ж дарма ханьки м‘яти,
даваймо до діла!
20.03.2017
[i]* Написано під враженням фото оголеного погруддя жінки із зав‘язаними очима на її сторінці одного з авторів сайту „Клуб поезії“.
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032004716
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725402
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.03.2017
Іще він не зшитий, убір твій вінчальний,
і вишню укрив білий цвіт.
Та час приміряє вінець нам прощальний
і просяться коні в політ,
а цвіт опадає із віт.
Якби ж зеленіла навкруг вічно лука
й стелилась під ноги нам путь…
Одвічні подруги – любов і розлука,
завжди рука об руку йдуть.
Закляті коханки – любов і розлука,
нам сум й насолоду несуть.
Самі відчинили ворота в майбутнє,
у щастя ми тройку впрягли.
І ось уже сяє велике і сутнє,
та небом все ж пасма лягли,
ще й хвилі біжать з ковили.
Почути друг друга – нелегка наука, –
крізь бурю, безмежжя і час…
Прочанки дві вічних – любов і розлука
завжди супроводжують нас.
Святі мандрівниці – любов і розлука
по вінця наповнюють нас.
Чим довше живемо, тим роки коротші,
солодші близьких голоси.
Ох, тільки б не стала несилою ноша,
не скінчились щастя б часи
й нам божої стало роси.
То берег, то море, то сонце, то хуга,
то ангели, то бісовство…
Дві вічні дороги – любов і розлука
моє розтинають єство.
Два ворога вічних – любов і розлука
безжально шматують єство.
24.03.2017
[i]* Переспів твору Булата Окуджави „Любов і розлука“.
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032403738
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725265
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.03.2017
[i] Миколі Шаповалу –
електрику і людині
[/i]
Електрика – серйозна справа, –
говорить часто Шаповал.
Робота – звична його вправа,
зранку й до вечора все вал.
Той трансформатором накрився,
тут фаза висне на землі.
Там плюс із мінусом схрестився,
та ще й замкнувся на нулі.
Заміри, звіти, підрахунки,
інструкції… Хоч сядь і плач.
Які там в біса поцілунки,
життя конем несеться вскач!
Якесь у нього завжди діло,
жінок „кадрить“ він залюбки,
а тут враз серце прихватило...
Вони даються всім взнаки!
Тож в день народження, як брату,
бажаю я тобі здоров’я,
щоб міг не раз ще покохати
Надію й Віру із Любов’ю!
23.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032312384
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725263
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2017
Буває друг, – говорив Сломон, –
який навіть більш, ніж брат.
До зустрічі з ним, існує закон,
ти схибиш сливе стократ.
Всі майже із сотні в твоїй душі
угледять лиш власний гріх.
І тільки один у повній глуші
підніметься проти всіх.
Та ні спокуса, ні навіть мольба,
дружби не дасть у житті.
Майже всі з сотні підуть, як юрба,
доки їм це по путі.
Поки їм світить слава твоя,
вабить промінь удачі.
З сотні один лиш зімне своє я,
мовчки і не заплаче.
Будуть відкриті для друга завжди
настіж гаманець і дім.
Сміло повідаєш те йому ти,
про що не скажеш другим.
Всі майже із сотні стануть крутить,
бачачи свій лише зиск.
Тільки один душу схоче відкрить
й натяків жодних на тиск.
Знають обидва буває пора –
треба сліпа довіра.
Друг щоб за друга став ніби гора,
щоб панувала віра.
Всі майже із сотні, почувши грім,
схочуть сховатись в кущах.
Вірним тобі буде тільки один –
в пекло, в петлю, без плаща!..
22.03.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Редьярда Кіплінга „Сотий“.[/i]
Редьярд Киплинг
СОТЫЙ
Бывает друг, сказал Соломон,
Который больше, чем брат.
Но прежде, чем встретится в жизни он,
Ты ошибешься стократ.
Девяносто девять в твоей душе
Узрят лишь собственный грех.
И только сотый рядом с тобой
Встанет – один против всех.
Ни обольщением, ни мольбой
Друга не приобрести;
Девяносто девять пойдут за тобой,
Покуда им по пути,
Пока им светит слава твоя,
Твоя удача влечет.
И только сотый тебя спасти
Бросится в водоворот.
И будут для друга настежь всегда
Твой кошелек и дом,
И можно ему сказать без стыда,
О чем говорят с трудом.
Девяносто девять станут темнить,
Гадая о барыше.
И только сотый скажет, как есть,
Что у него на душе.
Вы оба знаете, как порой
Слепая верность нужна;
И друг встает за тебя горой,
Не спрашивая, чья вина.
Девяносто девять, заслыша гром,
В кусты убечь норовят.
И только сотый пойдет за тобой
На виселицу – и в ад!
Перевод Г.Кружкова
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032211878
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725077
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.03.2017
Голодомор, апартеїд чи рабство –
державам притаманні ці властивості.
Законність – це одна з ознак системи власті,
що зовсім не тотожна справедливості.
17.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031704053
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2017
Ой, угорі сіра пташка,
тріпотіла крильми тяжко.
Вона плакала-ридала,
діточок своїх шукала.
Своїх діточок шукала,
сапсана-орла питала:
Чи не бачив ти сіреньких
моїх діточок маленьких?
Відповів орел із гаю –
зрілу здобич я шукаю.
То змія малят згубила,
діточок твоїх поїла.
Приповзли і в наш край злії,
величезні жирні змії.
Наших діток поїдають,
бо жалю вони не знають.
21.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032102749
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724912
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2017
Сяду мовчки край дороги
під крислатим дубом,
де сидів два віки тому
кобзар й думу думав.
Думу думав про свободу,
про щастя і волю,
що для рідного народу.
Про козацьку долю…
Про лани широкополі,
про дніпровські кручі.
Як не було щастя-долі,
й зараз так люд мучать.
Кобза ж в душах хай співає
і дзвенить бандура.
Усіх виродків здолаєм,
не спасуть і мури.
Бо бандура, як та шабля,
кобза – наша воля.
Лине пісня над ланами –
то співає доля.
21.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032108170
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724911
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2017
Брехло шоковане своїми статками,
а ще багатством, як і сам, бариг.
З такими, прости Господи, нотатками
звернувся до народу бувший „риг“.
Гарант добробуту свого барила
повірити не може в очевидне.
Він в дзеркало не бачить свого рила
чи помаранчеве змінив знов на блакитне?
Воно готове з людом здати Неньку,
давно привичне чорне білим звати.
Безперестанно набивати пельку
і торгувати, торгувати, торгувати…
Не прилаштуєш в „макінтош“ кишені,
і другий вік собі у Господа не купиш.
А поряд вже чатують пси скажені
й чекають, коли трон їм свій уступиш.
Вже не зарадять й вибори до строку,
довіра люду тане на очах.
З тим будеш мати ще одну мороку
і гострий хрін до самого плеча.
Суспільну думку нічого вивчати,
залишишся ти з ними наодинці.
Гадаю, що народу треба вже кінчати
з оскаженілим від політики звіринцем.
20.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032008693
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
[i] Пам‘яті всіх борців
за українську мову
[/i]
Як темно стало в цьому світі,
закрило чорним димом сонце.
Навкруг одні вівчарки ситі
та московитські охоронці.
Як тісно стало на цім світі,
душа до Бога бідна рветься.
Життя заперте в часу кліті
і серце плаче, не сміється.
Хотіли вбити навіть пісню,
коли блаженних розпинали.
Ба, навіть кобзи з гиком злісним
із рук старечих виривали.
Хоча й не чуть пісень тужливих,
де кожне слово згусток суті.
Та вбити ж пам‘ять неможливо,
історію не зачеркнути!
Бо не забули люди Крути
і з‘їзд кобзарський пам‘ятають.
Минуть часи і мовні пута
все ж українці позривають.
Ще зазвучить уповні мова,
як пісня лагідна й барвиста.
Переливатиметься слово
п‘янке, пророче, урочисте!
21.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032102534
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724704
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2017
В Куцаків сьогодні свято –
Яся вимовила: „Тато“.
Перше слово у дівчати
та не „Мама“ все ж, а „Тато“!
Татко трішки загордився
і ледь-ледь не просльозився.
У півроку – перше слово!
Хай дитя росте здоровим!
Ще бажаю від душі –
в рік чи два нехай вірші
Ясочка розповідає
і родину потішає.
Й пам‘ятають хай дівчата –
мама дійсно любить тата!
19.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031910873
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724490
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2017
Колись в юнацтві переплутав двері
й до товариства завітав „Знання“.
Там лектор малював щось на папері
і діаграми креслив навмання.
Шукати радив вражень і емоцій,
а досвід прийде, лише пройде час.
Ми попливем без весел і без лоцій,
поезія сама поли́не з нас!
Потрібно накопить критичну масу,
відшліфувати стиль, харизму, хист
і прийде все оте само із часом, –
своєї правив лектор-комуніст.
А час іде, минуло пів століття...
Я відчуваю – треба починать,
вже масу накопичив під лахміттям,
як не писать, хоча б критикувать!
І я пірнув у творчість, як у став!
Хоч підзабув теорію марксизму,
та враження таке, що знов попав
в розвинуту епоху кретинизму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
В Куцака сьогодні свято –
Василеві шістдесят.
Їде брата привітати,
ріже ґазда поросят.
Тягне на горбу гостинці,
хоче всіх він здивувать,
дітвакам, і навіть жінці,
вже ґергоші аж тріщать.
Добиралися нівроку
кілометрів вісімсот.
Вже позаду вся морока
й наливають всім компот.
Лише й встиг Славко спитати:
де ж горілка, що робить?!
Тут йому говорить мати –
так Василь же кинув пить!
Ваську серце розриває,
ніс свербить аж через край.
- Обіцянку забираю,
я ж господар, наливай!
18.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724338
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.03.2017
Ти мене не любиш, лиш кохатись
від нудьги готова вже давно.
Пристрастю ти звикла упиватись,
та що в серці в мене – все одно…
Молода, із почуттів оскалом,
я для тебе, мов столітній дуб.
Розкажи, скількох ти пестувала.
Скільки рук ти пам‘ятаєш, губ?..
Всі вони пройшли, немовби тіні,
що згоріли в пристрасті вогні.
В багатьох сиділа на колінах,
а тепер всміхаєшся мені.
Знову очі ти свої закрила,
мабуть думаєш про іншого когось.
Вже і сам кохаю через силу,
бо в минулім думами я щось…
Пристрасть цю не називай судьбою,
легковажний цей, пустий зв‘язок.
Випадково стрілися з тобою
і розлучимось напевне через крок.
Знову підеш далі, як не кайся,
хтивість буде бити через край.
Тільки непочатих не торкайся,
нецілованих, повіє, не чіпай.
І коли з другим ти по провулку
йтимеш з щебетанням про любов.
Може теж ввійду я до прогулку
й лиш на мить зустрінемося знов.
Опустивши хутко свої плечі
і схиливши підлі очі вниз,
ти промовиш тихо: „Добрий вечір“.
Відповім спокійно: „Добрий, міс“.
І душі ніщо не потривожить,
дрижаки мене не будуть бить.
Полюбити знову вже не можна,
хто згорів – того не запалить!
19.03.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „Ты меня не любишь, не жалеешь“.
Сергей Есенин
Ты меня не любишь, не жалеешь,
Разве я немного не красив?
Не смотря в лицо, от страсти млеешь,
Мне на плечи руки опустив.
Молодая, с чувственным оскалом,
Я с тобой не нежен и не груб.
Расскажи мне, скольких ты ласкала?
Сколько рук ты помнишь? Сколько губ?
Знаю я — они прошли, как тени,
Не коснувшись твоего огня,
Многим ты садилась на колени,
А теперь сидишь вот у меня.
Пусть твои полузакрыты очи
И ты думаешь о ком-нибудь другом,
Я ведь сам люблю тебя не очень,
Утопая в дальнем дорогом.
Этот пыл не называй судьбою,
Легкодумна вспыльчивая связь,—
Как случайно встретился с тобою,
Улыбнусь, спокойно разойдясь.
Да и ты пойдешь своей дорогой
Распылять безрадостные дни,
Только нецелованных не трогай,
Только негоревших не мани.
И когда с другим по переулку
Ты пройдешь, болтая про любовь,
Может быть, я выйду на прогулку,
И с тобою встретимся мы вновь.
Отвернув к другому ближе плечи
И немного наклонившись вниз,
Ты мне скажешь тихо: «Добрый вечер!»
Я отвечу: «Добрый вечер, miss».
И ничто души не потревожит,
И ничто ее не бросит в дрожь,—
Кто любил, уж тот любить не может,
Кто сгорел, того не подожжешь.
4 декабря 1925
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031904406
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
Я найкращий в місті й край –
говорив Павло Шамрай.
В друці ліпшого за мене
не знайдеш ти, так і знай!
Агрегати кращі в місті
і такі ж спеціалісти.
Стислі терміни та якість
даруватиме вам радість.
Бив себе буквально в груди,
обіцяв простому люду –
видам книгу, ніби чудо,
милувати око буде.
Звісно, що ціна висока,
але то з одного боку.
Якість витрати окупить,
поважати книгу будуть.
Все узгодили, рішили,
гроші в касу заплатили.
Визначались довго з друком,
та потисли врешті руки.
Дні ідуть і час минає,
а замовник все чекає.
Ніби з моря на погоду –
знав щоб, як „варити воду“!
Ну, нарешті все готово,
можна забирати слово,
шліфувалось що ночами
й на папір лягло віршами.
Неприємно ж здивувався,
як читати автор взявся:
лисини-непропечатки,
ще й якісь сторонні цятки.
Переплутані сторінки
й зовсім голі, без крапинки!..
Біль й несправджені чекання
від такого друкування.
Ой, не вірте шахраям
і таким ось шамраям!
17.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031705045
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724139
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.03.2017
Не дуже важне в тебе діло,
якщо вже й криша полетіла.
Знімай тоді, дідок, калоші
й накинь щось тепле на гергоші.
Як з висоти злітає криша –
нерівно серце в тебе дише.
А дихало воно щоб рівно –
лічити голову потрібно.
Бо в голові (читай у криші),
як заведуться сірі миші,
немає спасу від сміття,
а організму – для життя.
До тебе я звертаюсь, кришо,
Сашка не смій чіпати, хижа!
Бо мишоловки є на миші,
я на шматки тебе покришу!
16.06.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031604421
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724138
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.03.2017
На фоні вічності нічого мить не варта,
як астероїд, що летить в імлі.
У космосі він, ніби бита карта,
згорить в обіймах матінки Землі.
Землі моєї, що зігріта Сонцем,
де день і ніч в умовності сплелись.
Та світиться іще мале віконце
у домі тім, чекали де колись.
Я швидкоплинний теж у цьому світі,
як перший сніг, що ще на зелень ліг.
Мій спалах – то лише мізерні миті.
Розтану в далечі стрімких життя доріг.
Можливо ти вночі вікно відкриєш,
щоб подивитись на зірок політ.
На небі шлях вогненний мій помітиш
й дивитимешся довго мені вслід.
Закриєш потім ти своє віконце,
мене уже не станеш споминать.
Та мій прощальний знак, як розчерк сонця,
ти будеш завжди, люба, пам‘ятать.
Нікчемна мить хай Вічності й не варта,
хоч жити хочуть навіть тлі малі.
Мізерний астероїд не на жарти
яскраве світло дарував Землі.
Моїй Землі, що гріє моє Сонце,
де день людський в умовностях мине,
змінивши ніч. Та світиться віконце
в тім домі, може ждуть де ще мене.
15.03.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Алексахіна „Астероїд“.
http://www.stihi.ru/2017/02/04/9941
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031504637
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
(усмішка)
Якби ви, любі друзі, тільки знали,
як часто хочеться освіченій людині,
щоб ліки добрі вже нарешті відшукали
від туги чорної, нудьги і самотини.
Буває раптом нападе апатія –
безсилий вітамін й антибіотики.
Шаман нездольний і гомеопатія,
первак не помагає і наркотики…
Вже дочалапав аж до небокраю,
від нуді потерпав і самотини.
Та кращих ліків до сих пір не знаю,
ніж творчість і настоянка глодини!
15.03.2017
* Дружній шарж на твір Олександра Алексахіна „Лекарство от тоски и одиночества“.
http://www.stihi.ru/2017/03/13/5156
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723977
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.03.2017
На печі куняє кіт,
розвалився без чобіт.
З‘їв сметану на обід
й замастив собі живіт.
Полював він у чулані
й послизнувся на сметані,
як ганяв в комірці мишку,
а тепер дрімає нишком.
16.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031602493
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Вишневий цвіт на сотнях віт
серця бентежить навесні.
Вишневий цвіт в саду розквіт
й дари пророчить нам рясні.
Вишневий цвіт на цілий світ,
у пахощах втопає все.
Вишневий цвіт – незмінний хіт,
любов і радощі несе.
Вишневий цвіт – душі політ,
кохання неповторна мить.
Вишневий цвіт – пісні трембіт,
уяву й досі полонить.
Вишневий цвіт на схилі літ –
відлуння весен, ніби в сні.
Вишневий цвіт – кохання слід,
він в душу лине знов мені.
16.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031603311
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Ми на грядці позавчора
поливали помідори.
Незвичайні помідори,
ніби справжні світлофори.
На червоний, як годиться,
треба зовсім зупиниться.
Жовтий – рухатись не слід,
бо накоїш сотню бід.
Лиш зелений всім навколо
відкриває шлях до школи.
Отакі вони бідові
помідори кольорові.
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030906753
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723591
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.03.2017
Коли помирає любов,
вам лікар нічим не поможе.
Насильно, всі знають давно,
людина любити не може.
Можливо любов сколихнуть
зірки, що засвітяться зрання.
Несила серцям спалахнуть,
коли в них немає кохання.
І кожне тут слово, мов ніж,
що ріже між душами ниті.
Рубає стосунки поміж
сердець спалахнулих на миті.
Тут Всесвіт палає з імли,
триває лиш мить перемир‘я.
Любов помирає, коли
людина втрачає довір‘я.
Тут сварка, як танковий бій,
безжальний, кривавий, останній.
Не варто плекати надій,
коли помирає кохання.
14.02.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Юлії Друніної „Когда умирает любовь“.[/i]
Юлия Друнина
Когда умирает любовь,
Врачи не толпятся в палате,
Давно понимает любой —
Насильно не бросишь
В объятья...
Насильно сердца не зажжешь.
Ни в чем никого не вините.
Здесь каждое слою —
Как нож,
Что рубит меж душами нити.
Здесь каждая ссора —
Как бой.
Здесь все перемирья
Мгновенны...
Когда умирает любовь,
Еще холодней
Во Вселенной...
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031406149
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Знають всі, дорослі й діти,
шо чудес доволі в світі.
У Святвечір в наший край
завітає Миколай.
Він заходить в кожну хату
і питає маму з татом –
Чемна чи у вас дитина?
В мене є цяцьок торбина.
В чарівній моїй торбинці
чудернацькі є гостинці.
Хто в вас, хлопчик чи дівчатко?
Ось їм м‘ячик і курчатко.
Маю котиків ласкавих,
а іще – книжок цікавих.
Ще є гномик з табакерки
і смачні, смачні цукерки.
Дітям тим, хто бешкетує,
іграшок він не дарує.
Всі під Новий рік чекають
на Святого Миколая!
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030909013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723400
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.03.2017
В усьому хочеться дійти мені до суті:
у праці головне знайти, у серця смуті…
До суті літ, що поплили, до пуповини,
аж до підвалин до малих, до серцевини!
Пильнуючи нитки буття, коліна долі,
зробити хочу відкриття самої солі.
Якби оте зробити міг, даруй на слові,
я написав би книгу книг – про суть Любові!
Про безнадію і біду, жахи агоній,
повітряно-легку ходу, її долоні…
Кохання би відкрив закон і без прелюдій
ім‘я волав у мегафон на повні груди.
Я пестив би фантазій сад віршами серця,
там рими квітли би у ряд, у герці терцій.
Уплів у строфи запах руж, духм’яність м‘яти,
п’янких лугів і шепіт душ дубів крислатих.
Як це Шопен зробити зміг, нетлінне чудо –
красу фільварків і доріг в свої етюди.
Дійти такого торжества – це гра і мука,
немов напнута тятива тугого лука!
А слово гостре, як стріла, що б’є у цілі,
розітне дійсність пополам на часу тілі.
Розділить світло і пітьму на дні і ночі,
але планиду не візьмусь собі пророчить…
13.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Новий рік невдовзі, діти.
Що ми будемо робити?
Діти хором за хвилинку –
прикрашатимем ялинку!
Та зітхнув малий Хома –
так ялинки в нас нема…
Не внесли її до хати,
жаль таку красу рубати.
Тут утрутилась Яринка –
хай в дворі росте ялинка.
Ми прикрасимо їй віти,
й будем хоровод водити.
В новорічну ніч сніжинки
також сядуть на ялинку.
І сказали хором діти –
Край, ялинка буде жити!
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030906684
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723217
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.03.2017
Він потайний, товариш мій,
сам у собі і сам не свій.
Закрив він кришкою в недузі
всю темну глибочінь нудьги.
Та думи в кришку дико тузять
і розбивають кулаки.
Нікому він про них не скаже
й не виплаче їх у жилет,
бо все навскіс у ньому ляже
і може вибухнуть поет.
Немає вибуху, лиш видих,
немов сумний жіночі крик.
Як в бурю ревний моря вигук,
мов відчайдушний тигра рик.
Раніше був я всім відкритий,
не здержував себе ні в чім,
та долею не раз був битий
і не дивуюсь вже нічим.
Бо заморився і знітився,
ще й посміхатись перестав.
Я рибою об лід все бився,
та сам собою вже не став.
Усе навскіс, немає сліз,
а тільки гарячковий схлип.
І ось привіз турбот лиш віз
й торішній пух змарнілих лип.
Старий мій, нелюдимий друже,
давай посидимо удвох.
Ми за життям уже не тужим,
воно дістало нас обох…
12.03.2017
[i]* За мотивами твору Євгена Євтушенка „Вздох“.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723216
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2017
Плине морем теплохід,
а за ним бурливий слід.
Із труби пуска хмаринки,
мов білесенькі пір‘їнки.
Не страшні йому шторми,
він від носа до корми
весь уквітчаний плотами,
як ялинка іграшками.
На місточку капітан,
пильно дивиться в туман,
щоб у штиль і непогоду
попередити пригоду.
Дмухає легенький бриз,
скоро нам дадуть „безвіз“,
ми спакуємо валізи
і відправимось в круїз.
12.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031204580
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723048
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.03.2017
Хотів би серце ка́мінне отри́мать,
щоб захистить себе від злого світу,
бо досить часто вже не можу стри́мать
всю злість, коли дивлю́сь на ту еліту…
Якщо мужі державні – то найкращі
представники від нашого народу,
чому ж його у непролазні хащі
ведуть вони під лозунгом свободи?!.
Дотягують чому останні соки
представники так званої еліти
з народу, що човпе непевним кроком
і ледве дише, де там вільно жити…
А може то́му, що на наші шиї
кати накинули фінансове ярмо?
Що скоро будем їсти лиш помиї!
Тому, що трудимось й покірно мовчимо?
Я серце кам‘яне хотів би мати,
щоб захистить себе і увесь світ
від ненажер та брехунів пархатих,
від лицемірів і вгодованих еліт.
08.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030804359
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723047
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2017
Плине кит в людському морі –
„Синій кит“.
Сіє він біду і горе
в сотні біт.
Молодих людей шукає,
полонить
і з собою забирає,
у блакить…
До ч‘його пливе порогу
„Синій кит“?
Перебіг кому дорогу
чорний кіт.
Плач стоїть по Україні
й на весь світ.
Чом загрожує країні
нету хіт –
варто вдуматись суспільству,
щось робить,
щоб не падало дитинство
у блакить.
07.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030708548
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722808
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2017
Я веселий барабан,
а товстий – немов кабан.
Та без мене інструменти
не оркестр, якась юрба.
Я задам для пісні ритму,
між куплетів щось там витну.
Витанцьовує малеча,
навіть дід сповзає з печі.
Отакий я барабан,
не страшний мені орган.
Всі напам‘ять знаю ноти,
що мені там нотний стан!
10.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031004813
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722807
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.03.2017
Гвинтокрил літає в небі,
всюди сяде при потребі.
Він за лісом пильно стежить,
повідомить про пожежу.
Привезе листи, посилки,
а іще – журнал „Мурзилку“.
Порятує від негоди,
в будь-яку летить погоду.
Справно над судном зависне,
вміння це його корисне.
Допоможе морякам
і маленьким дітлахам.
Ви збираєтесь в політ?
Викликайте вертоліт.
І не бійтесь висоти,
в нього цілих два гвинти!
10.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031003776
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722641
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.03.2017
[i] Поета перло на сонети,
хоча писав прості куплети.
Який же в біса ти поет,
якщо не написав сонет?![/i]
Тягло поета знову на сонети,
прості катрени вже не спокушали.
Хоча писав такі-собі куплети,
та гордо називав він їх віршами!
Тулив він нові рими всім на подив,
завзято вкотре жонглював рядками.
Уперто ямб з хореєм в купу зводив,
знаходив форми, сховані віками…
Хоча часу уже й пройшло багато,
та слід великого Франка згадати:
„П‘ятистоповий ямб, мов з міді литий,
два з чотирьох, два з трьох рядків куплети,
пов‘язані в дзвінкі римові сплети –
лиш те ім‘ям сонета слід хрестити“!
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030903879
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722639
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.03.2017
[i](який варіант краще)[/i]
1.
Тепло я людям хочу дарувати –
Волав Мишко, виходячи із хати.
Та не повірила йому метка Одарка –
згаси недопалок і не чіпай солярку!
2.
Тепло я людям хочу дарувати –
Клим говорив, виходячи із хати.
На те відповіла йому Одарка –
залиш каністру й потуши цигарку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722443
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.03.2017
Я запалю зорю тобі в догоду,
вгамую хуртовину-сніговію.
Багаття розведу у непогоду,
від холоду теплом душі зігрію.
Ми сядемо ладком, забувши тугу,
я доберу, кохана, кожне слово,
ярмо твоїх печалей і недугів
собі на шию одягти готовий!
Щоб не сполохать чарівну усмішку,
любуючись на вроду молоду,
схилюся тихо в темряві над ліжком
і колисковою всі біди відведу.
Полинемо обоє поміж зорі,
і зрозумієш зрештою сама,
що в світі більше не існує горя,
на всій землі печалі вже нема!
08.03.2017
[i]* За мотивами твору Расула Гамзатова „Я звезду засвечу тебе в угоду“.[/i]
Расул Гамзатов
Я звезду засвечу тебе в угоду,
Уйму холодный ветер и пургу,
Очаг нагрею к твоему приходу,
От холода тебя оберегу.
Мы сядем, мы придвинемся друг к другу,
Остерегаясь всяких громких слов,
Ярмо твоих печалей и недугов
Себе на шею я надеть готов.
Я тихо встану над твоей постелью,
Чтоб не мешать тебе, прикрою свет,
Твоею стану песней колыбельной,
Заклятьем ото всех невзгод и бед.
И ты поверишь: на земле метельной
Ни зла людского, ни печали нет.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030805547
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Полюбляють всі ведмеді
їздить на велосипеді,
але нашому Мишкові
треба вже іти до школи.
Він в портфель кладе абетку,
ручку, гумку, трафаретку.
Вже тримає у руці
кольорові олівці.
Положив медовий пряник,
що спекла для нього мама.
Ще поклав пенал і зошит –
тож нелегка вийшла ноша.
Озирнувся він довкола,
лісова чекає школа,
бо прийшов навчанню час.
Йде Мишко у перший клас!
07.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030704154
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722232
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.03.2017
Зранку бідкалась сорока,
що зима прийшла до строку.
Налетіли білі мухи
й вітерець морозом дмуха.
І від того у сороки
лиш добавилось мороки.
Скрекотіла про погоду,
про свою сорочу вроду.
Про низьку температуру
і слизьку свою натуру.
Що зимою для сороки
надважливі білі боки.
07.08.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030705750
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722231
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.03.2017
Вертихвістка жовта птичка,
а зовуть її синичка.
Жваву вдачу вона має.
Птаха хто цього не знає?
Взимку видно її всюди,
бо у пташки жовті груди.
Ми з Андрійком для синиці
змайстрували годівницю.
Влітку пташка у саду,
шкідникам всім на біду.
Добра птаха-медсестричка,
отака вона – синичка!
06.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030608825
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722040
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.03.2017
А ви бачили верблюда?
То якесь горбате чудо!
Ноги довгі, як шпички,
їсть тварина колючки.
Може тиждень без води
йти туди або сюди.
Та за витівки безвинні
бійтесь утонути в слині.
Він привичний до ходьби,
має цілих два горби.
Ще туристів возить й грузи
вдалечінь і по окрузі.
А зовуть його й понині,
діти, кораблем пустині.
Не дарма ж говорить люд –
витривалий, як верблюд!
06.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030611642
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722039
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.03.2017
Чиновники лиш заважають жити,
це кровожерливі і жирні упирі.
Вони нічого не уміють більш робити,
як професійно брати хабарі.
05.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030505363
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721877
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.03.2017
У владі одні інваліди?
У партіях владних – все те ж?!
Від того у нас може біди
й корупція стала без меж?!
Як тільки за руку схопили,
як тільки засвітить тюрма –
останні їх кидають сили,
зась кроку ступити, катма!
Нароблять по самі зав‘язки…
Що діяти з ними? Як буть?
Носилки, каталки, коляски
до суду їх чинно везуть.
А тільки вдалось, відпустили,
як коні із суду біжать.
Умить повертаються сили,
сміються, деруться, іржать!..
Ще трохи і вже у Європі,
Ізраїль, Панама чи США...
Гарцюють в шаленім галопі,
на яхтах пливуть не спіша.
Чому це можливо в державі,
що просить в Європи „безвіз“?
Де бонзи всі в маслі і славі,
народ же де падає вниз.
Допоки жирітимуть гади
і правити будуть в нас бал?
Поки всім народом із влади
не вичистим весь кримінал!
05.03.2017
https://www.facebook.com/tsn.ua/videos/1537235566334879/
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030511995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721875
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.03.2017
Вдосталь років прожив я у Всесвіті цім,
та душа залишається юна.
Маю трьох соколів, маю сад, маю дім
і звучать у душі срібні струни.
Мої думи злітають крізь гори й поля,
під ногами нетоптані вруна.
Буде вічно крутитись планета Земля
і лунати в душі срібні струни.
Пригадаю минулого славні роки,
й дотепер долинають їх луни.
Як учились, любили, немов на віки,
бо дзвеніли в душі світлі струни.
Лину думкою я в нескінченні світи,
як Джордано з Італії, Бруно.
Назавжди залишуся в душі молодим,
хай лунають в віках її струни.
05.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030503021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2017
Дніпро застиг у панцері льодовім
під тоннами замерзлої води,
та крижаний полон здолає повінь.
Уникнути б великої біди…
Ураз, як грім серед ясного неба,
могутній долинати тріск почав.
Ріка проснулась, вже скресати треба,
здригнувся лід, поповз, поплів, помчав!
Стальні крижини з гуркотом і ревом
гризуть тугі гранітні береги,
як сірники ламаються дерева –
їм гори шліфувати до снаги.
Одна на одну лізуть сірі брили,
під мостом шеретуються в затор…
Загату динамітом ледве збили
і знову залунав льодовий хор.
Несе вода той лід у синє море,
безперестанку суне льодохід.
Хай Україну з ним покине горе,
від нечисті розтане навіть слід!
04.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030410555
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
Що не вбиває нас, те робить лиш сильнішим –
колись повідав людству геній Фрідріх Ніцше.
Теорія ця не уникла краху –
не став сильнішим ще ніхто від страху…
03.03.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030302287
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2017
Любила авантюри Надя дуже,
утнути щось таке на „три-чотири“.
До алкоголю не була байдужа,
а попросту зовсім не знала міри.
Впивалася до чортиків в Іраку,
свій бойовий підрозділ покидала.
А потім, щоб прикрити власну сраку,
плела, що терористи викрадали.
Як можна називати ще солдата,
військовий що порушує закон?
Не ранений, зі справним автоматом
ганебно ворогу здається у полон!
Хорошого що можна написати,
коли від неї завжди лише зло –
відділення, що кинулось спасати
ту задницю, навіки полягло.
Опісля того майже всі казали,
що це такий собі хамелеон.
Вона останнім часом лиш гадала,
як вигідніше здатися в полон.
Чого вартують тільки голодовки,
сухі чи мокрі (може під сто грамів)!
В тюрмі російській Надя їла ловко,
бо додала з десяток кілограмів.
А ще згадаймо тіні днів кривавих,
як „Беркут“ взимку розстріляв Майдан.
За спинами у міліцейських лавах
хіба тоді мелькав не надьчин стан?!
Які ти справи з ворогами маєш,
чому тебе так тягне в ту „диру“?
Фактично терористів захищаєш
й несеш постійно лиш якусь мару.
Так хто ти, Надю? Що ти за натура?
Чия за пазухою в тебе каменюка?
Ти просто хвора, як говорять – дура,
чи підла зрадниця і невимовна сука?!
лютий, березень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030303029
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721501
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2017
Будують на Росії копію Рейхстагу…
Цього в житті їм тільки й не стає?
Подумали б вже краще про Гаагу,
бо Гітлер-копія у них давно вже є!
28.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022805203
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721325
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.03.2017
Вставай з колін, знедолений народе,
потріпані криля́та розправляй.
Настав час захистить свою свободу,
прийшла пора сказати зайдам – „Край“!
Вставай з колін, благословенний люде,
війні кривавій покладем кінець.
Ридання й стогін чути звідусюди,
терно́вий одягнули нам вінець.
Встаєм з колін нарешті, сестри й браття,
корупцію потрібно подолать.
Якщо не погасить її багаття,
то й Україну можна так проспать!
З колін вставаймо, чемні громадяни,
разо́м говорять добре й батька бить.
Самі із влади не підуть тирани,
це скотство треба лише побідить!
02.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030205730
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721324
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2017
[i]Кругом неправда і неволя,
народ замучений мовчить,
а на державному престолі
кабан годований сидить.
Т.Г. Шевченко
[/i]
Перестань брехати, пане Президенте!
Перестань дурити обіднілий люд!
Бо війну війною у такі моменти
може не назвати ворог й словоблуд.
Перестань країну бідну добивати!
Скільки можна красти і людей дурить?!
Совісті і честі зовсім вже не мати,
лише обіцяти, лише говорить…
Головнокомандувач, злидень ти верховний,
чому ненавидиш волю і свободу?!
Захиститись прагнеш ти, упир шановний,
від тебе ж обравшого власного народу!..
Пам‘ятай, злодюго, вічно так не буде,
матері не будуть завжди голосить.
Прийде час і слово скажуть бідні люди,
будеш на гіляці в зашморгу висіть.
Скільки ще країну можна шматувати,
скільки можна, кате, міри геть не знать.
Скільки вже на крові можна торгувати,
красти і вбивати, цупити й брехать?!
лютий 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030112531
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721130
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2017
[b][i]Краса - велика сила
[/i][/b]
В ресторані Ян до та́нку дівку запросив
і мов кицю ту коханку на руках носив.
Пишногруду, струнконогу, у очах огонь,
не пускав і до порогу зі своїх долонь!
Почало згасати світло, грає марш оркестр –
оплатив козак рахунок і її реєстр.
Тачку визвав і додому з кралею помчав,
пригостив ще, а по тому роздягати став.
Довго мучив Ян застіжку, але все дарма…
– Почекай, – шепнула кішка, – зараз я сама.
На початку треба зняти вії й макіяж,
ну, а потім не забути інший антураж.
Як парик зняла красуня і позбулась брів,
Янек, хоч і не манюній, ледве не зомлів.
А коли корсет жіночій ліг на шифоньєр,
він на ліжко опустися й довго очі тер…
Бо упали пишні груди на пухкий живіт,
а від стрункості, о люди, прохолов і слід!
Сумував хлопак до ранку, дивлячись в вікно,
що красуні-натуралки є лиш у кіно…
01.03.2017
[i]* З великим подивом приходиться констатувати, що керівництвом сайту слово "сила" віднесено до ненормативної лексики... Ну, не педерасти?! (я маю на увазі збоченці) [/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030107405
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Уже й весна не за горами,
усе чутніший її подих.
І сонце з теплими вітрами
частіш кружляє в хороводі.
Вона усім дає надію
на потаємні сподівання –
що звершиться завітна мрія,
прилине щастя та кохання.
Вечірнє зазоріє небо
у ледь відчинене віконце.
Почуєш: „Не життя без тебе“
і спалахне у серці сонце!
І бризнуть промені любові,
нахлинуть почуття рікою,
розквітнуть котики вербові…
Повір – це буде все з тобою!
28.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022807287
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2017
Я намалюю перший день весни,
лиш віднайду в душі яскраві фарби.
Хай ляжуть ізумрудами вони,
мелодіями чарівної арфи.
Я першу квітку намалюю у яру,
яка до сонця пробивається з-під снігу.
І крапель кришталю весняну гру,
і зеленіючих лугів яскраву книгу.
Я розфарбую ниви і поля,
підбавлю красок у гаї і гори.
Оновлено всміхнеться всім земля
і бірюзою зблисне тихе море.
Дорослих підмалюю і дітей,
добавлю людям свіжості у лиця.
Окреслю променями сонце золоте,
хай все довкола трішки звеселиться.
Наповню світ я подихом весни,
усе те власним серцем намалюю.
Гімн напишу пробудженню ясний
і ту картину людям подарую.
01.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030103545
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720988
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2017
Проснулась Проня, потяглася,
бо від дверей відчула протяг.
Сповзла з дивана і взялася
збирати по кімнаті одяг.
Посиділи учора класно
з подругами після роботи.
Додому повернутись вчасно
спішила, мала ще турботу.
В суботу в подруги весілля,
купити треба їй подарок.
Як добре, що нема похмілля,
як зазвичай після гулянок.
Десь тільки грошей треба взяти,
приблизно доларів сто сорок…
Куди тій Проні було знати,
що за вікном уже вівторок.
лютий 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022702397
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720772
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.02.2017
Альбом з світлинами я знову погортаю –
згадаю все, що об‘єктив піймав.
Вже багатьох на світі цім немає,
та у живих міцніє дружби сплав.
Шкільні роки, весна життя, минуле…
Перед очима крутиться кіно.
То щоб нічого ми не позабули,
згадали все, що минуло давно.
Книжки, екзамени, п‘янкі безсонні ночі,
кохання першого такий приємний щем.
А руки пам‘ятають стан дівочий,
і ніжні губи, й танці під дощем.
Вступні екзамени і знов безсонні ночі,
нова сторінка в нашому житті.
Перед очима знову твої очі
і постать юна в маминім шитті.
Пальміра, південь, море, яхти, чайки,
вечірній пляж і хвилі на піску.
Усе уже в минулому, звичайно ж,
та ще так хочеться посидіть на містку…
Екзамени, диплом, сім‘я, робота,
в ній можна проявити свій талант.
В минулому День армії і флоту,
й тридцять три роки старший лейтенант...
А саме дороге – це діти, внуки,
кому і з правнуками вельми повезло.
Вони маленькими все лізуть нам на руки,
та то в житті для нас найменше зло!
Мелькають роки-сторінки, літа і весни,
із головою поглинає нас фантом.
Поки минувшина вже дійсно не воскресла,
я тихо закриваю свій альбом.
28.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022803305
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720771
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2017
[i]Мезим – легше з ним!
(із рекламних роликів)[/i]
Хоча народ у нас і не багатий,
та храм мистецтв у нього… гастроном.
Повернешся з покупками до хати
і жреш немов в останнє, до судом.
Накупиш різносолів… на копійку,
що ледве поміщаються в кишеню.
Приправ в пакетах різних (пару-трійку),
а потім ще й „Мезиму“ цілу жменю.
Коли ж упреш усі оті наїдки,
як коника гиндик (це не з книжок),
мерщій „Мезимом“ запивай, лебідко,
щоб завороту не було кишок.
І день-у-день на кожному каналі,
такий чи схожий нас чека анонс.
Це як дарунок для безногого – сандалі,
чи як проблема для голодного – понос.
Хай вибачають телепередачі,
що я так емоційно говорив.
Мені здається – саме так нас бачать
всі, хто рекламу ту дурну створив.
26.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022607627
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720567
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.02.2017
Прощення попросити кожен має,
бо кожен з нас у чомусь завинив,
а ненависті той лише не знає,
хто у житті ніколи не любив.
Прощення треба лише вам самому –
очистить душу це, добавить сил.
Промовити „Прости“ – усім відомо,
насправді важко, мов лишитись крил.
Й прощати вміння має з нас не кожний,
це як благословення, Божий дар.
Лиш добрі люди на оте спроможні,
що не пізнали ще бісівських чар.
26.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022604160
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720566
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2017
Жив на світі їжачок,
мандрував він полем, лісом.
Шубку мав із голочок,
не боявся вовка з лисом.
Груші, яблука йому
до смаку, а ще - грибочки.
Як приємно одному
жваво бігати в садочку.
Він на місці не сидить,
хоч гуляє й наодинці,
бо колючому кортить
відшукать смачні гостинці.
25.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022508326
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720344
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.02.2017
У Тетяни, у Мачули
нині іменини.
Стукнула, щоб всі почули,
третя четвертина.
Добру вдачу змалку має,
співа без баяна.
Кроїть, шиє, вишиває
бабуся Тетяна
У свої дівочі рочки
живність ще тримає.
Посадила баба квочку
й гиндиків чекає.
На городі бараболя
густо „колоситься“.
За сапачку зранку й в поле,
ніколи й напиться.
Має доньки дві і сина
бабуся Тетяна.
Це не вся її родина,
має ще Івана.
Також четверо онуків
має ювілярка.
Стільки ж правнуків на руки
лізуть до свинарки.
Жеребцем сталевим тітка
хвацько управляє.
Тож „Джондіром“ її влітку
люди називають.
Ювілейні оці рочки –
не межа бабусі.
Син живе нехай і дочки
у такому ж дусі.
Ще бажаємо здоров‘я,
щастя, як ведеться.
Хай з великою любов‘ю
їсться їй і п‘ється.
12.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021206812
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720343
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.02.2017
Замело́, запороши́ло,
все накрив туман.
Мабуть рано ми ріши́ли,
що втекла зима.
Крутить-вертить завірю́ха,
морозець скрипи́ть.
Навіть пес, схили́вши вуха,
в бу́ді десь сиди́ть.
Стрілися весна з зимою,
десять днів тому.
Кажуть пахне вже весною
в нашому дому́.
Та у білої цариці
інші є думки́.
Ще кожух нам пригоди́ться,
валянки й шапки́.
Густо землю накриває
сніжна пелена́,
щоб багатим урожа́єм
встати на ланах.
Не сумуйте, добрі люди,
бережіть себе.
Трішки хай зима ще буде,
а весна прийде́!
25.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022505318
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720202
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 25.02.2017
Ногами босими іду по лезу бритви,
уся знеможена, неначе після битви.
Про все, що сталося, уперто я мовчу,
а свої думи довіряю лиш дощу.
Гуде надривно голих нервів тятива,
прийшли й в моє життя гіркі жнива.
Пульсує молотом в висках дівоча кров –
рахунок серцю принесла твоя любов.
Навкруг самотньо, лише неба вишина,
тебе поглинула, забрала далина.
Пішов ти у свої далекі прийми,
не можу розірвати ті обійми.
Я йду вперед і чую тільки тишу,
та думати про тебе не полишу.
Повернешся напевне. Вірю, знаю.
Лиш одного тебе ще серденько чекає...
26.02.2017
[i]* За мотивами твору автора сайту КП БЕЗ "Ніби боса***"
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Якщо мій друг, відкрито чи таємно,
стосунки з ворогом підтримує тісні,
відразу ж запитати хочу чемно –
він ким тоді доводиться мені?!
20.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022008778
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2017
Не зви мене, я більше не вернусь,
втомилось серце болем обливатись.
Краплиною сльози униз зірвусь,
та не дозволю згадкам повертатись.
Не клич мене, хоча й ляка розлука
нестерпним холодом в душі і самотою.
Але прощати зради – більша мука,
це глум один, знущання на собою.
Намарно не гукай, якщо не склалось,
не стало одного життя на двох.
Лише оскома на губах осталась,
а в серці дика пустка, бачить Бог.
Не зви мене, я більше не вернусь,
шляхи назавжди наші розійшлися.
Вже краще в самотині залишусь,
а ти шукай своє, а ще – молися.
23.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022400040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Спочатку церква спокушає раєм,
та пеклом вже лякає нас із часом.
Хоча таке ж відношення вона до Бога має,
як до мистецтва театральна каса.
22.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022208834
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719864
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.02.2017
Є у самотності свобода
і розкіш в вигадках благих.
Зорю, сніжинку, навіть вроду,
змальовую у вірші їх.
Щороку подумки вмираю
й воскресну, коли прийде час.
Бо новий день – росинка раю,
минулий день – немов алмаз.
Із блиску в тінь і в блиск із тіні,
з лазурних скель струмки текли.
У мареннях яскраво-синіх
байраки весняні цвіли.
Було це дійство в ранок людства:
дикун іще напівнімий,
з душею старця, без розпутства,
кудлатий, грізний і прямий –
помітив, бавлячись із луком,
при злеті гордого орла,
з яким густим й солодким звуком
із нього виліта стріла.
Забувши шерхоти оленів
і тигра бархат вогневий,
у подиві він йшов блаженнім,
торкаючись ледь тятиви.
Її натягував без зиску
і миттю різко відпускав.
Із тіні в блиск і в тінь із блиску
струмки текли з лазурних скал.
Янтарний дзвін міцної жили
йому нагадував (й мені),
коли сміялись чи тужили,
в чужім далекім курені.
22.02.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Володимира Набокова „Есть в одиночестве свобода“.
[/i]
Есть в одиночестве свобода,
и сладость - в вымыслах благих.
Звезду, снежинку, каплю меда
я заключаю в стих.
И, еженочно умирая,
я рад воскреснуть в должный час,
и новый день - росинка рая,
а прошлый день - алмаз.
Из блеска в тень и в блеск из тени
с лазурных скал ручьи текли,
в бреду извилистых растений
овраги вешние цвели.
И в утро мира это было:
дикарь, еще полунемой,
с душой прозревшей, но бескрылой,-
косматый, легкий и прямой,-
заметил, взмахивая луком,
при взлете горного орла,
с каким густым и сладким звуком
освобождается стрела.
Забыв и шелесты оленьи,
и тигра бархат огневой,-
он шел, в блаженном удивленье
играя звучной тетивой.
Ее притягивал он резко
и с восклицаньем отпускал.
Из тени в блеск и в тень из блеска
ручьи текли с лазурных скал.
Янтарной жилы звон упругий
напоминал его душе
призывный смех чужой подруги
в чужом далеком шалаше.
Владимир Набоков
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022210267
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719863
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.02.2017
Сприймать не варто доброту за слабкість,
за силу – грубість. Долі щоб вершити
навчитись треба розрізняти скупість
і ницу підлість – від уміння жити.
22.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022206014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2017
Ішов тяжкий четвертий рік війни,
на Сході добровольці воювали…
Боролись за Вітчизну лиш вони
й життя свої безцінні віддавали.
За власний кошт взуття і уніформа,
бінокль за власні гроші й автомат.
Харчі від волонтерів, то вже норма,
а що ж гарант-барига, ниций кат?
Озброїв за наш кошт війська елітні
і з них побудував собі заслон.
Відгородився від нужденних, бідних
і крамарює жирний фараон.
Він на крові веде свою торгівлю
й підтримує з агресором стосунки,
між тим укріплює корупції будівлю
і підлу суть ховає за лаштунки.
Жиди окупували керівництво,
їх в Раді більшість, у Кабміні – теж.
Прибрали юди рештки виробництва
і апетитам їх немає меж!
Державну обліпили зайди чашу,
жеруть без міри, добрих слів не чують.
На наших землях і костях на наших
Єрусалим новий собі будують.
А що ж народ, носій тієї влади?
З останніх сил її сердешний все ж несе…
Терпіти довго будем казнокрадів?
Чи ж не набридло, люде, те усе?!
21.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022105706
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719665
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2017
Серед планет, туманностей, світів,
ім‘я зорі одної я шепочу.
І не тому, щоб я її любив,
бо просто інших бачити не хочу.
Коли нависне сумнівів стіна,
до неї тягнеться моя душа розквітла.
І не тому, що світиться вона,
бо з нею зовсім не потрібно світла.
01.02.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Інокентія Анненського „Среди миров“.
Иннокентий Анненский
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя…
Не потому, чтоб я Её любил,
А потому, что я томлюсь с другими.
И если мне сомненье тяжело,
Я у Неё одной ищу ответа,
Не потому, что от Неё светло,
А потому, что с Ней не надо света.
3 апреля 1909
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020104580
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719419
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.02.2017
Суспільство має геть просту структуру
до дошки гробової і від соски –
всі люди діляться на носіїв культури
і просто тривіальних недоносків.
20.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022011916
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2017
Збираємось щороку, а то й двічі,
щоб подивитись один одному у вічі.
Бо в шістдесят уже летять роки,
як на війні – один за три. Взнаки
дається кожному із нас наступний рік,
та не лякає стан здоров‘я, „юний“ вік.
Ми можем стрітися будь-де, навіть вп‘ятьох,
хай сніг дороги замете, помилуй Бог.
Цікаво нам дитинство пригадати
і про новини друзям розказати.
Про діток, внуків, пенсію, роботу…
і про квітки в саду та біля хати.
Ще спом‘янути наших вчителів,
під шерхіт сала з хлібом на столі.
За їх здоров‘я келихи підняти,
а хто вже спить – тих будем пам‘ятати.
Буває так: засидимось до ранку,
вже й сонце визирає з-за фіранки.
Це зазвичай буває навесні,
а ще усі співаємо пісні.
Про рідну матір, чорнобривці, школу,
кохання перше і красу довкола.
Тетянка Стрига і Чуприна Надя,
Борисов Толя та Пискун Микола.
Я ледве вписуюсь в таку ось панораму,
ледь-ледь встигаю поміняти фонограму.
Підтримую квартет, як тільки можу,
й не забуваю у перервах по сто грамів.
Компанія все збільшується наша
Козленко приєдналася Наташа.
Тепер до лісу разом ми гуляти їздим
та зник кудись нажаль Зражевський Паша.
Оксанка Федосюк також пропала,
Надійки Загинайло теж не стало.
Котенко Коля зустрічатись притомився,
Василь Фролов же й зовсім загубився.
Ми завжди раді бачити усіх,
хай жарти линуть і лунає сміх.
Шановні друзі, варто зустрічатись,
життя летить, і вже на скронях сніг…
Хай обмаль нас, десяток-півтора,
зате бажань незміряна гора.
Хоча десятки літ за нашими плечами,
та в душах ми ще майже дітвора!
16.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021210988
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718817
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.02.2017
Я не поет, але пишу вірші,
бо хочеться багато що сказати.
Без викрутасів, просто, від душі,
колись таким мене родила мати.
Я не поет, хоча поезію й люблю,
та пишномовних не пишу сонетів.
Впаде хай небо, а все рівно не терплю,
нещирих і чванливих я поетів.
Я не поет, але люблю народ,
свій край, село і місто – Батьківщину.
Не звик водити словом хоровод,
та подумки завжди до неба лину.
Я не поет, хоча щемить душа
за наше сьогодення, за майбутнє.
Пишу, немов іду по лезу я ножа,
бо почуття самозбереження відсутнє.
Ні, все ж поет, бо серце знов болить
за долю молодих і України.
Пишу щоденно, майже кожну мить,
й писати буду аж до домовини.
14.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021413166
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718816
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.02.2017
Не привикайте до чудес,
дивуйтесь їм, дивуйтесь!
Не привикайте до небес,
блакиттю їх любуйтесь.
Ще придивляйтесь до хмарин,
вслухайтесь в гомін лісу.
Ловіть джерел нестримний плин,
ніщо не повториться.
За миттю мить, за кроком крок,
дивуйтесь в різні боки.
Все буде так, у свій лиш строк,
за мить чи довгі роки…
грудень 2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Вадима Шефнера.
[/i]
Вадим Шефнер
МИГ
Не привыкайте к чудесам -
Дивитесь им, дивитесь!
Не привыкайте к небесам,
Глазами к ним тянитесь.
Приглядывайтесь к облакам,
Прислушивайтесь к птицам,
Прикладывайтесь к родникам,
Ничто не повторится.
За мигом миг, за шагом шаг
Впадайте в изумленье.
Все будет так - и все не так
Через одно мгновенье.
1964
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011605349
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718501
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.02.2017
Із закритими очима можна жити,
не бажаючи в земнім житті нічого.
З небом перестати говорити
і відсторонитися від Бога.
Можна жити в мороці німому,
не рахуючи утрачені хвилини.
Як осінній ліс стоїть в утомі,
як живуть побляклі мрії, сину.
Заповітне можна все покинуть,
все на світі можна розлюбити.
Та минувшина ніяк не може схлинуть,
бо минуле неможливо схоронити!
18.01.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Костянтина Бальмонта „Можно жить с закрытыми глазами“.
Константин Бальмонт
Можно жить с закрытыми глазами,
Не желая в мире ничего,
И навек проститься с небесами,
И понять, что все кругом мертво.
Можно жить, безмолвно холодея,
Не считая гаснущих минут,
Как живет осенний лес, редея,
Как мечты поблекшие живут.
Можно все заветное покинуть,
Можно все навеки разлюбить.
Но нельзя к минувшему остынуть,
Но нельзя о прошлом позабыть!
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011802928
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718500
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.02.2017
Морозно й дощ чорнилом плаче,
скрізь ляпавиця, болота…
Лишається молить і клячить,
щоб швидше скінчилась сльота.
Дістати дрожки. За шість гривень
крізь благовіст та клич коліс
перенестись туди, де ливень
періщить день і ніч навскіс.
Де, мовби обгорілі груші,
з дерев десятки сот ворон
все падають на дно калюжі
й суха жура злітає з крон.
Під нею лисини чорніють
і вітер криками гримить.
У час такий дрімають мрії,
збуди ти їх хоча б на мить.
03.02.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Бориса Пастернака „Февраль. Достать чернил и плакать!“
[/i]
Борис Пастернак
Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочащая слякоть
Весною черною горит.
Достать пролетку. За шесть гривен
Чрез благовест, чрез клик колес
Перенестись туда, где ливень
Еще шумней чернил и слез.
Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.
Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.
1912
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020312435
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718309
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.02.2017
Напруженим сьогодні видавсь день,
на ганку вдома стрінула дружина.
Поїв швиденько й ліг, не до пісень,
тому подружній борг віддав грошима.
14.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021410684
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718307
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.02.2017
Як швидко вдаль летять життя дороги!
В цім леті має все свій день і час…
Лиш тільки в раковині перестали мити ноги,
так молодість скінчилася у вас.
14.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021402320
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718113
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.02.2017
Мені так личить, любий, твоя ніжність!
Ти одягнув мене у цей наряд.
Вона немов та світанкова свіжість,
як райдуга, весна чи зорепад.
У твоїй ласці, мій коханий, тану,
немов рікою з кришталю пливу.
Рукою як торкнешся мого стану,
я вмить злітаю в неба синяву.
Мені так личить, любий, твоя ніжність,
у ній зорить мій кожен день і час.
Оздобив без алмазів мою вірність.
Я сяю мов ялинка й без прикрас!
13.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021302269
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Настала, синку, вже весна у нас,
додому повернулися лелеки;
плетуться дні, мов зупинився час,
бо ти від дому, рідний, так далеко.
Природа, зустрічає знов весну,
укрились раннім цвітом верболози,
прокинулась вже річка віді сну,
все квітне, відгриміли перші грози.
Настала, синку, вже у нас весна,
в низинах густо стеляться тумани,
але не гріє душу все ж вона,
зима навік укрила серце мами.
Мороз скував сердешну від тих пір,
коли на Сході залунали грози.
Як ти ступив в війни бездонний вир –
біль розриває груди й давлять сльози.
Як рано ти скінчив життєвий путь,
не довелось прожити й три десятки.
Цього батькам ніколи не збагнуть
й не виправдать нізащо ці порядки…
Життя на самім старті відцвіло,
мов без жалю зірвали ніжну квітку,
і бур‘яном враз поле поросло,
пожухло жито як від спеки влітку.
Так тяжко рідних і близьких втрачати
дарма, тим більше з-за химер панів.
Народе, скільки можна ще мовчати
та хоронити доньок і синів?!
12.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021300485
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717929
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.02.2017
Мене Ви пригадаєте не раз.
Мій світ хвилюючий і норовливий,
пісень барвистих щирий парастас…
Єдиний поміж інших, небрехливий.
Він стати Вашим міг, але не став.
Його було Вам мало чи багато…
Тоді я інші вірші ще писав
і не зважав на будь-які утрати…
Колись усе ж Ви схилитесь без сил,
промовивши: «Згадати я не смію,
як інший світ мене позбавив крил,
убив назавжди віру і надію»…
Мій світ міг бути Вашим, але ні –
його було багато Вам чи мало…
Напевно не судилося мені,
та я жадав Вас палко, що б не стало…
12.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021212005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Життя летить, мелькають тижні, люди…
Занадто пізно буде, коли сплине час.
Не ображайте тих людей, які вас люблять!
Вони беззахисні через любов до вас…
06.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020700414
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717734
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2017
На вікні, сріблястому від інею,
за ніч хризантеми розцвіли.
На шибках, що зверху, небо синіє
й стріха вкрилась снігом із імли.
Бадьориться сонце серед холоду,
золотиться відблиском вікно.
Тихий ранок, радісно і молодо
білим снігом засипає скло.
Зрання чистотою вже іскритися
стануть різні краски в вишині.
Будуть до півдня усе сріблитися
хризантеми на моїм вікні.
07.02.2017
*Спроба перекладу чи за мотивами твору Івана Буніна „ На окне, серебряном от инея“.
Иван Бунин
На окне, серебряном от инея,
За ночь хризантемы расцвели.
В верхних стёклах — небо ярко-синее
И застреха в снеговой пыли.
Всходит солнце, бодрое от холода,
Золотится отблеском окно.
Утро тихо, радостно и молодо.
Белым снегом всё запушено.
И всё утро яркие и чистые
Буду видеть краски в вышине,
И до полдня будут серебристые
Хризантемы на моём окне.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020705492
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717731
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.02.2017
Життя людини в дисбалансі протікає,
постійно нам чогось не вистачає.
Бракує в першій половині розуму й любові,
а в другій – вже фізичного здоров‘я.
07.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020704338
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717347
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2017
Навіщо крадете нещадно
усе, що з воза не впаде.
Хоча це зовсім непорядно,
та ви віки так живете…
Украли герб і трон украли,
украли віру і „язик“.
Чужі все землі ви збирали,
московський гріб усе мужик.
Поцупили пісні народні,
зробили меншими братів.
Все кричите, що благородні,
перетворившись на катів.
Усе присвоїли, украли
і силитесь про це забуть.
Та як би ви там не брехали,
в крадійстві уся ваша суть.
08.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020904517
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717346
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2017
„Хіти“, „хіти“, „хіти“…
Весь інтернет-ресурс заполонили.
Скоти, скоти, скоти…
Читати їх немає уже сили.
07.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020704814
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717157
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.02.2017
Не стало вмить іще одного ката,
та звістка ця серця лиш звеселя.
Вже й „Гіві“ упіймав свою гранату,
що прилетіла прямо від „Джмеля“.
Вас терміново викликає „Моторола“–
той виродок лише почути встиг.
Карга з косою враз його зборола
і їй херой відмовити не зміг.
Діждалися?! Тварюки ви підступні.
Згадайте України всіх синів.
Готуйтесь решта, звірі! Хто наступний?
Багато в пеклі іще вільних казанів.
08.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020804600
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717156
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.02.2017
Все більше з року в рік у моді ордена.
Значки, медальки, ромби вже не дивина.
Дійшло до того, що звичайні піджаки
уквітчані, та ще й на два боки.
У хід іде усе, ба навіть знаки,
та ювілейні й відомчі відзнаки.
А тому декому в цім році на парад
прийдеться одягати вже халат…
Хто ж ті орденоносні офіцери й генерали?
Коли і де ті лицеміри воювали,
які карбують молодецьким кроком?
Війна ж скінчилась сім десятків років!
06.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020612720
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716955
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.02.2017
[i]Як личить тобі моє кохання!
(із реклами ювелірних прикрас)[/i]
Як до лиця тобі моє кохання –
з екранів нам реклама промовляє.
Одне і те ж увечері і зрання,
для них альтернативи тут немає.
Вони доклали немалої сили,
собі щоб райське забезпечити життя.
Ба, навіть почуття вже оцінили
без жодного сумління й каяття.
Просте кохання – брошка чи каблучка,
палкіше – то браслет вже чи кольє.
Так із людини роблять хитру штучку,
яка своє кохання продає…
Таких в наш час стає все більше й більше,
все блякне і сірішає життя.
Не до смаку коханим навіть вірші,
бо в них лиш слово й щирі почуття…
07.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020706560
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
Відкрию вранці вікна в сад,
де яблуні та вишні.
Навкруг альтанки виноград,
й дві груші в цвіті пишнім.
Горіхи, сливи, алича
ще й персики в рядочок.
Давно саджати я почав
зелений той куточок.
На віти в квітні „сніг“ впаде,
розквітнуть абрикоси.
В моїм саду вже рій гуде,
працюють „медоноси“.
Черешня у червневі дні
порадує врожаєм.
Айва дарує плід мені
й малина догоджає.
Відкрию вранці вікна в сад,
де вітер грає в герці.
Він навести поможе лад
в житті, думках і серці.
06.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020608884
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716769
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.02.2017
Туман… Туман укрив поля й луги,
не видно навкруги за кілька кроків.
Ховає заметіль дніпрові береги,
існуємо лише десятки років…
Туман… Туман – холодне молоко,
що очі пеленою застеляє,
розлився у ногах немовби силікон –
ступити кроку сил уже немає…
Туман… Туман, сховалися зірки
в тумані, ми свого забули Бога.
Туман старих ідей дається узнаки,
в майбутнє затуманилась дорога…
Туман… Туман – завіса сивини
для тих, хто не торкав і стан дівочий,
а їх десятки літ лакузи сатани
до вічності ведуть, закривши очі…
06.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020606685
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Щоб виправдати ваші сподівання
від спільного зі мною спілкування,
відразу ж хочу визначить моменти,
для мене непорушні аргументи.
Люблю я дорогу свою країну,
а Крим – беззаперечно Україна.
Сьогодні в нас з Росією війна,
напала на Донбас саме вона!
Ординець, московит – мені не брат,
поляк мені рідніший у стократ.
І наостанок, щоб там не було,
недопалок ущербний ваш – х@йло.
03.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020303133
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716571
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2017
Туман, туман, як сива пелена,
а поряд, лиш за крок, за туманами війна.
Гуркоче бій без нас, без нашої вини.
Ми до землі приковані туманом –
повітряні працівники війни.
Туман, туман, закрив минуле всім,
далеко-вдалині за туманами наш дім.
В землянці фронтовій з дитинства сняться сни,
як рано всі дорослими ми стали –
повітряні працівники війни.
Туман, туман, закутав землю знов,
далеко-вдалині за туманами любов.
Довго нареченим нас із чужої сторони
ждать, не всі ми вернемось з польоту –
повітряні працівники війни,
мов ангели небесної війни.
Ми ангели останньої війни…
06.03.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Кіма Рижова „Туман, туман – седая пелена…“[/i]
Ким Рыжов
Туман, туман.
Седая пелена.
И всего в двух шагах
За туманами война.
Там гремят бои без нас
Но за нами нет вины.
Мы к земле прикованы туманом.
Воздушные рабочие войны.
Туман, туман
На прошлом и былом...
Далеко, далеко,
За туманами, наш дом.
А в землянке фронтовой
Нам про детство снятся сны.
Видно, все мы рано повзрослели.
Воздушные рабочие войны.
Туман, туман,
Окутал землю вновь...
Далеко, далеко,
За туманами любовь.
Долго нас невестам ждать
С чужедальней стороны.
Мы не все вернемся из полета.
Воздушные рабочие войны.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020603685
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716570
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.02.2017
Чути тиху пісню з гаю,
вечір землю обіймає,
накрива туманом річку
й небо зорями встеляє.
Пісня та степами лине,
між густих кущів калини,
мимо сонної тополі
про жіноче щастя й долю.
Ллється пісня та чарівна,
мов якась морська царівна,
а слова її тужливі
розпливаються по ниві.
То співає удовиця,
жінка проста, не цариця,
бо козака схоронила,
що всього лиш рік любила.
Впала вже на землю й нічка,
зорями розквітла річка,
та вдовиця не вгаває,
плаче й знай собі співає.
28.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012900074
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017