| Сторінки (24/2332): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Коли „смакую“ королівську якість
і зрівнюю її з народною ціною,
то густо сльози очі застилають –
як тяжко животіли королі…
24.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072405259
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679996
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.07.2016
Рідні, колегам, друзям і чужинцям
не заморюсь я повторяти знову й знову
Не можна бути справжнім українцем,
якщо не любиш щиро українську мову!
23.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072303016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2016
Говорять, напад – кращий в світі захист,
але існує ще гарніша фішка.
Найкращий захист, аж ніяк не пафос, –
це білосніжна чарівна усмішка.
21.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072106689
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679802
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2016
Це почуття тебе з‘їдає зсередини,
ба навіть задоволення не в радість.
І не важливо, хто ти – жінка чи мужчина,
коли тобою володіє заздрість.
21.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072106165
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2016
Він посміхається ласкаво і привітно,
найбільше прагне доторкнутись твоїх струн.
У нього день вночі і чорне світло…
Найнебезпечніша істота – то брехун!
21.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072105957
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2016
Найшвидше розповзаються плітки,
земля ж бо здавна повнилася слухом…
Вам скаже будь-хто, навіть малюки,
найголовніше у житті – не впасти духом!
21.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072105139
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679627
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2016
Коли ти віриш в правоту свою,
здолаєш ти хамла і бузувіра.
Найбільша сила в будь-якім краю –
це самовіддана і щира віра.
21.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072104929
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679447
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2016
Мандруєш містом, лісом, чистим полем,
чи океаном на семи вітрах –
ти справишся з бідою, злом і болем,
лише коли побореш підлий страх.
21.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072104909
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2016
На полотні життя малюю я картину.
Тут наша дійсність, види не захмарні,
та виднокрай заслала павутина…
Невже усі мої старання марні?
Невже землі не вистачить тепла
і кинуте зерно уже не зійде?
А може сила слова замала
і путнього нічого все ж не вийде?..
Кричу, гукаю, б‘ю у дзвін, волаю,
та лише чую шепіт звідусюди.
Прошу, молю, насилую, благаю –
отямтеся негайно, добрі люди!
Прокиньтесь, відійдіть від сну, просніться,
протріть нарешті ви незрячі очі!
До дійсності обличчям поверніться,
але ніхто і слухати не хоче…
Усіх приспала ця недобра звичка,
зашорені й мутні у люду очі.
Зів‘яла є в кориті ще травичка,
то й ремиґає з ранку і до ночі…
20.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072001747
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679229
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2016
Арешти, відсторонення з посади…
За кілька діб вже тисячі таких.
В Туреччині рішучі дії влади –
лякають дуже і чужих й своїх.
Європа заходилась причитати,
із США лунає знов черговий спіч –
Детально треба нам усе вивчати,
таке не робиться всього за одну ніч!..
Один свою причетність відкидає
і просить США його не видавати.
До путчу він відношення не має?
Якщо не він, то що тоді й казати…
На успіх як надії промайнули –
другі у вертоліт і вже злітають,
та з переляку аж до Греції гайнули…
Вони до путчу теж причетності не мають?!
Частіше все лунає звідусюди,
що не гуманно заколотників стріляти,
але по-іншому прості вважають люди,
вони не хочуть терористів вибачати.
Хоч двічі не ввійти в ту саму річку,
та все ж стає складніше в світі жити –
Останнім часом знову входить в звичку
парламенти обстрілювать й бомбити…
Такі тенденції не до смаку людині,
вони її бентежать і турбують.
Це лише в нашій незалежній Україні
сотнями гинуть й без війни воюють…
Це в нас в нас куми, брати, свати і діти,
що миють руки й навіть лижуть попу.
З своїми розбиратись треба, не радіти,
а потім уже пнутися в Європу!
20.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072003175
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679228
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2016
- Ви, пані, дуже добра і чарівна!
- Не треба тільки вчити мене жить!
Не можу вам сказати те ж, бо Ви мені не рівня…
- Тоді зробіть як я – збрешіть…
14.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071402675
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679025
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.07.2016
Задовбали дні і ночі,
дівка зранку спати хоче.
Бо довбалась допізна
у своїх думках вона.
Про ненависних людей
та в клубку нових ідей.
Про осіб, що в літній тиші
надоїдливі як миші,
атакують ніч і день,
а як наслідок – мігрень.
Штори зсунула й фіранки
і взяла себе у рамки.
Рамки ті – високі мури
для вразливої натури.
Тільки зирка зверху вниз,
знову черговий каприз.
Не подобаються лиця,
заважають веселиться.
Всюди геть без мила лізуть,
що там мила, навіть візи.
Спакувала б всім валізи
та й відправила до Пізи.
Хто ж не встигне в Пізу змитись,
тим прийдеться утопитись.
Ненависні сірі люди
оточили її всюди,
позбавляють майбуття
й кожен день псують життя…
Це лише думки в принцеси,
початківки-поетеси,
хоч живе ще мало літ,
але зла на цілий світ.
Не проснувшись, вірші пише,
не чіпайте її лишень.
Не жаліє геть себе –
все довбе, довбе, довбе…
19.07.2016
[i]* Ця усмішка написана мною внаслідок ознайомлення з твором автора codyein „Коли новий довбаний день“ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678883 .
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071909217
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2016
Ти з глузду з‘їхав чи бабій, Миколо?!
Не зраджую у шлюбі я ніколи!
Та почуття зіграли через край –
скоріше роздягайся і лягай!
Коли прийшов уже, скидай штани й давай!
12.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071205358
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678939
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.07.2016
Ми бачили сонце в шпаринку
між наших спітнілих долонь,
коли те в пухнату хмаринку
ховало проміння вогонь.
Ми лагідний дощик стрічали
і слухали пісню струмків,
босоніж калюжами мчали,
немов блискавиці стрімкі.
На небі лічили ми зорі,
нас пестила ніжно Луна,
на хвилях у Чорному морі
гойдалась грайливо вона.
Було у нас все в цьому світі,
що може людина бажать.
Минуло, скінчилося літо
і випало осінь стрічать…
18.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071809163
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016
В житті ти не читав Коран,
та й взагалі читаєш мало,
але упертий, як баран,
хоч більше полюбляєш сало.
Казав тобі не раз із серцем
і не змінив цю думку з часом –
люблю я їсти м‘ясо з перцем,
а ти готуєш перець з м‘ясом!..
Тут спецій різних просто хащі,
самому впору зверху сісти.
Гвоздику нюхати все ж краще,
ніж замість м‘яса її їсти.
Любив я й овочеві блюда,
не став і зараз ренегатом.
Та вже набридло, добрі люди,
лаврове листя ремиґати.
Продукти нащо ж переводить,
та й шлунок варто пожаліти.
Бо він сердешний потім бродить,
а то гляди почне й боліти.
Горбатого могила справить –
не раз казала мені мати.
Все по місцям життя розставить,
як станеш сам вже заробляти…
02.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116070207229
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Тихо колишуться віти,
сумно край лісу стою.
Поле укрилося цвітом,
гаривом пахне в гаю.
Свіжа могила під віттям,
хрест на узліссі бринить.
Хто в ці часи лихоліття
у домовині тій спить?
Може невпізнаний воїн,
Неньки святий захисник.
Може і той, хто достоїн
на придорожний терник.
Тихо колишуться віти,
рядом вмирає село.
Скільки з усього їх світу
тут за два роки лягло…
Через чиюсь недолугість,
через жадобу і гнів.
Хтось положив свою юність,
хтось в синє небо злетів…
Та чи ж за те вони бились,
йшли напролом, до кінця.
Щоб ми з цим хамством змирились,
й власні заклали серця?!..
Ухнуло десь з-за лаштунків,
чується відгомін залпів –
„старшого брата“ дарунки
небо розрізують навпіл.
Тихо колишуться віти,
сумно край лісу стою.
Поле шматують привіти,
жарко в Донецькім краю.
Спека по всій Україні,
палить у душах й серцях.
В кришку катів домовини
вгоним осиковий цвях?!
18.07.2016
[i]* Моя реакція на твір Олекси Удайка "Тихо колишуться віти".[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678741
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2016
Чому така приваблива професія юриста –
спитав кореспондент один у гумориста.
Той відповів газетяру, як брату:
скінчиться газ – права можна качати!
21.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116062105157
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678482
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.07.2016
У селі, що звисло над Дніпром,
жив хлопчина на ім‘я Петро.
Влітку, лише вишні відцвіли,
німці в Україну приповзли.
Грабували й мучили народ,
та водили смерті хоровод.
Батько розлучається з Петром,
з ворогом йде битись за добро.
Каже: „Їм у нас не панувать,
ворогів з Вітчизни треба гнать!“
Потім взяв гвинтівку і наган
та й подався в ліс до партизан.
Однієї ночі, в буревій,
на узліссі розгорівся бій.
Оточили німці наш загін,
в мишоловці опинився він.
В ліс загін прорвався до зорі,
щоб пробратись в плавні на Дніпрі.
В плавнях комиші густі одні,
є сховатись де в тій глушині.
День і ніч шумить комиш густий,
хоч місцями там й до пояса води.
Вранці бійці просочилися в ліс,
та у болоті їх ворог затис.
Стежкою йде партизанський загін,
спереду вибух і поряд один.
Німці гарматну відкрили стрільбу,
землю у лісі снаряди шкребуть.
Падають люди і вибухи, й дим,
вибратись важко із лісу живим.
Мало в загоні лишилось бійців,
раптом змією Петро із кущів.
- Де командир?
- Он там – хтось сказав.
Швидко підповз і відразу ж почав:
- Так і так, каже він, ліс знайомий мені,
всі проходи закриті в диму і вогні.
А виною у цьому німецький-то кріт,
підозрілий помітив на узліссі я дріт.
В листі дуба сховавсь того дроту шматок,
ще й у кроні курінь із зелених гілок.
В‘ється дріт металевий гіляччям, як змій,
і сидить в курені чоловік чужий.
В курені тім у нього телефон польовий,
прокладає снарядам шляхи лиходій.
Між кущами Петро з командиром повзуть,
жалить їх кропива, колючки їх рвуть.
- „Feuer!“ – гирка шпигун в телефон польовий
і німецький вогонь коригує той змій.
Це почув командир, зняв гвинтівку з плеча
і кінець він поклав тим фашистським речам.
Потім дріт ухопив й ніж в правиці затис,
та Петро на руці в командира повис.
- Постривай, командир, не кінець ще пригоді,
телефон польовий може стати в нагоді.
Підкажи, знаєш мабуть, що німцям сказати,
щоби ті по загону не стали стріляти.
Не дарма ж в німчури випасав я корови
і достатньо навчився ворожої мови.
- Ти скажи, що снаряди летять не туди,
хай подалі стріляють вони від води.
А коли на узліссі напруга спаде,
то загін по байраку до плавнів дійде!
Ну, а далі побачимо, що нам робить,
побіжу до загону! – й розтанув за мить.
В трубку Петрик говорить фашисту: „Зер гуд!“,
сам же думає – скоро вам прийде капут.
Знов над лісом співають, немов очманілі,
ворожі снаряди в придумані цілі.
У скупчення саме німецьких солдат
летить за снарядом німецький снаряд.
Загін же безпечну дорогу знайшов
й байраком тихенько у плавні пішов.
Крізь гуркіт і рев донеслось до Петра,
як наші бійці закричали: „Ура!“
Петру зрозуміло, що спасся загін,
та хто ж допоможе бійцям, як не він.
Бере телефона та в трубку кричить –
Байрак і стежинку вам треба бомбить!
І знову над лісом снаряди летять –
знов схибили німці, як стали стрілять.
А що там Петро? За загоном біжить,
та ще й находу командиру кричить:
„Товариш начальник, я вас дожену,
товариш начальник, візьміть на війну!..“
22.06.2016
[i]* Переклад вірша невідомого автора про хлопчика Петра, який нам з сестрою в дитинстві частенько розповідав батько і текст якого відтворено мною по пам‘яті.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678481
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.07.2016
Не треба зізнаватись у коханні через силу,
любить державу за чини, за гроші чи за славу.
Із сотень, тисяч тих, хто нам співа красиво,
лиш одиниці мовчки роблять добру справу.
Так, тільки одиниці роблять дійсно добру справу!
14.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071402183
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678322
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.07.2016
Твориться щось незрозуміле в білім світі,
стає все тяжче в ньому бідним людям жити.
Перевелись професіонали у своєму ділі,
залишились одні ворони білі…
В Америці засилля просто остолопів,
немов зайців один убив п‘ятірку копів.
В пилу полеміки „прохлопали“ страждальці
якогось терориста у відставці.
У Франції один дебіл в автомобілі
серед святкової юрби здіймає смерті хвилі.
Мордує сам він тисячі народу,
а президент волає щось там про свободу…
В Туреччині додумались переворот робити,
щоб цінності демократичні захистити!..
Десятки й сотні знов наклали головою,
бо прості турки кинулись до бою.
А може досить вже словами хвацько гратись
й нарешті жорстко за безпеку треба взятись.
Щоб потім не просити у народу –
життя ціною захистить свободу?!
Щоб потім не просить у власного народу –
життя свого ціною захистить свободу?!
16.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678321
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2016
[i](із циклу „Абетка“)
[/i]
Давнішню маю я програму,
мов ключик від усіх проблем,
створити власну монограму,
той вензель в формі букви „М“.
На букву ту бере початок
в житті багато мудрих слів.
Цією мудрістю вінчати
все мелодичне я б хотів.
Найперше наше слово „Мама“,
що нам усім життя дає.
Це ключ, життєва мелодрама,
це майбуття твоє й моє.
І батька звати теж „Микола“,
він руку також приложив.
А поряд тут сім‘я і школа,
в яких колись учився, жив.
Повинна буть у всьому міра,
вона у кожного своя.
Щоб у житті не буть вампіром,
межу не переходив я.
Носив у юності тільняшку,
коли у армії служив.
Тепер мереживом рубашку
собі на старості розшив.
Ще „мир“, як стан речей в суспільстві,
і стан у кожного душі.
А також „Мир“, як Всесвіт, дійство,
в якому пишуться вірші.
Війна затягує нас виром,
все мироточить і болить.
Та коли треба, то всім миром
спасать ідемо і творить.
Люблю я рідну Батьківщину,
над нею неба синяву.
Помандрував по всій країні,
та в Миколаєві живу.
Мені ця буква дуже личить,
а ще скажу, якщо не чули,
що Миколайовичем кличуть
і прізвище моє – Мачула.
липень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071501862
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678127
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.07.2016
Оселедця носить й довгі вуса,
хоч колись була чуприна руса,
на спині – в колчані стріли й лука,
а на боці – гострую шаблюку.
Чоботи сап‘янові зі сму́шком,
в галуном гаптованім кожу́шку,
вишита узорами сорочка
ще й на шапці пишна оторо́чка.
Шаровари сині із Бристоля,
за паском споряджені пістолі.
В кожен вставив він свинцеву кульку,
а в зубах трима козацьку люльку.
Кінь під ним гарцює, вигнув спину,
б‘є копитом землю без зупину.
Що ж за сокіл у сідлі сидить в задумі?
То козацький старшина – полковник Дума.
13.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071307611
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678126
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.07.2016
Почуття міри й віку не мають!
Якщо любиш – яка вже різниця?
Коли люди всім серцем кохають,
душі в небо їх линуть, як птиці.
В почуттях своїх віку не знаєш…
Як кохаєш – немає різниці!
Просто любиш і ніби тримаєш
у руках журавля, не синицю.
Просто тіло звикло до більшого,
але серце уже слухняніше…
Смак розлуки гірчить здебільшого,
та душа все ж іскрить полум‘яніше.
Почуття міри й віку не мають…
Якщо любиш – не варто каятись!
Просто ніжність смаку набирає
і все менше потрібно маятись.
Уже зорі на небі тьмянішають…
Може нам поталанило ранок спасти?!
Почуття з часом тільки світлішають,
якщо любиш сильніше, ніж в юності!
13.07.2016
[i]* За мотивами твору Людмили Кльонової „Чувства возраста не имеют“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071303206
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677951
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2016
Повзе змія землею України,
у саме серце цілиться вона.
Чому ж мовчить заклякши вся країна,
як суне військо із московського лайна.
Хто йде у тій колоні і навіщо?
Що хочуть ці чужинці доказати?
Поки в Донбасі міни й кулі свищуть –
вести чи ж можна з терористами дебати?!
Троянський кінь повзе дорогами країни,
всередині попи й бойовики.
Задумайся стражденна Україно,
хто і навіщо нам веде оті полки!
Замислися над тим, робочий люде,
чому нас можуть нині научити
патріархату московитського іуди,
псарі агресора, що не дає нам жити?!
У нас повинна бути власна церква
і мирні та ясні її слова.
Поки ще воля й слава не померкли,
і смерть не почала нові жнива.
13.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071304550
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677949
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.07.2016
Дивлюся з сумом я на ці стинання,
як влада карти крапить і міняє масті.
Зарплата в нинішні часи – це покарання
за неуміння чесної особи красти…
12.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071208585
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677737
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.07.2016
З Канадою ми можем вільно торгувати! –
на всі лади нам гучно стали вихваляти
торгівлі вільної таку собі безмитну зону
у стилі підзабутого славетного Кобзона.
Ви охолоньте, люди добрі, й подивіться,
що саме канадійцям знадобиться.
Вони готові купувати з України
прокат, зерно, олію чи корзини?
Та ні! Цікавлять канадійців тих із Неньки
якісь дизайнерські та інші витребеньки.
А ще хотіли б, ніби чорта з табакерки,
побачить печиво і фірмові цукерки.
Гадаю, скоро скаже розпорядник Фіма,
яка всім тим безмитно буде торгувати фірма.
Монет вже чую брязкіт до гарантових кишень,
бо в Україні фірма лиш одна – „Рошен“…
12.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071206469
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677735
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.07.2016
[i](або мотоцикліст без голови)
[/i]
Жінки додому йдуть із сінокосу,
обидві на плечах тримають коси.
Мотоцикліст їх обігнав без голови
і зник мерщій у хмарі куряви…
– Не бачила такого я давно!
Можливо тут знімається кіно?..
– Сміятись гріх… Хіба ти не відчула?
Тоді вже косу краще б повернула…
11.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016
Сонце визирає із-за хмари,
промінцями в хвильках виграє.
Над Інгулом розливає чари,
з ночі плавно ранок постає.
Небо впало прямо у заплаву,
тихо вниз пливуть рясні хмарки.
На мосту, немовби на забаву,
позбирались ранні рибаки.
Вітерець-пустун у очереті,
в піжмурки вже бавиться з птахами.
Шпак на гілці, мовби на кларнеті,
виграє свої ранкові гами.
За водою проплива серпанок,
вже туман над річкою сідає.
Знову настає весняний ранок,
новий день природа починає.
05.04.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677538
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.07.2016
У нас продасться все, хай кожен знає! –
несамовито скрізь реклама нам волає.
І той же сайт нам знов „відверто“ чеше –
у нас найкраще, тут ніхто не збреше!
Тільки хіти без переривів на рекламу –
локшину вішає чергова нам програма.
Але нема межі цинізму в тих розливах,
бо роблять це у міжрекламних переривах…
Гірка й невтішна дуже цяя чаша –
шахрай, крутій, махляр на кожнім кроці нашім.
Своїм очам не вір ти навіть і вухам,
коли хитрун перед тобою, шельма й хам.
А як же в цьому білім світі жити
і що з гидотою тією нам робити?!
На дотик, смак і запах треба все перевіряти,
щоб віру в чесність і порядність не убити.
11.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677421
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.07.2016
Не кожен хоче працювать,
та кожен прагне слави.
Десь загубилась люду рать
в путі від слів до справи.
Тому не зайве пам‘ятать –
тверде потрібне слово,
а хто не вміє слів тримать –
сволота виняткова.
11.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2016
На море їдемо! Що краще взяти, любий,
щоб охрініли всі?! – запитує Світланка.
У тому році, мила, ти купила собі шубу,
а в цьому – буде краще взяти просто санки…
08.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677236
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.07.2016
Твою породу вже довіку не змінити,
такою ж чорною залишиться й душа.
Бо лицемірство те нічим уже не вбити,
та й то питання – є вона у торгаша?..
Дурю довірливих людей немов кролів –
частенько ти перед сестрою хвастала.
Але твоїм палацом залишався завжди хлів,
бо ти всього лиш Проня Голохвастова.
Підступність і жадобу з молоком віссала,
хоча скривати все оте було й непросто.
Ти слушного моменту лиш чекала –
банальна Пронька-жаба Голохвоста.
08.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677235
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.07.2016
У курені біля холодної водички.
горілку варимо з пророслої пшенички.
Коператив удвох із кумом ми відкрили
під назвою славетною „Три гички“.
Свою на пашу зранку вигоним теличку,
десь по дорозі закадруєм милу чічку.
Багаття розведем і агрегат настроїм,
а потім гонимо свяченую водичку.
На вітах щось виспівують синички,
красиві ноги й перси у Анички.
По черзі з кумом ми на процедури ходим,
цілуючи її прегарне личко.
Піду собі полежу під копичку,
допоки не настала темна нічка.
А потім швидко збігаю на стайню
і вороного запряжу у бричку.
Візьму батіг чи може навіть тичку
і провезу узліссям я Аничку.
Лиш ми і небо, а навкруг нікого,
і п‘яний кум не держить тупо свічку.
А зранку знову тягне на водичку,
взнаки даються нам оті „Три гички“.
У кума ліве око зовсім вже не бачить –
то жінка засвітила йому свічку…
Не вийшов кум сьогодні на роботу зовсім,
бо жінка позривала з нього лички…
08.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677049
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.07.2016
Налляй-но, друже, в келих синяви
і спомини мої ти оживи
про те, що вже зневажене й забуте,
або закуте часом в молитви́…
Налляй за те, що темряву пройшов,
свою дорогу поміж скель знайшов,
за путь життєву, аж до сліз сутужну,
за Місяць, що над хмарами зійшов.
За те, що не скотився під укіс,
свого хреста смиренно й гордо ніс.
Ще за поля рясні троянд черлених
і за друзяк хороших цілий віз.
Згадаймо побратимів дорогих,
багато з них немає між живих.
За тих, хто ще мандрує терниками
хитросплетіння різних дат і віх.
Можливо пригадають нас колись,
спитають – де і звідки ми взялись.
Життя своє нам так прожити треба,
щоб люд за нами плакав і моливсь.
Хай світить срібний Місяць угорі
і хилить вітер віти яворів.
Як Бог відчинить нам небесну браму,
данину віддамо ми цій порі.
Полине шлях угору поміж хмар,
де нас чекає кожного вівтар.
Серця свої на нього покладемо,
та душі вбережемо від почвар!
08.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
Життя тече своєю чередою,
мелькають роки і пливуть віки.
Все змінюється як і ми з тобою,
тепер у нас уже нові й бики.
Не ті, що степ колись давно орали,
возили збіжжя чинно до млина
чи чумаки за сіллю мандрували
степами Таврії… Ну, просто дивина, –
В тролейбусі, трамвайному вагоні
жінки вагітні й дідусі стоять;
їх обскакали, сумно у салоні,
місця всі зайняті – на них бики сидять.
По зустрічній зі швидкістю ракети
буває мчить собі такий ось бик,
ланцюг на шиї, ратиці у кедах,
а в голові пустій черговий бзік.
Зайдіть в під‘їзд чи у кабіну ліфта,
тут феромони хмарами снують.
Питання виникає в стилі Свіфта –
тварини тут чи люди все ж живуть?!.
У Францію на Євро по футболу
з Росії чартер терміново полетів,
керують всім там ФСБшні кола,
а в ньому ціла партія биків.
Те стадо із тваринним, диким ревом
усе руйнує, трощить і ламає,
з корінням рвуть бики кущі й дерева,
уболівальників калічать і вбивають.
Оглянь уважно рідні ти пенати,
повсюди цих биків багато дуже,
а щоб оте биківство подолати –
із себе починати треба, друже!
08.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676785
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 08.07.2016
Свинячий грип до України завітав
і в першу чергу вразив він вершки суспільства.
Враз до корита можновладців прикував,
спровокувавши казнокрадство та насильство.
Іще одна звалилася напасть –
відкрили діагности вірус Zika.
У першу чергу постраждала знову власть,
але у кожного свої в гарячці бзіки…
Країну вже підкорює й ебола –
здорових хворі кабінетами футболять.
На фоні ж світової кризи у футболі
свої функціонери знай собі єболять…
Тремтить братва, мов хижаки на тумбах,
останнім часом прогресує енурез.
Відливи у під‘їздах, ліфтах і на клумбах
суттєво стримують сучасності прогрес…
А ще тривогу викликає у загалу
те поголовне нетримання калу –
сміттям загидили ліси, поля і ріки…
Від бруду скрізь зовсім життя не стало!
Прокиньтеся від летаргії, люди,
та пригадайте радощі земні!
Якщо заразу ту ми не здолаєм всюди –
утонемо у власному лайні...
08.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676784
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2016
Свою на світі кожен сутність має
і кожен має свій індивідуальний хист.
Баран вівцю за зовнішність кохає,
вовк любить її теж, але за зміст…
07.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676677
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.07.2016
Давно минула Достоєвського пора,
на справедливість сподівання стали марними –
карають безневинних й це історія стара,
але злочинці залишаються безкарними…
07.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676661
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.07.2016
Хто зрозумів життя, той не спішить,
а ще він, зазвичай, не знає страху
і насолоджується ним у кожну мить –
так думала повзучи черепаха…
26.04.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676407
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.07.2016
Гуде садок, киплять жнива,
дари достигли літні.
Тут абрикоса дозріва,
що розквітала в квітні.
Збираю стиглі я плоди
й кладу їх до цеберки.
Навкруг веселий рій гудить,
немовби на цукерки.
То бджілки з мушками нектар,
вже зранку підбирають.
Солодкий він, як той узвар,
смачніше не буває.
Та лізуть чомусь до відра
настирні жирні мухи.
Хоча навкруг така ж амбра,
а не шматки макухи.
Не кращі у відрі плоди –
собака там зарита!
Бо свині й мухи ті завжди
біжать лиш до корита…
06.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676406
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.07.2016
Зарахувати вас не можемо у штат, –
промовив кадровик без еківоків, –
нам молодий потрібен кандидат
із досвідом роботи… в сорок років.
23.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016
Кубло осине так жадобою палає,
що у свого ж народу ницо краде.
Це хитрих корупціонерів зграя
зі схильністю патологічною до зради…
25.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676234
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.07.2016
За Байкалом сонце сходить
з-за крутої сопки.
Служба тут давно проходить
в капітана Стьопки.
Родом він із Буковини,
жив і вчився в Сумах.
Тисяч сім від України,
Батьківщина в думах.
І таких Степанів море
в особовім складі.
Сопки заміняли гори
при радянській владі.
А на рідній Україні
все кацапи-****і.
Там полковники й майори
на його посаді.
За Байкалом сонце сходить,
хлопці не зівайте.
Ви на Стьопку капітана
всю надію майте.
04.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676074
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.07.2016
Навіщо ананаси і кокоси,
коли в нас рясно уродили абрикоси.
Джерело нескінченне насолоди й вітамінів,
бо не за горами уже й багряна осінь.
З-за хмари сонечко зійшло над сінокосом,
мандрує небом й спрагло п‘є ранкові роси.
Під кронами ж дерев приємна прохолода
і ми смакуємо в садку янтарні абрикоси.
Гудуть над головою бджоли й оси,
шукають ці трудяги медоноси.
Квіток у липні залишилось значно менше,
тому у хід пішли солодкі абрикоси.
Дерева у саду позолотила осінь,
у сірім небі між хмарин з‘явилась просинь.
Сиджу під грушою і ніжусь в променях світила
й смакую соком-янтарем із абрикоси.
Прийшла зима, хурделиця, заноси,
дивлюся у вікно і на весну мантачу косу.
Піду поставлю чаю, щоб зігріти змерзлу душу
й дістану конфітюр із абрикоси.
У кабінеті на столі книжок високі стоси,
пишу вірші про зиму й про морози.
А щоб двигун старенький працював без перебоїв
жую урюк, що влітку насушив із абрикоси.
Весна прийшли, ідуть дощі і грози,
знов у саду розквітнуть вишні й рози.
Абрикотину келих підніму я за красу природи,
що вигнав з запашної абрикоси.
04.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676073
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.07.2016
Не вір словам – то все полова.
Дивися в очі – ті не брешуть.
Відчуй ти серцем щирість слова,
хай брехуни зубами крешуть…
02.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675817
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2016
Січе сніжком і свище грізно вітер,
покрились інієм дроти, дахи і віти.
Сріблиться сніг під променями сонця –
то січень заглядає у віконце.
Ще сніговій гуляє й хуга свище,
та до воріт весна все ближче й ближче.
Жвавіші звірі в лісі й веселіші люди –
такий останній зимній місяць лютий.
Все вище сонечко по небу ходить колом,
все зеленню вкривається навколо.
Полізли із-під снігу первоцвіти,
бруньки у березні дерев укрили віти.
Все довший день і значно більше світла,
сади зазеленіли і розквітли.
Земля під теплим сонечком парує,
у квітні зерням хлібороб її частує.
У пояс піднялись зелені трави,
багатий сінокос дадуть отави.
В садку уже черешні доспівають –
такий розмай у травні лиш буває.
В повітрі пахне луками і медом,
співають птахи в лісі й очереті,
гудуть бджілки, а іспити лоскочуть нерви…
Такий він перший місяць літа – червень.
У жовтий колір вкрилися поля,
врожаєм балує нас матінка-земля.
Жнива у розпалі, відквітували липи,
закінчується середина літа – липень.
Сади дарують яблука і груші,
до моря хочеться, бо жарко вже на суші.
А дехто ще й подорожує світом,
то серпень – він останній місяць літа.
До школи знову потяглися дітлахи
і відлітають вже до вирію птахи.
Природа щедро радує врожаєм,
а вересень це свято починає.
Все більше ранком прохолодної роси,
в багрянець одягаються ліси.
Земля частує гарно пізніми плодами,
і жовтень літо бабине веде на зустріч з нами.
Коротші дні, а ночі холодніють,
і сонечко ще світить, та не гріє.
У лісі падолист, в нічному небі зорепад –
то завітав осінній легінь листопад.
Останній місяць року – дідо грудень,
морозом він провітрить наші груди.
У кожнім домі увімкне ялинки новорічні
й узорами шибки розкрасить всюди!
02.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675816
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.07.2016
Ціни не має найдорожче.
Чи можна совість оцінити?
А вірність, честь, кохання… Що ще?
За гроші здатен хтось любити?
Чи можна дружбу купувати?
Порядність, вдячність, навіть чесність…
Жар-птицю щастя сторгувати,
а може щирість чи сердечність?
Все має ціну в цьому світі,
та грішми все не варто мірять.
А зможе вирватись із кліті
лиш той, хто в чудо щиро вірить!
02.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2016
Свідомість колисають ніжні сни,
уривки фраз полинули каскадом.
У мареннях заплутались вони
і, мов собаки, завивають серенади.
Байдуже все, як темна ніч сумна,
і Місяць сіє світло непомітно.
У далині хмариночка одна
кружля самотньо, мовчки, непривітно.
Іде дощем і грім в собі несе,
шматує думи і уяву розриває.
Поки ще тихо, ще дрімає все,
поспи, красуне, ще природа спочиває…
02.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2016
Депресія стискає міцно шию,
а серце крають гострі пазурі.
На жаль я лицемірити не вмію –
частіше б посміхався у журі…
Не знаю, що це діється із часом,
він зупинився, в мороці повис…
Пегас мій не злітає над Парнасом
і затупився завжди гострий спис.
Моя макітра варить через силу
і Муза геть тихенько побрела,
та де б мене із нею не носило,
все ж хочеться гайнути до села…
Спущусь на кухню, сяду біля столу,
дістану з шафи пляшку коньяку,
наповню келих і лунає соло
в запаленім зажурою мирку…
19.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2016
Пада теплий дощ чи холодний сніг –
я в кімнаті проти дому вашого стою.
Може пройдеш ти, а можливо й ні…
Варто глянути на тебе – я уже в раю!
Дивно й смішно так зроблено цей світ –
серце любить, та не скаже про любов свою.
Хай живу я і не знаю, любиш ти чи ні,
та все ж краще ніж почути „Ні“ твоє мені,
а я боюсь почути „Ні“…
Пісню підібрав на гітарі я,
жаль, що ти вже не почуєш… Та в віршах своїх
я назвав тебе, зіронько моя,
найніжнішою у світі і це чиста правда!
У нічній тиші я пишу вірші.
Хай говорять – пише кожен у сімнадцять літ.
На листочку в два рядочки лише „Л“ одна,
моє серце зігріває все життя вона.
Любов моя, моя весна!
У нічній тиші я пишу вірші.
Хай говорять – кожен пише, лише прийде час.
На листочках в два рядочки літера одна –
моє серце зігрівала все життя вона.
Розтанув сніг, пройшла весна,
любов моя була сумна…
Розтанув сніг – пішла вона,
любов моя, моя весна…
30.06.2016
* За мотивами пісні „Восточная песня“ на слова Онєгіна Гаджикасимова, музика Давида Тухманова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2016
Украсти щось – то злочин, зазвичай.
Багато красти – то уже є бізнес.
А грабувать безбожно весь народ –
то називається політикою нині.
Поки радійте, політичні свині…
29.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675263
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2016
[b][/b][i]Частина І[/i]
[i][b]Гімн Надії[/b][/i]
[i]Один мужик на всю Росію
і то – це Савченко Надія![/i]
Надію не можна зламати!
Надію не можна убити!
Надію лиш можна плекати,
Надію лиш можна любити!
Надією сповниться серце.
Надією сповняться думи.
Надія – Вкраїни люстерце,
джерело це радості й суму.
Сьогодні це символ свободи.
Блакитна це кожного мрія.
Вже хором скандують народи –
Надія! Надія! Надія!
07.03.2016
[i]Частина ІІ
[b][/i]
[i]Варто добре подумати[/i]
[/b]
Ну, ось і все, зіграли в цьому таймі,
як нам співав ще Градський Олександр.
Все ніби у шакалячому праймі –
Надію обміняли ми на ГРУшних шмар.
Здійснилася численних українців мрія –
Надія в Україну повернулась.
Чи ж збудеться тепер надія на Надію,
чекають люди… Щоб не похлинулись.
Бо лисів ласих на чужії лаври
було завжди більш ніж достатньо всюди.
Тут Порох в груди б‘є немов в литаври,
там Юля з квітами і посмішкою Юди…
Щоб злого жарту не зіграла воля
й тебе не спокусили дивіденди.
Хай збереже твоє сумління доля,
бо вже заява – Я готова в президенти!
Як не верти, політика – брудна це справа.
Народ збіднілий ледве, ледве терпить.
Очолити державу – не забава
і чи готова ти на особисті жертви?
В бурливім морі лицемірства і обману
без підготовки дуже важко плити.
Не наковтатись би солодкого дурману…
Тобі, Надіє, з багажем цим жити.
31.05.2016
[i]Частина ІІІ
[/i]
[b][i]Троянська коза
[/i]
[/b]На полонині за горою,
розкинулось містечко Троя.
Жили там звірі мирно, дружно,
хоч інколи жилось й сутужно.
Неподалік було болото,
де мешкала одна сволота.
На Мокші там стояла стая*,
і вовча в ній селилась зграя.
Їх ватажок шакал плішивий
задумав Трою захопить.
Бо жив грабунком біс паршивий,
нічого більш не міг робить.
Нагоди ж ще не видавалось,
бо Троя билась і кусалась.
У хід йшли роги, кігті і копита,
а тому лиш чекать лишалось.
Та в Трої проживала кізка,
така собі проста коза.
Скубла траву попід берізки
і вигиналась мов лоза.
Троянці місто захищали,
хоча і слабші від вовків.
На пашу разом вирушали,
робили це без зайвих слів.
Лиш з норовом ота козичка
не звикла стрій чіткий тримать.
Десь в стороні скубла травичку
і під кущем лягала спать.
Це запримітив той плішивий,
вмить у шакала визрів план.
Він підстеріг козу спесиву
і потягнув до себе в клан.
Заклацала зубами зграя,
рікою слина потекла.
Їх зупинив шакал лукавий –
це ключ до міста і села.
І стали кізку научати,
оті шакали і вовки.
Що браму слід не запирати,
коли на пашу вирушати,
на всі засуви і гачки.
Отак тривало пару років
доки шакалячих уроків
напам‘ять не засвоїла коза.
При цьому гарно годували,
на зграю мекать дозволяли,
поки над Троєю збиралася гроза.
Козу ж ту потім відпусти
й приготували кращі сили –
у засідку біля воріт
троянських хижі посадили.
Чекать не довго довелося,
що заплановано – збулося.
Не стало в лісі більше Трої,
усі загинули герої…
У чім цієї байки суть?
Засланих кіз боятись треба
і висновок зробить для себе –
ті кози лиш біду несуть!
[i]* Хлів, стайня.
[/i]
26 – 28 червня 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675260
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2016
Жили у батька всі три сина,
у двокімнатній вся родина.
Жили собі гуртом не горювали,
своє ж житло – курортникам здавали…
29.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675033
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.06.2016
Якщо ви забажаєте екстриму,
не кваптеся в Карпати чи до Криму.
Забудьте про дипломатичні спічі,
а говоріть всім лише правду в вічі.
Невдовзі з‘являться у вас нові турботи:
залишитесь надвечір без роботи,
без друзів, у конфлікті з усім світом,
а повезе – то навіть інвалідом…
29.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Фальшиві брови, фальшиві губи,
фальшиві вії і штучна кров.
Фальшиві нігті, фальшиві груди
душа фальшива і любов…
26.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674860
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.06.2016
Сьогодні вихідний, чергове свято
придумане у дусі комунізму.
Таких святкових днів у нас багато,
але вони не добавляють оптимізму.
Суспільний договір давно не діє,
то лише ширма, цяцька для народу.
Закрили очі обіцянок вії
та байки про добро і про свободи…
Що б вам ті крикуни не голосили,
сьогодні Конституція – то казка.
Напружити потрібно волю й сили,
щоб позривати з лицедіїв маски.
День популізму ми святкуємо сьогодні,
бо силу права ті злодюги замінили
на лозунги, хоча і благородні,
та неприродне і цинічне право сили…
28.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674859
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2016
Маршрутка мов комета мчиться містом,
за поручень тримається дідок.
Та згодом витягає із кишені гривень двісті –
будь ласка передайте тому дурню на вінок…
21.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674679
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.06.2016
Є місто, що часто я бачу вві сні,
барвисте, усміхнене, чисте.
На Чорному морі постало мені
в платанах й акаціях місто.
В платанах й акаціях місто,
на Чорному морі.
Там море, в якому я плавав й тонув,
де хвилі мене колисали.
Повітря морське, що в дитинстві вдихнув,
вокзал, кораблі і причали.
Вокзал, кораблі і причали,
на Чорному морі.
Повік не забуть Воронцовський маяк,
Французький бульвар та Пересип.
І пам‘ятник Дюку, де юність моя
проходила в рідній Одесі.
Проходила в рідній Одесі,
на Чорному морі.
У роки війни захищали її
й назад повертали із боєм.
Одеса завжди пам‘ятає своїх
солдат і матросів – героїв.
Солдат і матросів – героїв,
на Чорному морі.
Сьогодні бувають веселі й сумні,
як завжди, голодні і ситі.
Жалітися гріх, бо скажіть ви мені –
хто краще живе одеситів.
Хто краще живе одеситів,
на Чорному морі.
Вдяглася Одеса у скло і бетон,
немовби Париж чи Чикаго.
А Мішка Япончик – місцевий барон,
колись молдаванський бродяга.
Колись молдаванський бродяга,
на Чорному морі.
Та мама здолає скрутні ці часи
і скине лацюг та бандитів.
Самі порахуєм свої голоси,
як вигнали антисемітів.
Як вигнали антисемітів,
на Чорному морі.
І знову Одеса розквітне мов мак,
немов ясне сонечко зранку.
Запалить вночі Воронцовський маяк
й одягне свою вишиванку.
Й одягне свою вишиванку,
на Чорному морі.
Одеський характер в ділах і словах,
та в голосі Марка Бернеса.
Живе хай щасливо і квітне в віках
південна красуня Одеса.
Красуня південна Одеса,
на Чорному морі.
Краса та у пам‘яті в нас назавжди,
повік не розлучимось з нею.
Одеса – це місто часів молодих
і ми молодієм душею.
І ми молодієм душею,
на Чорному морі.
26.06.2016
[i]* За мотивами твору Самуїла Кортчика (Семена Кірсанова) „У Чёрного моря“.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674678
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.06.2016
Я через років сто проснусь
і в небо синє підіймусь
та пролечу понад землею,
ім‘я якої знову – Русь.
Понад Дніпром моя країна
і Київ – матір городів.
Увесь народ – одна родина,
лиш щастя, радощі і спів.
Лунає пісня в чистім полі,
куди не глянеш – всюди рай.
Повсюди верби і тополі
та чистий, мирний виднокрай.
Почили в бозє депутати,
народу нікому „служить“,
бо люди з душ зірвали лати
й нарешті вільно стали жить.
На себе вільних працювати,
самі собою керувать,
буть хазяями в рідній хаті
і випрямилась горда стать.
Нема чиновників, таможні,
пропали судді й інша твар.
Лиш люди щирі і заможні
та їх сердець бездонних жар.
Я вірю, знаю, що це буде
хай через сто чи двісті літ.
Життя щасливим зроблять люди
і стане раєм увесь світ.
26.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674494
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2016
Собаки дві на звалищі зустрілись –
дворняга і доглянутий бульдог.
За ласу кістку люто вони бились,
а потім гризли вже її удвох.
– Що сталося? Чому ти жебракуєш? –
в інтелігента запитав жиган.
– Напередодні з дому вигнав, чуєш,
мене господар, капітан Роман.
Учора було свято професійне,
день ПДВ, а я його вкусив…
– Чому ж такий занадто емоційний?
– Бо він мої медалі начіпив!
22.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016
Ой, хоч ви учіться мови, панове піїти,
бо лихі часи настали в нашої „еліти“…
Три освіти має кожен депутат з міністром,
та не може відрізнити глека від каністри.
Розплодилось „любих друзів“ дохріна чи й більше,
всі служить народу пнуться, та не стає ліпше.
Всі „лопочуть-размовляють“ щось незрозуміле,
тлумачів трьох кожен має … Слухати ж несила.
Навіть телевізор часом увімкнуть не можна -
українською не „шпреха“ там особа кожна.
Мало того, що не „шпреха“, так воно й не „спіка“,
дивишся й не розумієш, що ж то за каліка.
Що ж робити нам, поетам, досі ми не знаєм.
Днями цілими в куплети рими ми складаєм.
Та таких знавців багато й між нашого брата –
кожен, хто два слова зліпить, рветься вже писати…
Публікують такі речі, що плакати можна,
бо тепер поет великий – це особа кожна,
хто хизується на людях лише одним лоском,
й цю забаву називають фітнесом для мозку…
грудень 2015 – червень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674346
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2016
Вібрують руки й серце калатає,
як хвіст телячий все об ребра б‘є.
Прорізалися крила, оживаю,
а хворий мозок – знай все за своє…
Хмарини сірі в небі обнімаю,
заплуталась, не втраплю вже додому.
Із мене почуття дощем стікають,
а вітер таємниче заганяє в кому.
Як камінь (птахом) я додолу лину,
(не важно як) мені б лише літать.
В черговий раз шубовсну у хмарину,
а руки бідолашні все тремтять…
Думки, як блискавки, летять у різні боки,
дзвенить у вухах музикою грім.
А мозок переповнюють потоки –
частина неба я і мій тут дім.
Шматками льоду розчинюся в хмарах,
коли ж нарешті літня крига скресне.
Себе знайду у сірогривчастих отарах
і ніби фенікс з коми все ж воскресну.
Велику дуже маю я надію,
що зрозуміє хтось усе оце.
Поетом стати ще з дитинства мрію,
та імпульс миттю перекошує лице…
25.06.2016
* Пародія на твір автора codyein „Я – частина небес“ ( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674183 ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674345
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.06.2016
На сонці виграє, іскриться мій кинджал,
закований весь в золото і срібло.
Булат його зберіг надійність, гарт, запал –
всю спадщину, яка в наш час потрібна.
Служив він вершнику у горах сотню літ,
за послуги свої не бравши плати.
Багато ворогів відправив на той світ,
кайдани розтинав і різав лати.
Він забавки ділив слухняніше раба,
дзвенів у відповідь хулі й образам.
В ті дні святі йому величніша різьба
без сумніву була б огидніша відрази.
Його взяли в полон відважні козаки
вже на холоднім тілі свого пана.
А потім довго лише грались парубки
і хтось на пояс одягав поверх жупана…
Вже піхов рідних, понівечених в боях,
позбавлений супутник колись вірний.
Він дорогою іграшкою скінчує свій шлях –
уви, безславний і такий наївний!
Ніхто вже звичною і теплою рукою
його не чистить, з піхов не виймає.
І написів перед молитвою, донизу головою,
ніхто ретельно, та й ніяк, вже не читає…
В наш лицемірний час чи ти, поет, не так
призначення своє вже зовсім втратив?!
На золото змінявши Богом даний знак,
який простий народ боготворив і славив.
Були часи, коли твої палкі слова
із мертвих підіймали люд на битву.
Чи залишилась правда в них жива,
чи зможуть замінить вони молитву?!
Твій вірш, як божий дух, над натовпом витав
і дум твоїх відлуння благородних
лунало дзвоном між людських отав
у дні вселенських свят і бід народних.
Та нам наскучила проста, мужицька мова,
ми тішимось байками і обманом.
Уже не чуєм щирого, живого слова
й ховаємо ми зморшки під рум‘яна…
Ти ще прокинешся, осміяний пророк?
Чи вже у відповідь на крики помсти
із піхов золотих не вирвеш свій клинок
іржі зневагою укритий вдосталь?..
24.06.2016
* За мотивами або вільний переклад однойменного втору Михайла Лермонтова.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674223
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.06.2016
Мороз і сонце, день чудесний!
Іще дрімаєш, друже чесний,
пора, красунечко, проснись.
Відкрий свої ти карі очі,
не залишилось й сліду ночі,
зорею Півночі з‘явись!
Згадай-но вечір, хуга злилась,
імла в мутному небі вилась,
і місяць плямою тьмянів.
Крізь хмари світло лив він з лінню,
по хаті ти блукала тінню…
А зараз ранок вже розцвів!
Під голубими небесами,
розкішно-пишними коврами,
поблискуючи сніг лежить.
Прозорий ліс один чорніє,
сосна між снігом зеленіє,
під льодом річенька блищить.
Уся кімната сяє блиском,
затоплена з веселим тріском
палає піч і поряд ти.
Приємно гріючись лежати,
а може в санки наказати
гніду конячку запрягти.
По вранішнім ковзнувши снігу,
мій друже, віддамося бігу
ми норовливого коня.
Відвідаєм поля пустинні,
ліси, улітку так гостинні,
і рідний берег в світлі дня.
24.06.2016
[i]* За мотивами або вільний переклад однойменного твору Олександра Пушкіна.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674221
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.06.2016
За зраду платиться життям, не тільки кров‘ю!
Дорослі це хай знають і малі.
Хто одцурався од Вітчизни навіть в слові –
тому немає місця на Землі!
17.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673949
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.06.2016
Попереду кремезний молодик
сидить в автобусі, на кріслі розвалився.
Пашить увесь здоров‘ям ніби бик,
а поряд дідо, збоку притулився.
Ну й шия – тихо шепче дідуган,
і хитро так собі очима грає.
Бо сало треба їсти – мовби пан,
йому той молодик відповідає.
Ти велетень і красень, як в кіно –
дідусь промовив, – та не в тім потреба.
Онучку, можеш їсти хоч лайно,
а шию регулярно мити треба!
19.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673948
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.06.2016
Останнім часом в рідній Україні
багато розвелось мутних дядьків.
Таких собі перевертнів корзина,
на букву „м“ цікавих чудаків.
З чотири сотні у Верховній зраді,
не менше у Кабміні і АП.
Вони усі в строю і при параді,
в судах, прокуратурі, МВД.
Окремо слід назвати податківців,
таможню, банк і навіть СБУ.
Туди ж прямують сотні поліцаїв-початківців,
хоча для них резервували букву „у“.
Додати слід, таких осіб цікавих
удосталь і на нижчих поверхах.
Вони гуртуються в такі ж мутні анклави
і крадуть, тягнуть, смокчуть… Просто жах!
Ну, що з такими трутнями зробити,
для боротьби обрать яку із схем?
Нормальними людьми потрібно замінити
всіх чудаків на спільну букву „м“!
21.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673770
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2016
Весна минула і запахло літом,
люблю бродить полями за селом.
Луги широкі так і манять цвітом,
зелено-, жовто-, різнобарвним сном.
Волошки в житі – сині оченята,
червоні маки мов вогні горять.
Край поля васильки як ті солдати,
схиливши голови тихесенько стоять.
Як пахне липою, а ще квітковим медом
і полином терпким, і чебрецем.
Колись на пасіці старим накрившись пледом,
сидів в дитинстві з сяючим лицем.
Тривожать пам‘ять скошені отави,
на повні груди я вдихаю цей нектар.
Встеляють ніжно шлях шовкові трави,
попереду ж в степу горить пожар.
То сонечко за обрій вже сідає
й остання бджілка з поля ген летить.
В такі хвилини серце завмирає,
а іноді воно іще й щемить…
Щемить, жалкує за безкраїм небом,
де буйний вітер хмари розганя,
немов волосся розвівав у тебе
і довгу гриву прудконогого коня,
коли скакав у юності полями,
коли з коханою годинами блукав.
Тепер один броджу високими хлібами,
кохану Бог давно до себе взяв…
Як п‘янко пахне в полі різноцвітом,
а навкруги стоїть така краса.
То чебрецево-волошкове пахне літо
й іскриться вранці перлами роса.
21.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673768
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 22.06.2016
Коли почуєш мову десь російську
про дружбу братську наших двох народів,
єдину віру православну і колиску –
не вір, бо то брехня і лицемірство!
Якщо ж улесливу почуєш мову знову
про спільні інтереси двох народів,
про єдність духу та історії, братерство –
без сумнівів у тому напрямку…
стріляй!
21.06.2016
[i]* Анексії Криму та подіям на Донбасі присвячується.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2016
Читаю я ці твори і „балдію“,
за молодіж уже й не говорю,
чи може ще чогось не розумію,
чи втратив мандрівну свою зорю…
Дивлюся відгуки, хоч і не головред,
а тут зовсім уже не до зорі.
Єлей і фіміам, бальзам і мед –
такі тут зазвичай коментарі…
Закрутить так, що не второпа сам,
чого народу він хотів сказати.
Виною в тім можливо фіміам,
а мо‘ забувся номер він палати…
За молодих не варто й говорити,
не хочуть вчитися і нікому учить.
Систему в цьому мабуть слід корити,
бажають всі життя за день прожить.
Маститі більше всіх мене дивують,
ті скелі, доки, від поезії кити...
Вони так хвацько і упевнено віршують,
що хочеться все кинуть і втекти!
Та все простіше, лиш прийдеш до тями,
і не страшні тобі уже „пантери“ й „тигри“ –
То з захватом бабусі з дідусями
гуляються собі в дитячі ігри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2016
Неділя. Сходить Божий Дух на землю.
Твоя ж душа – сьогодні в Небо лине.
Зустрінуться вони, я впевнено дивлюсь на стелю,
на мить одну чи навіть на хвилину.
Своїм трудом ти доказав це право,
усім життям довів – ти вартий того,
щоб на отій одвічній переправі
бесідувати особисто з Богом…
19.06.2016
* Присвячується Володимиру Комасі, написано в сороковий день після його смерті та з нагоди вознесіння його душі
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673520
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.06.2016
Друг завжди пізнається в біді –
так говориться звично в народі.
В ті часи коли тяжко тобі,
а не він у лайні і болоті.
Друг останню сорочку віддасть
і поділиться крихтою хліба.
Ради дружби він хату продасть
То дар божий, то сонце, то глиба…
Друг тебе зрозуміє без слів
й сам не скаже він зайвого слова.
Друг – це той, хто тебе зрозумів,
коли ти тільки „Друже…“ промовив.
Коли друг покидає тебе,
щоб навіки зустрітися з Богом.
Залишає все ж частку себе
в твоїх думах, ділах і дорогах.
Все вино я на себе візьму,
а якщо мені буде сутужно –
я покличу на поміч Кузьму
і роками провірену дружбу.
19.06.2016
* Світлій пам‘яті свого друга Володимира Комахи присвячую, написано на сороковий день з дня його смерті
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673519
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.06.2016
Назвіть будь ласка слово з шести літер,
що означає повний крах, провал –
сказав учительці укрмови Вовка Вітер,
зірвавши вмить аплодисментів шквал.
- Даю підказку – друга буква „і“…
Зовсім ввігнав учительку він в краску.
- Та як ти смієш, дай щоденник мені свій!
- Гаразд, але я слово на увазі мав „фіаско“…
16.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673194
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.06.2016
- Мій милий, новую служницю
потрібно нам шукати терміново.
- Яка потреба? Молода ж дівиця!
- Вона вагітна, каже мені, знову…
- Облиш, бо тут немає що й казати,
звичайно ж бреше, бо дурна, як пень…
Який це лікар може визначати
вагітність вже на третій день!
17.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673193
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.06.2016
На парті син ваш вчора муху змалював,
так я об неї ледве руку не розбила.
Мене він цим, зізнаюсь, дуже здивував –
жалілась батькові учителька Людмила.
Та то ще що! На днях він крокодила
намалював у ванній прямо на шпалері.
Коли ж уранці я пішов умитись, мила,
то вискочив у намальовані ним двері…
16.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673013
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.06.2016
Суперник Тайсона по рингу занедужав,
загроза зриву бою нависає.
Організатори захвилювались дуже,
заміну хворому усі мерщій шукають.
Коли до матчу залишалися хвилини,
щоб хоч би якось там зарадить горю
порадив один вуйко з полонини –
у ринг поставити з м‘ясного ряду Борю.
Пообіцяли хлопцю півмільйона,
якщо він вистоїть хоча би перший раунд.
Погодився і вистояв нівроку,
хоч думали всі лише про нокаут.
Ще загадали Борьці стільки ж рівно,
якщо м‘ясник і в другому не ляже.
Не ліг, всі в шоці! Ще „лимон“! – надривно,
Як третій вистоїш – хтось із начальства каже.
І тут в Бориса враз перекосило рожу,
не бачив я таких, хоч вже давно живу.
Він процідив – ні, більш стоять не зможу,
я зараз того Тайсона порву!..
17.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673011
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.06.2016
Дівчат і жарти полюбляв Іван до чаю,
такий собі веселий керівник.
Святому він замовив Миколаю
цнотливих двох дівок під Новий рік.
Але життя над ним само пожартувало,
бо новина буквально підкосила –
двох доньок секретарка його Алла
Ваньку під кінець вересня родила.
16.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672857
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.06.2016
Опівнічна колискова
лине навкруги.
Сплять долини і діброви,
річка й береги.
Спить тихенько сич на гілці
і золуля спить.
Лиш комарик на сопілці
пісеньку дзижчить.
Зорі темне небо вкрили,
не шумить лісок.
Тихо. Вітер свої крила
склав, та колосок
в полі чистім достигає
посеред братів.
Ще й рулади вигравають
сотні цвіркунів.
Вийшов місяць із-за хмари,
став поміж зірки.
Загорілися Стожари
посеред ріки.
Запалив у небі свічку
чарівник-рогач.
Виграє в мілкім потічку,
ніби хоче вскач.
Вже під ранок впали роси
на поля й луги,
на долини і покоси…
Це їй до снаги
чарівниці темній нічці.
Хоч далеко день,
та все блідший місяць-свічка,
вже не чуть пісень…
Скоро легінь-ранок прийде,
Схід пополотнів.
Незабаром й сонце зійде
з-за рясних хлібів.
15.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672856
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.06.2016
Помер у Франції англійський вболівальник,
раніш такого, слава Богу, не бувало.
Як заявив французької поліції начальник,
російських відморозків тільки їм й не вистачало.
Під виглядом отих так званих фанів,
рашисти затесалися на Євро.
Вони лиш знаряддя глобальних планів,
матусю рідну продадуть за долари чи євро.
А ляльковик із посмішкою потирає руки,
працюють злого генія нікчемні плани.
Від задоволення святкує ница сука –
хоча б на мить увагу відволік від свого клану.
Погляньте на історію, шановні,
останнім часом де б ці тварі не з‘являлись –
там добрі люди потерпали вповні,
своєю кров‘ю завжди умивались.
Це вже така патологічна здатність
нести з собою лише горе і біду.
Їм не знайомі чесність і порядність,
лиш ненависть і хамство в їх роду.
Російськомовні, вчить скоріше українську,
на небезпеку щоб себе не наражати.
Бо скоро вже введуть нову манеру світську –
при слові „раша“ будуть в відповідь стріляти…
15.06.2016
http://fakeoff.org/events/rossiyskikh-khuliganov-vo-frantsiyu-privez-charter-putina#.V2BZvVwoD1Q.facebook
http://m.liga.net/news/sport/286300-Independent_odin_iz_rossiyskih_fanov_voeval_za_terroristov_dnr.htm
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672653
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2016
[i](або стара пісня на новий лад)
[/i]
Зібралась Україна повесні
в Європу йти незнаними шляхами,
та наяву зустрілась, не вві сні,
з двома підступними і злими ворогами.
Приспів:
Два вороги у нас, два вороги –
це зовнішній один і всередині другий.
Два вороги у нас, два вороги –
заклятії „брати“ і внутрішні хапуги.
Її шматує ззовні московит –
Крим захопив, в Донбасі люд вбиває,
а всередині свій космополіт
останні статки у народу відбирає.
Приспів
Вставайте, люди, Неньку захистіть!
Не дайте ворогам майбутнє вкрасти!
Здолайте тих і інших, не простіть
їм хижим. Відведіть ці дві напасті!
Приспів
Я вірю, що настане знов весна,
розквітнуть у саду чарівні вишні.
Нам щастя й радість принесе вона,
і кануть в небуття часи невтішні.
Приспів
14.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672651
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2016
Де берегів високі кручі,
де сіро-синіх плескіт хвиль.
Сидів на камені могучий
козак на прізвисько Кисіль.
На березі пустім під дубом,
в задумі все його чоло.
Сидів один і думу думав,
що буде далі, що було…
Як в цьому світі білім жити,
де зло панує і обман.
Дивився він на спіле жито,
як тихо стелеться туман…
Як в річку сонечко сідає,
щоб завтра вмитим вийти знов.
А серце спомин розриває,
журба, ненависть і любов.
Пригадував він рідну хату,
і матінку біля воріт.
Як забирали у солдати
і плакав весь кріпацький рід.
Як пробирався він ночами
на Запорожжя до братів.
За мужніми яких плечами
повірити в добро хотів.
Ще пригадалися походи,
як він ординців воював.
А ще п‘янка дівоча врода,
тії, яку колись кохав.
Та не судилося побратись
і стати з нею на рушник.
У край далекий розважатись
погнав кохану кочівник.
Вона там й згинула навіки,
не повернулась до села.
Числу знущань не знала ліку,
та душу вірну зберегла…
Сидів отаман в чистім полі
і планував новий похід.
За волю і щасливу долю
він поведе козацький рід.
15.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672399
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.06.2016
Чорні брови дарувала мати,
русі коси дав батько мені,
ще обоє учили співати
і веселі пісні, і сумні.
Як щасливе дитинство згадаю,
то черешню я бачу в цвіту
у зеленім шевченківськім краї,
свою неньку струнку й молоду.
Я думками в часи ті полину
у село, що втопало в садах,
пригадаю бузок і калину
та дві вулиці в пишних хлібах.
Пробіжуся старими стежками
від ставка аж до Терси і в гай,
потім луками поміж стіжками,
де цвіли ковила й молочай.
Вже немає давно ні хатини,
бо убили совіти село,
та у серці мала батьківщина
і усе, що в дитинстві було.
У сімнадцять пішов я по світу
щастя-долю для себе шукать,
зміг давно вже здобути освіту
і у місті людиною стать.
Та куди б не закинула доля,
все ж були у душі вони й є -
ті дві вулиці посеред поля,
те Шевченкове рідне моє.
14.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672398
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.06.2016
Якщо заснуть не можеш до півночі,
а завтра на роботу рано вранці.
Коли перед очима стан дівочий,
а в голові у тебе дикі танці.
Якщо адреналін сочиться на всі боки
і вже спітніло тіло й навіть мох –
Спокійно вдих зроби один, але глибокий,
і мовчки порахуй хоча б до трьох…
Як знову не заснув – не дуже переймайся,
що не пропала до дівок охота.
В пів на четверту вже спокійно підіймайся,
пожри і чимчикуй, придурку, на роботу…
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672134
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.06.2016
Вертатися у рідні й дорогі пенати
приречені ми на усе те дійство –
спочатку ми дорослими спішимо стати,
а потім мріємо вернутись у дитинство.
Багато у магната спільного із рабством,
це не життя, а просто існування.
Він жертвує здоров‘ям у погоні за багатством,
а потім тратить все уже на лікування.
Будуємо ми плани й маримо майбутнім
та так, немов ніколи не вмремо.
Коли ж підходить час, щоб зважити все сутнє –
ми розуміємо, що не жили іще й не живемо…
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672132
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2016
Сидить козак край дороги
під крислатим дубом,
над дніпровії пороги
похилився чубом.
Похилився, прихилився
та й думу гадає –
чому в краї, де родився,
щастячка немає…
Окружили польська шляхта,
татарва, кацапи,
не накинеш вчасно плахти –
обстрижуть як цапа.
Випотрошать, обкарнають,
наче й не людина,
і від них тебе чекає
лише домовина.
Так сидить собі, міркує –
ніби ж не ледачий,
не дурак, не байдикує,
має добру вдачу…
Та коли до жнив все ближче –
нічого косити,
у карманах вітер свище
й хочеться тужити.
Розтягла усі старшина
статки від походів...
Чи ж така вона паршива
й у других народів
ота доля-сіроманка,
доля-бідолаха?
Бо якби не вишиванка,
носив тільки б лахи...
Сидить козак, лоба чеше
та все думу дума.
Може нам про те все брешуть
оповідки, куме?!.
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671946
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.06.2016
[i](за мотивами молитви "Отче наш")[/i]
О, Батьку наш, живеш на Небі Ти
і споглядаєш нас із висоти.
Хай Царство боже спуститься на Землю грішну
і твоє ім‘я славиться завжди!
Твоя хай воля вічно на Землі
панує, як на Небі чи в імлі.
І дай нам розуму, щоб хліб самим добути,
твої ми діти всі, великі і малі.
Прости нам наші, Господи, борги,
як це робить нам іншим до снаги.
Убережи нас від спокуси й лицемірства,
бісівства і підступної жаги.
Бо Ти всесильний, мов неспинна лава.
Гримить, Творець, твоє ім‘я і слава.
Хай пісня щира ця, а не лукава,
несе Тобі хвалу у Неба синь.
Амінь!
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2016
Україно мила, моя Ненько,
ти в біді уся і у вогні.
Животієш, матінко рідненька,
у жахіттях, горі і борні.
В тридцять третім голодом морили
комуняки і кацапи нас.
Землю рідну всю могили вкрили,
Крим „брати“ украли і Донбас.
Та біда не ходить поодинці,
гниди усередині свої –
доморощені й чужі ординці
розривають нутрощі її.
Розкрадають рідну Україну
рвуть її сердешну на шмаття,
добивають мову солов‘їну,
позбавляють Неньку майбуття.
Та хіба ж ми, други, так і будем
тихо, мовчки осторонь стоять?
Чи минуле зовсім позабули
й на майбутнє також наплювать?!
Розтуліть нарешті свої очі,
пробудіться грішні віді сну.
Я побачити нарешті хочу
українську чарівну весну!
Чорнобривці щоб розквітли наші,
біля хати в рідному краю –
нам позбутися потрібно „Раші“
і не скніти в пеклі чи раю!
Та й з Європи нічого чекати,
тільки зиск їм з нашої пітьми…
Навести порядок в своїй хаті,
українці, зможемо лиш ми!
11.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2016
Думи мої, сіромахи,
сумно мені з вами.
В синє небо ніби птахи
линете з роками.
Усе далі, усе вище,
вже й за небокраєм.
Я мандрую, вітер свище,
то пеклом, то раєм.
Над землею підіймуся,
полечу за хмари.
У безодню задивлюся,
де горять Стожари.
Подивлюсь на Україну,
на її простори.
Пригадаю ту картину,
де поля і гори.
Де лани широкополі,
де Дніпро і кручі.
Знов шукаю щастя-долі,
знов реве ревучий.
Знову треба рвать кайдани
і кропити кров‘ю…
Думи мої полум‘яні
навпіл із любов‘ю.
Бо другая половина –
то лиш лють безмежна.
Не була ще Батьківщина
дійсно незалежна.
Незалежна від підлоти,
від царя і свити.
Ой ще стільки нам роботи
потрібно зробити!..
Ще прийдеться козаченьки
долю боронити.
Визволяти рідну Неньку
від вампірів ситих.
Ще нам стануть у пригоді
наші шаблі гострі.
Доведеться при нагоді
завітати в гості.
Завітати і спитати,
скільки ж можна красти,
доки будуть жирувати
гади ті мордасті!
Бо не гоже й нашим дітям
це ярмо тягнути.
Завітаєм й позриваєм
ярма всі і пута.
Станем браття ми стіною
за нашу державу.
Як один підем до бою
за козацьку славу!
11.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671694
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2016
Не знаю, як там за кордоном, а у нас
ходити в гості треба в підходящий час.
А ще з собою по гостинності закону
не менше літра треба мати самогону.
Тоді господарю вже нікуди подітись
й не буде з частуванням він баритись.
Бо ви поводилися правильно тактично
і стали родичем йому автоматично.
Коли ж з собою прихопили ви ще й сало,
то ваша зустріч просто святом стала.
Ви не забудете повік пори тієї,
бо вже близькою станете ріднею!
26.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671524
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.06.2016
Не треба говорити, помовчи.
Послухай тишу, в ній своя чарівність.
Не треба слів, та подумки кричи,
про сподівання юності і вічність.
Про щастя, горе, біль і почуття
зітхання, тугу, роздуми та щем у серці.
Про радість, смуток, пізні каяття
і про своє життя у вогняному герці.
Не треба говорити про любов,
вона сама без слів про відчуття розкаже.
У повній тиші збурить в жилах кров,
узором вишитим на полотнину ляже.
Моїй душі пустих не треба слів,
про все повіда красномовно тиша.
Вже вогник світлих почуттів зітлів
і вітер лиш полин-траву колише…
11.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2016
За що мене скрутили поліцаї?! –
кричав надривно на суді Коте́.
Спиртним ви торгували на базарі
без дозволу, – сказав суддя на те.
– Усе наклеп, я торгував водою!
Проста вода. Вода і консервант.
– Горілку мав не тільки із собою,
сховав ще банку спирту під сервант.
– Уміст складний, тут є свої моменти! –
пояснював затриманий той факт. –
У пляшці спирту сорок два проценти,
а він і є той самий консервант!..
08.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
А Зиґмунд Фрейд був мудрим чоловіком,
за що в раю уже відпочиває…
Писав він, що людина споконвіку
кричить про те, чого не вистачає.
Не знаю, що говорять науковці,
але мені останнім часом жаль,
бо наші депутати й урядовці –
лише про чесність, совість і мораль…
09.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
Старий багатий Мойша занеміг,
доправили магната до лікарні.
Біля палати родичів мов у собаки бліх…
Хвилюються. Чи сподівання марні?
З палати вийшов лікар, як месія.
Мерщій до нього кілька з того люду:
- Що, лікарю? Є хоч мала надія?!
- Ні, любі, звичайнісінька простуда…
08.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671143
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.06.2016
Чомусь не пишеться сьогодні
чи зорі не туди лягли,
якісь вони сумні, холодні,
не тішать душу із імли.
Найближча зірка геть не гріє,
хоч рано, а уже пече,
і вітер в полі шаленіє –
гляди все скінчиться дощем.
Однак не страшно, після зливи
земля очиститься, трава,
настане знову день мінливий,
полинуть думи і слова…
Вони немов ті краплі чисті,
що з неба падають, з пітьми,
мов промінь сонця у намисті,
що грає в дівки над грудьми.
Немовби кришталеві сльози,
що сиплють з голубих очей,
мов ті бурульки на морозі,
відлуння ранків і ночей.
Дасть Бог рядками рівно ляжуть
вже на екран або папір
й про почуття мої розкажуть.
Дивись – уже і вийшов твір!
08.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671141
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2016
В незалежній Україні усе незалежне,
але то ще не говорить, що воно належне.
Ціни линуть аж за хмари і людей бентежать,
та від якості товару вони не залежать…
Подорожчало усе вдвічі, а то й втричі,
про незмінність же ціни брехуни талдичуть.
Вартість може й не змінилась, та змарніла ляшка,
й дуже сильно похуділа пачка або пляшка.
Незалежна наша влада на наших теренах,
бо давно вже відірвалась від її джерела.
Відділилась й піднялася прямо над народом –
тягне, душить, загрібає й вола про свободу…
Про свою свободу красти і тягти без міри,
вже кредитів не хватає залатати діри.
Шпари ті, що у бюджеті, вдома, на дорозі,
куди тепер прихилитись народу-небозі?!.
Слуги так народу служать, що й спочить не можуть,
вже не влазять в телевізор їх огидні рожі.
На очах товстіють тварі і жиріють гади,
мабуть будуть й „макінтоші“ собі розширяти.
Незалежні тестування, преса і новини,
усе більше не залежим ми від домовини…
Мабуть нам на незалежність треба мораторій,
а усіх, хто жре без міри – прямо в крематорій.
Хай мені пробачать люди за цей гирк безмежний,
поетичний новий стиль зовсім незалежний.
Не залежить він від глузду й сповнений агресії,
бо коли в країні хаос – вже не до поезії…
07.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670953
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2016
Географії урок у четвертім класі,
йде відповідать до дошки Семиножкін Вася.
- Річки дві на світі є – Амазонка й Мокша,
запитання ось моє – яка із них довша?
- Вася голову чухмарить й на училку зирка –
Ну, звичайно ж Амазонка! В чім тут заковика?
- Обґрунтуй, говорить вчитель, чому те не інше.
- Бо на літери чотири в Амазонки більше!
07.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670952
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.06.2016
Життя прожить – не поле перейти,
а на віку немов на довгій ниві.
Пройшли роки, живемо я і ти,
постаршали, хоча й не зовсім сиві.
Давно у кожного уже своє життя,
свої проблеми, інтереси, драми.
Та без минулого немає майбуття,
воно уже довіку буде з нами.
Пригадую, у давнину не раз
„У тебе світла голова“ – казала.
Але то був всього лиш парафраз…
То не любов, бо ти її не знала!
Не мала і не матимеш дітей.
Ну, що подієш, так планида склалась.
І не одна, живеш серед людей,
душа ж завжди само́тньою лишалась.
У тебе цілих два сини зате, –
пригадую іще розмови наші. –
Для мене діти взагалі святе!
Сім‘я, – ти говорила, – повна чаша.
Але коли до діла добрело –
весну і літо зими замінили.
А святості вже ніби й не було
і голова зі світла потемніла…
Як не згадати мудрі тут слова:
Стратегії самі – ніщо без тактик.
Теорія – у практиці жива,
вона лише мозаїка із практик.
Дай Бог тобі усе те зрозуміть
і негаразди всі свої здолати,
із совістю у злагоді дожить
і щоб води було кому подати.
06.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
Зимна ніч, аж ломить кості,
за вікном пітьма.
Я зайшов до себе в гості,
а мене нема…
Заблудився мабуть знову
посеред доріг.
І потрапив помилково
не на свій поріг.
Заблукав посеред поля,
бо навкруг пітьма.
І тепер шукаю долю,
а її катма.
А вона мене шукає,
але зась знайти.
Все сердешна нарікає…
Так і до біди
недалеко. Дуже близько,
зовсім рядом вже.
Під ногами мокро, слизько,
лише кінь ірже…
Заблукав я не на жарти,
вже бракує сил.
Допомоги мені варто
в когось попросить.
Та нема навкруг нікого,
жодної душі.
Лиш одна пуста дорога
у нічній тиші.
Що робить? Куди подітись?
Як же далі буть?
Плакати чи веселитись?
В чому вища суть?
І така біда частенько,
дістає пітьма…
Що ж робити доле-ненько?
Чом мовчиш, німа?!..
03.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670746
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2016
Учора я відкрив сталеву душу
у м‘ясоїдного вампіра-зайця.
А ще дізнався про одну премудру „клушу“,
яка несе пласкі й квадратні яйця.
Про ціни, вибори, повій, політиків,
які ще нібито бувають й чесними…
Про соціологів і бізнес-аналітиків,
котрих язик не повертається назвать „прелєсними“.
А заодно і про вовків-вегетар‘янців,
які казки розказують народу,
(таких собі високо-обраних засранців),
про заблукавшу в економіці свободу…
Такого ще в житті не зустрічав,
хоча немало мандрував по світу я.
Усе оте мені розповідав
Іван-дурак із вищою освітою.
02.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670550
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.06.2016
Ти змією влізла в душу,
заповзла у хату.
Обкрутила ніби грушу
диким виноградом.
Закрутила, завертіла
мовби хуртовина.
Але ледь не уложила
навік в домовину.
Піднялась, підлікувалась,
виправила спину.
Та найбільше ти боялась,
щоби не покинув.
Я люблю тебе безмежно –
частенько казала.
А насправді обережно –
пила і гуляла.
Пропадала на роботі,
годувала лосів.
Скільки ж в тихому болоті
чортів розвелося!
Зовні цнота і невинність,
але повна яду.
Ой, наївся вдосталь в бутність
того винограду.
Та брехня не може вічно
і безкарно витись.
Час прийшов і вже заочно
прийшлось розлучитись.
Час пройшов, мара розтала,
краща ти не стала.
Та свого не упускала,
жерла і смоктала.
Повна заздрощів і лесті,
бреше і голосить.
Як таких людей без честі
тільки земля носить?!
06.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670549
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.06.2016